Фев 13, 2026
Один із підлітків, який приймав участь у молодіжному проєкті, вийшов із нього, оскільки має останнім часом «тиск 150, і дуже сильно болить голова». При цьому фізіологічних причин лікарі не виявили, в основі лежить хронічний стрес.
Раніше такі випадки були просто рідкісними. Але, через війну, яка триває вже 4 роки, постійний стрес запускає каскад негативних реакцій.
Підвищений пульс і тиск виснажують серцево-судинну систему молодих людей набагато швидше, ніж це було у мирний час.
Кардіологи зазначають, що у молоді значно частіше почали фіксувати порушення провідності серця (блокади, аритмії), які раніше були притаманні людям поважного віку.
За даними Міністерства охорони здоров’я та чисельних інтерв’ю міністра Віктора Ляшка, інсульти та інфаркти в Україні «помолодшали» на 10–15 років. Найстрашніше те, що сьогодні лікарі не дивуються пацієнтам з інфарктом у 25–30 років.
Юрій Чумак
Дек 23, 2025
Команда «Інноватори змін» Чугуївського опорного ліцею №6 презентувала поліцейським майбутній проєкт, спрямований на протидію булінгу за допомогою вистав Форум-театру.
Юнаків та дівчат запросили до Чугуївського районного управління поліції (РУП), де правоохоронці похвалили їх за активну громадянську позицію та вручили грамоту за участь у конкурсі «16 днів – 16 кроків до світу без насильства», організованого Ювенальною поліцією України та проведеного в межах щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства».
Як зауважив начальник сектору ювенальної превенції Чугуївського РУП Олександр Чигринов, команда «Інноватори змін» разом із наставником Юрієм Чумаком створила емоційне та змістовне відео https://www.facebook.com/reel/3795982147362886?locale, в якому сказали рішуче «ні» будь-яким проявам насильства.
Скориставшись нагодою, молодь презентувала поліцейським свій майбутній проєкт, що планують реалізувати у межах освітньої програми UActive, спрямований на протидію булінгу за допомогою вистав форум-театру.
Підлітки подякували працівникам ювенальної превенції за те, що вони нещодавно долучилися до форум-театрального дійства, проведеного для учнів/ениць Чугуївського опорного ліцею №6. Тоді «Інноватори змін» підготували сценічну постановку, в якій продемонстрували реальну історію психологічного булінгу.
«Ми подумали, що звичайними лекціями, які, як правило, «в одне вухо влітають – з іншого вилітають», проблему не вирішити. Адже необхідно «достукатися» не тільки до розуму, але й викликати співчуття – через сильні емоції. І для цього чудово підходить інструмент форум-театру. Тому ми плануємо пройти з форум-театральними виставами по всім навчальним закладам Чугуївської громади, і разом із однолітками та поліцією відшукати дієві відповіді на виклики булінгу», – розповіла учасниця команди Ангеліна Зубко.
І поліцейські радо підтримали таку ініціативу.
«Саме з таких небайдужих сердець починаються справжні зміни. Своєю творчістю підлітки доводять, що не бояться говорити про важливе, й наочно показують, яким має бути суспільство без насильства», – наголосив заступник начальника Чугуївського районного управління поліції Кирило Сазонов.
Довідково: Статистика булінгу в Україні (ст. 173-4 КУпАП) за 2024 рік та станом на кінець 2025 року демонструє тенденцію до зростання кількості офіційно зареєстрованих поліцією випадків. За перші 10 місяців 2025 року в Україні складено 234 адмінпротоколи за булінг, що вже перевищує загальний показник за весь 2024 рік (219 протоколів).
Автор фото: старший інспектор сектору ювенальної превенції Чугуївського РУП Світлана Жуга
Громадський простір
Ноя 11, 2025
Цьогорічний Мандрівний Docudays UA на Харківщині має особливий акцент – чимало кінопоказів відбуваються на базі Центрів життєстійкості у прифронтових громадах області.
Нещодавно один із таких заходів об’єднав одразу три Центри – з Пісочина, Богодухова та Балаклії. Подію організував регіональний координатор Мандрівного фестивалю на Харківщині, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак, який особисто завітав до Пісочина. Це місце має особливий зв’язок із фільмом – адже частина героїв документальної стрічки «Як пройшли мої літні канікули?» саме звідси.
Фільм знайомить глядачів із підлітками з різних регіонів України, які, попри війну, зберігають віру в себе, мріють і планують майбутнє. Український режисер Антоніо Лукіч показує, що навіть у найтемніші часи молодь залишається молоддю – щирою, допитливою, сильною духом.
Після перегляду учасники й учасниці взяли участь в обговоренні, під час якого ділилися власними думками й переживаннями.
«Це кіно ніби про нас. Ми пережили окупацію, живемо у воєнний час, але намагаємося не втрачати надії», – поділилася Алла з Балаклії.
«Мені імпонує, що у фільмі всі говорять чесно. У кожного своє життя, але всі хочуть одного – щоб настав мир в Україні», – додав Єгор із Пісочина.
«Стрічка показує, що, навіть якщо важко, потрібно йти до своєї мети. Це розуміння корисне для кожної людини», – зазначила Світлана з Богодухова.
Після відеомосту Юрій Чумак провів інтерактивну вправу з підлітками Пісочина, використавши психологічні картки «На емоціях», які допомагають усвідомити власні почуття, знайти внутрішні ресурси та підтримку.
«Мені сподобалося працювати з картками! Було цікаво дізнатися, які емоції я відчуваю, коли думаю про свої мрії», – розповіла Маргарита.
Захід став прикладом, як документальне кіно може поєднуватися з емоційною рефлексією та щирою розмовою про життя. Такі події допомагають молоді не лише мислити, а й відчувати – із надією, силою та вірою в майбутнє.
До 22 Мандрівного Docudays UA також долучилися Центри життєстійкості Чугуївської та Кегичівської громад.
*Центр життєстійкості – безбар’єрний простір у громаді, де кожен/на може отримати першу психологічну та соціальну допомогу, консультації, а також взяти участь у групових заняттях та тренінгах. Це пілотний проєкт Міністерства соціальної політики, який покликаний допомогти людям долати стрес, особливо в умовах війни, відновлюватися після кризових подій та зберігати активне життя.
Георгій Кобзар
Мандрівний Docudays UA
Дек 11, 2024
«Коли з початком повномасштабної війни життя мене закинуло до Черкас, я був здивований, що тут, поряд зі столицею, в самому центрі країни, не було Мандрівного Docudays UA. Вирішив, що це помилка, яку треба виправити».
Упродовж багатьох років Юрій Чумак був регіональним координатором Мандрівного на Харківщині, а після 2022 року і вимушеної евакуації сім’ї з зони активних бойових дій – закохує у документальне кіно про права людини мешканців і мешканок міст, сіл і селищ Черкащини.
Попередні два роки Юрій проводив фестиваль одразу для обох областей, однак, каже, це було організаційно і логістично досить складно. До того ж у Харкові зʼявилася нова регіональна координаторка, тож у нього відкрилася можливість максимально зосередитися на Черкащині. Єдині партнери, з якими все ж провів ряд кінопоказів на Харківщині (а ще на Сумщині та Полтавщині), – давні друзі з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, тобто це заходи в колоніях і слідчих ізоляторах.
«Мені кожного року здається, що цей фестиваль був найкращий. Цього разу, так само, – посміхається Юрій Чумак. – Не знаю, яке слово може виразити всі ті емоції, що я досі відчуваю від усіх показів, заходів, що вдалося організувати в Черкаській області. Це такий захват, величезне моральне задоволення, яке дає заряд і наснагу на місяці вперед! Цього не знайти у великому місті. Так, там буде цікаво, файно, але щось особливе відчуваєш тільки у невеликих населених пунктах, де дійсно бракує чогось доброго, хорошого, де рідко відбуваються якісь події та зачасту, крім школи й амбулаторії, взагалі немає ніякого життя».
Цієї осені Мандрівний за тиждень із майже двома десятками подій побував у 8 містах і селах Черкащини: Золотоноші, Каневі, Чигирині, Драбівцях… Покази відбувалися для аудиторій, яким близькі ідеї фестивалю і теми захисту прав людини, європейських цінностей, демократичного розвитку України і які вже встигли полюбити документальне кіно – молодіжних центрах, безпечних просторах, бібліотеках, кількох навчальних закладах та кіноклубах Docudays UA.
«Наші глядачі та глядачки – це люди, в яких горять очі, яким не треба пояснювати, що документальне кіно про права людини – це важливо, що про права можна і треба говорити навіть за умов війни, – каже регіональний координатор Мандрівного. – Що стосується самого фестивалю, то особливістю нашого був акцент одразу на двох темах: центральній для 21 фестивалю – “10 років триденної війни, яка триває три сторіччя”, а також інформаційної кампанії з протидії сексуальному насильству над дітьми в інтернеті. Проблема, яку порушує кампанія, є кричущою, тому мені було важливо привернути до неї увагу суспільства. Ми показали фільм “У сітях” 4 рази, провели потужні обговорення з експертками, і я бачу, що це знаходить відгук».
Юрій каже, що ця стрічка – такий собі неформат фестивалю, але в цій чутливій темі вона стала дуже хорошим і дієвим інструментом.
Беззаперечним фаворитом на Черкащині, що зібрав найбільше глядацьких симпатій, став фільм «Дівчинка далеко від дому». Він торкається тієї сторони війни, що не жахає і не відштовхує людей, а навпаки – багатьом є близькою і зрозумілою. Бо на прикладі однієї дівчини розповідає про тих, хто вимушені були виїхати зі своїх домівок, про роз’єднані сім’ї, які тримають емоційний зв’язок на відстані.
«Дуже дивно-приємне враження справив фільм “Чоботи в ґрунті, руки в землі” – настільки він теплий. Цього так не вистачає зараз. Скажу більше: після його перегляду я теж пішов купив помідори “сливки”, залишив після них насіння і посадив у себе на підвіконні. Вже маю перші маленькі паростки!».
Загалом, за словами Юрія, цьогорічна підбірка фільмів і Мандрівний справді були найкращими. Звісно, до наступного року.
Інтервʼю записала: Валерія Шеремет.
Чільне фото: Світлана Корабльова.
Мандрівний Docudays UA
Ноя 5, 2024
У Черкасах провели пресконференцію, де представили результати реалізації соціального проєкту «Обговорюємо теми «Табу». У прессзаході взяли участь організатори та учасники проєкту, а також студенти кафедри журналістики, реклами та PR–технологій ЧНУ імені Богдана Хмельницького.
Мета проєкту – проведення інформаційно-освітньої кампанії захисту прав дискримінованих соціальних груп у громаді міста Черкаси. Проєкт втілили через серію просвітницьких тематичних подкастів із представниками та представницями вразливих груп суспільства.
«Згадаймо своє дитинство, школу. Мені дуже не подобалося, коли принижували товстих, рудих, в окулярах, булили за якісь фізичні особливості. Хотілось би, насамперед, щоб люди були більш освічені, тому що ми боїмося того, чого не знаємо», – розповіла засновниця і директорка благодійної організації «Благодійний фонд «Родина ЛГ» Олена Гавриш.
Розпочали захід із презентації команди. Серед її учасників — засновниця і директорка благодійної організації «Благодійний фонд «Родина ЛГ» Олена Гавриш, автор подкастів Іван Лила та ментор проєкту Юрій Чумак.
Команда проєкту «Обговорюємо теми «Табу» вже підготували один вступний і 7 тематичних подкастів та їхні текстові версії на такі теми:
– «Люди з інвалідністю: етика спілкування, доступність для всіх та активна залученість»;
– «Типові стереотипи щодо транслюдей: як їх розвінчують у регіонах?»;
– «Життя людей з ВІЛ у період війни: виклики, які вдається долати за підтримки інших»;
– «Ставлення до людей, що живуть із наркозалежністю: що змінилося?»;
– «Ставлення до ЛГБТ-спільноти: що змінилося за останні роки?»;
– «Життя та діяльність секс-працівників і секс-працівниць: що змінилося у воєнний період?»; – «Гендерні стереотипи: як формуються, до чого призводять та як протидіяти?»;
– Чому важливо обговорювати теми «табу»?
«Частина ідей для подкастів виникла після початку повномасштабного вторгнення – з’явилися нові виклики, нові проблеми, і довелося уже по-новому подивитися на цих людей і на те, як вони розв’язують свої проблеми», – поділився автор подкастів Іван Лила.
Серед спікерів подкастів – люди, які представляють ту чи іншу соціальну групу, представники громадських організацій, які захищають цих людей, і також незалежні експерти. Зокрема, це представниця трансспільноти та експертка з питань таких людей Анастасія-Єва Домані, очільниці філій громадської організації «Легалайф Україна» у Полтавській області Марина Грідіна-Погоріла та в Черкаській області Світлана Різник, водій та військовий лікар із позивним «Нік», керівниця громадської організації «Клуб Еней» Вєлта Пархоменко, голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Олена Стрижак, засновниця і директорка БФ «Родина ЛГ» Олена Гавриш, начальниця відділу соціальної роботи в громаді Черкаського міського центру соціальних служб Марина Матвійчук.
«Для мене в таких подкастах, у таких зустрічах, у таких проєктах головне те, що ми проблеми вразливих категорій населення обговорюємо не тільки між собою, а розповідаємо про це широкому колу читачів та слухачів. Бо так хто про нас знає? Ніхто. І якщо ми не будемо говорити, не будемо робити такі проєкти, не будемо створювати подібні подкасти, то тоді соціум не знатиме, що такі люди є і вони стикаються з проблемами. Що бути тими, ким вони є – це їхній вибір і вони мають на нього право», – зазначила очільниця філії громадської організації «Легалайф Україна» у Полтавській області Марина Грідіна-Погоріла, яка доєдналася до пресзаходу онлайн.
Щотижня в одному з подкастів слухачі могли дізнаватися про сучасне життя одної соціальних груп населення.
«Я вважаю, що теза про те, що права людини під час війни – це тема, яка не на часі, є не тільки неправильною, але й шкідливою. Оскільки ми воюємо за Україну – за державу, яка уособлює собою демократію, свободу і права людини. І держава, і суспільство, і громадські організації мають приділяти тематиці дотримання прав людини значну увагу, особливо щодо тих, хто належать до категорій вразливих, що зазнають дискримінації», – зазначив ментор проєкту Юрій Чумак.
Серію просвітницьких подкастів «Обговорюємо теми «Табу» розроблено у межах інформаційно-освітньої кампанії захисту прав дискримінованих соціальних груп у громаді міста Черкаси. Така кампанія діє в межах проєкту «Підтримка активних громадян під тиском в Україні», який реалізовує Освітній дім прав людини – Чернігів у співпраці із «ZMINA – Центр прав людини» за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
Як зазначила модераторка конференції та директорка ІА «Нова Доба» Тетяна Очеретяна, невдовзі подкасти можна буде послухати й на FM-станціях. Наразі ж текстові варіанти матеріалів та аудіо розміщені на сайті «Нової Доби».
«Я дуже рада, що в медіапросторі порушують теми, які раніше вважалися забороненими. Мені як майбутньому журналісту було цікаво послухати історії героїв подкастів та дізнатися, як писати про це в медіа», – поділилася студентка-журналістка Ангеліна Бородай.
Нова Доба
Окт 28, 2024
Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті може проявлятися по-різному, починаючи від небажаних розмов на інтимні теми чи пропозицій близькості, надсилання незнайомцями відвертих фото/відео та прохань поділитися своїми, до поширення таких матеріалів, погроз або шантажу з метою подальших сексуальних дій чи експлуатації, у тому числі, наживо.
Наскільки ця проблема близька окремо взятій сім’ї чи громаді? Що робити, якщо є підозра, що це могло статися з вашою дитиною, або якщо ви побачили контент зі сценами сексуального насилля над дітьми у мережі? Чи розслідуються такі злочини і хто відповідальний за протидію?
Ці та інші питання обговорювали 23 жовтня на всеукраїнській онлайн-дискусії в межах інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей» – спільної ініціативи ГО «Докудейз» та ВГО «Магнолія», – під час 21 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті це проблема, що торкнулася без винятку всіх країн. Згідно з останнім дослідженням Глобального інституту безпеки дітей Childlight Единбурзького університету, постраждалими від дій зловмисників щороку стають понад 300 млн дітей, а це кожна 8 дитина у світі. Кількість чоловіків, які визнали, що вчиняли онлайн-насилля над дітьми (11% у США, 7% у Великобританії), або хотіли би зробити фізично, якби знали, що це залишиться в таємниці, – вражає.
За даними міжнародної асоціації INHOPE – мережі гарячих ліній, що на сьогодні об’єднує 54 країни, – у 2020 році в Україні почав стрімко зростати хостинг матеріалів сексуального насилля над дітьми, за два роки зріс майже у шість разів. І станом на кінець 2022 за кількістю розміщених в інтернеті відповідних матеріалів ми посідали 5 місце у світі.
«Основними причинами тоді називали дешеві хостинг-послуги, слабкий контроль за інтернет-платформами і, звісно ж, недостатню регуляцію. Не останню роль відіграла й повномасштабна війна, – каже Олексій Сидоренко, керівник напряму протидії насильству над дітьми ВГО «Магнолія». – Однак, хочу сказати, що останні два роки наша країна не стояла на місці та зробила значні кроки для подолання цієї проблеми».
На початку 2024 Україна долучилася до INHOPE і запустила гарячу лінію stopcrime.ua. Це портал, створений «Магнолією», куди можна повідомити про вчинення будь-якого злочину над дитиною, в тому числі сексуального насильства в інтернеті – для цього достатньо лише надіслати посилання на підозрілі матеріали (анонімно).
«За 8 місяців роботи платформи наші аналітики встигли проаналізувати 2029 повідомлень, із них у 742 було підтверджено наявність шкідливого контенту – вони були передані до департаменту кіберполіції України для подальшого блокування та розслідування злочинів, а також переадресовані до інших країн-членів асоціації, де хостилися шкідливі матеріали, та їхніх правоохоронних органів.
Якщо аналізувати усі вище вказані цифри, ми розуміємо, що проблема, зокрема для України, дуже актуальна. І тут заклик єдиний: не бути байдужими і повідомляти, якщо натрапили на такий контент в мережі», – говорить Олексій.
Власне, що ми маємо на увазі, коли говоримо про матеріали сексуального насилля над дітьми? Як пояснила Мар’яна Гевко – психологиня центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства за моделлю «Барнахус», експертка МГО «Міжнародний центр розвитку і лідерства» та проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB, мова про реальні, а також згенеровані комп’ютером фото й відео будь-яких дій сексуального характеру за участі дитини або в її присутності. Саме ж поняття сексуального насилля онлайн також має свою специфіку.
«Будь-які дії інтимного характеру стосовно дитини – це є насилля, тому що це завжди дисбаланс сил і діти насправді на таке не дають згоди: коли доросла людина шляхом встановлення довірливих стосунків, шляхом маніпуляцій, погроз, шантажу досягає певних цілей, які приносять психологічну, або й фізичну шкоду дитині – це є насильство, – пояснює експертка. – Дорослі не мають права і не повинні просто так спілкуватися з дитиною на інтимні теми (якщо це не просвіта, якщо спілкується не педагог,який має відповідну освіту й кваліфікацію). Ніхто не має права просити дитину надіслати фото або відео оголених частин тіла, «скидати» дитині відео чи фото сексуального характеру. Тим часом діти можуть взагалі не усвідомлювати, що з ними відбувається, навіть заперечувати, що це було насилля, зловмисники можуть казати, що «вони не опирались» і так відбувається нормалізація таких дій дорослих і поширюється далі. Поширений у колах неосвічених людей аргумент: дитина сама винна, для чого погоджувалася на це дивитися.
Ще одна ілюзія – «з моєю дитиною такого точно не трапиться», «в нашій громаді такого точно бути не може». На жаль, потенційно це може статися з будь-якою дитиною, незалежно від того, наскільки добре вона вихована, або обізнана щодо можливих небезпек. Існує дуже багато психологічних причин, чому діти потрапляють на гачок зловмисників», – каже Мар’яна.
Мар’яна Гевко зазначила, що насправді ми навіть не здогадуємося, скільки дітей переживають подібний досвід, адже більшість із них про це не говорять, а відповідні індикатори є малопомітними.
Сексуальне насильство можливе як щодо дівчаток, так і щодо хлопчиків, і з останніми ситуація ще складніша: вони ще рідше ідентифікують це як насилля та комусь розповідають. Окремий аспект – сексуальне насильство в інтернеті, здійснене дітьми один щодо одного.
«Коли нам стає відомо про факти насильства щодо неповнолітнього/-ньої, ми зобов’язані звернутися до поліції та пояснити необхідність цього дитині. Найкраще це робити через лінію “102”, – ділиться досвідом психологиня. – Зараз Україна рухається в напрямку реалізації європейських стандартів правосуддя, дружнього до дитини, захисту дітей в процесі правосуддя. Відповідно всі справи щодо дітей, які потерпіли або стали свідками насильства, внесені до ЄРДР, розслідуються з посиленою увагою, чого не було ще два роки тому, є випадки, коли відкривають заново справи. Тому шанси захистити наших дітей є достатньо великими. Важливо їм вірити, реагувати і повідомляти, це основне», – підсумувала Мар’яна Гевко.
«Проблема полягає, зокрема, і в тому, що вже минула майже чверть 21-го століття, а в Україні досі немає ні уроків статевого виховання, ні сексуальної освіти, – каже Юрій Чумак, правозахисник, регіональний координатор Мандрівного фестивалю Docudays UA у Харківській та Черкаській областях. – Діти знайомляться з темою сексу з інтернету, порносайтів або від таких же, як і вони, дітей. Про це не говорять у школі, більшість батьків не говорять про це зі своїми дітьми і тому не дивно, що діти також нічого не розповідають батькам, бо вони не бачать в них людей, яким можна це довірити і до кого можна звернутися за порадою».
За словами Юрія Чумака, цьогорічний Мандрівний фестиваль має дуже хороший інструмент – документальну стрічку «У сітях» (реж. Барбора Халупова, Віт Клусак), де три дорослі актриси задля експерименту вдають із себе дванадцятирічних дівчат і у спеціально створених копіях своїх дитячих кімнат під запис кінокамер спілкуються з різними чоловіками, які самі знаходять їх і наполегливо знайомляться. Покази цього фільму та обговорення з експерт(к)ами допоможуть відкрити й донести проблему сексуального насильства над дітьми в інтернеті до батьків, освітян і всіх, хто працює з дітьми. Напередодні дискусії учасники та учасниці також мали можливість переглянути фільм онлайн.
До кінця листопада правозахисні заходи, присвячені темі інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», відбудуться в багатьох регіонах, де побуває фестиваль, а далі продовжаться у кіноклубах Docudays UA, яких нині налічується понад 450.
«І Мандрівний фестиваль, і мережа DOCU/CLUB намагаються створити середовище безпеки і прийняття, де можна ділитися своїми думками, де можна говорити про важливе , не боятися бути засудженим і отримати допомогу, – додає Ольга Бабчук, модераторка дискусії, комунікаційна менеджерка мережі Кіноклубів Docudays UA. – Я думаю, що наша велика всеукраїнська спільнота підштовхне суспільство до того, щоб ми нарешті почали долати проблему сексуального насильства в інтернеті. Бо що є важливішим, ніж наші діти, їхнє щасливе життя і майбутнє?»
Наші спікери та спікерки поділилися таким об’ємом важливої інформації, що не вмістити на сторінку. Тож дивіться розмову повністю, занотовуйте, осмислюйте, вчіться говорити з дітьми та їх чути.
Нагадаємо, що 21 Мандрівний Docudays UA подорожуватиме Україною до 30 листопада у комбінованому офлайн та онлайн-форматах – із показами кращих фільмів з програми титульного фестивалю, правозахисними дискусіями, «живими бібліотеками», спецподіями, а також заходами інформаційної кампанії щодо протидії сексуальному насильству над дітьми в мережі з демонстрацією стрічки «У сітях».Слідкуйте за нашими анонсами на сайті, сторінці Мандрівного у фейсбуці та приходьте на фестиваль, щоб дивитися талановите документальне кіно і говорити про важливе.
21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.Інформаційні партнери: Медіаплатформа «Вгору», Ресурсний центр ГУРТ.
Мандрівний Docudays UA
