Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Домашнє насильство щодо дітей: небезпечні канікули

Домашнє насильство щодо дітей: небезпечні канікули

З’ясувалося, що під час літніх канікул, залишаючись вдома, діти наражаються на небезпеку домашнього насильства більше, ніж тоді, коли вони навчаються та перебувають у школі.

Проєкт «Шерифи для нових громад» збирає відомості про успішний досвід у вирішенні проблем із забезпечення публічної безпеки в громадах. А також активно вивчає питання запобігання й протидії домашньому насильству, оскільки цей вид насилля є суттєвим чинником, що впливає на загальну безпекову ситуацію в кожній громаді України.

І, відповідно до ст. 34 Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації», ми звернулися до Національної поліції з запитом, в якому просили надати наступну інформацію:

  1. Скільки всього було зафіксовано звернень про жорстоке поводження з дітьми (стосовно яких вчинено домашнє насильство або існує реальна загроза його вчинення, та сімей, у яких діти зазнали насильства) в Україні у 2020 році та за 5 міс. 2021 року?
  2. Скільки осіб в Україні було притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство стосовно дітей за статтею 173-2 КУпАП у 2020 році та за 5 міс. 2021 року?

З огляду на те, що Нацполіція, на жаль, не надіслала відповіді на інформаційний запит, ми звернулися вже до Міністерства внутрішніх справ з проханням сприяти відновленню порушеного права на доступ до публічної інформації шляхом надання запитуваних нами відомостей (з корекцією запитуваної інформації за 2021 рікза І півріччя, а не за 5 місяців).

І у відповідь надійшло одразу два листи:

  1. У Департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України нам повідомили, що за 2020 рік органами поліції зареєстровано 3 433 заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані дітьми. За 5 місяців 2021 року зареєстровано 1 829 таких заяв і повідомлень, у тому числі 331 подано дітьми, які заявляють, що постраждали.
  1. У Департаменті превентивної діяльності Нацполіції поінформували, що за 6 місяців 2021 року до органів поліції надійшло 688 звернень дітей про факти вчинення стосовно них домашнього насильства та 2 959 звернень подано дітьми щодо учиненого домашнього насильства відносно інших осіб.

При цьому, дізнатися кількість осіб, що були притягнуті до відповідальності за таке гидке правопорушення як домашнє насильство щодо дітей, нам не вдалося, позаяк Нацполіція вказала, що «інші запитувані відомості формами звітності не передбачені».

Втім, і отримані цифри є напрочуд наочними. Як бачимо, за даними Нацполіції, у червні (6-му місяці) 2021 року поступило вдвічі більше (688 – 331 = 357) звернень від дітей про вчинення щодо них домашнього насильства, ніж за попередні 5 місяців поточного року. Це може свідчити про те, що під час літніх канікул, залишаючись вдома, діти наражаються на небезпеку домашнього насильства сильніше, ніж тоді, коли вони навчаються та перебувають у школі.

Ця ситуація є схожою з тією, що панувала під час запровадження карантину в березні минулого року (див.: «Домашнє насильство під час карантину: страждають діти»). Нагадаємо, тоді громадська організація «Ла Страда – Україна» у відповідь на наш запит надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосувалися саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.

Зауважимо, що офіційні дані, надані Національною поліцією, вочевидь, не в повній мірі відображають ситуацію з кількістю дітей, постраждалих від домашнього насильства, адже стосуються лише тих випадків, коли дитина сама заявила про вчинення домашнього насильства. Втім, неповнолітні часто соромляться або бояться розповісти про те, що з них знущаються. Основними причинами незвернення дітей до правоохоронних органів експерти вважають страх помсти кривдника, сором перед оточенням, зневіра в можливостях захисту, небажання згадувати та говорити про травмуючи події, а іноді діти просто не знають іншого ставлення до себе, а тому вважають його «нормою»…

Прокоментувати отримані нами відомості ми попросили Олексія Лазаренка, віце-президента Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей», колишнього начальника Департаменту (управління) кримінальної міліції у справах дітей МВС України:

– Слід зазначити, що ці цифри напевно є неповними, адже дитина у віці, скажімо, 7–9 років навряд чи в змозі подати заяву до поліції… Звичайно, шкільні канікули – це період, коли збільшується кількість випадків домашнього насильства стосовно дітей, і кількість правопорушень щодо неповнолітніх взагалі. При цьому, коли діти ходили до школи, педагоги, в разі виявлення ознак домашнього насильства, мали б повідомляти про це поліцію, а під час канікул такий додатковий нагляд, звісно, не здійснюється.

– Зрозуміло, ми не можемо, ґрунтуючись лише на  деяких даних, отриманих від Національної поліції, робити висновки про всю «картину» домашнього насильства щодо дітей…

– Однак ми можемо зробити висновок про те, що в Україні система, яка має захищати права дітей, пробуксовує. З утворенням нових територіальних громад, у малих громадах фактично зникли служби у справах дітей – їх, через брак коштів, об’єднали зі структурами, що займаються молоддю, з соціальними службами, розмили їхні функції.

До того ж, створена на рівні держави Національна соціальна сервісна служба України й не ставить задачі займатися профілактикою домашнього насильства, вона виключно надає соціальні послуги. Родина, яка відчуває, що в ній не все гаразд, має звернутися до соціальних служб, і ті вже вирішують, чи потрібна цій сім’ї відповідна соціальна послуга. Щось на кшталт «спасіння утопаючих є справою рук самих утопаючих».

Отже, як з боку держави, так і з боку територіальних громад контроль за цим питанням відтепер мінімальний. І виходить, що система «child protection» (захисту дітей) у нас напівзруйнована…

– Ми тепер знаємо: коли діти йдуть на канікули, можна очікувати збільшення випадків домашнього насильства щодо них. А що все ж таки можна зробити, аби зменшити таку негативну тенденцію?

– Для того, щоб профілактувати, ми маємо забезпечити, аби діти не вешталися на канікулах де завгодно (щоб потім батьки не «наказували» їх за це, застосовуючи насилля), а також і не сиділи весь час удома (що аж ніяк не йде на користь їх здоров’ю). Раніше багато дітей у червні, як правило, перебували у пришкільних, дитячих чи оздоровчих таборах. Зараз, за умов поширення коронавірусної інфекції, більшість із цих закладів не працює, а дітей просто розпустили по домівках.

Тому громади мають продумати на пору канікул для дітей більш змістовне дозвілля, мусять працювати клуби, секції, коворкінги, де б дітлахи та підлітки могли з користю проводити час. Також це в певній мірі зможе знизити в родинах напругу, яку породжують соціально-економічні проблеми. Умовно кажучи, мати, яка працює на 3-х роботах, з більшим розумінням поставиться до власної дитини, яка зайнята чимось благотворним, ніж у випадку, коли остання безцільно «вбиває час».

– Неодноразово доводилося бачити: напередодні канікул дітям видають брошурки з питань безпеки, приміром, щодо правил поводження на воді, перестороги щодо можливого випадіння з вікна, попередження про підвищену увагу під час знаходження на залізниці тощо. Але певного інструктажу для дітей чи батьків відносно попередження домашнього насильства, як на мене, напередодні канікул не проводиться.

– Звичайно. Оскільки на школу не покладено цей обов’язок. Нечисленним підрозділам ювенальної превенції Національної поліції в пріоритет ставляться запобіжні заходи щодо підліткової злочинності, самовільного залишення домівок. А до профілактики домашнього насильства, як то кажуть, часто не доходять руки.

Через те б я радив, що б освітяни разом із ювенальної превенцією перед канікулами проводили зустрічі з батьками, роз’яснювали їм законодавчі й психологічні аспекти домашнього насильства та ділилися «секретами» стосовно того, як його можна запобігти. А діткам видавалися б такі пам’ятки, в яких би зазначалися номери Національної дитячої «гарячої» лінії, куди вони можуть, у разі потреби, зателефонувати та попросити пораду або допомогу.

До речі, Національна дитяча гаряча лінія:

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів);

— Короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів).

 

Довідково:

Дії поліції під час реагування на факти домашнього насильства та захисту прав дітей регламентують:

— Закон України «Про Національну поліцію»;

— Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

— постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №658 «Про затвердження Положення взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»;

— постанова КМУ від 03.10.2018 р. №800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю»;

— постанова КМУ від 01.06.2020 р. №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах»;

— наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 р. №654 «Про затвердження порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника»;

— наказ МВС України від 25.02.2019 р. №124 «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України»;

— наказ Міністерства соціальної політики України та МВС України від 13.03.2019 р. №369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства»

— наказ МВС України від 27.04.2020 р. №357 «Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного реагування в органах (підрозділах) Національної поліції України».

 

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Шерифи для нових громад». З 2019 року проєкт реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір» за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта.

Юрій Чумак

Шерифи для нових громад

Чоловіки теж потребують захисту від домашнього насильства!

Чоловіки теж потребують захисту від домашнього насильства!

«Чоловіки не плачуть», «чоловіки не скаржаться», «справжні чоловіки все стерплять», – такі твердження та настанови українські хлопчики чують ледь не з народження.

І в той же час, за результатами соцопитування «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків», проведеного Amnesty International в Україні, 65% українських чоловіків у дитинстві були жертвами домашнього насильства.

А більшість із них, подорослішавши, в разі, якщо стикаються з домашнім насильством, воліють мовчати. Втім, навіть у ситуації, коли в суспільстві панують подібні гендерні стереотипи, за інформацією громадської організації «Ла Страда – Україна» (яка адмініструє Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства), 13% звернень щодо домашнього насильства надходять від чоловіків.

Урядова уповноважена із питань гендерної політики Катерина Левченко наголосила, що домашнє насильство стосується і жінок, і чоловіків будь-якого віку, і близько 10-15%, відповідно до узагальненого аналізу жертв домашнього насильства складають чоловіки.

При цьому, протягом 2020 року на урядову гарячу лінію з протидії насильству 15-47 від чоловіків надійшло 27 676 повідомлень, що складає 13,1% від загальної кількості звернень.

Відповідно до «Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №655, «повнолітні постраждалі особи різної статі розміщуються в окремих притулках (будівлях притулку), утворених відповідно до потреб територіальних громад з урахуванням непропорційного впливу насильства на жінок і чоловіків та можливості здійснення позитивних дій».

Втім, посилаючись на «непропорційний вплив насильства на жінок і чоловіків», органи місцевого самоврядування, як правило, взагалі не виділяють місць у притулках для чоловіків. І у випадках, якщо останні зазнають домашнього насильства, шукати прихисток їм просто ніде.

У рамках проєкту «Everyone has to be protected» («Кожен має бути захищений») ми вирішили з’ясувати: а) якою є офіційна поліцейська статистика щодо домашнього насильства стосовно чоловіків у Харківській області та в Україні загалом; б) чи є на Харківщині та в Україні притулки, в яких передбачені місця й для постраждалих від такого насильства чоловіків.

І для цього надіслали відповідні запити на інформацію до Національної поліції, Головного управління Нацполіції в Харківській області, Міністерства соціальної політики України та Харківської обласної державної адміністрації.

Відповіді виявилися достатньо красномовними:

«Протягам 2020 року у відділах та відділеннях поліції ГУНП в Харківській області зареєстровано 804 заяви, повідомлення про вчинення правопорушень та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані особами чоловічої статі», – такі дані надала нам Харківська поліція у відповідь на інформаційний запит.

«За 2020 рік органами поліції зареєстровано 23 263 заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані дорослими особами чоловічої статі. За 6 місяців 2021 року зареєстровано 6 226 таких заяв і повідомлень, поданих дорослими особами чоловічої статі, які заявляють, що постраждали», – повідомили в Департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України.

А в Департаменті превентивної діяльності Нацполіції уточнили: «Протягом першого півріччя в органах та підрозділах Національної поліції України зареєстровано 143 887 (2020 рік – 208 784) заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством. За результатами перевірки підтверджено 6 587 фактів насильства стосовно чоловіків. Крім цього, за 6 місяців 2021 року виявлено 54 890 осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) Кодексу України про адміністративні правопорушення (2020 рік – 96 257), з яких 6 558 (11 000) особи жіночої статі, 165 (314) – неповнолітні».

Якщо порахувати, виходить, що в 2020 році 11% скарг щодо домашнього насильства надійшли від чоловіків. І, що характерно, понад 11% притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в 2020 році склали особи жіночої статі. Звісно, кривдниками в сім’ях можуть виступати й інші чоловіки або неповнолітні, однак, вочевидь, найчастіше все ж таки чоловіки потерпають від насильства з боку жінок.

Отже, як бачимо, чоловіки, навіть за даними поліції, не так вже й рідко стають жертвами домашнього насильства.

При цьому, напевно, ці цифри є тільки «верхівкою айсбергу». Адже результати вже згаданого всеукраїнського соціологічного опитування, що його провела Amnesty International у квітні–травні 2021 року, підтвердили, що більшість українських чоловіків схильні замовчувати випадки насильства – незалежно від віку й середовища (ідеться про дім, школу, вулицю тощо як місця, де відбувається насильство). Близько 80% респондентів, які стикалися з домашнім насильством у дитинстві або в зрілому віці, не зверталися по допомогу.

На жаль, ці дані аж ніяк не корелюються з кількістю місць у притулках, які виділяють (а точніше, не виділяють) органи влади та місцевого самоврядування для чоловіків – жертв домашнього насильства.

«На території Харківської області з 2007 року діє Комунальна установа Харківської обласної ради «Кризовий соціальний центр для жінок»… До зазначеного закладу можуть звертатися жінки, які постраждали від торгівлі людьми та жінки разом зі своїми дітьми, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», – повідомили нам у Харківській облдержадміністрації. Як бачимо, чоловікам у цьому притулку (навіть, виходячи з його назви) немає місця.

З 7 районних державних адміністрацій (що уособлюють місцеві органи виконавчої влади усіх районів Харківської області) та з 43 територіальних громад Харківщини нам надійшли відповіді, в яких значиться, що притулків для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, на їх територіях немає. Тому, й місця у таких притулках для чоловіків відсутні. Власне, як і для жінок (за виключенням Лозівського району, на території якого розташований обласний «Кризовий соціальний центр для жінок»).

І тільки Харківська міська рада надала дещо обнадійливу інформацію: «У місті Харкові працює Комунальний заклад «Центр надання допомоги постраждалим від насильства». В структурі закладу працюють відділення притулку для жінок, які постраждали від насильства, яке розраховане на 10 місць, та відділення кризового реагування. Розміщення чоловіків у вищезазначеному притулку не здійснюється. У відділенні кризового реагування Комунального закладу «Центр надання допомоги постраждалим від насильства» є кімнати кризового реагування, які розраховані на 6 осіб, і в яких можуть розміщуватися і жінки, і чоловіки».

При спілкуванні з працівником Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської міськради ми з’ясували, що, на відміну від притулку для жінок, в якому постраждалі можуть перебувати у комфортних умовах до 3 місяців, у відділенні кризового реагування є кімнати, які фактично виконують функції нічліжки, де нужденні можуть перебувати лише кілька діб. Тобто, замінити собою повноцінний притулок (шелтер) для постраждалих від домашнього насильства, вони, ці кімнати, не можуть.

Довідатися про те, якою є ситуація в цій царині в інших областях України, нам наразі не вдалося, оскільки Мінсоцполітики просто проігнорувало наш інформаційний запит. Зараз триває реформування цього Міністерства та передання значної частини функцій Національній соціальній сервісній службі України, тому, ймовірно, відбувся певний «збій» у роботі чиновників…

Як наголошує експерт з питань протидії насильству проєкту «Everyone has to be protected», голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак, підхід, за якого в комунальних притулках відводяться місця тільки для жінок (та жінок із дітьми), постраждалих від домашнього насильства, є невиправданим та дискримінаційним по відношенню до чоловіків. На сьогоднішній день на Харківщині, в разі, якщо чоловік постраждає від домашнього насильства та вимушений буде, задля уникнення продовження перебування у ситуації насильства, покинути місце свого проживання, знайти належний притулок йому буде ніде.

У той же час, у прийнятій Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2021 року «Державній програмі запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року» передбачено розширення мережі спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, зокрема додатково планується створити 450 притулків, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, денних центрів соціально-психологічної допомоги/ спеціалізованих служб первинного соціально-психологічного консультування.

З огляду на вищезазначене, громадська ініціатива «Everyone has to be protected» («Кожен має бути захищений» вирішила провести широку адвокаційну кампанію щодо громадського лобіювання виділення у комунальних притулках для постраждалих від домашнього насильства місць для чоловіків – у кількості, принаймні 10% від загальної.

P.S. Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Everyone has to be protected», що впроваджується ГО «Ти потрібен Україні» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів є виключною відповідальністю ГО «Ти потрібен Україні» та ГО «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА», і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Георгій Кобзар

Права людини в Україні