Select Page
У той час, як космічні кораблі борознять простори Всесвіту…

У той час, як космічні кораблі борознять простори Всесвіту…

…громадяни України, що мешкають за кордоном, НЕ мають можливості дистанційно подати заяву про тимчасову зміну місця голосування.

До мене як до виборчого омбудсмена напередодні 2-го туру президентських виборів звернулася громадянка України Анна Помазанна, що наразі мешкає у Німеччині. Вона перебуває на консульському обліку в посольстві України в ФРН, за останнім і закріплена її виборча адреса.

Але так сталося, що саме перед повторним голосуванням на виборах Президента України Анні необхідно було приїхати до батьків у Харків – до оселі, де вона проживала та була зареєстрована до переїзду за кордон. Як людина відповідальна, аби не втратити права голосу, Анна вирішила скористатися процедурою тимчасової зміни місця голосування.

З даним питанням вона й звернулася до посольства України в Німеччині. Проте там їй відмовили у прийнятті відповідної заяви.

Адже в постанові ЦВК №893 від 13 вересня 2012 року «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» у пп. 2.2. йдеться: «Заява виборця, виборча адреса якого знаходиться за межами України, та який перебуватиме в день виборів Президента України (повторного голосування), народних депутатів України, всеукраїнського референдуму на території України, приймається органом ведення Реєстру за вказаним у заяві місцем перебування чи місцезнаходженням виборчої дільниці, дільниці для голосування, яку він просить визначити місцем його голосування, або органом ведення Реєстру в Міністерстві закордонних справ України».

Тобто, виходить, що Анні необхідно було заздалегідь приїхати у Київ до МЗС (подолавши понад 1300 км) або у Харків (за понад 1800 км), де вона планувала перебувати 21 квітня, та особисто принести відповідну заяву до відділу Держреєстру виборців. Потім повернутися до столиці Німеччини. А вже незабаром знову долати цю дистанцію – безпосередньо перед днем повторного голосування.

Вочевидь, така процедура у ХХІ столітті виглядає просто недолугим анахронізмом. Тому Анна вирішила позиватися до суду. Проконсультувавшись зі мною через соціальні мережі, вона подала до Московського районного суду м. Харкова (за місцем виборчої дільниці, що розташована поблизу проживання її батьків) адміністративну позовну заяву. І подала її дистанційно, за допомогою електронного цифрового підпису.

Однак суд, зазначивши, що «без дотримання процедури щодо тимчасової зміни місця голосування, включення громадян, чия виборча адреса знаходиться за межами України, до списків виборців для голосування на території України, не передбачено», 16 квітня відмовив їй у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу вже готували юридичні радники Громадянської мережі ОПОРА, незначні уточнення вносив і громадський омбудсмен. Аби домогтися реалізації свого права голосу, закріпленого у ст. 70 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України», до Другого апеляційного адміністративного суду в Харкові Анна відправила 18 квітня апеляцію – електронною поштою. З огляду на резонансність справи, до зали засідань суду 19 квітня завітали представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях Сергій Красноперов та координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого в Харківській області Олександр Міненков.

Утім, незважаючи на це, апеляційний суд, вказавши, що «наведені позивачем причини не є обумовленими та передбаченими законодавством України, яке регулює спірні правовідносини в межах проведення виборів Президента України, за яких встановлюється та існує можливість задовольнити вимоги про зміну виборчої адреси у такий спосіб та за таких обставин», апеляційну скаргу залишив без задоволення. Хоча ніхто й не висловлював вимог щодо зміни виборчої адреси, Анна просила тимчасово змінити місце голосування…

Дівчина, що приїхала 20 квітня до рідного міста, змогла хіба що зробити селфі на фоні виборчої дільниці. Та в інтерв’ю журналістам Анна заявила: «Суфражистки дуже довго боролися (за право голосу), і це робить дане право ще більш значущим для мене. Є й інший момент – це, напевно, перші мої свідомі вибори» (Докладніше див.: http://visti.news/pryyihala-z-berlina-do-harkova-i-ne-zmogla-progolosuvaty-navit-cherez-sud/).

Цікаво, що в Законі України «Про вибори Президента України» (ст. 36-1) говориться про те, що заява щодо неправильностей у попередньому списку виборців на закордонній виборчій дільниці невідкладно передається через відповідну закордонну дипломатичну установу України органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України. Закордонна дипломатична установа України копію такої заяви також передає органу ведення Державного реєстру виборців у Міністерстві закордонних справ України за допомогою технічних засобів зв’язку.

Однак про подібний механізм щодо заяви про тимчасову зміну місця голосування в Законі, на жаль, не йдеться.

Можливо, існує процедура подачі такої заяви дистанційно: онлайн та/або за допомогою електронного цифрового підпису, через іншу особу, що мешкає в Україні – за довіреністю? Може, ЦВК вже готувала з даного питання певну інструкцію чи роз’яснення? – подумав я.

І звернувся до Центральної виборчої комісії з запитом щодо надання інструкції або іншого документу ЦВК, яким врегульовано питання щодо дистанційної подачі заяви про тимчасову зміну місця голосування громадянами України, що перебувають на консульському обліку за кордоном, – для голосування на виборчій дільниці в Україні.

І от 6 травня надійшла відповідь від ЦВК. В якій значиться: «Дистанційне подання виборцем заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси Порядком не передбачено. При цьому будь-яких рішень, які регламентують процедуру дистанційного подання виборцем до органу ведення Реєстру заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси Комісією не приймалося».

Page3

До речі, подібна проблема може виникнути й у тих виборців, виборча адреса яких знаходиться за межами України, та в яких виникне необхідність тимчасово змінити місце голосування на іншу закордонну виборчу дільницю – їм, відповідно до п.п. 2.4. постанови ЦВК №893 від 13.09.2012 р. прийдеться особисто везти відповідну заяву в Київ, до органу ведення Реєстру в МЗС України.

Отже, як на мене, давно настала пора осучаснити дану архаїчну процедуру та, за аналогією права, надати можливість громадянам України, що мешкають за кордоном, подавати й заяви про тимчасову зміну місця голосування до органу ведення Державного реєстру виборців через закордонні дипломатичні установи України. І, так само – отримувати відповідні посвідчення у зворотному напрямку.

P.S.: У даному контексті хочеться нагадати можновладцям, чиновникам та суддям, що гарантоване Конституцією України право голосу, є саме правом людини, і воно потребує від влади здійснення конкретних активних дій та може бути втілене в життя лише за наявності в державі певних засобів, механізмів й відповідної юридичної процедури. Держава повинна створити можливості для реалізації даного права, а не чинити штучні перешкоди. Чому? – Тому що «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави… Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» (ч. 2 ст. 3 Конституції України).

Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області

Піар уряду Гройсмана… за наш з вами рахунок

Піар уряду Гройсмана… за наш з вами рахунок

Тільки-но закінчилися президентські перегони, як фактично рушили парламентські. Звісно, ще ЦВК офіційно не оголошувала про початок виборчого процесу, але ті, хто мріє посісти теплі місця у парламентських кріслах, вже почали активно піаритися.

Так, на пасхально-першотравневі свята до поштових скриньок багатьох українців принесли кольорову газету «Урядові новини», яка позначена як «спецвипуск про урядові програми розвитку України».

Замовник – Кабінет Міністрів України, підготовка до друку – ДП «Редакція газети «Урядовий кур’єр», наклад 3 000 000 екз.

Хтось скаже – так це ж добре, що Уряд звітує про свою роботу. Однак звітом це навряд чи можна назвати, оскільки в газеті мова йде виключно про перемоги, звитяги та здобутки (підвищення зарплат і пенсій, відремонтовані дороги, реконструйовані промислові об’єкти тощо), і ані слова – про проблеми (зростання в рази цін і комунальних тарифів, розбиті автошляхи, збанкрутілі підприємства…) та помилки.

Хоча помилки, скоріше за все, вкралися і до самого текстового наповнення видання. Так, в інфограмі на 2-й шпальті вказано, що за програмою «Нова українська школа» КМУ в 2018 – 2019 роках витратив на підвищення кваліфікації вчителів, реформу базової середньої освіти 407 млрд грн. Але ця цифра не виглядає такою вже завеликою у порівнянні з тим, що, як йдеться у тій же інфограмі, Уряд спрямував на оснащення класів для першачків 1 934 млрд грн. І це при тому, що, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», ВСІ доходи Державного бюджету України за рік заплановані у сумі 1 026 млрд грн.

2

Тобто, або газету робили нашвидкуруч та не помітили описки, або…

Цікаво, а чи закладено у Держбюджеті кошти на підготовку та друк урядових піар-матеріалів – кольорових та багатомільйонних? Що випускаються за рахунок платників податків – за наш з вами рахунок.

Юрій Чумак, Голова Громадського центру «ДУМА»

Рубрика

У Чугуєві дізнавалися, як розбудувати дієву взаємодію між поліцією та громадою

У Чугуєві дізнавалися, як розбудувати дієву взаємодію між поліцією та громадою

4 березня 2019 року у м. Чугуєві Харківської області відбувся тренінг з ефективної взаємодії поліції та громадськості.

Чугуївська реформаторська коаліція працює над запровадженням у Чугуєві програми «Безпечне місто через діалог громадськості, поліції та міської влади». В рамках даної діяльності було організовано навчальний захід для дільничних офіцерів поліції, членів вуличних комітетів та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків і громадських активістів.

Тренером виступив Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», екс-помічник міністра МВС з питань дотримання прав людини, колишній координатор проекту «Шерифи для нових громад» у Харківській області.

У ході заходу були розглянуті наступні питання:
— Взаємодія поліції та громади. Що таке Community Policing?
— Законодавчі засади взаємодії поліції з населенням.
— Організаційні форми залучення населення до забезпечення безпеки в громадах.
— Що зроблено та що можна зробити для ефективної взаємодії поліції та громадськості у Чугуєві.

Також відбулося обговорення в групах, яким чином можна вже сьогодні покращити співпрацю між дільничними офіцерами поліції, закріпленими за районами Чугуєва, та органами місцевого самоврядування, ОСББ, вуличними комітетами, представниками громадських організацій.

Певним рефреном прозвучали слова очільниці одного з ОСББ, яка зазначила, що в місті є багато людей з активною життєвою позицією. Але їм не вистачало знань щодо того, як організувати громадське формування з охорони громадського порядку, «сусідську варту» чи то центр безпеки в громаді. Відтепер отримані певні орієнтири, куди можна рухатися. Але цей рух є можливим лише у випадку співпраці з поліцією та підтримки з боку мерії. Тому розпочата на тренінгу діяльність має бути продовжена.

Наприкінці всім учасникам та учасницям заходу Юрій Чумак вручив книжки «Успішні практики безпеки. Український масштаб» та правові пам’ятки «Що таке громадське формування та як його зареєструвати», видані Фондом милосердя та здоров’я» й Інформаційним ресурсним центром «Правовий простір» у рамках проекту «Шерифи для нових громад».

DSC07058

Зауважимо, що захід був організований Коаліцією громадських організацій Чугуївщини в межах Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Георгій Кобзар

Книга про «шерифів»: український масштаб

Книга про «шерифів»: український масштаб

Фондом милосердя та здоров’я» й Інформаційним ресурсним центром «Правовий простір» у рамках проекту «Шерифи для нових громад» для широкого загалу видано книжку «Успішні практики безпеки. Український масштаб».

У ній описуються 7 успішних моделей організації безпечного середовища у невеликих громадах України.

До опису кожної з моделей організації безпеки додані зразки документів та експертні коментарі щодо основних завдань, правового статусу, соціального забезпечення, повноважень та відповідальності тих цивільних осіб, що долучаються до охорони громадського порядку. Яких, з легкої руки авторів документальної стрічки «Українські шерифі», відтепер теж нерідко називають «шерифами».

Також у книзі міститься інформація про досвід залучення громадян до забезпечення правопорядку у США та Канаді.

Одним із авторів видання виступив голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт Асоціації УМДПЛ Юрій Чумак.

DSC06531

Георгій Кобзар

Чи зможуть проголосувати переселенці та мешканці окупованої частини Донбасу на цих виборах Президента? (оновлено)

Чи зможуть проголосувати переселенці та мешканці окупованої частини Донбасу на цих виборах Президента? (оновлено)

За даними Державного реєстру виборців, в Україні станом на кінець 2018 р. налічувалося 35 млн. виборців. З них 1 281 тис. осіб – переселенці. Чи зможуть вони проголосувати на виборах Президента України 31 березня 2019 року? Та чи зможуть реалізувати своє виборче право ті, хто залишився на окупованій території?

Зауважу, що згідно з результатами опитування вимушених переселенців щодо їх участі у політичнихта виборчих процесах, здійсненого Міжнародноюфундацією виборчих систем IFES спільно з GFKв грудні 2016 року, лише 7% опитаних взялиучасть у позачергових виборах Президента України, що проводилися у 2014 році. З одного боку, вочевидь, значна частка з них на день виборів ще не виїхали за межі тимчасово окупованих територій, а бойовики так званих «ДНР» і «ЛНР» у містинах, де панували, виборчий процес просто зірвали.

Але була й інша причина. Як пам’ятаємо, тоді до постанови ЦВК №893 «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» було внесено зміни (постанова ЦВК №240 від 09.04.2014), згідно з якими виборці, виборча адреса яких знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, могли не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування. Проте дія такого спрощеного порядку не поширювалась на внутрішньо переміщених осіб з непідконтрольних державі окремих районів Донецької та Луганської областей. І нерідко, не маючи ніяких додаткових документів, які б підтверджували факт проживання на новому місці (договорів оренди, купівлі нерухомості тощо), вони не могли підтвердити необхідність тимчасової зміни місця голосування та позбавлялися права голосу.

Минулого року постановою ЦВК №129 від 5 вересня було зроблено крок щодо подолання такої правової проблеми, шляхом доповнення пункту 2.5 постанови ЦВК №893 новим абзацом такого змісту:«Виборці, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях районів, міст, селищ і сіл, їх частин у Донецькій та Луганській областях, межі та перелік яких визначаються Президентом України у порядку, передбаченому Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», можуть не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування».

Здавалося б, питання вирішено: переселенцям відтепер достатньо взяти з собою лише паспорт, звернутися до органу ведення Держреєстру виборців з обґрунтованою заявою про тимчасову зміну місця голосування (в обґрунтування зазначивши, що проголосувати за Президента України на окупованих територіях немає ніякої можливості) – отримати відповідне посвідчення про тимчасову зміну місця голосування, 31 березня прийти на визначену виборчу дільницю та віддати свій голос за одного з кандидатів.

Але, як то кажуть, є одне «але». Справа в тому, що Президент досі не видав указ, який би визначав межі і перелік тимчасово окупованих територій. Хоча, за повідомленнями ЗМІ, проект цього указу вже підготували в Міноборони і подали главі держави.

Можливо, був якийсь інший папір, що вийшов із Адміністрації Президента, яким ці сумні межі були визначені, однак він залишився поза увагою широкої громадськості? Щоб з’ясувати це, я спрямував запит до Президента, в якому, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», просивнадати наступну інформацію: акт Президента України, яким визначено межітимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також реквізитиозначеного документу.

На що отримав відповідь №12-09/318 від 25.01.2019 р. про те, що станом на 24 січня «триває робота з опрацювання згаданого Указу Президента України у структурних підрозділах Адміністрації Президента».

При цьому мене поінформували, що «зазначений перелік встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами)».

Адміністраця Президента

Виходить, що турбуватися переселенцям нема про що? Поспілкувавшись з працівниками органів ведення Держреєстру, я дізнався, що в них навіть існує комп’ютерна програма, використовуючи яку, при внесенні адреси виборця, одразу висвічується, чи значиться остання на окупованих територіях.

Утім, за словами представників громадських організацій, що надають правову допомогу внутрішньо переміщеним особам, у Харківській області склалася різноманітна практика щодо тимчасової зміни місця голосування переселенцями: у більшості органів ведення Держреєстру виборців задовольняються наявністю у таких заявників лише паспорту, а в деяких вимагають (чи то просять) додати ще й довідку переселенця.

Можливо, для своїх підлеглих Служба розпорядника Державного реєстру виборців підготувала якусь внутрішню інструкцію? Я звернувся й до неї з відповідним запитом на інформацію. Який чомусь був залишений без реагування. Коли було спрямовано повторний інформаційний запит з приміткою «У разі його ігнорування залишаю за собою право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та надати даному факту розголос через засоби масової інформації», надійшла «відповідь»: «Адреса електронної пошти Центральної виборчої комісії, визначена для роботи з електронними зверненнями громадян: zvr@cvk.gov.ua».

Наочно пересвідчившись, що працівники Служби розпорядника Держреєстру виборців настільки зайняті своєю безпосередньою діяльністю, що досі не мали змоги розібратися, чим відрізняються запити на інформацію від звернень громадян, я надіслав запит і на ЦВК (щоправда, на електронну скриньку, призначену саме для запитів на публічну інформацію: post@cvk.gov.ua).

І просив надати наступну інформацію: інструкцію або інший документ розпорядника Державного реєстру виборців, яким врегульовано порядок тимчасової зміни місця голосування внутрішньо переміщених осіб, а також реквізити означеного документу.

І не минуло 5 робочих днів, як отримав відповідь №21-17-705 від 06.02.2019 р., в якій наводився текст вже згаданого мною вище пункту 2.5 постанови ЦВК №893. А далі, чорним по білому вказано: «Проте станом на сьогодні меж тимчасово окупованих територій районів, міст, селищ і сіл, їх частин у Донецькій та Луганській областях не встановлено».

ЦВК_1ЦВК_2

Отже, що ми маємо «у сухому залишку»? В принципі, виходить, що вимушені переселенці, в разі якихось питань до них з боку працівників органів Держреєстру, завжди зможуть додатково надати довідку переселенця (тобто, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій значиться нинішнє фактичне місце проживання/перебування), і не матимуть значних проблем із тимчасовою зміною місця голосування.

А от як бути з іншими особами, що проживають і донині на окупованих територіях, але мають бажання (і гарантоване Конституцією України право!) проголосувати на прийдешніх виборах Президента України? Цілком ймовірно, що їм відмовлятимуть у такій можливості, на підставі того, що, мовляв, межі тимчасово окупованих територій Президентом «на сьогодні не встановлені».

Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області

 

P.S.: Президент Петро Порошенко 7 лютого 2019 року підписав Указ, який визначає перелік тимчасово окупованих населених пунктів у Донецькій та Луганській областях, а також межі окупованих територій.

Даний крок був дуже важливим, оскільки додає правової визначеності цьому питанню й полегшує можливість для вимушених переселенців і мешканців окупованої частини Донбасу прийняти участь у виборах Президента України – 2019.

Подивитися повний перелік міст, селищ, районів тимчасово окупованих територій, а також їхні географічні координати можна за посиланням:
https://www.president.gov.ua/documents/322019-26050

У Чугуєві народилася «Сусідська варта»

У Чугуєві народилася «Сусідська варта»

У місті Чугуєві Харківської області в результаті реалізації проекту «Спільна громада» започатковано «Сусідську варту».

2 листопада 2018 року в Чугуївській міській раді відбувся підсумковий захід проекту «Спільна громада» у місті Чугуєві, в якому взяли участь члени ініціативної групи проекту, представники органів місцевого самоврядування, громадські активісти.

Зокрема, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак розповів про діяльність «шерифів» в Україні, про практики впровадження різних механізмів залучення громадськості до вирішення безпекових проблем у містах і містечках Харківської області.

DSC03955

А керівник проекту «Спільна громада» Андрій Гуренко презентував його результати та зазначив, що однією з найголовніших проблем, на які вказали чугуївці в ході проведеного активістами опитування, стала саме громадська безпека.

Вивчивши досвід Полтави у вирішенні безпекових проблем, члени ініціативної групи проекту дійшли до висновку про доцільність організації в Чугуєві «Сусідської варти».

І вирішили створити її на базі чугуївського об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Майбутнє-2016», оскільки саме жителі цього ОСББ виявили найбільшу зацікавленість в організації такої форми діяльності, спрямованої на безпеку власної території.

По закінченні заходу А. Гуренко вручив очільниці ОСББ Ользі Галкіній технічні пристрої (3 прожектора, 3 відеокамери, 4 вогнегасника), а також аптечку, світловідбиваючу фарбу, наліпки «Увага, ведеться відеоспостереження» тощо – задля облаштування у багатоквартирному будинку по вул. Харківській, 31 (що в мікрорайоні «Авіатор») системи, яка дозволить мешканцям «вартувати» громадській спокій та правопорядок.

DSC03962

Довідково:

Сусідська варта – підхід, що дозволяє підвищити рівень безпеки спільноти, будинку, двору, під’їзду, через активну позицію сусідів, турботу про свою територію та налагодження дієвої співпраці з місцевою владою та поліцією.

Основу сусідської варти становлять згуртовані мешканці будинку (території), що у співпраці з представниками поліції та органами влади й місцевого самоврядування сприяють підвищенню спільної безпеки. Умовно їх можна назвати «локальними осередками» з запобігання злочинності, які керуються відчуттям власної відповідальності за свою спільноту, ведуть злагоджену діяльність щодо поліпшення безпеки та благоустрою двору.

(З посібника «Сусідська варта», розробленого IREX у співпраці з Національною поліцією України в рамках проекту «Комунікаційна підтримка та залучення громадськості до реформ»).

 

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Георгій Кобзар