Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Поліція може бути успішною лише тоді, коли співпрацює з громадами

Поліція може бути успішною лише тоді, коли співпрацює з громадами

Нещодавно голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях Юрій Чумак взяв участь у робочій зустрічі з керівником операційного департаменту Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС в Україні) Удо Мюллером.

На зустріч були запрошені речники громадських організацій Харківщини, що взаємодіють із поліцією в різних напрямках. У ході заходу були обговорені питання співробітництва поліції та громадського сектору.

Удо Мюллер відмітив, що людям у громадах важливо, аби не було крадіжок, водії не перевищували швидкість руху, не дебоширили особи напідпитку та щоб поліція швидко виїжджала на виклики. Тобто, щоб панував порядок і було безпечно. У той час як керівництву поліції часто потрібні горезвісні «показники» розкриття злочинів.

Тому Удо Мюллер висловив переконання, що поліція може бути успішною лише тоді, коли співпрацює з громадами. І довіра населення до поліції, яка є основним критерієм оцінки ефективності роботи правоохоронних органів, формується не на вертикальному рівні (коли поліцейські мусять працювати на «покажчики», що доводяться їм «згори»), а на горизонтальному – в громадах.

«Ми прагнемо започаткувати постійний діалог поліції з громадянським сектором у 4-х регіонах – у Харківській, Одеській і Львівській областях та у Маріуполі (Донецька область)», – зауважив Удо Мюллер. І запропонував учасникам робочої зустрічі стати основою для майбутнього складу експертної платформи на Харківщині.

Юрій Чумак підтримав ідею створення дієвого діалогового майданчика між поліцією та громадськістю. Він нагадав про досвід діяльності Громадської ради з прав людини, яка досить якісно працювала при Харківській обласній міліції в 2008 – 2010 роках, оскільки до її складу входили фахові повпреди громадянського суспільства. Щоправда, коли в Громадської ради прибрали спрямованість на права людини, вона перетворилася на «міжсобойчик» представників різних організацій, необізнаних у функціонуванні міліції/поліції, що призвело до фактичного припинення її плодотворної роботи.

Правозахисник закликав, аби діалогова платформа, яку планує впровадити КМЄС, об’єднала не просто тих, хто «хоче», а тих, хто може, тобто має відповідні знання, досвід і фах, аби плідно співпрацювати з поліцією та допомагати їй реформуватися.

Також Юрій Чумак представив проєкт «Шерифи для нових громад», який досліджує успішні практики малих і середніх громад у самостійному вирішенні безпекових проблем. Адже тематика проєкту прямо пов’язана з візією КМЄС в Україні – створення ефективного та прозорого сектору цивільної безпеки, що користується довірою громадян.

На завершення заходу Юрій Чумак презентував Удо Мюллеру книгу «Успішні практики безпеки: український масштаб, видану в рамках проєкту «Шерифи для нових громад».

з Удо Мюллером

Георгій Кобзар

Гендерні квоти на Харківщині: чи працюють вони?

Гендерні квоти на Харківщині: чи працюють вони?

Як досягти гендерної рівності в українському політичному житті? Наскільки гендерні квоти є ефективними? Що продемонстрували минулі місцеві вибори в Україні та, зокрема, на Харківщині. Відповіді на ці питання в нашому матеріалі.

Ефективність гендерних квот

На місцевих виборах 2015 року в законодавстві України вже були запроваджені гендерні квоти, які передбачали, що партії мають до своїх списків зараховувати не менше 30% членів іншої статі, але ці норми не забезпечувалися жодними санкціями.

У Верховній Раді України, обраній у 2019 році, 20% становлять жінки. За даними ЦВК, нововведення збільшили частку жінок – депутатів місцевих рад до 44%, у порівнянні, у 2015 році їх було 35%.

Аналітики Українського жіночого фонду стверджують, що гендерні квоти можна було обійти, і деякі партії це робили. Вимога щодо відсотків діє на момент подання списків, а далі кандидати можуть змінюватися.

Ситуація в Україні

Згідно з аналізом місцевих виборів, що здійснив рух ОПОРА, серед усіх обраних депутатів 64,1% становлять чоловіки, 35,9% – жінки.

Як зазначає Юрій Чумак, виборчий омбудсмен ОПОРИ в Харківській області: «Гендерна квота на етапах подання списків була забезпечена, але до голосування дещо зменшилася. Відповідно до аналізу даних ЦВК, оприлюднених на кінець грудня, чим нижчий рівень ради, тим більше там жінок. Наприклад, у сільських радах відсоток жінок 42,17%, в обласних – лише 27,85%».

6047909723c3d

Така ситуація є не лише у виборних органах влади, а й на державній службі. За словами Юлії Біденко: «При більшій кількості жінок на державних службах, посади категорії А все одно частіше обіймають чоловіки. Бачимо ми це на прикладі невтішної ситуації в міністерствах».

Як зауважує Юрій Чумак: «Попри певні позитивні зрушення щодо збільшення кількості жінок у міських радах, було помічено, що кандидатки зустрічалися з певним булінгом у соціальних мережах більше, ніж чоловіки. Наприклад, казали, що одна кандидатка не має дітей і тому вона не зможе розумітися на міській політиці».

Що на Харківщині?

Якщо говорити про Харківську обласну раду, то наразі там 28% депутатів – жінки. Харківська міська рада має 33% жінок. Чугуївська районна рада – 45% жінок.

Юрій Чумак наголошує: «Ми маємо гендерний ейджизм на теренах Харківщини. Виборці не звикли, що молоді жінки можуть реалізовувати себе не тільки в сімї, але і в політиці, бізнесі тощо. Жінки можуть народжувати не тільки дітей, а також нормальні реальні позитивні рішення, які потім спрацюють на поліпшення життя в громаді».

Юлія Біденко, у свою чергу, звернула увагу на проблему розподілу кадрів: «На жаль, немає жодної міської голови обласного центру, але при цьому доволі багато, понад 200, тих, які очолюють сільські та селищні громади».

Проблемою, за словами експертів, є також те, що більшість партій створюються на виборчий період п’яти років, а тому не можуть ухвалювати та реалізовувати далекоглядні політичні рішення. Одним із таких рішень є впровадження та забезпечення рівності чоловіків і жінок. За словами Юлії, подібну проблему має і влада на місцях:

Олена Недайборщ

Gromada Group

«Толерантність – це розуміння того, що людина має право бути не такою, як інші»

«Толерантність – це розуміння того, що людина має право бути не такою, як інші»

Толераантність (від лат. tolerantia – стійкість, витривалість, терпимість. ) – термін, що означає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. Протилежністю толерантності є нетерпимість.

Безымянный6

Аби донести сенс цього важливого поняття до учнів, класна керівниця 7-«В» класу Харківської спеціалізованої школи №75 Владислава Ільгова запросила до спілкування модератора кіноклубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», комунікатора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрія Чумака.

14 січня, в умовах локдауну, виховна година відбулася в онлайні, на платформі «Zoom».

Правник запитав у дітей, як вони розуміють слово «толерантність». І більшість школярів в якості синонімів назвали «уважне ставлення», «повагу». А одна з 7-класниць сказала: «толерантність – це розуміння того, що людина має право бути не такою, як інші».

І саме таке визначення, на думку Юрія Чумака, є найбільш відповідним значенню терміна «толерантність». Адже доволі просто з повагою відноситися до людей зі схожими поглядами, набагато важче терпимо ставитися до інакших. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Вольтер говорив: «Я не поділяю Ваших переконань, але готовий віддати життя за Ваше право їх висловлювати». І зараз, у безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності.

Увазі учасників онлайн-заходу було запропоновано 2 анімаційні стрічки: «За бортом» та «Штучний відбір». Ці мультфільми створені дітьми та підлітками на майстер-класах проєкту HUMRA, що проходили в Грузії, Росії, Україні, Білорусі та Німеччини.

Анімаційний фільм «За бортом» добре розкриває тему фейків та породжуваної ними ксенофобії. А «Штучний відбір» показує важливість життя на нашій планеті людей різних соціальних, вікових та професійних категорій.

Бо з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову.

На завершення Владислава Ільгова зазначила: «Сучасна культурна людина має володіти не тільки знаннями. Аби досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти та бійки, кожному доцільно сформувати у собі толерантність. Це вважається ознакою високого розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому».

Георгій Кобзар

«За кордоном». Як захистити власні трудові права

«За кордоном». Як захистити власні трудові права

У межах 17 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA  пройшов показ фільму «За кордоном» режисерки Сон-А Юн. Фільм розповідає історію філіппінських жінок, які проходять навчання, перш ніж на два роки вирушити працювати покоївками до іншої країни.

Відбулась дискусія за участі Олени Кальбус, експертки з питань попередження та протидії торгівлі людьми ГО «Центр «Жіночі перспективи», Юрія Чумака, експерта з адвокації Харківської міської організації міжнародної організації «Жіноча громада», Віри Проців, заступниці начальника зв’язків з громадськістю патрульної поліції у Львівській області, Тетяни Панасенко, регіональної координаторки взаємодії з громадськістю Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини у Львівській області, Наталі Реви, провідної фахівчині відділу активної підтримки безробітних Львівського обласного центру зайнятості. Під час дискусії експерт(к)и обговорювали питання трудового рабства, відповідальності держави за дотримання прав робітників та робітниць, діяльності агенцій із працевлаштування, превентивні заходи торгівлі людьми та правову допомогу її жертвам. Публікуємо конспект з центральними тезами дискусії з експерт(к)ами…

Юрій Чумак:

– В Україні часто плутають проблему торгівлі людьми та порушення трудових прав. В обох ситуаціях використовується вразливий стан людини, але відповідно до 149 статті Кримінального кодексу України і профільного Закону «Про протидію торгівлі людьми» основними ознаками цієї проблеми є вербування, переміщення та передача людини з метою експлуатації. У фільмі «За кордоном» проблема саме трудової експлуатації.

У стрічці жінки описують ситуації, коли вони перебували у вразливому стані. Натомість в агенції їх не вчать захищати себе, а просто кажуть, як реагувати, аби оминути конфлікт. Але українська традиція «не виносити сміття з хати» не призведе до вирішення ситуації. Ганебна практика триватиме й далі. Цей фільм важливий для українців, адже мільйони заробітчан з країни виїжджають за кордон і постійно ризикують опинитися в ситуації трудової експлуатації. Інформування про проблему – перший крок до її вирішення.

Богдана Стельмах

Мандрівний фестиваль Docudays UA

P.S. Співорганізатором заходу на Харківщині виступив кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!», на запрошення якого до перегляду й обговорення долучилися правники з центрів та бюро безоплатної правової допомоги.

Безпекові питання необхідно вирішувати комплексно

Безпекові питання необхідно вирішувати комплексно

20 серпня у Харкові відбувся регіональний круглий стіл, присвячений підвищенню ролі ОТГ у протидії торгівлі людьми, в умовах проведення адміністративно-територіальної реформи.

У заході, організованому за сприяння Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, взяли участь працівники Департаменту соціального захисту Харківської облдержадміністрації, заступники голів міських, селищних і сільських об’єднаних територіальних громад Харківщини, соціальні працівники, інші зацікавлені особи.

Під час круглого столу виступив і голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Дніпропетровській та Харківській областях Юрій Чумак.

Він зазначив, що з 2020 року вступив у силу Закон України «Про соціальні послуги», яким однією з категорій отримувачів таких послуг визначено осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Так само, до речі, як і інших, хто потрапив у складні життєві ситуації, зокрема, зазнав жорстокого поводження з дитиною, насильства за ознакою статі або домашнього насильства.

І реалізація цілого комплексу заходів у сфері надання соціальних послуг, згідно зі статтею 11 зазначеного Закону, покладається на місцевому рівні на виконавчі органи рад об’єднаних територіальних громад.

А дані заходи прямо стосуються тематики забезпечення безпеки в громадах, – наголосив експерт.

З іншого боку, з 2019 року в Україні впроваджується програма Національної поліції «Поліцейський офіцер громади», відповідно до якої в ОТГ відтепер живуть і працюють ПОГи. Вся їхня діяльність якраз і спрямована на охорону громадського порядку та профілактику правопорушень у тих громадах, за якими вони закріплені.

Робота офіцерів громади підтримується місцевими радами ОТГ, які, згідно з угодами з головними управліннями Національної поліції в областях, забезпечують ПОГів приміщеннями поліцейських станцій, виділяють кошти на паливо для автомобілів, надають іншу підтримку.

І низка об’єднаних територіальних громад вже прийняли місцеві програми (див, наприклад, програму Малинівської селищної ради «Безпечна громада»), в які включили питання організації попереджувальних заходів і боротьби з правопорушеннями та злочинністю. І передбачили певне фінансування з місцевих бюджетів.

Проєкт «Шерифи для нових громад», який досліджує успішні практики взаємодіє поліції, владників та громадськості в різних громадах України, повідомив нещодавно, що для програми «Поліцейський офіцер громади» виділені нові автомобілі. Отже, вочевидь, обіцянки Національної поліції про впровадження до кінця року ПОГів в усіх регіонах нашої країни, мають всі шанси втілитися в життя.

Після місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня, фактично всі громади в Україні перетворяться на ОТГ. Яким доведеться вирішувати як соціальні, так і безпекові проблеми.

А такі питання, як протидія торгівлі людьми, запобігання домашньому насильству та інші, зусиллями самих лише соціальних служб вирішити неможливо. Соціальні працівники мусять, у першу чергу, виявляти постраждалих та надавати їм соціальні послуги. Боротися з правопорушеннями та злочинами мають працівники поліції. А широкий комплекс профілактичних та правопросвітницьких заходів повинні здійснювати ледь не всі муніципальні та державні інституції.

Тому Юрій Чумак закликав представників ОТГ вголос ставити питання щодо необхідності фінансування діяльності з забезпечення безпеки в громадах (включаючи протидію сучасному рабству) з місцевих бюджетів, прописуючи це у відповідних програмах.

«Безпекові питання необхідно вирішувати комплексно», – підкреслив правник.

Георгій Кобзар

У війни не дитяче обличчя

У війни не дитяче обличчя

Фільм «Віддалений гавкіт собак» (режисер – Сімон Леренґ Вільмонт) спостерігає за життям 10-річного Олега, яке перевернулося догори ногами через війну на сході України. Олег живе зі своєю улюбленою бабусею Олександрою у невеликому будинку в селі Гнутове на Донеччині – фактично на лінії фронту. Більшість людей уже покинули їхнє село, однак Олександра й Олежка воліють залишитися. Але війна все ніяк не закінчується…

Перегляд цієї зворушливої документальної стрічки з репертуару кіноклубів Docudays UA відбувся 17 липня на затишному подвір’ї Харківського Літмузею, за підтримки проєкту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.

Модератором заходу виступив Юрий Чумак – голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», керівник пересувного кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!».

Після кінопоказу всі охочі мали змогу поділитися своїми думками стосовно побаченого.

Так, представниця Філії Центру пробації в Харківській області Дар’я Трофименко зазначила, що з розумінням і повагою ставиться до тих людей, які, через велику любов до своєї малої батьківщини, залишаються жити на лінії зіткнення. Оскільки ніщо їм не може замінити того, що називається загальним поняттям «дім». Де не тільки друзі та сусіди, милі краєвиди, але й і рідні, що покояться на цвинтарі…

Натомість, голова Харківської міської організації «Жіноча громада» Ольга Білецька зауважила, що у війни – не дитяче обличчя. І малечу слід захищати та, при можливості, евакуйовувати подалі від місць проведення бойових дій.

Адже існує реальна загроза не тільки від обстрілів. Одним із найстрашніших проявів збройного конфлікту на Сході України є те, що до безпосередньої участі у воєнних діях залучаються діти. Неодноразово про таке заявляли російські колаборанти, причому явно хизуючись цим.

Як наголосила Ольга Білецька, збройні конфлікти стають каталізаторами збільшення фактів торгівлі людьми, що обумовлюється багатьма факторами. Серед них – складна криміногенна обстановка в зоні конфлікту, послаблення державних інститутів, дисфункція правоохоронних органів, складність правового статусу непідконтрольних територій тощо.

В умовах збройних конфліктів найбільш розповсюдженими формами торгівлі людьми з метою подальшою експлуатації стають:

— вербування, переміщення, передача, переховування або одержання осіб чоловічої статі з метою поповнення лав особового складу збройних сил сторін, що беруть участь у конфлікті;

— використання примусової праці і рабства для задоволення потреб озброєних груп;

— сексуальна експлуатація (військова проституція, насильницька вагітність);

— втягнення у злочинну діяльність.

Через військові дії на Донбасі діти вимагають невідкладного захисту та гуманітарної помочі, зокрема, якісної медичної допомоги та психосоціальної підтримки. – Про це повідомляє ЮНІСЕФ Україна: «На Сході України приблизно 500 тисяч дітей, уражених конфліктом, потребують невідкладного захисту та гуманітарної допомоги, зокрема, безпечного середовища для навчання, якісної охорони здоров’я та психосоціальної підтримки. Ситуація є особливо гострою для дітей, які живуть у межах 20 км від лінії розмежування, де часті обстріли та величезна кількість нерозірваних боєприпасів становлять серйозну загрозу для життя».

І фільм «Віддалений гавкіт собак», що знімався на Донеччині в 2015–2017 роках, пронизливо й чесно піднімає дану проблему.

За це на XV Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що проходив у Києві в березні 2018 року, стрічка здобула головний приз студентського журі – «за чисті очі дитини, що радіють простим речам усупереч меланхолії у тіні війни».

Георгій Кобзар