Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Ми не раби, і не маємо потрапляти в рабство

Ми не раби, і не маємо потрапляти в рабство

27 липня та 2 серпня до Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру завітав пересувний кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!». Модератор кіноклубу Юрій Чумак представив увазі черкаської молоді документальну стрічку «Раби».

«Усіх нас викрали: маму, батька, сестру та мене. Потім батьків убили, а нас із сестрою розлучили», – розказує факти, що леденять душу, маленька героїня фільму Абук.

«Раби» – це анімаційне кіно про дев’ятирічну Абук та п’ятнадцятирічного Мачіка. Суданська «міліція», яку фінансує уряд, забрала їх, як і тисячі інших дітей, у рабство… Сюжет фільму «Раби» заснований на інтерв’ю цих діточок 2003 року.

Глядачів та глядачок зворушила не тільки сама показана історія, але й формат її подачі. Так, керівниця молодіжного ресурсного центру Олена Левченко зазначила, що мультфільм чимось схожий на комікс, адже дозволяє включити власну уяву та змалювати для себе якісь додаткові деталі й нюанси. Завдяки цьому й сприйняття доволі трагічного за змістом сюжету трохи полегшується.

А експертка з питань протидії торгівлі людьми Благодійної організації «100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ» Марина Стадник відмітила, що анімаційний фільм створено на основі реальних історій, які актуалізують проблему сучасного рабства. Зараз, через війну в країні, українці перебувають у постійному стресі, тому стають уразливими до ситуацій торгівлі людьми.

Експертка нагадала про 5 МАРКЕРІВ БЕЗПЕКИ для запобігання торгівлі людьми під час війни

— Надавайте документи лише офіційним особам, зберігайте їх електронні копії.

— Знайте, куди їдете, та повідомляйте про поїздку рідним чи друзям.

— Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на довіру.

— Будьте насторожі з незнайомцями, не віддавайте нікому мобільний телефон.

— Повідомляйте рідним чи друзям про зміни щодо місця перебування та роботи.

Зауважимо, що заходи було приурочено до Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми, який відзначається 30 липня.

Георгій Кобзар

«Край електросміття»: фільм показує, чого не можна робити

«Край електросміття»: фільм показує, чого не можна робити

Вага старих електричних та електронних девайсів, які в 2021 році люди відправили на смітники, перевищила 57 млн тон. Це більше, ніж вага Великої китайської стіни – найважчого штучного об’єкта на нашій планеті.

І тут проявляються всі парадокси сучасного світу. Адже в Європі та США не можна викидати подібне сміття на звалища. Проте цілком законним є його вивезення до країн «третього світу». Попри те, що згідно з Базельською конвенцією заборонено транспортувати токсичні відходи до країн, які розвиваються, на практиці відбувається зовсім інше.

З усього обсягу електронних відходів лише близько 25% переробляються, інші ж 75% потрапляють до країн, як-от Гана. Тут розташоване одне з найбільших у світі сміттєзвалищ списаної електроніки. Щоденно місцеве населення у примітивний спосіб, за допомогою спалювання пластикових оболонок, вилучає з електронного мотлоху метали.

Про це й розповідається у документальному фільмі «Край електросміття», який переглянули 23 липня в онлайні діти та підлітки – учасники/ці Zero Waste Camp – Люботин. Стрічка закінчується закадровим голосом і текстом такого змісту: «Отримані метали переважно експортують з Африки багатонаціональні компанії назад до «розвинутого» світу. В результаті переробки та спалювання електронних відходів у навколишнє середовище потрапляють токсичні пари з пластмас, хімічних речовин і важких металів, таких як свинець, ртуть, кадмій. Це може спричиняти гостре ушкодження легень, клітин крові і нирок, підвищувати ризик ракових захворювань, перешкоджати розвитку мозку, особливо у дітей».

Кіно викликало жвавий відгук у глядачів та глядачок. Під час обговорення вони емоційно співчували не тільки людям, які вимушені жити та працювати у таких жахливих умовах, але й домашнім тваринам, що харчуються рештками від вогнищ, де спалювали різного роду пластмаси. Так, юна Даша зауважила: «Звірі не винні. Вони страждають через недбалість людей. Фільм показує, чого не можна робити».

А пані Олена Калишевська, яка переглянула стрічку разом із сином та кішкою, зазначила: «Дуже вразив фільм. Після нього залишається чітке розуміння – треба сортувати відходи! Не жити сьогоднішнім днем, а думати про майбутнє».

Модератор кінопоказу – керівник клубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак закликав подумати, що кожен може зробити задля того, аби кількість електросміття зменшувалася, принаймні в Україні. І діти пропонували:

— не займатися гонитвою за брендами та новими моделями, якщо наявні смартфони, планшети, ноутбуки тощо цілком влаштовують якістю своєї роботи;

— намагатися ремонтувати, а не одразу викидати гаджети, які зламалися;

— у разі, якщо гаджет вже неможливо «повернути до життя», слід або пристосувати його для якихось домашніх потреб – приміром, як підставку, або здати до точки, де деталі з нього ще будуть використовувати (у такому випадку можна навіть сподіватися на отримання певного доходу).

На завершення екологиня, координаторка Zero Waste Camp – Люботин Анна Прокаєва подякувала учасницям та учасницям заходу за активність та зацікавленість у тематиці екології. І висловила впевненість у тому, що нинішні підлітки, коли виростуть, зможуть розбудувати таку Україну, в якій буде легко дихати.

Георгій Кобзар

Екосвідомість ніколи не «вийде з моди»

Екосвідомість ніколи не «вийде з моди»

Світ живе в еру глобального споживацтва, коли темпи споживання ростуть, як на дріжджах. І не таємниця, що індустрія моди є безперечним лідером у цих «перегонах». Тисячі фабрик у країнах «третього світу» виробляють не лише одяг для великих корпорацій, але й тони токсичних відходів.

Дизайнерка Реїт Аус має амбітний план щодо зміни світу, який базується на «Upcycling або Creative Reuse» – одній із форм екологічної моди (це коли нові речі шиють з клаптиків, що залишилися від текстильного виробництва, переробляють із дрантя або того, що було зшито, але не продано). Вона усвідомлює, що єдиний спосіб боротися з вадами індустрії моди – робити це зсередини.

Документальний фільм «Вийшло з моди» естонських режисерів Яаака Кільмі та Леннарта Лаберенц розповідає цю історію. Перегляд стрічки з репертуару кіноклубів Docudays UA відбувся в онлайні 8 липня. Участь у правовому кінозалі взяли слухачі та слухачки ZERO WASTE Academy – екоактивісти/ки з усієї України, представники/ці місцевого самоврядування, які прагнуть впроваджувати кращі практики управління відходами у своїх громадах.

Під час обговорення модератор заходу, правозахисник, керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак звернувся до всіх із питанням: «Говорять, що в роки війни тема екології опинилася «не на часі», зараз багато більш нагальних проблем: як нам вистояти, як нам перемогти. Однак, як все ж таки зробити так, щоб ми навіть сьогодні не забули про екологічну проблематику, яка, через російську агресію, тільки підсилюється?».

На що учасники/ці відповіли, що на першому місці має бути інформаційна складова: треба вчити людей, роз’яснювати, наводити приклади екосвідомої поведінки.

А екоактивістка з Києва Марина Казаченко наголосила: «Бути екологічним – це має стати трендом. «Зірки», лідери думок, всі активні громадяни мають своїм прикладом мотивувати людей до цього!».

«Ми всі з вами є зірками, які накреслюють дороговказ для нашої країн Я цей фільм побачила вперше, і він дуже класний, бо сприяє активному формуванню екосвідомості. Це коли в людини певне зведення правил, через які вона пропускає кожне своє рішення, пов’язане з можливим впливом на довкілля», – зауважила екологиня, координаторка ZERO WASTE Academy Анна Прокаєва.

На завершення всі зійшлися в думці, що, рано чи пізно, але російську агресію ми зупинимо, і тоді нам доведеться розбудовувати нову Україну. Яка ґрунтується на засадах прав людини, на дотриманні, в тому числі, й екологічних прав. Ми побудуємо сильну, вільну та екологічно чисту Україну!

Георгій Кобзар

Наше життя – це боротьба

Наше життя – це боротьба

Сусанна Джамаладінова (Джамала) народилася в кримськотатарській сім’ї, яка жила в Киргизії після депортації, проведеної сталінським режимом у 1944 році. Її родина змогла повернутися до Криму лише в 1989 році. А в 2014-му російські нащадки сталіністів знову вдерлися на сонячний півострів та поновили утиски й репресії щодо кримських татар.

Щоб привернути увагу всього світу до цієї трагедії, Джамала в 2016-му році виступила на конкурсі Євробачення з піснею «1944». Виступила – й перемогла. Тоді російська пропаганда заходилася піною ненависті, поширювала всілякі фейки щодо мужньої співачки. Але Джамала не зупинилася та продовжила свою боротьбу за права кримськотатарського народу, виступаючи проти незаконної анексії Криму російськими загарбниками.

Цій історії присвячений документальний фільм «Боротьба Джамали» шведської режисерки Елін Йонссон, перегляд якого відбувся 1 липня на базі Молодіжного простору «STREAM» Лозівської громади Харківської області.

Показ було організовано пересувним кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», керівник якого Юрій Чумак і представив стрічку дітям і підліткам.

Правозахисник наголосив, що непокарані за злочини в Криму 1944-го та за агресію щодо України 2014-го рашисти зараз перейшли до відкритої війни проти нашої країни. І дуже приголомшливо та, на жаль, актуально звучать слова пісні «1944» сьогодні:

«Коли чужинці приходять,

Вони приходять у ваш будинок,

І вбивають всіх вас, і кажуть:

«Ми не винні, не винні».

Де ж ваш розум?»…

Під час обговорення кураторка Молодіжного простору «STREAM» Катерина Бурлєєва зауважила: «Я пам’ятаю, як Джамала починала свою співочу кар’єру. Тоді в її репертуарі не було гостро соціальних творів. І перемога на Євробаченні з такою потужною піснею перетворила її на справжню діячку не тільки кримськотатарського народу, але й усієї України. Я сподіваюсь, що цей фільм став для кожного певним дороговказом у нове майбутнє, бо він демонструє, як людина сама себе творить своїми вчинками».

На завершення Юрій Чумак побажав усім учасникам та учасницям заходу мирного неба над головою та висловив упевненість, що боротьба кримських татар та усього народу України з загарбниками завершиться перемогою сил добра.

Георгій Кобзар

100 правопросвітницьких подій у кіноклубі Docudays UA «ДУМАй!»

100 правопросвітницьких подій у кіноклубі Docudays UA «ДУМАй!»

Минулого тижня наш модератор Юрій Чумак провів свій ювілейний 100-й кінопоказ у кіноклубі «ДУМАй!» Docudays UA на Харківщині.

«Ми станемо щасливими, коли переможемо» – так звучала тема заходу для курсантів Кременчуцького льотного коледжу. Дивилися стрічку польського режисера Павела Височанські «Коли-небудь ми станемо щасливими».

Юрій Чумак давно закоханий у документальне кіно. Його відносини з фестивалем Docudays UA почалися ще у 2005 році, коли він вперше потрапив на кінопоказ у Києві. «І я буквально закохався. Це була любов з першого погляду на кіноекран, – якось написав він на своїй фейсбук-сторінці, – Документальне кіно мене привабило своєю проникливою чесністю, відкритістю».

Пізніше Юрій почав сам проводити кінопокази документальних стрічок, спочатку в Чугуєві, а потім – по всій Україні. У 2017 році він відкрив кіноклуб «ДУМАй!». І з того часу провів вже 100 кінопоказів!

Протягом цих років Юра став автором багатьох сценаріїв обговорення фільмів, кілька разів його кіноклуб ставав найкращим кіноклубом року. А тогоріч він переміг у конкурсі адвокаційних проєктів.

Повномасштабна війна застала Юру з родиною одним з перших, їхнє місто Чугуїв почали обстрілювати зранку 24 лютого. На щастя, їм вдалося евакуюватися, і Юра відновив свою правозахисну та кіноклубну діяльність.

Попри бойові дії, переїзди та радикальні життєві зміни, Юрій та інші наші модератор(к)и не припиняють працювати (та дивувати нас). Хіба цих людей спинити чи перемогти? Ми впевнені, що це неможливо.

Щиро вітаємо та підтримуємо Юру! Все буде Україна!

Кіноклуби Docudays UA

Знайомство з мистецтвом документального кіно

Знайомство з мистецтвом документального кіно

Відбулася зустріч курсантів факультетів № 3 та № 4 ХНУВС із представником Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Юрієм Чумаком. Девізом зустрічі-дискусії стали слова «Поліція – це не силовики, поліція – це правоохоронці».

Юрій Чумак ознайомив курсантів з історією створення «Docudays UA» – дискусійного майданчика, який підвищує рівень знань із питань моралі у суспільстві, прав людини та людської гідності як найвищої цінності. Курсанти стали учасниками фестивалю документального кіно та переглянули один з найяскравіших фільмів обговорюваного жанру «Коли-небудь ми станемо щасливими».

Фільм викликав запеклі дискусії серед курсантів, адже мистецтво документального кіно має велику силу емоційного, морального, естетичного впливу на молодь.

ВЗГ ХНУВС