Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Поліцейські офіцери громади є, а відомчої нормативної бази – немає

Поліцейські офіцери громади є, а відомчої нормативної бази – немає

У нашій державі в 2019 році започатковано проєкт «Поліцейський офіцер громади». Як зазначено на офіційному сайті Національної поліції України, «Поліцейський офіцер громади – це наступний крок у реформі Національної поліції. Його основна мета – забезпечити кожну територіальну громаду окремим офіцером, який не тільки працюватиме на території цієї громади, але й житиме там».

Маючи бажання більше дізнатися про географію задіяння поліцейських офіцерів громади та нормативне забезпечення їхньої роботи, я звернувся із запитами на інформацію до Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції.

У запитах я просив надати наступну інформацію:

  1. В яких областях України запрацював проєкт «Поліцейський офіцер громади» в 2019 році?
  2. На які регіони України планується поширити даний проєкт у 2020 році?
  3. Якими нормативними документами МВС та Національної поліції України регламентується робота поліцейських офіцерів громади? В разі прийняття такого/таких нормативних документів, надати його/їх копію/копії.

Міністерство внутрішніх справ, «ураховуючи те, що розпорядником запитуваної інформації є Національна поліція України», запит переслало своїй підпорядкованій структурі.

З Нацполіції ж надійшла наступна відповідь:

«Відповідно до порушених у запиті питань повідомляємо, що на сьогодні проєкт запроваджено у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненькій, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях.

У 2020 році проєкт планується запровадити в усіх регіонах України.

Поліцейські, які приймають участь у проєкті, пройшли навчання за програмою спеціалізації дільничних офіцерів поліції, закріплених за поліцейськими дільницями в об’єднаних територіальних громадах, та згідно із штатним розписом перебувають на посадах дільничного офіцера поліції або старшого дільничного офіцера поліції у відповідних територіальних (відокремлених) підрозділах поліції.

Поліцейські, які приймають участь у проекті, здійснюють свою службову діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 №650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», відповідно інших актів законодавства України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України».

Відповідь_2020-02-07_18-53-36Отже, як бачимо, незважаючи на те, що роль поліцейських офіцерів громади суттєво відрізнятиметься від функцій колишніх дільничних інспекторів міліції та нинішніх дільничних офіцерів поліції, спеціальної відомчої нормативної бази, яка б регулювала діяльність новостворюваної правоохоронної інституції, наразі немає.

Залишаються відкритими питання, як саме поліцейські офіцери громади працюватимуть в ОТГ, на яких засадах вони співпрацюватимуть з органами місцевого самоврядування, як забезпечуватимуться житлом та службовими приміщеннями тощо. З огляду на необхідність узгоджувати цілу низку нюансів з територіальними громадами, вочевидь, самими лише відомчими документами МВС та Національної поліції регламентувати роботу ПОГів не вдасться. Можливо, потрібно буде розробляти відповідне міжгалузеве нормативне регулювання.

А проєкт «Шерифи для нових громад» відслідковуватиме це питання і в подальшому.

Юрій Чумак, координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА»

Шерифи для нових громад

Спасибо газу за доставку

Спасибо газу за доставку

Оплатив (с немалым уроном для семейного бюджета) все текущие платежки за коммунальные услуги, собирался было перевести дух перед очередным ежемесячным «коммунальным оброком»… Но не тут-то было: обнаружил в почтовом ящике «окремий рахунок за доставку газу».

Пытался вспомнить – когда это мне «отдельно» доставляли газ? Баллоны с газом не привозили, на 4-й этаж их не затаскивали. Как и раньше, я пользуюсь газом, который поступает по трубам, проложенным еще в советские времена.

Оказывается, с 1 января решением НКРЭКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), абонентам насчитывают два платежа: один за газ как товар, а другой – за его доставку.

Гениальное «изобретение» отечественных властителей! Провозгласив с экранов телевизоров о том, что «газ для населения подешевел», не совершая никаких дополнительных трудозатрат, взимать деньги за то, что он попадает к нам в газовые конфорки по старым трубам.

Если следовать такой логике, то можно ж сдирать дополнительную денежку и за доставку воды и света. Да вообще за все! Вывоз мусора, говорите? – А за доставку его на полигон или на мусоросжигательный завод оплатить извольте! За пользование лифтом заплатили? – А теперь доплатите за то, что пользуясь им, «доставились» на нужный этаж…

Да, дышать атмосферным воздухом в нашей стране все еще бесплатно. И, уверен, никакая власть не посмеет за это брать деньги. А вот за доставку воздуха в легкие каждого индивида?

Юрий Чумак

Вгору

В Харькове могут появиться гостиницы для преступников

В Харькове могут появиться гостиницы для преступников

Для улучшения ситуации в пенитенциарной сфере в Украине планируют разрешить работу частных следственных изоляторов – эдаких гостиниц с охраной. Не приведет ли создание тепличных условий для богатеньких нарушителей закона к росту преступности?

В Украине планируется создание надлежащих условий для содержания осужденных в учреждениях исполнения наказаний и расширение перечня видов наказаний, не связанных с лишением свободы, сообщает пресс-служба Кабмина. В частности, речь идет также о создании современных тюрем и практике частных СИЗО.

НУЖНО НЕМНОГО ИЗМЕНИТЬ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО

– Попробуем дать возможность работать частным СИЗО. Это будет что-то вроде гостиниц, которые хорошо охраняются. Лица, у которых есть средства, смогут там находиться в ожидании приговора суда, – отметил министр юстиции Денис Малюська.

Кроме того, за счет этих средств можно будет частично покрывать расходы на пребывание лиц, которые находятся в обычных СИЗО.

– Попробуем сделать хотя бы один пилотный проект и посмотрим, как эта бизнес-модель работает. В дальнейшем, если эксперимент окажется успешным, постараемся расширить его на всей территории Украины. Для этого потребуется немного изменить законодательство, но это тоже входит в наши первоочередные планы, – добавил чиновник.

ЧАСТНОЕ БУДЕТ ЛУЧШЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО?

Правозащитник Юрий Чумак оценивает инициативу профильного министерства позитивно.

– Не секрет, что государственная структура у нас неповоротливая, едва живая, коррумпированная. Не так давно по всем новостям прошла информация о том, что сотрудники колонии продавали «налево» продукты, которые были предназначены для осужденных. Что касается частных СИЗО, то есть вероятность, что негосударственное будет лучше, чем государственное. Этот шаг на пути к улучшению условий содержания заключенных, по идее, должен иметь позитивные последствия, – говорит правозащитник.

Речь идет именно о СИЗО, потому что там, по словам Юрия Чумака, самые ужасные условия.

– Я посещал колонии, где условия вполне симпатичные – с зимним садом и зоопарком, чего не скажешь о следственных изоляторах, – говорит Юрий Чумак. – Да, имеются образцово-показательные корпуса, которые, как правило, демонстрируют журналистам и каким-то комиссиям, но есть и совершенно ужасные помещения – переполненные, с отвратительными условиями. Причем зачастую винить в этом представителей администрации язык не поворачивается, потому что им предоставили эти бараки – и управляйте, мол, как хотите. И далеко не всегда есть возможность перестроить, переделать, переоборудовать под количество лиц, которые туда попадают.

ЧАСТНЫЕ СИЗО – НЕ ПАНАЦЕЯ

Правозащитник рассказывает, что когда он был в США, его весьма удивило и даже поначалу покоробило наличие там частных тюрем.

– А потом я подумал: «Почему бы и нет?» Если они работают в рамках законодательства, обеспечивают стандарты, которые определены международными нормами и законами страны, то почему они не могут функционировать, в том числе и в Украине, причем даже лучше, чем государственные? – делится мыслями Юрий Чумак.

То есть, частные СИЗО – это, по словам эксперта, вовсе не панацея, а один из шагов к улучшению пенитенциарной системы в целом.

– Пока же реформы, которые проходят в нашей стране, – это всего лишь попытка понравиться международной общественности: вот, мол, идем в Европу, в том числе и в вопросах прав человека, – говорит Юрий Чумак. – Нужно системно менять подход в правоохранительной, правоприменительной, уголовно-исполнительной системах – они у нас абсолютно старые и продолжают работать по-советски.

СИСТЕМА НЕ ДОЛЖНА БЫТЬ КАРАТЕЛЬНОЙ

По словам Юрия Чумака, Украине, России, США присущи карательные методы. А есть подход, который принято называть скандинавским – например, в Швеции, Дании, Норвегии. Там людей, которые попадают за решетку, стараются не наказать, а перевоспитать.

– Дать им новые знания, новые навыки, то, чего у них не было на свободе, – чтобы они могли выйти, адаптироваться в обществе и стать законопослушными, – продолжает правозащитник. – Не зря говорят: «Как вы яхту назовете, так она и поплывет». Сначала систему исполнения наказаний переименовали в пенитенциарную и поставили задачу перевоспитывать людей, попавших за решетку. А сейчас это уголовно-исполнительная система – то есть исполняет уголовные наказания. Основная ее функция на сегодняшний день – снова наказание. Да, преступников нужно наказывать, но если при этом не пытаться что-то поменять в их сознании, они выйдут из тюрьмы с такими же убеждениями, с которыми пришли, а то и хуже.

Правозащитник подчеркивает: нужно стремиться к тому, чтобы эта система не была карательной, чтобы торжествовало правосудие.

– Неслучайно в народе говорят: «Если украл курицу, садишься в тюрьму, а если железнодорожный состав, садишься в Верховную Раду», – говорит Юрий Чумак. – И это, к сожалению, отвечает реалиям сегодняшнего дня.

САМОЕ СТРАШНОЕ НАКАЗАНИЕ – ЛИШЕНИЕ СВОБОДЫ

Между тем многие харьковчане воспринимают перспективу появления частных СИЗО без особого энтузиазма.

– Если СИЗО превратятся в гостиницы, а колонии – в райские уголки с зимним садом и зоопарком, это только спровоцирует рост преступности. А чего грабителю, убийце или насильнику, собственно, бояться? Условия за решеткой комфортные, за квартиру платить не нужно, еда – по расписанию, на производстве гнуть спину никто не заставит – как на курорте побывал, – высказывает мнение харьковчанка Светлана. – Лучше бы деньги в современные больницы и садики для наших детей вкладывали.

По словам правозащитника, люди, которые так говорят, не понимают, что самое страшное наказание для любого человека –  лишение его свободы.

– Пусть даже клетка будет «золотой», она все равно останется клеткой, – считает Юрий Чумак. – В каких бы хороших условиях ни находился человек, но если он лишен свободы – это и есть наказание. При этом нельзя лишить его права на охрану здоровья, надлежащие условия работы, нормальные условия проживания. И многие не понимают или не хотят понять, что лица, которые находятся в нечеловеческих условиях, выходят на свободу еще большими злодеями. И для нас как обывателей ничего хорошего в этом нет. Наоборот, мы должны быть заинтересованы в том, чтобы они жили как люди – это как раз шанс, что они вернутся на свободу с успокоившейся душой и не станут совершать преступления.

Ирина Стрельник

Вечерний Харьков

Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Проблема торгівлі людьми нікуди не зникає з України. Трудова міграція – тобто заробітчанство за кордоном – надає злочинцям широкий «простір для діяльності». Що робити задля власної безпеки, аби привезти з заробітків гроші, а не травми? Розповідають гості програми «Насправді» – координатор проекту «Скажи «НІ» торгівлі людьми» БФ «Карітас Харків» Ігор Тридуб і правозахисник Юрій Чумак.

 

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

Принаймні, так відповіли мені з Офісу Президента.

На початку жовтня цього року інформаційний простір України буквально розірвався від повідомлень про те, що Україна погодилася імплементувати в життя так звану «формулу Штайнмаєра» як варіант мирного розв’язання конфлікту на Донбасі.

Дивіться, наприклад: «Зеленський: Ми погоджуємо текст «формули Штайнмаєра», https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2791153-zelenskij-mi-pogodzuemo-tekst-formuli-stajnmaera.html

Проте, сам текст даної «формули» не був оприлюднений на жодному з українських офіційних джерел.

Дане питання викликало значний соціальний резонанс як у нашій державі, так і за кордоном. І, безумовно, є предметом суспільного інтересу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію».

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 34 Конституції України та Законом України «Про доступ до публічної інформації», я звернувся до Президента України Зеленського В.О. з запитом на публічну інформацію, в якому просив надати повний текст «формули Штайнмаєра» (українською мовою).

При цьому, відповідь просив надіслати на електронну адресу очолюваної мною громадської організації.

На що 22 жовтня надійшла відповідь: «в Офісі Президента України відсутній запитуваний документ».

№3892 (Чумак Ю)

Зауважу, що, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача».

Але цього не було зроблено. Отже, або в Офісі Президента ніхто не відає, хто володіє текстом цієї загадкової формули, або працівники Офісу порушили Закон, не направивши мій запит за призначенням.

P.S.: До речі, може виникнути питання, чому частина вихідного номеру листа від Президента є нечитабельною. У мене воно теж з’явилося. Тому я електронною поштою написав до Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України: «Прошу прислати електронну копію даного листа з чітким вихідним номером! Адже в надісланому файлі номер частково замулений, ніби лист, перед скануванням, брали жирними руками». Відповідь не забарилася, але знову здивувала: «Оригінал відповіді направлено Вам на поштову адресу». Ба, а я ж просив листуватися поштою електронною, що набагато швидше і не потребує витрачання бюджетних коштів. Ось тобі і «держава в смартфоні», і «діджиталізація»…

Юрій Чумак, голова Громадського Центру «ДУМА»

Рубрика

Він загинув. Щоб ми всі жили

Він загинув. Щоб ми всі жили

– Ми з мамою казали: «Ти підеш, а хто ж нас захищатиме тут?
– Він вас захистив там. На війні.
(Цитата з фільму «Тато»)

Прем’єра документального фільму про захисника Вітчизни відбулася в Харкові 18 жовтня Ця подія була приурочена до Дня захисника України та проводилася в рамках проєкту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.

Увазі глядачів, що зібралися в Харківському прес-клубі, була представлена стрічка «Тато» – історія юної українки, яка у пошуках загиблого на російсько-українській війні батька, перетворилась на сильну духом доньку воїна.

Володимир Самоленко став одним із перших добровольців батальйону «Донбас». Для його доньки Олі тато був найкращим другом. За два роки їй доведеться подолати важкий шлях, щоб дізнатися про життя батька на війні. Про те, що таке ДНК та як ідентифікується тіло. У спілкуванні з побратимами і друзями тата, вона хоче зрозуміти, чому він пішов на війну. Олі належить відкрити батька з іншого боку: не тільки як турботливого сім’янина, але й як людину, віддану почуттю обов’язку до останнього подиху.

Фільм знятий студією «DocUA», режисерками виступили Лариса Артюгіна (Україна) та Марта-Дарія Клінава (Білорусь).

Представляти стрічку в Харків приїхали Марта-Дарія та головна героїня фільму Ольга.

Після перегляду в залі запанувала тиша. Своєрідна хвилина мовчання – у пам’ять про загиблого на війні Володимира Самоленка та всіх інших українських воїнів, що віддали свої життя за Батьківщину.

А потім пішли численні запитання, репліки, слова подяки…

Марта-Дарія Клінава повідала:
– Я та багато моїх друзів-однодумців у Білорусі завжди підтримували Україну. Тому моя участь у зйомках фільму є невипадковою. Дане кіно вже показали у Києві та Білій Церкві. Харків став 3-м містом, куди приїхав «Тато».

На питання глядачки, ким був для неї тато, Оля Самоленко відповіла:
– Мій тато – не просто тато. Він був другом, наставником, прикладом в усьому. Я дякую йому за дитинство, за те, що виросла самостійною. Коли деякі сусіди між собою судачили, навіщо мій батько пішов на війну, я не втрималася, та сказала їм: «Він пішов, щоб ваші лишилися вдома».

Дружина чоловіка, який служив в Іловайську, наголосила:
– Якби всі чоловіки в 2014-му пішли на війну, вона б закінчилася одразу!

Підполковник Ігор Плугатор, який теж воював в АТО, а зараз несе службу в Харківському обласному військовому комісаріаті, зазначив:
– У 2014-му році українська армія була гола й боса, йшла на війну в гуманітарці. І добровольці тоді взяли на себе дуже важливу роль. Вони йшли в авангарді та, як оси, нищили ворогів. Тому й російські окупанти, що вдерлися на територію Донбасу, в першу чергу намагалися наносити удари по добробатам… Ця війна, яка, на жаль продовжується, для України – священна, оскільки ми відстоюємо свою територію, свою незалежність.

Модератор заходу правозахисник Юрій Чумак зауважив:
– Колись ми спілкувалися з режисеркою Ларисою Артюгіною та зійшлися на думці, що російську пропаганду не можна «перепропогандити» нашою пропагандою,. Тільки правда може перемогти. І «Тато» – дуже чесний, непафосний, правдивий фільм. Про героя, який не схожий на кіношних героїв: він не «супермен», а звичайний «Вован» (такий позивний був у Володимира Самоленка на війні), який може жити в кожному дворі по сусідству з нами. Він говорить у стрічці: «Я готовий битися за кожні 15 сантиметрів української землі!». Так, він загинув. Але для того, щоб ми всі жили.

До перегляду документального фільму, його обговорення та спілкування із сорежисеркою і головною героїнею долучилися й курсанти 3-го курсу 1-го факультету Харківського національного університету внутрішніх справ – разом із командиром групи Данилою Масюком (родом із Донбасу, його сім’я була змушена покинути свій будинок, щоб не залишатися на окупованій території). Кураторка групи, доцент кафедри криміналістики та судової експертології підполковник поліції Тетяна Матюшкова залишила такий відгук:
– «Тато» – це фільм-одкровення, після якого страшенно хочеться мовчати, бо здається, що всі слова зайві. Та водночас виникає нестримне бажання говорити, адже у стрічці звучить багато тем – про силу і тендітність, війну і мир, минуле і майбутнє, мужність і жертовність, про любов до своєї країни і рідної людини. Історія, що розкрита просто, щиро і відверто.

DSC06764

Георгій Кобзар