Select Page
Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Проблема торгівлі людьми нікуди не зникає з України. Трудова міграція – тобто заробітчанство за кордоном – надає злочинцям широкий «простір для діяльності». Що робити задля власної безпеки, аби привезти з заробітків гроші, а не травми? Розповідають гості програми «Насправді» – координатор проекту «Скажи «НІ» торгівлі людьми» БФ «Карітас Харків» Ігор Тридуб і правозахисник Юрій Чумак.

 

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

Принаймні, так відповіли мені з Офісу Президента.

На початку жовтня цього року інформаційний простір України буквально розірвався від повідомлень про те, що Україна погодилася імплементувати в життя так звану «формулу Штайнмаєра» як варіант мирного розв’язання конфлікту на Донбасі.

Дивіться, наприклад: «Зеленський: Ми погоджуємо текст «формули Штайнмаєра», https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2791153-zelenskij-mi-pogodzuemo-tekst-formuli-stajnmaera.html

Проте, сам текст даної «формули» не був оприлюднений на жодному з українських офіційних джерел.

Дане питання викликало значний соціальний резонанс як у нашій державі, так і за кордоном. І, безумовно, є предметом суспільного інтересу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію».

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 34 Конституції України та Законом України «Про доступ до публічної інформації», я звернувся до Президента України Зеленського В.О. з запитом на публічну інформацію, в якому просив надати повний текст «формули Штайнмаєра» (українською мовою).

При цьому, відповідь просив надіслати на електронну адресу очолюваної мною громадської організації.

На що 22 жовтня надійшла відповідь: «в Офісі Президента України відсутній запитуваний документ».

№3892 (Чумак Ю)

Зауважу, що, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача».

Але цього не було зроблено. Отже, або в Офісі Президента ніхто не відає, хто володіє текстом цієї загадкової формули, або працівники Офісу порушили Закон, не направивши мій запит за призначенням.

P.S.: До речі, може виникнути питання, чому частина вихідного номеру листа від Президента є нечитабельною. У мене воно теж з’явилося. Тому я електронною поштою написав до Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України: «Прошу прислати електронну копію даного листа з чітким вихідним номером! Адже в надісланому файлі номер частково замулений, ніби лист, перед скануванням, брали жирними руками». Відповідь не забарилася, але знову здивувала: «Оригінал відповіді направлено Вам на поштову адресу». Ба, а я ж просив листуватися поштою електронною, що набагато швидше і не потребує витрачання бюджетних коштів. Ось тобі і «держава в смартфоні», і «діджиталізація»…

Юрій Чумак, голова Громадського Центру «ДУМА»

Рубрика

Він загинув. Щоб ми всі жили

Він загинув. Щоб ми всі жили

– Ми з мамою казали: «Ти підеш, а хто ж нас захищатиме тут?
– Він вас захистив там. На війні.
(Цитата з фільму «Тато»)

Прем’єра документального фільму про захисника Вітчизни відбулася в Харкові 18 жовтня Ця подія була приурочена до Дня захисника України та проводилася в рамках проєкту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.

Увазі глядачів, що зібралися в Харківському прес-клубі, була представлена стрічка «Тато» – історія юної українки, яка у пошуках загиблого на російсько-українській війні батька, перетворилась на сильну духом доньку воїна.

Володимир Самоленко став одним із перших добровольців батальйону «Донбас». Для його доньки Олі тато був найкращим другом. За два роки їй доведеться подолати важкий шлях, щоб дізнатися про життя батька на війні. Про те, що таке ДНК та як ідентифікується тіло. У спілкуванні з побратимами і друзями тата, вона хоче зрозуміти, чому він пішов на війну. Олі належить відкрити батька з іншого боку: не тільки як турботливого сім’янина, але й як людину, віддану почуттю обов’язку до останнього подиху.

Фільм знятий студією «DocUA», режисерками виступили Лариса Артюгіна (Україна) та Марта-Дарія Клінава (Білорусь).

Представляти стрічку в Харків приїхали Марта-Дарія та головна героїня фільму Ольга.

Після перегляду в залі запанувала тиша. Своєрідна хвилина мовчання – у пам’ять про загиблого на війні Володимира Самоленка та всіх інших українських воїнів, що віддали свої життя за Батьківщину.

А потім пішли численні запитання, репліки, слова подяки…

Марта-Дарія Клінава повідала:
– Я та багато моїх друзів-однодумців у Білорусі завжди підтримували Україну. Тому моя участь у зйомках фільму є невипадковою. Дане кіно вже показали у Києві та Білій Церкві. Харків став 3-м містом, куди приїхав «Тато».

На питання глядачки, ким був для неї тато, Оля Самоленко відповіла:
– Мій тато – не просто тато. Він був другом, наставником, прикладом в усьому. Я дякую йому за дитинство, за те, що виросла самостійною. Коли деякі сусіди між собою судачили, навіщо мій батько пішов на війну, я не втрималася, та сказала їм: «Він пішов, щоб ваші лишилися вдома».

Дружина чоловіка, який служив в Іловайську, наголосила:
– Якби всі чоловіки в 2014-му пішли на війну, вона б закінчилася одразу!

Підполковник Ігор Плугатор, який теж воював в АТО, а зараз несе службу в Харківському обласному військовому комісаріаті, зазначив:
– У 2014-му році українська армія була гола й боса, йшла на війну в гуманітарці. І добровольці тоді взяли на себе дуже важливу роль. Вони йшли в авангарді та, як оси, нищили ворогів. Тому й російські окупанти, що вдерлися на територію Донбасу, в першу чергу намагалися наносити удари по добробатам… Ця війна, яка, на жаль продовжується, для України – священна, оскільки ми відстоюємо свою територію, свою незалежність.

Модератор заходу правозахисник Юрій Чумак зауважив:
– Колись ми спілкувалися з режисеркою Ларисою Артюгіною та зійшлися на думці, що російську пропаганду не можна «перепропогандити» нашою пропагандою,. Тільки правда може перемогти. І «Тато» – дуже чесний, непафосний, правдивий фільм. Про героя, який не схожий на кіношних героїв: він не «супермен», а звичайний «Вован» (такий позивний був у Володимира Самоленка на війні), який може жити в кожному дворі по сусідству з нами. Він говорить у стрічці: «Я готовий битися за кожні 15 сантиметрів української землі!». Так, він загинув. Але для того, щоб ми всі жили.

До перегляду документального фільму, його обговорення та спілкування із сорежисеркою і головною героїнею долучилися й курсанти 3-го курсу 1-го факультету Харківського національного університету внутрішніх справ – разом із командиром групи Данилою Масюком (родом із Донбасу, його сім’я була змушена покинути свій будинок, щоб не залишатися на окупованій території). Кураторка групи, доцент кафедри криміналістики та судової експертології підполковник поліції Тетяна Матюшкова залишила такий відгук:
– «Тато» – це фільм-одкровення, після якого страшенно хочеться мовчати, бо здається, що всі слова зайві. Та водночас виникає нестримне бажання говорити, адже у стрічці звучить багато тем – про силу і тендітність, війну і мир, минуле і майбутнє, мужність і жертовність, про любов до своєї країни і рідної людини. Історія, що розкрита просто, щиро і відверто.

DSC06764

Георгій Кобзар

Мінімальні стандарти поводження з… поліцейськими

Мінімальні стандарти поводження з… поліцейськими

Якщо держава та суспільство вимагають від поліцейських належного виконання службового обов’язку з охорони публічного порядку під час виборів, необхідно подумати й про умови роботи самих поліцейських.

На минулих парламентських перегонах 21 липня 2019 року на виборчих дільницях несли службу 47 тисяч поліцейських. Ще понад 10 тисяч працівників поліції охороняли порядок на вулицях міст і сіл України. Всього до охорони публічного порядку під час позачергових виборів до Верховної Ради було включено майже 74 тисячі поліцейських.

Працівники Національної поліції України залучалися до:

1) перевезення виборчих бюлетенів від окружних виборчих комісій (ОВК) до дільничних виборчих комісій (ДВК);

2) охорони виборчих бюлетенів у приміщеннях ДВК до дня голосування;

3) охорони правопорядку під час проведення голосування на виборчій дільниці;

4) охорони виборчої документації під час її транспортування членами ДВК до ОВК після підрахунку голосів на виборчій дільниці.

18-19 липня окружні виборчі комісії передали до ДВК виборчі бюлетені, де останні й зберігалися у закритому сейфі (металевій шафі) під постійною охороною поліцейських. Зауважимо, що Центральна виборча комісія розробила вимоги до приміщень дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування, визначивши мінімальні параметри їхніх розмірів, кількість виборчих скриньок та кабінок для голосування тощо. Проте жодного слова про необхідність створення прийнятних умов несення служби для поліцейських, які вдень і вночі чатують біля опечатаних сейфів з бюлетенями, немає.

Так, місцеве керівництво поліції останнім часом приділяє більше уваги організації такого чергування, намагається міняти правоохоронців, аби вони не зморилися вкрай під час кількаденного цілодобового несення служби у маненьких кімнатках, часто не обладнаних навіть елементарним приладдям. Але не завжди вдається провести заміну, враховуючи, що у багатьох підрозділах вже хронічним є некомплект особового складу.

А під час виборів навантаження на поліцейських зростає в рази, адже, крім охорони окружних та дільничних виборчих комісій, доводиться здійснювати супровід численних масових заходів, забезпечувати безпеку державних діячів, що воліють навідуватися до міст і сіл нашої країни саме у виборчий період. І завдання щодо профілактики та боротьби з іншими злочинами (крім виборчих) та реагування на адміністративні правопорушення, звісно, ніхто з поліцейських не знімає.

Тому буває й таке, що поліцейський вимушений безперервно чергувати 2-3 доби, охороняючи сейф з бюлетенями, а змінити його просто немає кому. Добре, якщо в кімнаті, де правоохоронець вимушений фактично жити тривалий час, є нормальне ліжко. Іноді працівники поліції відпочивають на зіставлених стільцях або просто на підлозі, підклавши під себе формену куртку. Доступ до води, туалет, вентиляція? Та як доведеться… Так само і з харчуванням. Якщо охоронець правопорядку перебуває на виборчій дільниці неподалік від дому, близькі можуть йому носити передачі (читачам це нічого не нагадує?). Якщо він чатує за десятки або сотні кілометрів від місця проживання, на передачі годі й чекати. Нерідко такого зголоднілого підгодовують сердобольні члени ДВК.

Отже, по закінченні цього періоду чергування настає день виборів 21 липня. Вже о 7:15 починається ранкове засідання дільничної виборчої комісії. І далі, з 8 ранку до 8 вечора триває процес голосування. Під час нього працівники поліції, відповідно до Закону, знаходяться поза межами приміщення для голосування (і тільки в разі порушення на дільниці, на запрошення очільників ДВК, поліцейських тимчасово запрошують до приміщення для голосування для відновлення громадського порядку, припинення та фіксації правопорушення). І де ж весь цей час перебувають правоохоронці? А будь-де, хай навіть у коридорі або на вулиці просто неба… Аби поряд із виборчою дільницею.

Після завершення процесу голосування о 20 годині розпочинається підсумкове засідання ДВК, на якому здійснюється підрахунок голосів на виборчій дільниці. Це засідання триває до складання протоколу про підрахунок голосів виборців на дільниці. Під час проведення засідання поліцейські перебувають – правильно – поза межами приміщення для голосування. Тобто там, де вони вже знаходилися попередні 12 годин.

І вишенька на торті: після завершення підсумкового засідання дільничної виборчої комісії, поліцейські охороняють виборчу документацію під час транспортування до ОВК. Та ще й чекають, поки ДВК здасть означену документацію, а цей «веселий» процес може тривати понад добу через великі черги.

Весь цей період поліцейський перебуває в нестерпних, нелюдських умовах. До речі, абсолютно така ж ситуація спостерігалася і під час президентських виборів 2019 року, і на виборах у минулі роки.

Добре, якщо поліцейське керівництво подбає про своєчасну зміну тих, хто несе службу на дільницях, і славно, якщо самі працівники поліції потурбуються про те, як забезпечити собі хоч невеликий продуктовий набір, і просто здорово, якщо місцеві владники та представники виборчих комісій створять умови, за яких правоохоронці зможуть вмитися та поголитися. Однак так буває далеко не завжди.

До чого це я веду? А до того, що вже давно настала пора внести до нормативних актів (профільного законодавства, постанов ЦВК тощо) приписи, які б забезпечили для поліцейських, задіяних в охороні правопорядку на виборчих дільницях, якісь мінімальні умови для несення служби. Існують же «Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями».

Попереду ще багато виборчих кампаній, вже незабаром – до місцевих рад. Якщо держава та суспільство вимагають від поліцейських належного виконання свого службового обов’язку з охорони публічного порядку під час виборів (з яким, до речі, цього року правоохоронці достатньо непогано впоралися), необхідно подумати й про умови роботи самих поліцейських.

16.09.2019

Юрій Чумак

Громадянська мережа ОПОРА

Смог над містом

Смог над містом

Кілька днів поспіль ЗМІ та Інтернет-простір рясніють інформацією про те, що мешканці м. Чугуєва Харківської області потерпають від смогу. Як слідує з уривчастих повідомлень з офіційних джерел, на даний час під Чугуєвом на території військового полігону горить торфовище. Люди жаліються, що буквально задихаються від диму, втім, будь-яких виразних роз’яснень владників з цього приводу так і не з’явилося. Тому ми вирішили задати кілька питань щодо цієї проблеми знаним фахівцям з громадського сектору.

Олег Перегон, еколог, координатор громадської організації «Зелений фронт»:

– Пане Олеже, чим пожежа на торф’янику є небезпечною?

– Торф’яник утворюється з болотних рослин – моху-сфагнуму та інших, – які за численні роки перетворюються на торф, що містить до 50-60% вуглецю. Він є добривом і добре горить.
Коли горять торфовища, вони палають під землею, тому побачити точно, які там ризики, можливості немає. Тушити їх дуже складно. Пожежна машина може в будь-який момент провалитися в це пекло, оскільки не видно, в якому стані цей торф’яник, наскільки він прогорів. Тому єдиним способом їх гасіння є заливання цілих площ території водою. Швидко погасити таку пожежу неможливо.
На щастя, великих торф’яників на території Харківщини немає – це не Полісся. Але дійсно, якщо торф горить, то виділяє їдкий дим, смог від якого може розноситися на великі відстані.

– А наскільки шкідливими є продукти паління торфу?

– По-перше, допоки що чітко не заявлено, що горить саме торф’яник… Але, маю зауважити, що будь-яка сажа та пил самі по собі є дуже небезпечними, тому що вони інтегрально збільшують шкідливий вплив від всіх інших речовин на здоров’я людини. Скажімо, може бути не така вже й висока концентрація фенолів у повітрі, але сажа подразнює слизові оболонки людини, адже вона адсорбує на своїй поверхні всі інші забруднення та провокує їх більше поглинання організмом людини. І сама по собі сажа може викликати хвороби легенів, серцево-судинної системи та провокувати навіть онкологічні захворювання. Торф – це органічна речовина, при спалюванні якої виділяються й канцерогени.

– Якими будуть Ваші поради в такій ситуації?

– Дітей, людей поважного віку та хворих я б радив взагалі тимчасово перемістити подалі від небезпеки. Провітрювати помешкання тільки тоді, коли вітер дме в протилежну від вашої будівлі сторону.
І ретельно прислухатися до рішень відповідних державних структур – Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) чи органів санітарного контролю.
Зауважу, що ДСНС створена для захисту людей від загрози життю та здоров’ю. Можливо, сьогодні концентрація шкідливих речовин у смозі є меншою, ніж прибори вловлюють. І зараз, на щастя, не горять населенні пункти та люди не «загинаються», як при великій пожежі. Тому ДСНС і не б’є тривогу.
Тут більше питань до санітарних служб та органів охорони здоров’я, оскільки, навіть за умов невеликої кількості токсичних елементів та канцерогенів, накопичення таких факторів може призвести до негативних наслідків.

Андрій Роханський, експерт ГО «Інститут правових досліджень та стратегій», кандидат медичних наук:

– Пане Андрію, наскільки постійний смог над містом є шкідливим для здоров’я?

– Будь-який дим є подразником дихальних шляхів, і його шкідливість залежить від концентрації. Судячи з тих фото, які опубліковані, щільність диму, що накрив населені пункти Чугуївщини, є досить високою.
З медичної точки зору, перша неприємність для здоров’я від їдкого диму – це подразнення дихальних шляхів: люди починають чхати і кашляти. Друга – це токсичний вплив самого диму, до складу якого входять різні продукти горіння.
Першими страждають люди з бронхіальною астмою, в яких починаються приступи – аж до так званого астматичного «статусу», коли вони вже не можуть зупинити напад звичними лікарськими засобами, що може навіть нести загрозу життю.
Зниження концентрації кисню в повітрі веде до ускладнень і в людей, що мають серцево-судинні захворювання, перш за все – серед осіб поважного віку. Дим може призводити до різного роду загострень – аж до інфаркту міокарда, коли недостатньо забезпечується киснем серцевий м’яз.
Часто страждають і діти – при отруєнні продуктами згоряння можливо запаморочення, нудота, блювота. У дітей меншою є маса тіла, менше об’єм легенів і циркулюючої крові, тому їм важче переносити такі токсичні явища.

– Що ж робити людям, коли ця пожежа невідомо коли закінчиться, а дихати вже сьогодні немає чим? Як зменшити вплив загрозливих факторів і зберегти своє здоров’я?

– По-перше, за можливості, не виходити без потреби на вулицю, а залишатися в закритих приміщеннях (і бажано їх при цьому кондиціювати). Вікна відкривати можна тоді, коли вітер змінить свій напрямок і не буде нести дим в сторону вашого житла або офісу. Коли все ж на вулицю вийти доведеться, варто використовувати маски, ватно-марлеві пов’язки, можна – просто якісь тканинні ганчірки, які потрібно змочувати і прикривати ними ніс і рот. Це допоможе зменшити вплив дратівливих чинників.

Якщо людині вже стало погано, потрібно, в першу чергу, відвести її в сторону від задимлення, і викликати швидку допомогу або лікаря.

– А щоб Ви порадили робити в цій ситуації представникам владних державних інституцій?

– Зрозуміло, оцінку того, наскільки токсичні і шкідливі елементи, що містяться в димі, повинні давати фахівці структури, яка раніше називалася «СЕС» (зараз вона входить до складу Держпродспоживслужби). Але, судячи з усього, вони ще не вступили в справу і досі мовчать.
Влада повинна не приховувати інформацію про те, що відбувається, а провести належне розслідування (нехай відповідні чини, наприклад, на вертольоті політають, як Зеленський, щоб оцінити масштаби пожежі). І обов’язково потрібно інформувати населення, розповідати про існуючу загрозу і плани щодо її ліквідації.
У нас же все-таки не мільйон гектарів тайги горить. Потрібно об’єднати зусилля всіх відповідних структур і якомога швидше подолати цю проблему.
Якщо ж буде встановлено, що пожежа сталася з вини якоїсь структури, постраждалі зможуть вимагати компенсації збитку для здоров’я в судовому порядку.

Інтерв’ю провів Юрій Чумак

Звільнення бранців: що буде далі?

Звільнення бранців: що буде далі?

1. Відбулося звільнення 35 знакових бранців Кремля, у тому числі – Олега Сенцова. Не вдаючись у подробиці та не поглиблюючись у правові нюанси, зауважу з цього приводу однозначне: то є ДУЖЕ добре. І це точно не останній обмін полоненими.

2. Довелося віддати Росії Цемаха – ключового свідка у справі про збиття малайзійського «Боїнгу». Даний факт демонструє, що українська влада змушена була піти на поступки перед Путіним, який, вірогідно, висунув щодо Цемаха ультиматум. І, незважаючи на заперечення Нідерландів, домігся свого – очільника так званої «протиповітряної оборони» так званої «ДНР» відпустили. То погано.

3. Президент Володимир Зеленський здобув імідж людини та політика, що може домовлятися та добиватися. То є добре, втім, у першу чергу – для самого Зеленського.

4. Обмін полоненими трохи поліпшив репутацію й Путіна. Тому в очах Заходу він вже не виглядає таким кровожерливим. Ніби показує: «Я раніше чому таким капосним був – бо не було з ким в Україні домовлятися. А тепер я одразу добрішати почну». Такі іміджеві бонуси російського самодержця не йдуть на користь Україні, яка й надалі потерпає від російської агресії.

5. З’явилися певні надії на припинення війни на сході України та повернення окупованого Донбасу у достатньо ближній перспективі. Адже, здається, всі гравці зацікавлені в цьому То є напрочуд добре – завжди добре, коли закінчується війна та зупиняється кровопролиття. Єдине, що в кожного лишаються досить різні бачення щодо шляхів реалізації даної задачі.

6. Однак, схоже на те, що процес реінтеграції Донбасу відбуватиметься за Мінськими домовленостями, відповідно до яких окуповані території мають отримати «особливий статус» в України. Маючи у складі держави анклав із таким статусом, годі буде й говорити про якесь просування до ЄС та НАТО. Це не добре.

7. З риторики переговорного процесу фактично випало питання повернення Криму до України. Звісно, з точки зору дипломатії, його оминають як таке, що сьогодні вирішити неможливо. Але існує ризик, що Путіну на міжнародній арені зроблять пом’якшення вже після вороття Донбасу, залишивши на довгі роки Крим «поза дужками» (читай – під контролем РФ) Це є дуже загрозливим.

Нова українська влада хоче закарбуватися в народній пам’яті як миротворці. Росія прагне звести нанівець санкції проти неї, запроваджені через анексію Криму та війну на Донбасі. Європа напередодні «брексіту» воліє знайти можливості попередити економічне падіння, тому не дуже пручається компромісу з Путіним. США під керівництвом Трампа, щодо якого ніяк не доведуть співпрацю з Росією під час минулих президентських перегонів… Ну, ви зрозуміли?

Ймовірно, більш сильні гравці на сучасній світовій шахівниці вже рішили, як саме слід вирішувати питання України. Хоча б тимчасово.

Але немає нічого вічного під місяцем…

Юрій Чумак, голова Громадського Центру «ДУМА»

Рубрика

Фото Reuters