Select Page
Виборчі права поліцейських мають бути забезпечені!

Виборчі права поліцейських мають бути забезпечені!

Існує висока ймовірність того, що значна кількість правоохоронців не зможе реалізувати своє право голосу.

Нещодавно міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що порядок під час голосування у день виборів Президента України забезпечуватимуть близько 131 тисячі правоохоронців з системи МВС.

Зі спілкування з поліцейськими в Харківській області мені вдалося з’ясувати, що переважна більшість із них не знають, де саме – на якій дільниці, в якому районі Харкова чи населеному пункті області – вони опиняться у день виборів. З огляду на те, що значний контингент правоохоронців 31 березня буде нести охорону громадського порядку на дільницях не за місцем проживання (реєстрації), існує висока ймовірність того, що велика кількість працівників поліції взагалі не зможе реалізувати своє виборче право.

Зараз законодавством не передбачена видача відкріпних посвідчень тим, хто в день виборів перебуває у поїздці, відрядженні тощо. Процедура тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси є універсальною для всіх. Але, щоб її пройти, потрібно наперед знати місце, де особа опиниться в день голосування, заповнити у відділі ведення Держреєстру виборців відповідну заяву та додати до неї документ, що підтверджує необхідність такої зміни. І зробити це можна тільки до 25 березня.

Таким чином, працівники правоохоронних органів, які отримають розпорядження щодо здійснення охорони правопорядку на виборчих дільницях 31 березня, за добу-дві до цієї дати, вже не матимуть можливості скористатися визначеною законом процедурою тимчасової зміни місця голосування.

З даного питання я виступав на засіданні Форуму «Забезпечення публічного порядку і безпеки під час передвиборчої кампанії», що проводилося 27 лютого регіональним представництвом Консультативної місії Ради Європи (КМЄС) у Харкові.

Як виборчий омбудсмен Громадянської мережі ОПОРА я загострив увагу присутніх працівників поліції, вітчизняних та міжнародних експертів на необхідності забезпечення права голосу для самих поліцейських.

Присутній на заході представник Харківського Національного університету внутрішніх справ Костянтин Бугайчук подякував омбудсменові за підняття даного питання, оскільки «за останні років 10 це перший випадок, коли хтось, постійно говорячи про необхідність забезпечення виборчих прав громадян, згадав і про міліціонерів/поліцейських».

Отже, задля того, аби уникнути ситуації, коли десятки тисяч правоохоронців по всій Україні можуть бути позбавлені конституційного права голосу, керівництву структурних і територіальних органів Національної поліції та доданих підрозділів Національної гвардії, вишів системи МВС необхідно заздалегідь розподілити (закріпити) своїх підлеглих у день виборів за відповідними виборчими дільницями та довести цю інформацію до співробітників.

Та забезпечити можливість почергового несення служби 31 березня, щоб працівники поліції та інших структур МВС, звільнившись від свого чергування, мали змогу реалізувати своє право голосу. Або, щоб охоронці правопорядку скористалися можливістю тимчасової зміни місця голосування та до 25 березня звернулися до органів ведення Держреєстру виборців з відповідними заявами. І 31 березня проголосували на дільницях, де нестимуть свою службу.

Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області

P.S.: З даного питання виборчий омбудсмен ОПОРИ Юрій Чумак звернувся до керівництва ГУНП в Харківській області та ГУ ДСНС у Харківській області.

Избирательные права граждан защищает общественный омбудсмен

Избирательные права граждан защищает общественный омбудсмен

Впервые в этом году на выборах в Украине появились общественные избирательные омбудсмены. «Черный нал», подкуп избирателей, компромат и нарушения прав человека в избирательном процессе – все это входит в их сферу внимания. Об этом в интервью рассказал общественный избирательный омбудсмен Общественной сети ОПОРА в Харьковской области Юрий Чумак.

Что входит в полномочия общественного омбудсмена?

Юрий, Общественная сеть ОПОРА, которая выросла из первого Майдана,  не первый год мониторит соблюдение избирательных прав человека. А вот  общественный избирательный омбудсмен появилась впервые. С чем это связано?

– В Украине есть институт парламентского контроля за соблюдением прав человека, который называется Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека – «омбудсмен» по европейской терминологии. У него есть сотрудники, которые занимаются проблемами дискриминации, соблюдения прав лиц, находящихся в местах лишения свободы, вопросами прав детей, женщин, соблюдением прав в судах и так далее. А вот структуры, которая бы занималась избирательными правами граждан, у омбудсмена нет (по крайней мере, пока нет). И ОПОРА решила в этом вопросе помочь омбудсмену – в прошлом году был заключен Меморандум о сотрудничестве  между Общественной сетью и Уполномоченным Верховной Рады по правам человека – Людмилой Денисовой. Этот проект начался, был проведен конкурс и меня выбрали омбудсменом по защите избирательных прав в Харьковской области.

Что же входит в полномочия общественного омбудсмена по защите избирательных прав?

– ОПОРА зарегистрирована в Центральной избирательной комиссии Украины как организация, имеющая право осуществлять официальное наблюдение за выборами. То есть, все мы будем официальными наблюдателями. А с другой стороны, благодаря Меморандуму, уполномоченный делегирует нам часть своих полномочий – это мониторинг соблюдения избирательных прав человека, в том числе – в местах лишения свободы.

Когда проходят выборы, каждый раз возникают ситуации, связанные с разного рода нарушениями, фальсификациями, махинациями, попытками извратить результаты голосования. Но дела до судов редко доходят, а если и доходят, то, как правило, заканчиваются ничем, либо наказанием каких-то мелких исполнителей. Но фактически нет кейсов, которые бы говорили, что привлечены к ответственности организаторы этих противоправных действий. А безнаказанность ведет к очередным нарушениям. И общественные активисты ОПОРЫ пришли к выводу, что нужно сделать все возможное, чтобы наказание за нарушение избирательных прав таки последовало. Ведь если человек не будет иметь реального права голоса – о какой демократии вообще можно говорить?

И вот избирательный омбудсмен должен держать руку на пульсе в судах, взаимодействовать с правоохранительными органами, журналистами, общественными активистами и, в случае выявления жестких нарушений избирательного права – доводить дело до победного конца.

А каким образом?

– Будем посещать судебные заседания. Ведь как зачастую бывает: выборы закончились и все забыли, что где-то там проходят суды по нарушениям и проходят ли они вообще, и в каком режиме они проходят – выслушиваются ли все стороны, принимаются ли во внимание показания свидетелей. Омбудсмен не имеет возможности влиять на мнение судьи, но обеспечить, чтобы судебные слушания проходили гласно и публично, с привлечением общественности мы не только можем, но и должны.

Будем обращаться к правоохранительным органам, чтобы не дать им «расслабиться». У нас традиция такая сложилась, это при любой власти было – правоохранители более внимательно относятся к нарушителям от представителей оппозиции, и зачастую не видят нарушения, которые совершают провластные кандидаты. Вот наша задача будет – «подталкивать» Национальную полицию к тому, чтобы она уделяла абсолютно одинаковое внимание всем нарушениям избирательного законодательства. Мы должны постоянно тормошить соответствующие органы, чтобы они исполняли свои обязанности в соответствии с законом.

Мы стараемся сотрудничать со всеми общественными активистами, журналистами, призываем сообщать граждан о тех нарушениях, которые они видят. Собрав информацию из разных источников, я как избирательный омбудсмен имею возможность быть там, где необходимо. Кроме того, в мою задачу входит анализ существующей практики, в том силе судебной, обращений в ОПОРУ. Чтобы на основе этого анализа обращаться к Уполномоченному Верховной Рады по правам человека и в другие инстанции – с тем, чтобы менялась даже законодательная практика там, где это необходимо…

Политикам нечего делать в школах

В начале года в школы и детские садики массово пошли политики – с подарками от Святого Николая и Санта Клауса, не забывая упоминать о своем посещении в соцсетях и на страницах СМИ. Можно ли расценивать это как агитацию и подкуп избирателей?

– Агитацией является любая деятельность, которая побуждает избирателей проголосовать «за» или «против». Так что это можно считать агитацией. Раньше суды выносили вердикт: в школах – несовершеннолетние, то есть не избиратели, а посему расцениваться как подкуп избирателей это не может. Но есть вывод Высшего административного суда Украины, где сказано, что дети – да, не избиратели, но они живут в семьях и содержатся родителями, и когда часть этих функций пап и мам перекладывают на себя разного рода политики – они положительно влияют на мнение родителей в отношении себя, и на их выбор при голосовании. Посему одаривание детей в школах во время избирательной кампании следует рассматривать как подкуп избирателей.

Кроме того, согласно 31-й статье Закона Украины «Об образовании», всякого рода политическая деятельность с привлечением участников образовательного процесса запрещена. Проще говоря – политикам нечего делать в школах!

Как проголосовать не по месту «прописки»

Могут ли избиратели голосовать не по месту прописки?

– Дело в том, что сейчас каждый гражданин может временно, на одни выборы, изменить место голосования, не меняя избирательной адрес (место регистрации). Допустим, если он находится в командировке, на обучении, или, например, зарегистрирован в одной из принадлежащих ему квартир, а живет в другой. Человек имеет право обратиться в орган ведения Государственного реестра избирателей с мотивированным заявлением и документом, подтверждающим такую необходимость. Допустим, документы с места работы, об аренде жилья, о покупке квартиры и т.д. Он вносится в список избирателей на другом участке, а по месту регистрации – из списка убирается, чтобы не мог проголосовать два раза.

В отношении переселенцев – то же самое?

– Наш мониторинг показывает, что в отношении с переселенцами ситуация неоднозначная.

ЦИК приняла постановление, которым внесла изменения в постановление о временной смене места голосования. Там говорится, что переселенцам к заявлению не надо прилагать никаких дополнительных документов, если они прибыли с временно оккупированной территории, границы которой определены Президентом Украины (а это видно из паспорта).

И вот здесь начинается интересная история. Мы спрашивали в органах ведения Государственного реестра избирателей неофициально (поскольку тогда бы получили в ответ «как должно быть», а не как на самом деле) и получалось, что нам отвечали по-разному. Как правило, в Харькове, говорили, что кроме паспорта переселенцам ничего не нужно. А вот в районах области иногда отвечали, что им еще нужна справка переселенца, иногда – еще и справка с сельсовета… Это незаконно, потому что на выборах Президента переселенцы имеет право голоса, на какой бы территории Украины они не находились. Собрав информацию по всей области – мы будем обращаться в соответствующие органы в Киев, чтобы еще раз напомнить, как это должно быть в соответствии с законодательством.

25.01.2019

Ирина Стрельник

Школи – без політики! Та політиків

Школи – без політики! Та політиків

Фото: 24 канал

Політики, що роблять подарунки дітям, намагаються купити голоси їхніх батьків.

Тільки-но прозвучав старт виборчої президентської кампанії, як до закладів освіти всієї країни масово почали навідуватися політики. Граючи ролі таких собі Дідів Морозів чи то Санта-Клаусів, вони несуть дітям подарунки.

І потім заповзято виставляють фото- та відеозвіти про свою «благодійність» у соціальних мережах та поширюють їх у ЗМІ.

А от наскільки відповідає чинному законодавству така діяльність та чи не є це прихованою агітацією або навіть підкупом виборців? – Давайте розбиратися.

Зауважимо, що ч. 1 ст. 58 Закону України «Про вибори Президента України» дає доволі розлоге тлумачення терміну «передвиборна агітація»: – це «здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України».

Чи можуть подарунки дітям спонукати їхніх батьків проголосувати за певного кандидата? – Питання, я думаю, риторичне. І чи суперечить така «подарункова» форма агітації законам України?

Відповідь шукаємо у ч. 6 ст. 64 (Обмеження щодо ведення передвиборної агітації) закону «Про вибори Президента України»: «Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців».

Тобто, обдаровувати потенційних виборців забороняється, а надання грошей, товарів чи послуг у поєднанні із закликами голосувати за кандидата є підкупом.

За що, до речі, передбачена кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі України є відповідна стаття 160 (Підкуп виборця, учасника референдуму), ч. 2 якої містить припис: «Пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права…, голосування за окремого кандидата на виборах, – караються обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років».

Щоправда, у примітці до цієї статті значиться, що під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує 3 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Що на сьогоднішній день дорівнює 57,63 грн.

Виходить, що в разі, якщо «добродії» від політики обдаровуватимуть виборців на суми, менші, ніж 57,63 грн, такі дії не підпадатимуть під кримінальну відповідальність. Хіба що ставатимуть предметом суспільного осуду…

Навіщо писати про відповідальність за підкуп виборців, якщо мова вище йшла про подарунки для дітлахів, які навчаються в школах, є неповнолітніми і не є виборцями? – вигукне уважний читач. А я відповім йому: раніше вітчизняні суди дотримувалися такої ж логіки. Але тепер…

Як зауважує радник з юридичних питань Громадянської мережі «ОПОРА» Павло Романюк, Вищий адміністративний суд України у 2016 році підготував свої «Узагальнення щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших учасників виборчого процесу, пов’язаних з підкупом виборців», в яких чітко наголосив на тому, що роздача кандидатами подарунків дітям здійснюється саме «з метою спонукання їхніх батьків, які зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і нести фінансову відповідальність за неї, голосувати за певного кандидата».

Іншими словами, ВАСУ юридично обґрунтував те, що фактично було всім і раніше зрозуміло: політики, коли роблять подарунки дітям, намагаються купити голоси їхніх батьків. І роблять це незаконно.

Певно, «адвокати» діячів, що полюбляють під час виборів «ходити в народ» до шкіл і ліцеїв, знайдуть інший аргумент на захист своїх патронів: мовляв, останні ще не зареєструвалися в якості кандидатів у Президенти, тому й обмеження щодо агітації на них допоки не розповсюджуються.

На жаль, українське законодавство виписано так, що за дочасну агітацію дійсно не передбачено відповідальності. З одного боку, це логічно: наперед же неможливо знати, чи буде хтось, хто активно піариться, незабаром висуватися у Президенти. А з іншого…

А з іншого – є пряма норма статті 31 (Особливості відносин між закладами освіти та політичними партіями і релігійними організаціями) Закону України «Про освіту», ч. 4 якої передбачає: «Керівництву закладів освіти, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати здобувачів освіти до участі в заходах, організованих… політичними партіями (об’єднаннями), крім заходів, передбачених освітньою програмою».

Так, тут ідеться про політичні партії, але, за аналогією права, навіть безпартійним кандидатам, якщо вони приходять агітувати за себе, любимих, нема чого робити в школах та інших освітніх закладах.

До прикладу, ще в лютому 2018 року Київська міськрада прийняла рішення щодо недопущення політичної діяльності та політичної агітації в загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва. Відповідно до рішення, у столичних школах не допускається розповсюдження реклами політичного характеру. Також заборонена політична агітація серед учнів та просування політичного брендингу.

Однак через те, що у 2019 році в Україні відбудуться одразу дві виборчі кампанії, то і намагань політиків використовувати навчальні заклади як майданчики для агітації батьків побільшає.

Тому радимо свідомим батькам скаржитися до Департаментів освіти та правоохоронних органів на випадки політичної агітації в навчальних закладах. А свідомим політикам пропонуємо працювати на благо людей – таким чином, щоб ніхто не потребував передвиборчих подачок.

Отже, бійтеся політиків, що дари приносять! І хай школи обійдуться без політики! Та політиків.

Юрій Чумак

Рубрика

Головне – не хто, а як

Головне – не хто, а як

«Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» / Фото: depositphotos.com

Мене останнім часом часто запитують: за кого слід голосувати на прийдешніх президентських виборах? На що я відповідаю абсолютно щиро: для мене головне, не кого саме виберуть, а ЯК оберуть.

Якщо кандидат прийде до влади, використовуючи відвертий популізм та/або підкуп виборців, адміністративний ресурс, обман і маніпуляції, безсоромні фальсифікації – так само він і країною управляти буде. Тиснути та брехати, красти й хитрувати – щоб витрати на підкуп з лишком «відбити».

Якщо ж кандидат продемонструє порядність, відповідальність, не даватиме пустопорожніх обіцянок і не роздаватиме гречку – є всі підстави сподіватися, що і Президентом буде з великої літери.

Скажете: такі до влади не приходять. Відповім – а потрібно, щоб прийшли! Тоді й Україна підніметься.

І галас щодо того, що в чесних не вистачить коштів навіть на балотування, є неслушним. Адже за 27 років незалежності в нашій країні з’явилися люди, які заробили нормальні гроші не розпилом заводів і фабрик, що залишилися після СРСР, не дерибаном бюджету, а наполегливою працею. Таких небагато. Але вони є.

«Судіть про них за справами, а не за словами їх».

А роль громадянського суспільства, як на мене, не в тому, щоб розділитися і в три горла волати – кожен за «свого», а в тому, щоб об’єднатися і докласти максимум зусиль, аби процес виборів був законним, чесним і прозорим.

Юрій Чумак, голова Громадського центру «ДУМА»

Рубрика

Когда они возвращаются…

Когда они возвращаются…

6 декабря страна отмечает День Вооруженных сил. По данным ежегодного рейтинга военной мощи Global Firepower (GFP), армия Украины находится на 30-м месте в мире по боевой мощи. На март 2018 года численность ВСУ составляет 255 тысяч человек, из них контрактников 110 тысяч, резервистов – 1 миллион, 150 тысяч человек – с боевым опытом, из них – 7000 женщин.

По данным Генштаба, в Вооруженных силах на различных должностях проходят службу более 55 тысяч женщин. Из них более 3000 – офицеры. В целом женщины составляют 22,4% от общего количества военнослужащих ВСУ.

«Ему было всего 23 года. Пуля в одну бровь вошла, а во вторую вышла. Сразу груз 200. Он просто утром вышел из блиндажа, чтобы позвонить. И – пуля снайпера…»

«Когда я вернулась, я ни с кем не могла разговаривать, я начинала плакать. За три года войны я ни разу не заплакала, а теперь начинаю плакать… Отчего? От наплыва воспоминаний, о ребятах, которых знала, вспоминаю… О тех, кто остался на передовой, вспоминаю, особенно, когда мне звонят оттуда…»

«Первый месяц после возвращения я не могла заснуть. Это страшное состояние. Ты и воюешь, и не воюешь. Тебе не хочется жить. У меня началась бессонница. Снотворные не помогали….»

Это говорит еще молодая, симпатичная женщина Оксана Якубова. Говорит медленно, словно отправляя слова не вовне, а в себя. Она – майор, служила заместителем командира батальона по работе с личным составом в зоне боевых действий. Попала под первую волну мобилизации. На момент, когда ей пришла повестка, она была главным экономистом Министерства финансов Украины.

Оксана – героиня документального фильма «Явних проявів немає». Оксана Петровна говорит, что согласилась на предельную откровенность в фильме, чтобы помочь всем, кто чувствует то же самое, что и она. Война продолжается у каждого в душе, кто был на ней… В канун Дня Вооруженных сил Украины фильм был показан в Харькове в рамках XV передвижного фестиваля Docudays UA. Организаторы: Центр правовых и политических исследований «ДУМА» и проект «Объединяя людей ради мира» Каритас Харьков. Партнер: Харьковский областной центр помощи участникам АТО.

– Лента получила четыре награды на фестивале Docudays UA: специальную награду от дистрибьюторской компании «Letter to fest», специальную награду Украинского Хельсинкского союза для героини фильма, специальную награду от партнера фестиваля Currenttime.tv, а также награду жюри международного конкурса фестиваля дока /право, – рассказал региональный координатор Docudays UA в Харькове Юрий Чумак.

Невидимый батальон

Женщина на войне – мало обсуждаемая тема. Неудобная правда, что идет вразрез с общественным стереотипным представлениям о том, что война является сугубо мужским делом. В последние годы Министерство обороны открывает для женщин те должности, которые ранее были под табу. Два года назад для женщин в армии стали доступны около 100 специальностей рядового, сержантского и старшинского состава, в том числе и боевые. Женщина в армии может быть водителем, гранатометчиком, заместителем командира разведгруппы, командиром боевой машины пехоты, пулеметчиком и снайпером.

Как известно, Верховная Рада Украины в сентябре приняла закон о равных правах женщин и мужчин во время прохождения военной службы. Это означает, что женщин смогут принимать в добровольном порядке на контракт или срочную службу. Также они будут проходить службу в резерве и могут быть военнослужащими запаса.

Из законодательства также изъяли упоминания об ограничении возраста службы для женщин с 18 до 40 лет (как по призыву, так и по контракту), ведь для мужчин такого ограничения нет.

Оксана Якубова: «Если твои солдаты видели, что у тебя офицерские погоны, ты для них, конечно, командир, должен знать военное дело, выезжать на позиции, иначе тебя перестанут уважать. Утро начиналось с того, что я ехала на позиции, затем ездила оформлять отпуска, УБД (удостоверение участника боевых действий. – Прим. ред.), до полуночи сидела и готовила документы. Для того чтобы тебя уважали солдаты, они должны были увидеть, что ты действительно о них заботишься, что все, что ты делаешь, – это для них. Ты, словно их мама».

…Это стало очень актуальным или наступил критический момент для осмысления, но на пятый год войны тема женщины в условиях боевых действий и возвращение ее с войны, оказалась в центре внимания самого непредвзятого жанра в отечественном искусстве – документального кинематографа.

В этом году было представлено сразу два фильма «Невидимий батальйон» (здесь и далее названия фильмов даны на языке оригинала) и «Явних проявів немає». В создании обеих кинолент принимала участие молодая талантливая режиссер Анна Горлова.

«Я вовсе не была готова к этой истории, – вспоминает начало своей работы над фильмом «Явних проявів немає» Алина Горлова. – Я шла к Оксане Петровне Якубовой, совсем не понимая, куда я иду. Мы говорили в течение трех часов, и с каждым часом я все глубже осознавала: это надо снимать. Мы договорились, что будем снимать путь реабилитации. Думаю, Оксана Петровна тогда тоже не понимала, как это будет. До этого я не сталкивалась с людьми, которые имеют такой сильный посттравматический синдром, хотя я знала, что это такое. Мы начали съемки, жили в том же санатории, где проходила реабилитацию Оксана Петровна. Было сложно с психологами и психотерапевтами. Доказать им, что героиня фильма дала согласие сниматься. Они нам всячески препятствовали. Там было несколько неплохих специалистов, но в целом, честно говоря, было понятно, что психологи не готовы работать с такими людьми, не знают, как с такими людьми говорить».

Где заканчивается война?

– Что остается за кулисами героических кинокадров о наших воинах на Донбассе? С чем они вынуждены сталкиваться один на один в мирной жизни и где заканчивается война? – говорит Юрий Чумак. – Фильм «Явних проявів немає» – это история женщины, которая возвращается с войны. Этот документальный фильм показывает ее невероятно трудный путь от начала реабилитации к возвращению на работу. Среди бесед с психологами, борьбы с посттравматическим синдромом и паническими атаками, она пытается вернуться к нормальной жизни.

Оксана Якубова:

– Женщина в водку не полезет. Дома ее ждут дети, муж. Там нужна мама, там нужна жена. И ты должна стать такой, какой была до войны. Но внутри, в голове уже все изменилось. И тебе нужно с этим справиться, чтобы не стать обузой для своей семьи…

Кризисный психолог Валерий Луценко с 2014 года работает с бойцами в Харьковском военном госпитале, воинских частях, на полигонах…

– Фильм наглядно показывает ту проблему, которая ждет нас в будущем и которая уже в нашем обществе есть, – говорит он. – Мне не хватило в фильме, чтобы показали, что у нее сейчас все хорошо. Хотя в моей практике встречаются разные люди, которые по-разному переживают полученную на войне травму. Во время возвращения с фронта они сталкиваются с тремя факторами: медицинским, психологическим и социально-экономическим. И когда человек не может реализовать ту мечту, которая у него была до войны, и нет никакой помощи, какой она должна быть на самом деле. Плюс сама наша система. Которую мы стараемся поменять, но система монолитна и стремится к устойчивости, сохранению себя. И ей нет доверия.

На войне мир черно-белый, он разделен по принципу «свой – чужой». Когда боец приезжает домой, он не спит, потому что его беспокоит – тишина. Потому что, если наступила тишина, значит, близко враг.

Кстати, Валерий Луценко убежден, что ПТСР (посттравматическое стрессовое расстройство) стало чуть ли не ругательным словом, но на самом деле – не все, кто побывал в зоне боевых действий, переживают ПТСР. По статистике проявление тех или иных симптомов встречается у 10–20%. Но диагноз можно ставить только 5–7%. При этом для 2% военнослужащих война – это профессия, не вызывающая стрессовой ситуации вообще. И это – опора армии.

Методов психологической коррекции очень много, которые помогают, но к каждому следует подбирать их индивидуально. Тут главное, конечно, поддержка семьи. Если она есть, человек обязательно вернется с войны. Может быть, не полностью, но вернется.

***

Фильм Алины Горловой «Явних проявів немає» отмечен на Международном кинофестивале документального кино DOK Leipzig наградой за выдающуюся восточноевропейскую картину…

Елена Зеленина

Время

Тростянець: місто, що розвивається

Тростянець: місто, що розвивається

14 листопада представники громад Харківської області в рамках проекту Чугуївської правозахисної групи відвідали унікальне місто Тростянець Сумської області. У чому його особливість? – гостям розповів мер Юрій Бова.

Інформація була дуже об’ємна та цікава, тому передамо її в тезах:

Міський голова наголосив, що в кожному успішному населеному пункті повинні бути створені комфортні умови:
— для роботи;
— для життя;
— для відпочинку.

Що ж втілено в Тростянці?

Для роботи:

— Створили привабливі умови для діяльності Тростянецької шоколадної фабрики «Україна». ПрАТ «Монделіс Україна» – єдина в нашій країні фабрика з повним циклом виробництва шоколаду, також вона виробляє каву. Продукція іде на експорт у багато країн світу. У свою чергу, підприємство не тільки забезпечує містян гарною й добре оплачуваною роботою та значно поповнює міський бюджет, але й приймає участь у підтримці соціальних проектів у Тростянці.

— Робота з фондами та міжнародними організаціями. У структурі апарату міської ради запровадили відділ проектної діяльності та міжнародного співробітництва, який завзято працює над підготовкою різних проектів – протягом поточного року вже залучили близько 30 млн грн грантових коштів. Зараз в Україні дуже мало міст, які вміють готувати проектні заявки на конкурси, що оголошуються Європейським Союзом. Тростянець вчиться цьому та сподівається на значну підтримку з боку ЄС.

— Активно наводиться порядок у сфері торгівлі. Завдяки цьому вдалося значно збільшити надходження від акцизів на алкоголь та цигарки.

— У Тростянецькій міській раді – гендерний баланс: з 26 депутатів, 13 – жінки. Середній вік працівників апарату міськради – 36 років. Вони отримують відповідні заробітні плати (наприклад, зарплата юриста – 10 тис. грн). Працює електронна система «Голос», що дозволяє депутатам отримувати усю документацію на планшети та здійснювати з них голосування. Але не допускає «кнопкодавства».

— Створено комунальну Телерадіокомпанію «Тростянець». В її складі – телеканал «TVT», для якого закупили обладнання, і він скоро приступить до роботи, та «Добре радіо», що вже працює на FM-хвилях.

Для життя:

— Рік тому, після утворення міської об’єднаної територіальної громади (коли до Тростянця доєдналися ще 2 сільські ради), взяли на баланс від району школи та лікарню. Коли побачили, в якому стані вони знаходяться, вирішили, що поки не будуть класти в центрі міста кольорову бруківку та будувати фонтани, а розвиватимуть соціальну сферу.

— Почали ремонтувати школи. Повністю переобладнали терапевтичне відділення лікарні. Зробили гарний ремонт у міській бібліотеці, перетворили її на справжній сучасний хаб.

— Щоб приватні перевізники не диктували свої умови, запустили комунальний автотранспорт у місті. Ввели «картку мешканця Тростянецької міської ОТГ» – для пільговиків на автобусному та приміському залізничному транспорті.

— Тростянець підключено до платформи «Відкрите місто». Громадяни можуть як поінформувати в онлайн-режимі про аварійні чи критичні ситуації, так і отримувати за допомогою SMS повідомлення про важливі місцеві події.

— У місті створено та легалізовано понад 200 органів самоорганізації населення – будинкових та вуличних комітетів, які об’єднані у 7 квартальних комітетів. Вони є справжніми містками між мешканцями та міською радою, впливають на прийняття рішень про благоустрій відповідних територій.

— Попри всі заборони, УВЕСЬ житловий фонд багатоповерхових будинків міста (2171 квартиру) переведено на індивідуальне газове опалення, що дозволяє мешканцям значно економити гроші. Тепер ремонтують у багатоповерхівках дахи – на сьогоднішній день жоден не протікає.

— У Тростянці працює громадське формування з охорони громадського порядку «Сила і честь», що підтримується міською радою. По місту встановлено 23 відеокамери, а диспетчерський пульт виведено на офіс «Сили і честі». І криміногенна ситуація значно покращилася.

Для відпочинку:

— Відреставрували візитівку міста – пам’ятку архітектури «Круглий двір», привели в порядок ще низку старовинних будівель.

— Розбудували міський парк ім. Чайковського (у Тростянці славетний композитор написав свою першу увертюру). У парку – ставок, дитячий майданчик для дітлахів з особливими потребами, тренажери, футбольне поле тощо. Поряд – бесідки з лавками та мангалами. Все – під відеонаглядом, аби вандали не руйнували.

— Допомогли створити Музей шоколаду.

— У теплу пору року у місті постійно вирують фестивалі: у травні – класичної музики «Чайковський Fest», у червні – історичної реконструкції «Стара фортеця», у липні – для любителів велоспорту «Велофест», у серпні – рок-фестиваль «Схід-рок». Це приваблює тисячі туристів, для яких працюють 2 комунальні готелі.

— Зараз опрацьовують проект «Музейно-культурний комплекс «Городище та поселення скифської культури», що теж має збільшити потік туристів.

DSC04311

На фото – делегація з Харківщини разом з міським головою Тростянця Юрієм Бовою.

PS: Звісно, сказати, що в Тростянці вже немає ніяких проблем – буде неправдою. Так, ще не проведено заміну системи водопостачання, яка застаріла та часто нагадує про себе поривами. Далеко не європейської якості й дороги в місті. Але важливим є те, що городяни відчувають постійний поступ вперед. Тростянець розвивається, і це видно неозброєним оком.

Юрій Чумак