Select Page
Тростянець: місто, що розвивається

Тростянець: місто, що розвивається

14 листопада представники громад Харківської області в рамках проекту Чугуївської правозахисної групи відвідали унікальне місто Тростянець Сумської області. У чому його особливість? – гостям розповів мер Юрій Бова.

Інформація була дуже об’ємна та цікава, тому передамо її в тезах:

Міський голова наголосив, що в кожному успішному населеному пункті повинні бути створені комфортні умови:
— для роботи;
— для життя;
— для відпочинку.

Що ж втілено в Тростянці?

Для роботи:

— Створили привабливі умови для діяльності Тростянецької шоколадної фабрики «Україна». ПрАТ «Монделіс Україна» – єдина в нашій країні фабрика з повним циклом виробництва шоколаду, також вона виробляє каву. Продукція іде на експорт у багато країн світу. У свою чергу, підприємство не тільки забезпечує містян гарною й добре оплачуваною роботою та значно поповнює міський бюджет, але й приймає участь у підтримці соціальних проектів у Тростянці.

— Робота з фондами та міжнародними організаціями. У структурі апарату міської ради запровадили відділ проектної діяльності та міжнародного співробітництва, який завзято працює над підготовкою різних проектів – протягом поточного року вже залучили близько 30 млн грн грантових коштів. Зараз в Україні дуже мало міст, які вміють готувати проектні заявки на конкурси, що оголошуються Європейським Союзом. Тростянець вчиться цьому та сподівається на значну підтримку з боку ЄС.

— Активно наводиться порядок у сфері торгівлі. Завдяки цьому вдалося значно збільшити надходження від акцизів на алкоголь та цигарки.

— У Тростянецькій міській раді – гендерний баланс: з 26 депутатів, 13 – жінки. Середній вік працівників апарату міськради – 36 років. Вони отримують відповідні заробітні плати (наприклад, зарплата юриста – 10 тис. грн). Працює електронна система «Голос», що дозволяє депутатам отримувати усю документацію на планшети та здійснювати з них голосування. Але не допускає «кнопкодавства».

— Створено комунальну Телерадіокомпанію «Тростянець». В її складі – телеканал «TVT», для якого закупили обладнання, і він скоро приступить до роботи, та «Добре радіо», що вже працює на FM-хвилях.

Для життя:

— Рік тому, після утворення міської об’єднаної територіальної громади (коли до Тростянця доєдналися ще 2 сільські ради), взяли на баланс від району школи та лікарню. Коли побачили, в якому стані вони знаходяться, вирішили, що поки не будуть класти в центрі міста кольорову бруківку та будувати фонтани, а розвиватимуть соціальну сферу.

— Почали ремонтувати школи. Повністю переобладнали терапевтичне відділення лікарні. Зробили гарний ремонт у міській бібліотеці, перетворили її на справжній сучасний хаб.

— Щоб приватні перевізники не диктували свої умови, запустили комунальний автотранспорт у місті. Ввели «картку мешканця Тростянецької міської ОТГ» – для пільговиків на автобусному та приміському залізничному транспорті.

— Тростянець підключено до платформи «Відкрите місто». Громадяни можуть як поінформувати в онлайн-режимі про аварійні чи критичні ситуації, так і отримувати за допомогою SMS повідомлення про важливі місцеві події.

— У місті створено та легалізовано понад 200 органів самоорганізації населення – будинкових та вуличних комітетів, які об’єднані у 7 квартальних комітетів. Вони є справжніми містками між мешканцями та міською радою, впливають на прийняття рішень про благоустрій відповідних територій.

— Попри всі заборони, УВЕСЬ житловий фонд багатоповерхових будинків міста (2171 квартиру) переведено на індивідуальне газове опалення, що дозволяє мешканцям значно економити гроші. Тепер ремонтують у багатоповерхівках дахи – на сьогоднішній день жоден не протікає.

— У Тростянці працює громадське формування з охорони громадського порядку «Сила і честь», що підтримується міською радою. По місту встановлено 23 відеокамери, а диспетчерський пульт виведено на офіс «Сили і честі». І криміногенна ситуація значно покращилася.

Для відпочинку:

— Відреставрували візитівку міста – пам’ятку архітектури «Круглий двір», привели в порядок ще низку старовинних будівель.

— Розбудували міський парк ім. Чайковського (у Тростянці славетний композитор написав свою першу увертюру). У парку – ставок, дитячий майданчик для дітлахів з особливими потребами, тренажери, футбольне поле тощо. Поряд – бесідки з лавками та мангалами. Все – під відеонаглядом, аби вандали не руйнували.

— Допомогли створити Музей шоколаду.

— У теплу пору року у місті постійно вирують фестивалі: у травні – класичної музики «Чайковський Fest», у червні – історичної реконструкції «Стара фортеця», у липні – для любителів велоспорту «Велофест», у серпні – рок-фестиваль «Схід-рок». Це приваблює тисячі туристів, для яких працюють 2 комунальні готелі.

— Зараз опрацьовують проект «Музейно-культурний комплекс «Городище та поселення скифської культури», що теж має збільшити потік туристів.

DSC04311

На фото – делегація з Харківщини разом з міським головою Тростянця Юрієм Бовою.

PS: Звісно, сказати, що в Тростянці вже немає ніяких проблем – буде неправдою. Так, ще не проведено заміну системи водопостачання, яка застаріла та часто нагадує про себе поривами. Далеко не європейської якості й дороги в місті. Але важливим є те, що городяни відчувають постійний поступ вперед. Тростянець розвивається, і це видно неозброєним оком.

Юрій Чумак

Занадто великий вибір спантеличує

Занадто великий вибір спантеличує

«Ми віримо в те, що вибір, який зробили після ретельного планування, повинен принести очікувані результати – щастя, безпеку, задоволення. Що, зробивши правильний вибір, нам вдасться уникнути неприємних відчуттів… Але в підсумку нерідко виходить все навпаки: коли людей збиває з пантелику величезний вибір і коли вони переживають щодо нього, найчастіше з’являється заперечення, невігластво і навмисна сліпота».

Це не про вибори представників влади – це було написано про вибір товарів у магазинах. А втім…

«Розгубленість перед обличчям надто великого вибору робить людей пасивними. Відбирає у них енергію, необхідну для активної дії». Американський психолог і професор соціальної теорії Баррі Шварц (Barry Schwartz) у своїй книзі «Парадокс вибору» (The Paradox of Choice) стверджує, що на практиці великий вибір збиває з пантелику.

Відмінний приклад цього показаний в наступному експерименті: На презентації в продуктовому магазині на одному столі було 6 видів джему, на іншому – 24. Перед заставленим столом люди зупинялися частіше і активніше цікавилися асортиментом, але на покупку зважилися тільки 3% покупців. А ось «напівпорожній» прилавок ажіотажу не викликав, зате джем продавався в 10 (десять!) разів частіше.

Звичайно, вибори без вибору – набагато гірше (ми це вже проходили в СРСР – як з товарами, так і з політиками). Але, як встановили психологи, оптимальне число об’єктів (до «об’єктів» у даному випадку відносяться і живі істоти – наприклад, кошенята, одного з яких хочеться купити, або політики, одного з яких необхідно відзначити в бюлетені), вибір між якими не викликає стрес – до 7-12.

До чого це я? А до того, що на прийдешніх виборах президента України очікується рекордна кількість кандидатів. Вже зараз про свої потенційні претензії на президентську «булаву» заявляють близько 20 претендентів. До весни 2019-го їх може «поспіти» ще 30-40. І, хто б не стояв за ними, які б амбіції не виношував, але об’єктивно велике число кандидатів буде грати на руку нинішній владі. Чому? – читай початок статті.

А в нині діючого є певний пул прихильників плюс ще можна буде додати електоральні симпатії за рахунок популістських подачок, які стали вже традиційними під вибори в Україні. Плюс «накрутити» відсотки за рахунок горезвісного адмінресурсу, що майже зійшов нанівець за часів Ющенка, але знову повернувся до життя при останніх двох «гарантах».

Так що при великій кількості кандидатів Порошенко зможе, вже вибачте за каламбур, розпорошити голоси своїх основних опонентів і майже напевно вийти у другий тур. Ну а там – згадають технологію «голосуй або програєш» а-ля спаринг Єльцин-Зюганов або Кучма-Симоненко. Проте, це вже зовсім інша історія (тобто, тема).

Юрій Чумак, голова Громадського центру «ДУМА»

Рубрика

Чому Вакарчука не пустили до Харківського юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Чому Вакарчука не пустили до Харківського юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Фото з Facebook-сторінки заходу «Верховенство права в Україні. Quo Vadis?»

«Верховенство права в Україні. Quo Vadis?» – таку назву мав захід, який повинен був відбутися 29 жовтня у Науковій бібліотеці Харківського національного юридичного університету ім. Я. Мудрого за участі громадського діяча та рок-музиканта Святослава Вакарчука. Але, через несподівану відмову вишу надати приміщення, був перенесений до одного з виставкових комплексів міста.

Університет розірвав раніше підписаний договір і відмовився надати приміщення для зустрічі лідера «Океану Ельзи» з харків’янами. Як повідомив «Цензор.НЕТ», сам Вакарчук даний ексцес прокоментував так: «Ми отримали відмову в наданні приміщення і проведення зустрічі в стінах вузу. Відмова звучала так: «В силу об’єктивних причин не можемо надати вам приміщення». Мені це нагадало радянські часи, коли все робилося за «вказівкою зверху».

Прес-служба вузу озвучила таку причину відмови: «У нас починає роботу комісія Фонду держмайна з правомірності використання майна. У Законі «Про освіту» говориться, що майно навчального закладу може бути використано тільки в освітніх цілях. А цей захід викликає сумніви, освітній він чи ні, тому керівництво вузу прийняло таке рішення».

Але дану інформацію спростував на своїй сторінці у Facebook в.о. голови Фонду держмайна Віталій Трубаров: «Мовляв, не дозволили виступити перед студентами Юридичного університету, бо Фонд державного майна проводить перевірку. Більшої маячні в юридичному навчальному закладі придумати не змогли. Фондом державного майна України не проводиться перевірка діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і жодних погоджень чи договорів від Фонду не потрібно для організації зустрічі з тим чи іншим лектором».

У соціальних мережах думки коментаторів розділилися. Прибічники конспірологічної теорії вважають, що Вакарчук – кандидат від влади, тому така заборона – навмисно розіграна політтехнологами вистава, аби додати йому балів як «опозиціонеру». Інші ж переконані, що Святослав – реальний кандидат (хоча на зустрічі в Харкові так і не дав відповіді на питання, чи збирається балотуватися на посаду президента), владники його побоюються, тому й зустріч в універі «зарубили». Мовляв, щоб на собі відчув, чи є в Україні верховенство права.

За інформацією Інтернет-видання «KHARKIV Today», подібні методи в Харкові застосовуються не вперше: у 2017 році до вищих навчальних закладів для спілкування зі студентами не пустили главу фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олега Березюка, а в медіацентрі «Время», де повинна була відбутися зустріч з міським головою Львова Андрієм Садовим, захід скасували через те, що там «раптом загорілася проводка».

Зауважимо, що відповідно до результатів опитування, проведеного 30 серпня – 9 вересня дослідницькими центрами КМІС, Центр Разумкова та «СОЦІС», Святослав Вакарчук посідає четверте місце в рейтингу потенційних кандидатів на пост президента. За нього готові віддати свої голоси 6,5% опитаних.

Нагадаємо, згідно з законодавством, вибори президента України проводяться в останню неділю березня на п’ятий рік повноважень чинного глави держави. Таким чином, дата чергових виборів – 31 березня 2019 року. Не пізніше, ніж за 90 днів до вищевказаної дати, повинна початися виборча кампанія.

Юрій Чумак

Рубрика

Якщо вам у закладі харчування кажуть, що в них немає туалету – відсилайте їх на три букви!

Якщо вам у закладі харчування кажуть, що в них немає туалету – відсилайте їх на три букви!

І ці літери – ДБН.

Неодноразово стикаючись із ситуаціями, коли в закладах громадського харчування, (наприклад, у мережі «Кулиничі») відвідувачам заявляють, що в них ніде руки помити, оскільки туалет відсутній, я вирішив розібратися у ситуації та отримати правову оцінку таких дій.

Тому звернувся до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з таким інформаційним запитом:

На наше переконання, заклади громадського харчування (принаймні ті з них, де здійснюється харчування клієнтів «на місці») мають бути обладнані туалетами. Оскільки, відповідно до п. 3.6. «Санітарних правил для підприємств громадського харчування», підприємства громадського харчування «повинні бути обладнані двома системами каналізаційних труб: для виробничих стічних вод і для фекальних вод (з туалету, душа)».

При цьому, наявність цих туалетів повинна гарантувати не тільки дотримання санітарних норм з боку персоналу, але й доступність для відвідувачів можливості помити руки перед їжею та здійснити інші свої потреби. Що має убезпечити людей від харчових отруєнь та заражень інфекційними хворобами.

На жаль, така доступність забезпечена далеко не скрізь. Крім вищенаведеного уривку з «Санітарних правил для підприємств громадського харчування», нам не вдалося відшукати законодавства України в даній сфері. Але ми певні, що існують нормативно-правові документи, які регулюють дану діяльність.

З огляду на те, що саме на очолювану Вами Службу покладено організацію діяльності з дотримання безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, та відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», просимо надати інформацію: Чи мають заклади громадського харчування (принаймні ті з них, в яких здійснюється харчування клієнтів «на місці») бути обладнані туалетами?

На днях отримав відповідь. У ній перший заступник голови Держпродспоживслужби Андрій Жук дає чітку й недвозначну резолюцію: ДБН В.2.2 25:2009 ВСТАНОВЛЕНО ВИМОГИ ЩОДО НАЯВНОСТІ ТА ОБЛАШТУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА ТУАЛЕТІВ!

40257889_10212248796190397_8394715237336481792_n

40158664_10212248797030418_1096230131027935232_n

«Вимоги до проектування нових і тих, що реконструюються, підприємств харчування (закладів ресторанного господарства), які знаходяться у будинках, що стоять окремо, входять до складу багатофункціональних будинків і будинків іншого призначення, вбудовуються та прибудовуються до житлових будинків встановлено Державними будівельними нормами України «Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)» ДБН В.2.2 25:2009, вимоги яких поширюються на проектування всіх типів підприємств харчування (закладів ресторанного господарства), незалежно від їх організаційно правової форми і форми власності. Зазначеними ДБН В.2.2 25:2009 також встановлено вимоги щодо наявності та облаштування в закладах ресторанного господарства туалетів».

Отже, якщо Вам будуть щось мугикати про відсутність санвузлу у закладі харчування – відсилайте їх на три букви! І ці літери – ДБН. Тобто, Державні будівельні норми.

Юрій Чумак

У Харкові сусіди забороняють дівчині з інвалідністю побудувати у під’їзді пандус

У Харкові сусіди забороняють дівчині з інвалідністю побудувати у під’їзді пандус

Із дискримінацією зіткнулась бронзова призерка чемпіонату світу Анна Пашкова.

Через ґвалт, який зчинили сусіди спортсменки Анни Пашкової, будівники відклали встановлення пандусу. Дівчина – член Національної параолімпійської збірної з фехтування на візках, вона виборола чимало нагород, серед яких і бронза Чемпіонату світу. Зараз вона також активно готується до чергового чемпіонату Європи, який відбудеться у вересні. Але через інвалідний візок, до якого вона прикута вже понад 4 роки, жінка не може вільно спускатися зі сходів у будь-який час. Здатність ходити Анна втратила через важку хворобу – у неї була пухлина спинного мозку. З того часу Анна, яка живе на 8 поверсі, щоб виїхати із під’їзду, покладається на підтримку рідних або просить перехожих про допомогу.

Аби мати можливість виходити з багатоповерхового будинку, декілька місяців тому жінка власним коштом встановила пандус на сходах. Але через надзвичайно гострий кут спускатися ним було неможливо. Тоді жінка звернулася по допомогу до громадської організації «Креавіта», яка встановлює в Харкові пандуси. Архітектор громадської організації розробив проект, закупили матеріали та майстри мали розпочати будівництво.

«Пандус має бути під дуже низьким нахилом. Він із сітки, яка пропускатиме дощ і сніг, клумбу не пошкодять, усі квіти під ним жити зможуть. А люди почали кричати», – ледве стримує сльози жінка.

Сусіди Анни почали лаятися і не дозволили майстрам розпочати будівництво пандуса. Жінці закидали, що пандус вплине на вартість квартир на низьких поверхах, що на ньому спатимуть бомжі, що жінка буде з пандуса заглядати у вікна до сусідів. Головним аргументом проти була відсутність паперів, які б офіційно дозволяли встановити конструкцію.

Документи отримати й дійсно важко – колишній кооперативний будинок ще не є юридично ОСББ і не стоїть на балансі у Харкові. Але навіть це не може стояти на заваді законів України, вважає правозахисник Юрій Чумак.

«Відповідно до законодавства України, входи повинні бути обладнані пандусами для пересування дитячих та інвалідних колясок. (ДБН – Державні будівельні норми). Необхідно забезпечити рівність не лише прав, а й можливостей. Усі люди мають право на вільне пересування, не важливо – живуть вони у цьому будинку, чи хтось із обмеженими можливостями приїхав в гості до мешканців», – підкреслив правозахисник.

«КОМЕНТАРІ. Харків»

Газовые вымогатели

Газовые вымогатели

Сижу, никого не трогаю… Открываю свою электронну почту. А там – от «Харьковгаза» ЭТО: ВИМОГА-ПОВІДОМЛЕННЯ про сплату заборгованості за спожитий природний газ.

Думаю: какая-такая «несплата», я вовремя плачу за коммуналку, у меня все ходы записаны!

А там – страшное: многабукафф с упоминанием условий «Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам».

И грозное:

«У зв’язку з порушенням вказаних строків розрахунків за природний газ, станом на 10.08.2018 за Вашим особовим рахунком накопичена заборгованість в сумі 294,8 грн… Якщо заборгованість в сумі 294,8 грн. не буде погашена в строк до 01 серпня 2018 року, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу Споживачу…».

Дальше – перечисление всяческих «кар небесных», которые мне вскоре грозят, если не метнусь срочно платить 294,8 грн:

— на меня подадут в суд и потом еще и взыщут 1762 грн судебного сбора;

— сдерут с меня пеню;

— еще и начислят «інфляційні нарахування за порушення боржником грошового зобов’язання»…

В общем, я бы, наверное, тут же в страхе кинулся в банк погашать сию «задолженность», если бы не а) был уверен, что никакой задолженности у меня нет; б) на календаре уже 14 августа, и до 1 августа мне ну никак не успеть.

И тогда я обратился к своему другу – «Гуглу», дабы спросить у него, как на языке уголовного права называется, когда с человека что-то требуют безосновательно, еще и угрожая поражением в правах. И – «эврика!» – нашел 189 статью Уголовного кодекса Украины. Что и помогло мне написать ответ вымогателям:

Доброго дня!

Вочевидь, сталася якась помилка!

За червень ми розрахувалися.

А за липень платіжка ще не надходила.

Отже, прошу мені безпідставні ВИМОГИ не надсилати.

У протилежному випадку буду змушений звернутися до правоохоронних органів щодо відкриття до винних осіб кримінального провадження за ст. 189 Кримінального кодексу України (вимагання):

«Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою… обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (вимагання), – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк».

З повагою,

Юрій Чумак, правозахисник.

 

И буквально через пару часов имел удовольствие прочитать следующее письмо:

«Добрий день, шановний клієнт!

Приносимо вибачення за некоректну інформацію, зазначену в попередньому листі…

З повагою,

Центр обслуговування клієнтів».

Юрий Чумак

«Вгору»