Select Page
ПРАЗДНИК СО СЛЕЗАМИ НА ГЛАЗАХ

ПРАЗДНИК СО СЛЕЗАМИ НА ГЛАЗАХ

Нам предстоит четырехдневное народное гулянье, посвященное очередной годовщине Украинской Конституции. Летом погулять особенно приятно, только по поводу чего гуляем, не очень-то понятно.

Многократно изнасилованная политиками Конституция сейчас больше похожа на декларацию о намерениях. Намерениях, которые государственные мужи (и жены) отнюдь не торопятся воплощать в жизнь. Ведь до сих пор не реализованы положения даже 1-й статья Конституции: «Украина является суверенным и независимым, демократическим, социальным и правовым государством». Уже 22 года является, является, да все никак таковою не явится…

Достаточно взять самый главный, с моей точки зрения, ІІ-й раздел Основного Закона – «Права, свободы и обязанности человека и гражданина», и «пробежаться» по статьям, чтобы убедиться, что значительная часть из них просто не работают. Я не буду здесь рассматривать все статьи раздела (иначе получился бы не материал для блога, а целая диссертация), остановлюсь на нескольких, с моей точки зрения, показательных.

Так, статья 22 утверждает, что «конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть отменены. При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод». Но при этом в нашей стране сплошь и рядом происходит это сужение – повышается возраст выхода на пенсию, отменяются социальные льготы, ликвидируется гарантированное Конституцией право на бесплатную медицинскую помощь…

Статья 24: «Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом. Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам. Равенство прав женщины и мужчины обеспечивается». Достаточно вспомнить о том, что до сих пор женщины в Украине нередко получают меньшую оплату труда, чем мужчины. А лишение права голоса переселенцев с Крыма и Донбасса – что это, если не «ограничение по признакам местожительства»?!

Статья 38. «Граждане имеют право принимать участие в управлении государственными делами, во всеукраинском и местных референдумах, свободно избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления». О НЕучастии в выборах переселенцев – см. выше. И притчей во язецах стали фальсификации во время избирательных кампаний, беззастенчивое и безнаказанное использование админресурса и СМИ власть предержащими. Что касается референдумов. Гм, право-то наши граждане имеют, а вот возможности – нет: закона о местном референдуме не существует, а закон о всеукраинском референдуме недавно был признан Конституционным судом неконституционным. Жаль, что никто не считает неконституционной бездеятельность нардепов, которые отнюдь не спешат «вооружать» народ таким инструментом непосредственной демократии, как референдум.

Статья 43. «Каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается». Не только безработица стала спутницей для многих наших сограждан, но и наличие работы в нашей стране отнюдь не гарантирует «возможности зарабатывать себе на жизнь». Миллионы украинцев вынуждены «крутиться» на нескольких работах, дабы прокормить себя и свою семью, миллионы уезжают на заработки за границу, миллионы мечтают о том, чтобы уехать. И очень многие, увы, уже не возвращаются.

Статья 46. «Граждане имеют право на социальную защиту… Пенсии, иные виды социальных выплат и пособий, являющиеся основным источником существования, должны обеспечивать уровень жизни не ниже прожиточного минимума, установленного законом». Если пенсионер – не бывший судья, прокурор, большой чин в полиции или в органах власти, то пенсия ему, скорее всего, обеспечит уровень жизни не выше плинтуса.

Статья 47. «Каждый имеет право на жилище. Государство создает условия, при которых каждый гражданин будет иметь возможность построить жилье, приобрести его в собственность или взять в аренду». Здесь просто no comments.

Из того же разряда и идущие далее статьи:

Статья 48. «Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жилище».

Статья 49. «Каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское страхование… В государственных и коммунальных учреждениях здравоохранения медицинская помощь предоставляется бесплатно; существующая сеть таких учреждений не может быть сокращена».

Статья 50. «Каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду и на возмещение причиненного нарушением этого права вреда».

Красиво звучит и статья 53: «Каждый имеет право на образование… Государство обеспечивает доступность и бесплатность дошкольного, полного общего среднего, профессионально-технического, высшего образования в государственных и коммунальных учебных заведениях». Государство «обеспечивает», а родители оплачивают и регулярно доплачивают.

Очень важная статья 55 «Права и свободы человека и гражданина защищаются судом» гласит: «Каждому гарантируется право на обжалование в суде решений, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц». Но поднятые за последние годы в десятки раз ставки судебного сбора и фактическое законодательное закрепление монопольного права за адвокатами представлять интересы граждан в судах делает право на судебную защиту доступным только для обеспеченных украинцев.

Статья 66. «Каждый обязан не наносить вред природе, культурному наследию, возмещать причиненные им убытки». Если бы так было на практике, нам бы не грозила экологическая катастрофа. А она, зараза, грозит…

Как видим, очень многие статьи нашей Конституции не наполнены реальным их воплощением в жизнь. И на фоне этого в последнее время регулярно стали появляться идеи, исходящие от пула близких к власти правоведов, сводящиеся к тому, чтобы изменить Основной Закон (или принять новый), выкинув те статьи, которые «не работают» в современных украинских условиях, и оставив лишь «работающие».

Мол, необходимо убрать доставшиеся нам в наследство от «совка» социальные гарантии, а оставить лишь основополагающие гражданские и политические права и свободы. Дескать, если что, граждане смогут на митингах сказать «нет» властям и те, убоявшись, поспешат пойти навстречу чаяниям народа. Типа, будь голодным и болезненным, зато можешь митинговать. Хотя, на голодный желудок и будучи больным, не долго-то и помитингуешь…

Посему поспешу уже сейчас сказать резкое «нет» таким поползновениям провластных «реформаторов»! Украина – огромная, богатая и благодатная страна, обладающая колоссальными природными и человеческими ресурсами. Которых наверняка должно хватать не только на миллиардные состояния олигархов, армию и полицию, но и на дороги, школы, больницы и социальное обеспечение для миллионов «простых» украинцев.

В противном случае – зачем тогда нам соблюдать статью 67 Конституции: «Каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом»? Только чтобы кормить ораву бюрократов?

Вообще, я считаю, что одной из бед современной Украины как раз и является то, что лица, находящиеся при власти, вместо того, чтобы неукоснительно соблюдать Основной Закон, регулярно «юзают» его, переделывая «правила игры» под себя. Нужно не переписывать Конституцию под каждого нового президента, а заставить чиновников и правоохранителей жить и работать по предписанию статьи 19: «Органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины».

Ибо не «бюджетное корыто», сферы влияния и дерибан, а «человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью» (статья 3 Конституции).

Смахнем слезу… И – с праздником, дорогие украинцы!

Юрий Чумак, правозащитник

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Полтави?

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Полтави?

Згідно з попередньою оцінкою, рівень відкритості інформації про бюджетний процес м. Полтава становить 63%. До такого висновку дійшли експерти Громадського Партнерства “За прозорі місцеві бюджети!” за результатами моніторингу в межах проекту “Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні”, що здійснюється за підтримки МФ “Відродження”.

Полтава має прогноз доходів та видатків на плановий та два наступні за плановим бюджетні роки. Він затверджений у форматі рішення сесії міської ради «Про бюджет на 2018 рік» від 22.12.2017 року.

 

Прогноз разом з рішенням (у додатку 8) оприлюднено на сайті міської ради. Прогноз оприлюднено 18.12.2017 р., тобто вчасно, оскільки рішення прийняте 22.12.2017 року.

«Програма економічного і соціального розвитку  м. Полтава на 2018 рік» затверджена рішенням ради від 22.12.2017 року. ПСЕР затверджена вчасно, тобто одночасно із рішенням про затвердження бюджету міста. Вона оприлюднена на офіційному сайті міської ради. Необхідно відмітити, що ПСЕР на 2018 рік розміщена лише в розділі рішень, її слід  оприлюднити в відповідному  спеціальному розділі, який визначить швидкий доступ до програмного документу та позбавить необхідності його пошуку серед чисельних рішень, прийнятих радою.  ПСЕР не містить додатків щодо показників розвитку комунальних підприємств та закупівлі продукції (товарів, робіт та послуг) для регіональних потреб, тому за вказаним показником оцінка лише 0,7 із 1 можливої.

Проект рішення про місцевий бюджет оприлюднено 18.12.2017 року, у той час як рішення прийняте 22.12.2017 року, тобто, 20-денний термін не витримано. Проект рішення оприлюднено без пояснювальної записки, тобто не містить всіх розділів, передбачених ст.76 Бюджетного кодексу України.

Рішення про затвердження бюджету на наступний рік (22.12.2017 року) оприлюднено на сайті міської ради. Рішення оприлюднено з усіма додатками та вчасно (22.12.2017 р.). Звіти про виконання бюджету оприлюднені в повному обсязі на сайті ради та вчасно.  Для пошуку звітності на сайті витрачається багато часу, у зв’язку із відсутністю виділення окремого розділу для звітування або переміщення всіх рішень щодо бюджету у розділ про бюджет.

Хоча міська рада і має окремий розділ про бюджет, однак бюджетної інформації в ньому майже немає. Необхідно наповнити вказаний розділ та затвердити розпорядження про його існування:

  • перелік головних розпорядників бюджетних коштів із зазначенням кодів ЄДРПОУ;
  • посилання на сторінки головних розпорядників бюджетних коштів на порталі E-Data;
  • Програму соціально-економічного розвитку громади;
  • кошторис на утримання органу місцевого самоврядування;
  • паспорти бюджетних програм всіх головних розпорядників, актуалізовані паспорти(з наказами про їх затвердження та з наказами про затвердження у новій редакції), та звіти про їх виконання (в єдиній структурованій папці);
  • титульний перелік капітальних видатків, а також створення Інтерактивної онлайн-платформи пооб’єктної візуалізації, з зазначенням посилання на мапу в цьому ж розділі; «бюджет для громадян»;
  • посилання на портал відкритих даних (свій або державний), де бюджетні данні оприлюднені у машиночитних форматах, а також посилання на всю інформацію щодо бюджету участі (в разі, якщо такий реалізується в громаді).

Для покращення оцінки прозорості місцевого бюджету також рекомендовано:

— впровадити НПА, який буде передбачати процедуру збору пропозицій від громадян щодо проекту бюджету на наступний рік. Рекомендовано такий НПА викласти на сайті разом із звітами про отримані пропозиції. На головній сторінці сайту бажано зробити або посилання на НПА або створити окремий розділ з питань консультування;

— створити робочу групу, яка буде приймати участь в процесі планування бюджету. До її складу мають входити представники зацікавлених сторін (виконавчих органів, депутати, представники ОГС, науковці, бізнес). Процедури роботи дорадчого органу мають документально регламентуватися, отже доцільно впровадити окремий НПА про роботу такого органу. Розпорядчий документ про створення, склад та діяльність робочої групи повинні оприлюднюватися. Бажано вказану діяльність органу із всіма регламентуючими документами та звітами про таку роботу, винести в окремий розділ на сайті;

— всі розпорядчі документи про порядок консультацій, протоколи консультацій, звіт про враховані та невраховані громадські пропозиції з обґрунтуванням підстав для неврахування оприлюднювати на офіційному сайті;

— оприлюднювати не пізніше, ніж за 2 тижні до засідання депутатської комісії всі форми бюджетних запитів всіх головних розпорядників за всіма бюджетними програмами;

— анонсування про проведення засідання зберігати до архіву, так як наразі знайти посилання неможливо, через те, що анонс зберігається лише на поточний тиждень;

— проводити консультації з громадськістю щодо проекту рішень про бюджет та оприлюднювати звіт з інформацією про враховані та невраховані пропозиції громадян, отримані в рамках «бюджетних слухань» та з обґрунтуванням підстав для врахування/неврахування отриманих пропозицій;

для доступності пасивної громади до бюджетування з сайту міськради зробити пряме посилання на канал Youtube, де публікуються відеозаписи сесій, засідання комісій тощо. Крім того, рекомендуємо затвердити проект рішення про затвердження звіту на виконання Міської цільової програми про бюджет участі;

— запровадити «бюджет для громадян» та винести його окремим розділом на сайті, для зручності та доступності. Проводити семінари та консультації з приводу бюджетування на відкритих зустрічах;

— інтерактивні он-лайн платформи для візуалізації бюджету доповнити он-лайн-інструментами для отримання коментарів від громадян щодо проекту рішення про бюджет.

Стаття підготована за результатами моніторингу в межах проекту “Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні”, що здійснюється Громадським Партнерством “За прозорі місцеві бюджети!” за підтримки МФ “Відродження”.

Роман Лихачов

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Краматорська?

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Краматорська?

Згідно з попередньою оцінкою, рівень відкритості інформації про бюджетний процес м. Краматорськ становить 95%. До такого висновку дійшли експерти Громадського Партнерства “За прозорі місцеві бюджети!” за результатами моніторингу в межах проекту “Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні”, що здійснюється за підтримки МФ “Відродження”.

Краматорськ має прогноз доходів та видатків на плановий та два наступні за плановим бюджетні роки. Прогноз затверджений рішенням виконкому міської ради 19.07.2017 № 504, його проект вчасно було оприлюднено, за 20 днів до його розгляду. Міською радою навіть у рішенні було затверджено склад робочої групи з підготовки проекту бюджету міста на 2018 рік і прогнозів місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди. Всі ці фактори сприяли значно високій оцінці прозорості на вказаному етапі.

Програма економічного і соціального розвитку міста Краматорська на 2018 рік була затверджена разом із рішенням про бюджет, 20.12.2017 року, тобто вчасно. ПСЕР містить усі додатки та знаходиться у вільному доступі, навіть через пошук у мережі Інтернет.

Проект рішення про місцевий бюджет на сайті оприлюднений, але не містить пояснювальної записки.

Рішення про бюджет оприлюднено з усіма додатками, але не вчасно, 27.12.2017 року, тобто після 25 грудня, як це передбачено. Усі проекти та рішення про звіти про виконання бюджету оприлюднені в повному обсязі на сайті ради та вчасно.  Вільний доступ до документів передбачає швидкий пошук та можливості безперешкодно ознайомлюватись із ними.

Краматорськ має окремий розділ «Бюджет міста», однак його наповнення, як і у більшості міст, залишає сподівання на краще. Вказаний розділ необхідно заповнити в повному обсязі наступною інформацією:

  • перелік головних розпорядників бюджетних коштів із зазначенням кодів ЄДРПОУ;
  • посилання на сторінки головних розпорядників бюджетних коштів на порталі E-Data;
  • Програму соціально-економічного розвитку громади;
  • кошторис на утримання органу місцевого самоврядування;
  • паспорти бюджетних програм всіх головних розпорядників, актуалізовані паспорти (з наказами про їх затвердження та з наказами про затвердження у новій редакції), та звіти про їх виконання (в єдиній структурованій папці);
  • титульний перелік капітальних видатків, а також створення Інтерактивної онлайн-платформи пооб’єктної візуалізації, з зазначенням посилання на мапу в цьому ж розділі;
  • посилання на портал відкритих даних (свій або державний), де бюджетні дані оприлюднені у машиночитних форматах, а також посилання на всю інформацію щодо бюджету участі (в разі, якщо такий реалізується в громаді);
  • впровадити «бюджет для громадян» з метою активної участі звичайної громади у бюджетних питаннях.

Для підвищення прозорості місцевого бюджету рекомендовано:

— залучити до процесу планування бюджету окрему робочу групу та затвердити положення, яке буде визначати роботу цієї групи. Можливо проведення обговорення на рівні міста з цього питання;

— запровадити «бюджет для громадян» для залучення пасивної громади до участі у роботи ради;

— впровадити та затверджувати звіти з оцінки ефективності бюджетних програм;

— практикувати залучення громадськості до оцінки виконання бюджету з метою підвищення прозорості роботи ради.

Стаття підготована за результатами моніторингу в межах проекту “Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні”, що здійснюється Громадським Партнерством “За прозорі місцеві бюджети!” за підтримки МФ “Відродження”.

Роман Лихачов

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Харкова?

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Харкова?

Чи є відкритою інформація про бюджетний процес Харкова?

 

Згідно з попередньою оцінкою, рівень відкритості інформації про бюджетний процес м. Харкова становить 63%. До такого висновку дійшли експерти Громадського Партнерства «За прозорі місцеві бюджети!» за результатами моніторингу в межах проекту «Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні», що здійснюється за підтримки МФ «Відродження».

Харків має прогноз доходів та видатків на плановий та два наступні за плановим бюджетні роки. Прогноз на поточний рік затверджений у форматі рішення сесії міської ради № 850/17 «Про бюджет міста Харкова на 2018 рік» та окремо схвалений на 2 наступні роки.

 

Прогнози опубліковано на сайті міської ради, але не вчасно, оскільки оприлюднено в день затвердження.

«Програма економічного і соціального розвитку м. Харкова на 2018 рік» затверджена рішенням ради від 20.12.2017 року. ПСЕР затверджена вчасно, тобто одночасно із рішенням про затвердження бюджету міста. ПСЕР містить усі додатки, але у зв’язку із труднощами пошукового доступу та необхідністю реєстрації для доступу до документів ради, знайти її не легко.

Проект рішення про місцевий бюджет на сайті не оприлюднювався взагалі, отже, порушено вимоги, передбачені ст.76 Бюджетного кодексу України. Через що занижена оцінка по вказаному етапу прозорості.

Рішення 17-ї сесії Харківської міської ради 7-го скликання № 850/17 «Про бюджет міста Харкова на 2018 рік» (20.12.2017 року) оприлюднено на сайті міської ради, з усіма додатками та вчасно (20.12.2017 р.). Звіти про виконання бюджету оприлюднені в повному обсязі на сайті ради та вчасно.  Власно сам сайт для пошуку документів передбачає багато перешкод, одна з яких — це обов’язкова реєстрація на сайті для доступу до рішень та протоколів ради.

Харків має окремий розділ про бюджет, однак бюджетної інформації в ньому, окрім рішення «Про бюджет міста Харкова на 2018 рік» взагалі немає. Таким чином, наявна необхідність до заповнення цього розділу наступною інформацією:

  • перелік головних розпорядників бюджетних коштів із зазначенням кодів ЄДРПОУ;
  • посилання на сторінки головних розпорядників бюджетних коштів на порталі E-Data;
  • Програму соціально-економічного розвитку громади;
  • кошторис на утримання органу місцевого самоврядування;
  • паспорти бюджетних програм всіх головних розпорядників, актуалізовані паспорти(з наказами про їх затвердження та з наказами про затвердження у новій редакції), та звіти про їх виконання (в єдиній структурованій папці);
  • титульний перелік капітальних видатків, а також створення Інтерактивної онлайн-платформи пооб’єктної візуалізації, з зазначенням посилання на мапу в цьому ж розділі; «бюджет для громадян»;
  • посилання на портал відкритих даних (свій або державний), де бюджетні данні оприлюднені у машиночитних форматах, а також посилання на всю інформацію щодо бюджету участі (в разі, якщо такий реалізується в громаді);
  • впровадити «бюджет для громадян» з метою активної участі звичайної громади у бюджетних питаннях.

З метою підвищення прозорості місцевого бюджету рекомендовано:

— затвердити нормативно-правовий акт, який буде передбачати процедуру збору пропозицій від громадян щодо проекту бюджету на наступний рік. Рекомендовано такий НПА викласти на сайті разом із звітами про отримані пропозиції. На головній сторінці сайту бажано зробити або посилання на НПА або створити окремий розділ з питань консультування; актуально буде встановити онлайн платформу для здійснення зворотного зв’язку із громадою;

— задіяти та затвердити склад робочої групи, яка буде приймати участь в процесі планування бюджету,  до складу якої долучити  представників різних зацікавлених сторін. Прийняти НПА, який буде визначати роботу цієї групи. Можливо залучення громади на конкурсній основі до такого органу;

— всі розпорядчі документи про порядок консультацій, протоколи консультацій, звіт про враховані та невраховані громадські пропозиції з обґрунтуванням підстав для неврахування оприлюднювати на офіційному сайті. Змінити доступ до офіційного сайту та зняти режим доступу до документів через обов’язкову реєстрацію;

— оприлюднювати всі проекти рішень, незалежно від їх подальшого затвердження та прийняття рішень по цим проектам;

— анонсування про проведення засідання зберігати до архіву, так як наразі знайти посилання неможливо, через те, що анонс зберігається лише на поточний тиждень;

— запровадити ведення стенограм засідань або їх відеозапис з метою підвищення прояву довіри до роботи ради.

Стаття підготована за результатами моніторингу в межах проекту «Підвищення прозорості бюджетного процесу на локальному рівні», що здійснюється Громадським Партнерством «За прозорі місцеві бюджети!» за підтримки МФ «Відродження».

Роман Лихачов

Docudays UA: фильмы для ума, а не для желудка

Docudays UA: фильмы для ума, а не для желудка

Международный фестиваль Docudays UA – крупнейший фестиваль документального кино в Украине о правах человека. Он проходит ежегодно, объединяя усилия и таланты документалистов и правозащитников. Концепция Docudays UA заключается в слогане «Перемагай щодня!» – побеждай зло, несправедливость, безразличие, насилие. Мы поговорили с правозащитником Юрием Чумаком, региональным партнером Фестиваля в Харьковской области.

Как работает Фестиваль?

Docudays UA проходит каждый год в марте, в этом году состоялся 15-й. К нам приезжают представители со всех континентов, кроме Антарктиды. Они представляют свое кино, привозят главных героев. Идет конкурсный отбор, работает жюри, организовываются перформансы и фотовыставки, затем выбирают победителей, и на этом… не все. Дальше Docudays UA начинает путешествовать: он отправляется по всем городам нашей Родины.

Какие фильмы представлены на Фестивале?

В этом году впервые была отдельная украинская программа. Если раньше кинофильмы попадали в разделы DOCU/ПРАВА, DOCU/ДЕТИ, DOCU/ЭКОЛОГИЯ и т.д., то в 2018-м собран целый пакет украинских документальных фильмов, и соревновались они отдельно в DOCU/УКРАИНА. Украинских фильмов стало больше, и они – на злобу дня.

Расскажите о концепции Фестиваля?

У нас никогда не бывает показов по классическому принципу: выключили свет, показали фильм, включили свет и люди разошлись – это означало бы, что показ не состоялся. Обязательно выступает модератор, иногда и сам режиссер, рассказывают историю ленты, а после ее демонстрации начинается обсуждение в формате «вопрос-ответ».

В этом году какова тема Docudays UA?

В этом году Фестиваль проходил под лозунгом «Рівні рівності» и был посвящен тематике защиты прав различных меньшинств. В прошлом году во главе угла была экологическая проблема. Еще пару лет назад внимание уделялось пропаганде и как ей противостоять. То есть, мы выбираем насущные социальные темы.

Опишите вашу аудиторию.

Если говорить о Киеве – то это удивительная аудитория. Мы проводили кинофестиваль в кинотеатре «Жовтень», перед этим – в Доме кино, и всегда были аншлаги! До недавнего времени вход был бесплатным, а сейчас организаторы сделали его платным. Ну, как платным – 20-30 гривен, по киевским меркам – это стакан кофе. И ничего не поменялось: полный аншлаг. Мы переживали, так как поменяли основную локацию, – но нет, все равно аншлаг.

Как происходит показ?

Мы показываем разные фильмы в разных залах одновременно, а раньше еще и в разных кинотеатрах, каким бы бэтменом или суперменом ты ни был, одновременно посетить все сеансы не получится. Приходят люди, которым близка тема защиты прав человека и, в первую очередь, меньшинств: политических, национальных, сексуальных, языковых, всех, кого ущемляют.

В чем особенность ваших фильмов?

Фильмы без нарратива, без нравоучений, которые показывают жизнь, как она есть, которые заставляют мозг, сердце и душу работать. Ты посмотрел такое кино – и ты будешь думать.

Мне говорят: «Принесите нам фильмы, где четко разграничены черное и белое, хорошие и плохие», – а я не могу принести, нет таких фильмов на Фестивале. Не наш формат.

У меня был один характерный момент: я показывал кинофильмы в одном из харьковских вузов, это были ленты о Востоке страны. Мы посмотрели и обсудили, уже все разошлись, а ко мне подошли две девушки-студентки с вопросом, и у нас состоялся следующий диалог:

˗ А Вы в конце не сказали вывод, какой вывод?

˗ Не сказал.

˗ А что мы должны понять?

˗ Ничего не должны. Вы задумались? Вам было интересно? Значит, все получилось.

Задача была в том, чтобы они «расшевелились».

Очень интересный подход. Почему именно так?

Когда я работал учителем права и истории, ставил «12» только тем, кто умеет думать, доказывать свою мысль. Эта мысль могла совершенно не соответствовать моим взглядам, но человек думал. Знаний сейчас много: у меня есть друг, зовут его «Google», и с этим другом я могу найти любую информацию. Если раньше это занимало несколько месяцев в библиотеке, то сейчас – дело двух секунд. Добыть информацию – просто, а умение ею оперировать, не «хавать» фейки – очень важно.

Есть еще одно ответвление Docudays – DOCU/КЛУБЫ, в которых их модераторы могут с разрешения авторов брать фильмы не только этого года, но и прошлых. Там мы смотрим фильмы, обсуждаем и думаем. И это всегда работает! Например, на днях я показывал фильм про заключенных в реабилитационном центре – наркоманам и алкоголикам. И была отдача, была реакция, им очень понравилось.

Вы сказали, что представляются картины со всех уголков мира. А что по поводу России? Есть ли российские фильмы на Фестивале?

Есть, их очень много, они классные и все разные. Например, фильм «Бумажные звезды» рассказывает о жизни девочек-подростков в детском лагере, показывает их взаимоотношения в коллективе. Фильм «Путинские игры» – об Олимпиаде в Сочи, о коррупционной стороне: сколько миллиардов вложено, можно было в другой стране провести две-три Олимпиады за такие деньги.

Влияет ли как-то ярлык «российский фильм» на реакцию зрителей?

На реакцию зрителей – нет. Они приходят и смотрят с удовольствием, ведь государство и люди – это разное. Россияне, которые снимают документальное правозащитное кино – наши прямые союзники, потому что они говорят о демократии, о правах человека.

Да, я сам не мог показывать российские фильмы в 2014–2015 годах, просто не мог внутренне. Потом постепенно пришло понимание, что Россия-государство и российские граждане, режиссеры – это кардинально разные вещи.

Бывало, что я приходил в организации, предлагал классный российский фильм, и мне говорили, что не покажут только из-за того, что он российский. Я спрашивал: «А если бы не российский был?». «Да, показали бы», – отвечали мне.

Есть ли разница в зрителях? Отличаются они, например, в Харькове и Киеве?

В Киеве всегда аншлаг. Никогда не видел пустых залов. Многие фильмы тяжелые, артхаусные, достаточно продолжительные, но все равно полные залы.

Мой товарищ Игорь Кофман, партнер Фестиваля, никогда не желает приятного просмотра: эти фильмы могут не вызывать приятных эмоций, они – не под пиво и попкорн.

Кстати, очень важно, на фестивалях Docudays UA с попкорном в зал не пускают: это фильмы для работы ума, а не желудка.

В Харькове с кинотеатрами проблемы, у нас зритель не привык к «умному» кино: на премьеру приходят, а дальше ходят… не очень. Но есть и своя «намоленная» публика – это люди, которые любят такое кино, это активисты. Мы проводим показы на базе пресс-центра «Kharkiv Today», медиагруппы «Накипело», общественной организации «Каритас Харьков» и в других локациях.

Если я иду в вузы, то зрители будут, если я иду в общественные организации – будут, 100-300 человек, но будут. Харьков более «попсовый». Харьков любит блокбастеры и «экшены», аудитория еще формируется. Хотя уже лучше: несколько лет назад я бы не рискнул проводить показ в большом кинозале.

Давайте поговорим о ваших любимых, запомнившихся фильмах.

Фильм «Отдаленный лай собак» получил приз студенческого жюри в этом году. Кино, хоть и снято иностранцами, посвящено небольшому селу Гнутово около Мариуполя. Оно контролируется украинскими войсками, но постоянно подвергается обстрелам. В этом селе живет мальчик с бабушкой и другом.

Это фильм о подростках, которые там живут, о том, что у войны – не детское лицо. Кино снято настолько пронзительно, такое чистое… И после фильма вышли эти мальчики и бабушка; а фильм мы показывали в марте, – помните, какой у нас был март? Снежный и холодный… И мы вышли на улицу, а пацаны – они всегда пацаны, начали играть в снежки и мне зафигачили снежком (смеется). Они только приехали из войны в мир. Фильм без пафоса, без спецэффектов, он передает атмосферу, говорит о детских мечтах, и он – невероятно искренний, пробирает, никакие речи Президента, политиков не проберут настолько.

Очень понравился фильм  «Алиса в стране войны». Его снимали две режиссерки, Алиса Коваленко и Любовь Дуракова. Они – две противоположности: Любовь спокойная, а Алиса – как живчик, и это видно в фильме. В кино две сюжетные линии. Алиса снимала войну, она говорила: «Как я, документалист, могу туда не поехать?». А вторая сюжетная линия – романтическая история. Героиня с женихом-французом гуляют по Елисейским полям… а потом она говорит, что так не может, и уезжает на войну. Эту часть снимала Люба.

Как по мне, этот фильм – современная украинская квинтэссенция «Войны и мира» Толстого, только мини-вариант. Он снят, как и предыдущий, без лишних «понтов», очень красиво. Мужскую аудиторию цепляет тема войны, а женскую – тема любви, все пропорционально и нет ничего лишнего.

Есть еще отличный фильм «Домашние игры», он посвящен девчатам, которые играют в футбол. Знаете, сколько получают мужчины – профессиональные игроки в футбол? Тысячи и миллионы. А сколько получают девочки? Или очень мало, или ничего.

Фильм о футболе и о жизни. У героини умирает мама, и девушка становится фактически опекуншей двух детей. Она не может заработать футболом в наших условиях, с нашим «равноправием», и она должна найти возможность и самой не скатиться, и поднимать брата с сестрой, и не потерять смысл жизни – футбол. Очень сильный фильм. Мы его показывали в селах области – там люди большого кино никогда не видели! Доехали от Харькова до районного центра на хорошей машине, а затем нас пересадили на джип, потому что дальше проехать можно или на джипе, или на танке.

Когда мы показали фильм, зрители сказали, что у них тоже есть футбольная команда девушек. Я планировал показывать фильм с целью: «мечтайте, но и поднимайтесь с дивана ради своей мечты» – а тут это все реально происходит. То есть, это было точное попадание.

Каждый из наших фильмов ценен не только своим кинематографическим мастерством, но и впечатлением, которое производит на зрителя.

«Накипело»

Век воли не видать?

Век воли не видать?

«ПЖ» на тюремном сленге означает «пожизненник» (по-украински – «довічник»). На сегодняшний день в Украине насчитывается 1601 лицо, осужденных к пожизненному лишению свободы. И каждый год их число увеличивается приблизительно на 50.

10 апреля из знаменитой Качановской исправительной колонии №54 освободили приговоренную к пожизненному заключению Любовь Кушинскую. Ее обвинили в заказном убийстве 2-х человек. Сама же Кушинская заявляла, что ее подставили высокопоставленные работники правоохранительных органов, чтобы не возвращать ей долг в несколько сотен тысяч долларов.

Любовь провела за решеткой 27 лет и 9 месяцев. Она стала первой женщиной в Украине, осужденной к пожизненному лишению свободы, которую помиловал президент.

Разумеется, Кушинская мечтала об оправдательном приговоре, но при нашей судебной системе это почти невозможно. Помогла поддержка со стороны одного из народных депутатов, который, узнав о судьбе узницы, хлопотал об ее освобождении перед президентом.

11 апреля в Киеве состоялась премьера документального фильма «ПЖ», снятого студией Real Stories Production совместно с правозащитной организацией «Ассоциация УМДПЛ». Героем трогательной и пронзительной ленты стал Вячеслав Подварчан. Кстати, автор фильма, режиссер Ксения Кравцова сознательно ушла от того, чтобы в ленте шла речь о том, за что осужден Вячеслав, все юридические тонкости остались за кадром.

В кадре – внутренний мир человека, его переживания, стихи, мысли вслух. И лишь в конце, в титрах, короткая фраза: «В конце 1990-х украинские власти боролись с засильем организованной преступности. Суды временами выносили слишком жесткие приговоры. Вячеслав Подварчан до сих пор обжалует суровость своего наказания, требуя пересмотра обстоятельств дела».

В недрах «всемирной паутины» удалось найти такую информацию: «Полтавчанин Вячеслав Подварчан проходил срочную службу в особом отделе военной контрразведки Службы безопасности Украины, участвовал в боевых действиях на Кавказе, служил в спецназе, имеет государственные награды. Отбывает наказание за убийство. Говорит, что его не совершал: «Нас было четверо, мы приехали на встречу. Стреляли в меня – попали в моего товарища. За его убийство меня и осудили. Грубо говоря, я сижу за убийство человека, который меня спас».

Правозащитники считают, что подобных историй с судьбами людей, отбывающих «ПЖ», может быть немало. И поднимают вопрос о том, чтобы и у пожизненников была реальная перспектива условно-досрочного освобождения.

«Пока человек жив, пока у него бьется сердце, я верю в то, что он может исправиться, может стать ЧЕЛОВЕКОМ»,  – заявил на пресс-конференции, посвященной выходу фильма «ПЖ» тюремный капеллан Артур Гузеев.

Ведь цель уголовного наказания – исправление и перевоспитание. Но, если государство ставит на человеке клеймо «ПЖ» с эфемерной возможностью пересмотра приговора, оно фактически расписывается в неспособности своей «пенитенциарной» системы ресоциализировать бывшего преступника и вернуть его в общество.

Справка:

Пожизненное лишение свободы в Украине является высшей мерой наказания (с момента отмены смертной кары в 2000-м году) и применяется к лицам, совершившим наиболее тяжкие преступления, например, умышленное убийство с обстоятельствами, отягчающими наказание.

Несмотря на то, что наказание называется «пожизненным», законодательство предусматривает определенные условия, при которых лицо, осужденное к такому виду наказания, может освободиться. После отбытия не менее 20 лет заключения, осужденный при «добросовестном поведении и отношении к труду» может подать ходатайство о его помиловании президентом Украины. В случае удовлетворения ходатайства Президент Украины издает указ, согласно которому заменяет осужденному дальнейшее отбывание наказания лишением свободы на срок не менее 25 лет.

Юрий Чумак