Select Page
Стокгольмський синдром українських виборів

Стокгольмський синдром українських виборів

Клептократи, що під різними личинами та партійними стягами пролазять до парламенту та успішно реалізовують схему «гроші-влада-гроші», під час кожної виборчої кампанії намагаються підкупити виборців. А ті з радістю підкуповуються.

Якось на виборах я спостерігав за процесом голосування в одному з міст Харківщини. І помітив чоловіка, який о 8 ранку, вже будучи напідпитку, характерним зигзагоподібним кроком ішов до виборчої дільниці. Мимоволі зацікавившись такою «ходою», я спитав дядька, нащо він так ризикує здоров’ям, адже міг би принаймні проспатися, а вже потім іти на вибори, бо часу до закриття дільниці ще чимало. На що отримав конкретну відповідь: йому заплатили за те, щоб віддав голос за певного кандидата та ще й добряче пригостили оковитою, отже, він тепер мусить «виконати свій обов’язок». На моє зауваження, а чи може він не голосувати за того, за кого йому налили, адже це був фактично підкуп виборця, чолов’яга гордо відповів: «Та Ви що, звісно, ні! Я ж чесний».

І от на таких горе-«чесних» тримається вся схема підкупу на вітчизняних виборчих перегонах. Такий собі «стокгольмський синдром» українських виборів: розкрадачі бюджету та олігархи, що тримають народ у заручниках бідності й поневірянь, під час виборчої кампанії діляться з барського плеча часткою накраденого, за що отримують голоси виборців, а завдяки ним – теплі крісла у Верховній Раді та можливість дерибанити країну й надалі.

Нагадаємо, стокгольмський синдром – це психологічний стан, що виникає при захопленні бранців, коли ті починають співчувати своїм загарбникам або ототожнювати себе з ними. Авторство терміну приписують криміналісту Нільсу Біджероту, який ввів цю дефініцію після захоплення заручників у Стокгольмі в серпні 1973 року. Тоді два рецидивіста захопили в банку чотирьох заложників – чоловіка і трьох жінок. Коли ж злочинці були посаджені за грати, бувші їхні жертви стали просити для них амністії, а згодом дві жінки з числа заручників побралися з колишніми викрадачами.

Так і значна частка українських виборців готова «одружитися», принаймні, років на 5, з тими політиками, які, всупереч законодавству, під час виборів проводять «аукціони небувалих щедрот» та роздають гречку, ліки, цукерки, організовують безкоштовні концерти та «благодійні» розважальні заходи, ремонтують під’їзди та облаштовують дитячі майданчики…

І те, що ці кандидати та їх команди здійснюють таким чином непрямий підкуп (а в разі, якщо «роздача слонів» пов’язується з вимогою проголосувати за певного кандидата – підкуп прямий), багатьох виборців особливо не бентежить. Мало того, дехто навіть лається, коли спостерігачі чи інші активні громадяни викликають у таких випадках поліцію. Мовляв, заважають хоч трохи «розбагатіти» під час виборів.

Шановні виборці! Знайте: порушуючи Закон та використовуючи чималі кошти на підкуп, кандидати-«благодійники», прийшовши до влади, теж будуть нехтувати законами та крастимуть, аби відбити свої витрати сторицею. Крастимуть у нас з вами, з державного бюджету.

Тому ваш вибір має бути усвідомленим. Голосуйте не шлунком і не кишечником, голосуйте розумом!

Юрій Чумак, голова Громадського Центру «ДУМА»

Рубрика

Благодійники? – Геть від політики!

Благодійники? – Геть від політики!

Благодійники-кандидати чи непрямий підкуп виборців?

Під час позачергових виборів народних депутатів України на Харківщині та й в цілому по країні знову пишним цвітом розцвіло так зване «політичне благодійництво». Коли від виглядом доброчинної діяльності фактично відбувається непрямий підкуп виборців.

До мене як до громадського омбудсмена із захисту виборчих прав громадян Громадянської мережі ОПОРА нерідко звертаються громадяни з питаннями щодо того, чи мають право чинні народні депутати та за сумісництвом кандидати в нардепи під час виборчого процесу робити подарунки виборцям від імені своїх благодійних фондів.

Давайте разом розбиратися, чи немає тут, часом, порушення законодавства.

1. У Законі України «Про статус народного депутата України» не міститься жодного слова про те, що нардепи виступають у ролі «снабженців» чи то завгоспів, працюючи на своїх округах. Народний депутат – це законотворець та законодавець (і законопроекти, подані певним нардепом, в ідеалі, повинні сприяти розвитку України та її регіонів). А розбудова мережі дитячих майданчиків, ремонт доріг, облаштування під’їздів тощо є предметом турботи органів місцевого самоврядування, тому така діяльність не відноситься до повноважень і компетенції народних депутатів України.

2. Коли нардепи, які прагнуть знову посісти місця у Верховній Раді, та інші кандидати влаштовують «аукціони небувалих щедрот», роздаючи від своїх благодійних фондів гречку, цукерки, організовуючи безкоштовні концерти та інші видовищні заходи, урочисто відкривають пісочниці та дитячі гойдалки, чи мають такі діяння ознаки агітації? Закон України «Про вибори народних депутатів України» (ч. 1 ст. 68) визначає, що «передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію – суб’єкта виборчого процесу». Спитаємо себе і відповімо чесно: чи подарунки під час виборчого процесу можуть спонукати обдарованих проголосувати за дарувальника? – напевно, що так.

3. «Добродії» часто підкреслюють, що подарунки вручаються не від кандидатів у народні депутати, а від їхніх благодійних фондів. Проте «благодійні організації не мають права надавати благодійну допомогу політичним партіям або від імені політичних партій, а також брати участь у виборчій агітації» (ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

4. При цьому ч. 8 ст. 74 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» забороняє розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою. Під час виборчого процесу забороняється використання у комерційній та соціальній рекламі:

1) прізвищ чи портретів кандидатів у депутати;

2) назв чи символіки партій – суб’єктів виборчого процесу.

5. Більше того, згідно з ч. 14 ст. 74 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» «передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується… згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців».

6. Отже, маємо, по суті, не благодійництво, а здійснення передвиборної агітації в формах і засобами, що суперечать Конституції або Законам України. А такі дії підпадають під санкцію статті 212-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

7. Дехто з «благодійників» може сказати, що вони не певним виборцям роздають презенти, а обдаровують бюджетні організації, дитячі будинки тощо. У такому разі хочеться нагадати, що ч. 3 ст. 160 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за «здійснення передвиборної агітації шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів». Крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством. На сьогоднішній день цей розмір складає 125 грн 19 коп. Тому брендований партійним логотипом блокнот подарувати школі можна, а от все інше…

Підсумовуючи, порадимо виборцям: якщо бачите, як під час виборчого процесу хтось, прикриваючись личиною «благодійника», роздає «подарунки», не спішить ставати за ними в чергу, адже вас намагаються просто підкупити, дати передвиборчого хабара. Краще покваптеся викликати поліцію, яка дасть правову кваліфікацію діям таких «добродійників».

А тим, хто пояснює кампанію з «роздачі слонів» щедрістю, яка різко «прокинулася» під час виборів, нагадаємо: хочеш бути благодійником – будь ним! Але для цього не потрібно ставати народним депутатом.

Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області

Громадянська мережа ОПОРА

Доступність: як вона реалізується у Чернівцях та повинна забезпечуватися повсюдно в Україні

Доступність: як вона реалізується у Чернівцях та повинна забезпечуватися повсюдно в Україні

«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах».
(Ст. 21 Конституції України)

Для людей, що мають певні фізичні ускладнення, у цивілізованих країнах світу створені всі необхідні умови для відвідування публічних закладів, шкіл, магазинів, бібліотек, користування транспортом, туалетами тощо. Особи з інвалідністю, вагітні жінки, батьки з дитячими колясками, люди поважного віку соціалізовані та мають можливість користуватися усією інфраструктурою, беруть участь у громадському житті, навіть обираються депутатами. Словом, вони не почувають себе уразливими.

Україна в цьому питанні, на жаль, досі «пасе задніх». Незважаючи на прийняті закони та підзаконні акти, проблема забезпечення прав представників маломобільних груп населення досі залишається нагальною. Отримати інформацію про позитивний досвід запровадження інклюзивності (доступності) у місцевому середовищі я мав змогу, відвідавши красиве та старовинне місто Чернівці.

В рамках прес-туру «Досвід реформ на Буковині», організованого Харківським прес-клубом, мені довелося побувати у Чернівцях та, зокрема, поспілкуватися з письменницею Оксаною Драчковською.

Оксана має дитину з обмеженими можливостями. Через особливості малюка їй доводиться постійно возити його на колясці. Активістка ставить питання доступності у своїх повідомленнях в соцмережах. Вона створила окрему сторінку з цієї тематики у Facebook «Зайка на візку».

Оксана розповідає, що через «Комітет забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктур при Чернівецькій міській раді» (подібні структури мають працювати на громадських засадах при органах влади) їй, разом із іншими громадськими активістами, вдається просувати ідею доступності та інклюзивності в місті.

Адже, про яку рівність можна говорити, коли значна частка населення просто не має фізичного доступу до закладів освіти, культури, медичних установ, виборчих дільниць тощо?

Тому керівники кафе й ресторацій, аптек, банківських структур ідуть назустріч побажанням громадськості та встановлюють пандуси й інші пристосування для забезпечення безперешкодного доступу різних категорій громадян. Зараз стоїть питання обладнання ліфту в будівлі Чернівецької облдержадміністрації. Маючи підтримку з боку засобів масової інформації та небайдужих громадян, Оксані та її союзникам вдається просувати ідею доступності в усьому місті.

Зараз до друку готується дитяча книжка «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама», автором якої виступила Оксана Драчковська.

«Я хочу донести простою незарозумілою мовою для дітлахів інформацію про те, що світ є різноманітним і різнобарвним, і в ньому є діти з особливими потребами, до яких слід ставитися як до рівних. Вірю, що нинішні діти, які з малечі матимуть розуміння інклюзивності, зможуть розбудувати Україну, доступну для всіх категорій людей», – підкреслила Оксана.

Юрій Чумак

Щоб потім не було нестерпно боляче за безцільно прожиті в тюрмі роки

Щоб потім не було нестерпно боляче за безцільно прожиті в тюрмі роки

Голос молоді на виборах визначає майбутнє України. При цьому, до свого вибору молодим людям потрібно підходити сумлінно, читати програми кандидатів і партій, вивчати інформацію про їх діяльність (а не тільки передвиборчі обіцянки).

І ні в якому разі не брати «подарунки» чи гроші за того чи іншого кандидата, оскільки за підкуп виборців передбачена кримінальна відповідальність – як для тих, хто покупає голоси, так і для тих, хто купується на таке.

Крім того, слід розуміти, що «безкоштовний сир буває тільки в мишоловці». Якщо кандидат прийде до влади, використовуючи підкуп виборців, обман і маніпуляції – так само він і країною управляти буде: красти й брехати, податки й тарифи піднімати – щоб витрати на підкуп з лишком «відбити».

Через те ідея конкурсу соціальних відеороликів «Ціна голосу», ініційована «СМАРТ МЕДІА», є напрочуд нагальною. Завдяки наочному та яскравому відео легше «достукатися» до молоді, тому я певен, що правоосвітні ролики, які «народяться» в результаті, зіграють свою важливу роль. Радий, що мав змогу долучитися до проекту та дякую за високу довіру, що виявилася у запрошенні мене до журі конкурсу.

Довідково:

Проект «Ціна голосу» спрямований на посилення активності громадян, відповідального ставлення до свого голосу на виборах. Ролики повинні вмотивовувати громадян не продавати свій голос, показувати наслідки підкупу та викривати тих, хто отримує реальну вигоду з проданих голосів. Фінальна частина конкурсу пройде у Харкові наприкінці червня.

 Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Харківській області

Как проголосовать и закон не нарушать

Как проголосовать и закон не нарушать

В гостях у Филиппа Диканя правозащитник Юрий Чумак рассказывает о том, как проголосовать и при этом Закон не нарушать:

ТВ-программа «Віддзеркалення» («Отражение»), канал «АТН».

Хто такий громадський омбудсмен із захисту виборчих прав?

Хто такий громадський омбудсмен із захисту виборчих прав?

В Україні є інституція, що здійснює парламентський контроль за дотриманням прав людини – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. За європейською термінологією – «омбудсмен». З ним співпрацюють з питань дотримання прав осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, проблем дискримінації, захисту прав дітей, жінок та ін. Утім, структури, яка б займалася виборчими правами громадян, в омбудсмена на даний момент немає. Тож Громадянська мережа ОПОРА, яка виросла з першого Майдану, та має багаторічний досвід моніторингу дотримання виборчих прав, вирішила допомогти омбудсмену в цьому питанні. Власне більш детально про це спілкуємось з Юрієм Чумаком, відомим правозахисником, громадським омбудсменом із захисту виборчих прав у Харківській області.

Ініціатива на створення Мережі виборчих омбудсменів

Минулого року був укладений Меморандум про співпрацю між ОПОРОЮ та Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, що, зокрема, передбачає взаємодію між регіональними громадськими омбудсменами та працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини в питаннях, що стосуються захисту виборчих прав.

За рік до загальнонаціональних виборів за підтримки ЄС стартував проект «Виборча реформа задля підсилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу»,  який Громадянська мережа ОПОРА реалізує спільно з Українським католицьким університетом та Європейським центром підтримки виборів. Власне це дало початок створенню Мережі громадських омбудсменів із захисту виборчих прав, яка діє у всіх регіонах України.

Незаангажовані, компетентні, вмотивовані люди виступають комунікаторами між виборцями, кандидатами, медіа та правоохоронними органами.

Я правозахисник, тож для мене поняття «права людини», «демократія», «свобода», «верховенство права» є не просто красивими словами, а цінностями, певними дороговказами у житті. Тому я багато разів долучався до кампаній громадського спостереження за виборами. Адже переконаний, що саме забезпечення проведення чесних виборів, відповідно до законодавства, є основною засадою для розбудови дієвої демократії в Україні.

Коли проходять вибори, щоразу виникають ситуації, пов’язані з різного роду порушеннями, фальсифікаціями, махінаціями, спробами спотворити результати голосування. Але справи до судів доходять  рідко, а якщо і доходять, то, як правило, закінчуються нічим. У кращому випадку – покаранням якихось дрібних виконавців.

В Україні майже немає кейсів, які б говорили, що до відповідальності притягнуто організаторів цих протиправних дій. А безкарність веде до чергових порушень.

Активісти ОПОРИ дійшли висновку, що потрібно зробити все можливе, аби покарання за порушення виборчих прав таки було. Якщо людина не матиме реального права голосу – про яку демократію взагалі можна говорити?

Фахова команда ОПОРИ, політично незаангажована та рівновіддалена від будь-яких кандидатів – є тією громадською організацію, з якою мені за честь спільно працювати задля забезпечення реалізації виборчих прав громадян.

Виборче омбудсменство в деталях

Виборчий омбудсмен повинен тримати руку на пульсі в судах, взаємодіяти з правоохоронними органами, журналістами, громадськими активістами та, в разі виявлення жорстких порушень виборчого права – сприяти доведенню справи до правового рішення суду.

Ми намагаємося співпрацювати з усіма громадськими активістами, журналістами, закликаємо громадян повідомляти про ті порушення, які вони бачать. Зібравши інформацію з різних джерел, я як виборчий омбудсмен, маю можливість бути там, де це необхідно.

Звертаємося до правоохоронних органів, щоб не дати їм «розслабитися». В Україні склалася хибна «традиція», що за будь-якої влади правоохоронці під час виборів більш прискіпливо ставляться до порушників від представників опозиції, і часто не бачать порушення, які здійснюють провладні кандидати. Ось нашим завданням є «підштовхувати» працівників поліції та інших правоохоронних структур до того, аби вони приділяла абсолютно однакову увагу всім порушенням виборчого законодавства. Ми повинні постійно «торсати» відповідні органи, щоб ті виконували свої обов’язки відповідно до закону

Будемо відвідувати й судові засідання. Адже як часто буває: вибори закінчилися — і всі забули, що десь проходять суди щодо виборчих порушень, і в якому режимі вони проходять. Чи вислуховуються усі сторони, чи приймаються до уваги показання свідків… Так, омбудсмен не має можливості впливати на думку судді, але забезпечити, щоб судові слухання проходили гласно і публічно, із залученням громадськості, ми не тільки можемо, але й повинні.

Крім того, до завдань омбудсменів входить розбір правозастосовної практики під час виборів, в тому числі судової. Щоб на основі цього аналізу Громадянська мережа ОПОРА зверталася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та до інших інстанцій – з тим, щоб змінювалась навіть нормативна база в тих випадках, де це необхідно.

Взаємодія в рамках Мережі омбудсменів

Одна людина не може опрацювати такий великий масив роботи, спрямованої на запобігання виборчим порушенням прав громадян. Тому в ОПОРИ у кожній області працюють не тільки виборчий омбудсмен, а й координатор громадського спостереження та довготермінові спостерігачі. З моменту офіційного старту виборчої кампанії до спостереження залучено 204 спостерігачі по всій країні.Допомогу з правових питань надають юридичні радники. А в день виборів Президента 31 березня 2019 року та, в разі проведення другого туру, до них долучаться ще понад 1 500 офіційних спостерігачів, які здійснюватимуть моніторинг ходу голосування та підрахунку голосів безпосередньо на дільницях. Отже, задіяна ціла команда активних та відповідальних людей.

Правники ОПОРИ виділяють 3 види порушень виборчих прав:

  1. Порушення, за які не передбачена відповідальність. Тобто, в Законі «Про вибори Президента України» проголошена певна норма, однак санкцій, в разі виявлення її недотримання, не прописано. Наприклад, щодо необхідності заповнення виборчого бюлетеню саме в кабіні (кімнаті) для таємного голосування.
  2. Адміністративні правопорушення. Ціла низка статей Кодексу України про адміністративні правопорушення (від 212-7 до 212-21) передбачають відповідальність за різного роду порушення, що суттєво не впливають на результати волевиявлення та не становлять значної суспільної небезпеки. Отже, й відповідальність за них передбачена невелика – штрафи від 85 грн та вище.
  3. Кримінальні правопорушення (злочини). Статті Кримінального кодексу України №№ 157, 158, 158-1, 158-2, 159, 159-1 та 160 законодавці виписали для тих осіб, які намагаються здійснювати фальсифікації, підкуп виборців тощо. За них передбачена вже значно суворіша відповідальність, починаючи від обмеження волі та громадських робіт і закінчуючи позбавленням волі строком до 7 років.

До речі, громадяни мусять знати про те, що кримінально караним є і порушення таємниці голосування, і «прийняття пропозиції» та одержання неправомірної вигоди за умови голосування за певного кандидата. А можновладці повинні пам’ятати, що евфемізм, який так часто використовують у ЗМІ – «адміністративний ресурс» – має свою чітку кваліфікацію в Кримінальному кодексі та називається «Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права» (ст. 157 ККУ).

Яскравий приклад порушень під час виборів

Порушення, зафіксовані спостерігачами ОПОРИ, наприклад, на виборах Президента в 2014 році, суттєво відрізнялись від практик виборчих перегонів 2004 та 2010 років. Якщо раніше серед найбільш системних порушень фіксувалися зловживання адміністративним ресурсом та підкуп виборців, то в 2014 – недотримання правил передвиборчої агітації. Останнє не мало визначального впливу на результати голосування.

Нерідко порушення відбувалися через недостатню кваліфікацію самих членів виборчих комісій. Так, у м. Чугуєві Харківської області на президентських виборах – 2014 на одну з виборчих дільниць в день голосування не пустили міжнародних спостерігачів від організації ENEMO. Члени дільничної виборчої комісії вирішили, що оскільки спостерігачі приїхали після того, як було проведено ранкове засідання ДВК, їх можна не пускати на дільницю. І це було б курйозно, аби не було так сумно, адже перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів може бути кваліфіковано як кримінальне правопорушення.

Які порушення фіксуються зараз

На цьогорічних виборах поки що найбільш часто фіксуються порушення, пов’язані з передвиборчою агітацією. Неодноразово спостерігачі ОПОРИ на Харківщині зверталися до правоохоронців через виявлені бігборди кандидатів без вихідних даних, агітацію у непередбачених місцях. Був випадок – у Первомайській райдержадміністрації – виявили газети з агітками на користь одного з кандидатів у Президенти, що є прямим порушенням Закону (забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади). Але починають надходити і повідомлення про можливий підкуп виборців – в Харківській області поліція розпочала вже 3 кримінальні провадження за такою інформацією.

Загалом на Харківщині під час цієї президентської кампанії (станом на лютий) з 88 повідомлень до Національної поліції про порушення виборчого законодавства, 59 надійшли від активістів ОПОРИ.

А роль громадянського суспільства, як на мене, не в тому, щоб розділитися і в три горла волати – кожен за «свого», а в тому, щоб об’єднатися і докласти максимум зусиль, аби процес виборів був законним, чесним і прозорим.

Любов Єремічева для «Рубрика»