Select Page
ПРАЗДНИК СО СЛЕЗАМИ НА ГЛАЗАХ

ПРАЗДНИК СО СЛЕЗАМИ НА ГЛАЗАХ

Нам предстоит четырехдневное народное гулянье, посвященное очередной годовщине Украинской Конституции. Летом погулять особенно приятно, только по поводу чего гуляем, не очень-то понятно.

Многократно изнасилованная политиками Конституция сейчас больше похожа на декларацию о намерениях. Намерениях, которые государственные мужи (и жены) отнюдь не торопятся воплощать в жизнь. Ведь до сих пор не реализованы положения даже 1-й статья Конституции: «Украина является суверенным и независимым, демократическим, социальным и правовым государством». Уже 22 года является, является, да все никак таковою не явится…

Достаточно взять самый главный, с моей точки зрения, ІІ-й раздел Основного Закона – «Права, свободы и обязанности человека и гражданина», и «пробежаться» по статьям, чтобы убедиться, что значительная часть из них просто не работают. Я не буду здесь рассматривать все статьи раздела (иначе получился бы не материал для блога, а целая диссертация), остановлюсь на нескольких, с моей точки зрения, показательных.

Так, статья 22 утверждает, что «конституционные права и свободы гарантируются и не могут быть отменены. При принятии новых законов или внесении изменений в действующие законы не допускается сужение содержания и объема существующих прав и свобод». Но при этом в нашей стране сплошь и рядом происходит это сужение – повышается возраст выхода на пенсию, отменяются социальные льготы, ликвидируется гарантированное Конституцией право на бесплатную медицинскую помощь…

Статья 24: «Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом. Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам. Равенство прав женщины и мужчины обеспечивается». Достаточно вспомнить о том, что до сих пор женщины в Украине нередко получают меньшую оплату труда, чем мужчины. А лишение права голоса переселенцев с Крыма и Донбасса – что это, если не «ограничение по признакам местожительства»?!

Статья 38. «Граждане имеют право принимать участие в управлении государственными делами, во всеукраинском и местных референдумах, свободно избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления». О НЕучастии в выборах переселенцев – см. выше. И притчей во язецах стали фальсификации во время избирательных кампаний, беззастенчивое и безнаказанное использование админресурса и СМИ власть предержащими. Что касается референдумов. Гм, право-то наши граждане имеют, а вот возможности – нет: закона о местном референдуме не существует, а закон о всеукраинском референдуме недавно был признан Конституционным судом неконституционным. Жаль, что никто не считает неконституционной бездеятельность нардепов, которые отнюдь не спешат «вооружать» народ таким инструментом непосредственной демократии, как референдум.

Статья 43. «Каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается». Не только безработица стала спутницей для многих наших сограждан, но и наличие работы в нашей стране отнюдь не гарантирует «возможности зарабатывать себе на жизнь». Миллионы украинцев вынуждены «крутиться» на нескольких работах, дабы прокормить себя и свою семью, миллионы уезжают на заработки за границу, миллионы мечтают о том, чтобы уехать. И очень многие, увы, уже не возвращаются.

Статья 46. «Граждане имеют право на социальную защиту… Пенсии, иные виды социальных выплат и пособий, являющиеся основным источником существования, должны обеспечивать уровень жизни не ниже прожиточного минимума, установленного законом». Если пенсионер – не бывший судья, прокурор, большой чин в полиции или в органах власти, то пенсия ему, скорее всего, обеспечит уровень жизни не выше плинтуса.

Статья 47. «Каждый имеет право на жилище. Государство создает условия, при которых каждый гражданин будет иметь возможность построить жилье, приобрести его в собственность или взять в аренду». Здесь просто no comments.

Из того же разряда и идущие далее статьи:

Статья 48. «Каждый имеет право на достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи, включающий достаточное питание, одежду, жилище».

Статья 49. «Каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское страхование… В государственных и коммунальных учреждениях здравоохранения медицинская помощь предоставляется бесплатно; существующая сеть таких учреждений не может быть сокращена».

Статья 50. «Каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду и на возмещение причиненного нарушением этого права вреда».

Красиво звучит и статья 53: «Каждый имеет право на образование… Государство обеспечивает доступность и бесплатность дошкольного, полного общего среднего, профессионально-технического, высшего образования в государственных и коммунальных учебных заведениях». Государство «обеспечивает», а родители оплачивают и регулярно доплачивают.

Очень важная статья 55 «Права и свободы человека и гражданина защищаются судом» гласит: «Каждому гарантируется право на обжалование в суде решений, действий или бездействия органов государственной власти, органов местного самоуправления, должностных и служебных лиц». Но поднятые за последние годы в десятки раз ставки судебного сбора и фактическое законодательное закрепление монопольного права за адвокатами представлять интересы граждан в судах делает право на судебную защиту доступным только для обеспеченных украинцев.

Статья 66. «Каждый обязан не наносить вред природе, культурному наследию, возмещать причиненные им убытки». Если бы так было на практике, нам бы не грозила экологическая катастрофа. А она, зараза, грозит…

Как видим, очень многие статьи нашей Конституции не наполнены реальным их воплощением в жизнь. И на фоне этого в последнее время регулярно стали появляться идеи, исходящие от пула близких к власти правоведов, сводящиеся к тому, чтобы изменить Основной Закон (или принять новый), выкинув те статьи, которые «не работают» в современных украинских условиях, и оставив лишь «работающие».

Мол, необходимо убрать доставшиеся нам в наследство от «совка» социальные гарантии, а оставить лишь основополагающие гражданские и политические права и свободы. Дескать, если что, граждане смогут на митингах сказать «нет» властям и те, убоявшись, поспешат пойти навстречу чаяниям народа. Типа, будь голодным и болезненным, зато можешь митинговать. Хотя, на голодный желудок и будучи больным, не долго-то и помитингуешь…

Посему поспешу уже сейчас сказать резкое «нет» таким поползновениям провластных «реформаторов»! Украина – огромная, богатая и благодатная страна, обладающая колоссальными природными и человеческими ресурсами. Которых наверняка должно хватать не только на миллиардные состояния олигархов, армию и полицию, но и на дороги, школы, больницы и социальное обеспечение для миллионов «простых» украинцев.

В противном случае – зачем тогда нам соблюдать статью 67 Конституции: «Каждый обязан платить налоги и сборы в порядке и размерах, установленных законом»? Только чтобы кормить ораву бюрократов?

Вообще, я считаю, что одной из бед современной Украины как раз и является то, что лица, находящиеся при власти, вместо того, чтобы неукоснительно соблюдать Основной Закон, регулярно «юзают» его, переделывая «правила игры» под себя. Нужно не переписывать Конституцию под каждого нового президента, а заставить чиновников и правоохранителей жить и работать по предписанию статьи 19: «Органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины».

Ибо не «бюджетное корыто», сферы влияния и дерибан, а «человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью» (статья 3 Конституции).

Смахнем слезу… И – с праздником, дорогие украинцы!

Юрий Чумак, правозащитник

Врятувати Олега Сенцова!

Врятувати Олега Сенцова!

22 червня 2018 року у Харкові відбувся кінопоказ під відкритим небом документальної стрічки «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова».

У подвір’ї Літературного музею зібралися небайдужі харків’яни, аби переглянути драматичну історію про двобій людини та безжальної системи.

IMG_8624

Під час протестів у Києві зимою 2014 року, український кінорежисер Олег Сенцов став активістом Автомайдану. А після початку анексії Криму повернувся до Сімферополя і активно виступав за єдину Україну. 10 травня 2014 Сенцов був заарештований співробітниками ФСБ за звинуваченням у тероризмі та підготовці підриву пам’ятника Леніну й меморіалу Вічного вогню в Сімферополі.

Звинувачення, пред’явлені Олегу Сенцову, були засновані на показаннях двох інших обвинувачених, один з яких, Геннадій Афанасьєв, пізніше в суді відмовився від своїх слів, заявивши, що обмовити Олега він був примушений під тортурами. За словами Дмитра Дінзе, інших доказів причетності режисера до «терористичного співтовариства» в справі немає: ні прослуховувань, ні матеріалів оперативно-розшукових заходів.

Сенцов не визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах і назвав справу політичною та сфабрикованими. В ході суду він повідомив про спроби під час допитів вибити з нього показання: заради цього його били руками, ногами, палицею, душили пакетом. Про застосовуються до нього катувань у ході слідства також повідомив другий обвинувачений, лівий активіст Олександр Кольченко.

У серпні 2015 року російський «суд» засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму, Кольченку було «призначено» 10 років колонії суворого режиму.

У своєму останньому слові, в найдраматичніший момент, оповідаючи притчу про Понтія Пілата, Олег закликав усіх не бути боягузами, не лишатись серед мовчазної більшості.

Зйомки фільму розпочались в липні 2014 року одночасно в Москві та Києві. Режисера Аскольда Курова, який особисто знає Олега, настільки вразило ув’язнення Сенцова, що він за допомогою документального фільму вирішив показати об’єктивні обставини справи Олега Сенцова…

DSC08377

По закінченні перегляду стрічки активіст та документаліст Володимир Чистилін зачитав присутнім повідомлення, яке надіслав харків’янам Аскольд Куров:

«Передайте, что я виделся с Олегом 4 июня. И это тот же Сенцов, что и в фильм: он не сломался, не сдался и не потерял веру в свои убеждения… И еще Олег передавал большое спасибо всем, кто его не забывает и поддерживает».

Як зауважила Марина Краснова, керівниця проекту «Об’єднуючи людей заради миру» Благодійного фонду «Карітас Харків», що виступив організатором заходу, актуальність кінопоказу викликана вкрай тривожною ситуацією, яка зараз склалася навколо долі Сенцова.

Модератор заходу, керівник кіноклубу «ДУМАй!» правозахисник Юрій Чумак нагадав, що 14 травня 2018 року, перебуваючи в колонії «Білий ведмідь» (м. Лабитнангі, Якутія), Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування, вимагаючи звільнення 64 українських політв’язнів, які знаходяться в Росії.

В одному зі своїх листів режисер зазначив, що у голодуванні налаштований «йти до кінця».

Не відступати в боротьбі за бранців Кремля та йти до кінця – звільнення всіх – готові й правозахисні організації, громадські та культурні діячі з усього світу, що виступили на підтримку Олега Сенцова.

 

Нагадаємо, що Європейська кіноакадемія відкрила спеціальний рахунок, куди можна перераховувати благодійну допомогу родині Олега Сенцова.

З-за кордону:

European Film Academy e.V.

IBAN: DE69 1005 0000 0190 3335 70

BIC/SWIFT: BELADEBEXXX

Reason for payment: Donation for Oleg Sentsov

Платіж по Україні:

5168 7422 0686 2595 ПриватБанк

Необхідно зробити все можливе задля врятування Олега Сенцова!

 

Довідково: Стрічка «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова» була у 2017 році в репертуарі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Надана для перегляду Arthouse Traffic.

 

PS: «Антологія державного цинізму, брехні та несправедливості. І це стосується кожного… Везіть фільм «Процес» у містечка та села! Кожен мусить мати свою причетність до цієї жахливої історії проти людськості, відчути та усвідомити свою роль у ході історії. Тоді, припускаю, не буде коментарів у дусі: «ви не знаєте Сенцова особисто, то нащо виходите», – написала у своєму коментарі одна з учасниць перегляду, еко-активістка Анна Прокаєва.

Георгій Кобзар

Фото Дениса Колесніченка та Андрія Чумака

Поліція та громада. Що можна робити разом?

Поліція та громада. Що можна робити разом?

У Маріуполі представники громадськості та поліції дізналися про вітчизняних «шерифів» і ділилися досвідом співпраці поліції та громади.

19 червня 2018 року, в ході виїзного засідання Громадської ради при МВС у Маріуполі, відбувся семінар «Поліція та громада. Що можна робити разом для миробудівництва», в якому взяли участь поліцейські, громадські активісти, що співпрацюють з поліцією, представники органів місцевої влади та самоврядування.

Як зазначила на початку семінару президент Фонду місцевої демократії Ольга Мірошник, реформа правоохоронних органів, зокрема впровадження принципів community policing, є вагомою частиною процесів миробудівництва. Умовою успіху цього процесу є, серед іншого, співробітництво поліції та громадян, ефективне залучення цивільних осіб до взаємодії з правоохоронцями.

Учасникам заходу фасилітатор Олена Копіна запропонувала опрацювати в групах своє бачення напрямків співпраці поліції та громадськості. Серед таких були названі, зокрема:

— очищення поліції від корупції;

— забезпечення правопорядку на деокупованих територіях;

— створення центрів взаємодії поліції та громадян з організації роботи з «проблемними» підлітками;

— сумісна діяльність щодо попередження незаконної торгівлі алкоголем та поширення наркотиків;

— «сусідська варта» та інші форми залучення громадян до охорони громадського порядку.

Саме на останньому компоненті зупинився у своєму виступі експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ), координатор проекту «Шерифи для нових громад» у Харківській області Юрій Чумак. Він наголосив на необхідності подальшого реформування правоохоронних органів з метою підвищення рівня довіри до поліції. І на цьому шляху потрібно включати активних громадян до участі у вирішенні безпекових проблем у громадах.

Ю. Чумак поділився напрацюваннями проекту «Шерифи для нових громад» та зауважив, що в сучасних вітчизняних реаліях, «шерифами» є різні категорії цивільних осіб, які опікуються громадською безпекою. Їх називають по-різному:

  • інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку;
  • люди, які виконують громадські роботи за видом інформування щодо запобігання порушень громадського порядку від центрів зайнятості;
  • члени громадських формувань з охорони громадського порядку;
  • добровільні помічники дільничних офіцерів поліції.

Гарною ілюстрацією успішної діяльності таких помічників є документальна кінострічка «Українські шерифи» (трейлер якої був представлений учасникам семінару), що оповідає досвід села Стара Збур’ївка Херсонської області, в якому кількість правопорушень у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає «шерифів».

Але проблемою є те, що після оновлення нормативної бази Національної поліції, з «Інструкції про організацію діяльності дільничних офіцерів поліції» зникла згадка про добровільних (громадських) помічників дільничних. І вони зараз працюють у певному правовому вакуумі. На необхідності перегляду цього важливого питання Ю. Чумак зазначив у спілкуванні з радником міністра внутрішніх справ України Іваном Варченком.

Також досвідом проведення правопросвітницьких заходів у роботі з поліцією через призму документального кіно поділився голова правління «Приазовської правозахисної групи», партнер Мандрівного фестивалю Docudays UA у Донецькій області Григорій Курачицький.

Як підкреслила консультант Центру гуманітарного діалогу (Київ) Єлизавета Рехтман, проведений семінар надав учасникам можливість разом напрацювати конкретні алгоритми співпраці поліції та громадян, ознайомитись з досвідом впровадження моделі community policing на практиці у Східних регіонах України, а також познайомитись та обговорити досвід співпраці поліції та громади у процесі реформування правоохоронних органів.

PS: Нагадаємо, що в Харківській, Полтавській та Херсонській областях громадські дослідники вивчають позитивний досвід місцевих активістів, залучених до питання забезпечення правопорядку («шерифів»), керівництва органів місцевого самоврядування та поліції у вирішенні безпекових проблем громад. Узагальнення такого досвіду та підготовка рекомендацій щодо поширення в інших регіонах України – одне з головних завдань проекту «Шерифи для нових громад», що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта.

Георгій Кобзар

Як поліцейському стати другом для підлітків?

Як поліцейському стати другом для підлітків?

На це питання шукали відповідь під час круглого столу «Робота правоохоронних органів з підлітками», що проходив у харківському медіацентрі «Время» 5 червня 2018 року.

Захід був організований Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціацією УМДПЛ) з нагоди Дня захисту прав дітей.

Темами для обговорення стали:

— специфіка роботи з підлітками, що скоїли адміністративні та кримінальні правопорушення;

— проблеми підлітків та навчальних закладів під час комунікації з поліцією;

— взаємодія поліції та громади на засадах партнерства;

— використання інформаційних продуктів у просвітницькій діяльності серед підлітків.

У круглому столі взяли участь працівники правоохоронних органів, науковці, представники неурядових організацій, журналісті.

Як зауважив модератор заходу правозахисник Юрій Чумак, на Харківщині весною 2018 року було проведено серію уроків-тренінгів для старшокласників, з використанням мультфільму «Ти і поліція», що є унікальним правоосвітнім інструментом, виробленим Асоціацією УМДПЛ спільно зі студією Real Stories Production. Підлітки, разом із героями анімаційного фільму, дізналися, як правильно себе поводити в ситуаціях, представлених в мультсеріалі: «Відчиніть – поліція!», «Пред’явіть документи і виверніть кишені» та «Вам потрібно прибути до відділення поліції» тощо.

При цьому до просвітницьких заходів залучалися працівники поліції, а до навчальних закладів передавалися порадники Асоціації УМДПЛ «Підлітку про поліцію», «Притягнення до адміністративної відповідальності поліцією» та «Адвокат у кишені».

По закінченні уроків-тренінгів здійснювалося анкетування юнаків та дівчат, збиралася їх думки як щодо мультфільму «Ти і поліція», так і стосовно проблематики спілкування підлітків із поліцією.

Учасникам круглого столу Ю. Чумак продемонстрував 1-у серію анімаційної стрічки, яка була схвально сприйнята як представниками громадськості, так і поліцейськими.

Експерт Асоціації УМДПЛ Сергій Перникоза зазначив, що на сьогоднішній день аналітики відмічають наступні проблеми у роботі поліції з підлітками:

1) нерідко школи знають про існування у підлітків гострих питань, що межують з порушенням закону, але намагаються самотужки їх вирішити чи приховати, а з поліцією не комунікують;

2) невизначеність у запровадженні проекту «Шкільний офіцер поліції», який почали втілювати співробітники патрульної поліції, а зараз намагаються перебрати на себе працівники ювенальної превенції;

3) діти скаржаться на те, що поліція дозволяє собі грубість та неповагу до них, що руйнує такі необхідні «місткі довіри»;

4) нерідко поліцейські і нині працюють на «галочки», проводячи неефективні рейди, замість організації належної профілактичної роботи.

Натомість, старший інспектор відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності ГУНП в Харківській області Костянтин Шеремет підкреслив, що на сьогоднішній день зусилля поліції направлені на те, щоб дитина в особі поліцейського бачила, перш за все, друга та помічника, а не «карателя», та з повагою ставилася до вартових правопорядку.

Зараз по Харківській області 70 співробітників ювенальної превенції обслуговують 38 районів та міст обласного значення, залізницю і метрополітен. У регіоні на одного «дитячого» поліцейського приходиться приблизно 8 000 дітей. Навантаження є дуже великим. Але поліцейські, разом із спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших структур, громадськими активістами працюють на превенцію дитячої злочинності.

Начальниця відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції в Харківській області Марина Кульбачна додала, що патрульні вже мають добру практику, коли діти, що мали досвід спілкування з поліцейськими під час проекту «Шкільний офіцер поліції», відчувши певну довіру, звертаються до працівників поліції зі своїми питаннями та проблемами. Зокрема, це стосується випадків булінгу та домашнього насильства.

М. Кульбачна відзначила, що у Харкові вже фіксувалися випадки, коли шахраї, під виглядом «поліцейських», обкрадали дітей, виманюючи в них мобільні телефони. Тому мультфільм «Ти і поліція» є нагальним, адже він вчить підлітків і тому, як відрізнити справжнього правоохоронці від тих, хто намагається ними здаватися. А патрульні поліцейські будуть і в подальшому, у співпраці з ювенальною поліцією, інформувати дітей та молодь про правила безпечної поведінки, практики спілкування з поліцією.

Громадська активістка Жанна Харківська розповіла про національну програму  «Молодіжний працівник», яка діє і в Харкові, та спрямована на залучення представників державних органів і громадських об’єднань до соціального становлення молоді. Так, молодіжні працівники, які задіяні в Індустріальному районі Харкова, збирають відомості про наркопритони, занедбані будівлі, торгівельні точки, де продають алкоголь підліткам – та передають до поліції. Також проводять спільні заходи з працівниками ювенальної превенції.

Незважаючи на численні труднощі у роботі поліції з підлітками, певне покращення ситуації з дотриманням прав людини в цій царині відмітив правозахисник Максим Корнієнко.

А координаторка проектів Харківського благодійного фонду «Благо» Марина Сосюра презентувала діяльність Фонду в галузі профілактики ВІЛ, тестування та лікування молоді, що знаходиться в конфлікті з законом у Харкові. Вона наголосила, що така робота проводиться у взаємодії з різними державними інституціями, зокрема, зі службою пробації.

Цю тему продовжила заступниця начальника (з питань дотримання прав засуджених та осіб, узятих під варту) Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Валентина Вельцен, яка оповіла про роботу управління щодо забезпечення дотримання прав неповнолітніх засуджених.

Наприкінці заходу представниця Головного територіального управління юстиції в Харківській області Дар’я Трофименко представила просвітницький проект Мінюсту «Маю право», а також високо оцінила навчальний потенціал анімаційної стрічки «Ти і поліція» та запропонувала показувати її серії в кінотеатрах – перед початком художніх фільмів. Вона наголосила на необхідності об’єднати зусилля всіх державних структур та громадських організацій, задіяних у роботі з підлітками.

З нею погодився С. Перникоза, який указав, що силами самої лише поліції підліткові проблеми із законністю вирішити неможливо, тут потрібна вдумлива модель, до реалізації якої будуть залучені різні служби.

Опрацювання такої моделі зараз є предметом розгляду експертів Асоціації УМДПЛ, які, за підсумками низки круглих столів у різних регіонах України, планують виробити певні рекомендації, в першу чергу – для Національної поліції.

Зауважимо, що захід проводився Асоціацією УМДПЛ в межах проекту «Підвищення рівня правоосвіти та здатності захищати власні права під час спілкування з поліцією», в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.

Георгій Кобзар

Коли неможливо викликати поліцію

Коли неможливо викликати поліцію

Про власний досвід вирішення безпекових питань у громаді нам розповів Дмитро Машура, староста Одринського старостинського округу Нововодолазької селищної об’єднаної територіальної громади Харківської області. Раніше працював Одринським сільським головою.

Як зазначив Д. Машура, село Одринка – найвіддаленіше місце від Нової Водолаги – знаходиться від центра громади на відстані 27 кілометрів.

За дільничним офіцером поліції закріплена Одринка, Стара Водолага та ще декілька сіл. Дільничний час від часу приїжджає, зустрічається зі старостою, разом з ним проводить профілактичні бесіди з мешканцями. Однак, звісно, постійно забезпечувати громадський порядок саме в Одринці дільничний не в змозі.

Останнім часом на території старостинського округу почастішали крадіжки як особистого, так і комунального майна.

Але, з огляду на те, що село розташоване у природній низині («ямі») і в Одринці практично відсутній мобільний зв’язок, а також через значну віддаленість від центру громади, що унеможливлює швидке реагування поліції на виклики, укладати договір із Державною службою охорони визнали недоцільним.

У зв’язку з цим, староста, порадившись із головою ОТГ Олександром Єсіним, вирішив прийняти на роботу з 1 березня 2018 року 2-х охоронців, що отримують зарплату з бюджету громади. Були підібрані достойні кандидати, які не вживають алкоголь, мають автомобіль. Їм виділили приміщення, в якому стражі несуть службу в нічний час, видали ліхтарі. Староста, що сам має досвід роботи в міліції, регулярно проводить з охоронцями інструктаж. Місцеві «шерифи» здійснюють вечірні обходи, «курсують» селом.

Кожного ранку, коли здають зміну, охоронці записують у відповідному журналі нотатки про те, які події відбулися, (втім, як правило – що НЕ відбулися). І з поліцією вони підтримують взаємодію.

Відтепер в Одринці знають, що є люди, які стоять на сторожі громадського порядку, охороняють адміністративні будівлі та комунальні об’єкти. Жителі відчувають себе у безпеці. І крадіжки припинилися!

Юрій Чумак, координатор проекту «Шерифи для нових громад» по Харківській області

Інформаційну кампанію «Чоловіки НЕ лупцюють» представлено на рівні Харківської області

Інформаційну кампанію «Чоловіки НЕ лупцюють» представлено на рівні Харківської області

25 травня 2018 року відбувся круглий стіл «Актуалізація питань подолання та протидії гендерно-обумовленого домашнього насильства в Харківській області», організований Харківською облдержадміністрацією.

Модераторкою заходу виступила радник голови ХОДА з питань гендерної політики та антидискримінації Юлія Сєдая.

Були цікаві промови науковців, поліцейських, представників соціальних служб, громадських діячів…

Голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», представник громадської ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства» Юрій Чумак розповів про інформаційну кампанію «Чоловіки НЕ лупцюють» як метод залучення відповідальних чоловіків до запобігання домашньому насильству, про активну участь у кампанії багатьох структур та організацій, насамперед – Громадської ради при ХОДА. Також правозахисник представив відеоролик, підготовлений в рамках кампанії.

3

Учасники схвально оцінили як кампанію, так і ролик. До речі, вони висловили поради щодо демонстрації ролику кампанії в Харківському метрополітені та на телебаченні.

Отже, будемо працювати й надалі!

Георгій Кобзар