Select Page
Про домашнє насильство знатимуть – самі не вчинятимуть

Про домашнє насильство знатимуть – самі не вчинятимуть

15 листопада до Чугуївського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» завітало документальне кіно про права людини.

Керівник Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» та модератор пересувного кіноклубу медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак повідав особам, які перебувають на обліку в Центрі пробації, про загрози, що несе особистості та суспільству насильство в сім’ях, про види домашнього насильства та відповідальність за нього.

В якості наочної ілюстрації було продемонстровано стрічку «Лізо, ходи додому!» (режисерка Оксана Бурая, Литва, Естонія) з репертуару кіноклубів Docudays UA. Розбираючи фільм, глядачі ідентифікували в сюжеті психологічне та економічне насильство стосовно дитини.

Як зауважила заступниця начальника Чугуївського відділу Центру пробації Марина Рябініна, подібні правопросвітницькі заходи є ефективним засобом з попередження домашнього насильства. Адже є велике сподівання, що обізнані молоді люди, які знатимуть про небезпеки домашнього насильства, не дозволять проявам цього ганебного явища зіпсувати їм життя.

Безымянный

Георгій Кобзар

Як визначається місце проживання дитини у разі розлучення батьків

Як визначається місце проживання дитини у разі розлучення батьків

Наші суди зазвичай «автоматично» залишають дитину жити разом із матір’ю. Як насправді можна вирішити це питання – радить наш юридичний консультант.

Якщо батьки живуть окремо, місце проживання дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Коли ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. А дитина, якій уже понад 14 років, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

Що робити, якщо згоди досягнути не вдалося? У такому випадку спір між батьками вирішують органи опіки та піклування або суд.

Як розповів фахівець Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак, у такому разі треба подати відповідну заяву службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, до якої долучити копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про шлюб та докази розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття рішення.

Зацікавлена особа (один із батьків дитини) може звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно зі статтею 19 Сімейного кодексу України, участь органу опіки та піклування при розгляді даної категорії спорів є обов’язковою та передбачає подання таким органом до суду письмового висновку щодо розв’язання спору.

При визначенні місця проживання малолітньої дитини орган опіки та піклування або суд враховує наступні фактори: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків; особиста прихильність дитини до кожного з батьків; вік дитини, стан її здоров’я; інші обставини, що мають істотне значення.

Слобідський край

Питання протидії торгівлі людьми – до правозахисного порядку денного

Питання протидії торгівлі людьми – до правозахисного порядку денного

1 листопада в Харківському офісі місії ООН відбулося обговорення питань дотримання прав людини, що на сьогоднішній день є найбільш нагальними для Харківської області.

Як зауважив правозахисник Юрій Чумак, заходи з протидії сучасному рабству нерідко навіть не передбачені на рівнях міст та районів. Це питання особливо гостро постає в умовах децентралізації і потребує підтримки як з боку влади, так і органів місцевого самоврядування.

Тому проблематику торгівлі людьми було вирішено включити до правозахисного порядку денного Харківщини та передати відповідну інформацію до Харківської обласної державної адміністрації.

Георгій Кобзар

Куп’янським поліцейським – про верховенство права та недискримінацію

Куп’янським поліцейським – про верховенство права та недискримінацію

«Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»

У Куп’янському відділі поліції відбувся інформаційно-освітній захід «Подолання стигми та зменшення рівня дискримінації стосовно представників вразливих груп населення в діяльності органів поліції».

1 листопада до поліцейських завітав голова Харківського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ), керівник Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак.

Що таке «верховенство права», «дискримінація» та «стигма», хто в Україні відноситься до вразливих та стигматизованих груп суспільства? – на ці та інші питання шукали відповіді учасники правоосвітнього заходу.

Працівники поліції розглянули практичні кейси, в яких необхідно було знайти такий алгоритм дій, який би дозволив виконати свій службовий обов’язок і при цьому не порушити права людини.

Як наголосив Ю. Чумак, основоположним для правоохоронців є розуміння необхідності виховання поваги до принципу рівності всіх людей у правах та свободах. Саме такий підхід, що ґрунтується на принципі верховенства права, є найголовнішим запобіжником дискримінації.

Георгій Кобзар

Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Насправді. Ще раз про торгівлю людьми

Проблема торгівлі людьми нікуди не зникає з України. Трудова міграція – тобто заробітчанство за кордоном – надає злочинцям широкий «простір для діяльності». Що робити задля власної безпеки, аби привезти з заробітків гроші, а не травми? Розповідають гості програми «Насправді» – координатор проекту «Скажи «НІ» торгівлі людьми» БФ «Карітас Харків» Ігор Тридуб і правозахисник Юрій Чумак.

 

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

У Зеленського немає тексту формули Штайнмаєра

Принаймні, так відповіли мені з Офісу Президента.

На початку жовтня цього року інформаційний простір України буквально розірвався від повідомлень про те, що Україна погодилася імплементувати в життя так звану «формулу Штайнмаєра» як варіант мирного розв’язання конфлікту на Донбасі.

Дивіться, наприклад: «Зеленський: Ми погоджуємо текст «формули Штайнмаєра», https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2791153-zelenskij-mi-pogodzuemo-tekst-formuli-stajnmaera.html

Проте, сам текст даної «формули» не був оприлюднений на жодному з українських офіційних джерел.

Дане питання викликало значний соціальний резонанс як у нашій державі, так і за кордоном. І, безумовно, є предметом суспільного інтересу, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію».

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 34 Конституції України та Законом України «Про доступ до публічної інформації», я звернувся до Президента України Зеленського В.О. з запитом на публічну інформацію, в якому просив надати повний текст «формули Штайнмаєра» (українською мовою).

При цьому, відповідь просив надіслати на електронну адресу очолюваної мною громадської організації.

На що 22 жовтня надійшла відповідь: «в Офісі Президента України відсутній запитуваний документ».

№3892 (Чумак Ю)

Зауважу, що, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача».

Але цього не було зроблено. Отже, або в Офісі Президента ніхто не відає, хто володіє текстом цієї загадкової формули, або працівники Офісу порушили Закон, не направивши мій запит за призначенням.

P.S.: До речі, може виникнути питання, чому частина вихідного номеру листа від Президента є нечитабельною. У мене воно теж з’явилося. Тому я електронною поштою написав до Департаменту доступу до публічної інформації Офісу Президента України: «Прошу прислати електронну копію даного листа з чітким вихідним номером! Адже в надісланому файлі номер частково замулений, ніби лист, перед скануванням, брали жирними руками». Відповідь не забарилася, але знову здивувала: «Оригінал відповіді направлено Вам на поштову адресу». Ба, а я ж просив листуватися поштою електронною, що набагато швидше і не потребує витрачання бюджетних коштів. Ось тобі і «держава в смартфоні», і «діджиталізація»…

Юрій Чумак, голова Громадського Центру «ДУМА»

Рубрика