Select Page
Флешмоб «Визнай своїх дітей, Україно!»

Флешмоб «Визнай своїх дітей, Україно!»

17 жовтня 2017 року на площі Свободи у Харкові (напроти будівлі Харківської облдержадміністрації) о 15.00 відбудеться флешмоб «Визнай своїх дітей, Україно!».

Мета флешмобу – привернути увагу громадськості та влади до дискримінації громадян України під час реєстрації фактів народження та смерті, що відбулись на тимчасово окупованій або не контрольованій Урядом територіях України.

До участі у флешмобі запрошуються усі небайдужі громадяни, а також представники ЗМІ.

Організатори флешмобу в Україні: ГО «Центр правових та політичних досліджень «СІМ» у партнерстві з Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Організатори флешмобу в Харкові: Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» у партнерстві з Харківським осередком ВМГО «Фундація Регіональних Ініциатив», Харківською правозахисною групою та Чугуївською правозахисною групою.

Контактна особа: Юрій Чумак, 099-063-27-37.

Очільник харківської поліції провів виїзні прийоми громадян

Очільник харківської поліції провів виїзні прийоми громадян

Згідно з графіком начальник ГУНП в Харківській області генерал поліції третього рангу Олег Бех відвідав Чугуївський та Печенізький відділи поліції, поспілкувався із місцевими мешканцями та особовим складом територіальних підрозділів.

Громадяни звернулися до Олега Беха з різними проблемними питаннями. Начальник обласного главку уважно вислухав усіх відвідувачів та запевнив, що в найкоротший термін за усіма зверненнями будуть зібрані необхідні відомості і прийняті законні рішення.

Як підкреслив Олександр Бех, саме рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліції. Тому налагодження взаємодії й співпраці поліції з громадськістю, місцевими громадами є надважливим елементом роботи підрозділів Національної поліції.

Із населенням райцентру також поспілкувався правозахисник Юрій Чумак. Він поінформував громадян про процес розбудови на Чугуївщині суспільної платформи «Поліція та громада – співпраця, направлена на результат», спрямованої на запровадження стандартів «community policing».

ГУНП в Харківській області

Решетилівку відвідали експерти-евалюатори

Решетилівку відвідали експерти-евалюатори

У рамках українсько-польського проекту «Оцінка публічних політик в дії», що реалізується Демократичним товариством «Схід» (Польща), спільно зі Східноукраїнським центром громадських ініціатив Решетилівку відвідала група експертів – евалюаторів.

Евалюація (не плутати з еволюцією чи евакуацією) – це нове слово, що означає давно популярну у світі техніку оцінки та аналізу програм (проектів), яка використовується при управлінні проектами (англ. Program (Project) Evaluation and Review Technique (скорочено – PERT). Проведення такої оцінки є усталеною практикою в багатьох європейських країнах та часто обов’язковою умовою для виділення відповідним органам коштів від багатьох міжнародних донорів. Це своєрідне соціальне дослідження, яке дає змогу зібрати думку мешканців, спеціалістів та експертів і зробити звіт, який допоможе оцінити своєчасність, необхідність того чи іншого проекту, ставлення до його втілення пересічних громадян, виробити рекомендації для покращення проекту в майбутньому.

Свою роботу евалюатори Альона Новікова (голова ГО «Український центр соціальної справедливості»), Юрій Чумак (голова ГО «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА») та польська експертка-евалюатор Ельжбета Свідровська, яка більше виконувала роль методичного керівника для українських колег, почали із робочої зустрічі з Решетилівським селищним головою Володимиром Кузьменком, його заступником Юрієм Шинкарчуком, начальником відділу архітектури, містобудування, земельних ресурсів, надзвичайних ситуацій, охорони навколишнього природного середовища Олегом Приходьком та начальником відділу інфраструктури, ЖКГ, побутового і торгівельного обслуговування, транспорту, зв’язку та управління комунальним майном Сергієм Тищенком.

Володимир Кузьменко коротко ознайомив гостей з історією та сучасністю Решетилівки, поділився досвідом втілення ряду проектів, вирішення певних питань з благоустрою та розвитку селища, відповів на питання експертів.

Юрій Шинкарчук зауважив, що Решетилівка і унікальний по своїй суті проект створення шатрового даху на плоскій багатоповерхівці (йдеться по будинок по вул. Мистецькій, 4) був обраний польською стороною для вивчення як надзвичайно цікавий і такий, що не має аналогів в інших громадах.

Поспілкувалися дослідники з підрядником, який виконує роботи, з мешканцями п’ятиповерхівки, з депутатами селищної ради та пересічними громадянами. За результатами анонімного анкетування, на основі отриманих від представників влади документів найближчим часом буде зроблена експертна оцінка ефективності втілення проекту.

Як розповіла Альона Новікова, жителі задоволені тим, що ремонтують дах у їхньому будинку і вважають, що реалізація цього проекту була надзвичайно актуальною.

— Дуже добре, що в Решетилівці ремонтують дахи, бо часто в інших містах, реалізуючи якісь красиві проекти, влада забуває про те, що ніякі ремонти в під’їздах чи дитячі майданчики у дворах не компенсують того, що людям на голову тече вода з аварійного даху, – зазначила експерт.

Відзначили гості і красу Решетилівки, її чистоту та затишок, були приємно вражені нашою вишивкою «білим по білому», а ще відкритістю та щирістю людей.

— У нас не виникало проблем у спілкуванні. До нас люди підходили самі, розповідали багато цікавих речей, відповідали на питання анкет просто і легко, – зауважив Юрій Чумак.

Загалом же за два дні роботи в Решетилівці вражень набралось у експертів чимало, остаточні висновки будуть надані Решетилівській селищній раді дещо згодом.

— Це добре, що є можливість проводити такі дослідження, каже селищний голова Володимир Кузьменко. – Одна справа, коли ти сам бачиш свої чи недоліки, а зовсім інша, коли є експерти, які підкажуть як уникати помилок у майбутньому і що треба зробити, щоб нашим людям жилося гарно, спокійно і комфортно.

http://reshetrada.in.ua/index.php/198-reshetilivku-vidvidali-eksperti-evalyuatori

«Жива бібліотека», приурочена до Міжнародного дня миру

«Жива бібліотека», приурочена до Міжнародного дня миру

«Карітас Харків» провів 20 вересня «Живу бібліотеку», приурочену до Міжнародного дня миру. Символічно, що «почитати» живі книжки «читачі» мали змогу не деінде, а в харківській «Книгарні Є».

Чому цю Бібліотеку називають «живою»? Бо «книжками» в ній є люди. «Жива бібліотека» знову нагадує, що кожна особистість – це унікальна життєва історія. Для читачів це можливість дізнатися те, про що вони раніше не замислювалися, і отримати інформацію з перших вуст.

Першою темою, за якою «Карітас Харків» проводив бібліотеку, стала «Історія переселення та 3 роки нового життя». Адже ВПО – внутрішньо переміщені особи, це не просто скорочення, а живі люди, зі своїми долями, які змушені були покинути свої домівки через збройний конфлікт.

Саме 3 такі особи і стали «Живими книгами» цього вечора:

  1. Валентина, «волонтер з 07.07.2015 року», яка зазначила, що переселенці – це «люди одного дня», тому що їм важко планувати своє майбутнє набагато наперед.
  1. Олексій, громадський активіст, керівник громадської організації (створеної вже у Харкові) «Влада права». Переконаний, що потрібно підтримувати всім серцем Україну.
  1. Володимир, «дослідник життя», лауреат численних конкурсів виноградарів, автор 14 книжок з виноградарства. Завжди в усіх питаннях намагається дійти до витоків.

Представляв «книжки» та модерував комунікацію з ними правозахисник Юрій Чумак, який на початку оголосив стислі правила роботи «Живої бібліотеки»:

— «Книгу» можна «читати» не більше 20 хвилин, після чого відбувається її обговорення.

— «Читач» зобов’язаний повернути «книгу» в тому ж або кращому психологічному стані, ніж в якому він її отримав. «Читач» відповідає за збереження належного емоційного стану «книги».

— «Книга» має право не відповідати на запитання, які для неї є незручними (некомфортними).

Зауважимо, що «книжки» виявилися напрочуд відвертими та щирими, тому давали відповіді на всі, навіть на «незручні» питання. Спілкування було щирим, герої зустрічі не обходили «гострих тем».

Зокрема, всіх вразила історія Валентини, яка розповіла, як провела разом із чоловіком 45 днів у підвалі будинку, переховуючись від постійних обстрілів. «Я могла на звук збагнути, яке смертоносне знаряддя летить у наш бік, та вирахувати, скільки в мене є часу, щоб добігти до належного укриття, – згадувала вона. – Для мене сьогодні є щастям прокидатися у теплому ліжку, а не в холодному підвалі».

Олексій повідав про те, як змушений був виїхати з рідної Брянки, де багато з його земляків встали під прапори так званої «ЛНР» і прямо йому заявили: «Тікай, бо з твоїми проукраїнськими поглядами тут не жити!». Також він оповів історію про поїздку до Криму по справах (тоді міжнародна фірма, на яку працював Олексій, саме згортала свою присутність на анексованій території, і йому потрібно було оформити певні документи). Під час повернення до материкової України, на новоявленому «кордоні» російські прикордонники та працівники ФСБ намагалися зняти його з поїзду під надуманими приводами. І тоді всі пасажири вагону стали на захист переселенця та заявили, що вийдуть геть усі разом із ним, якщо російські вояки не припинять до нього чіплятися. І останні відступили. В Олексія було ще кілька особистих перемог – він у Харкові отримав вищу освіту за ступенем магістра, вилікував розтрощену ногу, заснував громадську організацію, що допомагає вимушеним переселенцям.

А Володимир пригадав, як напередодні входу до його рідного Первомайська різного штибу з’єднань так званих «ополченців», над містом кілька днів буквально «горіло» червоним небо з боку півночі, а також кружляли величезні зграї вороння, що невідомо звідкіля взялися. Але він певен, що, як із зернятка виростає ціла виноградна лоза, так і мир та злагода рано чи пізно запанують в Україні. Тільки для цього потрібно докласти чимало зусиль.

До речі, цей захід було організовано «Карітас Харків», саме у рамках реалізації проекту «Об’єднуючи людей заради розбудови миру» за підтримки Caritas Germany та GFFО.

Як зауважила локальний координатор проекту Марина Краснова, щоб допомогти позбутися стереотипів, стигм, міфів і налагодити взаєморозуміння в суспільстві, і проводяться «Живі бібліотеки».

Довідково:

«Жива бібліотека» – явище порівняно нове. Формат виник у 2000 році на музичному фестивалі Roskilde в Данії. Організатором виступила Асоціація «Зупинимо насильство». У 2001-му «Жива бібліотека» відбулася в рамках фестивалю Sziget, що проходив у столиці Угорщини Будапешті. З 2002 року методологія «Живої бібліотеки» стала невід’ємною частиною програм Ради Європи для молоді в області дотримання прав людини і кампанії «Всі різні – Все рівні». Ініціатором організації першої «Живої бібліотеки» в Україні стала волонтер ООН Катерина Зезулкова, яка приїхала з Чехії і мала досвід проведення подібних заходів у себе на батьківщині. У нашій країні «Жива бібліотека» дебютувала 18 травня 2008 року в Києві.

Георгій Кобзар

Ми тут для того, щоб змінить свою країну

Ми тут для того, щоб змінить свою країну

Українці дізнавалися, як працює місцеве самоврядування та здійснюється евалюація у Польщі.

11 – 17 вересня 2017 року група представників українських органів місцевого самоврядування та евалюаторів перебувала у Польщі з ознайомчим візитом. Метою якого було дізнатися про роботу польських органів самоврядування та отримати інформацію про особливості евалюації місцевих програм.

Гості з України жили у Варшаві та відвідали низку гмін (громад) Мазовецького воєводства: Мінськ-Мазовецький, Сенницю, Вьонзовну та Зельонку, поспілкувалися зі старостою Воломінського повіту (району), а також мали зустрічі з представниками експертних та неурядових організацій: Мазовецького центру реалізації євросоюзних програм, Лабораторії досліджень та соціальних інновацій «Stocznia», Товариства допомоги дитині та сім’ї «Шанс».

Як організовано роботу шкіл та училищ, як розбудовується транспортне сполучення, як фінансуються програми розвитку культури, як функціонує пожежна охорона, якими є досягнення в галузі поновлюваних джерел, як організовано комунікацію з громадянами, як наповнюються місцеві бюджети, як здійснюються моніторинг та евалюація місцевих програм? – На всі ці питання учасники візиту отримали відповіді під час численних spotkanie (зустрічей). До речі, як і навчилися розуміти значний обсяг такої близької для українців польської мови.

Також важливим для подальшої діяльності було спілкування з польськими експертами – досвідченими евалюаторами.

Думками та враженнями за підсумками візиту з нами поділилися:

Альона Новікова, голова громадської організації «Український центр соціальної справедливості»:

– Візит до Варшави виявився дуже продуктивним та захоплюючим. Нам вдалось розібратися у системі місцевого самоврядування Польщі, побачити вдалі практики та місцеві проекти. Хочу відмітити, що всі вони на рівні місцевого самоврядування були здійснені за активної участі громадян. На мою думку, саме активізація населення необхідна Україні для подальшого сталого розвитку, адже тільки при спільній діяльності влади та громади ми досягнемо процвітання.

Юрій Шинкарчук, заступник селищного голови Решетилівської селищної об’єднаної територіальної громади Полтавської області:

– Після розвалу «соціалістичного табору» Польща достатньо швидко оговталася та стала на шлях зростання. В Україні, на жаль, довго затягували з реформами. Вважаю, що не потрібно «вигадувати велосипед», слід опановувати позитивний досвід, що вже довів свою ефективність, та підтримувати розвиток вітчизняного місцевого самоврядування, яке працює в інтересах громадян.

Світлана Матвєєва, речниця «Фонду розвитку громади селища Доманівка» (Миколаївська область):

– Що можу я? Кому потрібні зміни? Мабуть, нічого не робить – простіш.

Ми ж тут для того, щоб змінить країну. Щоб свою землю бачити чистіш…

Скоріше – це бажання просто жити, в умовах, що не гірші, ніж «десь там».

Ми можемо, ми хочемо творити. Йдемо вперед ми всупереч вітрам!

Володимир Щербаченко, голова «Східноукраїнського центру громадських ініціатив»:

– Останні 15 років я нерідко буваю у Польщі, є свідком того, як відбуваються реформи, в тому числі – в місцевому самоврядуванні. І бачу їх результати. Зараз наочно видно позитивні зміни. І добре, що ми йдемо тією ж дорогою. Певен, що обраний Україною європейський шлях є вірним. А обмін досвідом під час поїздки, безумовно, допоможе українським фахівцям у планованих змінах у своїх громадах та регіонах.

Зазначимо, що наступний етап проекту почнеться в кінці вересня та буде присвячений безпосередньому «польовому» оцінюванню місцевих програм до початку їх реалізації (ex-ante-евалюація).

Проект «Застосування еволюції в процесі ефективного управління об’єднаною громадою» реалізовується «Східноукраїнським центром громадських ініціатив» (Україна) спільно з Демократичним товариством «Схід» (Польща), за підтримки програми «Підтримка демократії», яка у 2017 р. фінансується з програми співробітництва в цілях розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

Юрій Чумак

http://totalaction.org.ua/content/mi-tut-dlya-togo-shchob-zminit-svoyu-krayinu-0

Заради розбудови миру – запобігаємо «мові ворожнечі»

Заради розбудови миру – запобігаємо «мові ворожнечі»

«Чому переселенці не хочуть працювати?», «Переселенец украл у товарища 80 тыс. грн», – подібними заголовками рясніють вітчизняні видання останнім часом.

У даному випадку ми маємо приклади використання мови ворожнечі.

Мова ворожнечі (англ. «hate speech»), за визначенням організації «Міжнародна Амністія» – це будь-яке вираження з елементами заперечення принципу рівності всіх людей у правах. Її поширення фактично є проявом дискримінаційного відношення до певних груп та категорій осіб. І може спричинити конфлікти та агресію.

Саме питанням того, як вирізняти «мову ворожнечі» та як, заради розбудови миру, запобігати її використанню, був присвячений семінар-тренінг для громадських активістів, журналістів та блогерів, що відбувся 2 вересня 2017 року в «Kharkiv Today».

Тренером виступив Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт з питань попередження ксенофобії, член правління Харківської обласної організації Національної спілки журналістів України, колишній регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по Харківській області. У співпраці з Харківською правозахисною групою він здійснював моніторинг порушень прав людини на ґрунті расизму та дискримінації на Слобожанщині.

Як підкреслив експерт, мова ворожнечі оцінює особисті якості конкретних осіб на підставі їх належності до тієї або іншої групи, нівелюючи при цьому індивідуальність людини.

Учасники тренінгу дізналися, що об’єктами ксенофобії, в тому числі і мови ворожнечі як її прояву, можуть виступати різноманітні особи або групи, обрані за такими критеріями розрізнення: етнічні (раса, нація), регіональні (наприклад, прояви ксенофобії на основі розподілу на східну і західну Україну), лінгвістичні (наприклад, прояви ксенофобії на основі виділення груп російськомовних та українськомовних українців), приналежність до маргінальних груп (наприклад, прояви ксенофобії до осіб без місця проживання, хворих на алкоголізм, СНІД, наркоманію тощо), сексуальна орієнтація тощо.

З умовною долею відносності, можна виділити види мови ворожнечі, поділивши їх за спектром поширення (публічна та непублічна) та за ступенем жорсткості (можна сказати – суспільної небезпечності): від відвертих закликів до насилля та дискримінації до обмовлень та незначних порушень коректності (жорстка, середня, м’яка).

Існує і ст. 161 Кримінального кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії», що встановлює кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Однак у ході обговорення учасники дійшли висновків, що у більшості випадків мова ворожнечі є скоріше не правопорушенням, що підпадає під кримінальну, адміністративну чи цивільну відповідальність, її використання є наслідком невміння чи нездатності передчувати реакцію тих, до кого спрямовані газетні чи телевізійні матеріали.

На практиці було розглянуто кілька таких випадків з реальних «кейсів», проведено вправи на чутливість щодо «мови ворожнечі», розглянуто «рецепти» стосовно її попередження.

Захід було організовано «Карітас Харків», у рамках реалізації проекту «Об’єднуючи людей заради розбудови миру» за підтримки Caritas Germany та GFFО.

http://caritas.kharkiv.ua/2017.09/zarady-rozbudovy-myru-zapobigayemo-movi-vorozhnechi/