Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Люди під час війни – «зламані гілки»

Люди під час війни – «зламані гілки»

Зараз, через російську навалу, тисячі українців втратили свої домівки та рідних, мільйони були вимушені виїхати та розлучитися з близькими. Історія вже знає ситуацію, коли нацисти розв’язали війну та намагалися знищити цілі народи. Але їм це не вдалося. Не вдасться і фашистам!..

Кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» 14 травня організував онлайн правовий кінозал, на який були запрошені глядачі з Чугуївської, Височанської, Лозівської, Південноміської та Слобожанської громад Харківської області.

Їх увазі було представлено короткометражну документальну стрічку «Зламані гілки» (режисерка Аяла Шарот, Ізраїль). Цей фільм із елементами анімації розповідає історію дівчинки Міхаль, якій було лише 14 років, коли вона покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до території майбутнього Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося…

Фільм викликав чимало асоціацій з сьогоденням, коли від російської агресії гинуть та страждають українці.

Так, заступниця начальника Чугуївського районного відділу №3 державної установи «Центр пробації» Марина Рябініна зауважила, що мільйони українських вимушених переселенців і біженців, які переїхали в центральні та західні регіони країни або закордон, проходять через численні поневіряння. Але всіма зусиллями – своєю роботою, волонтерством, матеріальною допомогою ЗСУ – намагаються наблизити Перемогу України.

Доцентка кафедри правового регулювання економіки факультету економіки і права ХНЕУ ім. Семена Кузнеця Дар’я Трофименко зазначила, що на нас чекають різні постісторії після завершення цієї війни. Вочевидь, коли пройде 20-30 років, ми так само, як і героїня фільму, це будемо згадувати. І відмітила: «У мене є відчуття, що сьогодні всі ми – зламані гілки. Але ми знаємо, що навіть зі зламаної гілочки може вирости міцне та сильне деревце. І я в це вірю!».

По завершенні перегляду запрошений експерт – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри конституційного і міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ Андрій Войціховський – дав тлумачення таких важливих понять, як воєнна агресія, воєнні злочини, злочини проти людяності, голокост та геноцид.

Модератор кіноклубу, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак наголосив, що Україна сьогодні потерпає від агресії з боку росії, яка супроводжується численними воєнними злочинами. Що зараз фіксуються багатьма вітчизняними та міжнародними дослідниками. Після доведення цих злочинств у відповідних судових інстанціях, потрібно буде притягати до відповідальності за злочини проти людяності й військово-політичне керівництво рф та піднімати питання щодо визначення таких злодійських дій як цілеспрямованого геноциду українського народу.

А директорка Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Уляна Кудрик підкреслила, що навіть у часи війни правники обов’язково підтримуватимуть практику правових кінозалів, оскільки через мистецтво документального кіно є можливість добре доносити життєствердні цінності прав людини.

P.S. Партнерами в організації заходу виступили: Молодіжний центр «Високий» (Височанська громада), Молодіжний простір «STREAM» (Лозівська громада), Ініціативна молодь (Південноміська громада), Освітньо-молодіжний простір «Крок» (Слобожанська громада), Чугуївський волонтерський штаб, Чугуївський райвідділ №3 ДУ «Центр пробації», Чугуївський місцевий центр з надання БВПД.

Георгій Кобзар

Документальне кіно про права людини – для громад Харківщини

Документальне кіно про права людини – для громад Харківщини

Навіть під час війни люди потребують культурного розвитку. Тому кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», що діє при Центрі правових та політичних досліджень «ДУМА», вирішив відновити діяльність правового кінозалу.

За ініціативи молодіжних центрів Височанської, Лозівської та Слобожанської громад Харківської області, які працюють за сприяння програми «Мріємо та діємо» (IREX Україна), 30 квітня в онлайні було організовано кінопоказ документальної стрічки «Томек В.» (режисерка Анна Вєцковска, Польща). До заходу долучилася й Чугуївська громада – правники Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Чугуївської правозахисної групи.

Фільм оповідає про 12-річного Томека. Після уроків хлопець дбає про свою родину: підробітки, переїзд до нової квартири, пошук різдвяних подарунків – усе це для Тома не проблема… Через призму життя героїв кінострічки показується Польща напередодні вступу до Європейського Союзу.

Під час активного обговорення піднімалися питання захисту трудових прав дітей та підлітків, європейської інтеграції Польщі та України, а також волонтерства, яке набуло широкого розмаху під час війни.

Запрошена експертка – професорка кафедри педагогіки та психології Харківського національного університету внутрішніх справ, докторка психологічних наук Наталя Мілорадова – зауважила, що, з одного боку, у фільмі показане втрачене дитинство, адже Томек не має часу на нормальне навчання та дозвілля, а з іншого – хлопчик демонструє неабиякі комунікативні здібності та мріє стати муляром, який буде фарбувати світ в яскраві кольори.

Волонтери Микола Благовестов (Молодіжний центр «Високий» та Волонтерський логістичний центр «Хаб Вокзал») Вікторія Лисак (Освітньо-молодіжний простір «Крок» та Гуманітарний центр «Крок») і Роман Лихачов (Чугуївська правозахисна група та Чугуївський волонтерський штаб) із захопленням відмітили працелюбність Томека та розповіли про те, як нині працюють волонтерські ініціативи на Харківщині.

А модератор правового кінозалу – голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак – наголосив, що Польща, вступивши в 1999 році до НАТО та в 2004 році до ЄС, забезпечила собі швидке економічне зростання, значний поступ у питаннях забезпечення прав людини та безпеку від зовнішніх загроз. На жаль, Україні, через низку причин, не вдалося суттєво просунутися на шляху євроатлантичної інтеграції, чим скористалася росія, яка нині намагається окупувати нашу країну. Але завдяки мужності воїнів ЗСУ, активності волонтерів та згуртованості всіх українців ми обов’язково переможемо! І Україна нарешті доєднається до європейської спільноти народів.

Георгій Кобзар

Як від електросміття залежать здоров’я та життя

Як від електросміття залежать здоров’я та життя

Неподалік столиці Гани Аккри розташоване одне з найбільших і найнебезпечніших технозвалищ у світі – Агбогблоші. Тут, ризикуючи здоров’ям та життям, працюють десятки тисяч людей. Саме в Агбогблоші незаконно попадають мільйони тонн мобільних телефонів, холодильників, телевізорів, планшетів і комп’ютерів, викинутих європейцями та американцями.

У полюванні на алюміній, мідь, срібло та інші цінні метали місцеві жителі щодня перебирають це сміття і спалюють його пластикову оболонку. Працюючи у важких умовах, вони одержують 2-3 долари на день. Агбогблоші – одне з найзабрудненіших місць на Землі. Згідно з дослідженнями, токсичний дим, що утворюється від спалювання, спричиняє хвороби дихальної системи, серця, інсульт та рак легень. Тому не дивно, що місцеві не часто живуть більше 30 років.

Саме цій проблемі присвячена документальна стрічка «Край електросміття» (режисер Девід Федель, Австралія). Кінопоказ фільму було організовано 15 лютого кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» – для «студентів»/«студенток» ZERO WASTE Academy – громадського навчально-практичного курсу з підготовки фахівців в управлінні відходами.

Модератором заходу виступив Юрій Чумак – керівник кіноклубу «ДУМАй!», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Він «диригував» дискусію, що розгорнулася після перегляду фільму, відповідав на запитання учасників та учасниць, ділився правовою інформацією про міжнародні норми, які регулюють опрацювання токсичних відходів (зокрема, про Базельську конвенцію).

З огляду на те, що стрічка викликала неабиякий інтерес та відгук, у багатьох постало питання щодо того, де її можна «роздобути» для організації подібних кінопоказів у різних аудиторіях. Тому Юрій Чумак докладно оповів про умови створення та діяльності кіноклубів Docudays UA, в «арсеналі» яких налічується чимало файних і пізнавальних документальних фільмів з різних сфер прав людини.

На завершення правник наголосив, що ми всі залежимо від екологічної ситуації в світі, адже наші здоров’я і життя напряму пов’язані з нею. І відповідальне ставлення до утилізації відходів – це той крок, який ми можемо зробити, аби хоч трішечки допомогти нашій планеті.

Георгій Кобзар

До Дня всіх закоханих – «Сирійська історія кохання»

До Дня всіх закоханих – «Сирійська історія кохання»

14 лютого – День усіх закоханих або Валентинів день – одне з улюблених і довгоочікуваних свят. І кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» разом із Правовим клубом «PRAVOKATOR.Харків» вирішили організувати цього дня для правників подію, що запам’ятовується.

14 лютого 2022 року працівники державної системи безоплатної правової допомоги та Юридичної клініки при Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого були запрошені до перегляду та обговорення в онлайні документальної стрічки «Сирійська історія кохання» з репертуару Docudays UA.

Автор фільму Шон МакАллістер відомий своїми відвертими та щирими кінокартинами, які з надзвичайною інтимністю зображають життя звичайних людей, що борються за виживання, проте потрапляють у політичні та особистісні конфлікти, намагаючись знайти сенс у світі, в якому ми живемо.

Герої «Сирійської історії кохання» Амер і Раґда познайомилися в тюремній камері в Сирії. Коли МакАллістер вперше зустрівся з цією родиною, революційно налаштована Раґда знову була за ґратами, залишивши Амера самого доглядати за 4-ма їхніми синами. Та коли регіоном поширюється «арабська весна», доля родини безповоротно змінюється…

Фільм, який знімався 5 років, піднімає важливі теми політичних свобод, боротьби з диктатурою, ролі жінки в суспільстві, проблему міграції, при цьому все це показується через призму долі однієї сирійської родини.

Модераторами заходу виступили: керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак та представниця правового клубу «PRAVOKATOR. Харків», адвокатка Марина Старовойтова.

Пані Марина зауважила, що з власної адвокатської практики їй знайомі ситуації, коли особи, що повернулися з місць позбавлення волі, стикаються з труднощами щодо взаєморозуміння у власних сім’ях. І революційна рішучість Раґди та певний «домострой» Амера збільшують ці розбіжності…

Головне, на думку Марини Старовойтової, – це те, що в учасників та учасниць правового кінозалу була явна зацікавленість в очах. Правники з усієї України та молодь з Юридичної клініки активно обговорювали стрічку, дискутували, говорили про важливість досягнення сталого миру – як у Сирії, так і в Україні.

Георгій Кобзар

«Формене» неподобство подолане

«Формене» неподобство подолане

Куди звертатися постраждалим від домашнього насильства.

Правозахисники, за сприяння урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, змусили Мінсоцполітики розробити документ, який дає можливість постраждалим від домашнього насильства отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.

А все починалося з документального кіно про права людини. Точніше, з адвокаційної кампанії «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини», яку кіноклуб Docudays UA «ДУМАй!» реалізовував у березні – липні 2021 року в Чугуївській міській територіальній громаді Харківської області.

І в ході спілкування з працівниками поліції, соціальних служб та педагогами ми з’ясували, що існує певна правова проблема (на рівні всієї країни!) в реалізації механізму взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству – відсутня форма направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Справа в тому, що Законом «Про безоплатну правову допомогу» гарантується, що особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу – на захист; здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Однак для того, щоб центр БВПД надав адвоката за рахунок держави постраждалій особі, їй необхідно мати певні підтверджувальні документи. І постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» від 22.08.2018 р. №658 встановлює, що такими документами можуть бути, зокрема:

— витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов’язаного з насильством;

— талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з насильством, виданий уповноваженим підрозділом органу Національної поліції;

— копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

— копія постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з насильством;

— копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;

— рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;

— копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції термінового заборонного припису;

— направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, складене за формою, затвердженою Мінсоцполітики (видається районними держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад, чи загальними/спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб).

Проте, на жаль, дана форма Міністерством соціальної політики України до 2021 року так і не була затверджена, що перешкоджало постраждалим від домашнього насильства особам в отриманні безоплатної вторинної правової допомоги.

І, хоча на наше звернення з цього приводу заступниця міністра Ольга Ревук відповіла, що «відсутність такої форми направлення не обмежує права особи звернутись або бути направленою за допомогою», це не відповідало дійсності. З наступних підстав:

— У випадку, якщо постраждала від домашнього насильства особа зверталася до поліції за телефоном або таке повідомлення робили її рідні, сусіди чи свідки насильства, вона не отримувала талону-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Так само, як і не мала витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у разі, якщо в діях кривдника не знаходили ознак кримінального правопорушення (злочину).

— Копію протоколу про вчинення адміністративного правопорушення працівники поліції видають правопорушнику, а не постраждалій особі.

— Так само, виникали й проблемні питання стосовно отримання копії постанови про накладення адміністративного стягнення (приміром, суд міг взагалі не накласти таке стягнення через вибіг строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності).

— Якщо постраждала особа не зверталася до суду з заявою про видачу/продовження обмежувального припису стосовно кривдника, звісно, в неї не було й копії такої заяви. Як і не було копії відповідного рішення суду.

— У разі, якщо поліцейський не виносив термінового заборонного припису – ніде було здобути копію такого документа.

Таким чином, ледь не єдиним гарантованим варіантом підтвердження права постраждалої від домашнього насильства особи на безоплатну вторинну правову допомогу могло б бути направлення до центру з надання БВПД відповідними (соціальними) службами місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування. Утім, без затвердження Мінсоцполітики певної форми такого направлення, вони видати його не могли.

Зустрівшись з кількома постраждалими особами, які, через відсутність даної форми, так і не отримали безоплатну вторинну правову допомогу, та побачивши, що чиновники Мінсоцполітики не квапляться цю форму розробляти (як і не поспішали до цього вже 3 роки), ми звернулися до урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко – з проханням сприяти забезпеченню реалізації єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидію домашньому насильству – шляхом ініціювання питання щодо необхідності якнайшвидшого затвердження Міністерством соціальної політики України форми направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Лист на пані Левченко було спрямовано 6 серпня 2021 року. А вже 14 вересня та ж сама Ольга Ревук повідомила: «Міністерство соціальної політики на виконання доручення урядової уповноваженої з питань гендерної політики Левченко К.Б. розглянуло Ваш лист… Міністерством… розроблено проєкт форми направлення особи/сім’ї, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги».

Чесно кажучи, ми сподівалися, що, після погодження даного проєкту повноважними інституціями та прийняття нормативного акту, нас повідомлять про це. Ну, не судилося… Втім, у січні 2022 року Координаційний центр з надання правової допомоги розіслав своїм регіональним та місцевим центрам лист Мінсоцполітики про те, що форму нарешті затверджено. Та вона пропонується «для використання в роботі». Нарешті!

І на порталі Верховної Ради України з’явився відповідний наказ, зареєстрований в Мінюсті наприкінці грудня 2021 року. Отже, «формене» неподобство подолане! І постраждалі від домашнього насильства тепер мають змогу безперешкодно отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.

Юрій Чумак, голова Центру правовий та політичних досліджень «ДУМА»

Рубрика

Як убезпечитись від кібербулінгу

Як убезпечитись від кібербулінгу

Правовий кінозал з цієї тематики провів керівник кіноклубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй! Юрій Чумак.

Захід, організований за сприяння Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, відбувся 31 січня на платформі Zoom.

Учасниками його стали учні 5-х класів Харківського ліцею №149 та їхні батьки.

Юрій Чумак представив їх увазі відеоролики «Mr. Nox» та «Як я перестала бути жертвою» Всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу Docudays UA.

Під час обговорення правник повідав про відповідальність за булінг та кібербулінг, розповів про небезпеки цькування в інтернет-просторі, надав поради, як убезпечитись від кібербулінгу, а також відповів на запитання учасників.

Як зауважила заступниця директора з виховної роботи Харківського ліцею №149 Ольга Морозова, проблематика кібербулінгу останнім часом є, на жаль, дуже нагальною. Тому керівництво навчального закладу радо вітає можливість ознайомити учнів ліцею та батьків із правовими аспектами даного питання, аби попередити небезпеки, які чатують у кіберпросторі на необізнаних. І така практика буде продовжена в майбутньому.

Георгій Кобзар