Select Page
Про домашнє насильство знатимуть – самі не вчинятимуть

Про домашнє насильство знатимуть – самі не вчинятимуть

15 листопада до Чугуївського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» завітало документальне кіно про права людини.

Керівник Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» та модератор пересувного кіноклубу медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак повідав особам, які перебувають на обліку в Центрі пробації, про загрози, що несе особистості та суспільству насильство в сім’ях, про види домашнього насильства та відповідальність за нього.

В якості наочної ілюстрації було продемонстровано стрічку «Лізо, ходи додому!» (режисерка Оксана Бурая, Литва, Естонія) з репертуару кіноклубів Docudays UA. Розбираючи фільм, глядачі ідентифікували в сюжеті психологічне та економічне насильство стосовно дитини.

Як зауважила заступниця начальника Чугуївського відділу Центру пробації Марина Рябініна, подібні правопросвітницькі заходи є ефективним засобом з попередження домашнього насильства. Адже є велике сподівання, що обізнані молоді люди, які знатимуть про небезпеки домашнього насильства, не дозволять проявам цього ганебного явища зіпсувати їм життя.

Безымянный

Георгій Кобзар

Питання протидії торгівлі людьми – до правозахисного порядку денного

Питання протидії торгівлі людьми – до правозахисного порядку денного

1 листопада в Харківському офісі місії ООН відбулося обговорення питань дотримання прав людини, що на сьогоднішній день є найбільш нагальними для Харківської області.

Як зауважив правозахисник Юрій Чумак, заходи з протидії сучасному рабству нерідко навіть не передбачені на рівнях міст та районів. Це питання особливо гостро постає в умовах децентралізації і потребує підтримки як з боку влади, так і органів місцевого самоврядування.

Тому проблематику торгівлі людьми було вирішено включити до правозахисного порядку денного Харківщини та передати відповідну інформацію до Харківської обласної державної адміністрації.

Георгій Кобзар

Куп’янським поліцейським – про верховенство права та недискримінацію

Куп’янським поліцейським – про верховенство права та недискримінацію

«Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»

У Куп’янському відділі поліції відбувся інформаційно-освітній захід «Подолання стигми та зменшення рівня дискримінації стосовно представників вразливих груп населення в діяльності органів поліції».

1 листопада до поліцейських завітав голова Харківського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ), керівник Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак.

Що таке «верховенство права», «дискримінація» та «стигма», хто в Україні відноситься до вразливих та стигматизованих груп суспільства? – на ці та інші питання шукали відповіді учасники правоосвітнього заходу.

Працівники поліції розглянули практичні кейси, в яких необхідно було знайти такий алгоритм дій, який би дозволив виконати свій службовий обов’язок і при цьому не порушити права людини.

Як наголосив Ю. Чумак, основоположним для правоохоронців є розуміння необхідності виховання поваги до принципу рівності всіх людей у правах та свободах. Саме такий підхід, що ґрунтується на принципі верховенства права, є найголовнішим запобіжником дискримінації.

Георгій Кобзар

Він загинув. Щоб ми всі жили

Він загинув. Щоб ми всі жили

– Ми з мамою казали: «Ти підеш, а хто ж нас захищатиме тут?
– Він вас захистив там. На війні.
(Цитата з фільму «Тато»)

Прем’єра документального фільму про захисника Вітчизни відбулася в Харкові 18 жовтня Ця подія була приурочена до Дня захисника України та проводилася в рамках проєкту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.

Увазі глядачів, що зібралися в Харківському прес-клубі, була представлена стрічка «Тато» – історія юної українки, яка у пошуках загиблого на російсько-українській війні батька, перетворилась на сильну духом доньку воїна.

Володимир Самоленко став одним із перших добровольців батальйону «Донбас». Для його доньки Олі тато був найкращим другом. За два роки їй доведеться подолати важкий шлях, щоб дізнатися про життя батька на війні. Про те, що таке ДНК та як ідентифікується тіло. У спілкуванні з побратимами і друзями тата, вона хоче зрозуміти, чому він пішов на війну. Олі належить відкрити батька з іншого боку: не тільки як турботливого сім’янина, але й як людину, віддану почуттю обов’язку до останнього подиху.

Фільм знятий студією «DocUA», режисерками виступили Лариса Артюгіна (Україна) та Марта-Дарія Клінава (Білорусь).

Представляти стрічку в Харків приїхали Марта-Дарія та головна героїня фільму Ольга.

Після перегляду в залі запанувала тиша. Своєрідна хвилина мовчання – у пам’ять про загиблого на війні Володимира Самоленка та всіх інших українських воїнів, що віддали свої життя за Батьківщину.

А потім пішли численні запитання, репліки, слова подяки…

Марта-Дарія Клінава повідала:
– Я та багато моїх друзів-однодумців у Білорусі завжди підтримували Україну. Тому моя участь у зйомках фільму є невипадковою. Дане кіно вже показали у Києві та Білій Церкві. Харків став 3-м містом, куди приїхав «Тато».

На питання глядачки, ким був для неї тато, Оля Самоленко відповіла:
– Мій тато – не просто тато. Він був другом, наставником, прикладом в усьому. Я дякую йому за дитинство, за те, що виросла самостійною. Коли деякі сусіди між собою судачили, навіщо мій батько пішов на війну, я не втрималася, та сказала їм: «Він пішов, щоб ваші лишилися вдома».

Дружина чоловіка, який служив в Іловайську, наголосила:
– Якби всі чоловіки в 2014-му пішли на війну, вона б закінчилася одразу!

Підполковник Ігор Плугатор, який теж воював в АТО, а зараз несе службу в Харківському обласному військовому комісаріаті, зазначив:
– У 2014-му році українська армія була гола й боса, йшла на війну в гуманітарці. І добровольці тоді взяли на себе дуже важливу роль. Вони йшли в авангарді та, як оси, нищили ворогів. Тому й російські окупанти, що вдерлися на територію Донбасу, в першу чергу намагалися наносити удари по добробатам… Ця війна, яка, на жаль продовжується, для України – священна, оскільки ми відстоюємо свою територію, свою незалежність.

Модератор заходу правозахисник Юрій Чумак зауважив:
– Колись ми спілкувалися з режисеркою Ларисою Артюгіною та зійшлися на думці, що російську пропаганду не можна «перепропогандити» нашою пропагандою,. Тільки правда може перемогти. І «Тато» – дуже чесний, непафосний, правдивий фільм. Про героя, який не схожий на кіношних героїв: він не «супермен», а звичайний «Вован» (такий позивний був у Володимира Самоленка на війні), який може жити в кожному дворі по сусідству з нами. Він говорить у стрічці: «Я готовий битися за кожні 15 сантиметрів української землі!». Так, він загинув. Але для того, щоб ми всі жили.

До перегляду документального фільму, його обговорення та спілкування із сорежисеркою і головною героїнею долучилися й курсанти 3-го курсу 1-го факультету Харківського національного університету внутрішніх справ – разом із командиром групи Данилою Масюком (родом із Донбасу, його сім’я була змушена покинути свій будинок, щоб не залишатися на окупованій території). Кураторка групи, доцент кафедри криміналістики та судової експертології підполковник поліції Тетяна Матюшкова залишила такий відгук:
– «Тато» – це фільм-одкровення, після якого страшенно хочеться мовчати, бо здається, що всі слова зайві. Та водночас виникає нестримне бажання говорити, адже у стрічці звучить багато тем – про силу і тендітність, війну і мир, минуле і майбутнє, мужність і жертовність, про любов до своєї країни і рідної людини. Історія, що розкрита просто, щиро і відверто.

DSC06764

Георгій Кобзар

Ідеальний правозахисник

Ідеальний правозахисник

Він спокійний, чемний, обізнаний, наполегливий. Таким є Сергій Чагаров – головний герой фільму режисерки Таїсії Кутузової «Ти, б*, рота закрий!».

Ця документальна стрічка стала однією з переможниць всеукраїнського конкурсу «CIVIL PITCH: фільми громадської активності» та була презентована в Києві на XVI Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA. А 13 вересня вона була представлена увазі глядачів у Харківському прес-клубі.

Кіно оповідає про молодого хлопця (на момент зйомок йому було всього 16 років), який бореться з корупцією у своєму рідному селі Гатне під Києвом. Його головна «зброя» – запити на інформацію та пости в соціальних мережах.

Але це не на жарт розлючує місцевих владників, які звикли всі справи вирішувати під ковдрою, і зайве світло їм заважає здійснювати свої оборудки. Тоді на подвір’я Сергія летить вибухівка. Активіст не постраждав, однак поліція явно зволікає з розслідуванням…

Значна частка мешканців села галасує, аби юнак «не ліз не в свої справи», а краще навчався у школі. Проте є й такі, які його підтримують, розуміючи, що Сергій – не «скандаліст», а людина, яка дійсно вболіває за загальні інтереси односельців.

Після перегляду харків’янам вдалося поспілкуватися в онлайн-режимі з режисеркою картини Т. Кутузовою, яка розповіла про те, як відбувалися зйомки, як їй вдавалося прориватися на сесії сільради, як разом із Сергієм долали опір чиновників. Також вона поділилася планами на перетворення короткометражки «Ти, б*, рота закрий!» на повнометражну стрічку. Відповіла Таїсія й на численні запитання учасників заходу. Щира харківська публіка дякувала їй гарячими оваціями.

Голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» та модератор пересувного кіноклубу медіапросвіти Docudays UA Юрій Чумак повідав про перипетії подій у Гатному, пов’язаних із незаконною забудовою та порушенням екологічних норм, передав від Чагарова привіт всім харківським активістам та додав, що Сергій зараз навчається на юриста в Київському коледжі і продовжує свою громадську правозахисну діяльність.

Також Ю. Чумак підкреслив, що з 2017 року в Україні сталося близько 60 нападів на громадських активістів. Усі злочини лишилися не розкритими, адже їх замовників не названо, а самі розслідування тривають мляво або не відбуваються взагалі.

Під час обговорення депутатка Харківської міської ради Олена Горошко зазначила, що на Харківщині правозахисна діяльність теж є небезпечною, адже був напад на голову Харківського антикорупційного центру Дмитро Булаха, нещодавно невідомі принесли труну під квартиру очільника Чугуївської правозахисної групи Романа Лихачова. А молодого екологічного активіста Миколу Бичка з селища Есхар знайшли в лісі повішеним за нез’ясованих обставин…

Громадська активістка Юлія Гаджієва зауважила, що здійснює моніторинг порушень прав самих правозахисників, започаткований Асоціацією УМДПЛ, та порадила ділитися інформацією про подібні випадки, аби потім ініціювати кампанії на захист постраждалих.

А регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Харківській області Олександр Міненков наголосив на необхідності підвищення своєї обізнаності членами територіальних громад.

«Висновок: гуртуємося! – підвів рису політолог Марк Зобов, – тоді громадянське суспільство буде сильним».

Зауважимо, що кінопоказ відбувся за підтримки проекту «Долаючи розломи» Карітасу Харкова.

Георгій Кобзар

Смог над містом

Смог над містом

Кілька днів поспіль ЗМІ та Інтернет-простір рясніють інформацією про те, що мешканці м. Чугуєва Харківської області потерпають від смогу. Як слідує з уривчастих повідомлень з офіційних джерел, на даний час під Чугуєвом на території військового полігону горить торфовище. Люди жаліються, що буквально задихаються від диму, втім, будь-яких виразних роз’яснень владників з цього приводу так і не з’явилося. Тому ми вирішили задати кілька питань щодо цієї проблеми знаним фахівцям з громадського сектору.

Олег Перегон, еколог, координатор громадської організації «Зелений фронт»:

– Пане Олеже, чим пожежа на торф’янику є небезпечною?

– Торф’яник утворюється з болотних рослин – моху-сфагнуму та інших, – які за численні роки перетворюються на торф, що містить до 50-60% вуглецю. Він є добривом і добре горить.
Коли горять торфовища, вони палають під землею, тому побачити точно, які там ризики, можливості немає. Тушити їх дуже складно. Пожежна машина може в будь-який момент провалитися в це пекло, оскільки не видно, в якому стані цей торф’яник, наскільки він прогорів. Тому єдиним способом їх гасіння є заливання цілих площ території водою. Швидко погасити таку пожежу неможливо.
На щастя, великих торф’яників на території Харківщини немає – це не Полісся. Але дійсно, якщо торф горить, то виділяє їдкий дим, смог від якого може розноситися на великі відстані.

– А наскільки шкідливими є продукти паління торфу?

– По-перше, допоки що чітко не заявлено, що горить саме торф’яник… Але, маю зауважити, що будь-яка сажа та пил самі по собі є дуже небезпечними, тому що вони інтегрально збільшують шкідливий вплив від всіх інших речовин на здоров’я людини. Скажімо, може бути не така вже й висока концентрація фенолів у повітрі, але сажа подразнює слизові оболонки людини, адже вона адсорбує на своїй поверхні всі інші забруднення та провокує їх більше поглинання організмом людини. І сама по собі сажа може викликати хвороби легенів, серцево-судинної системи та провокувати навіть онкологічні захворювання. Торф – це органічна речовина, при спалюванні якої виділяються й канцерогени.

– Якими будуть Ваші поради в такій ситуації?

– Дітей, людей поважного віку та хворих я б радив взагалі тимчасово перемістити подалі від небезпеки. Провітрювати помешкання тільки тоді, коли вітер дме в протилежну від вашої будівлі сторону.
І ретельно прислухатися до рішень відповідних державних структур – Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) чи органів санітарного контролю.
Зауважу, що ДСНС створена для захисту людей від загрози життю та здоров’ю. Можливо, сьогодні концентрація шкідливих речовин у смозі є меншою, ніж прибори вловлюють. І зараз, на щастя, не горять населенні пункти та люди не «загинаються», як при великій пожежі. Тому ДСНС і не б’є тривогу.
Тут більше питань до санітарних служб та органів охорони здоров’я, оскільки, навіть за умов невеликої кількості токсичних елементів та канцерогенів, накопичення таких факторів може призвести до негативних наслідків.

Андрій Роханський, експерт ГО «Інститут правових досліджень та стратегій», кандидат медичних наук:

– Пане Андрію, наскільки постійний смог над містом є шкідливим для здоров’я?

– Будь-який дим є подразником дихальних шляхів, і його шкідливість залежить від концентрації. Судячи з тих фото, які опубліковані, щільність диму, що накрив населені пункти Чугуївщини, є досить високою.
З медичної точки зору, перша неприємність для здоров’я від їдкого диму – це подразнення дихальних шляхів: люди починають чхати і кашляти. Друга – це токсичний вплив самого диму, до складу якого входять різні продукти горіння.
Першими страждають люди з бронхіальною астмою, в яких починаються приступи – аж до так званого астматичного «статусу», коли вони вже не можуть зупинити напад звичними лікарськими засобами, що може навіть нести загрозу життю.
Зниження концентрації кисню в повітрі веде до ускладнень і в людей, що мають серцево-судинні захворювання, перш за все – серед осіб поважного віку. Дим може призводити до різного роду загострень – аж до інфаркту міокарда, коли недостатньо забезпечується киснем серцевий м’яз.
Часто страждають і діти – при отруєнні продуктами згоряння можливо запаморочення, нудота, блювота. У дітей меншою є маса тіла, менше об’єм легенів і циркулюючої крові, тому їм важче переносити такі токсичні явища.

– Що ж робити людям, коли ця пожежа невідомо коли закінчиться, а дихати вже сьогодні немає чим? Як зменшити вплив загрозливих факторів і зберегти своє здоров’я?

– По-перше, за можливості, не виходити без потреби на вулицю, а залишатися в закритих приміщеннях (і бажано їх при цьому кондиціювати). Вікна відкривати можна тоді, коли вітер змінить свій напрямок і не буде нести дим в сторону вашого житла або офісу. Коли все ж на вулицю вийти доведеться, варто використовувати маски, ватно-марлеві пов’язки, можна – просто якісь тканинні ганчірки, які потрібно змочувати і прикривати ними ніс і рот. Це допоможе зменшити вплив дратівливих чинників.

Якщо людині вже стало погано, потрібно, в першу чергу, відвести її в сторону від задимлення, і викликати швидку допомогу або лікаря.

– А щоб Ви порадили робити в цій ситуації представникам владних державних інституцій?

– Зрозуміло, оцінку того, наскільки токсичні і шкідливі елементи, що містяться в димі, повинні давати фахівці структури, яка раніше називалася «СЕС» (зараз вона входить до складу Держпродспоживслужби). Але, судячи з усього, вони ще не вступили в справу і досі мовчать.
Влада повинна не приховувати інформацію про те, що відбувається, а провести належне розслідування (нехай відповідні чини, наприклад, на вертольоті політають, як Зеленський, щоб оцінити масштаби пожежі). І обов’язково потрібно інформувати населення, розповідати про існуючу загрозу і плани щодо її ліквідації.
У нас же все-таки не мільйон гектарів тайги горить. Потрібно об’єднати зусилля всіх відповідних структур і якомога швидше подолати цю проблему.
Якщо ж буде встановлено, що пожежа сталася з вини якоїсь структури, постраждалі зможуть вимагати компенсації збитку для здоров’я в судовому порядку.

Інтерв’ю провів Юрій Чумак