І. У чому полягає проблема:
1. Теоретично, особи, які проживають на тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ), можуть навчатися в українських вищих навчальних закладах дистанційно. Наскільки я зміг з’ясувати, окремо отримувати ліцензію на надання дистанційних освітніх послуг навчальним закладам не потрібно. Принаймні, це випливає з постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1187-2015-%D0%BF#n452. В якій є лише вимога: «у разі запровадження дистанційної форми навчання ліцензіат повинен додатково дотримуватися вимог до кадрового і навчально-методичного забезпечення дистанційної форми навчання, а також забезпечити створення і функціонування системи управління дистанційною формою навчання та веб-ресурсами освітніх компонентів».
2. Інформацією про навчання школярів поділилися 2 особи, що працюють вчителями для дітей з Херсонської та Донецької областей.
Перша (з однієї з окупованих громад Херсонщини) розповіла, що в селищі, з якого вона виїхала, росіяни так і не спроміглися відкрити свою школу, тому діти навчаються де-юре в місцевій українській школі, а де-факто – дистанційно (в онлайні) з вчителями, яким вдалося евакуюватися на територію, контрольовану Україною або за кордон.
Вчителі вже мають досвід викладання в онлайні, набутий під час пандемії covid-19. По завершенні навчання діти отримують атестати державного зразка, в яких ніяким чином не відображається, що навчання було дистанційним. Додаткового ліцензування на видачу атестатів для здобувачів освіти, що навчаються в такий спосіб, школа не проходила і, за словами опитаної особи, воно не є необхідним. Вже є практика, коли здобуті атестати передавалися на окуповану територію «партизанськими тропами».
Одначе у Херсонській області був випадок, коли окупаційні «владники» дізналися про те, що дитина, яка закінчила школу, подала дистанційно документи на вступ в українській виш, та погрожували їй та матері «депортацією» (що відбувається у дикунський спосіб – людей просто вивозять на лінію розмежування, тобто, на лінію фронту, і кидають там). Врятувало їх те, що мати на той час вже вимушена була отримати паспорт рф…
До речі, якщо є висока небезпека навчатися онлайн із іншими учнями у віртуальному класі, батьки можуть перевести дитину на індивідуальне навчання. Тоді такий/а учень/иця навчається сам-на-сам з учителями, уникаючи спілкування зі сторонніми особами, він/вона та батьки не фігурують у загальних чатах у месенджерах тощо.
Вагомою проблемою є те, що ніяких захищених каналів комунікації між учнями на ТОТ та вчителями/школою немає.
Друга особа (з Маріуполя) повідала, що вона викладає для дітей, які здебільшого виїхали з окупованого міста, але є й такі, що в ньому залишилися та навчаються дистанційно, в онлайні. За її словами, на сьогоднішній день у такому режимі працює всього 6 маріупольських шкіл. Обов’язковою умовою роботи при цьому є те, щоб вчителі знаходилися на контрольованих Урядом України територіях (або в евакуації за кордоном, не в росії). Школа, в якій працює моя співрозмовниця, мала досвід працювати з екстернатом ще задовго до часів covid-19. Також адміністрація та вчителі цієї школи до 2022 року вже працювали з дітьми 9-х та 11-х класів з окупованих на той час територій.
Вчителька з Маріуполя повідомила, що онлайн заняття відбуваються в Google Meet, Google Classroom та Zoom. Наскільки ці сервіси є захищеними – важко сказати.
До лютого 2022 року, допоки була можливість перетинати лінію розмежування, здобувачі освіти самостійно (з батьками) приїжджали за документами. Після широкомасштабного вторгнення рф батьки з окупованих територій пишуть довіреності, надсилають їх електронною поштою, і зазначені в довіреностях люди перевозять/пересилають ці атестати «манівцями».
Також на сьогоднішній день теоретично є можливість, щоб абітурієнт звернувся до директора школи, аби той надіслав атестат до вишу, в який збирається дистанційно поступати дитина, що завершила школу. Теоретична – тому що, за правилами, що існували в 2023 році, вступники, які подавали документи віддалено, все одно потім мали відвідати заклад освіти очно для подачі оригіналів документів. І, якщо через 3 місяці після вступу, вони цього не зробили, наказ на зарахування мав бути анульований (докладніше про це читай тут: https://www.education.ua/news/2023/06/29/vstup-iz-tymchasovo-okupovanykh-terytoriy-u-2023-rotsi/). Отже, виходить, що діти, які залишилися на окупованих територіях, в 2023 році не мали практичної змоги навіть дистанційно поступити до українських вишів.
ІІ. Мої висновки та пропозиції:
1. На сьогоднішній день навчання учнів/ениць на тимчасово окупованих територіях відбувається здебільшого в школах, що юридично залишилися працювати, педагогічні працівники/ці яких виїхали з ТОТ. Найбільшою проблемою при цьому є забезпечення безпеки учнів, які, разом із своїми батьками, ризикують опинитися під репресіями з боку окупантів. З огляду на це, вважаю за доцільне розглянути варіант започаткування проєкту з розробки та впровадження захищеного програмного забезпечення з онлайн навчання для шкіл, які надають дистанційні освітні послуги для дітей з ТОТ.
2. Порядок прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#Text (у редакції Наказу МОН № 866 від 19.07.2023) містить у п. 11 цілком слушну диспозицію: «Після прийняття приймальною комісією рішення про рекомендування до зарахування заявники зобов’язані виконати вимоги для зарахування на місця державного замовлення, а саме подати особисто оригінали документів, передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що регламентують вступ до закладів фахової передвищої або вищої освіти у поточному році, з урахуванням особливостей, зазначених у цьому Порядку. У разі настання обставин, що об’єктивно унеможливлюють особисте подання заявником оригіналів документів, передбачених Правилами прийому, заявник надсилає на електронну пошту Центра (приймальної комісії закладу освіти) скановані копії (фотокопії) відповідних документів».
Але ця норма повністю нівелюється наступним абзацом того ж пункту: «Оригінали документів (крім сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання), які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що регламентують вступ до закладів фахової передвищої або вищої освіти у поточному році, обов’язково мають бути подані до приймальної комісії закладу вищої/фахової передвищої освіти впродовж трьох місяців після початку навчання. У разі неподання цих документів та/або не укладання договору про навчання у встановлений строк наказ про зарахування скасовується в частині зарахування такого заявника».
Себто, абітурієнт з ТОТ може дистанційно подати документи для вступу до вишу і навіть бути зарахованим до навчання в ньому. Проте, якщо протягом 3-х місяців з початку навчання не надасть до вишу оригінали документів (що майже неможливо за умов проживання на ТОТ), він/вона буде відрахований.
На мою думку, МОН має внести зміни до цього наказу, які б дозволяли молоді з ТОТ дистанційно навчатися в українських вишах за скан/фото-копіями документів. Вимога подати оригінали документів має пред’являтися лише у двох випадках: 1) якщо студенту/ці вдалося виїхати на контрольовану територію України, 2) якщо ЗСУ визволили ту частину ТОТ, де проживає студент/ка. І едвокасі-кампанія, спрямована на те, щоб МОН вніс відповідні зміни до вищезазначеного наказу, могла б стати файною лептою у добру справу з відстоювання прав учнівської/студентської молоді, яка нині виживає на ТОТ.
Юрій Чумак, голова ЦППД «ДУМА»