Select Page
Якщо вам у закладі харчування кажуть, що в них немає туалету – відсилайте їх на три букви!

Якщо вам у закладі харчування кажуть, що в них немає туалету – відсилайте їх на три букви!

І ці літери – ДБН.

Неодноразово стикаючись із ситуаціями, коли в закладах громадського харчування, (наприклад, у мережі «Кулиничі») відвідувачам заявляють, що в них ніде руки помити, оскільки туалет відсутній, я вирішив розібратися у ситуації та отримати правову оцінку таких дій.

Тому звернувся до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з таким інформаційним запитом:

На наше переконання, заклади громадського харчування (принаймні ті з них, де здійснюється харчування клієнтів «на місці») мають бути обладнані туалетами. Оскільки, відповідно до п. 3.6. «Санітарних правил для підприємств громадського харчування», підприємства громадського харчування «повинні бути обладнані двома системами каналізаційних труб: для виробничих стічних вод і для фекальних вод (з туалету, душа)».

При цьому, наявність цих туалетів повинна гарантувати не тільки дотримання санітарних норм з боку персоналу, але й доступність для відвідувачів можливості помити руки перед їжею та здійснити інші свої потреби. Що має убезпечити людей від харчових отруєнь та заражень інфекційними хворобами.

На жаль, така доступність забезпечена далеко не скрізь. Крім вищенаведеного уривку з «Санітарних правил для підприємств громадського харчування», нам не вдалося відшукати законодавства України в даній сфері. Але ми певні, що існують нормативно-правові документи, які регулюють дану діяльність.

З огляду на те, що саме на очолювану Вами Службу покладено організацію діяльності з дотримання безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, та відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», просимо надати інформацію: Чи мають заклади громадського харчування (принаймні ті з них, в яких здійснюється харчування клієнтів «на місці») бути обладнані туалетами?

На днях отримав відповідь. У ній перший заступник голови Держпродспоживслужби Андрій Жук дає чітку й недвозначну резолюцію: ДБН В.2.2 25:2009 ВСТАНОВЛЕНО ВИМОГИ ЩОДО НАЯВНОСТІ ТА ОБЛАШТУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА ТУАЛЕТІВ!

40257889_10212248796190397_8394715237336481792_n

40158664_10212248797030418_1096230131027935232_n

«Вимоги до проектування нових і тих, що реконструюються, підприємств харчування (закладів ресторанного господарства), які знаходяться у будинках, що стоять окремо, входять до складу багатофункціональних будинків і будинків іншого призначення, вбудовуються та прибудовуються до житлових будинків встановлено Державними будівельними нормами України «Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства)» ДБН В.2.2 25:2009, вимоги яких поширюються на проектування всіх типів підприємств харчування (закладів ресторанного господарства), незалежно від їх організаційно правової форми і форми власності. Зазначеними ДБН В.2.2 25:2009 також встановлено вимоги щодо наявності та облаштування в закладах ресторанного господарства туалетів».

Отже, якщо Вам будуть щось мугикати про відсутність санвузлу у закладі харчування – відсилайте їх на три букви! І ці літери – ДБН. Тобто, Державні будівельні норми.

Юрій Чумак

У Харкові сусіди забороняють дівчині з інвалідністю побудувати у під’їзді пандус

У Харкові сусіди забороняють дівчині з інвалідністю побудувати у під’їзді пандус

Із дискримінацією зіткнулась бронзова призерка чемпіонату світу Анна Пашкова.

Через ґвалт, який зчинили сусіди спортсменки Анни Пашкової, будівники відклали встановлення пандусу. Дівчина – член Національної параолімпійської збірної з фехтування на візках, вона виборола чимало нагород, серед яких і бронза Чемпіонату світу. Зараз вона також активно готується до чергового чемпіонату Європи, який відбудеться у вересні. Але через інвалідний візок, до якого вона прикута вже понад 4 роки, жінка не може вільно спускатися зі сходів у будь-який час. Здатність ходити Анна втратила через важку хворобу – у неї була пухлина спинного мозку. З того часу Анна, яка живе на 8 поверсі, щоб виїхати із під’їзду, покладається на підтримку рідних або просить перехожих про допомогу.

Аби мати можливість виходити з багатоповерхового будинку, декілька місяців тому жінка власним коштом встановила пандус на сходах. Але через надзвичайно гострий кут спускатися ним було неможливо. Тоді жінка звернулася по допомогу до громадської організації «Креавіта», яка встановлює в Харкові пандуси. Архітектор громадської організації розробив проект, закупили матеріали та майстри мали розпочати будівництво.

«Пандус має бути під дуже низьким нахилом. Він із сітки, яка пропускатиме дощ і сніг, клумбу не пошкодять, усі квіти під ним жити зможуть. А люди почали кричати», – ледве стримує сльози жінка.

Сусіди Анни почали лаятися і не дозволили майстрам розпочати будівництво пандуса. Жінці закидали, що пандус вплине на вартість квартир на низьких поверхах, що на ньому спатимуть бомжі, що жінка буде з пандуса заглядати у вікна до сусідів. Головним аргументом проти була відсутність паперів, які б офіційно дозволяли встановити конструкцію.

Документи отримати й дійсно важко – колишній кооперативний будинок ще не є юридично ОСББ і не стоїть на балансі у Харкові. Але навіть це не може стояти на заваді законів України, вважає правозахисник Юрій Чумак.

«Відповідно до законодавства України, входи повинні бути обладнані пандусами для пересування дитячих та інвалідних колясок. (ДБН – Державні будівельні норми). Необхідно забезпечити рівність не лише прав, а й можливостей. Усі люди мають право на вільне пересування, не важливо – живуть вони у цьому будинку, чи хтось із обмеженими можливостями приїхав в гості до мешканців», – підкреслив правозахисник.

«КОМЕНТАРІ. Харків»

Газовые вымогатели

Газовые вымогатели

Сижу, никого не трогаю… Открываю свою электронну почту. А там – от «Харьковгаза» ЭТО: ВИМОГА-ПОВІДОМЛЕННЯ про сплату заборгованості за спожитий природний газ.

Думаю: какая-такая «несплата», я вовремя плачу за коммуналку, у меня все ходы записаны!

А там – страшное: многабукафф с упоминанием условий «Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам».

И грозное:

«У зв’язку з порушенням вказаних строків розрахунків за природний газ, станом на 10.08.2018 за Вашим особовим рахунком накопичена заборгованість в сумі 294,8 грн… Якщо заборгованість в сумі 294,8 грн. не буде погашена в строк до 01 серпня 2018 року, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу Споживачу…».

Дальше – перечисление всяческих «кар небесных», которые мне вскоре грозят, если не метнусь срочно платить 294,8 грн:

— на меня подадут в суд и потом еще и взыщут 1762 грн судебного сбора;

— сдерут с меня пеню;

— еще и начислят «інфляційні нарахування за порушення боржником грошового зобов’язання»…

В общем, я бы, наверное, тут же в страхе кинулся в банк погашать сию «задолженность», если бы не а) был уверен, что никакой задолженности у меня нет; б) на календаре уже 14 августа, и до 1 августа мне ну никак не успеть.

И тогда я обратился к своему другу – «Гуглу», дабы спросить у него, как на языке уголовного права называется, когда с человека что-то требуют безосновательно, еще и угрожая поражением в правах. И – «эврика!» – нашел 189 статью Уголовного кодекса Украины. Что и помогло мне написать ответ вымогателям:

Доброго дня!

Вочевидь, сталася якась помилка!

За червень ми розрахувалися.

А за липень платіжка ще не надходила.

Отже, прошу мені безпідставні ВИМОГИ не надсилати.

У протилежному випадку буду змушений звернутися до правоохоронних органів щодо відкриття до винних осіб кримінального провадження за ст. 189 Кримінального кодексу України (вимагання):

«Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою… обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб (вимагання), – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк».

З повагою,

Юрій Чумак, правозахисник.

 

И буквально через пару часов имел удовольствие прочитать следующее письмо:

«Добрий день, шановний клієнт!

Приносимо вибачення за некоректну інформацію, зазначену в попередньому листі…

З повагою,

Центр обслуговування клієнтів».

Юрий Чумак

«Вгору»

Як започаткувати «шерифів» у своїй громаді? – Мешканці Циркунів отримали інформацію для роздумів

Як започаткувати «шерифів» у своїй громаді? – Мешканці Циркунів отримали інформацію для роздумів

У Циркунівській ОТГ пройшов захід, присвячений механізмам залучення цивільних осіб до вирішення безпекових проблем у громадах.

Циркунівська сільська об’єднана територіальна громада Харківської області утворилася цього року. До її складу увійшли 9 сіл, в яких разом проживає понад 9 тис. населення. 29 квітня 2018 року відбулися перші вибори до ради ОТГ, в результаті яких сільським головою було обрано Миколу Сікаленка.

А незадовго до цього, 28 лютого, у Харкові пройшов круглий стіл, в ході якого команда «Фонду милосердя та здоров’я» спільно з Інформаційним ресурсним центром «Правовий простір» представили проект «Шерифи для нових громад», покликаний розповісти про успішний досвід територіальних громад пілотних областей у самостійному вирішенні безпекових проблем.

Одним із активних учасників круглого столу був Андрій Сікаленко – старший інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області. Його зацікавила ідея проекту і він розповів про неї своєму батькові. Коли того обрали сільським головою Циркунівської ОТГ…

І на запрошення Миколи Сікаленка 15 серпня 2018 року до Циркунів завітав координатор проекту «Шерифи для нових громад» Юрій Чумак.

Гість наголосив, що у новостворених спроможних об’єднаних територіальних громадах є можливість самостійно визначати пріоритети розвитку, і при цьому приділяти більше уваги забезпеченню громадської безпеки.

Він нагадав про те, що небайдужі громадяни можуть долучатися до громадських формувань з охорони громадського порядку, а також виконувати громадські роботи за видом інформування щодо запобігання порушень громадського порядку від центрів зайнятості – за умови вибору такого виду робіт відповідною місцевої радою. Також територіальні громади можуть знаходити способи мотивації праці таких активістів, зокрема, призначаючи їх на посади інспекторів сільрад або рад ОТГ з охорони правопорядку.

Розповідаючи про це, Юрій Чумак представив стрічку «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук), що повідує про цікаву практику села Стара Збур’ївка Херсонської області, де двоє чоловіків за підтримки сільради взяли на себе функції охорони громадського порядку. А в якості демонстрації досвіду Харківщини правозахисник показав сюжет «На Харківщині нічний спокій бережуть шерифи», нещодавно знятий у с. Одринка Нововодолазької ОТГ журналістами «Вісті Ньюс».

По закінченні перегляду відбулося жваве обговорення побаченого та почутого.

Ось як про це написав циркунівський активіст Михайло Ігнатов:

«Найбільш активна частина депутатів і членів виконкому Циркунівської ради, голова Циркунівської ОТГ Сікаленко М.В. прослухали інформацію на предмет організації на території ОТГ системи, що допомагає поліції наводити лад і відповідати за внутрішній суспільний порядок у населеному пункті. Ми дізналися про те, що в деяких ОТГ, селах і селищах України для забезпечення порядку люди самоорганізовано, на засадах, що не суперечать законодавству України, створили – де громадське формування з відставних пенсіонерів системи МВС, де козацьку групу, де просто охоронне співтовариство…

Задавалися питання, одержувалися відповіді, вносились пропозиції. Отримана інформація до роздумів, обробки, а, можливо, до подальшої розробки та затвердження у всіх необхідних інстанціях.

Радує те, що тема забезпечення правопорядку в нашій ОТГ не залишається без уваги сільради і більшої частини активу ОТГ».

Зауважимо, що захід було проведено в рамках проекту «Шерифи для нових громад», що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта.

DSC01832

Георгій Кобзар

Майже 2,5 тисячі підлітків тепер знають, як правильно спілкуватися з поліцією

Майже 2,5 тисячі підлітків тепер знають, як правильно спілкуватися з поліцією

За десять місяців у 24-х областях України пройшли майстер-класи для підлітків про те, яким чином можна запобігати порушенням їхніх прав з боку працівників поліції. Такі тренінги відбулися завдяки залученню регіональних тренерів в межах проекту «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ.

За оцінками фахівців, підлітки вважаються однією з найвразливіших категорій населення у діяльності правоохоронних органів. До прикладу, за результатами опитування молоді проекту ЮНІСЕФ «U-Report», «Права дітей, жовтень 2016», 40% репортерам було важко відповісти на запитання «На Вашу думку, чи дотримуються у Україні права дітей та підлітків (до 18 років)?». Підлітки не знають, які мають права, тому не вміють реагувати на їхнє порушення.

Якимось чином змінити такий порядок денний в кращу сторону і був покликаний проект «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ (Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів) у період з 15 листопада 2017 – 15 серпня 2018 рр. На виконання проекту організацією були залучені тренери у 24-х регіонах, які, в цілому, провели 75 тренінгів про основи спілкування з поліцією.

Основною аудиторією майстер-класів стали підлітки 14-18 років, які перебувають у конфлікті із законом, або можуть мати (в т.ч. негативний досвід) спілкування з працівниками поліції/ чиї права можуть бути порушеними. В цілому, такі тренінги відбувалися для вихованців таких навчально-виховних закладів, як: школи-інтернати, притулки, установи виконання покарань, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, дитячі будинки, центри соціального проживання для неповнолітніх та підлітків та ін.

За словами Юрія Чумака, голови Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ, особливістю проведених тренінгів у Харківській області було те, що вдалося залучити до них працівників поліції. «Раніше неодноразово доводилося чути від представників адміністрацій шкіл: мовляв, навіщо ви дітям все про їх права розповідаєте, адже вони й так занадто «грамотні», краще розкажіть їм про обов’язки. На що я, зазвичай, відповідав, що кожен мусить займатися своєю справою: правозахисники інформують про права, а про обов’язки нехай оповідають працівники прокуратури чи поліції», – ділиться враженнями пан Чумак.

Тренер розповідає, що в межах проекту вдалося провести конвергентні заходи, коли правозахисник спілкувався з підлітками разом із поліцейськими.

«У Харкові ми зробили це разом із Патрульною поліцією, яка працює з освітніми закладами в рамках свого проекту «Шкільний офіцер поліції», а в області – спільно з офіцерами ювенальної превенції та іншими працівниками поліції», – ділиться досвідом пан Чумак.

Крім того, тренер зазначає, що це мало гарний результат: представник Асоціації УМДПЛ, що має чималий тренерський досвід, в інтерактивній манері спілкувався з підлітками, відповідаючи на їх питання, пов’язані з сюжетами мультфільмів, у першу чергу – присвячені спілкуванню неповнолітніх із поліцейськими; а правоохоронці розповідали юнакам та дівчатам про особливості правового статусу підлітків, наводили цікаві приклади з поліцейської практики.

«І разом ми «програвали» сценки зустрічі молодої людини з правоохоронцем на вулиці. Вийшло файно!», – додає пан Чумак…

На жаль, за оцінками експертів Асоціації УМДПЛ, на сьогодні філософія ставлення оновленої поліції до підлітків концептуально майже не відрізняється від тієї, яку МВС сповідувало ще за часів СРСР – пріоритет завдань з протидії злочинності над вихованням, котре, як правило, зводиться до проведення формальних і суто іміджевих заходів.

Тому за результатами проекту організацією було також розроблено шість базових рекомендацій для Національної поліції України. До таких рекомендації, серед іншого, увійшли: потреба оновити та осучаснити нормативно-правову базу діяльності підрозділів ювенальної превенції та шкільних офіцерів поліції, а також розширити формат взаємодії поліції і Міністерства освіти в питаннях здійснення виховної та просвітницької роботи у молодіжному середовищі.

Асоціація УМДПЛ

Громадських помічників дільничних «помножили на нуль»

Громадських помічників дільничних «помножили на нуль»

В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Чому ми пишемо про це в минулому часі?

Для успішного формування й розвитку партнерських відносин між населенням і Національною поліцією необхідно створення відповідних правових і соціально-психологічних умов, використання всіх наявних можливостей з боку державних і місцевих органів влади, поліції та громадськості.

У п. 3 Указу Президента України №1119/2005 «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності», Міністерству внутрішніх справ України було доручено, зокрема, «затвердити програми з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби із злочинністю, зокрема як громадських помічників дільничних інспекторів міліції з числа членів громадських формувань з охорони громадського порядку».

І в наказі МВС України №550 від 11.11.2010 року «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» значна увага приділялася організації діяльності громадських помічників дільничних інспекторів міліції – цьому було присвячено цілий розділ 17.

В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів.

А громадський помічник дільничного, який живе в селі, знав там кожного, завжди був на сторожі громадського порядку, його діяльність була спрямована, в першу чергу, на профілактику правопорушень.

Чому ми пишемо про це в минулому часі?

А тому що, у зв’язку з прийняттям наказу МВС №650 від 28.07.2017 року «Про затвердження інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», наказ №550 від 11.11.2010 року втратив чинність. А в новому нормативному акті відсутні норми, які регулюють діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції.

І, як слідує з листа-відповіді Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України №20/5/02-38зі,40зі від 27.03.2018 року на інформаційний запит голови Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», очільника Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрія Чумака, «нормативно-правові акти, які регламентують діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції у Національній поліції не приймалися».

Отже, на сьогоднішній день утворився «юридичний вакуум» у сфері регулювання діяльності громадських помічників дільничних офіцерів поліції, що призводить до неможливості їх роботи у правовому полі.

Зауважимо, що дане питання піднімалося правозахисниками під час виїзного засідання Громадської ради при МВС, що відбулося 19 червня 2018 р. у м. Маріуполі Донецької області. Втім, ніякої реакції з боку Міністерства внутрішніх справ не було.

Тому Ю. Чумак звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Нацполіції Сергія Князєва з проханням «надати вказівку відповідним службам МВС та Національної поліції розробити та підготувати до затвердження відповідний нормативний документ, який би регламентував діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції – як важливого елементу участі громадян у забезпеченні громадської безпеки в громадах України».

На жаль, замість відповіді по суті, від МВС та Нацполіції надійшли «відмазки».

Міністерство внутрішніх справ у листі від 26.07.2018 року обмежилося констатацією того факту, що «на сьогодні основним нормативним актом, що регулює залучення населення до охорони громадського порядку є Закон України від 22 червня 2000 року №1835-ІІІ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», і що «цим Законом врегульовані правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, форми і методи їх роботи під час взаємодії, у тому числі, з Національною поліцією України».

Так ми про це й так знали. Складається враження, що відповідь готував якийсь черговий «капітан очевидність» (на жаль, не відаємо, яке його звання в поліції).

А Нацполіція у своєму листі №20/05/03-Ч-207 від 25.07.2018 року відписалася, що «діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ згідно із законом. Отже вимоги пункту 3 Указу Президента (вочевидь, мається на увазі Указ «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності» – автор) органів поліції не стосуються, оскільки вони не є правонаступником «міліції».

Також Нацполіція нагадала, що «до громадських помічників зараховували виключно членів громадських формувань з охорони громадського порядку, а їх функції, права та обов’язки були сформовані відповідно до зазначеного Закону (очевидно, мається на увазі Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» – автор), що фактично було дублюванням їх діяльності».

Це так, утім, не зовсім. Бо громадські помічники дільничних дійсно були членами громадських формувань з охорони громадського порядку та пропонувалися на такі посади загальними зборами громадських формувань. Але ці помічники закріплювалися за конкретним дільничним, який і здійснював керівництво діяльністю своїх помічників, давав їм відповідні доручення. Громадські помічники напряму й повсякденно працювали у зв’язці з дільничними, мали відповідні значки. Очільники міськрайорганів і дільничні інспектори проводили регулярні навчання для таких помічників. Працюючи у тісній «спайці» з дільничним, громадські помічники мали змогу дієво надавати допомогу міліції в охороні громадського порядку. Тобто, діяли на постійній основі й доволі ефективно.

Так, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка вже кілька років працюють 2 місцеві громадські помічники дільничних. Місцеві жителі звикли, що є «шерифи», які профілактують та викривають злочини. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає помічників дільничних. До речі, про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки навіть було знято документальний фільм «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук), який висувався від України для номінації на «Оскар» у 2016 році.

Діяльність же громадських формувань з охорони громадського порядку здійснюється, так би мовити, час від часу: вони виходять на спільні патрулювання разом із поліцейськими, долучаються до забезпечення правопорядку під час масових заходів тощо. І в невеликих селах, де цілого формування (чисельність якого, відповідно до законодавства, має бути не менше 10 членів), як правило, не буває, без громадських помічників дільничних обходитися складно.

Зараз у регіонах України громадські помічники продовжують діяти фактично (хоча юридично їх вже не існує). Тим більше, що в багатьох «шерифів» ще не вийшов термін дії виданих раніше посвідчень.

За нашою інформацією, на Харківщині наразі працюють 57 громадських помічників дільничних. Для порівняння, у листопаді 2017 року (на момент прийняття нової Інструкції для дільничних офіцерів поліції) їх нараховувалося 108 (97 в районах області та 11 – у Харкові).

З такою тенденцією, до кінця року їх просто «помножать на нуль» – по всій країні. І поліція залишиться ще без одного з важливих та дієвих інструментів з охорони громадського порядку. Особливо – в сільській місцевості.

«Дублювання діяльності», – кажете?! Та в нинішніх умовах правоохоронцям слід ледь не молитися на тих, хто допомагає їм у профілактиці правопорушень та боротьбі зі злочинністю! Адже робота поліції може бути ефективною лише за широкої підтримки з боку громадськості. Здається тільки, що сама поліція не дуже зацікавлена в такій підтримці. Чому? – питання, на яке ми не маємо відповіді.

Георгій Кобзар