У межах проведення акції «16 днів проти насильства» працівники кафедри педагогіки та психології факультету № 3 організували та провели зустріч із курсантами всіх курсів факультету № 3 за спеціальністю «Психологія». Вони переглянули документальну стрічку «Абетка», надану кіноклубом Docudays UA «ДУМАй!». До обговорення кінострічки підключився експерт-правозахисник, екс-помічник міністра МВС, голова Центру правових та політичних досліджень «Дума» Юрій Чумак.
Після перегляду курсанти висловили свої думки стосовно порушення прав жінок під час війни та особливостей профілактики та подолання наслідків насильства щодо жінок, відношення до проблеми домашнього насильства та документалістики. Курсантській молоді розповіли про особливості реагування міжнародних і вітчизняних установ на факти порушення прав жінок під час війни.
Напередодні Дня Гідності та Свободи й у рамках відзначення першої річниці деокупації м. Херсона мешканців Переяславської міської територіальної громади запросили до безкоштовного перегляду документального фільму «Нескорений Херсон», який по обіді понеділка, 20 листопада, відбувся в 2-му корпусі КЗ «Переяславський ЦКМ». На презентації були й кореспонденти Proslav.
На початку кінопоказу до кількох десятків присутніх у залі учнів закладів середньої освіти Переяславської громади, студентів та охочих містян звернувся адміністратор Молодіжного центру «Зустріч», переселенець з Херсонщини Денис Скрипець. Він поділився власною історією перебування на окупованій Херсонщині. Зазначив, що має велику честь бути співініціатором показу цієї важливої стрічки для мешканців нашої громади.
Фільм був представлений пересувним кіноклубом Docudays UA «ДУМАй!». Про його діяльність учасникам зустрічі розповів Юрій Чумак. Підкреслив, що мережа DOCU/CLUB, яка виросла з Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA, спрямована на підвищення обізнаності про права людини та вільний доступ громадян України до кращої документалістики з усього світу. За допомогою фільмів та дискусій кіноклуби Docudays UA, серед іншого, формують в українському суспільстві розуміння людської гідності як найвищої цінності, розвивають громадянський активізм та формують активне громадянське суспільство.
Нині мережа налічує близько 500 кіноклубів, які працюють як самостійні ініціативі групи при громадських, державних та комунальних установах по всій Україні. Упродовж 2022 року і цьогоріч, попри виклики воєнного стану, діяльність відновили понад 160 кіноклубів. У колекції Мережі DOCU/CLUB більше 130 стрічок з медіатеки Міжнародного фестивалю Docudays UA, серед яких призери Sundance Film Festival, Sheffield Doc/Fest, Watch Docs та інших знакових фестивалів.
Надалі відбувався безпосередній перегляд стрічки «Нескорений Херсон». Її героями стали журналісти медіаплатформи «Вгору», які фіксували все, що відбувалося в місті протягом півтора року від захоплення російськими військовими обласного центру: мітинги херсонців, окупацію та звільнення рідного міста, затоплення його через підрив Каховської ГЕС і щоденні обстріли. Унікальні кадри документального фільму показують, якими були для Херсона та його жителів ці тяжкі дні, в яких умовах та з якими ризиками довелося працювати журналістам. Кадри зібрав воєдино режисер Устин Данчук. Герої цієї стрічки – фотокореспондент Олександр Корняков, журналістки Ліза Жарких та Ірина Ухваріна, директорка Ілона Коротіцина. Вони не припиняли роботу після захоплення міста росіянами, були активними учасниками мітингів, інформували про події в Херсоні. Певна частина стрічки присвячена самовідданій боротьбі херсонців, які виходили на мирні акції протестів, аби чинити опір російській пропаганді та показати окупантам, що з квітами та триколорним ганчір’ям їх тут ніхто не чекав. У фільмі використані фото та відеоматеріали фотокореспондента «Вгору» Олександра Корнякова. Видається, саме вони й відкривають для всього світу реалії життя в Херсоні під час війни – світ, фактично, й бачив окупацію Херсона через об’єктив Корнякова. Також, забігаючи наперед, саме його робота справила найбільше враження на тих, хто поділився думками про побачене опісля перегляду.
Як дізналися глядачі з 72-хвилинного фільму, частина журналістів прийняла рішення лишитись в окупації й продовжувати свою роботу. хтось перебував у місті аж до звільнення, комусь довелось виїхати. Чоловіки та жінки, ризикуючи життям, збирали матеріали, фіксували на фото та відео все, що відбувалось в окупованому місті, збирали докази воєнних злочинів рф, яка, за допомогою своїх проксі, тероризувала місцеве мирне населення. Важливо, що де б не перебували члени команди, попри постійну загрозу рідному місту, вони не втрачають оптимізму, вірять у перемогу та працюють, демонструючи Україні та світу, що Херсон живий і буде жити. «Нескорений Херсон» – це стрічка про любов до рідного міста.
Як розповів після зустрічі режисер стрічки Устин Данчук, концепція фільму складалась з декількох частин, у кожній з яких є маленькі історії, які близькі кожному херсонцю. Події, які зображені у стрічці, розбили на сезони: весна 2022 року, літо, осінь та зима. А також, як епілог наприкінці, до фільму увійшли події, що відбувались після підриву греблі Каховської ГЕС у цьому році.
Наразі творці фільму планують покази в різних містах України, відкриті до співпраці. Кажуть, у вільному інтернет-доступі стрічка наразі не викладатиметься. Фільм також буде подаватись на міжнародні фестивалі документального кіно.
Після перегляду фільму глядачі могли висловити свої емоції. Слід зазначити, що, окрім присутніх у залі переяславців, фільм, за допомогою інтернету та zoom-підключення, дивилися й мешканці Херсонщини – учні та колеги Дениса. Люди говорили про те, що з кадрами фільму пережили знову біль і страх, свідками яких були. Але через усю кінострічку іде думка – Херсон нескорений, перемога буде за нами. За відгуками школярів-переяславців стає зрозуміло, що вони дивилися із завмиранням кадри війни та історії херсонців. І, хай і не були безпосередніми очевидцями цих подій, як виявилося, багато знають про них.
Фінальні титри стрічки пройшли під палкі оплески присутніх, якими вони нагородили присутню в онлайн-режимі творчу групу на чолі з режисером Устином Данчуком, журналісткою Іриною Ухваріної, керівником пересувного кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрієм Чумаком. Безумовно, історія нескореного Херсона цього надвечір’я не залишила байдужим нікого з присутніх у залі.
25 серпня на базі Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги відбувся онлайн правовий кінозал. Захід був приурочений до Дня Незалежності України.
Керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак представив глядач(к)ам документальну стрічку «Літургія протитанкових перешкод» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука.
Це маленьке оповідання про кількох скульпторів, які на початку повномасштабної війни робили протитанкові «їжаки».
В якості експерта був запрошений волонтер та актор театру Сергій Івушкін. Він розповів про свій досвід волонтерської діяльності, відповів на запитання учасників/ць перегляду, а також поділився своїми враженнями від побаченого.
Зокрема, пан Сергій зауважив:
«Цей фільм пронизаний трагічним символізмом, який найбільш зрозумілий саме українцям. Тим, хто безпосередньо зіткнувся з ворожими атаками, бомбардуваннями та обстрілами. Тут немає ніяких діалогів, інтерв’ю чи розповідей. Лише молитва на початку та в кінці. Це мовчазливе спостерігання за чоловіками абсолютно мирної професії, які були вимушені змінити її, щоб допомогти боронити рідну землю. Спостерігання за створюванням скульптурної композиції Ісуса, що сходить на Голгофу – з одного боку, та виготовленням металевих протитанкових перешкод – з іншого. А ще біль, багато болю. За загиблих людей, за зламані життя, за зруйновані міста та села… За найважчий у світі тягар, який, подібно Господу нашому, несе на собі народ України. «Літургія протитанкових перешкод» – це наша спільна молитва за волю, життя та перемогу».
Кіноклубу Docudays UA при філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області – бути!
До такого рішення прийшли працівники/ці Черкаської пробації після того, як на практиці пересвідчилися, наскільки дієвим інструментом впровадження цінностей прав людини та правосвідомої поведінки є документальне кіно від Docudays UA.
До філії Центру пробації в Черкаській області завітав пересувний кіноклуб Docudays UA «ДУМАй!», модератор якого, правозахисник Юрій Чумак представив стрічку польського режисера Міхала Щесняка «Точка відліку».
Головна героїня фільму Анета, що в юності «бунтувала по повній», у 19 років й опинилася у в’язниці за вбивство. Через 9 років їй, на шляху до ресоціалізації, пропонують доглядати за Геленою, яка є важко хворою з дитинства та перебуває у будинку для літніх людей…
Перегляд документального кіно став файною основою для глибокого обговорення. Працівники/ці Черкаської пробації знайшли чимало ключових моментів у стрічці, які можуть відповідати назві фільму – «Точка відліку». І поділилися думками про те, що їх найбільше вразило.
Зокрема, провідна фахівчиня Леся Кикоть зауважила: «Дуже сподобалась сюжетна лінія, збудована на контрасті двох людських історій. Коли показано стареньку з інвалідністю, яка, незважаючи на те, що бачила світ лише з вікна, є «реалістичною» та, фактично, оптимістичною, бо радіє кожному промінчику сонця. І дівчина Анета, яка була оточена рідними й близькими, мала молодість і здоров’я, проте пред’являла претензії до життя та, власне, потрапила за ґрати. Також зацікавило, як у Польщі вирішується питання соціальної адаптації засуджених, коли їх залучають для допомоги особам поважного віку. Творячи добро для інших, такі засуджені самі проходять своєрідну психотерапію».
Як наголосила заступниця начальника філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області Оксана Кирей, демонстрація документального кіно від Docudays UA працівникам/цям і суб’єктам пробації має важливе значення. Адже документальні фільми показують реальні історії, розкриваючи культурні реалії та соціальні проблеми, порушення прав людини. Це сприяє формуванню більш глибокої соціальної свідомості та спонукає до роздумів про можливі шляхи подолання таких проблем. Також такі правові кінозали сприятимуть підвищенню правової свідомості та культури серед клієнтів пробації, надихатимуть їх на дотримання закону та повагу до прав і свобод кожної людини.
Враховуючи це, і було прийнято рішення створити найближчим часом кіноклуб Docudaya UA при філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області. А Юрій Чумак пообіцяв методично сприяти його становленню та розвитку.
24 липня на базі Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги відбувся онлайн правовий кінозал на тему «Шлях до свободи». Захід був приурочений до Дня Української державності.
Керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак представив глядач(к)ам документальну стрічку «Від шепоту до крику» режисера Бена Мозеса (США).
У ній переплітаються 5 сюжетних ліній:
1. Україна. Вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Вибори 2004 року та Помаранчева революція.
2. Венесуела. Узурпація влади революціонером Уго Чавесом.
3. Єгипет. 30 років президентства Хосні Мубарака та «Арабська весна» 2011 року.
4. Малайзія. Протистояння з владою колишнього віце-прем’єра Анвара Ібрагіма.
5. Зімбабве. Як борець з колоніалізмом Роберт Мугабе перетворився на диктатора.
Як зауважив Юрій Чумак, всі 5 показаних країн мають багаті природні ресурси, більшість із них – вигідне географічне становище, але населення зазнавало значних економічних труднощів через корупцію владників. Герої стрічки – це студентські лідери (Венесуела), молоді фахівці (Єгипет), політики-опозиціонери (Малайзія та Зімбабве) та колишній президент (Україна). Усі вони живуть на різних континентах і належать до різних культур, але всі прагнуть справедливості та свободи. І за цю свободу доводиться боротися.
Під час обговорення фільму, директорка Чугуївського Місцевого центру з надання БВПД Уляна Кудрик звернула увагу на слова колишнього журналіста Андрія Шевченка (сьогодні він– заступник міністра оборони України): «Дорога від свободи набагато коротша, ніж дорога до свободи». Бо дійсно, велику загрозу несуть ситуації, коли владу узурпують авторитарні правителі або диктатори. Приміром, як це сталося у сусідній росії, яка не тільки перетворилася на тюрму для власного народу, але ще й намагається військовим шляхом загарбати Україну.
Одначе учасники/ці правового кінозалу зійшлися на думці, що всі диктатори зрештою погано закінчують, і Україна обов’язково переможе у своєму борінні з агресором.
Наприкінці Юрій Чумак нагадав, що наша держава в новітній історії пройшла довгий та важкий шлях до свободи. Ось деякі ключові етапи цього шляху:
1. Незалежність 1991 року: Після розпаду Радянського Союзу, Україна оголосила свою незалежність 24 серпня 1991 року. Цей крок був кульмінацією довготривалих зусиль українського народу за право визначати свою долю.
2. Конституційний процес: Конституція України була прийнята в червні 1996 року та закріпила принципи демократії, прав людини, правової держави й розподілу влади.
3. Помаранчева революція: Майдан 2004 року став символом мирного народного протесту та прагнення українського народу до свободи, демократії та справедливості. Він заклав основу для подальшого розвитку народовладдя та зміцнення незалежності України.
4. Революція гідності 2013–2014 років, також відома як Євромайдан, стала ключовою точкою в історії сучасної України. Масові протести на підтримку євроінтеграції та проти корупції й авторитаризму призвели до падіння проросійського уряду і зміни курсу країни.
5. Боротьба з російською агресією. З 2014 року Україна зіткнулася з озброєним конфліктом на сході країни, де російські війська та проросійські сепаратисти оголосили так звані «ДНР» і «ЛНР». А з лютого 2022 року росія перейшла до відкритого широкомасштабного вторгнення в Україну. Ця війна стала складним та трагічним періодом для України, проте наш народ продовжує вести активну оборонну боротьбу за територіальну цілісність і суверенітет держави.
Зауважимо, що розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам та упорядникам/цям цієї публікації та не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и та упорядники/ці.
18 липня модераторка кіноклубу Docudays UA «Моє покликання», фахівчиня Первомайського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Анастасія Кушнір завітала до Лозівської юнацької бібліотеки.
Її радісно зустріли маленькі читачі та переглянули історії Миколи Івановича, Олени та Тетяни з анімаційного серіалу «Всі, хто хотіли, поїхали?».
Багато говорили про життя в окупації, обговорювали, чому головні герої не залишили рідну домівку. І дійшли висновку про те, що у кожного була своя причина: хтось жив разом зі старенькою матір’ю, якій було важко пересуватися і вона потребувала постійного догляду, хтось знайшов своє покликання в допомозі іншим, хтось знав, що потрібен тут як вчитель, щоб наставляти молоде покоління і виховувати в дусі патріотизму та доброти.
В якості експерта було запрошено голову Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», фахівця Чугуївського місцевого центру з надання БВПД Юрія Чумака.
«Війна – це дуже страшно, багато людей вимушені були полишити рідні домівки, рятуючи своє життя і, в подальшому, стаючи переселенцями. Таким людям важко на новому місці, але вони знаходять у собі сили жити далі, і намагаються робити свій внесок у відбудову нашої країни… Я вірю в нашу перемогу і в мир, який скоро настане», – зауважив Юрій.
Наостанок діти із великим захопленням пограли в гру «Переселенська блуканина» і зрозуміли, як важко бути переселенцем: адже ти наче досяг мети, стоячи в черзі за довідкою, але тебе, за правилами гри, знову відкидає назад на декілька ходів, і ти повинен починати з початку цей довгий шлях…
Зауважимо, що розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам та упорядникам/цям цієї публікації та не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и та упорядники/ці.
