Select Page
Минулого року 43 мешканця Харківщини стали рабами

Минулого року 43 мешканця Харківщини стали рабами

Але це тільки верхівка айсбергу, адже постраждалі не завжди погоджуються давати про себе які-небудь дані.

Взагалі, якої-небудь статистки щодо постраждалих внаслідок торгівлі людьми не існує. Є люди, яких було включено до програми допомоги Міжнародної організації з міграції, є люди, які отримали від Мінсоцполітики статус «особи, постраждалої від торгівлі людьми». За даними МОМ, минулого року жертвами торгівлі людьми стали 43 мешканця Харківської області. Це 30 чоловіків, 12 жінок та одна дитина. П’ятеро з них є внутрішньо переміщеними особами.

Загалом, більшість з них – 40 осіб – постраждали від трудової експлуатації. В інших випадках мала місце сексуальна експлуатація, продаж дитини та втягнення людини в збройний конфлікт.

Але, як зазначила Ольга Білецька, голова ГО «Жіноча громада», ці цифри – тільки верхівка айсберга, адже більшість жертв торгівлі людьми відмовляється надавати про себе відповідні дані. На цьому також наголошує Юрій Шпарага, директор Департаменту соціального захисту населення ХОДА. За його словами, такі справи дуже важко довести до суду. Наприклад, цього року від торгівлі людьми постраждали 22 харків‘янина, проте 17 відмовились давати про себе які-небудь дані та доводити справу до суду. Та взагалі, отримати допомогу від держави постраждалі можуть після підтвердження відповідного статусу.

«Україна, згідно з рейтингом Держдепартаменту США, знаходиться в другій групі країн з протидії торгівлі людьми, – розповіла Ольга Білецька, – добре працює Міністерство соціальної політики і Департамент соціального захисту населення Харківської ОДА. Поступово йде усвідомлення важливості цієї роботи».

Але разом з тим вона зазначила, що грошей на проведення інформаційних акцій, направлених на протидію торгівлею людьми, явно недостатньо. В Харківській області на це виділяється 4-5 тисяч гривень кожного року, що не відповідає потребам регіону.

«В країні склалися такі соціально-економічні обставини (криза, стагнація економіки, безробіття, низькі зарплати), які підштовхують людей до пошуку «кращої долі» в інших регіонах України та за кордоном, – розповів Юрій Чумак, правозахисник, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» – а низька правова обізнаність громадян збільшує ризики потрапляння в рабство. Правоохоронні органи більш-менш навчилися розкривати злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією. Але на сьогоднішній день переважаючим видом торгівлі людьми є трудова експлуатація. І в цій царині правоохоронці майже не мають здобутків. Довести такі злочини важко. І поліція не дуже й обізнана щодо того, як з цією проблематикою працювати».

За словами правозахисника, у Києві та обласних центрах можна знайти достатньо інформації щодо запобігання торгівлі людьми чимало. Проте в невеличких містах її небагато, а органи влади та місцевого самоврядування, освітянські та медичні заклади приділяють недостатньо уваги цій проблемі.

Говорячи про трудову експлуатацію, слід відмітити, що часом громадяни України вже на самому початку починають наражати себе на небезпеку. Вони не стараються офіційно оформити свої стосунки з роботодавцем, що тягне за собою значні ризики.

«Людину продали, паспорт забрали, – розповів Шпарага – і вона, по суті, не має жодних прав, які б її захистили. Дякуючи нашим правоохоронним органам, дякуючи тому, що ті громадяни потім звертаються до консульського представництва за кордоном, ми це відслідковуємо. Тобто, така ганебна проблема, на жаль, існує».

За його словами, всі свої стосунки з роботодавцем потрібно проводити на законних підставах, особливо якщо він не є резидентом України. Тим більше, що українці нині популярні за кордоном. Пропозиції працювати в іншій країні можуть бути заманливими, але без офіційного оформлення тут не обійтись. На цьому також наголошує і Олена Петренко, заступниця начальника Головного управління держпраці в Харківській області. Вона також радить перевірити фірму-посередника, яка займається працевлаштуванням за кордоном. За її словами, для цього потрібно просто звернутися до центру зайнятості. Співробітники таких фірм щороку мають подавати звіти щодо працевлаштування громадян, а також мати при собі ліцензію від Міністерства соціальної політики. Відсутність такої звітності має стати приводом відмовитися від такої сумнівної співпраці.

Юлія Гуш

Справжня варта

Чугуїв долучився до створення «Правопілю»

Чугуїв долучився до створення «Правопілю»

23 липня 2018 року відбулась робоча зустріч представників виконавчих органів Чугуївської міської ради з очільником Харківського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ) Юрієм Чумаком.

У зустрічі взяли участь заступник Чугуївського міського голови – керуюча справами виконавчого комітету Людмила Макаренко, начальниця фінансового управління міськради Олена Бутова та начальниця відділу надання адміністративних послуг Ірина Вишлова-Пилєва.

Були обговорені питання, як орган місцевого самоврядування працює над створенням зручних і доступних умов для отримання чугуївцями адміністративних і муніципальних послуг.

За словами О. Бутової, на сьогоднішній день в Україні, одночасно з реформою місцевого самоврядування (децентралізацією), стала очевидною тенденція до передачі на місця додаткових повноважень і управлінських функцій, під які, на жаль, не закладається державне фінансування. І службовців, які здійснюватимуть ці функції (наприклад, з організації роботи міських закладів охорони здоров’я), теж слід десь розміщувати.

Щоб вийти з цієї складної ситуації, і одночасно забезпечити громадянам доступність отримання послуг, у міськраді намагаються кабінети посадовців, які за родом своєї діяльності найбільш часто стикаються з відвідувачами, розташовувати або на 1-му поверсі мерії, або в будівлі Центру надання адміністративних послуг (ЦНАПі). Крім того, керівництво міста ставить за мету так організувати роботу своїх структурних підрозділів, щоб громадяни зверталися за адміністративними послугами саме до ЦНАПу, – підкреслила І. Вишлова-Пилєва.

Тому, як зазначила Л. Макаренко, всі муніципальні служби, які надають послуги мешканцям Чугуєва (за виключенням управління соцзахисту населення та відділу освіти), найближчим часом планується розмістити в приміщенні ЦНАПу та на 1-му поверсі міської ради. А вже на 2-му та 3-му поверхах будівлі мерії розташовуватимуться інші управління й відділи ради та її виконавчих органів. Це дозволить зробити роботу органу місцевого самоврядування більш наближеною до потреб населення.

А як розповів Ю. Чумак, Асоціація УМДПЛ цього року розпочала «будівництво» віртуального правового міста «Правопіль»: http://pravopil.umdpl.info/. На порталі вже створено віртуальний відділ поліції, в якому охочі можуть здійснити «екскурсію», пройтись службовими приміщеннями та отримати наочну й компетентну інформацію. На черзі – створення віртуальної моделі суду, слідчого ізолятора, управління Державної міграційної служби і виконавчого органу місцевого самоврядування.

В якості «моделі» для останнього й виступила Чугуївська міська рада.

Георгій Кобзар

На Харківщині вирішили активно протидіяти торгівлі людьми

На Харківщині вирішили активно протидіяти торгівлі людьми

18 липня 2018 року Харківська міська організація Міжнародної організації «Жіноча громада» у співпраці з представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні провели у м. Ізюм круглий стіл «Протидія торгівлі людьми як складова концепції «Людської безпеки».

У засіданні взяли участь депутати міської ради, представники суб’єктів взаємодії, дотичних до виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми», громадські активісти, журналісти.

Як відмітила голова ХМОМО «Жіноча громада» Ольга Білецька, що на тлі поглиблення соціально-економічної кризи, поступового збільшення міграційних настроїв та погіршення загальної криміногенної ситуації проблема торгівлі людьми в Україні продовжує загострюватися.

DSC00646

Водночас погіршуються й експертні оцінки щодо масштабів торгівлі людьми в Україні. Так, за результатами дослідження компанії GfKUkraine, здійсненого на замовлення Представництва МОМ в Україні у квітні – червні 2017 року, кількість постраждалих від торгівлі людьми в 2014-2017 рр. була оцінена у майже 70 тис. осіб, що значно більше, ніж було встановлено у ході подібного дослідження, проведеного у 2015 році (близько 41 тис. за 2012-2014 рр.). При цьому частка уразливого населення, схильного пристати на будь-які пропозиції щодо працевлаштування за кордоном, достатньо вагома і становить 21%.

Тому протидія та боротьба з торгівлею людьми має стати одним із пріоритетів діяльності органів місцевого самоврядування у сфері захисту прав людини.

Було обговорено питання взаємодії Ізюмської міської ради з ХМОМО «Жіноча громада» у питанні попередження торгівлі людьми та спільного здійснення широкої профілактичної інформаційної кампанії «ПротиДІЙ торгівлі людьми!», приуроченої до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми 30 липня.

Про планування і проведення інформаційних кампаній, про складові успішної комунікації повідав голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт з адвокації Юрій Чумак.

DSC00611

Також учасники круглого столу вирішили вивчити можливість створення міської програми з протидії торгівлі людьми, спрямованої на виконання Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року.

Зауважимо, що захід проходив у рамках проекту «Здійснення громадського контролю за виконанням політики протидії торгівлі людьми у Харківській області». Дана ініціатива є регіональним компонентом спільного проекту Всеукраїнської Коаліції громадських організацій, які діють у сфері протидії торгівлі людьми, та підтримується представництвом МОМ в Україні.

Аналогічні круглі столи раніше були проведені й в інших містах обласного значення Харківщини – в Чугуєві, Первомайському, Люботині, Куп’янську та Лозовій.

Довідково:

У 2017 році спеціалізованими підрозділами Національної поліції було знешкоджено 16 організованих злочинних угруповань, діяльність яких пов’язана з торгівлею людьми, та  обліковано 346 злочинів за ст. 149 Кримінального кодексу України (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини), що більш ніж втричі перевищує показники минулих років.

За даними Представництва МОМ в Україні, впродовж 2017 року по допомогу до організаціїзвернулося1256 осіб, які постраждали від торгівлі людьми, в т.ч. 34 дитини, що також є максимальними показниками, починаючи з 2000-ого року.

Міністерством соціальної політики було офіційно визнано постраждалими у 2017 році 198 осіб (проти 110 у 2016 р.), а в місті Харкові і Харківській області на 12 липня 2018 року статус отримали 43 особи.

Георгій Кобзар

До чого призводить суспільство надмірного споживання

До чого призводить суспільство надмірного споживання

Щороку у світі накопичується близько 50 мільйонів тонн електронного сміття. Значну частину вживаних і непотрібних електротоварів звозять до країн «третього світу».

А там вони переробляються у варварський спосіб, отруюючи все, що навколо.

Повторно видобуті метали знов відправляються до «розвинутих» країн. Хоча, були б вони дійсно розвинутими – не творили б такого неподобства.

Фільм «Край електросміття» режисера Девіда Феделя (Австралія) з репертуару кіноклубів документального кіно про права людини Docudays UA являє собою дослідження «кругообігу» електронного сміття, що відбувається у Гані.

Стрічка без діалогів та авторських коментарів, короткометражна, але буквально пронизує кожного, хто її перегляне.

Даний фільм було представлено модератором пересувного клубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрієм Чумаком на заході 29 червня 2018 року, присвяченому річниці екологічної акції «Прихисти пакет» у Харкові.

DSC08530 - копия

Кіно викликало жваве обговорення, під час якого учасники та учасниці говорили про екологічні проблеми у світі та в Україні, про те, що суспільство надмірного споживання породжує таки жахливі прояви, які показані у фільмі. А також про те, що відповідальністю кожного є дбайливе ставлення до природи.

Врятувати Олега Сенцова!

Врятувати Олега Сенцова!

22 червня 2018 року у Харкові відбувся кінопоказ під відкритим небом документальної стрічки «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова».

У подвір’ї Літературного музею зібралися небайдужі харків’яни, аби переглянути драматичну історію про двобій людини та безжальної системи.

IMG_8624

Під час протестів у Києві зимою 2014 року, український кінорежисер Олег Сенцов став активістом Автомайдану. А після початку анексії Криму повернувся до Сімферополя і активно виступав за єдину Україну. 10 травня 2014 Сенцов був заарештований співробітниками ФСБ за звинуваченням у тероризмі та підготовці підриву пам’ятника Леніну й меморіалу Вічного вогню в Сімферополі.

Звинувачення, пред’явлені Олегу Сенцову, були засновані на показаннях двох інших обвинувачених, один з яких, Геннадій Афанасьєв, пізніше в суді відмовився від своїх слів, заявивши, що обмовити Олега він був примушений під тортурами. За словами Дмитра Дінзе, інших доказів причетності режисера до «терористичного співтовариства» в справі немає: ні прослуховувань, ні матеріалів оперативно-розшукових заходів.

Сенцов не визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах і назвав справу політичною та сфабрикованими. В ході суду він повідомив про спроби під час допитів вибити з нього показання: заради цього його били руками, ногами, палицею, душили пакетом. Про застосовуються до нього катувань у ході слідства також повідомив другий обвинувачений, лівий активіст Олександр Кольченко.

У серпні 2015 року російський «суд» засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму, Кольченку було «призначено» 10 років колонії суворого режиму.

У своєму останньому слові, в найдраматичніший момент, оповідаючи притчу про Понтія Пілата, Олег закликав усіх не бути боягузами, не лишатись серед мовчазної більшості.

Зйомки фільму розпочались в липні 2014 року одночасно в Москві та Києві. Режисера Аскольда Курова, який особисто знає Олега, настільки вразило ув’язнення Сенцова, що він за допомогою документального фільму вирішив показати об’єктивні обставини справи Олега Сенцова…

DSC08377

По закінченні перегляду стрічки активіст та документаліст Володимир Чистилін зачитав присутнім повідомлення, яке надіслав харків’янам Аскольд Куров:

«Передайте, что я виделся с Олегом 4 июня. И это тот же Сенцов, что и в фильм: он не сломался, не сдался и не потерял веру в свои убеждения… И еще Олег передавал большое спасибо всем, кто его не забывает и поддерживает».

Як зауважила Марина Краснова, керівниця проекту «Об’єднуючи людей заради миру» Благодійного фонду «Карітас Харків», що виступив організатором заходу, актуальність кінопоказу викликана вкрай тривожною ситуацією, яка зараз склалася навколо долі Сенцова.

Модератор заходу, керівник кіноклубу «ДУМАй!» правозахисник Юрій Чумак нагадав, що 14 травня 2018 року, перебуваючи в колонії «Білий ведмідь» (м. Лабитнангі, Якутія), Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування, вимагаючи звільнення 64 українських політв’язнів, які знаходяться в Росії.

В одному зі своїх листів режисер зазначив, що у голодуванні налаштований «йти до кінця».

Не відступати в боротьбі за бранців Кремля та йти до кінця – звільнення всіх – готові й правозахисні організації, громадські та культурні діячі з усього світу, що виступили на підтримку Олега Сенцова.

 

Нагадаємо, що Європейська кіноакадемія відкрила спеціальний рахунок, куди можна перераховувати благодійну допомогу родині Олега Сенцова.

З-за кордону:

European Film Academy e.V.

IBAN: DE69 1005 0000 0190 3335 70

BIC/SWIFT: BELADEBEXXX

Reason for payment: Donation for Oleg Sentsov

Платіж по Україні:

5168 7422 0686 2595 ПриватБанк

Необхідно зробити все можливе задля врятування Олега Сенцова!

 

Довідково: Стрічка «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова» була у 2017 році в репертуарі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Надана для перегляду Arthouse Traffic.

 

PS: «Антологія державного цинізму, брехні та несправедливості. І це стосується кожного… Везіть фільм «Процес» у містечка та села! Кожен мусить мати свою причетність до цієї жахливої історії проти людськості, відчути та усвідомити свою роль у ході історії. Тоді, припускаю, не буде коментарів у дусі: «ви не знаєте Сенцова особисто, то нащо виходите», – написала у своєму коментарі одна з учасниць перегляду, еко-активістка Анна Прокаєва.

Георгій Кобзар

Фото Дениса Колесніченка та Андрія Чумака

Поліція та громада. Що можна робити разом?

Поліція та громада. Що можна робити разом?

У Маріуполі представники громадськості та поліції дізналися про вітчизняних «шерифів» і ділилися досвідом співпраці поліції та громади.

19 червня 2018 року, в ході виїзного засідання Громадської ради при МВС у Маріуполі, відбувся семінар «Поліція та громада. Що можна робити разом для миробудівництва», в якому взяли участь поліцейські, громадські активісти, що співпрацюють з поліцією, представники органів місцевої влади та самоврядування.

Як зазначила на початку семінару президент Фонду місцевої демократії Ольга Мірошник, реформа правоохоронних органів, зокрема впровадження принципів community policing, є вагомою частиною процесів миробудівництва. Умовою успіху цього процесу є, серед іншого, співробітництво поліції та громадян, ефективне залучення цивільних осіб до взаємодії з правоохоронцями.

Учасникам заходу фасилітатор Олена Копіна запропонувала опрацювати в групах своє бачення напрямків співпраці поліції та громадськості. Серед таких були названі, зокрема:

— очищення поліції від корупції;

— забезпечення правопорядку на деокупованих територіях;

— створення центрів взаємодії поліції та громадян з організації роботи з «проблемними» підлітками;

— сумісна діяльність щодо попередження незаконної торгівлі алкоголем та поширення наркотиків;

— «сусідська варта» та інші форми залучення громадян до охорони громадського порядку.

Саме на останньому компоненті зупинився у своєму виступі експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ), координатор проекту «Шерифи для нових громад» у Харківській області Юрій Чумак. Він наголосив на необхідності подальшого реформування правоохоронних органів з метою підвищення рівня довіри до поліції. І на цьому шляху потрібно включати активних громадян до участі у вирішенні безпекових проблем у громадах.

Ю. Чумак поділився напрацюваннями проекту «Шерифи для нових громад» та зауважив, що в сучасних вітчизняних реаліях, «шерифами» є різні категорії цивільних осіб, які опікуються громадською безпекою. Їх називають по-різному:

  • інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку;
  • люди, які виконують громадські роботи за видом інформування щодо запобігання порушень громадського порядку від центрів зайнятості;
  • члени громадських формувань з охорони громадського порядку;
  • добровільні помічники дільничних офіцерів поліції.

Гарною ілюстрацією успішної діяльності таких помічників є документальна кінострічка «Українські шерифи» (трейлер якої був представлений учасникам семінару), що оповідає досвід села Стара Збур’ївка Херсонської області, в якому кількість правопорушень у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає «шерифів».

Але проблемою є те, що після оновлення нормативної бази Національної поліції, з «Інструкції про організацію діяльності дільничних офіцерів поліції» зникла згадка про добровільних (громадських) помічників дільничних. І вони зараз працюють у певному правовому вакуумі. На необхідності перегляду цього важливого питання Ю. Чумак зазначив у спілкуванні з радником міністра внутрішніх справ України Іваном Варченком.

Також досвідом проведення правопросвітницьких заходів у роботі з поліцією через призму документального кіно поділився голова правління «Приазовської правозахисної групи», партнер Мандрівного фестивалю Docudays UA у Донецькій області Григорій Курачицький.

Як підкреслила консультант Центру гуманітарного діалогу (Київ) Єлизавета Рехтман, проведений семінар надав учасникам можливість разом напрацювати конкретні алгоритми співпраці поліції та громадян, ознайомитись з досвідом впровадження моделі community policing на практиці у Східних регіонах України, а також познайомитись та обговорити досвід співпраці поліції та громади у процесі реформування правоохоронних органів.

PS: Нагадаємо, що в Харківській, Полтавській та Херсонській областях громадські дослідники вивчають позитивний досвід місцевих активістів, залучених до питання забезпечення правопорядку («шерифів»), керівництва органів місцевого самоврядування та поліції у вирішенні безпекових проблем громад. Узагальнення такого досвіду та підготовка рекомендацій щодо поширення в інших регіонах України – одне з головних завдань проекту «Шерифи для нових громад», що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта.

Георгій Кобзар