Select Page
У Вознесенську шукали шляхи ефективної взаємодії поліції та громади

У Вознесенську шукали шляхи ефективної взаємодії поліції та громади

13 вересня 2018 року у м. Вознесенську Миколаївської області пройшов семінар-тренінг «Взаємодія поліції та громади».

У заході взяли участь представники поліції, громадських організацій, депутати місцевих рад, органів самоорганізації населення та ОСББ м. Вознесенська та ОТГ Вознесенського району.

На початку голова правління благодійної організації «Фонд громади Вознесенська» Вікторія Бальцер підкреслила, що безпека – одна з найважливіших цінностей для людини, а співпраця поліції та громади – найкращий спосіб її гарантувати. Таку взаємодію ще називають англійським терміном «Community Policing», і вона полягає у тому, що поліція працює, зважаючи на думку мешканців щодо питань громадського порядку у кожному конкретному районі, селі, місті тощо. А головна мета такої взаємодії – створення спільного безпечного простору.

В. Бальцер представила результати дослідження по м. Вознесенську: «Публічна безпека та довіра до правоохоронних органів», діяльність міського відділу поліції та гендерні аспекти вчинення правопорушень».

Розвідка, здійснена громадськими активістами, включала проведення соціологічних опитувань та фокус-груп, а також аналіз інформації, отриманої у відповідь на інформаційні запити до поліції. В ході дослідження намагалися знайти відповіді на питання: «Наскільки безпечно почувають себе жителі та які фактори небезпеки присутні в місті? Як оцінюють жителі роботу місцевої поліції та рівень довіри до неї? Наскільки взаємодія поліції та громадськості в місті є ефективною та що заважає досягти порозуміння?

Характерно, що 19% мешканців Вознесенська зазначили, що основним безпековим питанням у місті є зростання наркозлочинності, 16% назвали проблеми з дорогами. Хоча роботою місцевою поліції задоволені далеко не всі, бажання самим долучитися до патрулювання вулиць висловили всього 3% опитаних.

До речі, в ході дослідження була започаткована карта, на якій позначаються основні проблемні точки (місця несанкціонованої торгівлі алкоголем, наркопритони, аварійні дільниці доріг, неосвітлені у вечірній час райони тощо), визначені самими громадянами.

Міський голова Вознесенська Василь Луков високо оцінив проведену громадськістю роботу та наголосив, що з питаннями взаємодії з поліцією вознесенці стикаються щодня. Мер сам мав досвід нереагування поліції на звернення від органів місцевого самоврядування, але при тому неодноразово долучався до громадського патрулювання. За його словами, важливість налагодження горизонтальних зв’язків та подальша співпраця міської влади та громади з правоохоронними органами є вкрай важливою.

В унісон міському голові висловилася одна з учасниць, яка заявила: «Поліція хоч би гопки плигала, без допомоги громади не впорається!».

У другій частині заходу запрошений експерт – голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак поділився практиками розбудови на місцевому рівні «Community Policing» у м. Чугуєві Харківської області.

Також він розповів про різні форми залучення громадськості до вирішення безпекових проблем у громадах. На сьогоднішній день різноманіття «українських шерифів», при узагальненні, можна звести до:

— громадських формувань з охорони громадського порядку;

— спеціалістів, що здійснюють роботи з інформування населення щодо запобігання порушенням громадського порядку від центрів зайнятості;

— інспекторів сільрад або ОТГ з охорони правопорядку.

Ю. Чумак продемонстрував учасникам тренінгу трейлер документального фільму «Українські шерифи», що оповідає про роботу інспекторів сільради села Стара Збур’ївка Херсонської області з профілактики правопорушень, а також ролик про «шерифів» з села Одринка Харківської області.

Експерт звернув увагу на те, що існуючі форми громадської участі доцільно поєднувати, аби бажання громадян долучитися до забезпечення безпеки у своїх населених пунктах, поєднане із можливостями і спроможностями громад підтримувати таких активістів, а також із тісною співпрацею з поліцією давало ефективну синергію на місцевому рівні.

Наприкінці вознесенці обговорили український досвід запровадження програми співпраці поліції та громадськості «Сусідська варта» та механізми забезпечення плідної взаємодії між громадою, владою та поліцією.

Зауважимо, що семінар-тренінг було проведено в рамках проекту Фонду громади Вознесенська «Діалог громадськості, влади та поліції задля безпеки в місті» за підтримки Інноваційного Фонду з питань взаємодії поліції з громадою на засадах партнерства (CPIF) Проекту підтримки підготовки поліцейських (PTAP), що реалізовується в Україні компанією «Агрітім Канада Консалтинг Лтд» за фінансової підтримки уряду Канади. Мета проекту – налагодження ефективної комунікації між поліцією, громадою та місцевою владою задля безпеки в місті та профілактики правопорушень.

Георгій Кобзар

Кіно просто неба: літо в docu/клубах

Кіно просто неба: літо в docu/клубах

Покази на дахах і в полонині, у стінах замку чи на літньому майданчику. Наші невтомні модератори та модераторки діляться своїм досвідом перегляду документального кіно просто неба цього літа!

Юрій Чумак, модератор пересувного кіноклубу медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!», голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА»:

Пересувний кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй» ще торік започаткував традицію літніх показів просто неба. Разом із партнерами з дружніх організацій ми влаштували низку сеансів на даху Дому проектів у Харкові. Раз на місяць на глядач(ок)ів чекало гарне кіно на висоті 10-го поверху – панорамний вид на місто, дружня атмосфера, вечірнє небо та цікаве обговорення. Ми встигли переглянути фільми «Коли-небудь ми станемо щасливими», «Лізо, ходи додому!» та «Це моя земля». І після кожного з них усі активно включалися в дискусії: і згадували приклади з власного досвіду, і переносили побачене на нашу реальність, і розмірковували щодо розбудови безконфліктного життя в сім’ях і громадах.

У нас ніколи не буває показів за класичним принципом: вимкнули світло, продемонстрували фільм, увімкнули світло, і люди розійшлися – це означало б, що показ не відбувся. Нещодавно я показував кінофільми в одному з харківських вузів, це були стрічки про події на сході країни. Дві дівчини-студентки спитали, чому наприкінці обговорення не було висновку. Але якщо люди замислилися, зацікавилися, значить, усе вийшло. Фільми, які ми обираємо до перегляду, показують життя таким, яким воно є, змушують мозок, серце й душу працювати.

Фото – Денис Колесніченко

Docuclub

Як започаткувати «шерифів» у своїй громаді? – Мешканці Циркунів отримали інформацію для роздумів

Як започаткувати «шерифів» у своїй громаді? – Мешканці Циркунів отримали інформацію для роздумів

У Циркунівській ОТГ пройшов захід, присвячений механізмам залучення цивільних осіб до вирішення безпекових проблем у громадах.

Циркунівська сільська об’єднана територіальна громада Харківської області утворилася цього року. До її складу увійшли 9 сіл, в яких разом проживає понад 9 тис. населення. 29 квітня 2018 року відбулися перші вибори до ради ОТГ, в результаті яких сільським головою було обрано Миколу Сікаленка.

А незадовго до цього, 28 лютого, у Харкові пройшов круглий стіл, в ході якого команда «Фонду милосердя та здоров’я» спільно з Інформаційним ресурсним центром «Правовий простір» представили проект «Шерифи для нових громад», покликаний розповісти про успішний досвід територіальних громад пілотних областей у самостійному вирішенні безпекових проблем.

Одним із активних учасників круглого столу був Андрій Сікаленко – старший інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області. Його зацікавила ідея проекту і він розповів про неї своєму батькові. Коли того обрали сільським головою Циркунівської ОТГ…

І на запрошення Миколи Сікаленка 15 серпня 2018 року до Циркунів завітав координатор проекту «Шерифи для нових громад» Юрій Чумак.

Гість наголосив, що у новостворених спроможних об’єднаних територіальних громадах є можливість самостійно визначати пріоритети розвитку, і при цьому приділяти більше уваги забезпеченню громадської безпеки.

Він нагадав про те, що небайдужі громадяни можуть долучатися до громадських формувань з охорони громадського порядку, а також виконувати громадські роботи за видом інформування щодо запобігання порушень громадського порядку від центрів зайнятості – за умови вибору такого виду робіт відповідною місцевої радою. Також територіальні громади можуть знаходити способи мотивації праці таких активістів, зокрема, призначаючи їх на посади інспекторів сільрад або рад ОТГ з охорони правопорядку.

Розповідаючи про це, Юрій Чумак представив стрічку «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук), що повідує про цікаву практику села Стара Збур’ївка Херсонської області, де двоє чоловіків за підтримки сільради взяли на себе функції охорони громадського порядку. А в якості демонстрації досвіду Харківщини правозахисник показав сюжет «На Харківщині нічний спокій бережуть шерифи», нещодавно знятий у с. Одринка Нововодолазької ОТГ журналістами «Вісті Ньюс».

По закінченні перегляду відбулося жваве обговорення побаченого та почутого.

Ось як про це написав циркунівський активіст Михайло Ігнатов:

«Найбільш активна частина депутатів і членів виконкому Циркунівської ради, голова Циркунівської ОТГ Сікаленко М.В. прослухали інформацію на предмет організації на території ОТГ системи, що допомагає поліції наводити лад і відповідати за внутрішній суспільний порядок у населеному пункті. Ми дізналися про те, що в деяких ОТГ, селах і селищах України для забезпечення порядку люди самоорганізовано, на засадах, що не суперечать законодавству України, створили – де громадське формування з відставних пенсіонерів системи МВС, де козацьку групу, де просто охоронне співтовариство…

Задавалися питання, одержувалися відповіді, вносились пропозиції. Отримана інформація до роздумів, обробки, а, можливо, до подальшої розробки та затвердження у всіх необхідних інстанціях.

Радує те, що тема забезпечення правопорядку в нашій ОТГ не залишається без уваги сільради і більшої частини активу ОТГ».

Зауважимо, що захід було проведено в рамках проекту «Шерифи для нових громад», що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта.

DSC01832

Георгій Кобзар

Майже 2,5 тисячі підлітків тепер знають, як правильно спілкуватися з поліцією

Майже 2,5 тисячі підлітків тепер знають, як правильно спілкуватися з поліцією

За десять місяців у 24-х областях України пройшли майстер-класи для підлітків про те, яким чином можна запобігати порушенням їхніх прав з боку працівників поліції. Такі тренінги відбулися завдяки залученню регіональних тренерів в межах проекту «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ.

За оцінками фахівців, підлітки вважаються однією з найвразливіших категорій населення у діяльності правоохоронних органів. До прикладу, за результатами опитування молоді проекту ЮНІСЕФ «U-Report», «Права дітей, жовтень 2016», 40% репортерам було важко відповісти на запитання «На Вашу думку, чи дотримуються у Україні права дітей та підлітків (до 18 років)?». Підлітки не знають, які мають права, тому не вміють реагувати на їхнє порушення.

Якимось чином змінити такий порядок денний в кращу сторону і був покликаний проект «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ (Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів) у період з 15 листопада 2017 – 15 серпня 2018 рр. На виконання проекту організацією були залучені тренери у 24-х регіонах, які, в цілому, провели 75 тренінгів про основи спілкування з поліцією.

Основною аудиторією майстер-класів стали підлітки 14-18 років, які перебувають у конфлікті із законом, або можуть мати (в т.ч. негативний досвід) спілкування з працівниками поліції/ чиї права можуть бути порушеними. В цілому, такі тренінги відбувалися для вихованців таких навчально-виховних закладів, як: школи-інтернати, притулки, установи виконання покарань, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, дитячі будинки, центри соціального проживання для неповнолітніх та підлітків та ін.

За словами Юрія Чумака, голови Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ, особливістю проведених тренінгів у Харківській області було те, що вдалося залучити до них працівників поліції. «Раніше неодноразово доводилося чути від представників адміністрацій шкіл: мовляв, навіщо ви дітям все про їх права розповідаєте, адже вони й так занадто «грамотні», краще розкажіть їм про обов’язки. На що я, зазвичай, відповідав, що кожен мусить займатися своєю справою: правозахисники інформують про права, а про обов’язки нехай оповідають працівники прокуратури чи поліції», – ділиться враженнями пан Чумак.

Тренер розповідає, що в межах проекту вдалося провести конвергентні заходи, коли правозахисник спілкувався з підлітками разом із поліцейськими.

«У Харкові ми зробили це разом із Патрульною поліцією, яка працює з освітніми закладами в рамках свого проекту «Шкільний офіцер поліції», а в області – спільно з офіцерами ювенальної превенції та іншими працівниками поліції», – ділиться досвідом пан Чумак.

Крім того, тренер зазначає, що це мало гарний результат: представник Асоціації УМДПЛ, що має чималий тренерський досвід, в інтерактивній манері спілкувався з підлітками, відповідаючи на їх питання, пов’язані з сюжетами мультфільмів, у першу чергу – присвячені спілкуванню неповнолітніх із поліцейськими; а правоохоронці розповідали юнакам та дівчатам про особливості правового статусу підлітків, наводили цікаві приклади з поліцейської практики.

«І разом ми «програвали» сценки зустрічі молодої людини з правоохоронцем на вулиці. Вийшло файно!», – додає пан Чумак…

На жаль, за оцінками експертів Асоціації УМДПЛ, на сьогодні філософія ставлення оновленої поліції до підлітків концептуально майже не відрізняється від тієї, яку МВС сповідувало ще за часів СРСР – пріоритет завдань з протидії злочинності над вихованням, котре, як правило, зводиться до проведення формальних і суто іміджевих заходів.

Тому за результатами проекту організацією було також розроблено шість базових рекомендацій для Національної поліції України. До таких рекомендації, серед іншого, увійшли: потреба оновити та осучаснити нормативно-правову базу діяльності підрозділів ювенальної превенції та шкільних офіцерів поліції, а також розширити формат взаємодії поліції і Міністерства освіти в питаннях здійснення виховної та просвітницької роботи у молодіжному середовищі.

Асоціація УМДПЛ

Різні, але рідні

Різні, але рідні

10 серпня 2018 року харків’яни переглянули фільм «Рідні». В якому режисер Віталій Манський на прикладі своєї сім’ї намагається усвідомити суть нинішньої війни на Сході України.

Захід відбувався у Харківському Літературному музеї в рамках проекту Карітас Харків «Об’єднуючи людей заради миру». Стрічка була люб’язно надана для перегляду вітчизняною кампанією-дистрибутором документалістики «86Procat».

У кінострічці Манський подорожує Україною, щоб дослідити суспільство після Євромайдану на прикладі своєї власної родини, що живе у різних кінцях країни: у Львові, Одесі, в окупованих Донецьку та Севастополі.

У «Рідних» кути екрану закруглені, викликаючи в пам’яті асоціації зі старою плівкою. Закадровий голос режисера неспішний і негучний, немов адресований особисто тобі. Наче не в кінозалі сидиш, а там же – в кімнаті біля телевізора.

До речі, телевізор є ще одним «героєм» фільму. Чи то антигероєм. Майже всі родичі Манського значний час проводять перед «ящиком», черпаючи з нього інформацію та уявлення про світ. Різну інформацію – та різні уявлення.

Режисер знімав своїх рідних. Тут показні не так звані «брати – слов’янські народи», а реальні родичі. Сім’я по різні боки російсько-українського конфлікту. Стрічка шукає причини цього конфлікту, в результаті якого громадяни України опинилися по різні боки барикад, у тому числі, й родина режисера.

Найголовніше, над чим варто замислитися кожному: «А ким ми будемо один одному, коли війна закінчиться?». Це риторичне непромовлене запитання є лейтмотивом всього фільму.

Після перегляду відбулася жвава дискусія, в ході якої глядачі згадували й свої почуття та емоції, які довелося пережити в 2014 – 2015 роках, і наводили приклади поведінки людей в умовах військового конфлікту в інших країнах, і давали свої прогнози щодо перспектив миру в Україні.

Щоправда, дехто заявляв, що таку стрічку не варто показувати, адже вона є «неоднозначною» та може викликати «неправильну» реакцію, особливо серед нашого, так званого «неопрєдєлівшегося» населення.

На що отримали такі відповіді:

Модератор кінопоказу правозахисник Юрій Чумак:

– Фільм – правдивий і об’єктивний, і це головне. Навіть у Росії це кіно з великим «скрипом» дозволили. Хоча режисер був змушений переїхати до Латвії. А Ви хочете, щоб у нас цензура була ще гіршою, ніж у РФ?! Чи припускаєте, що в Україні люди не мають права на правду, що інформацію потрібно подавати дозовано, під наглядом? Я так не вважаю, тому з радістю погодився модерувати цей захід. Не шукайте скрізь «зраду», намагайтеся дозволити собі подумати, що люди мають право думати! Я вірю, що саме через те, що майже в кожного з нас є рідні в Криму і на Донбасі, нам вдасться досягти миру – незважаючи на те, що всі ми різні.

Володимир Чистилін, кінодокументаліст:

– Так, фільм неоднозначний, і тим він ще більше цікавий. У стрічці саме показані пересічні українці. Такі, які вони є: без френд-стрічки і патріотичного забарвлення. Як на мене, кіно прекрасно демонструє, як нам треба швидше рухатись від «совка» і колоніального мислення. Дякую за коректну модерацію, бо дискусія справді була непростою!

Михайло «Спротив», громадський активіст:

– Сподобалося своєрідне «занурення» у події та думки того періоду… Наче згадав себе у ті часи. Зал просто хмикнув одночасно – коли чоловік з Одеси клявся, що війна має скоро закінчитися (до листопада 2014 року). І в мене промайнула думка: «Який наївний». І відразу: «Та ми всі так гадали у 2014 році». Це вже потім, згодом, ми побачили, що ця війна, наче ненажера, – відбирає у цього світу все більше та більше часу…

Фільм – можливість ще раз все переосмислити, оцінити. Обміркувати питання – що далі? До чого рухатися, чого прагнути? Як вписати в свої прагнення тих, хто залишилися «там»? Що можна зробити і що – робити не варто.

Олена Горошко, депутатка Харківської обласної ради:

– Я згадую ті дні і розумію, що кіно – чесне. Адже майже в усіх нас є рідні, які по-різному сприйняли події Революції Гідності та війни на Сході України. Дуже вдячна за запрошення і за всі ті ваші зусилля, які призводять до єднання нашої країни!

Керівниця проекту Карітас Харків «Об’єднуючи людей заради миру» Марина Краснова:

– Стрічка «Рідні» за підтримки «Карітасу» демонструвалася і в інших географічних точках нашої країни, і скрізь викликала активне обговорення. І це добре, оскільки метою організаторів якраз і є пошук інструментів примирення в нашому суспільстві. Війна рано чи пізно закінчиться, як закінчуються всі війни, і нам потрібно буде об’єднувати Україну!

DSC01705

Довідково:

«Рідні» – міжнародно-спродюсований документальний фільм, знятий російським режисером українського походження Віталієм Манським. Світова прем’єра відбулась 5 липня 2016 року на Кінофестивалі у Карлових Варах. В Україні стрічка дебютувала 20 липня 2016 року на 7-ому Одеському міжнародному кінофестивалі й згодом вийшла в український обмежений прокат.

Документальний фільм Манського також було продемонстровано на інших міжнародних кінофестивалях у Канаді, Латвії, Німеччині, Естонії, Голландії, Великій Британії, Бразилії тощо. У травні 2017 року стрічка отримала головний приз на австрійському кінофестивалі Crossng Europe Film Festival Linz 2017.

Віталій Манський – режисер документального кіно, сценарист, продюсер українського походження, президент російського фестивалю «Артдокфест». Лауреат ряду міжнародних фестивалів і кінопремій. Мешкає в Латвії (переїхав до Риги в 2015 році).

Георгій Кобзар

У Харкові обговорено співпрацю між громадами та поліцією

У Харкові обговорено співпрацю між громадами та поліцією

9 серпня 2018 року відбувся Харківський форум з громадської безпеки, організований Регіональним представництвом Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС).

До участі були запрошені працівники правоохоронних органів та представники організацій громадянського суспільства.

Під час Форуму речники Регіонального представництва КМЄС у Харкові презентували свою діяльність, а в учасників заходу була можливість обмінятися інформацією про власні організації та обговорити перспективи співпраці в царині забезпечення громадської безпеки та шляхи розвитку співпраці між громадами та правоохоронними органами.

Зокрема, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ) та координатор проекту «Шерифи для нових громад» Юрій Чумак розповів про проект та його реалізацію в Харківській області, а також поділився досвідом проведення правоосвітніх заходів для молоді та підлітків з використанням анімаційного фільму «Ти і поліція», підготовленого Асоціацією УМДПЛ.

DSC01537

Правозахисник наголосив на необхідності в сфері взаємодії поліції з громадськістю робити акцент на залученні активних громадян до участі у забезпеченні публічного порядку в громадах. Використовуючи різні форми роботи «шерифів» – громадські формування з охорони громадського порядку, інспекторів сільських та селищних рад, включення безробітних до інформування щодо запобігання порушень громадського порядку тощо.

На Форумі громадські активісти дізналися про майбутні ініціативи та проекти, зокрема про кампанію з підвищення безпеки дорожнього руху, заплановану на вересень 2018 року, та майбутню програму «Сусідська варта», в рамках якої мешканці об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) у Харкові отримають інформацію про те, як захистити майно та зробити своє місце проживання безпечнішим.

Як зауважила радник-тренер з питань незалежного врядування, кадрової політики КМЄС Алета Вебер, у наступні місяці пріоритетним напрямком діяльності Регіонального представництва в Харкові буде посилення співпраці між організаціями громадянського суспільства та правоохоронними органами.

Георгій Кобзар