Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

«Фантастичний», «неймовірний», «геній» – мало не під кожним твором художника і плакатиста Нікіти Титова пишуть користувачі в Facebook, щоразу захоплюючись ідеями живописця та їх втіленням. Роботи Титова репостять і розбирають на аватарки. Малюнки такі різні за тематикою і оформленням, що кожен може знайти щось для себе і про себе.

21 лютого 2020 року в Харківському прес-клубі відбулася «Жива бібліотека» (а фактично – творча зустріч) з художником Нікітою Тітовим.

Вона супроводжувалася презентацією його робіт, які експонувалися на екрані.

Передати словами ту душевну атмосферу, що царила під час зустрічі – неможливо. Але наведемо кілька цитат, які передадуть основні меседжі, що прозвучали:

– Я поступив на харківський Худграф (художньо-графічний факультет педінституту Сковороди). Це було чудове місце.

– Так вийшло, що я «заробив» алергію на олійні фарби. Ось так «бахнуло» і я не зміг писати фарбами далі. Почав працювати в графічних редакторах – на планшеті.

– Вирішив податися до столиці. Коли я їхав на першу співбесіду (а це був початок 2000-х років), друзі порадили: «говори 600 доларів». Я думаю, ну як таке можна сказати? Приїхав і сказав: «300». Мені відповіли: «Коли ти можеш вийти на роботу?». І я потім працював у крутій рекламній агенції в Києві 13 років.

– На Майдан у 2004 році я йти не хотів. Коли пішли чутки, що буде силовий розгін, відправився туди, аби забрати свою подругу. І залишився. Адже мене вразили ті, хто зібралися там. Тоді я відчув, що Україна – країна, де живуть сильні духом і справжні люди.

– Я став спілкуватися з художниками, які просувають нашу Вітчизну. Поїхав на Західну Україну, розмовляв із людьми, чиї батьки та діди воювали в лавах УПА. Там я почув зовсім інші історії – не такі, якими нас «годували» зі сторінок радянських підручників.

– 1-й свій плакат зробив під час Євромайдану. Я був російськомовним, але вперше відчув себе українцем. І плакат назвав «Країна народжується». На прохання маленького сина сам почав говорити українською.

– Потім так вийшло, що я дуже сильно захворів. Настільки сильно, що мені довелося залишити роботу, Київ і повернутися до Харкова… Став робити малюнки для журналів, вистав. Мені було настільки погано, що роботи вийшли дуже гарними.

– Я не міг написати словами те, що хотів. Але міг це намалювати. Плакат – найкраща форма донесення інформації, концентрована думка.

– Зараз я роблю приблизно по одній роботі на день. Я викладаю їх на Facebook. Як правило, твори пов’язані з тим, що відбувається в країні. Або ж це просто якісь власні переживання або спогади.

– У мене є плани деякі роботи перевести в матеріал і вже з цим робити подальші кроки. Але для цього потрібні кошти…

І завершимо коментарем з вуст однієї з учасниць зустрічі: «Роботи Тітова – як афоризми: стислі, миттєві, влучні. Заходять у саме серце, у саму душу».

Зауважимо, що захід відбувся в рамках проєкту Карітаса Харкова «Долаючи розломи в громадах».

Юрій Чумак, модератор зустрічі

85118457_511388739513267_7391577912563990528_o