На фото: ромські діти в Андріївці йдуть зі школи
Минулого року селище Андріївка, що на Харківщині, опинилося у новинних стрічках багатьох ЗМІ: 29 серпня його жителі вийшли на мітинг, на якому вимагали виселити з населеного пункту ромів. До одного будинку, в якому проживала ромська сім’я, навіть полетіли яйця та каміння. Поліція ледь стримала натовп.
Напередодні в селищі стався інцидент. Як повідомив Центр прав людини «Zmina» (див.: «Антиромське віче на Харківщині: з чого почався конфлікт і чим небезпечне загострення» https://zmina.info/articles/antyroms%CA%B9ke-viche-na-kharkivshchyni-z-choho-pochavsya-konflikt-i-chym-nebezpechne-zahostrennya/), 19 серпня ромська сім’я відзначала Яблуневий спас. Святкували з алкоголем, та згодом один чоловік напідпитку вийшов на дорогу, де його перечепила автівка. Інші члени родини, які побачили аварію, витягли водія з машини та, як заявив потерпілий, гуртом побили його…
За наслідками резонансних подій поліція відкрила 4 кримінальні провадження:
1) за фактом дорожньої пригоди зі збиттям рома – за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України;
2) через побиття водія – за ч. 2 ст. 296 КК України;
3) за хуліганство під час протистояння під будинком ромів – за ч. 2 ст. 296 КК України;
4) за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності – за ч. 2 ст. 161 КК України.
Навіть Міжнародна правозахисна організація «Freedom House» закликала українські правоохоронні органи притягти до відповідальності тих, хто в Андріївці погрожував ромам насильством з мотивів ненависті.
Оскільки саме до повноважень Державної служби України з етнополітики та свободи совісті входить вживання заходів в межах компетенції щодо запобігання проявам міжнаціональних, расових, міжрелігійних і міжконфесійних конфліктів та ворожнечі, а також забезпечення реалізації прав осіб, які належать до національних меншин в Україні, у ДЕСС було вирішено більш докладно вивчити ситуацію, що склалася в Андріївці.
Було здійснено низку візитів до Андріївки та центра громади – селища Донець, проведені бесіди з місцевими жителями, правоохоронцями, представниками органів місцевого самоврядування, зібрана інформація, що перебуває у вільному доступі – з сайтів установ і організацій, соціальних мереж, отримано відповіді на інформаційні запити.
З отриманого масиву відомостей можна дійти до певних висновків:
І. Чинники, що зумовили загострення ситуації:
- Місцеві:
1.1. В Андріївці на 9 тисяч населення мешкає приблизно 300 осіб ромської національності. Представники ромської національної меншини у своїй переважній більшості офіційно ніде не працевлаштовані, займаються збором металобрухту, пір’я, волоського горіху, підпрацьовують на тимчасових заробітках.
Крім того, місцеві роми не квапляться шукати роботу через Державну службу зайнятості. Дана інформація підтверджується відповіддю Харківського обласного центру зайнятості на запит громадської організації «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА». У листі-відповіді, з одного боку зазначено, що «при реєстрації шукачів роботи та безробітних в службі зайнятості відсутня статистична ознака віднесення осіб до національних меншин», а з іншого, вказується: «За інформацією Балаклійської районної філії ХОЦЗ, особи ромської національної меншини, які мешкають у сел. Андріївка… в 2019 році та протягом 9 місяців 2020 року не звертались та не були зареєстровані як такі, що шукають роботу».
Також через те, що чимало ромських родин є багатодітними, вони отримують певні соціальні допомоги від держави. Таке становище породжує чутки про те, що роми взагалі не працюють, заробляють на життя незаконними видами діяльності.
1.2. В Андріївці немає ромського «баро», є кілька «старших» у великих ромських родинах. До того ж, після початку конфлікту на Сході України, до Андріївки переїхало кілька ромських сімей з Донецької та Луганської областей, які не мають тісних контактів з місцевими ромами, які тут мешкають здавна. Приїжджі здебільшого відносяться до етнічної ромської групи «влахи», для представників якої властивими є певні закритість та традиціоналізм. Це ускладнює можливість ведення перемовин з усією ромською громадою.
І належної комунікації між владними інституціями, ромською громадою та місцевим населенням, на жаль, не було налагоджено.
1.3. На ситуацію негативно вплинув і політичний чинник. Суперечки між колишнім селищним головою Євгеном Бабаковим, який у 2020 році посідав посаду виконуючого обов’язки старости сел. Андріївка, та головою Донецької селищної територіальної громади (до складу якої наприкінці 2019 року ввійшла Андріївка) Анатолієм Наздрачовим призводили до того, що на ромській проблематиці намагалися спекулювати прибічники як одного, так і іншого.
А фактор місцевих виборів, на яких обидва балотувалися на посаду селищного голови (зрештою знову переміг Наздрачов) якщо й не спричинив, то, напевно, «підігрів» протистояння в Андріївці.
Через те недивно, що навіть після сумнозвісного мітингу 29 серпня, який ледь не перетворився на антиромський «погром», Донецька селищна рада прийняла рішення №411-VІІ-І від 09.09.2020 р. «Про розгляд листа Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області щодо ситуації протистояння місцевого населення з ромами, що мешкають на території смт Андріївка», більше спрямоване не на розв’язання конфліктної ситуації, а на поталу популістським настроям деяких жителів Андріївки. Даним документом вирішено:
1) створити комісію зі складання актів житлово-побутових умов осіб ромської національності;
2) комісії на підставі складених актів житлово-побутових умов скласти довідку про кількість осіб ромської національності, що мешкають в смт Андріївка із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, дати народження та місця проживання…
Це рішення селищної ради містить у собі ознаки етнічної вибірковості (профайлінгу) та зумовлює можливе порушення законодавства про захист персональних даних осіб ромської національності. Характерно, що в його мотиваційній частині вказано, що воно прийняте «з метою ескалації конфлікту».
1.4. Недостатньо ефективною є діяльність поліції. Так, місцевий дільничний офіцер поліції станом на серпень 2020 року обслуговував територію, до якої входить 14 населених пунктів, загальна чисельність населення яких складає приблизно 23 800 людей. За таких умов він просто не в змозі належним чином займатися профілактикою правопорушень та реагуванням на скоєні порушення громадського порядку й злочини.
Так само, вірогідно, нивисокою є довіра до поліції як до інституції взагалі. Деякі місцеві жителі вважають, що поліція «закриває очі» на злочини, що скоюють роми та родичі заможних і впливових осіб. Це могло спричинити бажання «самим досягти справедливості», тобто влаштувати самосуд стосовно ромів.
А під час самого мітингу 29 серпня, незважаючи на численність присутніх на ньому правоохоронців, працівники превентивної комунікації (тобто, поліції діалогу) «до забезпечення публічної безпеки та порядку не залучалися». Це слідує з відповіді ГУНП в Харківській області на запит громадської організації «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА». Отже, фахові поліцейські, які навчені вести перемовини з протестувальниками та вміють зупиняти агресивних громадян не силою, а словом, не були задіяні у впорядкуванні ситуації на мітингу.
1.5. Донецька об’єднана територіальна громада, створена в грудні 2019 року, як і інші ОТГ, утворені наприкінці 2019 року, у 2020 році не була переведена на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, тому, як і раніше, залежала від районного бюджету та районних владних структур. Тому мешканці Андріївки не побачили значних позитивних змін у соціально-економічному житті після входження селища до Донецької ОТГ.
- Загальноукраїнські:
2.1. Відсутність документів, що посвідчують особу, є однією з ключових проблем, яка перешкоджає багатьом ромам в Україні користуватися основними правами людини. Це призводить до позбавлення громадянських прав, перешкоджає працевлаштуванню, отриманню соціальних, адміністративних, медичних та освітніх послуг тощо. Відсутність документів, що посвідчують особу, в Україні робить людину «невидимою» в очах закону та унеможливлює отримання доступу до основних прав.
Навіть у Харківській області, де доступ до документування не є кричущою проблемою, неурядова організація «Ромен» виявила у Харкові та кількох сусідніх районах 50 ромів, які взагалі не мали документів, що посвідчують особу. Згідно з інформацією представників НУО, опитування показало, що всі роми, які не мали таких документів, живуть в умовах надзвичайної депривації. Відсутність паспортів була головним інституційним фактором, що спричинила їхню злиденність (див.: Аналітичний звіт «Роми в Україні – Час для дій: Пріоритети та шляхи ефективної політики інтеграції», https://minorityrights.org/wp-content/uploads/2019/05/MRG_Rep_Ukraine_UKR_Apr19.pdf).
Частина ромів, що відноситься до осіб, які, не маючи документів, приїхали до України з колишніх республік СРСР, або мають недійсні документи радянського зразка чи втратили паспорти СРСР і не мали змоги їх замінити, або в’їхали в Україну у дитячому віці на підставі свідоцтва про народження, але після досягнення повноліття не змогли отримати нових документів, фактично є особами без громадянства. Але в Україні донедавна не було чітко врегульовано процедуру визначення статусу особи без громадянства.
Проблема відсутності особистих документів, зокрема свідоцтв про народження, та її вплив на ситуацію ромської меншини в Україні, неодноразово піднімалася різними міжнародними інституціями, зокрема, Комітетом ООН з прав людини, які закликали українську владу запровадити доступну та безкоштовну систему, що дозволить ромам отримати необхідні документи.
2.2. Однією з причин того, що ромське населення залишається дискримінованою національною меншиною в Україні за етнічною та соціальною ознаками, є «відсутність стійкого діалогу між самими ромськими громадами, їхніми неромськими сусідами, місцевою владою та органами правопорядку… Через недостатній рівень інклюзії ромів у соціально-економічне життя громад, їхні потреби не є пріоритетними для органів місцевого самоврядування» (див.: Міжнародний фонд «Відродження», «Посилення правових можливостей ромів задля сприяння інклюзії в місцеві громади і протидії дискримінації ромського населення»). З утворенням нових територіальних громад ситуація, на жаль, допоки не змінилася на краще, а деінде має тенденції до погіршення, оскільки центри громад стали ще більш віддаленими від їх окраїн (де переважно і проживають роми). Відтак це призводить до продовження ізоляції представників ромської національної меншини у місцевих громадах. Одним із соціально небезпечних наслідків цього є прояви насильства по відношенню до ромів.
2.3. Пандемія COVID-19 поглибила соціальну нерівність та негативно вплинула на ромські громади. Як показують результати дослідження впливу та наслідків поширення коронавірусу в Україні на ромські громади, проведеного VoxPopuli Agency на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» у квітні 2020 року, значно зросло безробіття та ромські родини зазнали суттєвої втрати доходів (див.: «Потреби і наслідки у ромських громадах від поширення коронавірусної хвороби в Україні», https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2020/05/roma_brief.pdf).
Так, 69,5% опитаних ромів зазначили, що вони або члени їхніх родин втратили роботу через карантинні обмеження. Також 61% зауважили, що не мають грошей на базові потреби, а 53% вказали на те, що погіршився доступ до базових продуктів харчування, тобто фактично до всього, окрім води.
Разом із тим, підвищилися ризики погіршення ставлення до ромів в умовах пандемії. Під час опитування про підвищення градусу агресії та дискримінації в побутових ситуаціях заявили 12% опитаних.
До того ж, ромські жінки та чоловіки, які не мають документів, що посвідчують особу, або реєстрації постійного місця проживання, не можуть підписати формальні угоди з сімейними лікарями, до яких потрібно звертатися у випадку підозри на наявність COVID-19. Як зазначає Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, для ромів основними джерелами інформації про COVID-19, профілактичні заходи та порядок звернення за медичною допомогою є телебачення, онлайн-медіа і соціальні мережі. Втім, органи влади надають недостатньо інформації мовою, зрозумілою ромам, і в доступній їм формі (див.: «Інформаційна довідка. Вплив пандемії COVID-19 на права ромів в Україні», http://www.un.org.ua/images/documents/4933/BN%20C19%20Roma%20UKR.pdf).
З’явилися нові виклики і в отриманні освіти дітьми ромської національності. Так, дистанційне навчання, яке школи проводять під час карантину, не є реалістичним варіантом для багатьох ромських дітей. По-перше, значна кількість таких сімей не мають доступу до необхідної технології для навчання у режимі онлайн, тому що в них немає Інтернету та відповідного обладнання (комп’ютерів, ноутбуків, смартфонів тощо). По-друге, багато дітей не можуть розраховувати на підтримку батьків у виконанні домашніх завдань через низький рівень грамотності та освіти у самих дорослих ромів.
2.4. Фактор місцевих виборів. На жаль, в Україні в політиці останнім часом доволі поширені популістські тенденції. Аби досягнути електорального успіху на виборах, політики різного «калібру» намагаються підігравати настроям певних кіл населення, які сприймають ксенофобську риторику, для чого не гребують використовувати й антиромську «карту».
І, хоча голосних історій «у виконанні» діючих політиків було зафіксовано небагато, використання антиромського дискурсу могло напередодні виборів додавати «градусу» у місцевостях, де значною є частка жителів ромської національності.
2.5. 22 липня Кабінет Міністрів України прийняв постанову №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», яка застосовується «заднім числом», з 01.07.2020. Нею, зокрема, встановлені окремі умови, за яких допомога на дітей одиноким матерям та тимчасова державна допомога дітям не призначається, якщо «у складі сім’ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи».
Так, дана постанова виглядає цілком обґрунтованою, адже держава не має постійно підтримувати тих, хто не працює та навіть не шукає роботи. Однак, враховуючи, що в ромських сім’ях часто виховується по кілька дітей, а офіційний шлюб нерідко не є зареєстрованим, це нововведення значно вдарило саме по ромським родинам, в один момент залишивши їх без певного джерела доходів. В умовах економічної кризи, зумовленої пандемією COVID-19, це вилилося в те, що деякі ромські сім’ї були поставлені на межу виживання.
З огляду на вищезазначене, доцільним вважається задіяння таких кроків:
ІІ. Пропозиції та рекомендації:
- На місцевому рівні
1.1. Організувати комплекс заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню осіб ромської національності, які мешкають у сел. Андріївка. Для цього необхідно:
а) допомогти ромам, що не мають документів, в їх оформленні – з залученням працівників Донецької селищної ради, Державної міграційної служби, центрів (бюро) безоплатної правової допомоги;
б) провести роз’яснювальну роботу серед ромів щодо можливостей працевлаштування, сприяти постановці безробітних на облік як таких, що шукають роботу – з залученням депутатів та працівників Донецької селищної ради, спеціалістів Державної служби зайнятості.
1.2. Ініціювати заходи з організації належної комунікації між владними інституціями, ромською громадою та місцевим населенням в Андріївці щодо:
а) створення при Донецькій селищній раді консультативно-дорадчого органу з представників ромської та неромської громад Андріївки – для пошуку рішень безконфліктного співіснування;
б) впровадження фахової медіації між сторонами конфлікту (медіація може зосередитися навколо місцевої школи №1, в якій ромські діти навчаються поряд із дітьми інших національностей, і ніяких міжнаціональних конфліктів між ними не виникає) – з залученням фахівців Ромського жіночого фонду «Чіріклі»;
в) проведення широкої інформаційної кампанії (як на локальному, так і на обласному та державному рівнях) з залученням правозахисників, правоохоронців, науковців, ромських діячів, працівників ДЕСС, спрямованої на висвітлення позитивних сторін включення ромів до життя в різних громадах Харківщини (як приклад – досвід м. Мерефа, де вдалося забезпечити безконфліктне співіснування).
1.3. Виступити з ініціативою скасування (або, принаймні, внесення змін до) рішення Донецької селищної ради №411-VІІ-І від 09.09.2020 р. «Про розгляд листа Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області щодо ситуації протистояння місцевого населення з ромами, що мешкають на території смт Андріївка», аби припинити дискримінаційну практику етнічного профайлінгу та порушення законодавства про захист персональних даних осіб ромської національності.
1.4. Звернутися до ГУНП в Харківській області (Національної поліції України) з проханням щодо забезпечення Донецької територіальної громади належною чисельністю дільничних офіцерів поліції.
1.5. Надати керівництву Донецької територіальної громади контакти неурядових громадських організацій, ресурсних центрів, експертів, які здійснюють сприяння в розбудові сталих механізмів роботи нових територіальних громад, консультують у питаннях проєктного менеджменту, співпраці з Державним фондом регіонального розвитку та донорськими структурами, що надають міжнародну технічну допомогу – задля підтримки розвитку громади та покращення соціально-економічного становища її жителів.
- На загальнодержавному рівні
2.1. Прийняття 16 червня 2020 року Верховною Радою України Закону №2335 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства», окрім врегулювання процедури визначення статусу особи без громадянства, надало змогу таким особам законно проживати на території України, отримати право на працю, медичне обслуговування, соціальні гарантії, пенсійне забезпечення, а також отримувати документи, які нададуть можливість виїзду за межі України та повернення на територію України.
Це, як очікується, принесе користь близько 35 000 людям (у тому числі – ромам), які не є громадянами, чи громадянство яких не визначено.
Даним Законом, зокрема, частину 1 статті 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» було доповнено пунктом 8-1, яким встановлено, що особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, тепер отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу.
Вбачається за доцільне ініціювати запровадження такого права й для всіх інших осіб, які, з різних причин, не мають документів та потребують правової допомоги від держави. Їх чимало саме серед осіб ромської національності.
2.2. Для сприяння процесу інтеграції та інклюзії ромів до суспільного життя в місцевих громадах необхідно мати певні паспорти (мапи) ромських поселень. Але створювати їх слід не у дискримінаційний спосіб, який намагаються впровадити, зокрема, у Донецькій територіальній громаді. Натомість, потрібно передбачити заходи щодо забезпечення включення ромів до перепису населення. Планування включення ромів до перепису має розпочатися одночасно з інформаційно-просвітницькою кампанією в ромських громадах, навчанням представників перепису щодо інклюзивної практики та безпосереднього залучення ромських посередників (наприклад, консультантів, медіаторів і представників НУО) у процес перепису населення.
2.3. Під час пандемії COVID-19 державі слід продумати й кроки щодо соціальної підтримки та захисту представників найбільш вразливих верств суспільства, зокрема, ромів. І зосередитися при цьому не тільки на наданні прямої помочі (умовно кажучи, «риби»), а на сприянні професійній підготовці/перекваліфікації, працевлаштуванню, отриманню додаткових знань та навичок (наданні «вудки», яка допомагатиме й надалі). Поліпшення соціально-економічного становища представників ромської національної меншини, в кінцевому рахунку, сприятиме й поліпшенню загального клімату в громадах, де вони проживають.
2.4. Хоч місцеві вибори й минули, але використання деякими політичними та навколополітичними групами методів та дій, замішаних на ксенофобії, має отримувати належну оцінку з боку держави і, в першу чергу – правоохоронних органів. Для цього необхідно забезпечити належне розслідування випадків застосування щодо ромів мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті, а також незворотність притягнення винних осіб до відповідальності.
Також, у разі організації мітингів чи інших масових зборів, спрямованих проти ромів, слід в обов’язковому порядку залучати для їх мирного розв’язання працівників поліції діалогу та (за можливості) – представників ДЕСС і ромських медіаторів.
2.5. Також загальнодержавними рекомендаціями щодо запобігання етнополітичним конфліктам можуть бути:
а) створення системи моніторингу, прогнозування й оцінки розвитку етнополітичних та міжетнічних проблем;
б) уникнення вирішення міжетнічних суперечностей за допомогою силових методів;
в) запровадження у регіонах компактного проживання ромів квот для представників ромської національної меншини для навчання у вишах та служби правоохоронних органах.
І на законодавчому рівні слід запровадити щодо представників ромської національної меншини позитивні дії – спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для особи та/або групи осіб реалізовувати на рівних підставах права і свободи, надані їм Конституцією і законами України (див. п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).
Юрій Чумак, консультант ДЕСС з питань комунікацій, моніторингу та інституційного розвитку