Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

«Чоловіки не плачуть», «чоловіки не скаржаться», «справжні чоловіки все стерплять», – такі твердження та настанови українські хлопчики чують ледь не з народження.

І в той же час, за результатами соцопитування «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків», проведеного Amnesty International в Україні, 65% українських чоловіків у дитинстві були жертвами домашнього насильства.

А більшість із них, подорослішавши, в разі, якщо стикаються з домашнім насильством, воліють мовчати. Втім, навіть у ситуації, коли в суспільстві панують подібні гендерні стереотипи, за інформацією громадської організації «Ла Страда – Україна» (яка адмініструє Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства), 13% звернень щодо домашнього насильства надходять від чоловіків.

Урядова уповноважена із питань гендерної політики Катерина Левченко наголосила, що домашнє насильство стосується і жінок, і чоловіків будь-якого віку, і близько 10-15%, відповідно до узагальненого аналізу жертв домашнього насильства складають чоловіки.

При цьому, протягом 2020 року на урядову гарячу лінію з протидії насильству 15-47 від чоловіків надійшло 27 676 повідомлень, що складає 13,1% від загальної кількості звернень.

Відповідно до «Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №655, «повнолітні постраждалі особи різної статі розміщуються в окремих притулках (будівлях притулку), утворених відповідно до потреб територіальних громад з урахуванням непропорційного впливу насильства на жінок і чоловіків та можливості здійснення позитивних дій».

Втім, посилаючись на «непропорційний вплив насильства на жінок і чоловіків», органи місцевого самоврядування, як правило, взагалі не виділяють місць у притулках для чоловіків. І у випадках, якщо останні зазнають домашнього насильства, шукати прихисток їм просто ніде.

У рамках проєкту «Everyone has to be protected» («Кожен має бути захищений») ми вирішили з’ясувати: а) якою є офіційна поліцейська статистика щодо домашнього насильства стосовно чоловіків у Харківській області та в Україні загалом; б) чи є на Харківщині та в Україні притулки, в яких передбачені місця й для постраждалих від такого насильства чоловіків.

І для цього надіслали відповідні запити на інформацію до Національної поліції, Головного управління Нацполіції в Харківській області, Міністерства соціальної політики України та Харківської обласної державної адміністрації.

Відповіді виявилися достатньо красномовними:

«Протягам 2020 року у відділах та відділеннях поліції ГУНП в Харківській області зареєстровано 804 заяви, повідомлення про вчинення правопорушень та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані особами чоловічої статі», – такі дані надала нам Харківська поліція у відповідь на інформаційний запит.

«За 2020 рік органами поліції зареєстровано 23 263 заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані дорослими особами чоловічої статі. За 6 місяців 2021 року зареєстровано 6 226 таких заяв і повідомлень, поданих дорослими особами чоловічої статі, які заявляють, що постраждали», – повідомили в Департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України.

А в Департаменті превентивної діяльності Нацполіції уточнили: «Протягом першого півріччя в органах та підрозділах Національної поліції України зареєстровано 143 887 (2020 рік – 208 784) заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством. За результатами перевірки підтверджено 6 587 фактів насильства стосовно чоловіків. Крім цього, за 6 місяців 2021 року виявлено 54 890 осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 (Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) Кодексу України про адміністративні правопорушення (2020 рік – 96 257), з яких 6 558 (11 000) особи жіночої статі, 165 (314) – неповнолітні».

Якщо порахувати, виходить, що в 2020 році 11% скарг щодо домашнього насильства надійшли від чоловіків. І, що характерно, понад 11% притягнутих до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в 2020 році склали особи жіночої статі. Звісно, кривдниками в сім’ях можуть виступати й інші чоловіки або неповнолітні, однак, вочевидь, найчастіше все ж таки чоловіки потерпають від насильства з боку жінок.

Отже, як бачимо, чоловіки, навіть за даними поліції, не так вже й рідко стають жертвами домашнього насильства.

При цьому, напевно, ці цифри є тільки «верхівкою айсбергу». Адже результати вже згаданого всеукраїнського соціологічного опитування, що його провела Amnesty International у квітні–травні 2021 року, підтвердили, що більшість українських чоловіків схильні замовчувати випадки насильства – незалежно від віку й середовища (ідеться про дім, школу, вулицю тощо як місця, де відбувається насильство). Близько 80% респондентів, які стикалися з домашнім насильством у дитинстві або в зрілому віці, не зверталися по допомогу.

На жаль, ці дані аж ніяк не корелюються з кількістю місць у притулках, які виділяють (а точніше, не виділяють) органи влади та місцевого самоврядування для чоловіків – жертв домашнього насильства.

«На території Харківської області з 2007 року діє Комунальна установа Харківської обласної ради «Кризовий соціальний центр для жінок»… До зазначеного закладу можуть звертатися жінки, які постраждали від торгівлі людьми та жінки разом зі своїми дітьми, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», – повідомили нам у Харківській облдержадміністрації. Як бачимо, чоловікам у цьому притулку (навіть, виходячи з його назви) немає місця.

З 7 районних державних адміністрацій (що уособлюють місцеві органи виконавчої влади усіх районів Харківської області) та з 43 територіальних громад Харківщини нам надійшли відповіді, в яких значиться, що притулків для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, на їх територіях немає. Тому, й місця у таких притулках для чоловіків відсутні. Власне, як і для жінок (за виключенням Лозівського району, на території якого розташований обласний «Кризовий соціальний центр для жінок»).

І тільки Харківська міська рада надала дещо обнадійливу інформацію: «У місті Харкові працює Комунальний заклад «Центр надання допомоги постраждалим від насильства». В структурі закладу працюють відділення притулку для жінок, які постраждали від насильства, яке розраховане на 10 місць, та відділення кризового реагування. Розміщення чоловіків у вищезазначеному притулку не здійснюється. У відділенні кризового реагування Комунального закладу «Центр надання допомоги постраждалим від насильства» є кімнати кризового реагування, які розраховані на 6 осіб, і в яких можуть розміщуватися і жінки, і чоловіки».

При спілкуванні з працівником Департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської міськради ми з’ясували, що, на відміну від притулку для жінок, в якому постраждалі можуть перебувати у комфортних умовах до 3 місяців, у відділенні кризового реагування є кімнати, які фактично виконують функції нічліжки, де нужденні можуть перебувати лише кілька діб. Тобто, замінити собою повноцінний притулок (шелтер) для постраждалих від домашнього насильства, вони, ці кімнати, не можуть.

Довідатися про те, якою є ситуація в цій царині в інших областях України, нам наразі не вдалося, оскільки Мінсоцполітики просто проігнорувало наш інформаційний запит. Зараз триває реформування цього Міністерства та передання значної частини функцій Національній соціальній сервісній службі України, тому, ймовірно, відбувся певний «збій» у роботі чиновників…

Як наголошує експерт з питань протидії насильству проєкту «Everyone has to be protected», голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак, підхід, за якого в комунальних притулках відводяться місця тільки для жінок (та жінок із дітьми), постраждалих від домашнього насильства, є невиправданим та дискримінаційним по відношенню до чоловіків. На сьогоднішній день на Харківщині, в разі, якщо чоловік постраждає від домашнього насильства та вимушений буде, задля уникнення продовження перебування у ситуації насильства, покинути місце свого проживання, знайти належний притулок йому буде ніде.

У той же час, у прийнятій Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2021 року «Державній програмі запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року» передбачено розширення мережі спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, зокрема додатково планується створити 450 притулків, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, денних центрів соціально-психологічної допомоги/ спеціалізованих служб первинного соціально-психологічного консультування.

З огляду на вищезазначене, громадська ініціатива «Everyone has to be protected» («Кожен має бути захищений» вирішила провести широку адвокаційну кампанію щодо громадського лобіювання виділення у комунальних притулках для постраждалих від домашнього насильства місць для чоловіків – у кількості, принаймні 10% від загальної.

P.S. Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Everyone has to be protected», що впроваджується ГО «Ти потрібен Україні» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів є виключною відповідальністю ГО «Ти потрібен Україні» та ГО «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА», і не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Георгій Кобзар

Права людини в Україні