Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

З’ясувалося, що під час літніх канікул, залишаючись вдома, діти наражаються на небезпеку домашнього насильства більше, ніж тоді, коли вони навчаються та перебувають у школі.

Проєкт «Шерифи для нових громад» збирає відомості про успішний досвід у вирішенні проблем із забезпечення публічної безпеки в громадах. А також активно вивчає питання запобігання й протидії домашньому насильству, оскільки цей вид насилля є суттєвим чинником, що впливає на загальну безпекову ситуацію в кожній громаді України.

І, відповідно до ст. 34 Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації», ми звернулися до Національної поліції з запитом, в якому просили надати наступну інформацію:

  1. Скільки всього було зафіксовано звернень про жорстоке поводження з дітьми (стосовно яких вчинено домашнє насильство або існує реальна загроза його вчинення, та сімей, у яких діти зазнали насильства) в Україні у 2020 році та за 5 міс. 2021 року?
  2. Скільки осіб в Україні було притягнуто до адміністративної відповідальності за домашнє насильство стосовно дітей за статтею 173-2 КУпАП у 2020 році та за 5 міс. 2021 року?

З огляду на те, що Нацполіція, на жаль, не надіслала відповіді на інформаційний запит, ми звернулися вже до Міністерства внутрішніх справ з проханням сприяти відновленню порушеного права на доступ до публічної інформації шляхом надання запитуваних нами відомостей (з корекцією запитуваної інформації за 2021 рікза І півріччя, а не за 5 місяців).

І у відповідь надійшло одразу два листи:

  1. У Департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України нам повідомили, що за 2020 рік органами поліції зареєстровано 3 433 заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, подані дітьми. За 5 місяців 2021 року зареєстровано 1 829 таких заяв і повідомлень, у тому числі 331 подано дітьми, які заявляють, що постраждали.
  1. У Департаменті превентивної діяльності Нацполіції поінформували, що за 6 місяців 2021 року до органів поліції надійшло 688 звернень дітей про факти вчинення стосовно них домашнього насильства та 2 959 звернень подано дітьми щодо учиненого домашнього насильства відносно інших осіб.

При цьому, дізнатися кількість осіб, що були притягнуті до відповідальності за таке гидке правопорушення як домашнє насильство щодо дітей, нам не вдалося, позаяк Нацполіція вказала, що «інші запитувані відомості формами звітності не передбачені».

Втім, і отримані цифри є напрочуд наочними. Як бачимо, за даними Нацполіції, у червні (6-му місяці) 2021 року поступило вдвічі більше (688 – 331 = 357) звернень від дітей про вчинення щодо них домашнього насильства, ніж за попередні 5 місяців поточного року. Це може свідчити про те, що під час літніх канікул, залишаючись вдома, діти наражаються на небезпеку домашнього насильства сильніше, ніж тоді, коли вони навчаються та перебувають у школі.

Ця ситуація є схожою з тією, що панувала під час запровадження карантину в березні минулого року (див.: «Домашнє насильство під час карантину: страждають діти»). Нагадаємо, тоді громадська організація «Ла Страда – Україна» у відповідь на наш запит надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосувалися саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.

Зауважимо, що офіційні дані, надані Національною поліцією, вочевидь, не в повній мірі відображають ситуацію з кількістю дітей, постраждалих від домашнього насильства, адже стосуються лише тих випадків, коли дитина сама заявила про вчинення домашнього насильства. Втім, неповнолітні часто соромляться або бояться розповісти про те, що з них знущаються. Основними причинами незвернення дітей до правоохоронних органів експерти вважають страх помсти кривдника, сором перед оточенням, зневіра в можливостях захисту, небажання згадувати та говорити про травмуючи події, а іноді діти просто не знають іншого ставлення до себе, а тому вважають його «нормою»…

Прокоментувати отримані нами відомості ми попросили Олексія Лазаренка, віце-президента Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей», колишнього начальника Департаменту (управління) кримінальної міліції у справах дітей МВС України:

– Слід зазначити, що ці цифри напевно є неповними, адже дитина у віці, скажімо, 7–9 років навряд чи в змозі подати заяву до поліції… Звичайно, шкільні канікули – це період, коли збільшується кількість випадків домашнього насильства стосовно дітей, і кількість правопорушень щодо неповнолітніх взагалі. При цьому, коли діти ходили до школи, педагоги, в разі виявлення ознак домашнього насильства, мали б повідомляти про це поліцію, а під час канікул такий додатковий нагляд, звісно, не здійснюється.

– Зрозуміло, ми не можемо, ґрунтуючись лише на  деяких даних, отриманих від Національної поліції, робити висновки про всю «картину» домашнього насильства щодо дітей…

– Однак ми можемо зробити висновок про те, що в Україні система, яка має захищати права дітей, пробуксовує. З утворенням нових територіальних громад, у малих громадах фактично зникли служби у справах дітей – їх, через брак коштів, об’єднали зі структурами, що займаються молоддю, з соціальними службами, розмили їхні функції.

До того ж, створена на рівні держави Національна соціальна сервісна служба України й не ставить задачі займатися профілактикою домашнього насильства, вона виключно надає соціальні послуги. Родина, яка відчуває, що в ній не все гаразд, має звернутися до соціальних служб, і ті вже вирішують, чи потрібна цій сім’ї відповідна соціальна послуга. Щось на кшталт «спасіння утопаючих є справою рук самих утопаючих».

Отже, як з боку держави, так і з боку територіальних громад контроль за цим питанням відтепер мінімальний. І виходить, що система «child protection» (захисту дітей) у нас напівзруйнована…

– Ми тепер знаємо: коли діти йдуть на канікули, можна очікувати збільшення випадків домашнього насильства щодо них. А що все ж таки можна зробити, аби зменшити таку негативну тенденцію?

– Для того, щоб профілактувати, ми маємо забезпечити, аби діти не вешталися на канікулах де завгодно (щоб потім батьки не «наказували» їх за це, застосовуючи насилля), а також і не сиділи весь час удома (що аж ніяк не йде на користь їх здоров’ю). Раніше багато дітей у червні, як правило, перебували у пришкільних, дитячих чи оздоровчих таборах. Зараз, за умов поширення коронавірусної інфекції, більшість із цих закладів не працює, а дітей просто розпустили по домівках.

Тому громади мають продумати на пору канікул для дітей більш змістовне дозвілля, мусять працювати клуби, секції, коворкінги, де б дітлахи та підлітки могли з користю проводити час. Також це в певній мірі зможе знизити в родинах напругу, яку породжують соціально-економічні проблеми. Умовно кажучи, мати, яка працює на 3-х роботах, з більшим розумінням поставиться до власної дитини, яка зайнята чимось благотворним, ніж у випадку, коли остання безцільно «вбиває час».

– Неодноразово доводилося бачити: напередодні канікул дітям видають брошурки з питань безпеки, приміром, щодо правил поводження на воді, перестороги щодо можливого випадіння з вікна, попередження про підвищену увагу під час знаходження на залізниці тощо. Але певного інструктажу для дітей чи батьків відносно попередження домашнього насильства, як на мене, напередодні канікул не проводиться.

– Звичайно. Оскільки на школу не покладено цей обов’язок. Нечисленним підрозділам ювенальної превенції Національної поліції в пріоритет ставляться запобіжні заходи щодо підліткової злочинності, самовільного залишення домівок. А до профілактики домашнього насильства, як то кажуть, часто не доходять руки.

Через те б я радив, що б освітяни разом із ювенальної превенцією перед канікулами проводили зустрічі з батьками, роз’яснювали їм законодавчі й психологічні аспекти домашнього насильства та ділилися «секретами» стосовно того, як його можна запобігти. А діткам видавалися б такі пам’ятки, в яких би зазначалися номери Національної дитячої «гарячої» лінії, куди вони можуть, у разі потреби, зателефонувати та попросити пораду або допомогу.

До речі, Національна дитяча гаряча лінія:

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів);

— Короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів).

 

Довідково:

Дії поліції під час реагування на факти домашнього насильства та захисту прав дітей регламентують:

— Закон України «Про Національну поліцію»;

— Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

— постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №658 «Про затвердження Положення взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»;

— постанова КМУ від 03.10.2018 р. №800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю»;

— постанова КМУ від 01.06.2020 р. №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах»;

— наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 р. №654 «Про затвердження порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника»;

— наказ МВС України від 25.02.2019 р. №124 «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України»;

— наказ Міністерства соціальної політики України та МВС України від 13.03.2019 р. №369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства»

— наказ МВС України від 27.04.2020 р. №357 «Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного реагування в органах (підрозділах) Національної поліції України».

 

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Шерифи для нових громад». З 2019 року проєкт реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір» за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта.

Юрій Чумак

Шерифи для нових громад