Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

Активна дискусія «розгорілася» під час обговорення французького документального фільму «А ночі вже більше не буде», перегляд якого відбувся 11 грудня в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE в межах Мандрівного фестивалю Docudays UA.

У стрічці режисерки Елеонори Вебер глядачі побачили реалії пілотів, які керують гвинтокрилами над зонами бойових дій в Афганістані, Іраку та Сирії. Вони, користуючись сучасною оптичною технікою, знищують живі цілі вночі, однак перебувають у постійному страху припуститися помилки. Кіно показує, як далеко може завести бажання все бачити, якщо ним зловживати.

Правовий кінозал було організовано регіональним координатором Мандрівного фестивалю Docudays UA на Харківщині Юрієм Чумаком. У заході взяли участь курсанти Харківського національного університету внутрішніх справ, студенти Харківського національного університету економіки ім. Семена Кузнеця, модераторки кіноклубів медіапросвіти Docudays UA, які проходили навчальну програму під менторством Ю. Чумака, журналісти, громадські активісти та інші зацікавлені особи.

Наводимо кілька яскравих висловлювань, які пролунали в ході обговорення:

Андрій Ерліх, громадський активіст:

– Мета використання новітньої зброї – збільшити її точність та зменшити кількість втрат серед мирного населення. Однак фільм показує, що нові технології ставлять перед людством і нові виклики.

Тетяна Сава, керівниця кіноклубу Docudays UA при громадській організації «В єднанні – сила»:

– Враження від побаченого – моторошні. Різні люди в ньому весь час перебувають під прицілом. Запам’яталася фраза з фільму: «Більше не буде війни, в якій сторони дивляться один одному очі в очі». Власне, як слідує з побаченого, більше не буде й самої ночі. Адже сучасна військова техніка дозволяє бачити в нічний час все, як удень.

Світлана Фєнота, громадська активістка:

– Думаю про те, як багато сил, часу, ресурсів люди витрачають для знищення собі подібних. Аби все це використовувалося в творчих цілях – зовсім інший був би світ!

Дар’я Трофименко, доцентка кафедри правового регулювання економіки факультету економіки і права ХНЕУ ім. Семена Кузнеця:

– Це ж круто використовувати сучасні технології, правда? Але якщо ці технології застосовуватимуть у цивільному житті та будуть слідкувати за людиною, контролювати її, знищувати тих, хто чинить опір? Ми при обговоренні завжди піднімаємо тему дотримання прав людини. І бачимо, що під час війни права людини, і, в першу чергу, цивільного населення, завжди порушуються, якою б точною та модерновою не була зброя… Docudays UA взагалі мені подобається тим, що показує реальність, над якою доволі рідко задумуєшся у повсякденному житті.

Олексій Рвачов, старший викладач кафедри кібербезпеки та DATA-технологій факультету №6 ХНУВС:

– Є міжнародні норми, що описують правила війни. У фільмі показано, як вони порушуються: і вбивають людей, які не мали зброї, і поранених добивають. Курсанти говорили про те, що назріла необхідність, аби за військовими був належний цивільний контроль, аби ті не переходили межу.

Наостанок Юрій Чумак поділився стислою інформацією про міжнародне гуманітарне право, яке обмежує методи і засоби ведення війн, а також регулює захист жертв війни. Правозахисник наголосив, що в умовах сьогодення, коли стрімко розвиваються військові технології, в яких все більше зростає роль машин, здатних вже автономно «приймати рішення» про враження цілей, постає питання про відповідне міжнародне правове регулювання їх застосування.

Георгій Кобзар