Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

Куди звертатися постраждалим від домашнього насильства.

Правозахисники, за сприяння урядової уповноваженої з питань ґендерної політики, змусили Мінсоцполітики розробити документ, який дає можливість постраждалим від домашнього насильства отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.

А все починалося з документального кіно про права людини. Точніше, з адвокаційної кампанії «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини», яку кіноклуб Docudays UA «ДУМАй!» реалізовував у березні – липні 2021 року в Чугуївській міській територіальній громаді Харківської області.

І в ході спілкування з працівниками поліції, соціальних служб та педагогами ми з’ясували, що існує певна правова проблема (на рівні всієї країни!) в реалізації механізму взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству – відсутня форма направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Справа в тому, що Законом «Про безоплатну правову допомогу» гарантується, що особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу – на захист; здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Однак для того, щоб центр БВПД надав адвоката за рахунок держави постраждалій особі, їй необхідно мати певні підтверджувальні документи. І постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» від 22.08.2018 р. №658 встановлює, що такими документами можуть бути, зокрема:

— витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов’язаного з насильством;

— талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з насильством, виданий уповноваженим підрозділом органу Національної поліції;

— копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

— копія постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з насильством;

— копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;

— рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;

— копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції термінового заборонного припису;

— направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, складене за формою, затвердженою Мінсоцполітики (видається районними держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад, чи загальними/спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб).

Проте, на жаль, дана форма Міністерством соціальної політики України до 2021 року так і не була затверджена, що перешкоджало постраждалим від домашнього насильства особам в отриманні безоплатної вторинної правової допомоги.

І, хоча на наше звернення з цього приводу заступниця міністра Ольга Ревук відповіла, що «відсутність такої форми направлення не обмежує права особи звернутись або бути направленою за допомогою», це не відповідало дійсності. З наступних підстав:

— У випадку, якщо постраждала від домашнього насильства особа зверталася до поліції за телефоном або таке повідомлення робили її рідні, сусіди чи свідки насильства, вона не отримувала талону-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Так само, як і не мала витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у разі, якщо в діях кривдника не знаходили ознак кримінального правопорушення (злочину).

— Копію протоколу про вчинення адміністративного правопорушення працівники поліції видають правопорушнику, а не постраждалій особі.

— Так само, виникали й проблемні питання стосовно отримання копії постанови про накладення адміністративного стягнення (приміром, суд міг взагалі не накласти таке стягнення через вибіг строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності).

— Якщо постраждала особа не зверталася до суду з заявою про видачу/продовження обмежувального припису стосовно кривдника, звісно, в неї не було й копії такої заяви. Як і не було копії відповідного рішення суду.

— У разі, якщо поліцейський не виносив термінового заборонного припису – ніде було здобути копію такого документа.

Таким чином, ледь не єдиним гарантованим варіантом підтвердження права постраждалої від домашнього насильства особи на безоплатну вторинну правову допомогу могло б бути направлення до центру з надання БВПД відповідними (соціальними) службами місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування. Утім, без затвердження Мінсоцполітики певної форми такого направлення, вони видати його не могли.

Зустрівшись з кількома постраждалими особами, які, через відсутність даної форми, так і не отримали безоплатну вторинну правову допомогу, та побачивши, що чиновники Мінсоцполітики не квапляться цю форму розробляти (як і не поспішали до цього вже 3 роки), ми звернулися до урядової уповноваженої з питань ґендерної політики Катерини Левченко – з проханням сприяти забезпеченню реалізації єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидію домашньому насильству – шляхом ініціювання питання щодо необхідності якнайшвидшого затвердження Міністерством соціальної політики України форми направлення постраждалих осіб до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Лист на пані Левченко було спрямовано 6 серпня 2021 року. А вже 14 вересня та ж сама Ольга Ревук повідомила: «Міністерство соціальної політики на виконання доручення урядової уповноваженої з питань гендерної політики Левченко К.Б. розглянуло Ваш лист… Міністерством… розроблено проєкт форми направлення особи/сім’ї, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги».

Чесно кажучи, ми сподівалися, що, після погодження даного проєкту повноважними інституціями та прийняття нормативного акту, нас повідомлять про це. Ну, не судилося… Втім, у січні 2022 року Координаційний центр з надання правової допомоги розіслав своїм регіональним та місцевим центрам лист Мінсоцполітики про те, що форму нарешті затверджено. Та вона пропонується «для використання в роботі». Нарешті!

І на порталі Верховної Ради України з’явився відповідний наказ, зареєстрований в Мінюсті наприкінці грудня 2021 року. Отже, «формене» неподобство подолане! І постраждалі від домашнього насильства тепер мають змогу безперешкодно отримувати безоплатну вторинну правову допомогу.

Юрій Чумак, голова Центру правовий та політичних досліджень «ДУМА»

Рубрика