Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page

Поліна Жилка – з сім’єю

Інтерв’ю в молодої громадської активістки з Харківщини Поліною Жилкою – до Міжнародного дня молоді

1. Звідки ви в Україні? Де ви були 24 лютого?

Я народилась та живу у Лозовій Харківської області. В Україні! Вже 10 років працюю вчителькою української мови та літератури. З 2020 року почала співпрацювати з програмою «Мріємо та діємо» від IREX у проєкті «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність». Стала медіадрайверкою, драйверкою з кібербезпеки та кібергігієни. Тішилася з того, що несу дітям та підліткам корисні знання та навички. І начебто все було супер…

Але 24 лютого почалася війна! З того часу світ перевернувся з ніг на голову, все змінилося. Я не знала, що робити далі… Дуже багато знайомих та рідних виїхали за кордон. Думала, може і мені поїхати. Проте ж як можна покинути все? Багато думок країлося в голові. Але я так і не змогла покинути рідне місто.

2. Ви вирішили, що зараз важливо підтримати свою країну. Що спонукало вас до такого рішення, і з огляду на таку велику кількість людей, які потребують допомоги, як ви вирішили, де саме вам найкраще допомогати?

Нині у нас багато переселенців, і я вирішила, що можу допомагати людям не тільки фізично, фінансово, речами чи їжею, а й знаннями, які отримала під час роботи з «Мріємо та діємо». Зараз я координаторка у «ВільноХабі», проводжу тренінги в Молодіжному просторі STREAM – з кібербезпеки, медійної грамотності та кібергігієни. До нас приходить місцева молодь та молоді люди з числа ВПО. Їм не тільки цікаво послухати чи подивитись, що наша команда розповідає, але вони тягнуться за простим «живим» спілкуванням та підтримкою.

Одного разу до нас завітали два брати-переселенці, їх поведінка бажала кращого, ми не розуміли, чому хлопці себе ведуть агресивно та будь-які суперечки намагаються вирішувати із застосуванням сили. Ми дізнались, що цих дітей вивозили з-під обстрілів, їх рідний дім – Борова, яка, на жаль, зараз окупована. І завдяки нашій праці, спілкуванню, психологічним вправам ми досягли успіху. На даний момент хлопці більше не розпускають руки і стали спокійнішими. І для мене це велике досягнення.

3. Яке ваше бачення України? Що дає надію на майбутнє?

Майбутнє – це наші діти і, сподіваюсь, що вони будуть жити мирним життям, не будуть ховатися в бункерах та льохах, пригинатися, як побачать літак, і більше ніколи в своєму житті не побачать війни. Будуть спати спокійно і бачити гарні сни. Хочу, щоб у кожного була вціліла родина і щаслива сім’я.

4. Як молода людина, яка докладає зусиль до того, щоб втілити своє бачення України, як вам можуть допомогти різні партнери? Які ресурси, навчання чи навички, на вашу думку, є найважливішими для молодих людей, які прагнуть змінити ситуацію?

У наш час важливо вміти критично мислити, бо, коли ми вміємо розрізняти інформацію, тоді можемо приймати правильні й відповідні рішення. Але також хочу сказати, що сьогодні в Україні багато вимушених переселенців, дітей, молоді, молодих матусь, яким потрібна психологічна підтримка, тому що не кожен та кожна може впоратись і наладнати свій емоційний та психологічний стан, відновити спокій в серці. Сподіваюсь, коли ми переможемо, у нас з’являться безкоштовні центри психологічної підтримки, які будуть «чути» всіх та допомагати. Бо тільки здорова молодь з критичним мисленням може розбудувати краще майбутнє.

5. Що ви хочете, щоб світ знав про Україну прямо зараз?

Я хочу, щоб усі в світі знали: Україна – це гарна, мальовнича країна з файними місцями, що завжди привітно та щиро зустрічає кожного гостя, який з миром до нас приїжджає.

Довідково: Поліна Жилка – молода активістка Лозівської міської територіальної громади, вчителька української мови та літератури Панютинського ліцею, волонтерка.

Активно співпрацює з програмою «Мріємо та діємо»: координаторка проєкту «ВільноХаб» у Лозівській громаді, медіадрайверка.

У 2021 році виступила фасилітаторкою в регіональній (Не)конференції для шкільних педагогів «EdCamp «Панютине». Також минулого року отримала грамоту від Лозівського міського голови за те, що вона «активна-реактивна» у роботі з молоддю.

Юрій Чумак