У Києві 11–13 листопада відбувся 19-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Через війну він проходив у скороченому форматі кіновікенду та мав назву «Надзвичайний стан».
Незважаючи на рашистську агресію, Фест, зусиллями його невгамовної команди, відбувся – з першокласними фільмами та глядацькими аншлагами, з перформансами та правозахисними подіями!
На Фестивалі ми взяли інтерв’ю у виконавчої директорки громадської організації «Докудейз» Світлани Смаль.
– Зараз Docudays UA проходить за часів війни. І, напевно, є якісь особливості організації та проведення Фестивалю за умов воєнного стану?
– Добре, що нам вдалося його організувати. Як Ви знаєте, ми його перенесли з березня на невизначений термін. Але влітку повернулися до цієї ідеї, тому що вважали і вважаємо, що наш Фест – на часі. І вирішили провести Фестиваль у листопаді в Києві, після чого – Мандрівний Docudays UA у 22 областях України. Особливості, звичайно, є, оскільки лише частина нашої команди в Києві, частина перебуває в інших містах України, а частина – за кордоном. І, хоча це ускладнювало нашу роботу, адже нам фізично не вистачало поряд тих людей, з якими раніше робили Фестиваль. Однак ми вели спільну підготовчу роботу в режимах офлайн та онлайн – і ми впоралися!
– Характерно, що за часів епідемії коронавірусу Фест переносили в онлайн, а нині війна – взагалі найстрашніше, що може бути, а Фестиваль таки відбувся в офлайні, це просто чудо якесь! А чому важливо було його організувати, як то кажуть, «наживо»?
– Це чудо, яке створила наша команда! На наше глибоке переконання, людям не вистачає зараз спілкування, підтримки, обміну думками. Наш Фестиваль – про права людини. Ми впевнені, що про права людини потрібно говорити завжди, і у війну – так само. Наш Фест – це майданчик, на якому люди можуть відчути взаємодію та спорідненість. Проведенням Фестивалю ми показуємо, що не боїмося, незважаючи на те, що ворог намагається залякати людей в Україні своїми підступними обстрілами. І ми робимо і будемо робити свою улюблену справу!
Збірка фільмів цьогорічного Docudays UA складається зі стрічок, які ми готували на березень (ще в мирному Києві), і з тих, які вироблені вже після 24 лютого. І повірте, там є що дивитися, є про що поговорити! Можна повернутися до тих тем, що були ще до початку повномасштабної агресії росії проти України, і можна обговорити те, що турбує нас сьогодні.
– Показово, що Фестиваль відкрився в той день, коли ЗСУ звільнили Херсон. Я знаю, що значна частина команди Docudays UA родом з Херсону… Отже, як ви це сприйняли, як ви це оцінюєте?
– Ми дуже тішилися. Коли я дізналася, в мене просто «мурашки» по шкірі бігали від радощів. Це для нас така подвійна звитяга! Скоро херсонська команда, я думаю, зможе повернутися додому. Визволення Херсону – це гарний знак, який означає, що незабаром війна закінчиться Перемогою України!
Записав Юрій Чумак