Select Page

21 листопада, в День Гідності та Свободи, у Харкові стартував XV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.  Відкрився фестиваль у кінотеатрі «8 1/2» фільмом «Віддалений гавкіт собак», який демонструвався з тифлоперекладом для людей з порушенням зору.

Як зауважив правозахисник та регіональний координатор Docudays UA в Харківській області Юрій Чумак, наскрізною темою цьогорічному Фестивалю є «Рівні рівності». Людська гідність, свобода, справедливість і рівність – є цінностями, на яких тримається концепція прав людини. Саме тому організатори й приурочили початок Фестивалю про права людини до Дня Гідності та Свободи.

DSC05176

До того ж, тематика рівності передбачає і надання рівних можливостей всім верствам суспільства, меншинам та вразливим групам, – підкреслила ведуча заходу, керівниця Харківської обласної фундація «Громадська альтернатива» та представниця «Коаліції проти дискримінації» Марія Ясеновська. Отже, інклюзивний показ документального фільму для харків’ян є важливим на шляху до забезпечення дієвої рівності.

Документальне кіно «Віддалений гавкіт собак» (режисер Сімон Леренг Вільмонт, Данія, Фінляндія, Швеція) спостерігає за життям 10-річного Олега, чиє життя перевернулося догори ногами через війну на сході України. Олежка із двоюрідним братиком і улюбленою бабусею живуть у невеликому будинку в селі Гнутове на лінії фронту. На XV Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, що проходив у Києві в березні поточного року, стрічка здобула головний приз студентського журі – «за чисті очі дитини, що радіють простим речам усупереч меланхолії у тіні війни».

DSC05187

І даний фільм зворушив учасників показу та спричинив активне обговорення. Наводимо кілька характерних коментарів:

Ганна, громадська активістка:

– Це кіно ще раз підтверджує тезу про те, що у війни – не дитяче обличчя. Величезні оченята дитини, які дивилися на нас з екрану, брали за саме серце. І дуже сподобалася бабуся, яка уособлює собою образ справжньої жінки – спокійної, люблячої, яка здатна захистити своїх онуків навіть під час війни.

Ігор Пашнєв, юрист:

– На жаль, держава не надає необхідної матеріальної або психологічної підтримки дітям, що постраждали внаслідок бойових дій. Це є великою проблемою, адже на лінії зіткнення проживають тисячі, десятки тисяч дітей, і держава зобов’язана про них піклуватися. У квітні минулого року було прийнято урядову постанову, що затвердила «Порядок надання статусу дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій», до якої потім вносилися зміни… Проте наразі надання даного статусу є декларативним і не несе за собою ніяких наслідків.

DSC05349

Євген, студент і переселенець:

– На мене стрічка справила велике враження, оскільки в ній показано життя таким, як воно є – по ту сторону миру – на лінії фронту. Як живуть звичайні люди, як вони справляються з війною. Особисто я виділив для себе цю тонку грань у фіксуванні камерою речей побуту: ми бачимо, як живуть місцеві мешканці – це картаті сумки, постійні переїзди… У фільмі показано українського солдата – буквально один раз – як він вартує на блокпості. Моя позиція стосовно цього: ми повинні дякувати нашим військовим – за те, що маємо змогу у мирному місті на мирній території переглядати фільми про війну, а не бути учасниками військового конфлікту. Тому я бажаю всім українцям миру та якнайшвидшої перемоги у цій війні.

Ігор Шрамко, представник Харківської асоціації незрячих юристів:

– Даний унікальний показ – перший крок до того, щоб у майбутньому всі осередки культури працювали в інклюзивному режимі. І це не тільки питання забезпечення рівних можливостей, але й нормальна політика цивілізованого суспільства, яка, в кінцевому рахунку, призведе й до збільшення відвідувачів установ – з усіма позитивними наслідками.

DSC05275

Довідково:

За даними «Голосу України», 285 мільйонів населення планети має порушення зору: 39 мільйонів – незрячі, у 246 мільйонів – значна ступінь зниження зору. 90 відсотків незрячих живуть у країнах із низьким рівнем доходу. В Україні точної статистики щодо кількості людей із порушеннями зору немає: за неофіційними даними, їх приблизно 100 тисяч (з них понад 10 тисяч – діти).

Георгій Кобзар

Фото Андрія Чумака