Мар 4, 2021
За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, 50-55% здоров’я населення залежить від соціально-економічних умов та способу життя людей. Важливим негативним чинником у цьому виступають тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків. Особливо це «б’є» по підлітках, наносячи величезну шкоду їх фізичному та психологічному здоров’ю. І ця проблематика, на жаль, є доволі нагальною для сучасної України.
Аби донести інформацію про пагубність шкідливих звичок до учнів 8-х класів Малинівського ліцею №1 у доступній та наочній формі, модератор кіноклубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак вирішив скористатися інструментарієм документального кіно про права людини.
3 березня він запропонував школярам для перегляду документальну стрічку з репертуару Docudays UA «Габріель повідомляє з Чемпіонату світу».
Фільм оповідає про те, як бразильські владники, аби привезти тисячі футбольних уболівальників на стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Габріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і навіть майданчик, на якому місцеві діти босоніж грають у футбол, скоро зникне. Хлопчик обурений несправедливістю та починає інформувати про ці події через свій відеоблог. Стаючи громадянським журналістом, він намагається захистити права жителів району. Важливо, що в кіно піднімається й проблематика підліткової наркоманії, яка калічить та уносить численні дитячі життя.
Під час обговорення 8-класники разом із правником згадали про те, які права є в дітей, в яких документах вони закарбовані та про обов’язок держави забезпечувати реалізацію цих прав.
Як зауважила соціальний педагог Малинівського ліцею №1 Олена Ободовська, ситуація, показана у фільмі, на жаль, схожа на українські реалії. Але Габріель – головний герой стрічки, який намагається об’єднати молодих людей, – справжній молодець. Адже вихід завжди можна знайти в кожній ситуації. Важливо – знати свої права та відстоювати їх.
Водночас, Юрій Чумак підкреслив, що підлітки мають свідомо ставитися до свого життя й здоров’я. І розповів про реальні загрози вживання тютюну, алкоголю та наркотиків.
Наостанок він дав школярам «домашнє завдання», написавши на дошці низку статей Кодексу України про адміністративні правопорушення та доручивши їх вивчити разом із батьками. Оскільки, за адміністративні провини, які скоюють неповнолітні у віці від 14 до 16 років, відповідають саме батьки – стаття 184 КУпАП кваліфікує це як неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей.
Георгій Кобзар
Мар 2, 2021
Інтерактивний урок з цієї тематики провів для 7-клсників Харківської загальноосвітньої школи №105 голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак.
1 березня, на запрошення адміністрації навчального закладу, правник зустрівся зі школярами та обговорив із ними питання булінгу (цькування), відповідальності за такі протиправні дії та шляхи запобігання/протидії цьому ганебному явищу.
Учням було надано контакти Національної дитячої «гарячої» лінії 𝟭𝟭𝟲-𝟭𝟭𝟭, що адмініструється громадською організацією «Ла Страда – Україна» та єдиного контактного центру безоплатної правової допомоги 𝟬 𝟴𝟬𝟬 𝟮𝟭𝟯 𝟭𝟬𝟯. Також Юрій Чумак поділився з 7-класниками «Паспортами прав дитини», розробленими Координаційним центром з надання правової допомоги.
Як зауважила директорка школи Наталія Теплова, у закладі роблять все можливе, аби захистити дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою. Тому правопросвітницький захід, проведений представником державної системи #БПД, напевно стане ще одним «камінчиком» у розбудову безпечного правового шкільного середовища.
Георгій Кобзар
Фев 25, 2021
Дізналися студенти Житлово-комунального коледжу Харківського національного університету міського господарства ім. Бекетова в ході правоосвітніх заходів, що відбулися 22 та 25 лютого.
Зі студентами І курсу зустрілися працівники відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції в Харківській області та координатор проєкту «Шерифи для нових громад», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак.
Поліцейські розповіли юнакам та дівчатам про види адміністративних і кримінальних правопорушень, за які найчастіше притягають до відповідальності молодих людей, а правник – про права неповнолітніх у спілкуванні з правоохоронцями та форми співробітництва громадськості й поліції.
Ще Юрій Чумак поділився інформацією про послуги, які надаються державною системою безоплатної правової допомоги, а також презентував пам’ятки БПД «Твої права – твій надійний захист», брошури Асоціації УМДПЛ «Підлітку про поліцію» та буклети проєкту «Шерифи для нових громад», який досліджує взаємодію цивільних осіб і поліції.
Як зазначила завуч з виховної роботи Житлово-комунального коледжу Галина Помогайбо, ця правопросвітницька зустріч розширила кругозір студентів та сприяла формуванню правової свідомості, оскільки юнаки та дівчата отримали в інтерактивний спосіб інформацію, що напевно буде корисною для них.
Георгій Кобзар
Фев 23, 2021
Зараз Громадянська мережа ОПОРА проводить опитування кандидаток у депутатки на місцевих виборах 2020 року, щодо рівних можливостей під час виборчого процесу. На Харківщині більшість опитаних жінок зазначили, що мали рівний доступ до ресурсів та не відчували негативного ставлення за ознаками статі з боку колег по партії та виборців у цілому. Хоча про окремі прояви ейджизму та сексизму з боку виборців старшого віку заявляли кандидатки вікової категорії 25-35.
Характерно, що більшість опитаних жінок – як кандидаток, яким так і не довелося здобути на перегонах депутатського мандату, так і тих, що пройшли до місцевих рад, зазначали, що представники/представниці обох статей мали в партіях, від яких вони балотувалися, рівний доступ до ресурсів під час виборів. Та що вони не відчували негативного ставлення за ознаками статі з боку колег по партії та виборців у цілому. І, незважаючи на те, що без «чорного піару» на минулих місцевих виборах, звісно, не обійшлося, респондентки переважно не пов’язували його зі своєю статтю.
За одним суттєвим виключенням: ті кандидатки, які перебувають у віковій категорії 25-35 років, таки вказували, що зустрічалися випадки, коли їм виборці старшого віку закидали, що, мовляв, «недоречно» молодим жінкам приймати участь у виборах. Наприклад: «У вас є діти? Ви заміжня? Чи ви замість реалізації в родині це тут кар’єрою вирішили займатися?!». Отже, виходить, що в Україні «процвітає» такий собі гендерний ейджизм. Принаймні, на Харківщині. На підтвердження цього одна з респонденток поважного віку згадала, що до неї теж ставилися доволі зневажливо, коли вона ще молодою починала свою політичну діяльність.
При цьому переможниці виборів здебільшого говорили, що гендерні квоти їм не потрібні та ніяк не допомогли. А одна з кандидаток, що стала депутаткою, навіть заявила: «Жінки просто принижуються цією квотою – це моє власне переконання. Чому ми маємо «бути під квотою», ніби ми якісь неповноцінні? Мене ця квота особисто принижує. Я хочу себе проявити як політик і людина, а не щоб мене жаліли і розказували: «А, ти по квоті пройшла».
Натомість, кандидатки, які не пройшли до депутатства, не були настільки категоричними. Деякі з них нарікали на те, що квотний принцип так і не став дієвим. Бо «Необхідно закріплювати реальні механізми реалізації жінками прав балотуватись та бути обраними», «Щоб жінки були на прохідних місцях» тощо.
Отже, вочевидь, тут має місце такий собі психологічний аспект, коли жінки, які добилися успіху на останніх місцевих виборах, не воліють пов’язувати його з отриманими, відповідно до законодавства, гендерними квотами, оскільки це, в їхніх очах, зменшує рівень їх особистого внеску задля досягнення перемоги.
І, хоча кандидатки з Харківщини поставили, в середньому, доволі високий бал ступеню фактичної рівності у доступі до участі у виборах чоловіків та жінок – 3,8 (за 5-бальною шкалою), все ж таки більшість із них зауважували, що досі існують певні бар’єри, які обмежують доступ жінок до обрання депутатками місцевого рівня. І серед таких найчастіше називали особисті/психологічні («Страх негативу, стати публічною особою. Є ще стереотипи в суспільстві, що дівчина чогось не зможе»), фінансові («Утримувачі фінансів, хочемо ми чи не хочемо, це – чоловіки. І вони зачасту входять до списків, тому що вносять такий вагомий фінансовий внесок») та сімейні («Декому з жінок можуть сказати: «У тебе діти, сім’я, коли ти цим будеш займатися?»).
Аби ці перепони подолати, щоб жінки мали реальну можливість брати участь у політичному житті країни на різних рівнях, кандидатки з Харківщини пропонували:
- Проводити активну освітню та інформаційну політику, спрямовану на залучення жінок до участі в управлінні місцевими й державними справами: «Має бути в освіті впровадження, психологічно налаштовувати, що жінка може, так само, як і чоловік, здатна, має навички і досвід», «Щоб жінки активніше брали участь, треба, починаючи з інститутів, мотивувати їх на те, що вони щось можуть зробити».
- Запровадити програми підготовки кандидаток до виборів та депутатства: «Обов’язково має бути підготовка. Як виступати перед виборцями. Як поводитися на засіданнях», «В ідеалі, звісно, щоб людина здавала тести – з Конституції, Закону про місцеве самоврядування та ще ряду специфічних – про депутатську діяльність та інше».
- Внести зміни на законодавчому рівні: «Це добре, що зробили в п’ятірці квоту 3/2. Але я б збільшила, адже має бути рівність – 50/50. Це буде сприяти тому, щоб залучати жінок до політики, виховувати їх».
P.S. Як зазначає речниця ГО «Жіноча Ліга» Лілія Антонюк, рівний доступ до влади й ухвалення рішень усіх груп населення держави – один із основних індикаторів її демократичності та справедливості в контексті розподілу ресурсів, прав та можливостей. Відповідно до даних Глобального звіту про гендерний розрив 2020, у загальному рейтингу зі 153 країн світу Україна посіла 59 місце. З одного боку, це позитивний результат, адже у 2018 Україна була на 65 місці із 149. З іншого ж, у контексті політичної участі жінок та доступу до влади вона значно поступається іншим демократіям – 83 місце у звіті 2020 та 105 – у звіті 2018.
Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Харківській області
ОПОРА
Фев 19, 2021
Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ «Булінг та кібербулінг у підлітковому середовищі»:
— 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу;
— 24% дітей стали жертвами булінгу;
— 48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу;
— 44% школярів були свідками булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе;
— більшість жертв булінгу цькують через те, що вони «виглядають, говорять, думають не так, як інші діти».
Звісно, хтось із педагогів і досі вважає, що «в їхній школі булінгу немає й бути не може». Але в тих навчальних закладах, де відповідально ставляться до забезпечення безпеки учасників освітнього процесу, воліють не ігнорувати можливу проблему, а здійснювати активні кроки задля профілактики її виникнення.
Так, на запрошення адміністрації Харківської ЗОШ №147 та за сприяння Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, у школі було проведено семінар для вчителів «Запобігання булінгу».
18 лютого з педагогічним колективом закладу зустрівся комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання БВПД, модератор кіноклубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак.
Він представив документальну стрічку «Булер» американського режисера Лі Гірша відвертий погляд на те, як булінг вплинув на життя кількох дітей та їхніх сімей. У фільмі задокументовані реакції вчителів та адміністраторів на агресивну поведінку, які порушують кліше «діти просто поводяться, як діти», і відображений дедалі ширший рух серед батьків і молоді, спрямований на активну протидію булінгу в школах, спільнотах та суспільстві загалом.
По завершенні відбулася активна дискусія, в ході якої вчителі ділилися своїми думками та враженнями – як від побаченого у кіно, так і з власного досвіду. Як зазначила викладачка української мови та літератури Тамара Карєва, «незважаючи на те, що в фільмі інші меблі, проблеми такі самі, як і в нас».
Учасники заходу вказували і на «холодний тип тата», який ніколи не плаче, але водночас і не ділиться душевним теплом із сином, що страждає від кривд з боку однолітків, і на те, що батьки часто настільки зайняті власними справами, що навіть не знають про біди, які переслідують їхніх дітей.
Юрій Чумак зауважив, що важливу роль у боротьбі з булінгом мають відігравати не тільки батьки, але й педагоги, адже діти значний час у спілкуванні між собою проводять саме у школах. І, на жаль, іноді таке спілкування може набувати агресивних форм та переростати у відкрите цькування.
Експерт нагадав про види й ознаки булінгу, повідав про те, яка відповідальність передбачена за булінг статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наголосивши при цьому на обов’язку керівників закладів освіти повідомляти поліцію про відомі випадки булінгу.
Також правник поділився порадами щодо того, як можна протидіяти кривднику, аби в того зникло бажання булити. І надав контакти Національної дитячої «гарячої» лінії 116-111, що адмініструється громадською організацією «Ла Страда – Україна» та єдиного контактного центру безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.
Наостанок Юрій Чумак розповів про те, як, у разі необхідності, можна скористатися первинною (консультативною) та вторинною правовою допомогою, яку надають центри й бюро державної системи БПД.
Як підкреслила директорка Харківської ЗОШ №147 Олена Малюк, правовий кінозал для вчителів наочно нагадав про існуючу проблематику та допоміг розкрити її кризові точки. Після семінару класні керівники обов’язково проведуть заходи як із дітьми, так і з батьками, щоб передати отримані правові поради, які мають стати певним «щепленням» від поширення булінгу в навчальному закладі. Аби учасники освітнього процесу були толерантними до всіх дітей, в тому числі й до тих, хто «не такі, як інші».
Георгій Кобзар
Фев 13, 2021
На це питання шукали відповіді учасники робочої зустрічі, присвяченої аналізу уроків інциденту в селищі Андріївка Харківської області.
Захід, що зібрав працівників Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, речників та експертів Ромської програми Міжнародного фонду «Відродження», Міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд «Чіріклі» та Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ), відбувся на базі ДЕСС 12 лютого.
Консультант ДЕСС з питань комунікацій, моніторингу та інституційного розвитку Юрій Чумак нагадав, що 29 серпня минулого року в Андріївки відбувся антиромський мітинг, який завершився спробами насильницького виселення з селища кількох ромьских сімей. За наслідками резонансних подій поліція відкрила 4 кримінальні провадження, одне з яких – за ч. 2 ст. 161 КК України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності).
Як наголосила Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан, оскільки саме до повноважень Служби входить вживання заходів в межах компетенції щодо запобігання проявам міжнаціональних, расових, міжрелігійних і міжконфесійних конфліктів та ворожнечі, а також забезпечення реалізації прав осіб, які належать до національних меншин в Україні, у ДЕСС було вирішено провести докладне вивчення ситуації, що склалася в Андріївці.
Було здійснено низку візитів до Андріївки та центра громади – селища Донець, проведені бесіди з місцевими жителями, правоохоронцями, представниками органів місцевого самоврядування, зібрана інформація, що перебуває у вільному доступі – з сайтів установ і організацій, соціальних мереж, отримано відповіді на інформаційні запити.
Учасники заходу ознайомилися з попередніми результатами моніторингу та висловили щодо них свої зауваження й пропозиції.
На думку директора Ромської програми Міжнародного фонду «Відродження» Сергія Пономарьова, аналітика та рекомендації, вироблені за наслідками аналізу конфліктної ситуації в Андріївці, можуть стати певними запобіжниками, спрямованими на профілактику етнічних конфліктів у громадах з ромським населенням.
Георгій Кобзар
