Апр 19, 2018
Стрічка є частиною міжнародного проекту, що розповість про працівниць секс-індустрії у 8 різних країнах.
У Києві відбудеться прем’єра документальної стрічки «Така робота» про працівниць секс-індустрії в Україні. Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив правозахисник, член правління Асоціації Українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) Юрій Чумак, презентуючи стрічку разом з ініціатором її створення – керівницею ВБО «Легалайф-Україна» Наталією Ісаєвою.
Чумак зазначив, що фільм випустила студія Real Stories Production, яка має гасло: «Мовою мистецтва – про права людини». «Саме правам певної верстви суспільства – людям, які обирають для себе цей певний вид робіт – присвячена ця стрічка», – сказав Чумак.
Режисер стрічки «Така робота» Ксенія Кравцова повідомила, що фільм складається з трьох історій – три героїні розповідають про свою роботу, про перший досвід у ній та про те, як вони її сприймають і як живуть, враховуючи небезпеку, що пов’язана з такою діяльністю. «Ця стрічка є частиною великого проекту, який розпочала робити команда в Будапешті спільно з правозахисниками, які займаються темою секс-працівниць. На цей проект були запрошені 8 країн. Кожна зі свого боку мала відобразити секс-роботу такою, якою вона є в даній країні. Від України таку стрічку зробили ми (Real Stories Production) спільно з «Легалайф-Україна», – розповіла Кравцова.
Ісаєва звернула увагу, що законодавство України має бути удосконалене в частині захисту людей, які зайняті у секс-індустрії. «Потрібно щось робити для цих людей, бо їм потрібна безпека. Потрібно поважати їх вибір, який вони зробили. Треба зміни, щоб ці люди не мали насильства ні з боку правоохоронних органів, ні з боку бандитів, ні з боку інших оточуючих їх людей», – сказала Ісаєва.
Координатор кампаній Асоціації УМДПЛ, експерт з питань взаємодії із правоохоронними органами Сергій Пернікоза зазначив, що дуже важливо піднімати у суспільстві дискусію щодо вказаної проблематики. «Якщо говорити, зокрема, про правоохоронні органи. Працівники поліції, коли спілкуються з секс-працівниками, бачать в них правопорушників, і на цьому картинка для них складається повністю. Тобто бачити в них людину – це надзусилля для переважної більшості працівників правоохоронних органів. Навіть якщо за чинним законодавством це є порушення, це не означає , що така людина перестає бути людиною, це не означає, що проти неї також можна порушувати закон», – зауважив Пернікоза.
Водночас він висловив надію, що нові правоохоронні органи відрізняються від правоохоронних органів часів президентства Віктора Януковича і зараз можна з ними шукати спільну мову, і що шляхом проведення спільних проектів щодо захисту прав людей вдасться змінити ситуацію.
Фільм знятий за підтримки фундації «Відкрите суспільство».
УНІАН
Апр 12, 2018
«ПЖ» на тюремном сленге означает «пожизненник» (по-украински – «довічник»). На сегодняшний день в Украине насчитывается 1601 лицо, осужденных к пожизненному лишению свободы. И каждый год их число увеличивается приблизительно на 50.
10 апреля из знаменитой Качановской исправительной колонии №54 освободили приговоренную к пожизненному заключению Любовь Кушинскую. Ее обвинили в заказном убийстве 2-х человек. Сама же Кушинская заявляла, что ее подставили высокопоставленные работники правоохранительных органов, чтобы не возвращать ей долг в несколько сотен тысяч долларов.
Любовь провела за решеткой 27 лет и 9 месяцев. Она стала первой женщиной в Украине, осужденной к пожизненному лишению свободы, которую помиловал президент.
Разумеется, Кушинская мечтала об оправдательном приговоре, но при нашей судебной системе это почти невозможно. Помогла поддержка со стороны одного из народных депутатов, который, узнав о судьбе узницы, хлопотал об ее освобождении перед президентом.
11 апреля в Киеве состоялась премьера документального фильма «ПЖ», снятого студией Real Stories Production совместно с правозащитной организацией «Ассоциация УМДПЛ». Героем трогательной и пронзительной ленты стал Вячеслав Подварчан. Кстати, автор фильма, режиссер Ксения Кравцова сознательно ушла от того, чтобы в ленте шла речь о том, за что осужден Вячеслав, все юридические тонкости остались за кадром.
В кадре – внутренний мир человека, его переживания, стихи, мысли вслух. И лишь в конце, в титрах, короткая фраза: «В конце 1990-х украинские власти боролись с засильем организованной преступности. Суды временами выносили слишком жесткие приговоры. Вячеслав Подварчан до сих пор обжалует суровость своего наказания, требуя пересмотра обстоятельств дела».
В недрах «всемирной паутины» удалось найти такую информацию: «Полтавчанин Вячеслав Подварчан проходил срочную службу в особом отделе военной контрразведки Службы безопасности Украины, участвовал в боевых действиях на Кавказе, служил в спецназе, имеет государственные награды. Отбывает наказание за убийство. Говорит, что его не совершал: «Нас было четверо, мы приехали на встречу. Стреляли в меня – попали в моего товарища. За его убийство меня и осудили. Грубо говоря, я сижу за убийство человека, который меня спас».
Правозащитники считают, что подобных историй с судьбами людей, отбывающих «ПЖ», может быть немало. И поднимают вопрос о том, чтобы и у пожизненников была реальная перспектива условно-досрочного освобождения.
«Пока человек жив, пока у него бьется сердце, я верю в то, что он может исправиться, может стать ЧЕЛОВЕКОМ», – заявил на пресс-конференции, посвященной выходу фильма «ПЖ» тюремный капеллан Артур Гузеев.
Ведь цель уголовного наказания – исправление и перевоспитание. Но, если государство ставит на человеке клеймо «ПЖ» с эфемерной возможностью пересмотра приговора, оно фактически расписывается в неспособности своей «пенитенциарной» системы ресоциализировать бывшего преступника и вернуть его в общество.
Справка:
Пожизненное лишение свободы в Украине является высшей мерой наказания (с момента отмены смертной кары в 2000-м году) и применяется к лицам, совершившим наиболее тяжкие преступления, например, умышленное убийство с обстоятельствами, отягчающими наказание.
Несмотря на то, что наказание называется «пожизненным», законодательство предусматривает определенные условия, при которых лицо, осужденное к такому виду наказания, может освободиться. После отбытия не менее 20 лет заключения, осужденный при «добросовестном поведении и отношении к труду» может подать ходатайство о его помиловании президентом Украины. В случае удовлетворения ходатайства Президент Украины издает указ, согласно которому заменяет осужденному дальнейшее отбывание наказания лишением свободы на срок не менее 25 лет.
Юрий Чумак
Апр 2, 2018
«Кожного разу, коли їдеш до клієнта, ти не знаєш, що на тебе там чекає»; «На дорозі сутенерства немає. На трасі сутенери – міліціонери». (Цитати жінок із фільму «Білий танець»).
«З точки зору секс-туризму України – найпривабливіша країна Європи зі столицею в Харкові». (Журнал «Фокус»).
30 березня 2018 року в прес-центрі KHARKIV Today в рамках кіноклубу документального кіно з прав людини «ДУМАй!» харків’янам було представлено стрічку «Білий танець». Фільм знято студією Real Stories Production за підтримки Асоціації УМДПЛ.
За 17 хвилин «Білого танцю» учасники заходу мали змогу побачити правдиві інтерв’ю чотирьох жінок: трьох секс-працівниць і «мамочки»-сутенерки. Дехто з героїнь сьогодні має іншу роботу, хтось займається громадською діяльністю, а хтось і досі стоїть на трасі, намагаючись заробити гроші на життя.
Не завжди жінки потрапляють у секс-індустрію з власної волі. Але й ті з них, котрі добровільно зробили такий вибір, зазнають регулярних принижень. Фільм висвітлює секс-роботу як явище із широкою гамою супутньої проблематики. Відверті історії, непрості долі…
По закінченні перегляду відбулось активне обговорення за скайп-зв’язком – з режисеркою стрічки Ксенією Кравцовою та однією з героїнь фільму директрисою Всеукраїнської благодійної організації «Легалайф-Україна» Наталею Ісаєвою.
Н. Ісаєва також була секс-працівницею. За її словами, у цю сферу потрапляють різні люди, незалежно від віку, освіти та зовнішності: «Є вчительки, є продавчині, які підробляють, коли у крамниці вихідні».
«На сьогоднішній день відсутня кримінальна відповідальність за проституцію, проте є адміністративна. До того ж, у Кримінальному кодексі залишилась стаття 302 – за створення або утримання «місць розпусти». І на цьому точиться багато зловживань з боку правоохоронців. Тому ми говоримо про необхідність декриміналізації секс-роботи, яка є певним видом послуг. Одночасно, звісно, ми проти експлуатації (торгівлі людьми), коли жінок примушують займатися проституцією та втягування в цю діяльність неповнолітніх», – наголосила активістка.
«Наразі найбільшим «сутенером» виступає держава, яка збирає з громадян чималі податки, що досягають ледь не половини доходів – і при цьому майже нічого не робить. Народні депутати та священики, які нерідко самі користуються послугами секс-працівниць, грають у «моральність». А ми виступаємо за надання легального статусу комерційному сексу, без дискримінаційних обмежень», – підкреслила Наталія Ісаєва
Питання, думки, репліки глядачів завжди отримували відверті відповіді. Чому жінки обирають таку небезпечну роботу? Які наслідки матиме декриміналізація на ситуацію з торгівлею людьми? Чи продовжується поліцейське свавілля щодо жінок, залучених у сферу комерційного сексу, після реформи правоохоронних органів? Чи дійсно декриміналізація захищатиме інтереси секс-працівниць? Чи можлива легалізація в українському вимірі? – Дискусія виявилася напрочуд жвавою й тривала майже дві години.
Як зазначила Ксенія Кравцова, це кіно, у першу чергу, про жінок, про їхні долі: «У моїх героїнь непроста, дуже ризикована професія. Мене зацікавило, як вони потрапляють туди. Врешті – хто вони? Було надзвичайно цікаво спілкуватися з ними. Ми звикли до штампів, що повія – така собі нафарбована білявка на високих підборах. Звичайно, бувають і такі, але я побачила справжніх жінок, які через усі труднощі пронесли своє «я».
На переконання керівника кіноклубу «ДУМАй!», очільника Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрія Чумака, у фільмі йдеться, насамперед, про вразливу групу людей, права яких теж повинні дотримуватися в державі, що оголосила себе правовою.
PS: Організатори заходу висловлюють щиру подяку прес-центрові KHARKIV Today за гостинність!
PPS: Незабаром виходить нова стрічка К. Кравцової та Real Stories Production з даної тематики – «Така робота».
Георгій Кобзар
Мар 27, 2018
Майже 3 роки тому МВС оголосило про початок впровадження реформи системи дільничних, проте наразі у сільській місцевості спостерігається «дефіцит» дільничних офіцерів поліції. Тому малі громади намагаються самотужки вирішувати питання забезпечення громадського порядку.
Ще в 2015 році тодішній прем’єр-міністр Яценюк пафосно заявляв: «МВС почало вже другу програму з впровадження поліцейських на вулицях України, і не тільки у великих містах, а й у маленьких містечках і селах. Я б це назвав «програма українського шерифа», де на місце дільничних міліцейських прийдуть нові поліцейські не тільки в новій формі, не тільки на нових автомобілях, але, в першу чергу, з новим тренуванням, новою філософією, новою політикою ставлення до кожного громадянина і до кожної сім’ї».
Але не так сталося, як гадалося. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів. Тобто, говорити про якість цього «обслуговування» не доводиться. В результаті криміногенна ситуація в сільській місцевості загострюється.
Деякі сільські громади намагаються вирішити проблеми безпеки власними силами. Наприклад, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка та в сільській об’єднаній територіальній громаді Музиківка вже кілька років працюють по 2 місцеві шерифи, яких обрали громади. Спочатку вони були громадськими помічниками дільничних інспекторів міліції, а потім їх оформили на роботу в сільрадах, відтепер вони отримують заробітну плату з бюджетів сіл. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає шерифів.
Місцеві жителі звикли, що є шерифи, які профілактують та викривають злочини. Часто до шерифів звертаються самі поліцейські з проханням поїхати на місце й розібратися у правопорушенні, що відбулося.
Фільм з репертуару Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки – «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук) – висувався для номінації на «Оскар» у 2016 році.
З огляду на взятий в Україні курс на децентралізацію, спрямований на створення спроможних ОТГ, даний напрямок самостійного вирішення безпекових проблем виглядає перспективним. Напевно, що унікальний досвід роботи сільських шерифів може стати прикладом для наслідування у громадах інших сіл та містечок.
Крім того, ще з радянських часів міліції допомагали «дружинники», які разом із правоохоронцями патрулювали вулиці та відлякували хуліганів самою лише своєю присутністю. І в незалежній Україні діють громадські формування з охорони громадського порядку, які, у співпраці з поліцією, забезпечують громадський порядок у громадах. Виразною тенденцією останнього часу стало те, що до їх лав все частіше долучаються ветерани АТО.
Щоправда, у діяльності даних громадських формувань суттєвим є суб’єктивний фактор, адже в одних місцинах вони працюють активно та плідно, а в інших – рахуються на папері та здебільшого лише «сприяють» своїм членам в оформленні зброї, спорядженої гумовими кулями…
Крім того, з певною новацією виступили центри зайнятості, які почали запроваджувати для безробітних громадські роботи за видом «інформування щодо запобігання порушень громадського порядку».
За інформацією заступника голови Державної служби зайнятості Сергія Кравченка, програма «Шерифи – новий проект» у 2017 році працювала, зокрема, у Полтавській та Харківській областях.
Втім, як реалізується дана програма, чи є успіхи, чи навпаки – такої інформації майже немає – лише офіційна статистика.
Тому активісти Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» та Інформаційного ресурсного Центру «Правовий простір» вирішили дослідити, як захищають свою безпеку середні й малі громади в Херсонській, Харківській та Полтавській областях. Вони започаткували проект «Шерифи для нових громад» (за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта).
Узагальнивши, вони дійшли висновку, що в сучасних вітчизняних реаліях, шерифами є різні категорії цивільних осіб, які опікуються громадською безпекою. Їх називають по-різному:
- інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку;
- члени громадських формувань з охорони громадського порядку;
- добровільні помічники дільничних офіцерів поліції;
- люди, які виконують громадські роботи за видом інформування щодо запобігання порушень громадського порядку від центрів зайнятості (так звані «шерифи»).
На круглому столі, що нещодавно відбувся у Харкові в рамках проекту, представники Нововодолазької селищної ОТГ зазначали, що об’єднана громада одним із наріжних завдань ставить забезпечення безпеки на місцевому рівні, тому органи місцевого самоврядування уважно приглядаються до всіх існуючих форм діяльності шерифів, аби запровадити в себе найбільш оптимальну (оптимальні).
Експерти проекту «Шерифи для нових громад» розробили порівняльну таблицю «Безпека в громадах – переваги та недоліки організаційних форм»:
| Види |
Плюси |
Мінуси |
Фінансування |
| Інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку (наприклад сільрада Старої Збур’ївки, Музиківське ОТГ) |
• постійна робота;
• обираються з місцевих мешканців;
• користуються в селі авторитетом і повагою;
• органи місцевого самоврядування самі визначають повноваження в рамках діючого законодавства;
• звітують перед громадою.
|
• немає спеціалізованих навчальних закладів або курсів з підготовки;
• немає додаткових пільг та гарантій;
• немає законодавства, яке б регламентувало саме цю роботу;
• органи місцевого самоврядування самі визначають повноваження в рамках діючого законодавства. |
місцевий бюджет |
| Громадські формування з охорони громадського порядку |
• набираються з місцевих мешканців;
• є законодавство, яке дозволяє у співпраці з поліцією охороняти громадський порядок. |
• працюють на інших посадах;
• постійною превентивною роботою не займаються;
• залучаються переважно тільки під час масових заходів;
• немає додаткових пільг та гарантій. |
не фінансуються |
| Добровільні помічники дільничних офіцерів поліції |
• місцеві мешканці;
• користуються в селі авторитетом і повагою. |
• працюють на інших посадах;
• постійною превентивною роботою не займаються;
• немає додаткових пільг та гарантій;
• під час реформування правоохоронних органів «щезла» норма законодавства, яка дозволяла добровільним помічникам виконувати частку повноважень дільничних. |
не фінансуються |
| Інспектори з інформування населення про охорони правопорядку від Центру зайнятості по програмі «Шериф». |
• місцеві мешканці. |
• немає фахової підготовки;
• майже немає повноважень, тому й називаються: «інспектори з інформування»
• робота тимчасова;
• робочий час строго регламентовано;
• немає додаткових пільг та гарантій. |
частково місцевий бюджет (10-30%), частково бюджет Центру зайнятості |
Отже, сільській шериф – це місцевий авторитет, якому люди довіряють і якого поважають. Він має бути фізично і морально підготовленим, фінансово вмотивованим, добре знати законодавство, тісно співпрацювати з поліцією, підпорядковуватися громаді та мати відповідні законодавчо встановлені повноваження.
І правозахисники планують дослідити успішний досвід територіальних громад, в яких у різних формах працюють «українські шерифи» та поширити його по всій Україні.
Довідково:
На Харківщині станом на 01.02.2018 р. зареєстровано 26 громадських формувань з охорони громадського порядку, які протягом січня взяли участь у 48 заходах із забезпечення публічної безпеки та за різні правопорушення затримали 101 особу. Також на 01.02.2018 р. в службі дільничних офіцерів поліції ГУНП в Харківській області налічується 5 помічників ДОП (у Київському, Шевченківському та Індустріальному районах м. Харкова).
За сприяння служби зайнятості у громадських роботах за видом «Інформування населення щодо недопущень громадського порядку» брали участь 35 безробітних осіб: у 2015 р. – 9 чол., у 2016 р. – 13 чол., у 2017 р. – 13 чол. Такі громадські роботи проводилися у Барвінківському, Валківському, Дворічанському, Зміївському, Красноградському та Чугуївському районах.
Юрій Чумак
Мар 13, 2018
12 березня 2018 року у загальноосвітній школі №2 м. Чугуєва Харківської області відбувся урок-тренінг на тему «Ти і поліція».
З учнями 9-х класів зустрілися очільник Харківського обласного осередку Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ) і керівник Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак та начальник сектору кадрового забезпечення Чугуївського відділу поліції Кирил Сазонов. Вони оповідали #підліткам_про_поліцію.
Правозахисник зазначив, що правоохоронці несуть важливу державницьку функцію, адже захищають громадян від протиправних посягань та порушень закону, проте іноді поліцейські намагаються зловживати своїми обов’язками та при цьому порушують права громадян.
Роль такого «поганого поліцейського» і виконав Ю. Чумак, розігравши з одним із учнів ситуацію, в якій працівник поліції намагається безпідставно перевірити документи та переглянути вміст сумки у перехожого юнака. Звісно, не будучи озброєним необхідними правовими знаннями, парубок зніяковів та розгубився.
І тоді на допомогу йому та іншим старшокласникам прийшли герої мультфільму «Ти і поліція», що є унікальним правоосвітнім інструментом, розробленим Асоціацією УМДПЛ спільно зі студією Real Stories Production. З анімаційного фільму юнаки та дівчата дізналися, як правильно себе поводити в ситуаціях, представлених в мультсеріалі: «Пред’явіть документи і виверніть кишені», «Відчиніть – поліція!» та «Вам потрібно прибути до відділення поліції».
Після перегляду та обговорення мультфільму, представник поліції розповів підліткам про особливості їх правового статусу, про необхідність забезпечення спілкування правоохоронців із неповнолітніми за умови присутності батьків або інших законних представників. Також К. Сазонов ще раз «програв» сценку зустрічі молодої людини з правоохоронцем на вулиці. Тільки цього разу учень вже був озброєний правовим знаннями, а поліцейський був «добрим», тобто таким, що діяв відповідно до законодавства.
На закінчення заходу Юрій Чумак повідомив про дієвий мобільний порадник «Поліція під контролем», з яким можна ознайомитися за посиланням: http://policeundercontrol.org/pc/ або завантажити на смартфон з Інтернету.
До того ж, правозахисник подарував навчальному закладу пам’ятки Асоціації УМДПЛ «Підлітку про поліцію», «Притягнення до адміністративної відповідальності поліцією» та «Адвокат у кишені». Фактично цього дня була започаткована шкільна правова бібліотека, адже до книгозбірні були передані й інші друковані видання – презентовані Центром правових та політичних досліджень «ДУМА» та Чугуївською правозахисною групою.
Зауважимо, що урок-тренінг проводився Асоціацією УМДПЛ в межах проекту «Підвищення рівня правоосвіти та здатності захищати власні права під час спілкування з поліцією», в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.
Фев 28, 2018
27 лютого 2018 року у Нововодолазькій та Роганській селищних об’єднаних територіальних громадах Харківської області були проведені семінари «Основи законодавства про запобігання корупції та конфлікту інтересів»
Для працівників виконавчих апаратів селищних рад, місцевих депутатів і старост старостинських округів виступили керівник Харківського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Михайло Камчатний і голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», очільник «Тренінгового центру прав людини» Юрій Чумак
Метою даних просвітницьких заходів було проінформувати учасників про суть законодавства щодо запобігання конфлікту інтересів, а також «озброїти» їх необхідними знаннями для виявлення ознак конфлікту інтересів, застосування алгоритму дій у разі його виникнення і, в кінцевому результаті – мінімізувати прояви корупції на місцевому рівні.
Аудиторія, як у Новій Водолазі, так і в Рогані, активно брала участь в обговоренні даної гострої тематики, ставила запитання та отримувала конструктивні відповіді.
Зауважимо, що семінари проведені в межах проекту, що реалізується ГО «Школа політичної аналітики» спільно з ВГО «Комітет виборців України» у партнерстві з ГО «Асоціація об’єднаних територіальних громад» – за підтримки Програми розвитку ООН.
