На Черкащині завершується 21 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. В його межах проводиться Інформаційна кампанія «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», яка покликана зробити проблему більш видимою, залучити значну частину суспільства до вирішення важливих питань: як убезпечити дітей та попередити батьків, знайти і покарати винних та чи можливо зупинити поширення цих злочинів.
Цю всеукраїнську кампанію спільно започаткували громадська організація «Докудейз», Мережа DOCU/CLUB та ВГО «Магнолія». Міжнародна асоціація INHOPE, яка шукає та блокує шкідливий контент, зазначає, що в 2022 році Україна посідала 5 місце серед усіх країн світу за хостингом матеріалів сексуального насильства над дітьми в інтернеті.
У Черкаській області реалізовується низка заходів кампанії. Про це розповів регіональний координатор Мандрівного Docudays UA на Черкащині Юрій Чумак. Зокрема, він повідав, що для жителів регіону демонстрували документальний детектив «У сітях» (Чехія). Головні героїні – 3 дорослі актриси – вдають із себе 12-річних дівчат і реєструються в найпопулярніших соціальних мережах для експерименту, в ході якого отримують десятки пропозицій сексуального характеру від різних чоловіків.
Правопросвітницькі заходи з показом фільму «У сітях» відбулися у Безпечному просторі «Затишно space» Черкаси (з запрошенням експертки – спеціалістки з коучингу стосунків Анни Коломієць), а також для молоді міст Христинівка та Чигирин. І завершиться Фестиваль 16 листопада в 17.00 – переглядом та обговоренням цієї стрічки (разом із психологинею та психіатринею Дар’єю Гавріковою) в «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture».
Коучиня Анна Коломієць надала відповідні корисні поради для батьків:
1. Причиною «зависання» дитини в інтернеті може бути недостатня увага до неї як особистості, не сформований інтерес дитини до життя, реального світу. Бо більшість задач дитини за день – це те, що треба зробити, ніж те, що хочеться. А в інтернеті немає мами і тата, які постійно розказують, що робити, а що не можна.
2. Наслідки від сексуального насильства можуть бути як фізичні, так і психологічні. І як правило, останні більш глобальні і довготривалі. Бо забути, стерти з пам’яті те, що відбулось, не виходить.
3. Що робити, щоб запобігти? – Поставити інтереси дитини на перше місце. Не школи, вчителя, батьків, а саме дитини. Формувати довірливі стосунки, побудовані на вірі в дитину та підтримці. Щоб, у разі порушення кордонів дитини зловмисником, вона знала, хто буде на її стороні. Працювати з дитиною над формуванням цінностей і здібностей, а не оцінок у школі, кубків чи медалей.
Потрібно розвивати критичне мислення, здатність аналізувати інформацію, приймати рішення, робити свідомий вибір, нести відповідальність за свої дії чи бездіяльність, відстоювати свої кордони та впевнено говорити «ні».
Якщо ви помітили сайт, посилання, повідомлення, фотографії з зображенням оголених дітей, листування чи будь-яку інформацію з заохоченням дітей до сексуальних дій – заходьте на портал https://stopcrime.ua/. Там можна залишити повідомлення про злочин щодо дитини. Є 3 варіанти повідомлень: воєнні злочини, будь-які інші злочини проти дитини і, окремо – сексуальне насильство над дітьми в інтернеті, матеріали сексуального характеру.
Довідково: цьогоріч у репертуарі Мандрівного DocudaysUAв Черкаській області, крім фільму «У сітях» були представлені ще 5 документальних стрічок вітчизняних та зарубіжних режисерів/ок. Партнерами Фестивалю на Черкащині стали: незалежна арт-галерея «Склад №5», бібліотека-філія №7 м. Черкаси, хаб Halabuda, Благодійний підлітковий клуб «Світи» (Черкаси), молодіжний центр «АртПростір» (м. Золотоноша), молодіжний простір «Перехрестя ідей» (м. Христинівка), Вільний простір «ХАТА-ХАБ» (м. Чигирин), молодіжний простір «АТМОСФЕРА» (с. Драбівці), кіноклуби Docudays UA при публічній бібліотеці селища Чорнобай, при Вознесенській сільській раді, при Канівському фаховому коледжі культури і мистецтв, при ГО «Крила добра» та Безпечному просторі «Затишно Space» (Черкаси), Філія Центру пробації в Черкаській області, «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture». Всього було організовано 18 кінопоказів та правозахисних подій.
Фестиваль DocudaysUA – неполітичний і некомерційний.
У Черкасах провели пресконференцію, де представили результати реалізації соціального проєкту «Обговорюємо теми «Табу». У прессзаході взяли участь організатори та учасники проєкту, а також студенти кафедри журналістики, реклами та PR–технологій ЧНУ імені Богдана Хмельницького.
Мета проєкту – проведення інформаційно-освітньої кампанії захисту прав дискримінованих соціальних груп у громаді міста Черкаси. Проєкт втілили через серію просвітницьких тематичних подкастів із представниками та представницями вразливих груп суспільства.
«Згадаймо своє дитинство, школу. Мені дуже не подобалося, коли принижували товстих, рудих, в окулярах, булили за якісь фізичні особливості. Хотілось би, насамперед, щоб люди були більш освічені, тому що ми боїмося того, чого не знаємо», – розповіла засновниця і директорка благодійної організації «Благодійний фонд «Родина ЛГ»Олена Гавриш.
Розпочали захід із презентації команди. Серед її учасників — засновниця і директорка благодійної організації «Благодійний фонд «Родина ЛГ» Олена Гавриш, автор подкастів Іван Лила та ментор проєкту Юрій Чумак.
Команда проєкту «Обговорюємо теми «Табу» вже підготували один вступний і 7 тематичних подкастів та їхні текстові версії на такі теми:
– «Люди з інвалідністю: етика спілкування, доступність для всіх та активна залученість»;
– «Типові стереотипи щодо транслюдей: як їх розвінчують у регіонах?»;
– «Життя людей з ВІЛ у період війни: виклики, які вдається долати за підтримки інших»;
– «Ставлення до людей, що живуть із наркозалежністю: що змінилося?»;
– «Ставлення до ЛГБТ-спільноти: що змінилося за останні роки?»;
– «Життя та діяльність секс-працівників і секс-працівниць: що змінилося у воєнний період?»; – «Гендерні стереотипи: як формуються, до чого призводять та як протидіяти?»;
– Чому важливо обговорювати теми «табу»?
«Частина ідей для подкастів виникла після початку повномасштабного вторгнення – з’явилися нові виклики, нові проблеми, і довелося уже по-новому подивитися на цих людей і на те, як вони розв’язують свої проблеми», – поділився автор подкастів Іван Лила.
Серед спікерів подкастів – люди, які представляють ту чи іншу соціальну групу, представники громадських організацій, які захищають цих людей, і також незалежні експерти. Зокрема, це представниця трансспільноти та експертка з питань таких людей Анастасія-Єва Домані, очільниці філій громадської організації «Легалайф Україна» у Полтавській області Марина Грідіна-Погоріла та в Черкаській області Світлана Різник, водій та військовий лікар із позивним «Нік», керівниця громадської організації «Клуб Еней» Вєлта Пархоменко, голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Олена Стрижак, засновниця і директорка БФ «Родина ЛГ» Олена Гавриш, начальниця відділу соціальної роботи в громаді Черкаського міського центру соціальних служб Марина Матвійчук.
«Для мене в таких подкастах, у таких зустрічах, у таких проєктах головне те, що ми проблеми вразливих категорій населення обговорюємо не тільки між собою, а розповідаємо про це широкому колу читачів та слухачів. Бо так хто про нас знає? Ніхто. І якщо ми не будемо говорити, не будемо робити такі проєкти, не будемо створювати подібні подкасти, то тоді соціум не знатиме, що такі люди є і вони стикаються з проблемами. Що бути тими, ким вони є – це їхній вибір і вони мають на нього право», – зазначила очільниця філії громадської організації «Легалайф Україна» у Полтавській області Марина Грідіна-Погоріла, яка доєдналася до пресзаходу онлайн.
Щотижня в одному з подкастів слухачі могли дізнаватися про сучасне життя одної соціальних груп населення.
«Я вважаю, що теза про те, що права людини під час війни – це тема, яка не на часі, є не тільки неправильною, але й шкідливою. Оскільки ми воюємо за Україну – за державу, яка уособлює собою демократію, свободу і права людини. І держава, і суспільство, і громадські організації мають приділяти тематиці дотримання прав людини значну увагу, особливо щодо тих, хто належать до категорій вразливих, що зазнають дискримінації», – зазначив ментор проєкту Юрій Чумак.
Серію просвітницьких подкастів «Обговорюємо теми «Табу» розроблено у межах інформаційно-освітньої кампанії захисту прав дискримінованих соціальних груп у громаді міста Черкаси. Така кампанія діє в межах проєкту «Підтримка активних громадян під тиском в Україні», який реалізовує Освітній дім прав людини – Чернігів у співпраці із «ZMINA – Центр прав людини» за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
Як зазначила модераторка конференції та директорка ІА «Нова Доба» Тетяна Очеретяна, невдовзі подкасти можна буде послухати й на FM-станціях. Наразі ж текстові варіанти матеріалів та аудіо розміщені на сайті «Нової Доби».
«Я дуже рада, що в медіапросторі порушують теми, які раніше вважалися забороненими. Мені як майбутньому журналісту було цікаво послухати історії героїв подкастів та дізнатися, як писати про це в медіа», – поділилася студентка-журналістка Ангеліна Бородай.
Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті може проявлятися по-різному, починаючи від небажаних розмов на інтимні теми чи пропозицій близькості, надсилання незнайомцями відвертих фото/відео та прохань поділитися своїми, до поширення таких матеріалів, погроз або шантажу з метою подальших сексуальних дій чи експлуатації, у тому числі, наживо.
Наскільки ця проблема близька окремо взятій сім’ї чи громаді? Що робити, якщо є підозра, що це могло статися з вашою дитиною, або якщо ви побачили контент зі сценами сексуального насилля над дітьми у мережі? Чи розслідуються такі злочини і хто відповідальний за протидію?
Ці та інші питання обговорювали 23 жовтня на всеукраїнській онлайн-дискусії в межах інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей» – спільної ініціативи ГО «Докудейз» та ВГО «Магнолія», – під час 21 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті це проблема, що торкнулася без винятку всіх країн. Згідно з останнім дослідженням Глобального інституту безпеки дітей Childlight Единбурзького університету, постраждалими від дій зловмисників щороку стають понад 300 млн дітей, а це кожна 8 дитина у світі. Кількість чоловіків, які визнали, що вчиняли онлайн-насилля над дітьми (11% у США, 7% у Великобританії), або хотіли би зробити фізично, якби знали, що це залишиться в таємниці, – вражає.
За даними міжнародної асоціації INHOPE – мережі гарячих ліній, що на сьогодні об’єднує 54 країни, – у 2020 році в Україні почав стрімко зростати хостинг матеріалів сексуального насилля над дітьми, за два роки зріс майже у шість разів. І станом на кінець 2022 за кількістю розміщених в інтернеті відповідних матеріалів ми посідали 5 місце у світі.
«Основними причинами тоді називали дешеві хостинг-послуги, слабкий контроль за інтернет-платформами і, звісно ж, недостатню регуляцію. Не останню роль відіграла й повномасштабна війна, – каже Олексій Сидоренко, керівник напряму протидії насильству над дітьми ВГО «Магнолія». – Однак, хочу сказати, що останні два роки наша країна не стояла на місці та зробила значні кроки для подолання цієї проблеми».
На початку 2024 Україна долучилася до INHOPE і запустила гарячу лінію stopcrime.ua. Це портал, створений «Магнолією», куди можна повідомити про вчинення будь-якого злочину над дитиною, в тому числі сексуального насильства в інтернеті – для цього достатньо лише надіслати посилання на підозрілі матеріали (анонімно).
«За 8 місяців роботи платформи наші аналітики встигли проаналізувати 2029 повідомлень, із них у 742 було підтверджено наявність шкідливого контенту – вони були передані до департаменту кіберполіції України для подальшого блокування та розслідування злочинів, а також переадресовані до інших країн-членів асоціації, де хостилися шкідливі матеріали, та їхніх правоохоронних органів.
Якщо аналізувати усі вище вказані цифри, ми розуміємо, що проблема, зокрема для України, дуже актуальна. І тут заклик єдиний: не бути байдужими і повідомляти, якщо натрапили на такий контент в мережі», – говорить Олексій.
Власне, що ми маємо на увазі, коли говоримо про матеріали сексуального насилля над дітьми? Як пояснила Мар’яна Гевко – психологиня центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства за моделлю «Барнахус», експертка МГО «Міжнародний центр розвитку і лідерства» та проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB, мова про реальні, а також згенеровані комп’ютером фото й відео будь-яких дій сексуального характеру за участі дитини або в її присутності. Саме ж поняття сексуального насилля онлайн також має свою специфіку.
«Будь-які дії інтимного характеру стосовно дитини – це є насилля, тому що це завжди дисбаланс сил і діти насправді на таке не дають згоди: коли доросла людина шляхом встановлення довірливих стосунків, шляхом маніпуляцій, погроз, шантажу досягає певних цілей, які приносять психологічну, або й фізичну шкоду дитині – це є насильство, – пояснює експертка. – Дорослі не мають права і не повинні просто так спілкуватися з дитиною на інтимні теми (якщо це не просвіта, якщо спілкується не педагог,який має відповідну освіту й кваліфікацію). Ніхто не має права просити дитину надіслати фото або відео оголених частин тіла, «скидати» дитині відео чи фото сексуального характеру. Тим часом діти можуть взагалі не усвідомлювати, що з ними відбувається, навіть заперечувати, що це було насилля, зловмисники можуть казати, що «вони не опирались» і так відбувається нормалізація таких дій дорослих і поширюється далі. Поширений у колах неосвічених людей аргумент: дитина сама винна, для чого погоджувалася на це дивитися.
Ще одна ілюзія – «з моєю дитиною такого точно не трапиться», «в нашій громаді такого точно бути не може». На жаль, потенційно це може статися з будь-якою дитиною, незалежно від того, наскільки добре вона вихована, або обізнана щодо можливих небезпек. Існує дуже багато психологічних причин, чому діти потрапляють на гачок зловмисників», – каже Мар’яна.
Мар’яна Гевко зазначила, що насправді ми навіть не здогадуємося, скільки дітей переживають подібний досвід, адже більшість із них про це не говорять, а відповідні індикатори є малопомітними.
Сексуальне насильство можливе як щодо дівчаток, так і щодо хлопчиків, і з останніми ситуація ще складніша: вони ще рідше ідентифікують це як насилля та комусь розповідають. Окремий аспект – сексуальне насильство в інтернеті, здійснене дітьми один щодо одного.
«Коли нам стає відомо про факти насильства щодо неповнолітнього/-ньої, ми зобов’язані звернутися до поліції та пояснити необхідність цього дитині. Найкраще це робити через лінію “102”, – ділиться досвідом психологиня. – Зараз Україна рухається в напрямку реалізації європейських стандартів правосуддя, дружнього до дитини, захисту дітей в процесі правосуддя. Відповідно всі справи щодо дітей, які потерпіли або стали свідками насильства, внесені до ЄРДР, розслідуються з посиленою увагою, чого не було ще два роки тому, є випадки, коли відкривають заново справи. Тому шанси захистити наших дітей є достатньо великими. Важливо їм вірити, реагувати і повідомляти, це основне», – підсумувала Мар’яна Гевко.
«Проблема полягає, зокрема, і в тому, що вже минула майже чверть 21-го століття, а в Україні досі немає ні уроків статевого виховання, ні сексуальної освіти, – каже Юрій Чумак, правозахисник, регіональний координатор Мандрівного фестивалю Docudays UA у Харківській та Черкаській областях. – Діти знайомляться з темою сексу з інтернету, порносайтів або від таких же, як і вони, дітей. Про це не говорять у школі, більшість батьків не говорять про це зі своїми дітьми і тому не дивно, що діти також нічого не розповідають батькам, бо вони не бачать в них людей, яким можна це довірити і до кого можна звернутися за порадою».
За словами Юрія Чумака, цьогорічний Мандрівний фестиваль має дуже хороший інструмент – документальну стрічку «У сітях» (реж. Барбора Халупова, Віт Клусак), де три дорослі актриси задля експерименту вдають із себе дванадцятирічних дівчат і у спеціально створених копіях своїх дитячих кімнат під запис кінокамер спілкуються з різними чоловіками, які самі знаходять їх і наполегливо знайомляться. Покази цього фільму та обговорення з експерт(к)ами допоможуть відкрити й донести проблему сексуального насильства над дітьми в інтернеті до батьків, освітян і всіх, хто працює з дітьми. Напередодні дискусії учасники та учасниці також мали можливість переглянути фільм онлайн.
До кінця листопада правозахисні заходи, присвячені темі інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», відбудуться в багатьох регіонах, де побуває фестиваль, а далі продовжаться у кіноклубах Docudays UA, яких нині налічується понад 450.
«І Мандрівний фестиваль, і мережа DOCU/CLUB намагаються створити середовище безпеки і прийняття, де можна ділитися своїми думками, де можна говорити про важливе , не боятися бути засудженим і отримати допомогу, – додає Ольга Бабчук, модераторка дискусії, комунікаційна менеджерка мережі Кіноклубів Docudays UA. – Я думаю, що наша велика всеукраїнська спільнота підштовхне суспільство до того, щоб ми нарешті почали долати проблему сексуального насильства в інтернеті. Бо що є важливішим, ніж наші діти, їхнє щасливе життя і майбутнє?»
Наші спікери та спікерки поділилися таким об’ємом важливої інформації, що не вмістити на сторінку. Тож дивіться розмову повністю, занотовуйте, осмислюйте, вчіться говорити з дітьми та їх чути.
Нагадаємо, що 21 Мандрівний Docudays UA подорожуватиме Україною до 30 листопада у комбінованому офлайн та онлайн-форматах – із показами кращих фільмів з програми титульного фестивалю, правозахисними дискусіями, «живими бібліотеками», спецподіями, а також заходами інформаційної кампанії щодо протидії сексуальному насильству над дітьми в мережі з демонстрацією стрічки «У сітях».Слідкуйте за нашими анонсами на сайті, сторінці Мандрівного у фейсбуці та приходьте на фестиваль, щоб дивитися талановите документальне кіно і говорити про важливе.
21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.Інформаційні партнери: Медіаплатформа «Вгору», Ресурсний центр ГУРТ.
До Дня Конституції України пересувний кіноклуб Docudays UA «ДУМАй!» запропонував для черкащан/ок та вимушених переселенців/ок короткометражну документальну стрічку «Ти, б*, рота закрий!».
Фільм присвячений юному громадському активісту Сергію, який у рідному селі на Київщині бореться з корупцією та незаконною забудовою. Для однодумців та частини односельців він – герой. Але для частки села – ганьба. Йому погрожують, радять не лізти у «справи дорослих», а однієї ночі підкидають на подвір’я вибухівку…
Після перегляду глядачі/ки активно ділилися своїми думками з приводу побаченого.
«Я, чесно кажучи, обурена тим, як у цій стрічці поводять себе місцеві депутати та поліцейські, коли владники вчиняють корупційні дії, а правоохоронці відверто бездіють. Та ще й намагаються «футболити» Сергія. Сама я, коли стикаюся з чиновниками, завжди звертаюся до них письмово, обов’язково фіксую це звернення, аби ті його не «загубили». Звісно, що вони мене за це недолюблюють. Але така офіційна форма спілкування допомагає мені добиватися моїх законних інтересів», – зауважила громадська активістка Ольга.
Її підтримала психологиня Людмила Алексашкіна: «Наша задача – свою позицію показати, спокійно та виважено. А те, як людина, наділена повноваженнями, це сприйме – її проблема. Нас це не обходить. Головне, що наші вимоги є законними та обґрунтованими».
А переселенка Тамара поділилася своїм досвідом відстоювання прав, коли довелося пройти низку кіл поневірянь у спілкуванні з поліцією та нарешті вдалося добитися справедливості в судовому порядку.
Модератор заходу – правозахисник, керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак наголосив: «У Конституції закріплені наріжні права та свободи, які зобов’язалася утверджувати та забезпечувати держава. Втім, жодна «розумна книга» сама по собі не гарантує, що написане в ній автоматично буде реалізовуватися на практиці. Без активної життєвої позиції громадян/ок неможливо розбудувати дійсно суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову Україну».
«Це був не просто перегляд, а справжнє занурення у соціально-політичну реальність нашої країни. Обговорення було жвавим і насиченим – кожен міг висловити свою думку та поставити питання. Такі заходи допомагають глибше усвідомити важливість наших прав і свобод», – підсумувала керівниця «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture» Анна Драч.
25 травня, до Дня захисту дітей, у Черкасах відбувся показ документального фільму «Віддалений гавкіт собак».
Стрічку, зняту данським режисером Сімоном Леренґом Вільмонтом, представив керівник пересувного кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!», правозахисник Юрій Чумак. Він розповів, що документальне кіно, яке вийшло на екрани в 2017 році, знімалося в невеличкому селі Гнутове, що неподалік від Маріуполя. Де 10-річний Олежка разом із двоюрідним братиком та бабцею проживали тоді під постійними обстрілами…
Після показу відбулася дискусія, під час якої глядачі/ки обговорили важливість захисту дітей у зоні бойових дій і роль документального кіно у приверненні уваги до таких важливих тем.
Так, Олена, переселенка з Донецької області, зауважила: «Олежка, коли бабуся захворіла, дуже швидко став дорослим, зрозумів, що на ньому вже є певна відповідальність за молодшого братика».
Ольга, мати 2-х дітей: «Бабця, розуміючи, що її поведінка впливає на психічний стан цих дітей, жодним видом не показувала свого хвилювання. Спокійний дорослий у таких умовах – це найбільший порятунок для дитини. І діти відповідають їй беззаперечною любов’ю».
«Війна стосується кожного. І навіть той, хто на сьогоднішній день сидить у відносно безпечному місці, в теплому будинку, з електрикою, має знати, в яких умовах живуть його співвітчизники», – підкреслила Ольга.
Наталія поділилася своєю думкою: «Я би гаслом для стрічки назвала: «Життя на фоні ракет». Війна йде, руйнуючи все навколо, але життя все одно продовжується».
А Микола навіть намалював афішу до цього фільму. На якій ключовим визначив велике слово «WAR». І зазначив: «Це не «Війна і мир», тут суцільна війна. Де не повинно бути місця дітям».
«Показ стрічки викликав хвилю емоцій серед учасників/ць заходу. Кіно глибоко вражає своєю емоційною силою і відкриває глядачам реалії життя дітей у зоні бойових дій на сході України. Фільм допомагає зрозуміти, з чим стикаються дітлахи, як війна впливає на їхнє дитинство та психічне здоров’я. Ці діти мають бути захищені!», – наголосила керівниця «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture» Анна Драч.
26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим. 10 років тому під стінами парламенту Криму відбувся масштабний мітинг на підтримку територіальної цілісності України. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу до заходу долучилися тисячі активістів і небайдужих громадян. І того дня у мирний спосіб кримчанам вдалося не допустити позачергового засідання Верховної ради Криму та перегляду статусу автономної республіки у складі України… А вже наступного дня будівлю місцевого парламенту захопили так звані «зелені чоловічки» – російські військові. Так почалася анексія півострова.
Про це молоді м. Золотоноша Черкаської області розповів правозахисник Юрій Чумак (за першою вищою освітою – вчитель історії), який, разом із пересувним кіноклубом Docudays UA «ДУМАй!» завітав до місцевого Молодіжного центру «АртПростір».
27 лютого всі охочі в «АртПросторі» могли подивитись та обговорити відеоролик «Боролися тоді, переможемо зараз» про історію боротьби кримчан проти окупації – від QIRIM Media та Кримськотатарського Ресурсного Центру
Керівниця «АртПростору» Оксана Червякова повідала багато цікавих історичних фактів про Крим та його народи, про видатних постатей Агатангела Кримського та Ісмаїла Гаспринського.
А регіональна координаторка мережі ГО «КримSOS» у Черкаській області Тетяна Кавальчук вчила розшифровувати таємниці кримськотатарського орнаменту орьнек і малювати своє сімейне дерево в кримськотатарському стилі.
Своїми враженнями від заходу поділилася юна активістка Валерія Корженевська: «Ми вшановували мужність і героїзм громадян і громадянок України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. І це варто робити не тільки до 26-го лютого».
