Ноя 10, 2022
Відбулась робоча зустріч регіональної координаторки взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області Людмили Проценко зі старшим інспектором з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією у Черкаській області) Управління дотримання прав людини Національної поліції України, майором поліції Олександром Грамою, з завідувачкою бібліотеки-філії № 7 для дорослих Черкаської міської ЦБС Іриною Рибкіною та з представником Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, модератором кіноклубу медіапросвіти Docudays UA Юрієм Чумаком.
Кожен з учасників робочої зустрічі коротко презентував напрямки своєї роботи, та на підставі цього були сплановані спільні заходи, які сприятимуть згуртуванню, підвищенню правової грамотності громадян та формуванню активної життєвої позиції, яка б базувалась на загальнолюдських цінностях.
Представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини в Черкаській області
Окт 30, 2022
Інтернет-залежність стала глобальною проблемою сьогодення. Дедалі більше людей, особливо молодих, користуються Інтернетом частіше, ніж спілкуються з однолітками. Цій тематиці був присвячений онлайн-кінозал, проведений 28 жовтня кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» для громадських активістів/ок Харківщини.
Інтернет-залежність – нав’язливе бажання вийти в Інтернет і хвороблива нездатність вчасно відключитися від нього. При цьому людина фокусується на віртуальному, а не на реальному світі. І в такому стані може ігнорувати потребу в їжі, туалеті, сні, живому спілкуванні, фізичній активності тощо. Американський психіатр Айвен Голдберг в 1995 році запропонував термін Internet Addiction Disorder (IAD), а пізніше розробив набір діагностичних критеріїв інтернет-залежності.
У 2008 році китайські лікарі порадили визнати інтернет-залежність хворобою. Визначення і його діагностичні критерії розроблені співробітниками Пекінського центрального військового шпиталю за матеріалами 1300 «проблемних» користувачів Інтернету. Проте у західній медицині визнають проблему як нав’язливу потребу і одну з численних форм психологічної залежності людини.
Документальний фільм «Інтернет-залежний» режисерок Шош Шлам та Гілли Медаліа (Ізраїль, США) занурюється в життя реабілітаційного центру в Пекіні й досліджує випадки трьох китайських підлітків – протягом 3-х місяців їх лікування там і до повернення додому.
По завершенні перегляду відбулася жвава дискусія. Цікаво, що дехто з глядачів/ок активно заперечував те, що інтернет-залежність взагалі є проблемою. Мовляв, сьогодення ХХІ сторіччя вимагає бути весь час у вирі подій, цікавитися новинами, спілкуватися одночасно за багатьма людьми й на відстані. Тому постійне перебування в Інтернеті – ніщо інше, як відповідність сучасності. Однак модератор кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак (який, до речі, має ступінь магістра психології) заперечив такі доводи.
І навів симптоми інтернет-залежності, які, певно, буде цікаво знати всім:
1. Якщо ви проводите в Інтернеті понад 5 годин (не рахуючи виконання робочих завдань), то потрібно починати бити на сполох. Невинне гортання стрічки новин у соцмерехаж та постінг безглуздих stories дуже швидко переростають у відмову від реального життя та спілкування. Людина з інтернет-залежністю може проводити в мережі близько 20 годин, забуваючи про здоровий сон та їжу.
2. Перевага віртуального життя над реальним. Залежні від Інтернету люди відмовляються зустрічатися з друзями, не мають інтересів поза комп’ютером чи телефоном, відмовляються від кар’єри та втрачають цікавість до соціального життя.
3. Агресивність. Люди з інтернет-залежністю дуже дратівливі: вони агресивно ставляться до тих, хто намагається відволікти їх від гаджета та часто вступають у конфлікти з оточуючими людьми.
4. Байдужість. Інтернет-залежні часто забувають піклуватися про себе, їм байдуже на власний зовнішній вигляд та здоров’я. Тому вони можуть навіть не дотримуватися елементарних правил особистої гігієни.
Отже, якщо у поведінці якоїсь людини мають місце дані ознаки, потрібно не зволікати та звернутися за допомогою до фахових спеціалістів. І більше спілкуватися з друзями, знайти собі хобі та проводити дозвілля у реальному житті, а не у віртуальному.
Георгій Кобзар
Авг 3, 2022
27 липня та 2 серпня до Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру завітав пересувний кіноклуб медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!». Модератор кіноклубу Юрій Чумак представив увазі черкаської молоді документальну стрічку «Раби».
«Усіх нас викрали: маму, батька, сестру та мене. Потім батьків убили, а нас із сестрою розлучили», – розказує факти, що леденять душу, маленька героїня фільму Абук.
«Раби» – це анімаційне кіно про дев’ятирічну Абук та п’ятнадцятирічного Мачіка. Суданська «міліція», яку фінансує уряд, забрала їх, як і тисячі інших дітей, у рабство… Сюжет фільму «Раби» заснований на інтерв’ю цих діточок 2003 року.
Глядачів та глядачок зворушила не тільки сама показана історія, але й формат її подачі. Так, керівниця молодіжного ресурсного центру Олена Левченко зазначила, що мультфільм чимось схожий на комікс, адже дозволяє включити власну уяву та змалювати для себе якісь додаткові деталі й нюанси. Завдяки цьому й сприйняття доволі трагічного за змістом сюжету трохи полегшується.
А експертка з питань протидії торгівлі людьми Благодійної організації «100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ» Марина Стадник відмітила, що анімаційний фільм створено на основі реальних історій, які актуалізують проблему сучасного рабства. Зараз, через війну в країні, українці перебувають у постійному стресі, тому стають уразливими до ситуацій торгівлі людьми.
Експертка нагадала про 5 МАРКЕРІВ БЕЗПЕКИ для запобігання торгівлі людьми під час війни
— Надавайте документи лише офіційним особам, зберігайте їх електронні копії.
— Знайте, куди їдете, та повідомляйте про поїздку рідним чи друзям.
— Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на довіру.
— Будьте насторожі з незнайомцями, не віддавайте нікому мобільний телефон.
— Повідомляйте рідним чи друзям про зміни щодо місця перебування та роботи.
Зауважимо, що заходи було приурочено до Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми, який відзначається 30 липня.
Георгій Кобзар
Июл 24, 2022
Вага старих електричних та електронних девайсів, які в 2021 році люди відправили на смітники, перевищила 57 млн тон. Це більше, ніж вага Великої китайської стіни – найважчого штучного об’єкта на нашій планеті.
І тут проявляються всі парадокси сучасного світу. Адже в Європі та США не можна викидати подібне сміття на звалища. Проте цілком законним є його вивезення до країн «третього світу». Попри те, що згідно з Базельською конвенцією заборонено транспортувати токсичні відходи до країн, які розвиваються, на практиці відбувається зовсім інше.
З усього обсягу електронних відходів лише близько 25% переробляються, інші ж 75% потрапляють до країн, як-от Гана. Тут розташоване одне з найбільших у світі сміттєзвалищ списаної електроніки. Щоденно місцеве населення у примітивний спосіб, за допомогою спалювання пластикових оболонок, вилучає з електронного мотлоху метали.
Про це й розповідається у документальному фільмі «Край електросміття», який переглянули 23 липня в онлайні діти та підлітки – учасники/ці Zero Waste Camp – Люботин. Стрічка закінчується закадровим голосом і текстом такого змісту: «Отримані метали переважно експортують з Африки багатонаціональні компанії назад до «розвинутого» світу. В результаті переробки та спалювання електронних відходів у навколишнє середовище потрапляють токсичні пари з пластмас, хімічних речовин і важких металів, таких як свинець, ртуть, кадмій. Це може спричиняти гостре ушкодження легень, клітин крові і нирок, підвищувати ризик ракових захворювань, перешкоджати розвитку мозку, особливо у дітей».
Кіно викликало жвавий відгук у глядачів та глядачок. Під час обговорення вони емоційно співчували не тільки людям, які вимушені жити та працювати у таких жахливих умовах, але й домашнім тваринам, що харчуються рештками від вогнищ, де спалювали різного роду пластмаси. Так, юна Даша зауважила: «Звірі не винні. Вони страждають через недбалість людей. Фільм показує, чого не можна робити».
А пані Олена Калишевська, яка переглянула стрічку разом із сином та кішкою, зазначила: «Дуже вразив фільм. Після нього залишається чітке розуміння – треба сортувати відходи! Не жити сьогоднішнім днем, а думати про майбутнє».
Модератор кінопоказу – керівник клубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак закликав подумати, що кожен може зробити задля того, аби кількість електросміття зменшувалася, принаймні в Україні. І діти пропонували:
— не займатися гонитвою за брендами та новими моделями, якщо наявні смартфони, планшети, ноутбуки тощо цілком влаштовують якістю своєї роботи;
— намагатися ремонтувати, а не одразу викидати гаджети, які зламалися;
— у разі, якщо гаджет вже неможливо «повернути до життя», слід або пристосувати його для якихось домашніх потреб – приміром, як підставку, або здати до точки, де деталі з нього ще будуть використовувати (у такому випадку можна навіть сподіватися на отримання певного доходу).
На завершення екологиня, координаторка Zero Waste Camp – Люботин Анна Прокаєва подякувала учасницям та учасницям заходу за активність та зацікавленість у тематиці екології. І висловила впевненість у тому, що нинішні підлітки, коли виростуть, зможуть розбудувати таку Україну, в якій буде легко дихати.
Георгій Кобзар
Июл 9, 2022
Світ живе в еру глобального споживацтва, коли темпи споживання ростуть, як на дріжджах. І не таємниця, що індустрія моди є безперечним лідером у цих «перегонах». Тисячі фабрик у країнах «третього світу» виробляють не лише одяг для великих корпорацій, але й тони токсичних відходів.
Дизайнерка Реїт Аус має амбітний план щодо зміни світу, який базується на «Upcycling або Creative Reuse» – одній із форм екологічної моди (це коли нові речі шиють з клаптиків, що залишилися від текстильного виробництва, переробляють із дрантя або того, що було зшито, але не продано). Вона усвідомлює, що єдиний спосіб боротися з вадами індустрії моди – робити це зсередини.
Документальний фільм «Вийшло з моди» естонських режисерів Яаака Кільмі та Леннарта Лаберенц розповідає цю історію. Перегляд стрічки з репертуару кіноклубів Docudays UA відбувся в онлайні 8 липня. Участь у правовому кінозалі взяли слухачі та слухачки ZERO WASTE Academy – екоактивісти/ки з усієї України, представники/ці місцевого самоврядування, які прагнуть впроваджувати кращі практики управління відходами у своїх громадах.
Під час обговорення модератор заходу, правозахисник, керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак звернувся до всіх із питанням: «Говорять, що в роки війни тема екології опинилася «не на часі», зараз багато більш нагальних проблем: як нам вистояти, як нам перемогти. Однак, як все ж таки зробити так, щоб ми навіть сьогодні не забули про екологічну проблематику, яка, через російську агресію, тільки підсилюється?».
На що учасники/ці відповіли, що на першому місці має бути інформаційна складова: треба вчити людей, роз’яснювати, наводити приклади екосвідомої поведінки.
А екоактивістка з Києва Марина Казаченко наголосила: «Бути екологічним – це має стати трендом. «Зірки», лідери думок, всі активні громадяни мають своїм прикладом мотивувати людей до цього!».
«Ми всі з вами є зірками, які накреслюють дороговказ для нашої країн Я цей фільм побачила вперше, і він дуже класний, бо сприяє активному формуванню екосвідомості. Це коли в людини певне зведення правил, через які вона пропускає кожне своє рішення, пов’язане з можливим впливом на довкілля», – зауважила екологиня, координаторка ZERO WASTE Academy Анна Прокаєва.
На завершення всі зійшлися в думці, що, рано чи пізно, але російську агресію ми зупинимо, і тоді нам доведеться розбудовувати нову Україну. Яка ґрунтується на засадах прав людини, на дотриманні, в тому числі, й екологічних прав. Ми побудуємо сильну, вільну та екологічно чисту Україну!
Георгій Кобзар
Июл 2, 2022
Сусанна Джамаладінова (Джамала) народилася в кримськотатарській сім’ї, яка жила в Киргизії після депортації, проведеної сталінським режимом у 1944 році. Її родина змогла повернутися до Криму лише в 1989 році. А в 2014-му російські нащадки сталіністів знову вдерлися на сонячний півострів та поновили утиски й репресії щодо кримських татар.
Щоб привернути увагу всього світу до цієї трагедії, Джамала в 2016-му році виступила на конкурсі Євробачення з піснею «1944». Виступила – й перемогла. Тоді російська пропаганда заходилася піною ненависті, поширювала всілякі фейки щодо мужньої співачки. Але Джамала не зупинилася та продовжила свою боротьбу за права кримськотатарського народу, виступаючи проти незаконної анексії Криму російськими загарбниками.
Цій історії присвячений документальний фільм «Боротьба Джамали» шведської режисерки Елін Йонссон, перегляд якого відбувся 1 липня на базі Молодіжного простору «STREAM» Лозівської громади Харківської області.
Показ було організовано пересувним кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», керівник якого Юрій Чумак і представив стрічку дітям і підліткам.
Правозахисник наголосив, що непокарані за злочини в Криму 1944-го та за агресію щодо України 2014-го рашисти зараз перейшли до відкритої війни проти нашої країни. І дуже приголомшливо та, на жаль, актуально звучать слова пісні «1944» сьогодні:
«Коли чужинці приходять,
Вони приходять у ваш будинок,
І вбивають всіх вас, і кажуть:
«Ми не винні, не винні».
Де ж ваш розум?»…
Під час обговорення кураторка Молодіжного простору «STREAM» Катерина Бурлєєва зауважила: «Я пам’ятаю, як Джамала починала свою співочу кар’єру. Тоді в її репертуарі не було гостро соціальних творів. І перемога на Євробаченні з такою потужною піснею перетворила її на справжню діячку не тільки кримськотатарського народу, але й усієї України. Я сподіваюсь, що цей фільм став для кожного певним дороговказом у нове майбутнє, бо він демонструє, як людина сама себе творить своїми вчинками».
На завершення Юрій Чумак побажав усім учасникам та учасницям заходу мирного неба над головою та висловив упевненість, що боротьба кримських татар та усього народу України з загарбниками завершиться перемогою сил добра.
Георгій Кобзар
