Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Хто такий громадський омбудсмен із захисту виборчих прав?

Хто такий громадський омбудсмен із захисту виборчих прав?

В Україні є інституція, що здійснює парламентський контроль за дотриманням прав людини – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. За європейською термінологією – «омбудсмен». З ним співпрацюють з питань дотримання прав осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, проблем дискримінації, захисту прав дітей, жінок та ін. Утім, структури, яка б займалася виборчими правами громадян, в омбудсмена на даний момент немає. Тож Громадянська мережа ОПОРА, яка виросла з першого Майдану, та має багаторічний досвід моніторингу дотримання виборчих прав, вирішила допомогти омбудсмену в цьому питанні. Власне більш детально про це спілкуємось з Юрієм Чумаком, відомим правозахисником, громадським омбудсменом із захисту виборчих прав у Харківській області.

Ініціатива на створення Мережі виборчих омбудсменів

Минулого року був укладений Меморандум про співпрацю між ОПОРОЮ та Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, що, зокрема, передбачає взаємодію між регіональними громадськими омбудсменами та працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини в питаннях, що стосуються захисту виборчих прав.

За рік до загальнонаціональних виборів за підтримки ЄС стартував проект «Виборча реформа задля підсилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу»,  який Громадянська мережа ОПОРА реалізує спільно з Українським католицьким університетом та Європейським центром підтримки виборів. Власне це дало початок створенню Мережі громадських омбудсменів із захисту виборчих прав, яка діє у всіх регіонах України.

Незаангажовані, компетентні, вмотивовані люди виступають комунікаторами між виборцями, кандидатами, медіа та правоохоронними органами.

Я правозахисник, тож для мене поняття «права людини», «демократія», «свобода», «верховенство права» є не просто красивими словами, а цінностями, певними дороговказами у житті. Тому я багато разів долучався до кампаній громадського спостереження за виборами. Адже переконаний, що саме забезпечення проведення чесних виборів, відповідно до законодавства, є основною засадою для розбудови дієвої демократії в Україні.

Коли проходять вибори, щоразу виникають ситуації, пов’язані з різного роду порушеннями, фальсифікаціями, махінаціями, спробами спотворити результати голосування. Але справи до судів доходять  рідко, а якщо і доходять, то, як правило, закінчуються нічим. У кращому випадку – покаранням якихось дрібних виконавців.

В Україні майже немає кейсів, які б говорили, що до відповідальності притягнуто організаторів цих протиправних дій. А безкарність веде до чергових порушень.

Активісти ОПОРИ дійшли висновку, що потрібно зробити все можливе, аби покарання за порушення виборчих прав таки було. Якщо людина не матиме реального права голосу – про яку демократію взагалі можна говорити?

Фахова команда ОПОРИ, політично незаангажована та рівновіддалена від будь-яких кандидатів – є тією громадською організацію, з якою мені за честь спільно працювати задля забезпечення реалізації виборчих прав громадян.

Виборче омбудсменство в деталях

Виборчий омбудсмен повинен тримати руку на пульсі в судах, взаємодіяти з правоохоронними органами, журналістами, громадськими активістами та, в разі виявлення жорстких порушень виборчого права – сприяти доведенню справи до правового рішення суду.

Ми намагаємося співпрацювати з усіма громадськими активістами, журналістами, закликаємо громадян повідомляти про ті порушення, які вони бачать. Зібравши інформацію з різних джерел, я як виборчий омбудсмен, маю можливість бути там, де це необхідно.

Звертаємося до правоохоронних органів, щоб не дати їм «розслабитися». В Україні склалася хибна «традиція», що за будь-якої влади правоохоронці під час виборів більш прискіпливо ставляться до порушників від представників опозиції, і часто не бачать порушення, які здійснюють провладні кандидати. Ось нашим завданням є «підштовхувати» працівників поліції та інших правоохоронних структур до того, аби вони приділяла абсолютно однакову увагу всім порушенням виборчого законодавства. Ми повинні постійно «торсати» відповідні органи, щоб ті виконували свої обов’язки відповідно до закону

Будемо відвідувати й судові засідання. Адже як часто буває: вибори закінчилися — і всі забули, що десь проходять суди щодо виборчих порушень, і в якому режимі вони проходять. Чи вислуховуються усі сторони, чи приймаються до уваги показання свідків… Так, омбудсмен не має можливості впливати на думку судді, але забезпечити, щоб судові слухання проходили гласно і публічно, із залученням громадськості, ми не тільки можемо, але й повинні.

Крім того, до завдань омбудсменів входить розбір правозастосовної практики під час виборів, в тому числі судової. Щоб на основі цього аналізу Громадянська мережа ОПОРА зверталася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та до інших інстанцій – з тим, щоб змінювалась навіть нормативна база в тих випадках, де це необхідно.

Взаємодія в рамках Мережі омбудсменів

Одна людина не може опрацювати такий великий масив роботи, спрямованої на запобігання виборчим порушенням прав громадян. Тому в ОПОРИ у кожній області працюють не тільки виборчий омбудсмен, а й координатор громадського спостереження та довготермінові спостерігачі. З моменту офіційного старту виборчої кампанії до спостереження залучено 204 спостерігачі по всій країні.Допомогу з правових питань надають юридичні радники. А в день виборів Президента 31 березня 2019 року та, в разі проведення другого туру, до них долучаться ще понад 1 500 офіційних спостерігачів, які здійснюватимуть моніторинг ходу голосування та підрахунку голосів безпосередньо на дільницях. Отже, задіяна ціла команда активних та відповідальних людей.

Правники ОПОРИ виділяють 3 види порушень виборчих прав:

  1. Порушення, за які не передбачена відповідальність. Тобто, в Законі «Про вибори Президента України» проголошена певна норма, однак санкцій, в разі виявлення її недотримання, не прописано. Наприклад, щодо необхідності заповнення виборчого бюлетеню саме в кабіні (кімнаті) для таємного голосування.
  2. Адміністративні правопорушення. Ціла низка статей Кодексу України про адміністративні правопорушення (від 212-7 до 212-21) передбачають відповідальність за різного роду порушення, що суттєво не впливають на результати волевиявлення та не становлять значної суспільної небезпеки. Отже, й відповідальність за них передбачена невелика – штрафи від 85 грн та вище.
  3. Кримінальні правопорушення (злочини). Статті Кримінального кодексу України №№ 157, 158, 158-1, 158-2, 159, 159-1 та 160 законодавці виписали для тих осіб, які намагаються здійснювати фальсифікації, підкуп виборців тощо. За них передбачена вже значно суворіша відповідальність, починаючи від обмеження волі та громадських робіт і закінчуючи позбавленням волі строком до 7 років.

До речі, громадяни мусять знати про те, що кримінально караним є і порушення таємниці голосування, і «прийняття пропозиції» та одержання неправомірної вигоди за умови голосування за певного кандидата. А можновладці повинні пам’ятати, що евфемізм, який так часто використовують у ЗМІ – «адміністративний ресурс» – має свою чітку кваліфікацію в Кримінальному кодексі та називається «Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права» (ст. 157 ККУ).

Яскравий приклад порушень під час виборів

Порушення, зафіксовані спостерігачами ОПОРИ, наприклад, на виборах Президента в 2014 році, суттєво відрізнялись від практик виборчих перегонів 2004 та 2010 років. Якщо раніше серед найбільш системних порушень фіксувалися зловживання адміністративним ресурсом та підкуп виборців, то в 2014 – недотримання правил передвиборчої агітації. Останнє не мало визначального впливу на результати голосування.

Нерідко порушення відбувалися через недостатню кваліфікацію самих членів виборчих комісій. Так, у м. Чугуєві Харківської області на президентських виборах – 2014 на одну з виборчих дільниць в день голосування не пустили міжнародних спостерігачів від організації ENEMO. Члени дільничної виборчої комісії вирішили, що оскільки спостерігачі приїхали після того, як було проведено ранкове засідання ДВК, їх можна не пускати на дільницю. І це було б курйозно, аби не було так сумно, адже перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів може бути кваліфіковано як кримінальне правопорушення.

Які порушення фіксуються зараз

На цьогорічних виборах поки що найбільш часто фіксуються порушення, пов’язані з передвиборчою агітацією. Неодноразово спостерігачі ОПОРИ на Харківщині зверталися до правоохоронців через виявлені бігборди кандидатів без вихідних даних, агітацію у непередбачених місцях. Був випадок – у Первомайській райдержадміністрації – виявили газети з агітками на користь одного з кандидатів у Президенти, що є прямим порушенням Закону (забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади). Але починають надходити і повідомлення про можливий підкуп виборців – в Харківській області поліція розпочала вже 3 кримінальні провадження за такою інформацією.

Загалом на Харківщині під час цієї президентської кампанії (станом на лютий) з 88 повідомлень до Національної поліції про порушення виборчого законодавства, 59 надійшли від активістів ОПОРИ.

А роль громадянського суспільства, як на мене, не в тому, щоб розділитися і в три горла волати – кожен за «свого», а в тому, щоб об’єднатися і докласти максимум зусиль, аби процес виборів був законним, чесним і прозорим.

Любов Єремічева для «Рубрика»

Виборчі права поліцейських мають бути забезпечені!

Виборчі права поліцейських мають бути забезпечені!

Існує висока ймовірність того, що значна кількість правоохоронців не зможе реалізувати своє право голосу.

Нещодавно міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що порядок під час голосування у день виборів Президента України забезпечуватимуть близько 131 тисячі правоохоронців з системи МВС.

Зі спілкування з поліцейськими в Харківській області мені вдалося з’ясувати, що переважна більшість із них не знають, де саме – на якій дільниці, в якому районі Харкова чи населеному пункті області – вони опиняться у день виборів. З огляду на те, що значний контингент правоохоронців 31 березня буде нести охорону громадського порядку на дільницях не за місцем проживання (реєстрації), існує висока ймовірність того, що велика кількість працівників поліції взагалі не зможе реалізувати своє виборче право.

Зараз законодавством не передбачена видача відкріпних посвідчень тим, хто в день виборів перебуває у поїздці, відрядженні тощо. Процедура тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси є універсальною для всіх. Але, щоб її пройти, потрібно наперед знати місце, де особа опиниться в день голосування, заповнити у відділі ведення Держреєстру виборців відповідну заяву та додати до неї документ, що підтверджує необхідність такої зміни. І зробити це можна тільки до 25 березня.

Таким чином, працівники правоохоронних органів, які отримають розпорядження щодо здійснення охорони правопорядку на виборчих дільницях 31 березня, за добу-дві до цієї дати, вже не матимуть можливості скористатися визначеною законом процедурою тимчасової зміни місця голосування.

З даного питання я виступав на засіданні Форуму «Забезпечення публічного порядку і безпеки під час передвиборчої кампанії», що проводилося 27 лютого регіональним представництвом Консультативної місії Ради Європи (КМЄС) у Харкові.

Як виборчий омбудсмен Громадянської мережі ОПОРА я загострив увагу присутніх працівників поліції, вітчизняних та міжнародних експертів на необхідності забезпечення права голосу для самих поліцейських.

Присутній на заході представник Харківського Національного університету внутрішніх справ Костянтин Бугайчук подякував омбудсменові за підняття даного питання, оскільки «за останні років 10 це перший випадок, коли хтось, постійно говорячи про необхідність забезпечення виборчих прав громадян, згадав і про міліціонерів/поліцейських».

Отже, задля того, аби уникнути ситуації, коли десятки тисяч правоохоронців по всій Україні можуть бути позбавлені конституційного права голосу, керівництву структурних і територіальних органів Національної поліції та доданих підрозділів Національної гвардії, вишів системи МВС необхідно заздалегідь розподілити (закріпити) своїх підлеглих у день виборів за відповідними виборчими дільницями та довести цю інформацію до співробітників.

Та забезпечити можливість почергового несення служби 31 березня, щоб працівники поліції та інших структур МВС, звільнившись від свого чергування, мали змогу реалізувати своє право голосу. Або, щоб охоронці правопорядку скористалися можливістю тимчасової зміни місця голосування та до 25 березня звернулися до органів ведення Держреєстру виборців з відповідними заявами. І 31 березня проголосували на дільницях, де нестимуть свою службу.

Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області

P.S.: З даного питання виборчий омбудсмен ОПОРИ Юрій Чумак звернувся до керівництва ГУНП в Харківській області та ГУ ДСНС у Харківській області.

Избирательные права граждан защищает общественный омбудсмен

Избирательные права граждан защищает общественный омбудсмен

Впервые в этом году на выборах в Украине появились общественные избирательные омбудсмены. «Черный нал», подкуп избирателей, компромат и нарушения прав человека в избирательном процессе – все это входит в их сферу внимания. Об этом в интервью рассказал общественный избирательный омбудсмен Общественной сети ОПОРА в Харьковской области Юрий Чумак.

Что входит в полномочия общественного омбудсмена?

Юрий, Общественная сеть ОПОРА, которая выросла из первого Майдана,  не первый год мониторит соблюдение избирательных прав человека. А вот  общественный избирательный омбудсмен появилась впервые. С чем это связано?

– В Украине есть институт парламентского контроля за соблюдением прав человека, который называется Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека – «омбудсмен» по европейской терминологии. У него есть сотрудники, которые занимаются проблемами дискриминации, соблюдения прав лиц, находящихся в местах лишения свободы, вопросами прав детей, женщин, соблюдением прав в судах и так далее. А вот структуры, которая бы занималась избирательными правами граждан, у омбудсмена нет (по крайней мере, пока нет). И ОПОРА решила в этом вопросе помочь омбудсмену – в прошлом году был заключен Меморандум о сотрудничестве  между Общественной сетью и Уполномоченным Верховной Рады по правам человека – Людмилой Денисовой. Этот проект начался, был проведен конкурс и меня выбрали омбудсменом по защите избирательных прав в Харьковской области.

Что же входит в полномочия общественного омбудсмена по защите избирательных прав?

– ОПОРА зарегистрирована в Центральной избирательной комиссии Украины как организация, имеющая право осуществлять официальное наблюдение за выборами. То есть, все мы будем официальными наблюдателями. А с другой стороны, благодаря Меморандуму, уполномоченный делегирует нам часть своих полномочий – это мониторинг соблюдения избирательных прав человека, в том числе – в местах лишения свободы.

Когда проходят выборы, каждый раз возникают ситуации, связанные с разного рода нарушениями, фальсификациями, махинациями, попытками извратить результаты голосования. Но дела до судов редко доходят, а если и доходят, то, как правило, заканчиваются ничем, либо наказанием каких-то мелких исполнителей. Но фактически нет кейсов, которые бы говорили, что привлечены к ответственности организаторы этих противоправных действий. А безнаказанность ведет к очередным нарушениям. И общественные активисты ОПОРЫ пришли к выводу, что нужно сделать все возможное, чтобы наказание за нарушение избирательных прав таки последовало. Ведь если человек не будет иметь реального права голоса – о какой демократии вообще можно говорить?

И вот избирательный омбудсмен должен держать руку на пульсе в судах, взаимодействовать с правоохранительными органами, журналистами, общественными активистами и, в случае выявления жестких нарушений избирательного права – доводить дело до победного конца.

А каким образом?

– Будем посещать судебные заседания. Ведь как зачастую бывает: выборы закончились и все забыли, что где-то там проходят суды по нарушениям и проходят ли они вообще, и в каком режиме они проходят – выслушиваются ли все стороны, принимаются ли во внимание показания свидетелей. Омбудсмен не имеет возможности влиять на мнение судьи, но обеспечить, чтобы судебные слушания проходили гласно и публично, с привлечением общественности мы не только можем, но и должны.

Будем обращаться к правоохранительным органам, чтобы не дать им «расслабиться». У нас традиция такая сложилась, это при любой власти было – правоохранители более внимательно относятся к нарушителям от представителей оппозиции, и зачастую не видят нарушения, которые совершают провластные кандидаты. Вот наша задача будет – «подталкивать» Национальную полицию к тому, чтобы она уделяла абсолютно одинаковое внимание всем нарушениям избирательного законодательства. Мы должны постоянно тормошить соответствующие органы, чтобы они исполняли свои обязанности в соответствии с законом.

Мы стараемся сотрудничать со всеми общественными активистами, журналистами, призываем сообщать граждан о тех нарушениях, которые они видят. Собрав информацию из разных источников, я как избирательный омбудсмен имею возможность быть там, где необходимо. Кроме того, в мою задачу входит анализ существующей практики, в том силе судебной, обращений в ОПОРУ. Чтобы на основе этого анализа обращаться к Уполномоченному Верховной Рады по правам человека и в другие инстанции – с тем, чтобы менялась даже законодательная практика там, где это необходимо…

Политикам нечего делать в школах

В начале года в школы и детские садики массово пошли политики – с подарками от Святого Николая и Санта Клауса, не забывая упоминать о своем посещении в соцсетях и на страницах СМИ. Можно ли расценивать это как агитацию и подкуп избирателей?

– Агитацией является любая деятельность, которая побуждает избирателей проголосовать «за» или «против». Так что это можно считать агитацией. Раньше суды выносили вердикт: в школах – несовершеннолетние, то есть не избиратели, а посему расцениваться как подкуп избирателей это не может. Но есть вывод Высшего административного суда Украины, где сказано, что дети – да, не избиратели, но они живут в семьях и содержатся родителями, и когда часть этих функций пап и мам перекладывают на себя разного рода политики – они положительно влияют на мнение родителей в отношении себя, и на их выбор при голосовании. Посему одаривание детей в школах во время избирательной кампании следует рассматривать как подкуп избирателей.

Кроме того, согласно 31-й статье Закона Украины «Об образовании», всякого рода политическая деятельность с привлечением участников образовательного процесса запрещена. Проще говоря – политикам нечего делать в школах!

Как проголосовать не по месту «прописки»

Могут ли избиратели голосовать не по месту прописки?

– Дело в том, что сейчас каждый гражданин может временно, на одни выборы, изменить место голосования, не меняя избирательной адрес (место регистрации). Допустим, если он находится в командировке, на обучении, или, например, зарегистрирован в одной из принадлежащих ему квартир, а живет в другой. Человек имеет право обратиться в орган ведения Государственного реестра избирателей с мотивированным заявлением и документом, подтверждающим такую необходимость. Допустим, документы с места работы, об аренде жилья, о покупке квартиры и т.д. Он вносится в список избирателей на другом участке, а по месту регистрации – из списка убирается, чтобы не мог проголосовать два раза.

В отношении переселенцев – то же самое?

– Наш мониторинг показывает, что в отношении с переселенцами ситуация неоднозначная.

ЦИК приняла постановление, которым внесла изменения в постановление о временной смене места голосования. Там говорится, что переселенцам к заявлению не надо прилагать никаких дополнительных документов, если они прибыли с временно оккупированной территории, границы которой определены Президентом Украины (а это видно из паспорта).

И вот здесь начинается интересная история. Мы спрашивали в органах ведения Государственного реестра избирателей неофициально (поскольку тогда бы получили в ответ «как должно быть», а не как на самом деле) и получалось, что нам отвечали по-разному. Как правило, в Харькове, говорили, что кроме паспорта переселенцам ничего не нужно. А вот в районах области иногда отвечали, что им еще нужна справка переселенца, иногда – еще и справка с сельсовета… Это незаконно, потому что на выборах Президента переселенцы имеет право голоса, на какой бы территории Украины они не находились. Собрав информацию по всей области – мы будем обращаться в соответствующие органы в Киев, чтобы еще раз напомнить, как это должно быть в соответствии с законодательством.

25.01.2019

Ирина Стрельник

Школи – без політики! Та політиків

Школи – без політики! Та політиків

Фото: 24 канал

Політики, що роблять подарунки дітям, намагаються купити голоси їхніх батьків.

Тільки-но прозвучав старт виборчої президентської кампанії, як до закладів освіти всієї країни масово почали навідуватися політики. Граючи ролі таких собі Дідів Морозів чи то Санта-Клаусів, вони несуть дітям подарунки.

І потім заповзято виставляють фото- та відеозвіти про свою «благодійність» у соціальних мережах та поширюють їх у ЗМІ.

А от наскільки відповідає чинному законодавству така діяльність та чи не є це прихованою агітацією або навіть підкупом виборців? – Давайте розбиратися.

Зауважимо, що ч. 1 ст. 58 Закону України «Про вибори Президента України» дає доволі розлоге тлумачення терміну «передвиборна агітація»: – це «здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України».

Чи можуть подарунки дітям спонукати їхніх батьків проголосувати за певного кандидата? – Питання, я думаю, риторичне. І чи суперечить така «подарункова» форма агітації законам України?

Відповідь шукаємо у ч. 6 ст. 64 (Обмеження щодо ведення передвиборної агітації) закону «Про вибори Президента України»: «Забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців».

Тобто, обдаровувати потенційних виборців забороняється, а надання грошей, товарів чи послуг у поєднанні із закликами голосувати за кандидата є підкупом.

За що, до речі, передбачена кримінальна відповідальність. У Кримінальному кодексі України є відповідна стаття 160 (Підкуп виборця, учасника референдуму), ч. 2 якої містить припис: «Пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права…, голосування за окремого кандидата на виборах, – караються обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років».

Щоправда, у примітці до цієї статті значиться, що під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує 3 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Що на сьогоднішній день дорівнює 57,63 грн.

Виходить, що в разі, якщо «добродії» від політики обдаровуватимуть виборців на суми, менші, ніж 57,63 грн, такі дії не підпадатимуть під кримінальну відповідальність. Хіба що ставатимуть предметом суспільного осуду…

Навіщо писати про відповідальність за підкуп виборців, якщо мова вище йшла про подарунки для дітлахів, які навчаються в школах, є неповнолітніми і не є виборцями? – вигукне уважний читач. А я відповім йому: раніше вітчизняні суди дотримувалися такої ж логіки. Але тепер…

Як зауважує радник з юридичних питань Громадянської мережі «ОПОРА» Павло Романюк, Вищий адміністративний суд України у 2016 році підготував свої «Узагальнення щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших учасників виборчого процесу, пов’язаних з підкупом виборців», в яких чітко наголосив на тому, що роздача кандидатами подарунків дітям здійснюється саме «з метою спонукання їхніх батьків, які зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і нести фінансову відповідальність за неї, голосувати за певного кандидата».

Іншими словами, ВАСУ юридично обґрунтував те, що фактично було всім і раніше зрозуміло: політики, коли роблять подарунки дітям, намагаються купити голоси їхніх батьків. І роблять це незаконно.

Певно, «адвокати» діячів, що полюбляють під час виборів «ходити в народ» до шкіл і ліцеїв, знайдуть інший аргумент на захист своїх патронів: мовляв, останні ще не зареєструвалися в якості кандидатів у Президенти, тому й обмеження щодо агітації на них допоки не розповсюджуються.

На жаль, українське законодавство виписано так, що за дочасну агітацію дійсно не передбачено відповідальності. З одного боку, це логічно: наперед же неможливо знати, чи буде хтось, хто активно піариться, незабаром висуватися у Президенти. А з іншого…

А з іншого – є пряма норма статті 31 (Особливості відносин між закладами освіти та політичними партіями і релігійними організаціями) Закону України «Про освіту», ч. 4 якої передбачає: «Керівництву закладів освіти, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати здобувачів освіти до участі в заходах, організованих… політичними партіями (об’єднаннями), крім заходів, передбачених освітньою програмою».

Так, тут ідеться про політичні партії, але, за аналогією права, навіть безпартійним кандидатам, якщо вони приходять агітувати за себе, любимих, нема чого робити в школах та інших освітніх закладах.

До прикладу, ще в лютому 2018 року Київська міськрада прийняла рішення щодо недопущення політичної діяльності та політичної агітації в загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва. Відповідно до рішення, у столичних школах не допускається розповсюдження реклами політичного характеру. Також заборонена політична агітація серед учнів та просування політичного брендингу.

Однак через те, що у 2019 році в Україні відбудуться одразу дві виборчі кампанії, то і намагань політиків використовувати навчальні заклади як майданчики для агітації батьків побільшає.

Тому радимо свідомим батькам скаржитися до Департаментів освіти та правоохоронних органів на випадки політичної агітації в навчальних закладах. А свідомим політикам пропонуємо працювати на благо людей – таким чином, щоб ніхто не потребував передвиборчих подачок.

Отже, бійтеся політиків, що дари приносять! І хай школи обійдуться без політики! Та політиків.

Юрій Чумак

Рубрика

Головне – не хто, а як

Головне – не хто, а як

«Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» / Фото: depositphotos.com

Мене останнім часом часто запитують: за кого слід голосувати на прийдешніх президентських виборах? На що я відповідаю абсолютно щиро: для мене головне, не кого саме виберуть, а ЯК оберуть.

Якщо кандидат прийде до влади, використовуючи відвертий популізм та/або підкуп виборців, адміністративний ресурс, обман і маніпуляції, безсоромні фальсифікації – так само він і країною управляти буде. Тиснути та брехати, красти й хитрувати – щоб витрати на підкуп з лишком «відбити».

Якщо ж кандидат продемонструє порядність, відповідальність, не даватиме пустопорожніх обіцянок і не роздаватиме гречку – є всі підстави сподіватися, що і Президентом буде з великої літери.

Скажете: такі до влади не приходять. Відповім – а потрібно, щоб прийшли! Тоді й Україна підніметься.

І галас щодо того, що в чесних не вистачить коштів навіть на балотування, є неслушним. Адже за 27 років незалежності в нашій країні з’явилися люди, які заробили нормальні гроші не розпилом заводів і фабрик, що залишилися після СРСР, не дерибаном бюджету, а наполегливою працею. Таких небагато. Але вони є.

«Судіть про них за справами, а не за словами їх».

А роль громадянського суспільства, як на мене, не в тому, щоб розділитися і в три горла волати – кожен за «свого», а в тому, щоб об’єднатися і докласти максимум зусиль, аби процес виборів був законним, чесним і прозорим.

Юрій Чумак, голова Громадського центру «ДУМА»

Рубрика

Когда они возвращаются…

Когда они возвращаются…

6 декабря страна отмечает День Вооруженных сил. По данным ежегодного рейтинга военной мощи Global Firepower (GFP), армия Украины находится на 30-м месте в мире по боевой мощи. На март 2018 года численность ВСУ составляет 255 тысяч человек, из них контрактников 110 тысяч, резервистов – 1 миллион, 150 тысяч человек – с боевым опытом, из них – 7000 женщин.

По данным Генштаба, в Вооруженных силах на различных должностях проходят службу более 55 тысяч женщин. Из них более 3000 – офицеры. В целом женщины составляют 22,4% от общего количества военнослужащих ВСУ.

«Ему было всего 23 года. Пуля в одну бровь вошла, а во вторую вышла. Сразу груз 200. Он просто утром вышел из блиндажа, чтобы позвонить. И – пуля снайпера…»

«Когда я вернулась, я ни с кем не могла разговаривать, я начинала плакать. За три года войны я ни разу не заплакала, а теперь начинаю плакать… Отчего? От наплыва воспоминаний, о ребятах, которых знала, вспоминаю… О тех, кто остался на передовой, вспоминаю, особенно, когда мне звонят оттуда…»

«Первый месяц после возвращения я не могла заснуть. Это страшное состояние. Ты и воюешь, и не воюешь. Тебе не хочется жить. У меня началась бессонница. Снотворные не помогали….»

Это говорит еще молодая, симпатичная женщина Оксана Якубова. Говорит медленно, словно отправляя слова не вовне, а в себя. Она – майор, служила заместителем командира батальона по работе с личным составом в зоне боевых действий. Попала под первую волну мобилизации. На момент, когда ей пришла повестка, она была главным экономистом Министерства финансов Украины.

Оксана – героиня документального фильма «Явних проявів немає». Оксана Петровна говорит, что согласилась на предельную откровенность в фильме, чтобы помочь всем, кто чувствует то же самое, что и она. Война продолжается у каждого в душе, кто был на ней… В канун Дня Вооруженных сил Украины фильм был показан в Харькове в рамках XV передвижного фестиваля Docudays UA. Организаторы: Центр правовых и политических исследований «ДУМА» и проект «Объединяя людей ради мира» Каритас Харьков. Партнер: Харьковский областной центр помощи участникам АТО.

– Лента получила четыре награды на фестивале Docudays UA: специальную награду от дистрибьюторской компании «Letter to fest», специальную награду Украинского Хельсинкского союза для героини фильма, специальную награду от партнера фестиваля Currenttime.tv, а также награду жюри международного конкурса фестиваля дока /право, – рассказал региональный координатор Docudays UA в Харькове Юрий Чумак.

Невидимый батальон

Женщина на войне – мало обсуждаемая тема. Неудобная правда, что идет вразрез с общественным стереотипным представлениям о том, что война является сугубо мужским делом. В последние годы Министерство обороны открывает для женщин те должности, которые ранее были под табу. Два года назад для женщин в армии стали доступны около 100 специальностей рядового, сержантского и старшинского состава, в том числе и боевые. Женщина в армии может быть водителем, гранатометчиком, заместителем командира разведгруппы, командиром боевой машины пехоты, пулеметчиком и снайпером.

Как известно, Верховная Рада Украины в сентябре приняла закон о равных правах женщин и мужчин во время прохождения военной службы. Это означает, что женщин смогут принимать в добровольном порядке на контракт или срочную службу. Также они будут проходить службу в резерве и могут быть военнослужащими запаса.

Из законодательства также изъяли упоминания об ограничении возраста службы для женщин с 18 до 40 лет (как по призыву, так и по контракту), ведь для мужчин такого ограничения нет.

Оксана Якубова: «Если твои солдаты видели, что у тебя офицерские погоны, ты для них, конечно, командир, должен знать военное дело, выезжать на позиции, иначе тебя перестанут уважать. Утро начиналось с того, что я ехала на позиции, затем ездила оформлять отпуска, УБД (удостоверение участника боевых действий. – Прим. ред.), до полуночи сидела и готовила документы. Для того чтобы тебя уважали солдаты, они должны были увидеть, что ты действительно о них заботишься, что все, что ты делаешь, – это для них. Ты, словно их мама».

…Это стало очень актуальным или наступил критический момент для осмысления, но на пятый год войны тема женщины в условиях боевых действий и возвращение ее с войны, оказалась в центре внимания самого непредвзятого жанра в отечественном искусстве – документального кинематографа.

В этом году было представлено сразу два фильма «Невидимий батальйон» (здесь и далее названия фильмов даны на языке оригинала) и «Явних проявів немає». В создании обеих кинолент принимала участие молодая талантливая режиссер Анна Горлова.

«Я вовсе не была готова к этой истории, – вспоминает начало своей работы над фильмом «Явних проявів немає» Алина Горлова. – Я шла к Оксане Петровне Якубовой, совсем не понимая, куда я иду. Мы говорили в течение трех часов, и с каждым часом я все глубже осознавала: это надо снимать. Мы договорились, что будем снимать путь реабилитации. Думаю, Оксана Петровна тогда тоже не понимала, как это будет. До этого я не сталкивалась с людьми, которые имеют такой сильный посттравматический синдром, хотя я знала, что это такое. Мы начали съемки, жили в том же санатории, где проходила реабилитацию Оксана Петровна. Было сложно с психологами и психотерапевтами. Доказать им, что героиня фильма дала согласие сниматься. Они нам всячески препятствовали. Там было несколько неплохих специалистов, но в целом, честно говоря, было понятно, что психологи не готовы работать с такими людьми, не знают, как с такими людьми говорить».

Где заканчивается война?

– Что остается за кулисами героических кинокадров о наших воинах на Донбассе? С чем они вынуждены сталкиваться один на один в мирной жизни и где заканчивается война? – говорит Юрий Чумак. – Фильм «Явних проявів немає» – это история женщины, которая возвращается с войны. Этот документальный фильм показывает ее невероятно трудный путь от начала реабилитации к возвращению на работу. Среди бесед с психологами, борьбы с посттравматическим синдромом и паническими атаками, она пытается вернуться к нормальной жизни.

Оксана Якубова:

– Женщина в водку не полезет. Дома ее ждут дети, муж. Там нужна мама, там нужна жена. И ты должна стать такой, какой была до войны. Но внутри, в голове уже все изменилось. И тебе нужно с этим справиться, чтобы не стать обузой для своей семьи…

Кризисный психолог Валерий Луценко с 2014 года работает с бойцами в Харьковском военном госпитале, воинских частях, на полигонах…

– Фильм наглядно показывает ту проблему, которая ждет нас в будущем и которая уже в нашем обществе есть, – говорит он. – Мне не хватило в фильме, чтобы показали, что у нее сейчас все хорошо. Хотя в моей практике встречаются разные люди, которые по-разному переживают полученную на войне травму. Во время возвращения с фронта они сталкиваются с тремя факторами: медицинским, психологическим и социально-экономическим. И когда человек не может реализовать ту мечту, которая у него была до войны, и нет никакой помощи, какой она должна быть на самом деле. Плюс сама наша система. Которую мы стараемся поменять, но система монолитна и стремится к устойчивости, сохранению себя. И ей нет доверия.

На войне мир черно-белый, он разделен по принципу «свой – чужой». Когда боец приезжает домой, он не спит, потому что его беспокоит – тишина. Потому что, если наступила тишина, значит, близко враг.

Кстати, Валерий Луценко убежден, что ПТСР (посттравматическое стрессовое расстройство) стало чуть ли не ругательным словом, но на самом деле – не все, кто побывал в зоне боевых действий, переживают ПТСР. По статистике проявление тех или иных симптомов встречается у 10–20%. Но диагноз можно ставить только 5–7%. При этом для 2% военнослужащих война – это профессия, не вызывающая стрессовой ситуации вообще. И это – опора армии.

Методов психологической коррекции очень много, которые помогают, но к каждому следует подбирать их индивидуально. Тут главное, конечно, поддержка семьи. Если она есть, человек обязательно вернется с войны. Может быть, не полностью, но вернется.

***

Фильм Алины Горловой «Явних проявів немає» отмечен на Международном кинофестивале документального кино DOK Leipzig наградой за выдающуюся восточноевропейскую картину…

Елена Зеленина

Время