На це питання шукали відповідь 80 керівників/ць кіноклубів Docudays UA, що діють при секторах/відділах пробації в усій Україні.
25 травня кіноклуб медіапросвіти з прав людини при ГО «Докудейз» запросив їх на онлайн-зустріч та перегляд документальної стрічки «Точка відліку» (Польща).
Анета «бунтувала по повній» й опинилася у 19 років у в’язниці за вбивство. 9 років потому пенітенціарна практика приводить її до будинку престарілих, де їй доводиться доглядати за Геленою, що була хворою з раннього дитинства. І Гелена, чиї знання про світ обмежені «вікнами лікарень і диванами», з жадобою цікавиться життям Анети та допомагає їй зрозуміти саму себе…
Модератором заходу виступив правозахисник, керівник пересувного кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак.
Глядачки прийняли жваву участь в обговоренні. Наводимо лише низку знакових цитат:
Марина Зінчук: «Точка відліку – це завжди початок чогось, що спонукає до дій рухатися вперед. Буде важко, проте був час обдумати попередні вчинки і далі боротися, і будувати краще життя».
Вікторія: «На мою думку, точка відліку почалась з непорозуміння між дитиною та батьками, коли героїня шукала підтримку, а потім здійснила вчинок, від усвідомлення наслідків якого вона переосмислила власне життя».
Валентина Борисовець: «Точка відліку – це життя на волі. Бабуся-реалістка донесла до неї інший сенс буття».
Наталія Перепелиця: «Бабуся, за якою вона доглядала, для мене стала, як наша Леся Українка, яка писала: «Як дитиною бувало. я була малою горда, щоб не плакать, я сміялась». Вона жила, незважаючи на поганий стан здоров’я, і хотіла жити».
Альона: «Багато що залежить від героїні, певною мірою доля залежить і від соціуму».
Анна: «Я вважаю, що дівчина зможе жити повноцінним життям, адже важливо усвідомити свою проблему і працювати над нею. Дуже класно, що вона допомагає людям похилого віку! А проблеми з рідними будуть вирішуватися поступово, вони з часом побачать, що дівчина змінилась. Дуже багато успішних людей мають важку долю і «неідеальне» минуле…».
Тетяна Шевченко: «Потрібна також фахова допомога психолога – бо є велике почуття провини».
Тетяна Назаренко: «Шлях виправлення їй буде легше долати у випадку підтримки, налагодження відносин з дитиною. Адже це буде її перша велика, така бажана перемога після складного досвіду перебування за ґратами. Вірю, у неї все вийде!
Вікторія: «Така практика була б корисною і в Україні – і для суспільства, і для засуджених».
Отже,було цікаво та пізнавально!
Георгій Кобзар