Всі ми в дитинстві та підлітковому віці мріємо. Про те, ким бажаємо бути, чого прагнемо досягти… Польський підліток Данієль, хоч і живе в депресивному містечку, не хоче прожити своє життя так, як багато хто з його знайомих і родичів. Озброєний камерою на мобільному телефоні, він ходить своїм кварталом, розпитуючи дітей та дорослих про їхні мрії. І навіть декому допомагає їх здійснити.
Показ документального фільму «Коли-небудь ми станемо щасливими» (Польща, режисер Павел Височанські) відбувся 13 квітня у «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture».
Стрічку представив керівник пересувного кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!», правозахисник Юрій Чумак. Він розповів про Фестиваль Docudays UA та важливу просвітницьку місію, яку несуть docu клуби по всій країні. Модератор наголосив, що документальне кіно – фільми, в яких немає акторів, адже це справжні історії людей, які проживають своє реальне життя.
«Життєві пригоди героїв стали для нас своєрідним відображенням наших власних досвідів та бажань. Ми разом із ними переживали радощі та горе, сміялися з комічних ситуацій. Обговорення фільму після перегляду було справжнім відкриттям. Ми ділилися враженнями, аналізували сюжет, шукали глибокий зміст за кожним кадром», – поділилася враженнями від заходу керівниця «Гончаренко центр-партнер Черкаси» Анна Драч.
А викладачка Черкаського професійного ліцею Віра Висоцька підсумувала: «Продемонстрована стрічка показала нам, що мрії здійснюються, якщо люди наполегливо йдуть до їх досягнення. Мріємо про мир, спокій і добробут в Україні!».
Георгій Кобзар
Фото: Анна Драч