Наприкінці жовтня відзначається День української писемності та мови. До цієї дати в «Гончаренко центр-партнер Черкаси education and culture» приурочили черговий сеанс документального кіно від Docudays UA.
Короткометражний фільм «Мова» режисера Сергія Лисенка представив модератор заходу – правозахисник, керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак. Він зауважив, що стрічка досліджує, чому мова є не просто засобом комунікації, а важливим символом української ідентичності та державності.
«Якщо на Сході буде більше книжок, і їх будуть читати, то, можливо, нам більше не доведеться купувати бронежилети…», – говорить героїня фільму Анастасія Розлуцька. На Сході й Півдні України чимало людей досі не володіють українською мовою. Активісти/ки організовують безкоштовні курси для всіх охочих, а також привозять у міста й містечка книжкові ярмарки, музичні гурти, проводять зустрічі з письменниками…
Обговорення після перегляду було дуже живим і багатоманітним.
Юрій Чумак наголосив, що показана у документальному кіно діяльність є різновидом інтелектуального волонтерства. На відміну від традиційного волонтерства, де часто потрібні фізичні зусилля чи матеріальні ресурси, інтелектуальне волонтерство зосереджене на розумовій, експертній підтримці. Цей тип волонтерства особливо цінний у сучасній Україні, оскільки дозволяє використовувати професійні навички для досягнення позитивних змін у суспільстві.
Глядачі/ки висловили свої думки про мову не лише як засіб спілкування, а й важливий елемент культури та спадщини. Кожен/на поділився своїми думками та особистими історіями про цінність мови в їхньому житті.
Зокрема коуч Анна Коломієць розповіла: «Для мене особливо це відгукується, адже я мала негативний досвід, коли, отримавши на Черкащині шкільну освіту українською мовою та поступивши до вишу (тоді ще до Дніпропетровська), зіткнулася з тим, що в університеті більшість предметів викладалися російською. І мені було складно опанувати термінологію та взагалі – важко навчатися. Тобто, в незалежній Україні в деяких регіонах довгий час не були створені умови для навчання рідною мовою! Тому героїні стрічки «Мова» – дійсно героїні, оскільки вони, під час війни, намагаються допомогти людям опанувати українську».
«Стрічка акцентує увагу на тому, як українці з різних регіонів поступово повертаються до рідної мови, бачать у ній силу, відчувають потребу говорити нею, навіть попри складнощі, пов’язані з переходом на українську після довгих років русифікації. А волонтерство, що у важкі часи стало сенсом діяльності для багатьох наших співвітчизників/ць, є рушійною силою, яка дає моці всій Україні», – підкреслила керівниця «Гончаренко центр-партнер Черкаси» Анна Драч.
Георгій Кобзар