Фев 7, 2019
За даними Державного реєстру виборців, в Україні станом на кінець 2018 р. налічувалося 35 млн. виборців. З них 1 281 тис. осіб – переселенці. Чи зможуть вони проголосувати на виборах Президента України 31 березня 2019 року? Та чи зможуть реалізувати своє виборче право ті, хто залишився на окупованій території?
Зауважу, що згідно з результатами опитування вимушених переселенців щодо їх участі у політичнихта виборчих процесах, здійсненого Міжнародноюфундацією виборчих систем IFES спільно з GFKв грудні 2016 року, лише 7% опитаних взялиучасть у позачергових виборах Президента України, що проводилися у 2014 році. З одного боку, вочевидь, значна частка з них на день виборів ще не виїхали за межі тимчасово окупованих територій, а бойовики так званих «ДНР» і «ЛНР» у містинах, де панували, виборчий процес просто зірвали.
Але була й інша причина. Як пам’ятаємо, тоді до постанови ЦВК №893 «Про забезпечення тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси» було внесено зміни (постанова ЦВК №240 від 09.04.2014), згідно з якими виборці, виборча адреса яких знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, могли не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування. Проте дія такого спрощеного порядку не поширювалась на внутрішньо переміщених осіб з непідконтрольних державі окремих районів Донецької та Луганської областей. І нерідко, не маючи ніяких додаткових документів, які б підтверджували факт проживання на новому місці (договорів оренди, купівлі нерухомості тощо), вони не могли підтвердити необхідність тимчасової зміни місця голосування та позбавлялися права голосу.
Минулого року постановою ЦВК №129 від 5 вересня було зроблено крок щодо подолання такої правової проблеми, шляхом доповнення пункту 2.5 постанови ЦВК №893 новим абзацом такого змісту:«Виборці, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях районів, міст, селищ і сіл, їх частин у Донецькій та Луганській областях, межі та перелік яких визначаються Президентом України у порядку, передбаченому Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», можуть не додавати до заяви документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця їх голосування».
Здавалося б, питання вирішено: переселенцям відтепер достатньо взяти з собою лише паспорт, звернутися до органу ведення Держреєстру виборців з обґрунтованою заявою про тимчасову зміну місця голосування (в обґрунтування зазначивши, що проголосувати за Президента України на окупованих територіях немає ніякої можливості) – отримати відповідне посвідчення про тимчасову зміну місця голосування, 31 березня прийти на визначену виборчу дільницю та віддати свій голос за одного з кандидатів.
Але, як то кажуть, є одне «але». Справа в тому, що Президент досі не видав указ, який би визначав межі і перелік тимчасово окупованих територій. Хоча, за повідомленнями ЗМІ, проект цього указу вже підготували в Міноборони і подали главі держави.
Можливо, був якийсь інший папір, що вийшов із Адміністрації Президента, яким ці сумні межі були визначені, однак він залишився поза увагою широкої громадськості? Щоб з’ясувати це, я спрямував запит до Президента, в якому, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», просивнадати наступну інформацію: акт Президента України, яким визначено межітимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також реквізитиозначеного документу.
На що отримав відповідь №12-09/318 від 25.01.2019 р. про те, що станом на 24 січня «триває робота з опрацювання згаданого Указу Президента України у структурних підрозділах Адміністрації Президента».
При цьому мене поінформували, що «зазначений перелік встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами)».
Виходить, що турбуватися переселенцям нема про що? Поспілкувавшись з працівниками органів ведення Держреєстру, я дізнався, що в них навіть існує комп’ютерна програма, використовуючи яку, при внесенні адреси виборця, одразу висвічується, чи значиться остання на окупованих територіях.
Утім, за словами представників громадських організацій, що надають правову допомогу внутрішньо переміщеним особам, у Харківській області склалася різноманітна практика щодо тимчасової зміни місця голосування переселенцями: у більшості органів ведення Держреєстру виборців задовольняються наявністю у таких заявників лише паспорту, а в деяких вимагають (чи то просять) додати ще й довідку переселенця.
Можливо, для своїх підлеглих Служба розпорядника Державного реєстру виборців підготувала якусь внутрішню інструкцію? Я звернувся й до неї з відповідним запитом на інформацію. Який чомусь був залишений без реагування. Коли було спрямовано повторний інформаційний запит з приміткою «У разі його ігнорування залишаю за собою право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та надати даному факту розголос через засоби масової інформації», надійшла «відповідь»: «Адреса електронної пошти Центральної виборчої комісії, визначена для роботи з електронними зверненнями громадян: zvr@cvk.gov.ua».
Наочно пересвідчившись, що працівники Служби розпорядника Держреєстру виборців настільки зайняті своєю безпосередньою діяльністю, що досі не мали змоги розібратися, чим відрізняються запити на інформацію від звернень громадян, я надіслав запит і на ЦВК (щоправда, на електронну скриньку, призначену саме для запитів на публічну інформацію: post@cvk.gov.ua).
І просив надати наступну інформацію: інструкцію або інший документ розпорядника Державного реєстру виборців, яким врегульовано порядок тимчасової зміни місця голосування внутрішньо переміщених осіб, а також реквізити означеного документу.
І не минуло 5 робочих днів, як отримав відповідь №21-17-705 від 06.02.2019 р., в якій наводився текст вже згаданого мною вище пункту 2.5 постанови ЦВК №893. А далі, чорним по білому вказано: «Проте станом на сьогодні меж тимчасово окупованих територій районів, міст, селищ і сіл, їх частин у Донецькій та Луганській областях не встановлено».
Отже, що ми маємо «у сухому залишку»? В принципі, виходить, що вимушені переселенці, в разі якихось питань до них з боку працівників органів Держреєстру, завжди зможуть додатково надати довідку переселенця (тобто, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій значиться нинішнє фактичне місце проживання/перебування), і не матимуть значних проблем із тимчасовою зміною місця голосування.
А от як бути з іншими особами, що проживають і донині на окупованих територіях, але мають бажання (і гарантоване Конституцією України право!) проголосувати на прийдешніх виборах Президента України? Цілком ймовірно, що їм відмовлятимуть у такій можливості, на підставі того, що, мовляв, межі тимчасово окупованих територій Президентом «на сьогодні не встановлені».
Юрій Чумак, громадський омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області
P.S.: Президент Петро Порошенко 7 лютого 2019 року підписав Указ, який визначає перелік тимчасово окупованих населених пунктів у Донецькій та Луганській областях, а також межі окупованих територій.
Даний крок був дуже важливим, оскільки додає правової визначеності цьому питанню й полегшує можливість для вимушених переселенців і мешканців окупованої частини Донбасу прийняти участь у виборах Президента України – 2019.
Подивитися повний перелік міст, селищ, районів тимчасово окупованих територій, а також їхні географічні координати можна за посиланням:
https://www.president.gov.ua/documents/322019-26050
Ноя 3, 2018
У місті Чугуєві Харківської області в результаті реалізації проекту «Спільна громада» започатковано «Сусідську варту».
2 листопада 2018 року в Чугуївській міській раді відбувся підсумковий захід проекту «Спільна громада» у місті Чугуєві, в якому взяли участь члени ініціативної групи проекту, представники органів місцевого самоврядування, громадські активісти.
Зокрема, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак розповів про діяльність «шерифів» в Україні, про практики впровадження різних механізмів залучення громадськості до вирішення безпекових проблем у містах і містечках Харківської області.
А керівник проекту «Спільна громада» Андрій Гуренко презентував його результати та зазначив, що однією з найголовніших проблем, на які вказали чугуївці в ході проведеного активістами опитування, стала саме громадська безпека.
Вивчивши досвід Полтави у вирішенні безпекових проблем, члени ініціативної групи проекту дійшли до висновку про доцільність організації в Чугуєві «Сусідської варти».
І вирішили створити її на базі чугуївського об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Майбутнє-2016», оскільки саме жителі цього ОСББ виявили найбільшу зацікавленість в організації такої форми діяльності, спрямованої на безпеку власної території.
По закінченні заходу А. Гуренко вручив очільниці ОСББ Ользі Галкіній технічні пристрої (3 прожектора, 3 відеокамери, 4 вогнегасника), а також аптечку, світловідбиваючу фарбу, наліпки «Увага, ведеться відеоспостереження» тощо – задля облаштування у багатоквартирному будинку по вул. Харківській, 31 (що в мікрорайоні «Авіатор») системи, яка дозволить мешканцям «вартувати» громадській спокій та правопорядок.
Довідково:
Сусідська варта – підхід, що дозволяє підвищити рівень безпеки спільноти, будинку, двору, під’їзду, через активну позицію сусідів, турботу про свою територію та налагодження дієвої співпраці з місцевою владою та поліцією.
Основу сусідської варти становлять згуртовані мешканці будинку (території), що у співпраці з представниками поліції та органами влади й місцевого самоврядування сприяють підвищенню спільної безпеки. Умовно їх можна назвати «локальними осередками» з запобігання злочинності, які керуються відчуттям власної відповідальності за свою спільноту, ведуть злагоджену діяльність щодо поліпшення безпеки та благоустрою двору.
(З посібника «Сусідська варта», розробленого IREX у співпраці з Національною поліцією України в рамках проекту «Комунікаційна підтримка та залучення громадськості до реформ»).
P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду «Відродження» та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
Георгій Кобзар
Май 25, 2018
Ветеранів АТО, переселенців та всіх чоловіків закликають долучитися до громадської ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства».
У Харкові в рамках інформаційної кампанії «Чоловіки НЕ лупцюють» випущено буклет, інформація в якому спрямована на чоловіків, що бажають внести свою лепту в запобігання домашньому насильству:
Booklet_Domestic-violence_Chumak
У виданні говориться:
«Ми переконані, що чоловіки можуть і хочуть змінити проблему домашнього насильства! І ставимо перед собою завдання засобами широкого інформування жителів Харкова та області, в першу чергу – переселенців, ветеранів АТО, правоохоронців, військовослужбовців, громадських активістів, донести інформацію про:
— новий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»,
— ненасильницьку та союзницьку моделі поведінки в сім’ях.
А також за допомогою авторитетних чоловіків сприяти популяризації таких моделей поведінки».
У публікації наведені телефони, за якими можна отримати консультацію з питань профілактики домашнього насильства.
Буклет підготовлено в рамках інформаційної кампанії «Чоловіки НЕ лупцюють» громадської ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства», що здійснюється за фінансової та тренерської підтримки в рамках міжнародного проекту «Подолаємо наслідки війни разом», який реалізується DRA спільно з ГО «Країна вільних людей» за фінансової підтримки МЗС Німеччини.
Сторінка «Чоловіки проти домашнього насильства» у facebook: https://www.facebook.com/UkrainianMenAgainstDomesticViolence/
Май 15, 2018
15 травня 2018 року у сквері на майдані Свободи в Харкові відбувся вуличний театр «Про що думають чоловіки», приурочений до Міжнародного дня сім’ї.
Чоловіки, ставши на «перехресті» між Держпромом та двома будівлями Харківського національного університету ім. Каразіна, у формі своєрідного флешмобу продемонстрували ставлення відповідальних мужчин до своїх родин, жінок і дітей.
Нерухомі фігури символізували собою людей, які опинилися в обстановці насильства або стали його свідками. Коли до застиглих учасників вуличного театру підходили перехожі та зверталися до них із запитаннями, «скульптури» немовби «оживали» й своїм рухом демонстрували «вихід» із ситуації насильства.
Одночасно вони діставали міні-плакати з гаслами та слоганами, що народилися під час інформаційної кампанії «Чоловіки НЕ лупцюють!»: «Якщо любить – НЕ б’є!», «Я – мужчина, и потому против домашнего насилия!», «В сім’ї насильству немає місця», «Хай в сім’ях панує порозуміння!», «Я родных своих люблю, обожаю и ценю», «Сила мужчины – в заботе о близких!», «Сильні чоловіки – проти насильства в сім’ї!», «Мужчина – союзник женщины», «Сім’я = любов. Насильство = війна» тощо.
Також під час акції роздавалися буклети інформаційної кампанії «Чоловіки НЕ лупцюють!», в яких чоловіків, що хочуть жити в світі без насильства та прагнуть, щоб в їх сім’ях не було насильства, закликають долучитися до активних дій щодо запобігання домашньому насильству.
Вуличний театр «Про що думають чоловіки» зібрав у центрі Харкова представників Громадської ради при Харківській облдержадміністрації, Головного територіального управління юстиції, реабілітаційного центру «Шанс» (Харків), Харківської правозахисної групи, Чугуївської правозахисної групи, Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», учасників АТО, переселенців, інших активістів.
Як зазначив представник реабілітаційного центру «Шанс» (Харків) Олександр Кулініч, деструктивні відносини в сім’ї нерідко стають причиною для вживання наркотиків або зловживання алкоголем. Саме тому своєю участю в заході працівники та волонтери «Шансу» показали своє виразне ставлення до домашнього насильства.
Мета акції – привернення уваги широкої громадськості до того, що щаслива сім’я можлива тільки в умовах відсутності домашнього насильства.
Довідково:
Вуличний театр відбувався в рамках інформаційної кампанії «Чоловіки НЕ лупцюють» громадської ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства» https://www.facebook.com/UkrainianMenAgainstDomesticViolence/.
Ініціативу підтримали Громадська рада при Харківській облдержадміністрації, Харківський обласний Центр допомоги учасникам АТО, управління патрульної поліції в Харківській області.
Міжнародний день сім’ї (International Day of Families) заснований Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році та відзначається щорічно 15 травня, Встановлення цього дня покликане звернути увагу жителів різних країн на численні проблеми сім’ї. Адже, коли зневажаються основні права людини в одній сім’ї – єдність всієї людської сім’ї перебуває під загрозою.
Фото Андрія Чумака та Юрія Зуєва
Апр 21, 2018
В ході круглого столу, що відбувся 20 квітня 2018 року на базі Громадської ради при Харківській облдержадміністрації, представники громадських організацій, ветеранів АТО, обласного військкомату, патрульної поліції прийняли резолюцію: «Якщо ти проти домашнього насильства – долучайся!»:
Проблема домашнього насильства в нашій країні є актуальною. А в умовах війни на сході України усі кризові явища у суспільстві загострюються. В тому числі – й у проблематиці насильства. Так, за інформацією громадської організації «Ла Страда – Україна», тільки за минулий рік до Нацполіції надійшло близько 150 тис. заяв про домашнє насильство.
За даними Головного управління Національної поліції в Харківській області, на 01.01.2018 року на превентивному обліку поліції на Харківщині перебувало 3 514 осіб (з них чоловіків – 3 092), які вчинили насильство в сім’ї. З них, за вчинення фізичного насильства – 1 312, психологічного насильства – 2 188, економічного насильства – 14. До того ж, сотні осіб були притягнуті до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів щодо своїх рідних та близьких.
Як і у випадку з іншими видами згубних залежностей, позбутися «звички» вживати насильство в сім’ї можна лише в тому випадку, якщо у кривдника (або потенційного кривдника) з’являються необхідні знання та розуміння неправильності його дій. Але, на жаль, інформація про домашнє насильство з вуст жінок чоловіки часто сприймають недовірливо. І привести такого чоловіка до усвідомлення згубності домашнього насильства, навчити вирішувати конфлікти завдяки ненасильницькій поведінці ефективно можуть люди, яким чоловік довіряє – такі ж сильні (авторитетні) чоловіки.
Ми ставимо перед собою завдання засобами широкого інформування жителів Харкова та області, в першу чергу – ветеранів АТО, переселенців, правоохоронців, військовослужбовців, громадських активістів – донести інформацію про новий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ненасильницьку та союзницьку моделі поведінки в сім’ях; а також за допомогою авторитетних чоловіків сприяти популяризації таких моделей поведінки.
З огляду на те, що наша громадська ініціатива спиратиметься на лідерів думок – авторитетних чоловіків, і акцентована буде на активних чоловіків з числа ветеранів АТО, переселенців, громадських активістів тощо, здатних послужити прикладом для інших, її успіх сприятиме популяризації серед чоловіків ненасильницької і союзницької моделей поведінки. Що позитивно вплине на зниження рівня домашнього насильства в українському суспільстві.
Закликаємо всіх чоловіків долучитися до ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства»! Сім’я і насильство – є речами несумісними!
Громадська ініціатива «Чоловіки проти домашнього насильства»
#чоловікиНЕлупцюють
#ЧоловікиПротиДомашньогоНасильства
#МужчиныПротивНасилия
#ПодолаємоНаслідкиВійниРазом
#ДомашнееНасилиеКакСледствиеВойны
Харків, 20.04.2018 р.
Довідково: Фундаторами ініціативи «Чоловіки проти домашнього насильства» та інформаційної кампанії «Чоловіки не лупцюють» виступили громадські активісти Юрій Чумак та Анатолій Чакубаш, які є учасниками міжнародного проекту «Подолаємо наслідки війни разом». Ініціативу підтримала Громадська рада при Харківській облдержадміністрації.
Георгій Кобзар
Дек 16, 2017
15 грудня відвідала неймовірно корисний тренінг від Карітас Харків «Подолаймо «мову ворожнечі». Захід відбувався у рамках проекту «Об’єднуючи людей заради миру».
Тренер: Юрій Чумак – голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт з питань попередження ксенофобії, член правління Харківської обласної організації Національної спілки журналістів України, колишній регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по Харківській області. У співпраці з Харківською правозахисною групою здійснював моніторинг порушень прав людини на ґрунті расизму та дискримінації на Слобожанщині.
Дуже цікавим був блок про отримання інформації та її поширення, багацько новенького дізналися. Але понад усе треба відмітити матеріал про «мову ворожнечі».
Мова ворожнечі – це прояв ксенофобії та дискримінації, описує та зіставляє різноманітні групи людей, оцінює особисті якості конкретних осіб на підставі їх належності до тієї або іншої групи.
Особлива увага була приділена тому, що зараз в нашій країні дуже, навіть дуже-дуже часто «мову ворожнечі» використовують навіть не пересічні громадяни, а журналісти, чиновники всіх рангів, працівники правоохоронних органів тощо. Всі ми знаємо про «лицо кавказской национальности», «лицо цыганской наружности», «исламские экстремисты» і таке інше.
Тренінг пройшов на одному подиху, так приємно, коли дивишся із людиною в один бік!
Із висновків. Хоча я для себе вже давно їх винесла і втілюю. В сучасному суспільстві люди повинні домовлятися, шукати компроміси, поважати вибір один одного, не зважаючи на те, подобається він вам чи ні. Вірю, що в найближчому майбутньому в нашій країні будуть поважати та захищати права людини!
Дуже дякую Юрію Чумаку, Максиму Буткевичу (проект «Без кордонів» – за відео майстер-клас з «мови ворожнечі») та БФ «Карітас Харків» за цікавий захід.
Ум Карім
