Июл 14, 2021
Обговорювали у Чугуївській міській раді 13 липня.
Модератор кіноклубу медіапросвіти з прав людини Docudays UA «ДУМАй!», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак представив результати дослідження, проведеного у Чугуївській міській територіальній громаді в межах проєкту «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини».
В якості ілюстрації такого насильства до уваги працівників управління соціального захисту, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей, міського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, представників Чугуївського районного управління поліції, волонтерів громадських організацій та педагогів було запропоновано документальну стрічку з репертуару Docudays UA «Лізо, ходи додому!» (режисерка Оксана Бурая, Литва/Естонія).
У фільмі показана історія маленької Лізи, яка росте в родині, де за постійними випивками, «святами» та порожньою балаканиною не знаходиться місця для батьківської турботи, уважного спілкування з дитиною. Саме тому Ліза часто тікає з дому…
Після перегляду учасники заходу обговорили, які форми домашнього насильства були показані в стрічці, поділилися досвідом протидії насильству щодо дітей у Чугуївській громаді, накреслили шляхи спільного вирішення питань, пов’язаних із реагуванням на ситуації, коли неповнолітні стають свідками домашнього насильства.
Адже ці діти теж зазнають психологічних травм та є постраждалими від насильства. Саме цьому аспекту проблеми й присвячено значну увагу в брошурі «Діти – свідки домашнього насильства. Що робити, щоб на Чугуївщині стали видимими такі діти?», підготовленій фахівцями Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» разом із експертами Харківського національного університету внутрішніх справ та інших інституцій. У ній містяться й рекомендації та поради щодо підвищення ефективності роботи з дітьми-свідками (очевидцями) домашнього насильства.
Як зазначила заступник міського голови – керуюча справами виконавчого комітету Чугуївської міської ради Людмила Макаренко, в умовах економічних потрясінь та несталої правової системи ми все одно маємо захищати дітей, обгорнути їх турботою, виводити з кризового стану. «У діяльності з запобігання та протидії домашньому насильству кожен із нас має починати з себе, адже ми повинні зупинити жорстокість у суспільстві!» – наголосила Людмила Макаренко.
Зауважимо, що захід відбувся у рамках ініціативи «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини», яка впроваджується кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» у партнерстві з Чугуївським місцевим центром з надання БВПД. Ініціатива реалізується в межах «Кампанії з протидії булінгу та насиллю – на підтримку реформи освіти» за сприяння ГО «Докудейз».
Георгій Кобзар
Громадський простір
Июн 26, 2021
Відбувся 25 червня у Чугуївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Участь у заході взяли працівники Центру та громадські активісти Чугуївщини.
Предметом обговорення стала документальна стрічка «Інша країна» (режисер Ренато Боррайо Серрано) з репертуару кіноклубів Docudays UA, яку представив комунікатор Чугуївського МЦ, модератор клубу медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак.
Головний герой фільму Фабріс – політичний біженець із Демократичної республіки Конго, який виїхав до Росії, щоб урятувати своє життя від куль диктаторського режиму. Тепер він бореться за виживання й отримання статусу політичного біженця у Москві. Але Москва сльозам не вірить…
Хоча, на думку Юрія Чумака, Фабріс обрав не ту країну задля переховування від диктатури, його права все одно мають бути захищені. Адже, згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року, біженець – це особа, яка «внаслідок обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань». І Фабрис чітко підходить під ці ознаки…
Як зауважила директорка Чугуївського МЦ Уляна Кудрик, люди, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», мають право не тільки на первинну, але й на вторинну правову допомогу, що включає в себе такі послуги як захист, здійснення представництва в судах, інших державних та муніципальних органах, складення документів процесуального характеру. І фахівці державної системи БПД завжди готові прийти на допомогу таким особам, як герой стрічки «Інша країна».
Довідково:
Всесвітній день біженців припадає щороку на 20 червня і присвячений біженцям по всій земній кулі. Цей День уперше відзначили 20 червня 2001 року, вшанувавши 50 річницю Конвенції про статус біженців. Всесвітній день біженців спрямований на зосередження уваги світової спільноти на тяжкому становищі тих, хто вимушений тікати від конфліктів чи переслідувань.
Незважаючи на обмеження пересування внаслідок пандемії, кількість людей, переміщених через конфлікти, переслідування та порушення прав людини, у 2020 році зросла до 82,4 мільйонів. Що на 4% більше, ніж 79,5 мільйона переміщених осіб станом на кінець 2019 році. Дівчата та хлопці у віці до 18 років становлять 42% усіх вимушено переміщених людей. Це дані з щорічного звіту УВКБ ООН про Глобальні тренди, який опубліковано 20 червня 2021 року в Женеві.
Георгій Кобзар
Июн 25, 2021
Юрій Чумак, координатор проєкту в Харківській та Дніпропетровській областях:
– Я є правозахисником. І ще з 2008 року активно досліджую тематику роботи правоохоронних органів в Україні. Особливий інтерес представляє питання взаємодії поліції з громадськістю, оскільки, я певен, без такої співпраці правоохоронці в жодній країні не в змозі впоратися з забезпеченням публічного порядку.
Подвійну радість відчув, коли мене запросили до проєкту «Шерифи для нових громад», який вивчає успішний досвід малих і середніх громад у самостійному вирішенні безпекових проблем. Подвійну – тому що знову занурився у напрочуд цікаву для мене тематику, а до того ж – із командою однодумців, діяльних, заповзятих людей, які, як і я, готові докласти всіх зусиль, аби зібрати та поширити найкращі практики ефективної праці в Україні трикутника «активні громадяни – поліція – органи місцевого самоврядування.
Спочатку я був координатором проєкту у Харківській області (де проживаю), незабаром до мого ареалу роботи додалася Дніпропетровська (з якої я родом). Поїздки до сіл та містечок, зустрічі з цікавими людьми в територіальних громадах, проведення інтерв’ю, організація круглих столів, кінопоказів та обговорень, підготовка інформаційних запитів, вивчення законодавчої бази, написання публіцистичних та аналітичних статей – все це захопило мене настільки, що я вже не бачу свого громадського життя без «Шерифів».
Проєкт «Шерифи для нових громад»
Июн 17, 2021
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству розглядалися в ході семінару, організованого Харківським обласним центром соціальних служб для надавачів соціальних послуг у громадах (працівників центрів надання соціальних послуг, центрів соціальних служб/соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, територіальних центрів соціального обслуговування).
На захід, що відбувся в онлайні 16 червня, в якості експерта був запрошений Юрій Чумак, комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, фундатор ініціативи «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини».
Він поділився інформацією щодо ситуації в Україні з дітьми – постраждалими від психологічного насильства, зокрема тими, хто були свідками (очевидцями) домашнього насильства.
Правник зазначив, що концепція «дитина-свідок = дитина, постраждала від домашнього насильства» введена в українське законодавство з набранням чинності у 2018 році Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та відповідає принципам Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульскої конвенції – підписаної, але досі не підписаної Україною).
Юрій Чумак пояснив, що діти – свідки насильства часто, на жаль, залишаються «невидимими» для правоохоронців, а тому й не потрапляють і до поля уваги інших служб. Правозахисник надав поради щодо співпраці різних служб задля виявлення таких дітей та надання їм допомоги.
А також повідав про послуги, що надаються центрами і бюро безоплатної правової допомоги особам, постраждалим від домашнього насильства.
Зауважимо, що громадська ініціатива «DOCU ДІЄ проти психологічного насильства щодо дитини» впроваджується кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» у партнерстві з Чугуївським місцевим центром з надання БВПД. Ініціатива реалізується в межах «Кампанії з протидії булінгу та насиллю – на підтримку реформи освіти» за сприяння ГО «Докудейз».
Георгій Кобзар
Громадський простір
Июн 16, 2021
Проєкт «Шерифи для нових громад» збирає інформацію про успішний досвід підтримання публічної безпеки в сільській місцевості територіальних громад України.
У Генічеську до діяльності з профілактики порушень громадського порядку нещодавно долучилися 2 нових «шерифи». Автор фото: Херсонський обласний центр зайнятості
Зокрема, Державним центром зайнятості в деяких областях України запроваджено громадські роботи «Профілактична робота з населенням», в рамках проєкту «Шерифи», для безробітних осіб. У деяких областях цей проєкт має назву «Інформування населення щодо запобігання порушень громадського порядку».
Це окремий вид громадських робіт, який спочатку ввели на Херсонщині, а потім і в ряді інших областей України. Як правило, така діяльність організовується за паритетності фінансування, тобто 50% коштів виділяє місцева рада, і 50% – відповідний центр зайнятості.
«Шерифи» від центрів зайнятості проводять профілактичні бесіди з підлітками, індивідуальну роз’яснювальну роботу з сім’ями, що перебувають у складних життєвих обставинах – щодо недопущення й профілактики правопорушень; інформаційну діяльність серед працівників торгівлі щодо недопущення реалізації неповнолітнім алкогольних напоїв та тютюнових виробів; сприяють знаходженню шляхів мирного врегулювання конфліктних ситуації та формуванню спільної відповідальності за безпеку та спокій на території громад.
І проєкт «Шерифи для нових громад» цей вид діяльності відносить до однієї з 7-ми форм організації безпеки в громадах.
Тому й цього року ми вирішили дізнатися, яка зараз ситуація із залученням безробітних до громадських робіт в якості «шерифів», та спрямували відповідний запит на інформацію до Державного центру зайнятості. Однак останній перенаправив наш запит до обласних центрів зайнятості. Не всі надали відповідь своєчасно. Тому нам довелося надсилати повторні запити. Тільки наприкінці травня ми мали повну «картину» по Україні з цього питання.
Отже, більшість обласних та Київський міський центр зайнятості відповіли, що у 2020 році та у січні – квітні 2021 року громадські роботи за видом «Профілактична робота з населенням» не проводились. Ґрунтовне пояснення причин цього надав Одеський обласний центр зайнятості:
«Відповідно до ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення», громадські роботи, що відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, організовуються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за участю територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах. Громадські роботи проводяться згідно з Порядком організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №175 (зі змінами). Відповідно до п. 8 вказаного Порядку місцеві органи влади щороку приймають рішення щодо організації громадських робіт, визначають види робіт та роботодавців, за участю яких планується організація таких робіт. Рішеннями органів місцевої влади Одеської області про проведення громадських робіт в 2020 та 2021 роках не визначено проведення громадських робіт за видом «Профілактична робота з населенням» («шерифи»). Відповідно, в Одеській області протягом 2020 року та січня-квітня 2021 року безробітні громадяни до участі в громадських роботах за вказаним видом не залучались, кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не виділялись».
І тільки з Донецької, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей надійшла інформація про те, що в цих регіонах «шерифи» від центрів зайнятості продовжують функціонувати.
Донецький обласний центр зайнятості поінформував, що протягом 2020 року 18 осіб брали участь у громадських роботах за видом «Профілактична робота з населенням». При цьому загальні витрати коштів Фонду зайнятості для організації громадських робіт за видом «Профілактична робота з населенням» протягом 2020 року склали – 35,3 тис. грн. За січень – квітень 2021 року такі громадські роботи не проводились.
У Миколаївськй області між Вознесенською міськрайонною філією Миколаївського обласного центру зайнятості та Олександрівською селищною радою Вознесенського району 02.04.2020 року було укладено договір «Про організацію громадських робіт та фінансування їх організації за видом робіт «Інформування населення щодо недопущень порушень громадського порядку (шерифи)».
Згідно з умовами цього договору, одна людина з числа безробітних Вознесенського району брала участь у громадських роботах у період з 6 по 15 квітня 2020 року. Фінансування цих робіт здійснювалося пропорційно рівними частинами за рахунок коштів місцевого бюджету – 1 140,88 грн та Фонду зайнятості – 1 140,88 грн. Протягом січня – травня 2021 року роботодавці області з не зверталися до служби зайнятості з питань потреби у виконанні громадських робіт за видом «Профілактична робота з населенням («шерифи»).
Відповідно до рішень, прийнятих місцевими органами влади у Харківській області, громадські роботи з інформування населення щодо недопущення порушень громадського порядку у 2020 році проводилися у Лозівському районі. За сприяння служби зайнятості у громадських роботах за вищезазначеним видом брали участь 105 безробітних осіб. Вони залучалися у період лютий – жовтень та грудень 2020 року.
Фактичні витрати з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на оплату заробітної плати учасникам громадських робіт з інформування населення щодо недопущення порушень громадського порядку у 2020 році склали 183,8 тис. грн (відомостей про витрати з місцевих бюджетів на даний вид громадських робіт не отримано).
Так само, як і на Донеччині та Миколаївщині, протягом січня – квітня 2021 року такі громадські роботи за участі служби зайнятості у Харківській області не проводилися.
Тільки на Херсонщині «шерифи» від центрів зайнятості продовжували працювати, як у 2020, так і в 2021 році. Протягом 2020 року у громадських роботах з інформування населення щодо запобігання порушень громадського порядку по Херсонській області взяли участь 35 безробітних осіб, у січні – квітні 2021 року – 28 осіб.
Характерно, що в Херсонській області вдалося залучити на «шерифів» грошей з місцевих бюджетів навіть більше, ніж з відповідного Фонду. Так, фактичні витрати коштів на організацію громадських робіт за соціально направленим проєктом «Шерифи» склали:
— за 2020 рік – 209,7 тис. грн, з них 89,8 тис. грн – кошти Фонду зайнятості та 119,9 тис. грн – кошти місцевих бюджетів;
— за січень – квітень 2021 року – 282,1 тис. грн, з них 91,2 тис. грн – кошти Фонду зайнятості та 190,9 тис. грн – кошти місцевих бюджетів.
Вочевидь, це говорить про те, що на Херсонщині працівники служби зайнятості активно співпрацюють з органами місцевого самоврядування, роз’яснюють, які користі отримують громади від реалізації соціально направленого проєкту «Шерифи» (принаймні, на сайті Херсонського обласного центру зайнятості є чимало матеріалів на цю тему). Чого, на жаль, не відбувається в більшості інших областей України.
Проаналізувавши отримані дані, можна дійти до висновку, що протягом 2020 року до громадських робіт за видом «Профілактична робота з населенням» (або «Інформування населення щодо запобігання порушень громадського порядку») було залучено 159 людей: 18 – у Донецькій області, 1 – у Миколаївській, 105 – у Харківській та 35 – у Херсонській. У січні – квітні 2021 року «шерифи» від центрів зайнятості працювали тільки на Херсонщині – 28 осіб.
Для порівняння, у 2018 році таких «шерифів» було 371, а в 2019 році – 416. І в перші 4 місяці 2020 року – 72 (див. «Шерифів» від центрів зайнятості на початку 2020 року поменшало). Хоча і в минулі роки «локомотивами» цього процесу були Херсонська й Харківська області, так само до них долучалися Донецька та Миколаївська. По інших же областях – суцільні «нулі».
Якщо проаналізувати отримані відомості, а також згадати досвід спілкування з керівниками територіальних громад у низці регіонів України, то можна дійти до попередніх висновків щодо можливих причин певного занепаду перспективного проєкту від Державного центру зайнятості:
- Працівники центрів зайнятості в більшості областей України та м. Києві не квапляться запровадити такий вид громадських робіт на території свого обслуговування.
- Недостатня обізнаність у більшості представників органів місцевого самоврядування в сільській місцевості про можливість залучення інструкторів від центрів зайнятості («шерифів»).
- Не видно активної позиції Національної поліції України у підтримці «шерифів» від Державного центру зайнятості, з якими мають взаємодіяти поліцейські на місцях. Хоча у 2011 році Міністерство внутрішніх справ рекомендувало обласним управлінням міліції співпрацювати з цим проєктом, про що йдеться в Інформаційному листі про позитивний досвід взаємодії органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування та служби зайнятості населення Херсонської області з організації діяльності інструкторів з напрямку профілактичної роботи з населенням Департаменту профілактики правопорушень Управління дільничних інспекторів міліції МВС.
- Ймовірно, карантинні обмеження, введені в Україні з березня 2020 року, теж могли вплинути на впровадження «шерифів» від центрів зайнятості, адже останні в своїй діяльності повинні активно контактувати з населенням. А контакти в умовах пандемії, безумовно, мають бути скорочені.
Цікаво, чи відбудеться зростання чисельності безробітних, які долучаються до профілактичної роботи з населенням, після того, як пандемія піде на спад? Це питання проєкт «Шерифи для нових громад» обов’язково буде досліджувати.
Але вже зараз слід зауважити, аби не занапастити важливу соціальну ініціативу служби зайнятості, необхідно активізувати інформаційно-роз’яснювальну роботу про вагомість та користь для громад діяльності «шерифи» від центрів зайнятості.
Юрій Чумак, координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Шерифи для нових громад». З 2019 року проєкт реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров’я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір» за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта.
Шерифи для нових громад
Июн 15, 2021
Ще 28 травня 2015 року було видано Указ Президента України «Про перегляд позначки «Опублікуванню не підлягає», що передбачає обмеження доступу до документа або інформації» №293/2015. Указ опубліковано на офіційному сайті Верховної Ради України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/293/2015#Text та він є чинним.
Даним Указом, зокрема, визначено зняти позначку «Опублікуванню не підлягає» з понад 120 указів, виданих протягом 1991–2005 років та 18 розпоряджень періоду 1992–2004 років. Серед них – і розпорядження Президента України Кучми від 3 квітня 2000 року №151 «Про пенсійне забезпечення О. Ляшка».
Однак самого опублікування цього й деяких інших розпоряджень та указів досі так і не відбулося. Тому неможливо було розгадати, чи йде мова в розпорядженні «Про пенсійне забезпечення О. Ляшка» про відомого опозиціонера кучмівському режиму Олега Ляшка, який зараз очолює «Радикальну партію» свого імені, чи про якогось іншого Ляшка.
І наприкінці квітня поточного року я звернувся електронною поштою до Президента України Володимира Зеленського з запитом на інформацію, в якому, власне, й просив надати текст розпорядження «Про пенсійне забезпечення О. Ляшка».
У відповідь Офіс Президента поінформував мене у своїй проміжній відповіді, що, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації, мій запит було надіслано до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, куди передано на постійне зберігання документи Офісу Президента України за 1991–2004 роки.
Проте Центральний держархів вищих органів влади та управління у своїй «відповіді» чомусь повідомив мене, що моє «звернення» розглянуто «відповідно до Законів України «Про звернення громадян» та «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
У даному листі мені пропонувалося повідомити архів про прийняте мною рішення «щодо отримання рахунку за виготовлення копій документів (пронумерованих, прошитих, засвідчених підписом керівництва та гербовою печаткою». При цьому вказувалося, що «ксерокопіювання документів в архіві є платними послугами».
Не погодившись із такою постановкою питання, я спрямував повторний запит на інформацію – вже на ім’я директора Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Олександра Буханця.
У запиті я ще раз наголосив, що даний архів Офісом Президента був визнаний належним розпорядником інформації, який зобов’язаний мені її надати, відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Ще я був вимушений зазначити, що мені, при всій повазі, абсолютно не потрібні ані ксерокопії, ані їх прошивання, ані будь-які підписи чи гербові печатки. Оскільки я просив і прошу надіслати на електронну пошту текст розпорядження Президента України, що в ХХІ столітті цілком можна зробити шляхом простого сканування документу – без витрат паперу та тонеру, без втрат бюджетних коштів на поштову пересилку кореспонденції.
Також мною було зауважено, що 17 травня 2021 року глава держави Володимир Зеленський, виступаючи на Diia Summit Spring 2021 у межах Всеукраїнського форуму «Україна 30. Цифровізація» заявив, що «Україна вже здійснила діджитал-революцію». Натомість, деякі працівники Центрального держархіву вищих органів влади та управління України чомусь прагнуть повернути час назад і примусити громадян (зокрема, мене) користуватися нав’язаними, непотрібними платними послугами, з зайвим витрачанням паперу… І це, на жаль, більше схоже на «діджітал-контрреволюцію».
Утім, я висловив упевненість, що цю негативну тенденцію цілком можна подолати. А для цього просто необхідно виконувати Закон. У даному випадку – Закон України «Про доступ до публічної інформації».
А наприкінці я додав: «У випадку повторного ненадання інформації у відповідь на даний запит залишаю за собою право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – для притягнення винних осіб до відповідальності за ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
І, вочевидь, моя правова аргументація спрацювала – нещодавно я отримав на електронну пошту омріяну скан-копію розпорядження Президента України від 3 квітня 2000 року №151 «Про пенсійне забезпечення О. Ляшка».
Як видно з тексту даного розпорядження, пенсію Кучма вирішив платити не Олегові, а Олександрові Ляшку – колишньому голові Ради Міністрів України (точніше – УРСР), – обчисливши її, виходячи з матеріального забезпечення тодішнього прем’єр-міністра України.
Чи могло розпорядження про призначення пенсії комуністичному високопосадовцю часів СРСР у розмірі, відповідному зарплаті прем’єр-міністра, викликати незадоволення громадськості? – Звісно, що могло. Ймовірно, саме з цієї причини Кучма й «прикрив срамоту» свого розпорядження незаконною позначкою «опублікуванню не підлягає».
Цікаво лише, чому, навіть після визнання грифів «опублікуванню не підлягає» та «не для друку» нечинними та зняття їх з президентських (та урядових) актів, досі низка з них так і не опублікована?!
Очевидно, що активістам і правозахисникам і сьогодні є сенс вимагати від владників, аби ті оприлюднили всі документи з цими пресловутими грифами – аби громадяни знали, що від них незаконно приховували.
Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА»
Доступ до правди
