4 інформаційно-просвітницькі зустрічі з даної тематики були проведені в серпні для працівників Управління патрульної поліції в Харківській області.
Тренерами виступили голова Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ, президент Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак і керівниця ініціативної групи «Легалайф-Україна» в Харкові Наталя Карагашова.
Що таке «дискримінація», «стигма» та «толерантність», хто відноситься до вразливих груп суспільства? – на ці та інші запитання шукали відповіді учасники заходів.
Було розглянуто низку практичних ситуацій, в яких працівникам поліції необхідно було знайти такий алгоритм дій, який би дозволив виконати свій службовий обов’язок, і при цьому не порушити права людини.
Заходи організовано БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в рамках Проєкту, що впроваджується БО «100% ЖИТТЯ».
Резюме моніторингу доступності виборчих дільниць у Харківській області.
Протягом 2 половини липня – 1 половини серпня 2020 року виборчим омбудсменом Громадянської мережа ОПОРА проведено моніторинг доступності 30 виборчих дільниць у Харківській області. Об’єктами моніторингу були 28 звичайних дільниць та 2, розташовані в лікувальних закладах.
Такий моніторинг здійснювався ОПОРОЮ в усіх регіонах Україні за спеціально розробленим індексом «Доступність виборчих дільниць», який було складено на основі критеріїв доступності виборчих дільниць та приміщень для голосування, розробленим Центральною виборчою комісією спільно з інститутами громадянського суспільства.
Загалом досліджувалось 15 індикаторів архітектурної доступності. Об’єктами дослідження були: територія навколо виборчої дільниці, приміщення для голосування та санітарно-гігієнічні приміщення, які розташовані поряд із приміщенням для голосування.
За результатами визначався рівень доступності виборчої дільниці (від 0 до 15 балів – недоступна, від 16 до 25 балів – малодоступна, від 26 до 30 балів – доступна) та проводився аналіз факторів, які впливають на забезпечення безперешкодного доступу. Фактори визначались методом опитування представників адміністрацій закладів, органів місцевого самоврядування, виконавчої влади.
Аналіз доступності проводився у населених пунктах різного розміру та статусу, що надало змогу побачити реальну картину з доступністю виборчих дільниць та приміщень для голосування на Харківщині.
З даного аналізу можна дійти висновку, що на сьогоднішній день доступність виборчих дільниць та приміщень для голосування у Харківській області перебуває на досить невисокому рівні.
Загалом з вибраних дільниць 26 є малодоступними та 4 недоступними для маломобільних груп населення. Жодна з виборчих дільниць не відповідає всім критеріям доступності.
Якщо вирахувати середній бал, він складатиме 19,5 балів на 1 виборчу дільницю, що відповідає за шкалою оцінювання малодоступності. На жаль, доступні дільниці в ході моніторингу на Харківщині не були знайдені.
Адже зафіксовані численні проблемні моменти. Зокрема:
Майже на всіх виборчих дільницях відсутні парковки та парковочні місця для автомобілів людей з інвалідністю. Лише на 1 з 30 дільниць є маркування на сходах світловідбивними елементами.
Тільки в одній виборчій дільниці (вона у Харкові) є спеціально облаштований туалет для людей з інвалідністю – неподалік від приміщення для голосування.
Тільки в одній виборчій дільниці (вона у Харкові) є спеціально облаштований туалет для людей з інвалідністю – неподалік від приміщення для голосування. У селах же на 7 дільницях зафіксовано відсутність у будівлях будь-яких вбиралень, що, звісно, створюватиме проблеми не тільки для представників маломобільних груп населення, але й для всіх виборців та членів виборчих комісій.
На багатьох об’єктах відсутній пандус. І нерідко там, де пандус у наявності, він не відповідає нормативам (слизька поверхня, кут нахилу понад 8 градусів та відсутні дворівневі поручні висотою 70 та 90 см).
Також заважають доступності численні пороги в будівлях. Характерно, що пороги є не тільки «набутком радянського минулого», іноді вони містяться й у нових склопластикових дверях.
Значною проблемою є розташування виборчих дільниць на 2 поверсі, що створює значні проблеми із доступністю для маломобільних груп громадян. У Харкові з 11 дільниць, які були об’єктами моніторингу, 3 розміщені на 2 поверсі. В області таких – тільки одна з 19. Причому її відносно нещодавно перенесли з 1 поверху на 2 через те, що… зробили ремонт у фойє на першому.
І приміщення для голосування 3 (з 4) виборчих дільниць, які за результатами моніторингу виявилися недоступними, розташовані на 2 поверсі.
Певним чином, саме розміщення виборчих дільниць на 2 поверсі призвело до того, що ситуація з доступністю у Харкові, в середньому, не краще, ніж у сільській місцевості.
20 з 30 виборчих дільниць «поселилися» у школах, гімназіях, ліцеях, НВК та інших навчальних закладах. Решта – у клубах, будівлях сільських рад та лікарнях. Тобто, всі – в публічних закладах. Доступність до яких має бути забезпечена не тільки раз на кілька років, у день виборів, а повсякчасно.
І хоча Виборчим кодексом України визначено, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні забезпечити для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення доступність до приміщень, що надаються дільничним виборчим комісіям, в строк до… 1 січня 2025 року, владники повинні задіяти зусиль щодо переобладнання таких будівель вже зараз, аби забезпечити безбар’єрний доступ для відвідувачів цих закладів.
P.S. Проблема доступності дільниць стосується не лише людей з інвалідністю. Пункт 3.23 Державних будівельних норм (ДБН) В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» визначає: маломобільні групи населення (МГН) – люди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі. До МГН віднесені не тільки особи з інвалідністю, але й люди з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, літні люди, люди з дитячими колясками. Таким чином, під дану категорію підпадає доволі велика частка населення. За даними дослідників, вона складає від 30 до 50% всього населення. А якщо врахувати, що в Україні більшу активність на виборах традиційно виявляють люди поважного віку, то представники МГН сягають понад половину виборців. Тобто, проблема доступності виборчих дільниць є нагальною не для «окремих громадян» (як вважають деякі чиновники), а для більшості тих, хто воліє проголосувати!
Юрій Чумак, виборчий омбудсмен Громадянської мережі ОПОРА в Харківській області
На своєму життєвому шляху, йде до своєї мрії Аліна – героїня документальної стрічки «Домашні ігри».
Цей фільм з репертуару кіноклубів медіапросвіти Docudays UA 11 серпня продемонстрували для вихованців Харківського обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що розташований у м. Чугуєві.
Стрічку в рамках «Правового кіноклубу» та з нагоди Міжнародного дня молоді представив фахівець Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, модератор кіноклубу медіа-просвіти з прав людини Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак.
Фільм зображує життя юної киянки Аліни, яка професійно займається жіночим футболом, але, після смерті матері, має піклуватися про маленьких братика та сестричку. От чи вистачить їй сили, аби впоратись з усіма труднощами?
В умовах карантинних обмежень кіноперегляд проходив із дотриманням соціальної дистанції. По закінченні відбулося обговорення, під час якого глядачі зійшлися на думці, що в головної героїні все має вийти добре.
«Я вірю, що дівчина подолає проблеми, – зауважила мешканка гуртожитку Аліна Д., – адже вона й на футболі піднімалася після падінь, і, напевно, підніметься, через всі негаразди, в будь-яких життєвих обставинах».
На думку соціального педагога Харківського соціального гуртожитку Олени Гайдар, подібні стрічки є дуже важливими для виховання в юних громадян свідомого ставлення до дорослого життя, формування відповідальної правової поведінки та підтримання впевненості у власних силах і спроможностях.
P.S. По завершенні заходу правник нагадав про існуючий порядок виплат соціальних стипендій студентам вищих навчальних закладів та надав юридичні консультації усім бажаючим.
Разобрались в ситуации на примере многодетной семьи в Харьковской области.
В селе Бригадировка Балаклейского района пьяный мужчина пришел вечером домой и избил жену на глазах у детей. Испуганные ребята выбежали на улицу, старшая дочь вызвала полицию, но правоохранителей пришлось ждать долго. На помощь маме с семью детьми пришел Благотворительный фонд «Волонтеры: Взрослые – детям», который опекает семью. Глава организации Виктория Тищенко позвонила в дежурную часть Балаклейского райотдела полиции с повторным вызовом. Спустя два часа после первого вызова патрульные приехали по адресу. По словам Виктории, они приняли заявление и уехали.
«Полиция действовала непрофессионально и даже халатно. Протокол по насилию не был выполнен должным образом. Не была осуществлена оценка рисков семьи. Не выдано срочное запретное предписание в отношении обидчика. В дом даже не зашли, угрозу не ликвидировали. В общении с потерпевшей патрульный не сообщил о правах женщины, наоборот, сказал: «Зачем вам-то заявление?». Направление на медицинское обследование или вызов скорой помощи – отсутствуют. Женщине не сказали, что ей бы в больницу, чтобы зафиксировать побои», – возмущается Виктория.
Дело на этом и закончилось, если бы не подключились активисты. Маму и детей на время поселили в доме Фонда, где живут другие подопечные. Ночью сотрудники Фонда отвезли женщину в больницу. Там врачи установили сотрясение мозга и вызвали полицию.
Директорка «Волонтеров» подала жалобу в полицию, обращалась к главе сельсовета, в районный и областной центры социальных служб, ОО «Ла Страда» и другие организации, занимающиеся вопросами домашнего насилия. Уже на следующий день подключилась мобильная бригада в составе правоохранителей и представителей центра соцслужб. Вместе с пострадавшей они приехали в дом, где живет семья. Патрульные пообщались с мужем и выдали ему предписание о запрете приближаться к родным на 10 дней. Сейчас мама с детьми находятся дома. Женщина готовит документы, чтобы подать в суд на развод и получение алиментов.
Побои в семье случались и до этого. Волонтеры не понимают, почему патрульные действовали не по протоколу и маме с детьми не помогли сразу.
Что не так?
В Украине действует Закон «О предотвращении и противодействии домашнему насилию». Он регламентирует работу всех структур, отвечающих за борьбу с насилием. В первую очередь потерпевшим помогают полицейские (в том числе патрульные, участковые и ювенальные инспекторы), органы соцзащиты, медики, представители системы образования, центры бесплатной правовой помощи. Порядок их взаимодействия прописан в постановлении Кабмина.
«Когда поступает обращение в органы соцзащиты или полиции, в течение суток сообщаются все субъекты. Если во время домашнего насилия пострадал ребенок или он был свидетелем такого случая, то в первую очередь оповещается служба по делам детей. Затем собирается междисциплинарная команда, которая выезжает к семье, оценивает потребности жертвы насилия и составляет план по оказанию помощи», – объясняет начальница отдела по делам семьи и по работе с общественностью Департамента соцзащиты ХОГА Юлия Карпачева.
В обязанности полицейских входит:
Выявлять и своевременно реагировать на факты домашнего насилия.
Принимать заявления/сообщения о совершении домашнего насилия и меры для его пресечения, а также оказывать помощь пострадавшим.
Разъяснить пострадавшим их права и рассказать о социальных услугах, которыми они могут воспользоваться.
Оценить риски: насколько опасна ситуация для жертвы, есть ли вероятность продолжения или повторения насилия. Полицейский в беседе с пострадавшим заполняет форму оценки рисков. Она состоит из 27-ми вопросов: угрожал ли обидчик убийством, распускал руки или нет, злоупотребляет ли алкоголем или наркотиками, был ли пьян во время нападения и т. п. По результатам опроса правоохранитель оценивает уровень опасности: «высокий», «средний» или «низкий».
Выносить временное запретительное предписание в отношении обидчика (запрещает любым способом контактировать с пострадавшей стороной, а также находиться в доме или квартире, где живет жертва).
Ставить на профилактический учет обидчиков.
Контролировать, чтобы нарушители соблюдали ограничительные предписания.
Аннулировать разрешение на право покупки, хранения, ношения и владения оружием, если оно использовалось для нанесения вреда человеку.;
Передавать информацию другим службам, чтобы они подключились к помощи (социальной, психологической, правовой, медицинской).
Запрет как экстренная мера
Временное запретительное предписание выдается полицейскими на срок до 10 суток по заявлению потерпевшей/потерпевшего или по решению самого полицейского. При этом учитывается уровень опасности ситуации. Если он «высокий», полицейский обязательно должен выдать обидчику предписание. Если же уровень «низкий» или «средний», и нет других факторов, которые могут ухудшить ситуацию, то правоохранитель может не выписывать запретительный документ.
Предписание вручается обидчику, а его копия – жертве или ее представителю.
Что делать, если полицейских долго нет или они не помогли устранить угрозу?
Ориентировочное время, за которое наряд полиции прибывает на место:
по городу – до семи минут (если бригада находится в зоне оперативного реагирования) или до десяти (если приедет наряд из другой зоны обслуживания);
в сельской местности – до 20-ти или до 40-ка минут соответственно.
«Если наряд не едет, нужно жаловаться в вышестоящие органы. Есть горячие линии Нацполиции, МВД, Патрульной полиции, – отмечает правозащитник Юрий Чумак. – Управлению Патрульной полиции в Харьковской области подчиняются де-факто только подразделения Харькова. На местах они подотчетны отделам Нацполиции».
Если правоохранители уехали, но проблема осталась, юрист советует временно уйти из дома.
«Очень важно, чтобы жертвы имели возможность куда-то убежать. Есть кризисные центры в Харькове и области, где женщины и дети могут некоторое время анонимно пребывать в безопасности. Их адреса конфиденциальные, поэтому нужно обратиться в социальные службы, там подскажут адреса и, возможно, помогут с отправкой в центр, – объясняет Чумак. – Если жертва домашнего насилия – мужчина, ему-то и спрятаться негде, кроме как у родственников или на вокзале».
Как и где получить помощь?
Вызов патруля по номеру
Харьковский центр социальных служб для семьи, детей и молодежи «Доверие». Адрес: площадь Свободы, 5, 6-й подъезд, 6-й этаж. Телефон: (057) 705-61-65.
Государственная горячая линия для пострадавших от домашнего насилия 15-47.
Национальная горячая линия по предупреждению домашнего насилия, торговли людьми и гендерной дискриминации: 0-800-500-335или 116-123.
Горячая линия системы бесплатной правовой помощи0-800-213-103.
Мобильные бригады социально-психологической помощи в области (работают по будням с 8:00 до 17:00). Адреса и контакты можно посмотреть здесь.
В полиции, в центрах социальных служб и бесплатной правовой помощи или по телефонам «горячей линии» можно узнать контакты приютов.
За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, з 1991 року від торгівлі людьми постраждали 260 тисяч українців. Із них 38% – молоді люди віком до 35 років, 68% – це чоловіки. 77% постраждалих мають вищу або технічну освіту.
Минулого року від МОМ отримали допомогу 1 345 українців, постраждалих від торгівлі людьми. З них у Харківській області – 345 людей.
«Основні види експлуатації у 2019 році: трудова – 93%, сексуальна – 6%, примусове жебрацтво – 0,7%. Є випадки, пов’язані з втягуванням в злочинну діяльність неповнолітніх», – розказує голова Харківської міської організації «Жіноча громада Ольга Білецька.
Іноді трудову експлуатацію, пов’язану з торгівлею людьми, плутають з шахрайством, але ці поняття потрібно розрізняти.
«Торгівля людьми завжди включає три компоненти: вербування, переміщення і власне експлуатація. Коли люди працюють поряд з домом, мають можливість прийти додому і пожалітися (на неналежні умови праці – ред.), то це не є торгівля людьми. Класичний приклад: людину вивезли, обіцяли золоті гори, а потім відбирають документи, обмежують її пересування і примушують щось робити фактично безоплатно або за дах чи їжу», – пояснює правозахисник Юрій Чумак. – У нас існує певний стереотип, що люди, які опиняються в ситуації торгівлі людьми – малограмотні, вихідці з селищ. На жаль, у ситуації торгівлі людьми може опинитися будь-хто».
За словами громадських діячів, через пандемію і пов’язану з цим економічну кризу побільшало випадків трудової експлуатації всередині країни.
Як не потрапити у тенета недобросовісних роботодавців
Перед тим, як їхати працювати за кордон або в інший регіон країни, експерти радять виконати наступні кроки.
1. Дізнайтеся якомога більше інформації про фірми, які пропонують роботу, та роботодавців.
«Поцікавтеся не просто в знайомої, яка поїхала працювати та розказала, що все пройшло класно. Були ситуації, коли знайомі чи рідні продавали в рабство інших (наприклад, брати сестер), і таким чином заробляли, або вони самі потрапляли в ситуації, коли роботодавці їх ставили в умови, що відпустять, якщо людина привезе замість себе кілька осіб», – каже Юрій Чумак.
2. Перевірте, чи фірма, яка пропонує вам роботу, не припинила офіційно діяльність, чи фігурує вона в кримінальних провадженнях. Є декілька ресурсів, на яких зібрана інформація про діяльність українських підприємств. Наприклад, на сайтах You-Control чи clarity-project. Якщо плануєте їхати працювати до іншої країни, перевірте, чи є у фірми ліцензія з посередництва з працевлаштування за кордоном. Перелік фірм, які офіційно можуть надавати такі послуги, є на сайті Міністерства соціальної політики.
3. Зробіть паперові, скан- та/або фотокопії закордонного паспорта, паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду та інших документів, за якими можна підтвердити вашу особистість.
4. Не надавайте оригінали документів роботодавцям, достатньо віддати їм копію, щоб зафіксувати ваші дані.
5. Занотуйте в блокнот чи/та телефон контакти консульств і посольств України за кордоном, телефони поліції, громадських організацій, які працюють у напрямку протидії трудовому рабстві, а також дані представництв Міжнародної організації з міграції у країні, до якої збираєтеся їхати.
6. Уважно прочитайте умови договору. Він має бути написаний зрозуміло. Якщо договір складено іноземною мовою, до нього має бути засвідчений переклад. Якщо ви не обізнані в якомусь питання чи не розбираєтеся в нюансах роботи за кордоном, порадьтеся з фаховими спеціалістами. Безкоштовну консультацію можна отримати за телефоном 0 800 213 103 або в центрах надання Безоплатної правової допомоги. Також в Україні діє національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 527.
7. Домовтеся з рідними та близькими про кодову фразу на випадок біди. У разі небезпеки,
«Оберіть вислів, який не викличе підозр. Наприклад, питання «Як здоров’я дяді Васі?». Коли людину контролюють, їй іноді дають зателефонувати до рідних, як варіант, щоб попросити перерахувати гроші. Звісно, вона не зможе сказати: «рятуйте», – говорить правозахисник. – Після того, як ви сказали кодову фразу, родичі мають звертатися до правоохоронних органів».
Інформацію про безпечну роботу за кордоном можна дізнатися на сайтах 527.org.ua та stoptrafficking.org
30 липня в Харківському прес-центрі «Накипіло відбулася прес-конференція «Як запобігти трудовому рабству», присвячена Всесвітньому дню протидії торгівлі людьми.
Спікерами виступили:
— Ольга Білецька – голова Харківської міської організації Міжнародної організації «Жіноча громада», експертка у сфері протидії торгівлі людьми;
— Юрій Чумак – правозахисник, експерт з адвокації.
У ході заходу були розглянути такі питання:
1. Сучасний стан справ із торгівлею людьми на Харківщині.
2. Для чого проводиться громадський моніторинг виконання політики протидії торгівлі людьми в Харківській області.
3. Як запобігти потраплянню в ситуацію торгівлі людьми при працевлаштуванні.
