Домашнє насильство щодо дітей зараз теж перетворилося на справжню епідемію. Як йому запобігти? Якщо на практиці буде втілено гасло «Кожному селу – по шерифу», ситуація має покращитися.
Епідемія коронавірусу, карантинні заходи та самоізоляція багатьох людей призвели до спалаху домашнього насильства в усьому світі. Через це Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав вжити всіх заходів для вирішення проблеми «жахливого глобального сплеску насильства в сім’ї, спрямованого на жінок і дівчаток», пов’язаної з обмеженнями, введеними урядами у відповідь на пандемію COVID-19.
У державах Західної Європи, де карантин запровадили раніше, ніж в Україні, ще в березні зафіксували зростання повідомлень про випадки домашнього насильства. Наприклад, у Франції кількість звернень збільшилася на 30%.
І в нашій країні ця тенденція, на жаль, набуває обертів.
Зокрема, в Дніпрі з початком карантину вдвічі побільшало звернень щодо випадків домашнього насильства. Про це розповіла голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Людмила Коломоєць.
А за даними громадської організації «Ла Страда-Україна», за місяць карантину, з 12 березня по 12 квітня, на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації надійшло 2 051 звернення щодо домашнього насильства. При тому, що в лютому ця цифра була майже вдвічі меншою – 1 273.
При цьому, 53% звернень стосувалися психологічного насильства, 36,5% фізичного і майже 10% – економічного. У 86,6% всіх випадків звернення надходили від жінок.
Щоправда, керівництво МВС заявляє, що «з початку введення карантину кількість повідомлень на лінію 102 щодо домашнього насильства не збільшилася». Про це нещодавно повідомила заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко. Але додала: «Ми розуміємо, що це може бути обумовлено низкою факторів. З одного боку, вимушена ізоляція та перебування разом із кривдником в одному приміщені не завжди дає можливість особі, яка страждає від домашнього насильства, викликати допомогу. З іншого боку, зазвичай, постраждалі повідомляють на 102 не при першій ситуації домашнього насильства, а часто це відбувається тоді, коли конфлікт досягає максимальної напруги та існує безпосередня загроза життю та здоров’ю. До цього ще додається невизначеність щодо тривалості карантину».
У той же час, за словами керівника Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції Сергія Альошкіна, до поліції щодня надходить понад 1,5 тисячі звернень про насилля. І в березні 2020 року до адміністративної відповідальності за домашнє насильство в Україні притягнуто 11 200 громадян. У той час, як у 2019 році, за інформацією від Національної поліції, отриманою на наш запит, було вчинено 109 345 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173-2. Тобто, виходить, що торік середньомісячна цифра таких порушень складала 9 112. Отже, навіть ці дані свідчать про значне збільшення випадків домашнього насильства під час карантину.
Як розповіла нам директорка департаменту Національних «гарячих ліній» ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк, багато державних служб сьогодні працюють дистанційно і виїжджають тільки в екстрених ситуаціях. А правоохоронці часто у відповідь на повідомлення про домашнє насильство відповідають: «Ви знаєте, зараз карантин, ми не маємо права прийти в вашу сім’ю».
А. Кривуляк наводить приклад: жінка, чоловік якої повернувся з-за кордону з заробітків, пиячив та вчиняв над нею насильство, не витримала та викликала поліцію. Поліцейські приїхали й сказали, що не можуть винести терміновий заборонний припис її чолов’язі, бо той приїхав з Польщі і зобов’язаний перебувати на самоізоляції 14 днів. Мовляв «карантин, ми не можемо викинути його з квартири».
За таких умов часто страждають діти. Які стають або безпосередньо жертвами домашнього насильства, або його свідками, що теж завдає їм значної шкоди, тому має розцінюватися як насильство психологічне.
І тут становище виглядає ще більш критичним. Так, у відповідь на наш запит «Ла Страда – Україна» надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосуються саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.
Основною категорією правоохоронців, які працюють у царині реагування на домашнє насильство щодо дітей, є працівники поліції ювенальної превенції (колишньої кримінальної міліції у справах дітей). Які не тільки проводять профілактичні бесіди, здійснюють рейди та сумісні з іншими службами превентивні заходи, але й реагують на правопорушення, скоєні по відношенню до неповнолітніх та самими неповнолітніми (такі діти часто самі є жертвами неналежного виховання), складають адмінпротоколи та ведуть облік осіб, що вчинили дані порушення.
Тому ми вирішили запитати у Національної поліції, Головних управлінь поліції в Дніпропетровській та Харківській областях, яке становище склалося у сфері домашнього насильства по відношенню до дітей. Ось що нам відповіли:
У 2019 році виявлено 183 особи віком до 18 років, які вчинили діяння, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У І-му кварталі 2020 року – 85. Про це повідомив Департамент превентивної діяльності Національної поліції України. Фактично ці дані говорять про кількість неповнолітніх, поставлених на профілактичний облік в ювенальній превенції за скоєння даних порушень. Відомості ж щодо кількості постраждалих від домашнього насильства дітей, «у формах статистичної звітності, що узагальнюються в НПУ, відсутні».
Так, у регіонах працівники ювенальної превенції знають, скільки вони притягли до відповідальності осіб за домашнє насильство, але загальною інформацією про постраждалих дітей від усіх поліцейських підрозділів вони теж не володіють.
Управління превентивної діяльності ГУНП в Дніпропетровській області надало таку інформацію:
Під час рейдових заходів поліцейськими ювенальної превенції Дніпропетровської області за 2019 рік складено 168 адміністративних протоколів за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та 61 – протягом 1 кварталу 2020 року.
Окрім цього, за 2019 рік зареєстровано 180 звернень про вчинення домашнього насильства по відношенню до дітей та 15 – за 1 квартал 2020 року.
До адміністративної відповідальності на території Дніпропетровської області за статтею 173-2 КУпАП в 2019 році притягнуто 20 осіб віком до 18 років. За 1 квартал 2020 року – притягнуто 9 осіб віком до 18 років.
А Управління превентивної діяльності ГУНП в Харківській області поділилося наступними даними:
В 2019 році працівниками ювенальної превенції територіальних відділів поліції ГУНП в Харківській області складено 115 адміністративних протоколів за ст. 173-2 КУпАП у відношенні дорослих та 4 протоколів за ст. 173-2 КУпАП – у відношенні неповнолітніх. За трьома фактами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 126-1 КК України (Домашнє насильство).
В 2020 році за перший квартал працівниками ювенальної превенції територіальних ВП ГУНП в Харківській області складено 56 протоколів за ст. 173-2 КУпАП у відношенні дорослих та 1 протокол за ст. 173-2 КУпАП – у відношенні неповнолітніх.
Всього в Харківській області в 2019 до адміністративної відповідальності притягнуто 9 неповнолітніх за ст. 173-2 КУпАП та 5 неповнолітніх за І-й квартал 2020 року.
Зрозуміло, що ці цифри не включають ті випадки домашнього насильства щодо дітей, що значаться в адміністративних протоколах, які складалися працівниками поліції інших служб – дільничними, патрульними тощо. Також тут не врахований той великий пласт насильства в сім’ях, який залишається латентним – коли жертви, їхні рідні та знайомі воліють нікуди не скаржитися та терпіти. Як вважають фахівці у галузі запобігання насильству, офіційна статистика таких проявів є тільки верхівкою айсбергу, а справжня «картина» виглядає ще більш жахливою.
Якщо у великих містах України можна розраховувати на допомогу з боку патрульної поліції, груп реагування, що працюють в рамках проєкту поліції проти домашнього насильства «Поліна», інших державних та муніципальних органів, громадських організацій, то у селах, селищах й невеличких містечках жителі можуть сподіватися тільки на дільничних офіцерів поліції (які, відповідно до відомчих нормативів, мають обслуговувати території з чисельністю населення, що не перевищує 6 тис. осіб, хоча на практиці на одного ДОПа іноді припадають ледь не десятки малих сіл і хуторів) та на працівників ювенальної превенції, яких за штатом на весь відділ поліції (отже, на кілька районів області) буквально по 1-2.
І будь вони хоч суперменами, впоратися з таким обсягом роботи їм доволі важко. Коли на місцях немає громадських помічників дільничних (після перетворення міліції на поліцію такі посади скасовані), коли з кожним днем меншає кількість громадських формувань з охорони громадського порядку, нечисленні поліцейські у малих громадах залишаються сам на сам з проблемами забезпечення публічного порядку. Серед яких питання запобігання домашньому насильству щодо дітей стоїть, на жаль, далеко не на першому місці.
Експерти проєкту «Шерифи для нових громад» бачать вихід із цієї ситуації під гаслом «Кожному селу – по шерифу»! Це не обов’язково має бути дільничний або «поліцейський офіцер громади». До роботи з забезпечення правопорядку активно повинні залучатися органи місцевого самоврядування та широка громадськість. Є різні форми такої взаємодії, і «Шерифи» готові ділитися зібраним досвідом успішного врядування у даній сфері з усіма бажаючими.
24 квітня відбулося дистанційне експертне обговорення за ініціативи харківського представництва Мережі UPLAN. Ключовими темами заходу стали питання індивідуального захисту поліцейських та контролю правоохоронних органів за дотриманням правил карантину.
Пропонуємо до ознайомлення основні тези дискусії.
ПРО УМОВИ РОБОТИ ПОЛІЦІЇ
Експерт Мережі UPLAN, заступник завідувача науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності ХНУВС, підполковник поліції Олексій Сердюк зауважив, що наразі поліція повністю забезпечена засобами індивідуального захисту:
«Там, де я працюю, дефіциту немає. Необхідність користуватися захисними засобами має наказовий характер. Поліція працює у посиленому режимі. Викладачі, професори нашого університету працюють у райвідділах – допомагають практичним підрозділам під час патрулювання».
За словами пана Олексія, керівники практичних підрозділів наполягають, що основна задача поліції в умовах карантину – не покарання громадян, а роз’яснення необхідності дотримуватися встановлених правил.
У боротьбі з пандемією поліції допомагають громадські формування. Про це розповів експерт Мережі UPLAN, голова громадського формування з охорони громадського порядку «Корпус громадської безпеки» Володимир Степаненко:
«Наприклад, підрозділ нашої організації у Солоницівці разом з місцевими органами самоуправління бере участь у дезінфекційних заходах. Адже рівень злочинності контролює сама поліція: людей на вулицях небагато, тому нас залучають до таких санітарно-епідеміологічних заходів».
ПРО КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВИЛ КАРАНТИНУ
Експерти висловили думку про недосконалість законодавства щодо порушень правил карантину.
Зокрема експерт Мережі UPLAN, президент Центра правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак звернув увагу учасників заходу на статтю 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлює однакове покарання – мінімум 17 тисяч гривень штрафу – для порушень «різної тяжкості».
Думку пана Юрія підтримав експерт UPLAN та директор ГО «Інститут реформ та інновацій» у Дніпрі Роман Сердюк. Він посилається на статтю 22, що передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення:
«Якщо я один без маски йду безлюдною вулицею о п’ятій ранку, чи становить таке моє порушення суспільну небезпеку і чи є воно значним для того, щоб застосовувати проти мене норму статті 44-3 та складати адміністративний протокол? Визначати це мають право поліцейські на місцях, але вони цього уникають і складають протоколи заради протоколів».
Окрім цього, Юрій Чумак також запропонував учасникам заходу проаналізувати боротьбу з пандемією у мережі: як працює стаття 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність за поширення неправдивих чуток, які можуть спричинити паніку серед населення.
«У поліції мені повідомили, що за березень було виявлено 50 таких випадків. На сайті Департаменту кіберполіції я дізнався, що станом на 17 квітня встановлено 236 осіб, які у мережі розміщували неправдиву або провокаційну інформацію. Припускаю, що більшість з них поширювали провокаційну інформацію саме про коронавірус».
ПРО МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УМОВАХ КАРАНТИНУ
Вадим Пивоваров, виконавчий директор Асоціації УМДПЛ, зауважив, що вони стурбовані ініціативою владних органів наділити Національну гвардію повноваженнями поліцейських:
«Національна гвардія і зараз залучена до охорони громадського порядку, але йдеться про спільні патрулі разом з поліцейськими. А Верховна Рада хоче надати Національній гвардії право на самостійне патрулювання, складання протоколів. Ми бачимо в цьому загрозу, адже в патрулюванні беруть участь «срочники», які не мають достатньої підготовки щодо застосування спецзасобів, тактики затримання або складання протоколів».
Спеціаліст з прав людини Моніторингової місії ООН в Україні Сергій Штукарін повідомив, що вони також опікуються питаннями реакції влади на ситуацію навколо пандемії:
«Оскільки пандемія впливає на всі процеси життя, ми переорієнтували частину своєї уваги зокрема на дії поліції, і як Уряд України реагую на вирішення питань, що постають у зв’язку з пандемією».
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів у співпраці з БО «Галицька громада» веде моніторингову кампанію щодо дотримання поліцією прав і свобод громадян при здійсненні нагляду за виконанням карантинних обмежувальних заходів.
З чим звертаються найчастіше, кому та як скаржитися і де отримати інформацію про свої права під час особливої ситуації в країні – про це глядачам програми розповідає представник Асоціації УМДПЛ Юрій Чумак.
Представник команди «Шерифів для нових громад» Юрій Чумак взяв участь в експертній дискусії «Взаємодія поліції та населення в умовах карантину»
Захід, організований Громадською мережею публічного права та адміністрації UPLAN, відбувся 24 квітня в режимі онлайн.
Як поліція може контролювати дотримання правил карантину, мінімізуючи ризик поширення COVID-19?
Чи захищені поліцейські на службі від коронавірусної інфекції?
Як виявити пріоритетні проблеми з охорони публічного порядку за допомогою дистанційних електронних сервісів?
Ці та інші питання обговорювали численні учасники з різних регіонів України.
Крім Юрія Чумака, який є координатором проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях, спікерами виступили Олексій Сердюк – кандидат соціологічних наук, заступник завідувача науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності Харківського національного університету внутрішніх справ та Володимир Степаненко – голова громадського формування з охорони громадського порядку «Корпус громадської безпеки».
Інші правозахисники, журналісти, науковці долучалися до онлайн-спілкування, ділилися своїми думками.
Однією з найбільш виразних безпекових загроз для сьогодення стала епідемія коронавірусу COVID-19. В умовах якої працівники Національної поліції, звісно, мають долучатися до забезпечення карантинних обмежень – запобігати поширенню чуток і фейків, що можуть спричинити паніку серед населення, моніторити відповідну діяльність торгівельних точок і транспорту, контролювати виконання «масочного режиму» в громадських місцях. При цьому й самі поліцейські повинні бути захищені від ризику інфікування.
Для того, щоб дізнатися, як саме організована діяльність поліцейських у напрямку реагування на найбільш чутливі правопорушення під час карантину та як забезпечені правоохоронці засобами індивідуального захисту, ми спрямували запит до Національної поліції. В якому просили надати наступну інформацію:
Скільки в Україні було складено протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 173-1 КУпАП (Поширювання неправдивих чуток) – у березні 2020 року?
Скільки в Україні було складено протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 44-3 КУпАП (Порушення правил щодо карантину людей) у березні 2020 року?
В якому обсязі забезпечені працівники поліції захисними масками (респіраторами), рукавичками, антисептиками та іншими засобами особистого захисту?
За який рахунок було здійснене це забезпечення засобами особистого захисту: за кошти Національної поліції, органів місцевого самоврядування, благодійних та волонтерських організацій, з інших джерел?
Які додаткові завдання отримали поліцейські офіцери громади у зв’язку з запровадженням карантину та режиму надзвичайної ситуації в Україні?
Одразу зазначимо, що відповідь на останнє запитання ми отримали доволі розлогу, але розпливчасту:
«На сьогоднішній день у Національній поліції України існує проєкт під назвою «Поліцейський офіцер громади» (далі – проєкт) який запроваджено у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. У 2020 році проєкт планується запровадити в усіх регіонах України.
Поліцейські, які приймають участь у проєкті, пройшли навчання за програмою спеціалізації дільничних офіцерів поліції, закріплених за поліцейськими дільницями в об’єднаних територіальних громадах, та згідно із штатним розписом перебувають на посадах дільничного офіцера поліції або старшого дільничного офіцера поліції у відповідних територіальних (відокремлених) підрозділах поліції…
Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліцейські, які приймають участь у проекті, керуються Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами».
Іншими словами, поліцейські завжди мають залишатися правоохоронцями, тобто виконувати свій службовий обов’язок відповідно до встановлених правових норм. Однак, які саме додаткові завдання отримали ПОГи під час дії карантину в Україні, нам так і не повідомили.
Щоправда, надали важливі дані стосовно забезпечення працівників поліції засобами особистого захисту:
«Повідомляємо, що станом на 09.04.2020 обсяг створених резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах дозволяє забезпечити потреби системи поліції орієнтовно на 7–10 днів, водночас такі резерви постійно оновлюються (маски медичні, респіратори, рукавички латексні, індивідуальні дезінфікуючі засоби).
Зокрема, у наявності 392,0 тисяч масок медичних, 185,0 тисяч респіраторів, 47,3 тисяч захисних окулярів, 594,2 тисяч пар рукавичок латексних, 17,8 тисяч комбінезонів захисних, 349,0 тисяч індивідуальних дезінфікуючих (антисептичних) флаконів у вигляді спрею чи розчину на спиртовій основі».
Отже, коли карантин введений в Україні, як мінімум, на 1,5 місяця (і, вочевидь, має всі передумови бути продовженим), резерви поліції в медичних і дезінфікуючих засобах на 7–10 днів є явно недостатніми. І добре, що вони постійно оновлюються. Шкода тільки, що нам не відповіли, за який рахунок. А запитували ми це через те, що предметом суспільного інтересу є необхідність розуміння того, чи достатньо для убезпечення поліцейських від можливого інфікування на коронавірус бюджетних коштів, чи надають допомогу органи місцевого самоврядування (наприклад, ті ж самі ОТГ, які обіцяли підтримувати поліцейських офіцерів громади) чи дане питання, як нерідко вже було в сучасній історії України, вирішується в авральному порядку – за рахунок благодійників та волонтерів.
Статистику стосовно складених протоколів за порушення статей 44-3 та 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ми від Національної поліції отримали. Навіть із розбивкою по областях. Щоправда, дані надані з використанням певних поліцейських евфемізмів: Нацполіція не вказує чітко кількість адмінпротоколів, а зазначає цифри в 2-х графах: «Виявлено адміністративних правопорушень» та «Встановлено осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». Прямуючи за банальною логікою, наважимося здогадатися, що саме остання цифра й має відповідати кількості складених протоколів.
Загалом в Україні протягом березня 2020 року «встановлених осіб» за ст. 44-3 КУпАП (порушення правил карантину) нараховується 3339. Зрозуміло, що за 20 днів квітня таких порушників ще значно додалося. До цих висновків можна прийти, приміром, за даними по Харківській області. Тут, як йдеться у відповіді Нацполіції, за березень було виявлено 215 правопорушників за ст. 44-3 КУпАП, а вже 17 квітня офіційний сайт ГУНП в Харківській області повідомив, що місцеві поліцейські склали 411 протоколів за порушення правил дотримання карантину. Таким чином, відбулося зростання цих показників майже вдвічі.
Що стосується поширення неправдивих чуток, тобто порушення ст. 173-1 КУпАП, то, за даними Національної поліції в березні 2020 року було виявлено 50 таких випадків (і осіб). Вочевидь, не всі вони могли бути причетними до пліткарства про коронавірус. Утім, робота поліції з запобігання поширенню фейків, що сіють паніку, останнім часом посилилася. Про що можуть свідчити дані, оприлюднені 17 квітня Департаментом кіберполіції Нацполіції: з початку карантину «встановлено 236 осіб, які у мережі розміщували неправдиву чи провокаційну інформацію».
Підсумовуючи, зазначимо, що проєкт «Шерифи для нових громад» буде й надалі досліджувати, як працює поліція в умовах карантину, які заходи з запобігання небезпеки проводяться спільно з органами влади та закладами охорони здоров’я, як до цього долучаються територіальні громади. Оскільки безпека громадян – це нагальна базова потреба, і тільки на її основі можна розбудовувати гідне життя.
Та переосмимлити свій життєвий досвід мали змогу юні глядачі, які переглянули в режимі онлайн документальну стрічку «Лізо, ходи додому!».
Фільми з репертуару кіноклубів медіапросвіти Docudays UA регулярно демонструються в різних аудиторіях, у тому числі й молодіжних. Обов’язковим елементом таких показів є обговорення – із фаховими правниками, експертами, правозахисниками.
Звісно, що в умовах карантинних обмежень проводити кіноперегляди в залах із залученням широкої аудиторії неможливо.
Отже, відшукуються нові формати такої правоосвітньої діяльності.
Так, для мешканців Харківського обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що розташований у м. Чугуєві, 17 квітня було організовано показ стрічки «Лізо, ходи додому!» за допомогою онлайн-інструментів відеоконференції.
Фахівець Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, модератор кіноклубу медіа-просвіти з прав людини Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак запропонував юнакам та дівчатам (які знаходяться в гуртожитку ізольовано один від одного, кожен – у своїй кімнаті) подивитися фільм на своїх смартфонах та ноутбуках.
Стрічка оповідає про маленьку Лізу – милу мрійливу дівчину, яка любить мистецтво та природу, але змушена тікати з хати від постійних запоїв матері та її «друзів».
По завершенні перегляду відбулося онлайн-обговорення.
Одна з глядачок, Вікторія, повідала, що в Лізі вона побачила себе в дитинстві. Хоча в житті Віки дорослі й не пиячили та не вчиняли над нею насильства, але вони не прислухалися до її потреб та бажань, «усім було плювати» на неї. Мовляв, «ми старші, тому краще знаємо, що та як тобі робити». «Я співпереживала героїні та щиро бажала, щоб вона вирвалася з цього страшного зачарованого кола», – наголосила Вікторія.
І Сергій, що переглянув стрічку, теж відмітив, що кіно нагадало йому власне дитинство. Адже в прийомній сім’ї, де хлопець виховувався, він змушений був час від часу йти з дому через негативну атмосферу, яка в ньому панувала. Фільм Сергієві сподобався. Парубок зазначив, що дуже вдячний всім тим, хто піднімає таку гостру тему домашнього насильства та намагається просувати позитивні зміни в суспільстві у цій царині.
Юрій Чумак нагадав усім про види домашнього насильства – фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Та порадив, у разі вчинення такого насильства, повідомляти поліцію за телефоном 102 та звертатися за юридичною поміччю до центрів та бюро безоплатної правової допомоги. Телефон кол-центру системи БПД: 0-800-213-103. Також правник побажав усім будувати свої сім’ї на принципах любові й ненасильства.
Як зауважила директорка Харківського соціального гуртожитку Олена Розпотнюк, подібні заходи є напрочуд важливими в контексті правової освіти підростаючого покоління – для виховання в юних громадян свідомого ставлення до дорослого життя, формування моделей ненасильницької поведінки та розвитку критичного мислення.
