Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів у співпраці з БО «Галицька громада» веде моніторингову кампанію щодо дотримання поліцією прав і свобод громадян при здійсненні нагляду за виконанням карантинних обмежувальних заходів.
З чим звертаються найчастіше, кому та як скаржитися і де отримати інформацію про свої права під час особливої ситуації в країні – про це глядачам програми розповідає представник Асоціації УМДПЛ Юрій Чумак.
Однією з найбільш виразних безпекових загроз для сьогодення стала епідемія коронавірусу COVID-19. В умовах якої працівники Національної поліції, звісно, мають долучатися до забезпечення карантинних обмежень – запобігати поширенню чуток і фейків, що можуть спричинити паніку серед населення, моніторити відповідну діяльність торгівельних точок і транспорту, контролювати виконання «масочного режиму» в громадських місцях. При цьому й самі поліцейські повинні бути захищені від ризику інфікування.
Для того, щоб дізнатися, як саме організована діяльність поліцейських у напрямку реагування на найбільш чутливі правопорушення під час карантину та як забезпечені правоохоронці засобами індивідуального захисту, ми спрямували запит до Національної поліції. В якому просили надати наступну інформацію:
Скільки в Україні було складено протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 173-1 КУпАП (Поширювання неправдивих чуток) – у березні 2020 року?
Скільки в Україні було складено протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 44-3 КУпАП (Порушення правил щодо карантину людей) у березні 2020 року?
В якому обсязі забезпечені працівники поліції захисними масками (респіраторами), рукавичками, антисептиками та іншими засобами особистого захисту?
За який рахунок було здійснене це забезпечення засобами особистого захисту: за кошти Національної поліції, органів місцевого самоврядування, благодійних та волонтерських організацій, з інших джерел?
Які додаткові завдання отримали поліцейські офіцери громади у зв’язку з запровадженням карантину та режиму надзвичайної ситуації в Україні?
Одразу зазначимо, що відповідь на останнє запитання ми отримали доволі розлогу, але розпливчасту:
«На сьогоднішній день у Національній поліції України існує проєкт під назвою «Поліцейський офіцер громади» (далі – проєкт) який запроваджено у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. У 2020 році проєкт планується запровадити в усіх регіонах України.
Поліцейські, які приймають участь у проєкті, пройшли навчання за програмою спеціалізації дільничних офіцерів поліції, закріплених за поліцейськими дільницями в об’єднаних територіальних громадах, та згідно із штатним розписом перебувають на посадах дільничного офіцера поліції або старшого дільничного офіцера поліції у відповідних територіальних (відокремлених) підрозділах поліції…
Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліцейські, які приймають участь у проекті, керуються Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами».
Іншими словами, поліцейські завжди мають залишатися правоохоронцями, тобто виконувати свій службовий обов’язок відповідно до встановлених правових норм. Однак, які саме додаткові завдання отримали ПОГи під час дії карантину в Україні, нам так і не повідомили.
Щоправда, надали важливі дані стосовно забезпечення працівників поліції засобами особистого захисту:
«Повідомляємо, що станом на 09.04.2020 обсяг створених резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах дозволяє забезпечити потреби системи поліції орієнтовно на 7–10 днів, водночас такі резерви постійно оновлюються (маски медичні, респіратори, рукавички латексні, індивідуальні дезінфікуючі засоби).
Зокрема, у наявності 392,0 тисяч масок медичних, 185,0 тисяч респіраторів, 47,3 тисяч захисних окулярів, 594,2 тисяч пар рукавичок латексних, 17,8 тисяч комбінезонів захисних, 349,0 тисяч індивідуальних дезінфікуючих (антисептичних) флаконів у вигляді спрею чи розчину на спиртовій основі».
Отже, коли карантин введений в Україні, як мінімум, на 1,5 місяця (і, вочевидь, має всі передумови бути продовженим), резерви поліції в медичних і дезінфікуючих засобах на 7–10 днів є явно недостатніми. І добре, що вони постійно оновлюються. Шкода тільки, що нам не відповіли, за який рахунок. А запитували ми це через те, що предметом суспільного інтересу є необхідність розуміння того, чи достатньо для убезпечення поліцейських від можливого інфікування на коронавірус бюджетних коштів, чи надають допомогу органи місцевого самоврядування (наприклад, ті ж самі ОТГ, які обіцяли підтримувати поліцейських офіцерів громади) чи дане питання, як нерідко вже було в сучасній історії України, вирішується в авральному порядку – за рахунок благодійників та волонтерів.
Статистику стосовно складених протоколів за порушення статей 44-3 та 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ми від Національної поліції отримали. Навіть із розбивкою по областях. Щоправда, дані надані з використанням певних поліцейських евфемізмів: Нацполіція не вказує чітко кількість адмінпротоколів, а зазначає цифри в 2-х графах: «Виявлено адміністративних правопорушень» та «Встановлено осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». Прямуючи за банальною логікою, наважимося здогадатися, що саме остання цифра й має відповідати кількості складених протоколів.
Загалом в Україні протягом березня 2020 року «встановлених осіб» за ст. 44-3 КУпАП (порушення правил карантину) нараховується 3339. Зрозуміло, що за 20 днів квітня таких порушників ще значно додалося. До цих висновків можна прийти, приміром, за даними по Харківській області. Тут, як йдеться у відповіді Нацполіції, за березень було виявлено 215 правопорушників за ст. 44-3 КУпАП, а вже 17 квітня офіційний сайт ГУНП в Харківській області повідомив, що місцеві поліцейські склали 411 протоколів за порушення правил дотримання карантину. Таким чином, відбулося зростання цих показників майже вдвічі.
Що стосується поширення неправдивих чуток, тобто порушення ст. 173-1 КУпАП, то, за даними Національної поліції в березні 2020 року було виявлено 50 таких випадків (і осіб). Вочевидь, не всі вони могли бути причетними до пліткарства про коронавірус. Утім, робота поліції з запобігання поширенню фейків, що сіють паніку, останнім часом посилилася. Про що можуть свідчити дані, оприлюднені 17 квітня Департаментом кіберполіції Нацполіції: з початку карантину «встановлено 236 осіб, які у мережі розміщували неправдиву чи провокаційну інформацію».
Підсумовуючи, зазначимо, що проєкт «Шерифи для нових громад» буде й надалі досліджувати, як працює поліція в умовах карантину, які заходи з запобігання небезпеки проводяться спільно з органами влади та закладами охорони здоров’я, як до цього долучаються територіальні громади. Оскільки безпека громадян – це нагальна базова потреба, і тільки на її основі можна розбудовувати гідне життя.
Питанням того, як знайти баланс між вимогливістю батьків і вихователів та потребами самої дитини, а також, де та грань, коли авторитарне керівництво замість ефективності призводить до поразок та порушення особистої свободи людини, були присвячені показ та обговорення документальної стрічки «Цвіт крізь сльози», що відбулися 13 березня в Dzherelo Hub у Харкові.
Кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» та Благодійний фонд «Карітас Харків» представили увазі глядачів це чудове кіно (Китай, режисер Хуацін Цзінь).
Героями фільму є Юань і Сян, які займаються акробатикою, а також їхні батьки. На худенькі дитячі плечі покладені надії обох родин. Дорослішаючи, дітлахи мусять як фізично, так і морально долати труднощі, але водночас і вчаться по-своєму радіти кожному дню.
Обговорення було дуже жвавим. Його учасники згадували особисті історії, проводили паралелі між спортивними змаганнями та суперництвом економік різних країн. Актуальною була інформація про те, що в охопленому коронавірусом Ухані нову лікарню збудували буквально за 10 днів. У той же час, з громадянськими та політичними свободами в Китаї і досі існують великі проблеми…
P.S.: Захід відбувся за сприяння регіонального координатора взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олександра Міненкова.
До речі:
Виховання дітей в Китаї – питання державного рівня, тому вважається нормальним, коли дитину відправляють в ясла з тримісячного віку. У півтора року дитини вже починають вчити: рахунок, спів, малювання, лист. Швидше, швидше зробити з дитини «корисного члена суспільства», включити в процес виробничої гонки!
Багато китайських дітей вже в 2-3 роки розповідають на пам’ять десятки віршів, читають з 3-х років, знаючи близько тисячі ієрогліфів, а до 4-х років починають грати на музичних інструментах або відвідують тренування з досить високими навантаженнями. Все це, зрозуміло, зусиллями батьків, а також системи освіти, яка підтримує ці тенденції.
До шкільного спорту в Китаї теж ставляться серйозно, китайські підлітки впевнено перемагають на олімпіадах. Принципи місцевого виховання прямо штовхають їх до цього: перемога за всяку ціну, жорстка дисципліна, заняття «через не можу»…
Не можна заперечувати ефективність таких методів – дійсно, китайські діти показують високі результати в школах і університетах, а Олімпіади останнього десятиліття традиційно проходять під егідою переваги китайських спортсменів.
З іншого боку, будь-яка небажана з точки зору батьків або тренерів поведінка присікається в жорсткій формі з упором на почуття провини. Фрази «ти – ганьба сім’ї», «якщо ти не перший, то ти – той, хто програв», «ти – найгірша дитина» тощо є цілком припустимими для китайської системи виховання дитини.
Круглі столи, дискусії, експертні обговорення – чисельні заходи, присвячені діяльності громадських формувань (ГФ), – не пропонують універсального рішення. ГФ залишаються сам-на-сам зі своїми проблемами, а поліція – без помічників.
Нещодавнє експертне обговорення у Харкові, присвячене результатами дослідження «Участь громад у забезпеченні правопорядку в Україні», перетворилося на гостру фахову дискусію. Вона викрила нові аспекти проблем, які заважають громадськості ставати добровільними помічниками поліції.
Виявилося, що головна причина бездіяльності ГФ криється в юридичній площині – у недосконалій процедурі реєстрації таких формувань.
На діяльність ГФ впливають поліція, держадміністрації та органи місцевого самоврядування. Такий розподіл впливу стає запобіжним заходом проти поліцейської монополії та можливих зловживань з боку влади. А регулює діяльність ГФ Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».
Стаття 12 цього Закону через неточність формулювання дозволяє ставати членами ГФ особам, які мають кримінальне минуле. Особливої уваги потребує питання саме реєстрації громадських формувань з охорони порядку, що наділяє їхніх членів певними повноваженнями.
Відповідно до законодавства, не кожна громадська організація є формуванням з охорони громадського порядку.
Чи є чинними громадські формування з охорони громадського порядку, що зареєстровані при органах місцевого самоврядування?
Одні громадські формування з охорони громадського порядку зареєстровані органами місцевого самоврядування, але не набули статусу юридичних осіб. Їхні очільники пояснюють це тим, що реєстрація була проведена раніше, за старої редакції Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Інші формування проходили «двоступеневу» реєстрацію: спочатку — рішенням органу місцевого самоврядування, а вже потім — державним реєстратором. А декотрі одразу подавали документи до державного реєстратора, маючи погодження від відповідного органу Національної поліції України.
З огляду на таку відмінність у правовій практиці реєстрації громадських формувань, виходячи з того, що, відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань належить до повноважень Міністерства юстиції, що також здійснює правову освіту населення, ми звернулися до Мін’юсту з проханням:
1) роз’яснити порядок реєстрації громадських формувань з охорони громадського порядку;
2) пояснити, чи можуть громадські формування з охорони громадського порядку діяти без набуття статусу юридичної особи.
За деякий час надійшла відповідь із розлогим поясненням:
Міністерство юстиції України в межах компетенції повідомляє.
26.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), яким серед іншого передбачено викласти зазначений Закон у новій редакції з назвою «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (пункт 1 Закону) та внести зміни до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (пункт 16 Закону), зокрема, статтю 6 викладено в новій редакції.
Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», «громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Для реєстрації громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону подаються рішення про його створення, підтримане відповідним органом Національної поліції чи підрозділом Державної прикордонної служби України, узгоджене з цими органами положення (статут), інформація про склад керівного органу, а також список членів формування»…
Слід зазначити, що за попередньою редакцією статті 6 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (у редакції до 01.01.2016) для реєстрації громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону його засновники подавали до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради за місцем його діяльності рішення про його створення, підтримане відповідним органом внутрішніх справ чи підрозділом Державної прикордонної служби України, узгоджене з цими органами положення (статут), інформацію про склад керівного органу, а також список членів формування. Також було встановлено, що після реєстрації громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набувало статусу юридичної особи…
Тобто до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції до 01.01.2016), набуття громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону статусу юридичної особи здійснювалося в два етапи – спочатку відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» (у редакції до 01.01.2016) у виконавчому органі сільської, селищної, міської, районної у місті ради за місцем його діяльності отримувалося рішення про реєстрацію, а потім відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції до 01.01.2016) на підставі поданих документів державним реєстратором вносився відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Відомості про громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону, яке набуло статусу юридичної особи в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції до 01.01.2016), містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Звертаємо увагу на те, що правовий статус, порядок реєстрації та діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону регулюється Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», яким не передбачено створення громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону без статусу юридичної особи».
З відповіді Мін’юсту можна зробити такий висновок: законодавство не передбачає діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону без статусу юридичної особи.
Тому подібні утворення, що зареєстровані органами місцевого самоврядування, але не набули статусу юридичних осіб, повинні обов’язково зареєструватися у порядку, встановленому Законом. Інакше їхня «правоохоронна діяльність» вважатиметься незаконною.
Чи мають право здійснювати функції з охорони громадського порядку громадські об’єднання, зареєстровані без дотримання вимог Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»?
Траплялося, дехто «просто» реєстрував громадську організацію (без погодження з Національною поліцією), але в статуті прописував, що вона займатиметься охороною громадського порядку.
Приміром, достатньо відомі «Національні дружини», що мають 15 обласних відокремлених обласних підрозділів, зареєстровані не як громадське формування з охорони громадського порядку, а як громадська організація. Що не завадило їй проголошувати: «Це організація, метою якої є забезпечення порядку на вулицях українських міст». (Щоправда, у деяких регіонах є й поодинокі «Національні дружини» – громадські формування з охорони громадського порядку).
Так, усі громадські об’єднання, зокрема громадські формування з охорони громадського порядку, підлягають реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Але є певні юридичні відмінності, визначені відповідно профільним законодавством про громадські об’єднання та громадські формування з охорони громадського порядку.
Зокрема, Закон України «Про громадські об’єднання» встановлює, що кількість засновників ГО не може бути меншою, ніж 2 особи, а за ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», громадські формування створюються у складі не менше ніж 10 осіб.
Крім того, засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають у нашій державі на законних підставах. Але якщо організація створюється як громадське формування з охорони громадського порядку, засновниками можуть бути тільки громадяни України.
Водночас ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» встановлює додаткові вимоги щодо реєстрації громадських формувань з охорони громадського порядку:
необхідність узгодження положення (статуту) з керівництвом відповідного територіального органу Національної поліції, а також виконавчого органу ради, на території якої діятиме це громадське формування;
рішення про його створення має бути підтримане відповідним органом Національної поліції.
Отже, можна дійти висновку: громадські об’єднання, утворені без дотримання критеріїв, визначених спеціальним законодавством, не набувають прав громадських формувань з охорони громадського порядку і не можуть здійснювати заходів, спрямованих на виконання завдань у сфері охорони публічного порядку.
Плутанина, пов’язана з реєстрацією громадських формувань, може спричинити появу фейкових ГФ.
На нашу думку, щоб запобігти подібним негативним явищам, самі територіальні громади мають брати участь у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку.
Зі збільшенням кількості місцевих жителів у складі ГФ зменшується ризик незаконної та непрозорої діяльності всередині таких формувань.
Ольга Мірошник, голова Фонду місцевої демократії, регіональна координаторка Мережі UPLAN
Юрій Чумак, координатор проекту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях, експерт Мережі UPLAN
У нашій державі в 2019 році започатковано проєкт «Поліцейський офіцер громади». Як зазначено на офіційному сайті Національної поліції України, «Поліцейський офіцер громади – це наступний крок у реформі Національної поліції. Його основна мета – забезпечити кожну територіальну громаду окремим офіцером, який не тільки працюватиме на території цієї громади, але й житиме там».
Маючи бажання більше дізнатися про географію задіяння поліцейських офіцерів громади та нормативне забезпечення їхньої роботи, я звернувся із запитами на інформацію до Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції.
У запитах я просив надати наступну інформацію:
В яких областях України запрацював проєкт «Поліцейський офіцер громади» в 2019 році?
На які регіони України планується поширити даний проєкт у 2020 році?
Якими нормативними документами МВС та Національної поліції України регламентується робота поліцейських офіцерів громади? В разі прийняття такого/таких нормативних документів, надати його/їх копію/копії.
Міністерство внутрішніх справ, «ураховуючи те, що розпорядником запитуваної інформації є Національна поліція України», запит переслало своїй підпорядкованій структурі.
З Нацполіції ж надійшла наступна відповідь:
«Відповідно до порушених у запиті питань повідомляємо, що на сьогодні проєкт запроваджено у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненькій, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях.
У 2020 році проєкт планується запровадити в усіх регіонах України.
Поліцейські, які приймають участь у проєкті, пройшли навчання за програмою спеціалізації дільничних офіцерів поліції, закріплених за поліцейськими дільницями в об’єднаних територіальних громадах, та згідно із штатним розписом перебувають на посадах дільничного офіцера поліції або старшого дільничного офіцера поліції у відповідних територіальних (відокремлених) підрозділах поліції.
Поліцейські, які приймають участь у проекті, здійснюють свою службову діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 №650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», відповідно інших актів законодавства України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України».
Отже, як бачимо, незважаючи на те, що роль поліцейських офіцерів громади суттєво відрізнятиметься від функцій колишніх дільничних інспекторів міліції та нинішніх дільничних офіцерів поліції, спеціальної відомчої нормативної бази, яка б регулювала діяльність новостворюваної правоохоронної інституції, наразі немає.
Залишаються відкритими питання, як саме поліцейські офіцери громади працюватимуть в ОТГ, на яких засадах вони співпрацюватимуть з органами місцевого самоврядування, як забезпечуватимуться житлом та службовими приміщеннями тощо. З огляду на необхідність узгоджувати цілу низку нюансів з територіальними громадами, вочевидь, самими лише відомчими документами МВС та Національної поліції регламентувати роботу ПОГів не вдасться. Можливо, потрібно буде розробляти відповідне міжгалузеве нормативне регулювання.
А проєкт «Шерифи для нових громад» відслідковуватиме це питання і в подальшому.
Юрій Чумак, координатор проєкту «Шерифи для нових громад» у Харківській та Дніпропетровській областях, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА»
Оплатив (с немалым уроном для семейного бюджета) все текущие платежки за коммунальные услуги, собирался было перевести дух перед очередным ежемесячным «коммунальным оброком»… Но не тут-то было: обнаружил в почтовом ящике «окремий рахунок за доставку газу».
Пытался вспомнить – когда это мне «отдельно» доставляли газ? Баллоны с газом не привозили, на 4-й этаж их не затаскивали. Как и раньше, я пользуюсь газом, который поступает по трубам, проложенным еще в советские времена.
Оказывается, с 1 января решением НКРЭКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), абонентам насчитывают два платежа: один за газ как товар, а другой – за его доставку.
Гениальное «изобретение» отечественных властителей! Провозгласив с экранов телевизоров о том, что «газ для населения подешевел», не совершая никаких дополнительных трудозатрат, взимать деньги за то, что он попадает к нам в газовые конфорки по старым трубам.
Если следовать такой логике, то можно ж сдирать дополнительную денежку и за доставку воды и света. Да вообще за все! Вывоз мусора, говорите? – А за доставку его на полигон или на мусоросжигательный завод оплатить извольте! За пользование лифтом заплатили? – А теперь доплатите за то, что пользуясь им, «доставились» на нужный этаж…
Да, дышать атмосферным воздухом в нашей стране все еще бесплатно. И, уверен, никакая власть не посмеет за это брать деньги. А вот за доставку воздуха в легкие каждого индивида?
Отже, як бачимо, незважаючи на те, що роль поліцейських офіцерів громади суттєво відрізнятиметься від функцій колишніх дільничних інспекторів міліції та нинішніх дільничних офіцерів поліції, спеціальної відомчої нормативної бази, яка б регулювала діяльність новостворюваної правоохоронної інституції, наразі немає.