Авг 13, 2018
За десять місяців у 24-х областях України пройшли майстер-класи для підлітків про те, яким чином можна запобігати порушенням їхніх прав з боку працівників поліції. Такі тренінги відбулися завдяки залученню регіональних тренерів в межах проекту «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ.
За оцінками фахівців, підлітки вважаються однією з найвразливіших категорій населення у діяльності правоохоронних органів. До прикладу, за результатами опитування молоді проекту ЮНІСЕФ «U-Report», «Права дітей, жовтень 2016», 40% репортерам було важко відповісти на запитання «На Вашу думку, чи дотримуються у Україні права дітей та підлітків (до 18 років)?». Підлітки не знають, які мають права, тому не вміють реагувати на їхнє порушення.
Якимось чином змінити такий порядок денний в кращу сторону і був покликаний проект «Підвищення рівня правоосвіти і здатності захищати свої права під час спілкування з поліцією», що реалізовувався Асоціацією УМДПЛ (Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів) у період з 15 листопада 2017 – 15 серпня 2018 рр. На виконання проекту організацією були залучені тренери у 24-х регіонах, які, в цілому, провели 75 тренінгів про основи спілкування з поліцією.
Основною аудиторією майстер-класів стали підлітки 14-18 років, які перебувають у конфлікті із законом, або можуть мати (в т.ч. негативний досвід) спілкування з працівниками поліції/ чиї права можуть бути порушеними. В цілому, такі тренінги відбувалися для вихованців таких навчально-виховних закладів, як: школи-інтернати, притулки, установи виконання покарань, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, дитячі будинки, центри соціального проживання для неповнолітніх та підлітків та ін.
За словами Юрія Чумака, голови Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ, особливістю проведених тренінгів у Харківській області було те, що вдалося залучити до них працівників поліції. «Раніше неодноразово доводилося чути від представників адміністрацій шкіл: мовляв, навіщо ви дітям все про їх права розповідаєте, адже вони й так занадто «грамотні», краще розкажіть їм про обов’язки. На що я, зазвичай, відповідав, що кожен мусить займатися своєю справою: правозахисники інформують про права, а про обов’язки нехай оповідають працівники прокуратури чи поліції», – ділиться враженнями пан Чумак.
Тренер розповідає, що в межах проекту вдалося провести конвергентні заходи, коли правозахисник спілкувався з підлітками разом із поліцейськими.
«У Харкові ми зробили це разом із Патрульною поліцією, яка працює з освітніми закладами в рамках свого проекту «Шкільний офіцер поліції», а в області – спільно з офіцерами ювенальної превенції та іншими працівниками поліції», – ділиться досвідом пан Чумак.
Крім того, тренер зазначає, що це мало гарний результат: представник Асоціації УМДПЛ, що має чималий тренерський досвід, в інтерактивній манері спілкувався з підлітками, відповідаючи на їх питання, пов’язані з сюжетами мультфільмів, у першу чергу – присвячені спілкуванню неповнолітніх із поліцейськими; а правоохоронці розповідали юнакам та дівчатам про особливості правового статусу підлітків, наводили цікаві приклади з поліцейської практики.
«І разом ми «програвали» сценки зустрічі молодої людини з правоохоронцем на вулиці. Вийшло файно!», – додає пан Чумак…
На жаль, за оцінками експертів Асоціації УМДПЛ, на сьогодні філософія ставлення оновленої поліції до підлітків концептуально майже не відрізняється від тієї, яку МВС сповідувало ще за часів СРСР – пріоритет завдань з протидії злочинності над вихованням, котре, як правило, зводиться до проведення формальних і суто іміджевих заходів.
Тому за результатами проекту організацією було також розроблено шість базових рекомендацій для Національної поліції України. До таких рекомендації, серед іншого, увійшли: потреба оновити та осучаснити нормативно-правову базу діяльності підрозділів ювенальної превенції та шкільних офіцерів поліції, а також розширити формат взаємодії поліції і Міністерства освіти в питаннях здійснення виховної та просвітницької роботи у молодіжному середовищі.
Асоціація УМДПЛ
Авг 13, 2018
В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Чому ми пишемо про це в минулому часі?
Для успішного формування й розвитку партнерських відносин між населенням і Національною поліцією необхідно створення відповідних правових і соціально-психологічних умов, використання всіх наявних можливостей з боку державних і місцевих органів влади, поліції та громадськості.
У п. 3 Указу Президента України №1119/2005 «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності», Міністерству внутрішніх справ України було доручено, зокрема, «затвердити програми з налагодження співробітництва органів внутрішніх справ з населенням, залучення громадян до профілактики правопорушень, боротьби із злочинністю, зокрема як громадських помічників дільничних інспекторів міліції з числа членів громадських формувань з охорони громадського порядку».
І в наказі МВС України №550 від 11.11.2010 року «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» значна увага приділялася організації діяльності громадських помічників дільничних інспекторів міліції – цьому було присвячено цілий розділ 17.
В умовах, коли навантаження на дільничних постійно збільшується, допомога їм з боку громадських помічників була зовсім не зайвою. Особливо – в сільській місцевості. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів.
А громадський помічник дільничного, який живе в селі, знав там кожного, завжди був на сторожі громадського порядку, його діяльність була спрямована, в першу чергу, на профілактику правопорушень.
Чому ми пишемо про це в минулому часі?
А тому що, у зв’язку з прийняттям наказу МВС №650 від 28.07.2017 року «Про затвердження інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», наказ №550 від 11.11.2010 року втратив чинність. А в новому нормативному акті відсутні норми, які регулюють діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції.
І, як слідує з листа-відповіді Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України №20/5/02-38зі,40зі від 27.03.2018 року на інформаційний запит голови Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», очільника Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрія Чумака, «нормативно-правові акти, які регламентують діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції у Національній поліції не приймалися».
Отже, на сьогоднішній день утворився «юридичний вакуум» у сфері регулювання діяльності громадських помічників дільничних офіцерів поліції, що призводить до неможливості їх роботи у правовому полі.
Зауважимо, що дане питання піднімалося правозахисниками під час виїзного засідання Громадської ради при МВС, що відбулося 19 червня 2018 р. у м. Маріуполі Донецької області. Втім, ніякої реакції з боку Міністерства внутрішніх справ не було.
Тому Ю. Чумак звернувся до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Нацполіції Сергія Князєва з проханням «надати вказівку відповідним службам МВС та Національної поліції розробити та підготувати до затвердження відповідний нормативний документ, який би регламентував діяльність громадських (добровільних) помічників дільничних офіцерів поліції – як важливого елементу участі громадян у забезпеченні громадської безпеки в громадах України».
На жаль, замість відповіді по суті, від МВС та Нацполіції надійшли «відмазки».
Міністерство внутрішніх справ у листі від 26.07.2018 року обмежилося констатацією того факту, що «на сьогодні основним нормативним актом, що регулює залучення населення до охорони громадського порядку є Закон України від 22 червня 2000 року №1835-ІІІ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», і що «цим Законом врегульовані правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, форми і методи їх роботи під час взаємодії, у тому числі, з Національною поліцією України».
Так ми про це й так знали. Складається враження, що відповідь готував якийсь черговий «капітан очевидність» (на жаль, не відаємо, яке його звання в поліції).
А Нацполіція у своєму листі №20/05/03-Ч-207 від 25.07.2018 року відписалася, що «діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ згідно із законом. Отже вимоги пункту 3 Указу Президента (вочевидь, мається на увазі Указ «Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності» – автор) органів поліції не стосуються, оскільки вони не є правонаступником «міліції».
Також Нацполіція нагадала, що «до громадських помічників зараховували виключно членів громадських формувань з охорони громадського порядку, а їх функції, права та обов’язки були сформовані відповідно до зазначеного Закону (очевидно, мається на увазі Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» – автор), що фактично було дублюванням їх діяльності».
Це так, утім, не зовсім. Бо громадські помічники дільничних дійсно були членами громадських формувань з охорони громадського порядку та пропонувалися на такі посади загальними зборами громадських формувань. Але ці помічники закріплювалися за конкретним дільничним, який і здійснював керівництво діяльністю своїх помічників, давав їм відповідні доручення. Громадські помічники напряму й повсякденно працювали у зв’язці з дільничними, мали відповідні значки. Очільники міськрайорганів і дільничні інспектори проводили регулярні навчання для таких помічників. Працюючи у тісній «спайці» з дільничним, громадські помічники мали змогу дієво надавати допомогу міліції в охороні громадського порядку. Тобто, діяли на постійній основі й доволі ефективно.
Так, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка вже кілька років працюють 2 місцеві громадські помічники дільничних. Місцеві жителі звикли, що є «шерифи», які профілактують та викривають злочини. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає помічників дільничних. До речі, про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки навіть було знято документальний фільм «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук), який висувався від України для номінації на «Оскар» у 2016 році.
Діяльність же громадських формувань з охорони громадського порядку здійснюється, так би мовити, час від часу: вони виходять на спільні патрулювання разом із поліцейськими, долучаються до забезпечення правопорядку під час масових заходів тощо. І в невеликих селах, де цілого формування (чисельність якого, відповідно до законодавства, має бути не менше 10 членів), як правило, не буває, без громадських помічників дільничних обходитися складно.
Зараз у регіонах України громадські помічники продовжують діяти фактично (хоча юридично їх вже не існує). Тим більше, що в багатьох «шерифів» ще не вийшов термін дії виданих раніше посвідчень.
За нашою інформацією, на Харківщині наразі працюють 57 громадських помічників дільничних. Для порівняння, у листопаді 2017 року (на момент прийняття нової Інструкції для дільничних офіцерів поліції) їх нараховувалося 108 (97 в районах області та 11 – у Харкові).
З такою тенденцією, до кінця року їх просто «помножать на нуль» – по всій країні. І поліція залишиться ще без одного з важливих та дієвих інструментів з охорони громадського порядку. Особливо – в сільській місцевості.
«Дублювання діяльності», – кажете?! Та в нинішніх умовах правоохоронцям слід ледь не молитися на тих, хто допомагає їм у профілактиці правопорушень та боротьбі зі злочинністю! Адже робота поліції може бути ефективною лише за широкої підтримки з боку громадськості. Здається тільки, що сама поліція не дуже зацікавлена в такій підтримці. Чому? – питання, на яке ми не маємо відповіді.
Георгій Кобзар
Авг 10, 2018
9 серпня 2018 року відбувся Харківський форум з громадської безпеки, організований Регіональним представництвом Консультативної місії Європейського Союзу (КМЄС).
До участі були запрошені працівники правоохоронних органів та представники організацій громадянського суспільства.
Під час Форуму речники Регіонального представництва КМЄС у Харкові презентували свою діяльність, а в учасників заходу була можливість обмінятися інформацією про власні організації та обговорити перспективи співпраці в царині забезпечення громадської безпеки та шляхи розвитку співпраці між громадами та правоохоронними органами.
Зокрема, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціації УМДПЛ) та координатор проекту «Шерифи для нових громад» Юрій Чумак розповів про проект та його реалізацію в Харківській області, а також поділився досвідом проведення правоосвітніх заходів для молоді та підлітків з використанням анімаційного фільму «Ти і поліція», підготовленого Асоціацією УМДПЛ.
Правозахисник наголосив на необхідності в сфері взаємодії поліції з громадськістю робити акцент на залученні активних громадян до участі у забезпеченні публічного порядку в громадах. Використовуючи різні форми роботи «шерифів» – громадські формування з охорони громадського порядку, інспекторів сільських та селищних рад, включення безробітних до інформування щодо запобігання порушень громадського порядку тощо.
На Форумі громадські активісти дізналися про майбутні ініціативи та проекти, зокрема про кампанію з підвищення безпеки дорожнього руху, заплановану на вересень 2018 року, та майбутню програму «Сусідська варта», в рамках якої мешканці об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) у Харкові отримають інформацію про те, як захистити майно та зробити своє місце проживання безпечнішим.
Як зауважила радник-тренер з питань незалежного врядування, кадрової політики КМЄС Алета Вебер, у наступні місяці пріоритетним напрямком діяльності Регіонального представництва в Харкові буде посилення співпраці між організаціями громадянського суспільства та правоохоронними органами.
Георгій Кобзар
Авг 6, 2018
Чугуївська правозахисна група за підтримки посольства Фінляндії в Україні в рамках проекту «Молодь Харківщини за незалежне управління» провела 4-5 серпня 2018 року в мальовничому урочищі Малинівка Демократичну школу «Жінка-політик – рух до демократії».
Навчальний інтерактивний захід складався з двох частин: у перший день Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», експерт Чугуївської правозахисної групи з питань доступу до інформації та очільник Тренінгового центру прав людини поділився з учасницями основами інформаційного законодавства України, правилами підготовки матеріалів для ЗМІ та засадами комунікації між владою, громадськістю й ЗМІ, а також повідав про особливості роботи у Facebok та Youtube.
А наступного дня Тетяна Романова, виконавча директорка «Агенції муніципальних ініціатив» (Чернігів) розповіла про фандрайзинг і залучення коштів, про «секрети» підготовки успішної заявки, про проекти й управління ними.
Як зауважила Т. Романова, її завданням було донести до представниць громад Харківської області теми проектного менеджменту та написання проектних заявок. І тренерка упевнена, що жінкам потрібні ці знання, бо вони є лідерками, і прагнуть розвивати свої громади. Учасниці Школи були дуже активними, зацікавленими, гарно виконували тренінгові завдання, задавали питання. Тепер вони будуть використовувати максимально ефективно ці навички на практиці. Та ділитися знаннями в своїх громадах.
Роман Лихачов, заступник голови Чугуївської правозахисної групи, керівник проекту, зазначив:
— Школу проводили задля того, аби дати знання новій команді жінок-лідерок з об’єднаних територіальних громад Харківщини. На даний момент в керівництві громад, в депутатському корпусі спостерігається гендерний дисбаланс – незважаючи на те, що в області серед населення переважають жінки, до сфери управління та прийняття рішень допущено всього близько 20% жінок. Ми ставимо перед собою задачу належно підготувати жінок-лідерок, а також молодь. Аби вони могли презентувати себе, знайти своїх прибічників, сформувати ідеї для позитивних демократичних змін на місцях, а також відшуковувати ресурси на реалізацію своїх ідей.
Ми здійснювали конкурсний відбір на Школу, жінки заповнювали анкети, зазначали свою мотивацію, чому їм необхідно взяти участь у навчанні. Таким чином ми відібрали 20 жінок, які є депутатками місцевих рад, представницями органів місцевого самоврядування, лідерками громадських організацій, очолюють ініціативні групи – тобто, не словом, а ділом працюють на громади.
Ми вже проводимо в цих громадах стажування для молоді та зустрічі з депутатами різних рівнів, планується ще ряд інформаційних кампаній, створення кластерів для спеціалістів у громадах, які займаються пошуком ресурсів.
Цільовою аудиторією нашого проекту стали жінки та молодь з ОТГ (для молодих людей Школа відбувалася тут же, в Малинівці, в липні поточного року). Оскільки саме об’єднані територіальні громади – це надія України, адже стара система демонструє свою недієздатність. Ми бачимо, що ці громади успішно розвиваються, і ми прагнемо, аби децентралізація не перетворилася просто на «децентралізацію корупції» на місцях, тому необхідні нові лідери і лідерки, які здатні повести людей до позитивних змін.
Ми розпитали й деяких учасниць Школи про їхні враження:
Альона Лихоман, представниця Чкалівської ОТГ:
— Змістовно, доступно та корисно. Ми отримали відомості, про те, як здобути інформацію, як писати проекти. Тренери освічені та досвідчені. Дуже приємним було спілкування. Ми збагнули, що все в наших руках, було б тільки бажання!
Наталія Євглевська, начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Нововодолазької селищної ради:
— Дуже позитивна атмосфера, тренінг цікавий, гарна подача матеріалу. І, що найголовніше – потрібного матеріалу. Необхідно зараз вертатися додому, писати прес-релізи, думати, як залучати кошти міжнародних донорів. Я під позитивними враженнями, думаю, як впроваджувати все це в своїй громаді.
Оксана Ситник, секретарка виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради:
— З Чугуївською правозахисною групою ми вже співпрацюємо понад рік. І вони приїздили до нас, і ми свою молодь делегували на попередню Школу. Сподобалося те, що насправді професійні тренери, матеріал подається доступно та жваво, засвоюється легко. Певна, що інформація, яку ми отримали, обов’язково стане у нагоді.
Катерина Спіріна, депутатка Чугуївської районної ради, керівниця громадської організації «Наш дім – Мосьпанове»:
— Вчитися потрібно все життя. Було важливо структурувати свої знання щодо доступу до публічної інформації, отримати поради стосовно поширення інформації. Щоб її споживачам було цікаво слідкувати за моєю депутатською діяльністю. Відомості щодо написання грантових заявок теж будуть корисними, оскільки очолювана мною громадська організація має чимало ідей, які ми хотіли б оформити в проекти. Отримала нові корисні знайомства – будемо обов’язково обмінюватися досвідом з ОТГ Харківської області.
Ольга Козачек, начальниця відділу освіти Нововодолазької селищної ради:
— Я дуже вдячна, що тренери ділилися з нами своїми знаннями. І я переконана – якщо я зателефоную (а я зателефоную!), тренери Юрій та Тетяна допоможуть консультацією. І дякую всім нам за активну роботу. Я певна: за нами – майбутнє!
Георгій Кобзар
Авг 3, 2018
Стати жертвою торгівлі людьми може кожен незалежно від віку, статі, рівня освіти чи місця проживання
Depo.Харків спробував розібратися, як уберегти себе і близьких від таких проблем.
Сумна статистика
За даними Міжнародної організації з міграції, з 43 харків’ян, котрі минулого року потрапили в рабство, 30 осіб – це чоловіки, 12 – жінки, також від торгівлі людьми постраждала одна дитина. Більшість з них, а це 40 людей, є жертвами трудової експлуатації. В інших випадках мала місце сексуальна експлуатація, продаж дитини та втягнення у збройний конфлікт. Але заразом ці цифри – тільки верхівка айсберга, адже вони стосуються осіб, котрі отримали статус жертв торгівлі людьми.
Проблема в тому, що подібні злочини важко довести до суду. За словами директора Департаменту соціального захисту населення Харківської ОДА Юрія Шпараги, в поточному році вже налічується 22 людини, які стали жертвами сучасного рабства. Проте 17 постраждалих взагалі відмовилися давати про себе які-небудь дані та доводити справу до суду.
Утім, незважаючи на гостроту проблеми, навколо торгівлі людьми склалося чимало стереотипів. Люди, які бажають виїхати працювати за кордон, впевнені, що рабство – це біда, що може статися з ким завгодно, тільки не з ними. Але правда така, що жертвами торгівлі людьми стають незалежно від віку, статі, рівня освіти та місця проживання. Неправильно також асоціювати її виключно з сексуально експлуатацією жінок. Адже на сьогоднішній день більш поширеним є саме трудове рабство, в яке потрапляють як жінки, так і чоловіки. Про що, власне, і свідчить статистика.
Голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», правозахисник Юрій Чумак наголосив, що держава нині робить недостатньо для протидії торгівлі людьми. За його словами, безробіття, низькі зарплати та кризи змушують українців шукати «кращої долі» за кордоном. Однак разом із перспективами знайти більш оплачувану роботу вони всерйоз ризикують потрапити в рабство. «Правоохоронні органи більш-менш навчилися розкривати злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією, – зазначив Чумак, – але на сьогоднішній день переважаючим видом торгівлі людьми, в яку потрапляють вітчизняні раби, є трудова експлуатація. І в цій царині правоохоронці майже не мають здобутків. Довести такі злочини важко, і поліція не дуже й обізнана в тому, як з цією проблематикою працювати».
За словами правозахисника, у Києві та обласних центрах можна знайти достатньо інформації щодо запобігання торгівлі людьми. Проте в районах і містечках її явно замало. І органи влади, місцевого самоврядування, освітянські та медичні заклади приділяють недостатньо уваги цій проблемі.
Як не стати рабом
Біди можна уникнути, якщо знати прості правила безпеки. І тут у експертів є певні поради. Наприклад, Шпарага розповів, що українці вже на самому початку починають наражати себе на небезпеку, коли влаштовуються працювати за кордон неофіційно, адже такі стосунки з роботодавцем можуть вилитися в потрапляння в рабство. Типова історія: людину продали, паспорт забрали, і формально тепер у неї немає жодних прав.
Саме тому всі стосунки з роботодавцем потрібно узгоджувати на законних підставах, особливо якщо він не є резидентом України. Тим більше, що українці нині популярні за кордоном. Шпарага каже, що навіть випускників українських вишів запрошують працювати до інших країнах. Такі пропозиції можуть бути заманливими, але необхідно подбати про офіційне оформлення стосунків.
Друге: перед працевлаштуванням також слід перевірити фірму-посередника, яка опікується працевлаштуванням за кордоном. За словами заступника начальника Головного управління держпраці в Харківській області Олени Петренко, для цього потрібно просто звернутися до Центру зайнятості. Співробітники таких фірм щороку мають подавати звіти про працевлаштування громадян, а також мати при собі ліцензію від Міністерства соціальної політики. І якщо такої звітності немає – то це вже привід замислитися про те, що тут щось нечисто.
За словами Чумака, перед поїздкою за кордон слід знайти потенційно потрібні контакти: посольства України, організацій, що надають допомогу мігрантам, поліції тощо. Варто неодмінно мати при собі копії всіх важливих документів (у першу чергу, державного та закордонного паспортів), причому як паперові, так і електронні, адже сучасні работорговці воліють відбирати паспорти в своїх жертв, щоб позбавити їх можливості пересування та перетину кордону. Також потрібно розповісти про свої плани рідним та близьким: вони мають знати, куди їхній друг чи родич їде та на кого буде працювати.
Треба домовитися заздалегідь про можливі форми повідомлення про потрапляння у небезпеку. «Оскільки работорговці можуть змушувати своїх жертв говорити по телефону близьким «все гаразд». Слід придумати якусь кодову фразу (на кшталт «як здоров’я в дяді Васі?»). Щоб рідні здогадалися про те, що потрібно терміново бити на сполох», –радить Чумак.
Також дуже доречним буде вивчити хоча б базові фрази мовою тої країни, в якій людина планує працювати. Це полегшить не тільки процес роботи, але й сприятиме комунікації у випадку небезпеки. Загалом у цій ситуації вираз «знання – це сила» буде вкрай доречним. Експерти сходяться на тому, що саме інформація може стати тією «зброєю», яка допоможе людини не потрапити в сучасне рабство.
Depo.Харків
Июл 31, 2018
Інтерв’ю зі старшим інспектором відділу дільничних офіцерів поліції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, майором поліції Олександром Сурмачем.
– Ми збираємо досвід співробітництва поліції та цивільних осіб у питаннях забезпечення громадського порядку. Яка на сьогоднішній день склалася ситуація з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку на Харківщині?
– Зауважу, що я достатньо тривалий час працюю за цим напрямком, тому можу охарактеризувати ситуацію в динаміці. На 01.10.2011 року в Харківській області нараховувалося 244 такі громадські формування, в їх лавах перебувало 5 889 членів. На жаль, далеко не всі вони працювали. Тому ми ініціювали проведення певної «ревізії». Міліція, а незабаром – поліція, – проводила звірку разом із органами місцевого самоврядування щодо стану роботи громадських формувань. І, в разі, якщо такої не спостерігалося, виступали з пропозицією щодо їх ліквідації. Таким чином, на сьогодні на Харківщині залишилося 13 громадських формувань з охорони громадського порядку (в яких задіяно 1 108 членів). З них 3 працюють у місті Харкові, а 10 – в районах області. Це реально існуючі, активні формування.
– І в чому проявляється їхня активність?
– У цих формуваннях членами є громадяни, які з особистої ініціативи пішли допомагати поліції наводити лад у своїх населених пунктах. Вони всі десь навчаються або працюють, ведуть власне господарство у селах, отже, охороні громадського порядку можуть віддавати лише частку свого часу. Але, менше з тим, щоденно близько 30 – 50 чоловік по Харківській області добровільно виходять на сумісне патрулювання зі співробітниками поліції.
Найбільш активним є громадське формування «Корпус громадської безпеки» в Дергачівському районі. Вони і патрулюють, і максимально надають допомогу поліції, і займають відповідальну громадянську позицію. Також є 2 формування у Нововодолазькому районі, 3 – в Богодухівському, 1 – в Краснограді (козаки), 1 – в Балаклії, 1 – в Коломаку та 1 – у Дворічанському районі. І ще 3 – у Київському районі Харкова.
Загалом за І півріччя 2018 року ними проведено спільно з працівниками поліції 148 рейдів, прийнято участь у затриманні 264 осіб, що скоїли адміністративні правопорушення.
Також наші громадські «шерифи» долучалися й до розкриття кримінальних правопорушень (злочинів). Так, нещодавно у Богодухівському районі за участі члена громадського формування Анатолія Повзика було встановлено лиходія, що скоїв крадіжку бензинової мотокоси, а член громадського формування Григорій Кучков допоміг викрити особу, що вкрала велосипед.
До речі, за півроку 7 членів громадських формувань були заохочені керівниками відділів поліції почесними грамотами.
– Скажіть, а як органи виконавчої влади на місцях та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності таких громадських формувань?
– Зараз у них, вочевидь, багато інших важливих справ. У березні поточного року наше Головне управління поліції разом із Харківською облдержадміністрацією підготувало листа на райдержадміністрації та міста обласного значення, щоб останні активізували роботу щодо взаємодії з існуючими громадськими формуваннями та громадянами, які мають бажання ініціювати створення таких формувань. Так, ми раніше чимало зробили, аби позбавитися від недієвих громадських формувань, але кровно зацікавлені в тому, щоб виникали нові та дієві.
Цитата з листа: «За результатами аналізу встановлено, що місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування приділено недостатню увагу належному виконанню вимог Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», оскільки має місце тенденція до зменшення чисельності громадських формувань, які діють на території області, що викликає занепокоєння керівництва обласної державної адміністрації, територіальних правоохоронних органів й на це звернено увагу у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності».
Проте значимих змін у даному напрямку не відбулося. На жаль, без реальної підтримки з боку владників на місцях, доволі складно підтримувати ентузіазм громадян на високому рівні протягом значного періоду часу, та ще й без відповідної мотивації.
Без допомоги територіальних громад, поліції важко організувати належне несення служби з охорони правопорядку. Одним із виразних позитивних виключень на цьому тлі може послугувати приклад селища Безлюдівка Харківського району, де нещодавно запрацювала перша поліцейська станція на Харківщині, приміщення для якої виділила селищна рада.
– От саме на це наш проект «Шерифи для нових громад» і спрямовує увагу: за умов бюджетної децентралізації місцеві ради можуть виділяти певне фінансування й на питання забезпечення публічної безпеки.
– Так, і ми раді співпрацювати з такими радами. Це посилює можливості поліції, але в кінцевому рахунку служить саме інтересам громад.
Незабаром ми плануємо відкрити чергову поліцейську станцію на базі Старосалтівської ОТГ. Там наразі проводяться будівельно-ремонтні роботи. Раніше у Старому Салтові був цілий селищний відділ міліції, в ході реформування його ліквідували. А в літній період на відпочинок на місцеве водосховище приїздять багато харків’ян, населення збільшується в кілька разів, і одному дільничному доволі складно справлятися з усіма безпековими питаннями.
І взагалі, хочеться, аби до забезпечення правопорядку активно долучалися громади, щоб це було потрібно не тільки поліції, але й самим громадянам. Щоб знаходилися такі люди, як Володимир Степаненко (керівник «Корпусу громадської безпеки» в Дергачівському районі – автор): ідейні, активні, в яких не опускаються руки. Та які розуміють, що безпека власного житла, вулиці, села, міста – на першому місці. І тільки вирішивши це питання, можна розбудовувати гідне життя в громаді.
Автор: Юрій Чумак, координатор проекту «Шерифи для нових громад» у Харківській області
