В умовах війни підлітки-переселенці стали категорією молоді, яка потребує особливої сердечної уваги. І в березні 2023 року у самому серці України відкрився благодійний юнацький клуб «СвіТи Черкаси». На його базі працює табір для дітей-ВПО, в якому регулярно проводяться цікаві та корисні заходи.
26 травня в гості до молоді завітав пересувний кіноклуб Docudays UA «ДУМАй!», очільник якого Юрій Чумак запропонував для перегляду та обговорення короткометражні документальні стрічки «Чемпіонка» (Угорщина) та «Карла і Нордал» (Норвегія).
Перша розповідає про юну ромку, яка готується до головної події свого життя – престижного боксерського турніру. Від маленького спортзалу до чемпіонату пролягає довгий шлях, але, завдяки своїй наполегливості та налаштованості на перемогу вона досягає своєї мети.
А друга – про сестричку та братика (останній має особливі освітні потреби) – надихає на роздуми про безмежність толерантності та любові.
По завершенні заходу керівниця табору для дітей-ВПО при благодійному юнацькому клубі «СвіТи Черкаси» Діна Проскура зазначила: «Ми дуже вдячні пану Юрію за увагу до деталей (приємно, коли модератор одразу вивчив імена всіх учасників), за цікаву організацію перегляду, за активності, за дотепну подачу опитувальника, за те, що кожен із задоволенням висловив свої міркування та зробив висновки. І ми раді, що сьогодні налагодилася співпраця з кіноклубом Docudays UA, адже якісне документальне кіно є файним інструментом, що розвиває в юнаків та дівчат навички мислити та обґрунтовувати власну думку, дає засадниче розуміння цінності та важливості прав і свобод людини».
Довідково: кінопоказ був приурочений до Всесвітнього дня змагань 26 травня. Цей день організується кожного року міжнародною асоціацією «Спорт для всіх» (TAFISA). Представники громадськості з усього світу змагаються з метою мотивування якомога більшої кількості людей бути фізично активними. Також це день, коли люди вшановують тих, хто бореться зі своїми проблемами і викликами.
Мережа DOCU/CLUB фінансується Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France. Думки, висновки чи рекомендації належать автор(к)ам та упорядникам/-цям цієї публікації та не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автор(к)и та упорядники/-ці.
У самому центрі Києва, у хвилині ходу від Майдану, на межі зникнення опинився архітектурний комплекс садиби Мурашка XIX століття. Мерія за часів Черновецького передала будинки приватному власнику разом із мешканцями. Усі вони слухняно переселилися на Троєщину. Лише родина кандидата фізико-математичних наук Олександра Глухова відмовляється це робити. Олександр розпочинає боротьбу за існування історичних будівель на Малій Житомирській.
Історію вітчизняного «Дон Кіхота», який протидіє химерним забаганкам сучасних можновладців зруйнувати архітектурну пам’ятку заради побудови чергового ТРЦ, мали змогу подивитися студенти/ки Черкаського державного технологічного університету.
16 травня до них завітав пересувний кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA «ДУМАй!», модератор якого Юрій Чумак представив стрічку режисерки Жанни Довгич «Дім з химерами».
По завершенні перегляду відбулося жваве обговорення.
Зокрема, Артем зауважив, що в Європі дуже дбайливо ставляться до своєї історичної та архітектурної спадщини. І, якщо Україна намагається рухатися в бік Європи, нам треба впроваджувати і в себе європейські практики.
А Павло наголосив: «Такі будинки необхідно захищати, перш за все, через те, що вони є неповторними носіями пам’яті свого періоду».
Керівниця відділу студентського розвитку ЧДТУ Марина Северенчук, яка сприяла в організації кінопоказу, зазначила, що майбутні політичні філософи, експерти історико-культурних цінностей та програмісти, що взяли участь у заході, виявили неабияку зацікавленість та активність. Оскільки правдиве документальне кіно дозволило їм краще ознайомитися з існуючим гострим питанням збереження архітектурної спадщини та поміркувати над тим, як такій проблематиці запобігти в майбутньому.
Правозахисник Юрій Чумак надав поради щодо захисту порушених прав та рекомендував звертатися, в разі потреби, до центрів/бюро державної системи безоплатної правової допомоги, а також до правозахисних організацій.
Так говорить наприкінці фільму «Карла і Нордал» (Норвегія) його головна маленька героїня.
Карлі 6 років, і у неї є старший брат на ім’я Нордал. Чому вона вважає його водночас старшим і молодшим? Зазираючи до світу Карли, ми бачимо, як вона справляється з тим, що має старшого брата з особливими навчальними потребами. Режисерка Елізабет Аспелін спостерігає за своїми дітьми, показуючи їхнє повсякденне життя, сповнене як складних ситуацій, так і сердечної любові.
Цю зворушливу документальну кінострічку переглянули учні/ениці 5-го класу Кочетоцької санаторної школи. Показ відбувся в онлайні 25 квітня. Модератором виступив керівник кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрій Чумак.
Правозахисник обговорив із дітьми питання толерантного ставлення до оточуючих, поділився «Довідником безбар’єрності» (https://bf.in.ua/), розробленим за підтримки дружини президента Олени Зеленської. Також разом пройшли невеличкий тест з цього сайту – як правильно говорити про людей із вразливих категорій.
Довідково: За інформацією з «Довідника безбар’єрності», дитиною з особливими освітніми потребами є людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі.
До таких відносяться:
— діти з інвалідністю;
— діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах;
— безпритульні діти;
— діти, які живуть із ВІЛ/СНІД;
— діти-сироти;
— діти з дислексією (порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькулією (порушення, виражене в нездатності людини до рахунку, розв’язання математичних задач);
— діти, позбавлені батьківського піклування та інші.
Дитина, яка на деякий час випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби «наздогнати» однолітків.
Таку назву має підручник, виданій за редакцією кандидата юридичних наук Андрія Войціховського.
Дана праця буде корисною для здобувачів усіх рівнів вищої освіти, викладачів, науковців, правоохоронців, а також для всіх, хто цікавиться питаннями прав людини та їх міжнародного контексту.
Приємно, що в якості унаочнення того, як правозахисники проводять заняття з вітчизняними поліцейськими та курсантами, у книзі розміщено світлину, яка ілюструє один із заходів з питань дотримання прав людини, що проводив голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак – з працівниками Управління патрульної поліції в Харківській області.
У межах громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад» експерти громадської організації «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» з’ясовували, як депутати Харківської міської ради комунікують із виборцями під час війни. Докладніше з результатами дослідження можна ознайомитися за покликанням.
При цьому виявилося, що на офіційному сайті Харківської міськради у розділі «Депутати» інформація протягом 2022 року фактично не оновлювалася. Як і раніше, там фігурували вже неіснуючі фракції партії «ОПЗЖ» та Партії Шарія, були не заповнені відомості про позафракційних депутатів, а дані про депутатів Микиту Роженка та Сергія Сироту взагалі відсутні.
Розуміючи, в яких важких умовах зараз працюють співробітники виконавчих органів Харківської міської ради, зокрема й ті, які відповідають за оновлення сайту, все ж таки зауважимо, що актуальні відомості про депутатів є напрочуд важливими для виборців та й для всіх жителів Харкова.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян», голова ЦППД «ДУМА» Юрій Чумак адресувався до Харківського міського голови Ігоря Терехова та у своєму зверненні попросив:
1. Оновити на офіційному сайті Харківської міської ради дані про депутатські фракції (групи) 8 скликання.
2. Опублікувати на офіційному сайті Харківської міської ради в розділі «Депутати» відомості про депутатів Микиту Роженка та Сергія Сироту.
3. Заповнити на офіційному сайті Харківської міської ради сторінку «Позафракційні» у розділі «Депутати».
Пізніше надійшла відповідь, підписана директором департаменту у справах інформації та зв’язків з громадськістю Харківської міськради Юрієм Сидоренком. У ній йдеться:
«Оновлення відомостей про депутатів Харківської міської ради 8 скликання на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет, в тому числі даних про депутатські фракції, відбувається періодично, по мірі надходження інформації від Департаменту організаційної роботи з урахуванням технічних можливостей в умовах воєнного стану. Стосовно Микити Роженка та Сергія Сироти Департаментом організаційної роботи в межах компетенції повідомляється таке.На даний час відбувається судовий процес за апеляційними скаргами сторін щодо визначення статусу депутатів Харківської міської ради 8 скликання Роженка М.А. та Сироти С.Б. За інформацією сайту “Судова влада України” справа № 953/24946/21 знаходиться в Полтавському апеляційному суді, 30.07.2022 призначено склад суду (головуючий суддя Пилипчук Л.І.). Інша інформація щодо стану розгляду та будь-якого руху зазначеної справи на цей час у Реєстрі судових рішень та на сайті «Судова влада України» відсутня. Тому відомості щодо депутатів Харківської міської ради Роженка М.А. та Сироти С.Б. будуть опубліковані на офіційному вебсайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету після завершення судового процесу та ухвалення відповідного рішення».
Як неважко пересвідчитися, Харківська міська рада фактично надала відповідь лише на один пункт звернення з трьох. Давши свою інтерпретацію того, чому й досі на офіційному сайті мерії немає інформації про депутатів Микиту Роженка та Сергія Сироту.
Нагадаємо, в серпні 2021 року їх, через тертя з керівництвом партії, виключили з її лав. А наприкінці грудня того ж року намагалися позбавити мандатів – Партія Шарія прийняла таке рішення на своєму з’їзді. Однак Сирота та Роженко звернулися до суду з вимогою зупинити рішення Партії Шарія та заборонити міськвиборчкому приймати документи про нових депутатів, які б мали «піднятися» за списком. І Київський районний суд Харкова 5 січня 2022 року ухвалив відповідну постанову. З тих пір тривають судові «баталії». Микита Роженко та Сергій Сирота тим часом продовжують свою депутатську діяльність. Вже й фракція Партії Шарія у Харківській міськраді щезла, вже й заборонили в Україні цю партію, а чиновники міськради й досі чекають якогось рішення суду, аби… опублікувати відомості про цих двох депутатів на офіційному сайті. Хоча, за логікою, прибирати інформацію про них мали б тільки після рішення суду про дострокове припинення їхніх повноважень, яке вступило в законну силу (якщо таке, звісно, буде).
Але наше звернення мало й позитивні наслідки. Незважаючи на те, що департамент у справах інформації та зв’язків з громадськістю нічого не повідомив про оновлення на офіційному сайті Харківської міської ради даних про депутатські фракції (групи) 8 скликання, воно таки відбулося. І в цьому неважко пересвідчитися, зайшовши за посиланням. Там уже немає фракцій партії «ОПЗЖ» та Партії Шарія, нарешті з’явилися дані про депутатську групу «Відновлення України» (до якої влилася значна частина колишніх представників «ОПЗЖ») та про позафракційних. Останні – теж колишні члени фракції «ОПЗЖ» і Партії Шарія.
Так, на сайті Харківської міської ради й досі залишаються «баги» в інформації стосовно депутатів. Зокрема, за алфавітним покажчиком досі серед них є Сергій Світличний, який помер ще рік тому.
Втім, наші зусилля, як ми бачимо, не пішли дарма: співробітники мерії нарешті звернули увагу на те, що дані про народних обранців мають регулярно оновлюватися, і почали цей процес.
P.S. До речі, Микита Роженко кардинально поміняв свої погляди щодо Шарія й компанії, і зі зброєю в руках зараз боронить Харків та Україну від рашистських окупантів.
Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» вивчає, зокрема, й питання запобігання насильству щодо дітей. Так, у 2021 році ми провели дослідження, результатом якого стала аналітична стаття «Домашнє насильство щодо дітей: небезпечні канікули».
З огляду на військову агресію росії, що в лютому минулого року відкрито вдерлася своїми військами до нашої країни, звісно, акценти в проблематиці насильства щодо дітей суттєво змінилися.
Враховуючи це, ми вирішили знайти релевантну та, за можливості, найбільш повну інформацію стосовно чисельності дітей, які постраждали внаслідок неоголошеної війни рф проти України.
І звернулися з відповідними інформаційними запитами до Офісу Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Міністерства внутрішніх справ.
У запитах ми просили надати наступну інформацію за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року:
1. Скільки українських дітей загинуло внаслідок російської агресії?
2. Скільки дітей було поранено?
3. Скільки дітей пропало безвісті?
4. Скільки дітей було примусово переміщено та депортовано до росії?
5. Скільки дітей разом із родинами та близькими були вимушені виїхати за кордон (не включаючи росію)?
6. Скільки дітей, через війну, залишилися без піклування дорослих?
7. Скільки дітей, що під час війни залишилися без піклування дорослих, були прийняті у нові сім’ї?
8. Скільки дітей, які зникли безвісті, вдалося знайти за допомогою інформаційної платформи «Діти війни» та завдячуючи зусиллям правоохоронців?
9. Скільки дітей вдалося повернути з депортації?
Більшість владних структур, до яких ми зверталися, переслали наші запити до інших відомств. Так, Офіс Президента, повідомив, що запит «надіслано для розгляду в межах компетенції до Офісу Генерального прокурора, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Адміністрації Державної прикордонної служби, Національної соціальної сервісної служби України».
При цьому значна частина владних відомств переслали запити до нової для України структури – Національного інформаційного бюро. Його функції зараз здійснює Державне підприємство Український національний центр розбудови миру», підпорядковане Міністерству з питань реінтеграції…
Отримані відповіді по суті ми розмістити в хронологічному порядку:
Першою відгукнулася Національна поліція України, яка в листі від 17.01.2023 повідомила:
«Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у період з 24.02 по 31.12.2022 у державний розшук оголошено 1 497 дітей (осіб, які на момент зникнення не досягли 18-річного віку), зниклих безвісти, з них встановлено місцезнаходження 1 135, у т.ч. 417 зникли на території бойових дій (під час воєнних дій), з них встановлено місцезнаходження 223 осіб.
Відокремлений облік, збір та узагальнення запитуваних відомостей стосовно переміщення, депортації, виїзду за кордон, залишення без піклування дітей, а також формування на їх підставі статичної інформації в Департаменті не здійснюється.
У свою чергу, згідно відповіді Управління ювенальної превенції Національної поліції України інформуємо, що станом на 31 грудня 2022 року за інформацією Національного інформаційного бюро Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яка опублікована на державному порталі «Діти війни» (https://childrenofwar.gov.ua/), спільно створеному Національною поліцією з іншими державними органами влади в якості комунікаційної платформи з громадянами, 13 876 дітей депортовано на тимчасово окуповану територію України, а також на території держави-агресора та республіки білорусь, з яких 125 дітей повернуто на підконтрольну територію України.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, опублікованою на вказаному порталі, у запитуваний період 450 дітей загинули, 872 – поранені.
Крім того, з часу запровадження воєнного стану на території України станом на 31 грудня 2022 року до органів Національної поліції надійшло 8 807 звернень про безвісне зникнення 8 955 дітей. Правоохоронцями 8 597 дітей розшукано, 358 залишаються в активному розшуку».
Національна соціальна сервісна служба України в листі від 25.01.2023 зауважила:
«Департамент з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Національної соціальної сервісної служби України розглянув запит Центру правових і політичних досліджень «ДУМА» від 11.01.2023 № 03 про надання публічної інформації, надісланий листами Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з прав дітей, сім’ї, молоді та спорту Вихор О.П. від 17.01.2023 № 2299.4/4.13/23/31/48.2, Офісу Президента України від 17.01.2023 № 22/1-06/293, та щодо порушених у запиті питань в межах компетенції повідомляє.
Щодо чисельності дітей, які залишилися без батьківського піклування
За оперативною інформацією, наданою службами у справах дітей обласних, Київської міської державних адміністрацій, станом на 31.12.2022 службами у справах дітей територіальних громад виявлено 6 447 дітей, які залишилися без батьківського піклування, з них 1 233 дитини, у зв’язку з обставинами воєнної агресії рф проти України.
Відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (із змінами), службами у справах дітей територіальних громад вживаються заходи щодо тимчасового влаштування цих дітей. Зокрема, більшість дітей тимчасово влаштовані в сімейні форми, а саме в сім’ї родичів/знайомих – 4 161 дитина; в сім’ї патронатних вихователів – 172 дитини; в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу – 169 дітей; в сім’ї громадян України, які виявили бажання прихистити дитину й пройшли відповідне навчання – 39 дітей.
Станом на 31.12.2022, згідно з рішеннями органу опіки та піклування, 4 400 дітям установлено статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, з них 638 дітям у зв’язку з обставинами воєнної агресії рф проти України.
Щодо чисельності дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться бойові дії, або за межі України
Відповідно до пункту 83 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (із змінами), під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану забезпечується ведення обліку дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться бойові дії, або за межі України, окремих категорій дітей, зокрема, дітей, які під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в сім’ях опікунів/піклувальників, в прийомних сім’ях, в дитячих будинках сімейного типу, в сім’ях патронатних вихователів; дітей, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, діти, які не досягли 18-річного віку, не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі діти з інвалідністю, зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування.
За даними єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти», станом на 25.01.2023 за кордон переміщено (евакуйовано) 11 606 дітей вищезазначених категорій (з них 10 379 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).
Додатково зазначаємо, що діти, які разом із батьками (або з одним із батьків) під час дії воєнного стану перемістилися за кордон, не входять до категорій дітей, які обліковуються службами у справах дітей, як тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться бойові дії, або за межі України».
Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» у своєму листі від 25.01.2023 поінформувало:
«Насамперед зазначаємо, що відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року мета Національного інформаційного бюро (далі – НІБ) полягає в тому, щоб держави забезпечили облік захищених осіб (які належать до супротивної сторони міжнародного збройного конфлікту), які опинилися в їхніх руках, запобігали їх зникненню та повідомляли сім’ям про їхню долю. Завдання НІБ полягає в тому, щоб збирати, централізовувати певну інформацію про захищених осіб, які опинилися в руках цієї сторони, та передавати цю інформацію супротивній стороні через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, що виступає в якості нейтрального посередника, а також, де це доречно та так передбачено, через державу-покровительку.
На день надходження Вашого запиту за наявною у розпорядженні НІБ інформацією на територію держави-агресора та республіки білорусь, а також на тимчасово окуповану територію України депортовано (примусово вивезено) 14 711 дітей, з них 126 вдалось повернути.
Безпосередньо на територію рф вивезено 10 160 дітей, з яких 123 вдалось повернути.
Також інформуємо, що актуальна інформація щодо кількості поранених та загиблих дітей, кількості дітей, які знаходять в розшуку, кількості депортованих та незаконно переміщених дітей до рф, республіки білорусь та тимчасово окуповані території України, а також інформація щодо кількості повернутих дітей розміщується у відкритому доступі на порталі «Діти війни» за посиланням https://childrenofwar.gov.ua/. Інформація зазначеного порталу наповнюється за даними та інформацією Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, інших правоохоронних органів.
Інші питання Вашого запиту не належать до компетенції НІБ, запитувана інформація до НІБ не надходить, не отримується, не обробляється, не аналізується, не узагальнюється, тобто не створюється в ході роботи».
Офіс Генерального прокурора листом від 25.01.2023 повістив:
«За інформацією Департаменту захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу Генерального прокурора за період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року внаслідок російської агресії загинуло 452 дитини, отримали поранення різного ступеня тяжкості – 876 дітей.
Станом на 31.12.2022 здійснювалось досудове розслідування за фактами зникнення в умовах воєнних дій 241 дитини.
Прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва в 1 об’єднаному кримінальному провадженні за фактом депортації 13 916 дітей на територію російської федерації, з них повернуто 126.
Ці цифри неостаточні, оскільки триває робота з їх встановлення в місцях ведення активних бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях»».
Лист від Міністерства внутрішніх справ надійшов 27.01.2023. У ньому йшлося:
«Міністерством реінтеграції тимчасово окупованих територій України разом з Національним інформаційним бюро за дорученням Офісу Президента України створено інформаційно-комунікаційний портал «Діти війни» – єдину платформу, яка надає актуальну та зведену інформацію про дітей, які постраждали внаслідок війни російської федерації проти України (загиблі, поранені, зниклі безвісти, депортовані), та тих, кого вдалося розшукати і врятувати.
Відповідно до оприлюдненої на ІКП «Діти війни» інформації у період з 24 лютого 2022 року до 27 січня 2023 року загинули – 459 дітей, поранені – 917, зниклі – 343, знайдені – 9 278, депортовані – 14711, повернуті – 126.
Адміністрація Держприкордонслужби інформує, що 24.02.2022 з України виїхало 18 806 неповнолітніх громадян України, а у період з 25.02.2023 по 31.12.2022 державний кордон на виїзд з України перетнуло 2 241 062 дітей».
Зайшовши на портал «Діти війни», ми побачили, що станом на 22 березня 2023 р. підтверджена інформація про 464 загиблі дитини, 935 поранених, 389 зниклих, 10 597 знайдених, 16 226 депортованих та 308 повернутих.
Утім, як підкреслено в листі від МВС, «точну кількість постраждалих дітей встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України». Тобто, кількість українських дітлахів, які були вбиті, поранені та депортовані до країни-агресора, напевно, на порядки вище. Кривава війна, розв’язана росією, яка супроводжується численними військовими злочинами з боку окупантів, призвела до неймовірних страждань українського народу. І, як завжди, найбільше страждають діти. Вочевидь, на цьому потрібно буде робити акцент і на майбутньому міжнародному трибуналі над біснуватим рашистським фюрером та його поплічниками*.
А вже сьогодні необхідно забезпечити наших дітей, які пережили жахіття війни, всіма видами необхідної допомоги, зокрема, психологічної.
Довідково:
На порталі «Діти війни» є функція пошуку дитини, яка постраждала, за прізвищем. Є можливість подати заяву в один клік за такими напрямками:
— Я знаю, де знаходиться дитина, яку розшукують.
— Хочу розповісти про злочин, скоєний відносно дитини.
— Повідомити про зникнення/депортацію/примусове переміщення дитини.
— Хочу повідомити про випадок примусової зміни громадянства.
Також опублікована інформація про те, як у форматі офлайн чи онлайн отримати консультацію щодо захисту прав постраждалих від війни дітей у Консультаційному центрі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Онлайн це можна зробити за телефонами:
0800-50-17-20 (безкоштовно в межах України);
044-299-74-08 (для дзвінків із-за кордону).
*17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт двох персон у контексті ситуації в Україні: президента росії Володимира Путіна та уповноваженої президента рф з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Їх звинувачують в організованому масовому вивезенні окупантами дітей. Це є воєнним злочином, що передбачений Римським статутом МКС.
Минулого року рашисти почала активну та масову депортацію українських дітей з окупованих територій. І йдеться далеко не лише про дітей-сиріт. Як інформує «Європейська правда», вихованців дитячих будинків серед викрадених – дуже небагато. Частина вивезених з України дітей – це ті, в кого росіяни вбили одного або обох батьків.
Україна вже ідентифікувала понад 16 тисяч дітей, які були викрадені подібним чином. 6 тисяч епізодів верифіковані міжнародними партнерами України – ця цифра фігурує у рішеннях ООН, Ради Європи, документах уряду США тощо. Утім, реальна кількість може бути суттєво вищою. Достатньо згадати про те, що сама Росія у пропагандистських роликах восени 2022 року хвалилася тим, що вивезла з України 150 тисяч дітей, які «потребують усиновлення». А у звітах військового відомства РФ йшлося про понад 200 тисяч дітей, «евакуйованих» з окупованих частин України.
Зауважимо, що Римський статут передбачає, що геноцид певної національної або етнічної групи може полягати не лише у масовому вбивстві, фізичному знищенні представників цієї групи тощо. Окремим складом злочину геноциду є «насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи», якщо така вчинена «з наміром знищити повністю або частково» національну/етнічну групу. Отже, рашистським нелюдям у майбутньому може «світити» й звинувачення у злочині геноциду.
