На варті рідної громади

Фев 4, 2023

Спільне тренування з використанням спеціальних рушниць – лазертаг

Після початку широкомасштабної російської агресії Височанська селищна територіальна громада Харківської області перетворилася ледь не на суцільну «сусідську варту». Активні громадяни разом із поліцейським офіцером громади, за підтримки місцевих владників, об’єдналися задля реагування на нові безпекові виклики, пов’язані з війною.

Громадська охорона у своїх населених пунктах, патрулювання вулиць та допомога правоохоронним органам, волонтерство та надання гуманітарної допомоги нужденним – все це згуртувало чимало небайдужих людей.

Нам вдалося переговорити з 3-ма представниками/цями Височанської громади. І ось що вони розповіли:

1. Валентина Дамбраускас, волонтерка, мати 3-х дітей, одна з ініціаторок створення місцевого формування для патрулювання з забезпечення громадського порядку:

З перших днів війни рашисти почали обстрілювати Височанську громаду, було зруйновано кілька будинків. І майже одразу з’явилися охочі поживитися майном постраждалих. Крім того, цілком імовірно могли активізуватися проросійські елементи, з’являлися повідомлення про можливих коригувальників ворожого вогню. Також до Високого та інших у населених пунктів громади почали приходити та приїжджати невідомі, що викликали певні підозри.

І на 3-й день з початку широкомасштабної війни ми вирішили започаткувати громадську охорону. Дали клич через Facebook, що шукаємо громадян, готових долучитися до охорони нашої громади. Відгукнулися активісти, колишні військові, медики, волонтери – десятки людей. Спочатку планували створити таку громадську охорону винятково в селищі Високий. Але охочих виявилося чимало, і не тільки з Високого – і зі смт Покотилівка, і з села Ржавець. Ми розділилися на 3 групи, у кожній із яких були свої координатори.

Передусім розшукували різні позначки на стовпах, парканах, що з’явилися на місцині, і знищували їх. Були повідомлення від місцевих жителів, що хтось вночі щось підсвічує навколо ліхтариками – це могли бути коригувальники, тому оперативно реагували на такі повідомлення.

Високий був секторально поділений на вулиці, патрулювали їх щонайменше по 2 особи – зміна тривала 2 години. Жінок у нічні чергування не залучали. Якщо в тих, кого зустрічали, не було документів, викликали дільничного (поліцейського офіцера громади). Також, коли надходили повідомлення про підозрілі події, повідомляли його – і він виїжджав навіть уночі.

Якось пізно ввечері з боку села Ржавець до селища Високий прямувала група невідомих, назустріч їм їхали наші хлопці – колишні військові, які мали право на носіння зброї. І непрохані гості воліли втекти. Був випадок, коли  «заскочили» групу мародерів, які, вибігши з будинку, щезли в сусідньому лісі.

Створили на в’їзді до громади «блокпости», їх потім передали до Територіальної оборони. Виготовляли «бандеро-смузі» («коктейлі Молотова»).

У нас були чати в «Телеграм», де інформували про події, які потребували реагування. Зокрема, було повідомлення, що вночі в Покотилівці хтось п’яним виїхав на автівці – його зупинили, щоби не накоїв біди.

Владники спочатку до нашої діяльності поставилися насторожено. Але потім зрозуміли, що ми стоїмо на сторожі громади, і навіть допомагали нам. Зокрема, видали тимчасові посвідчення, аби до нас не було претензій від поліції та військових.

Також ми почали активно займатися волонтерською діяльністю. Перші 2 тижні в громаді не працювали магазини, люди просто голодували. Ми збирали кошти на борошно, купували його в інших місцях, доставляли до Височанської громади, до церков, де з нього пекли хліб, роздавали буханці. Нам допомагали місцеві підприємці, приміром, Галина Калініченко віддала свій магазин для розподілу гумдопомоги, а товари побутової хімії передала хлопцям на фронт. Незабаром торгові точки запрацювали, і ситуація в цій сфері стала налагоджуватися.

Наша громадська охорона завзято діяла десь пів року. Активність зменшилася з двох причин. По-перше, значна частина наших чоловіків пішли служити до Збройних сил України, ще більше влилися в лави ТрО. А по-друге, ситуація значно поліпшилася.

Микола Благовестов, фундатор створення ХАБу «Вокзал», голова ГО «Асоціація молодіжних лідерів України»:

Ми почали активізовуватися у Височанській громаді. Про це почув Зеленський. Не той, що президент, а той, що керівник Благодійного фонду «ВолUA» (Харківська спілка волонтерів АТО). Він сказав, що велика кількість гуманітарної допомоги надходить залізницею. І треба організуватися так, щоби ці вантажі не «тирили», щоби нічого не пропадало і все доходило туди, куди треба. Я покликав Сергія Овсяннікова (ГО «Куп’янськ – наш рідний дім») та Яну Білецьку (ГО «Здорова нація – майбутнє України») – і разом ми започаткували Волонтерський логістичний центр гуманітарної допомоги ХАБ «Вокзал». Це волонтерське об’єднання створили для  доставлення гуманітарної допомоги мешканцям громад Харківської області, а також для надання логістичних послуг волонтерським організаціям та ініціативам на залізниці Харкова.

Тепер працюємо фактично на всю Харківщину. Також стали ідейниками-засновниками Незалежної ради волонтерів Слобожанщини. Пробуємо долучатися й до роботи з відновлення зруйнованих багатоповерхових будинків у Харківській області.

Роман Пащенко, поліцейський офіцер громади Височанської територіальної громади, капітан поліції.

Служу в поліції з 2010 року. З 2018 року працюю у Височанській громаді. На початку 2022 року став поліцейським офіцером громади, оскільки розумію: ця робота справді корисна для людей, адже ми працюємо не на «показники», а саме на них. Тоді зі мною ще працювали 2 дільничних – у селищах Покотилівка та Бабаї…

Рано вранці 24 лютого 2022 року нас підняли по тривозі, зібрали в територіальному відділі поліції. Багато людей того дня намагалися якнайшвидше покинути Харків, до якого наблизилися російські війська. На території громади був великий затор автомобілів, і я долучився до регулювання руху.

Потім поїхав до Високого. Чимало громадян тоді взагалі не розуміли, що відбувається. Я проводив роз’яснювальну роботу… Незабаром зібралося чимало молодих хлопців, які заявили, що готові боронити громаду.

У нас і раніше були активісти, вони брали участь у пошуках зниклих, допомагали поліції – таких було близько 15. А з початком масштабної російської агресії їх кількість зросла в рази. З огляду на те, що двох моїх колег-дільничних відправили охороняти адмінбудівлі в іншій громаді, і на всю Височанську я залишився один, допомога з боку громадськості стала дуже в пригоді.

Я був приємно вражений, бо очікував, що більшість просто ховатиметься по хатах. А виявилося, у громаді є чимало активних патріотичних людей, вони готові стати на захист своїх рідних і близьких, на захист України.

Перший заступник Височанського селищного голови Іван Михайличенко та старости сприяли мені в підборі хлопців, разом з якими ми їздили, виявляли порушення маскувального режиму в темний час доби, перевіряли підозрілих. Приємно, що владники допомагали нам і з пальним.

Інформації надходило багато. Так, з’явилися якісь наркозалежні, що вешталися по лісах, у тому числі й біля наших військових об’єктів, нібито в пошуках «закладок». Ми їх затримували та доставляли до  поліції.

Також нам доводилося після рашистських обстрілів знаходити касетні боєприпаси, які вороги розкидали навкруги. Ми їх фіксували, занотовували координати, забезпечували охорону та повідомляли службу порятунку. Якось у лісі навіть відшукали півтонну авіабомбу, що не вибухнула.

І вдень, і вночі виїжджали за повідомленнями наших активістів із місцевої громадської охорони. У нас по всій громаді працювала своєрідна «сусідська варта»: коли хтось бачив незнайому автівку чи  підозрілу особу – одразу інформував у відповідній групі соцмереж.

Були й курйозні випадки. Так, якось зателефонували та сказали, що горить хата на околиці села. Коли я під’їхав до неї, виявилося, місяць на небі був настільки яскравий, що, здавалося, нібито будиночок, на який падає місячне сяйво, був охоплений вогнем…

Зупиняли автівки, якими керували нетверезі. Затримували порушників комендантської години. Проводили суботники, прибирали сміття… Чесно кажучи, мій перший вихідний, коли зміг залишитися в неділю з сім’єю, був тільки в серпні 2022 року.

Попри те, що значна частина учасників громадської охорони нині зайнята іншими справами – пішли в ЗСУ чи стали волонтерами – залишився певний кістяк. З ним я співпрацюю й зараз. Так нещодавно разом з активістами (зібралися людей 15 – 20) ми у Високому та Бабаях замальовували написи з «рекламою» сайтів та груп, з яких ведеться продаж наркотичних засобів. При цьому селищний голова Олександр Мороз допоміг нам із фарбою, бо вона сьогодні вартує недешево.

Сьогодні активісти нашої громадської охорони думають про реєстрацію громадського формування з охорони громадського порядку. Уже підготували проєкт статуту. Але через війну це питання наразі «заморожене».

Юрій Чумак

Шерифи для нових громад

«Боротьба за права триватиме завжди»

Янв 30, 2023

Інноваційна неформальна школа активіста (ІНША), організована Фундацією регіональних ініціатив, спрямована на залучення молоді до громадської діяльності та прокачку їхніх навичок.

І 28 січня на онлайн-зустріч зі «школярами» з усієї України запросили голову Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», керівника кіноклубу Docudays UA «ДУМАй!» Юрія Чумака.

Правозахисник у спілкуванні з молоддю, яка цікавиться громадським активізмом і хоче вміти відстоювати свої права та допомагати іншим, зупинився на таких важливих питаннях:

— що таке права людини;

— що таке правозахист та хто здійснює правозахисну діяльність;

— документальне кіно від Docudays UA як ефективний інструмент правопросвіти;

— механізми захисту своїх прав;

— куди можна звертатись за захистом своїх прав.

Для унаочнення своїх слів Юрій Чумак запропонував юнакам та дівчатам переглянути відеоролик «Історія прав людини», опублікований на сайті DocuClub (https://docuclub.docudays.ua/stories/lecture/istoriya-prav-lyudini/).

Під час рефллексії учасники/учасниці активно обговорювали побачене.

Зокрема, Уляна Феденко зауважила, що й сьогодні, через понад 70 років з дня прийняття Загальної декларації прав людини, незважаючи на значний технологічний прогрес, є чимало осіб, які голодують, перебувають у рабстві, не мають гідної освіти – і так не повинно бути!

А Вікторія Ніколаєнко зазначила: «Закарбувалась думка про те, що, які б конвенції люди не приймали, боротьба за права триватиме завжди».

Звісно, що неможливо було обійти увагою сучасну злочинну агресію, яку, порушуючи численні норми міжнародного права, здійснює рашистьська держава проти України.

З цього приводу Юрій Чумак висловив упевненість, що, рано чи пізно, військові злочинці – як ті, що безпосередньо чинили злодіяння в Україні, так і ті, що надавали людиноненависницькі накази – будуть притягнуті до відповідальності та покарані.

Наприкінці правозахисник поділився контактами Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Української Гельсінської спілки з прав людини та державної системи безоплатної правової допомоги (БПД), до яких порадив звертатися тим, хто зіткнулися з правовими проблемами в нашій країні.

Георгій Кобзар

Порядок повернення в Україну осіб, які були примусово переміщені окупантами

Дек 29, 2022

Уряд з 14 листопада запровадив спрощений порядок повернення в Україну осіб, які були примусово переміщені окупантами на територію росії або до інших країн із числа:

— громадян України, які опинилися за межами нашої країни без будь-яких документів – відтепер зможуть оформити посвідчення особи для повернення на Батьківщину без своєї присутності;

— осіб, визнаних Україною особами без громадянства, або осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, що примусово переміщені на територію держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;

— осіб у віці до 18 років, стосовно яких відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі Державної міграційної служби (ДМС).

Навіщо це потрібно?

Таким чином, держава знатиме кількість людей, які змушені були втекти від війни в різні куточки світу, а також людей, яких примусово депортували на тимчасово непідконтрольну територію України, в росію та Білорусь. Люди, які насильно були вивезені до рф, отримали шанс повернутися додому, навіть не маючи при собі паспортних документів.

Так, відповідно до постанови Кабміну від 21.10.2022 №1201, у разі втрати паспортних документів такі особи матимуть змогу в’їхати до країни на підставі посвідчення особи на повернення в Україну. Оформити його зможуть члени сім’ї таких осіб, а саме:

— один із батьків;

— інший законний представник особи у віці до 18 років;

— дружина / чоловік;

— повнолітні діти;

— рідні (повнорідні, неповнорідні) брат/сестра.

Для цього їм необхідно буде звернутися до підрозділів ДМС України із письмовою заявою із зазначенням відомостей про особу, на ім’я якої оформляється посвідчення (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), у тому числі змінені дата народження, місце народження, унікальний номер запису у Реєстрі (за наявності), зареєстроване/задеклароване місце проживання тощо), а також обставин, які зумовлюють необхідність оформлення посвідчення та способу подальшої передачі посвідчення такій особі та пакетом таких документів:

— свідоцтвом про народження або документом про реєстрацію народження особи, посвідченим / легалізованим у встановленому порядку;

— або е-свідоцтвом про народження;

— або витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження;

— документом, що посвідчує особу законного представника, члена сім’ї (паспортом, е-паспортом тощо), та документом, що підтверджує повноваження особи або факт родинних стосунків (наприклад, свідоцтвом про шлюб, рішенням про призначення опікуном тощо).

У разі оформлення посвідчення особі у віці до 18 років, стосовно якої відсутня інформація в Реєстрі або відомчій системі ДМС, додатково треба буде надати 2 кольорові фотокартки такої особи розміром 3,5 х 4,5 см (для вклеювання до посвідчення) та розміром 10 Х 15 см (для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування до відомчої системи ДМС).

Звертаємо увагу, що за відсутності родичів посвідчення оформлюється на підставі офіційного звернення Мінреінтеграції до територіального органу ДМС України.

У будь-якому випадку оформлюється такий документ безоплатно протягом 5 робочих днів та діє до 3-х місяців.

Оформлене посвідчення надсилається ДМС до територіального органу ДМС для подальшої передачі законному представнику, члену сім’ї або надсилається Мінреінтеграції для організації подальшої передачі особі, на ім’я якої оформлене посвідчення.

Отже, органи ДМС передають його законному представнику, члену сім’ї або надсилають до Мінреінтеграції для подальшої передачі тому, хто опинився за кордоном без документів. Проте в якій формі (електронній чи паперовій) передається посвідчення особі (тому, хто опинився за кордоном без документів) в Порядку не зазначено.

Інформація про надсилання та передачу посвідчення вноситься до відомчої системи ДМС та заяви-анкети, яка зберігається у паперовій формі.

У разі закінчення строку дії документів інформація про їх недійсність вноситься до відомчої системи ДМС.

При цьому відмовити в оформленні посвідчення можуть виключно з підстав:

— звернення неналежної особи, у т.ч. за відсутності документів, що підтверджують її повноваження;

— надання документів та інформації не в повному обсязі;

— відсутності змоги ідентифікувати переміщену особу за даними з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, системи ДМС, інформації, поданої законним представником, членом сім’ї, Мінреінтеграції.

Порядком передбачено, що у письмовому рішенні про відмову в оформленні посвідчення, яке доводиться до відома законного представника, члена сім’ї, Мінреінтеграції, зазначаються підстави такої відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу ДМС у разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими відмовлено в оформленні посвідчення.

Матеріал підготовлений громадською організацією «Чугуївська правозахисна група» за підтримки Празького громадського Центру

Якщо людина зникла безвісті під час воєнних дій

Дек 19, 2022

Згідно зі статистичними даними, з початку повномасштабної російсько-української війни кількість зафіксованих зниклих безвісти осіб сягає понад 14 тис. осіб. З них понад 4 тис. – діти.

За законодавством розрізняються:

— зниклі безвісти;

— зниклі безвісти за особливих обставин.

Останніх держава наділяє спеціальним правовим статусом, основні елементи якого описані в Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». У ст. 1 наведено визначення особи, зниклої безвісти за особливих обставин, – це особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Коли особа набуває такого статусу?

З моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Хто уповноважений розшукувати осіб, зниклих безвісти за особливих обставин?

Національна поліція України, Державне бюро розслідувань, Служба безпеки України тощо. Ключовим органом у цій сфері, до якого необхідно звертатися, є саме Національна поліція України.

Куди звертатися?

Для того, щоб повідомити про зниклу людину, слід оформити заяву до відповідного територіального органу Національної поліції України (повідомлення про зникнення приймається поліцією в день звернення).

Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об’єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення.

В повідомленні про зниклу людину слід указати:

— паспортні дані;

— опис зовнішності з особливими прикметами у разі наявності таких (особливості зовнішності, наявність татуювань та шрамів, також у що була вдягнена людина на момент зникнення тощо);

— інші відомості, що можуть допомогти у пошуках (номер мобільного телефона, дані про автомобіль та інше).

Також в Україні з травня 2022 р. працює Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Він координує кол-центр з розшуку зниклих безвісти як військових, так і цивільних осіб, й співпрацює з Національним інформаційним бюро при Мінреінтеграції у питаннях інформації щодо зниклих безвісти.

Як звернутися через кол-центр:

— гаряча лінія кол-центру – 0 800 339 247 працює з понеділка по п’ятницю з 9:00-18:00;

— у суботу й неділю кол-центр працює у віддаленому режимі. Інформація приймається у вигляді повідомлень на номер 095 896 0421 у Viber та Telegram;

— для зв’язку з працівниками кол-центру можна скористатися електронною адресою: war2022people@gmail.com.

Матеріал підготовлений громадською організацією «Чугуївська правозахисна група» за підтримки Празького громадського Центру