Warning: A non-numeric value encountered in /home/chuv/centrduma.org.ua/www/wp-content/themes/Divi/functions.php on line 5841
Select Page
Дискримінація та стигматизація: що це таке та як їм протидіяти

Дискримінація та стигматизація: що це таке та як їм протидіяти

Голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», речник Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак виступив одним із спікерів на вебінарі «Не стигматизуй і не стигматизованим будеш», організованому Благодійним фондом «Карітас Харків».

Правник роз’яснив складні терміни «дискримінація» та «стигматизація» простою, не зарозумілою мовою, а також надав поради щодо того, куди звертатися в разі, якщо особа стикнулася з цими ганебними проявами.

Разом із ним, свої рекомендації давали експерт з питань протидії торгівлі людьми Ігор Тридуб та психолог Лариса Силантьєва:

Отель «СИЗО». В Харьковском изоляторе открыли вип-камеру

Отель «СИЗО». В Харьковском изоляторе открыли вип-камеру

Арестанты в следственном изоляторе могут заплатить 1000 гривен в сутки и переехать из общей камеры на 20 человек в двухместный номер с телевизором и душем.  Такая роскошь будет доступна не всем даже за деньги.

Вип-камера в  Харьковском изоляторе похожа на комнату в очень хорошем студенческом общежитии. На 18 квадратных метрах уместились две кровати и тумбочки, в обеденной зоне – холодильник, чайник и микроволновка, сверху нависает телевизор с плоским экраном, в отдельных комнатках – туалет и душевая кабина. Теперь ждать вердикта суда можно в комфортных условиях.

Цена вопроса – 1000 гривен за сутки и 3500 гривен за неделю. Примечательно, что выгоднее «снимать» камеру на месяц, потому что цена за этот период отличается от недельной всего на 250 гривен. Открывать платную камеру в Харьков приезжала замминистра юстиции Елена Высоцкая. По ее словам, Харьковское СИЗО – еще ничего по сравнению с Киевским, Херсонским и Одесским. Чиновница рассказала, что именно плохие условия содержания задержанных натолкнули команду Минюста на мысль о том, что надо сделать ремонты и найти на это деньги.

«Следственные изоляторы по всей Украине у нас в ужасном состоянии. Быстро мы эту проблему никак не решим. Мы изыскиваем резервы внутри системы. В Киеве и раньше  были подобные камеры. У политических заключенных и известных людей условия содержания в Лукьяновском СИЗО были лучше, такие камеры существовали давно, мы даже не знаем, когда они появились», – рассказала Елена Высоцкая.

Проект пилотный и рассчитан до конца года. Если все пойдет гладко, в Минюсте собираются закрепить существование вип-камер на законодательном уровне.

В Министерстве юстиции придумали брать деньги за хорошие камеры, чтобы вывести продажу мест получше в следственных изоляторах из тени. Теперь, якобы, все, у кого есть деньги, могут на равных конкурировать за право пожить в камере экстра-класса. На деле же в системе распределения мест есть масса подводных камней…

Инициатива Минюста вызывает много вопросов у правозащитников. Юрий Чумак полагает, что таким образом чиновники просто легализовали уже существующую в тюрьмах коррупцию.

«Это нарушает 24 статью Конституции, где говорится, что граждане равны в правах и привилегий быть не может. Вместо того, чтобы создать нормальную жизнеспособную систему, сделать все для того, чтобы условия содержания людей оставались человеческими, создаются какие-то «платные потемкинские деревни». Давайте тогда введем плату за занос наркотиков в изолятор, а на эти деньги купим арестованным  лекарства», – заявил правозащитник KHARKIV Today.

По мнению Юрия Чумака, деньги на ремонт в камерах можно найти, если провести мониторинг средств, которые поступают от производственных предприятий, существующих в колониях. Правозащитник говорит, что прибыль колоний довольно часто идет «мимо кассы».

Елена Павленко

Kharkiv Today

Поліція під час карантину: підходи змінюються

Поліція під час карантину: підходи змінюються

Однією з найбільш виразних безпекових загроз сьогодення в Україні стала епідемія коронавірусу COVID-19. Працівники Національної поліції, відповідно до службових обов’язків, мають долучатися до забезпечення карантинних обмежень: моніторити діяльність торговельних точок і транспорту, контролювати дотримання «масочного режиму» в громадських місцях тощо.

ЯК ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХИЩЕНІ ВІД ІНФІКУВАННЯ?

Щоб дізнатися, як саме правоохоронці забезпечені засобами індивідуального захисту, ми спрямували запит до Національної поліції, в якому попросили надати наступну інформацію:

  1. В якому обсязі забезпечені працівники поліції захисними масками (респіраторами), рукавичками, антисептиками та іншими засобами особистого захисту?
  2. За який рахунок було здійснене це забезпечення засобами особистого захисту: за кошти Національної поліції, органів місцевого самоврядування, благодійних та волонтерських організацій, або з інших джерел?

Отримали наступну відповідь:

«Повідомляємо, що станом на 09.04.2020 обсяг створених резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах дозволяє забезпечити потреби системи поліції орієнтовно на 7 – 10 днів, водночас такі резерви постійно оновлюються (маски медичні, респіратори, рукавички латексні, індивідуальні дезінфікуючі засоби).

Зокрема, у наявності 392,0 тисяч масок медичних, 185,0 тисяч респіраторів, 47,3 тисяч захисних окулярів, 594,2 тисяч пар рукавичок латексних, 17,8 тисяч комбінезонів захисних, 349,0 тисяч індивідуальних дезінфікуючих (антисептичних) флаконів у вигляді спрею чи розчину на спиртовій основі».

Отже, у квітні, коли карантинні обмеження в Україні розширили, резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах на 7 – 10 днів явно не вистачало. Але добре, що вони постійно оновлюються, шкода тільки, що нам не відповіли, чиїм коштом.

Ми запитували про це, адже предмет суспільного інтересу – це необхідність розуміння того, чи достатньо бюджетних коштів для убезпечення поліцейських від можливого інфікування на коронавірус, чи надають допомогу органи місцевого самоврядування (наприклад, ті ОТГ, які обіцяли підтримувати поліцейських офіцерів громади), або це питання, як нерідко трапляється в історії сучасної України, вирішують в авральному порядку – коштом благодійників та волонтерів.

Щоправда, в особистому спілкуванні працівники поліції підтверджували, що захисними масками й рукавичками вони забезпечені у достатній кількості, й проблем із цим не виникає. З огляду на те, що ми бачимо на власні очі — вулиці патрулюють правоохоронці в масках та респіраторах – можна дійти висновку, що з цим питанням керівництво Нацполіції впоралося.

ЩОДО СИТУАЦІЇ З РЕАГУВАННЯМ НА ПОРУШЕННЯ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ

Тут розглянемо кілька аспектів: юридичний та практичний.

Основною задіяною юридичною нормою законодавства у цьому контексті є стаття 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (введена в дію 17 березня 2020 року). Вона передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. І такі дії тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 1 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 34 тис. грн) і на посадових осіб – від 2 до 10 тисяч НМДГ (від 34 до 170 тис. грн).

Ця стаття КУпАП носить бланкетний (відсилочний) характер: вона не містить опису порушень, за які наступає відповідальність, а відсилає до нормативно-правових актів — всеукраїнських і тих, що видали органи місцевого самоврядування, — що регулюють правила карантину людей.

Таким загальнодержавним нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями.

Зокрема, з 6 квітня 2020 р. було заборонено:

  • перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;
  • переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років;
  • перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини;
  • відвідування закладів освіти її здобувачами;
  • відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності;
  • відвідування спортивних та дитячих майданчиків;
  • самовільно залишати місця обсервації (ізоляції).

Також цією постановою КМУ заборонив перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство або її спеціальний статус. Як відсутність паспорту може вплинути на ризик зараження на коронавірус – невідомо. Зрозуміло тільки, що наявність документу значно полегшує правоохоронцям роботу при складанні протоколів про адміністративну відповідальність.

На жаль, стаття 44-3 КУпАП не містить певної диференціації щодо покарань за окремі види правопорушень. Для прикладу, розглянемо такі варіанти:

1) особа, яка приїхала з місця масового захворювання на коронавірус та має перебувати на обов’язковій самоізоляції 14 днів, порушує умови обсервації та гуляє містом, наражаючи на потенційну небезпеку оточуючих;

2) кремезний чоловік, який пливе річкою, аби досягти тренажерів, розташованих на острові;

3) людина, яка перебуває в громадському місці (чіткого визначення якого, до речі, в законодавстві України немає) без захисної маски.

Хто з них представляє найбільшу соціальну загрозу?

Як би ми з вами не відповіли,але суди, за складеними працівниками поліції адмінпротоколами, кожному з вищезазначених порушників мають виписати штраф у розмірі мінімум 17 тис. грн.

Так говорить Закон.

А ЯК НА ПРАКТИЦІ?

Почнемо з того, що МВС протягом березня-травня нарощувало сили, задіяні в забезпечення карантинного режиму.

Так, у березні Міністерство повідомляло, що на службі перебуває понад 18 700 правоохоронців. З них: 16 100 поліцейських (892 залучили доохорони медичних закладів із лікування та обсервації громадян та до мобільних постів контролю), 2 500 військовослужбовців Національної гвардії та 100 бійців ДСНС України.

2 квітня з’явилася інформація, що на службі перебуває вже понад 21 500 правоохоронців. З них: 15 200 поліцейських (887 залучили до охорони медичних закладів із лікування та обсервації громадян та до мобільних постів контролю), 3 400 військовослужбовців Національної гвардії, 166 бійців ДСНС та майже 2 700 перемінного складу закладів вищої освіти МВС.

А вже в середині квітня для забезпечення карантинного режиму та посиленої охорони публічної безпеки на службі перебувало 23 319 правоохоронців. З них: 17 375 працівників Національної поліції, 3 556 військовослужбовців Національної гвардії, 242 бійці ДСНС та 1 924 працівники з-поміж перемінного складу закладів вищої освіти МВС та 222 — НГУ.

Даних про те, скільки зараз правоохоронців задіяно в цій діяльності, у відкритих джерелах знайти не вдалося. Однак поліцейських, які б «ганяли» порушників «масочного режиму» на вулицях, останнім часом, вочевидь, поменшало.

Бо, найімовірніше, змінилися й пріоритети МВС у цій царині.

На початку карантину керівництво відомства демонструвало готовність сильною рукою навести порядок, і поліцейські завзято кинулися складати протоколи на порушників. І вже наприкінці березня Нацполіція рапортувала, що з моменту запровадження карантину (з 12.03.2020) правоохоронці склали 3 120 адмінпротоколів. А вже 18 квітня ця цифра досяглавже близько 7 тис. Отже, намітилася динаміка росту.

4 травня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що всього за період карантину поліція склала 10 303 протоколи про порушення карантинних норм. Зокрема 94 протоколи стосовно супермаркетів, 140 – кафе, барів та ресторанів (серед них «відмітився» й скандальний столичний «Велюр»).

Проте відтоді інформація про чергові перемоги на полях битв з коронавірусом в офіційних джерелах МВС та Національної поліції не з’являлася. Одночасно Уряд заявив про пом’якшення карантинних обмежень з 11 травня…

Паралельно й судова практика у таких справах виявилася для правоохоронців невтішною. У переважній більшості справ судді або закривали провадження у зв’язку з відсутністю складу / події правопорушення, або повертали матеріали поліції «на доопрацювання» (у такий спосіб фактично «вмивали руки», адже, поки триватиме ця тяганина, сплине 3-місячний термін, передбачений Кодексом для притягнення до відповідальності), або звільняли від адміністративної відповідальності за малозначністю порушення.

Позаяк далеко не кожен суддя наважиться накладати штраф у 17 – 34 тис. грн за, приміром, прогулянку парком без маски.

Одночасно змінювалася й риторика самих поліцейських. Спочатку вони наголошували на тому, що пильно контролюватимуть виконання карантинних обмежень та жорстко реагуватимуть на їх порушення. Потім поліцейські підкреслювали, що головним напрямком їхньої роботи у запобіганні коронавірусу є не покарання, а попередження. А зараз нерідко доводиться чути й бачити, як правоохоронці на місцях говорять про те, що, мовляв, урядова постанова про карантин — це рекомендація, а не вимога.

З огляду на те, що поліція є ієрархічною структурою, а подібні вислови від поліцейських дедалі частішають, можна припустити, що певні внутрішні інструктажі щодо реагування на порушення у сфері карантину, могли змінитися. Теж – у бік пом’якшення.

Чому? Мабуть, керівництво МВС і Нацполіції все-таки відстежують ситуацію в країні, бачать непопулярність багатьох карантинних заходів. І в умовах, коли не вдалося бездоганно зіграти роль «рятувальників від зарази», не хочуть перетворитися в очах громадськості на таких собі «цапів-відбувайлів», яких безробітні та роздратовані люди будуть звинувачувати ледь не в усіх своїх бідах, пов’язаних з епідемією коронавірусу.

P.S. Станом на 14 травня в Україні складено 8 515 протоколів за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з них 2 199 вже розглянуті. Про це повідомили в Державній судовій адміністрації.

Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», екс-помічник міністра МВС, експерт Мережі UPLAN

UPLAN

П’ять тез про «палочну систему» від МВС

П’ять тез про «палочну систему» від МВС

Ні, це не будуть тези наукової доповіді. Я поділюся, скоріше, певними згадками, які можуть послужити історичними ілюстраціями до питання про «скасування пресловутих показників» у роботі міліції/поліції.

Днями в соціальних мережах, а потім і в деяких ЗМІ з’явилося відео, на якому начальник слідчого управління ГУНП у Харківській області Сергій Чиж докоряє очільнику Слобідського відділу поліції м. Харкова Сергію Торопову невиконанням плану з розкриття кримінальних проваджень.

Натомість, Торопов обурюється завищеними вимогами до його підрозділу: «Не може ж райвідділ постійно в критичній напрузі працювати. Це завищений план у порівнянні з іншими райвідділами нашої категорії».

У відповідь глава слідчого управління заявляє, що його співрозмовник помиляється, і вимагає «нормально себе вести». «Ви говорите, достатня кількість кримінальних проваджень? Ми обов’язково це перевіримо, раз ви так вважаєте. Ми тоді розберемося і поставимо чітку оцінку вашої управлінської діяльності», – обіцяє Сергій Чиж…

Даний скандал у черговий раз підняв гостру тему наявності у вітчизняних правоохоронців «палочної системи», коли їх роботу керівництво оцінює за кількістю «паличок», тобто показників розкритих кримінальних правопорушень. Те, що така система є хибною, призводить до фальсифікацій справ, вибивання показань із підозрюваних, та не має нічого спільного із справжньою боротьбою зі злочинністю, експерти в галузі права вже давно кричать в голос.

Проте їх не дуже чують.

Дехто з журналістів закидає нинішньому керівництву МВС те, що, мовляв, обіцянкам про скасування «палочної системи» вже 5 років. А «віз і нині там».

Мушу зауважити, що історія ця є набагато давнішою. Згадаю з цього приводу ще кілька красномовних епізодів:

1. На початку 2008 року я, пройшовши конкурсний відбір, був призначений на посаду помічника міністра МВС (тоді в апараті міністерства створили управління моніторингу дотримання прав людини, до складу якого я і ввійшов) – в Харківській області. І от у червні того року (отже, фактично 12 років тому) у Харків на міліцейську колегію приїхав тодішній міністр Юрій Луценко. Змінивши у черговий раз очільника обласного управління, Юрій Віталійович виступав у властивій йому манері полум’яного оратора, критикуючи вади в роботі правоохоронців. Зокрема, він наголосив: «І ніяких «паличок»! Чуєте, забудьте про так звані «показники», ви маєте працювати не задля них, а для народу України!».

Я готовий був аплодувати міністрові стоячи, втім, численні полковники, що знаходилися зі мною поруч, мого ентузіазму не розділяли. «Чому?» – спитав я їх. «А тому, що такі обіцянки про скасування «показників» міністри дають вже багато років. Але по-інакшому оцінювати роботу міліції неможливо. Якщо приберуть «палички», правоохоронці взагалі працювати не будуть», – відповіли мені.

2. Того ж року. Засідання «главку» Харківської міліції проводить новий начальник, генерал-лейтенант Віктор Развадовський. Завзятий, енергійний, він проходиться по кожному керівнику структурного підрозділу, питаючи їх про проведену роботу. Досвідчені міліцейські офіцери, багато з яких неодноразово особисто брали бандитів, ледь не тремтять, коли називають їхні прізвища. Але один із полковників сидить зі мною поряд зі спокійним, як у сфінкса, лицем.

Зацікавлений, запитую його, чому той не побоюється прочухану за низькі показники. І він пошепки повідомляє: «А в мого управління в цій царині торік були «нулі», й зараз так само: «палички» не знизилися. От очільнику кримінального розшуку не поталанило: в нього на кілька відсотків розкриття злочинів зменшилося, тому матиме «на горіхи».

3. Минуло 2 роки. У 2010-му до влади в країні прийшов Янукович. Міністром МВС був призначений Анатолій Могильов. Прізвище цілком відповідало його справам: першим ділом він розігнав управління моніторингу дотримання прав людини. Кажуть, що при цьому він заявив: «Права людини в міліції не потрібні. А ці правозахисники нехай займаються моніторингом на громадських засадах» (що ми й зробили, заснувавши Асоціацію УМДПЛ, але це вже зовсім інша історія).

Нас, помічників міністра, попередили про звільнення, але ще 2 місяці ми допрацьовували. Прийшов я на чергову нараду Харківської обласної міліції, яку проводив новопризначений Михайло Мартинов (до того часу він, дослужившись до полковника, перебував на пенсії та був радником Добкіна). Доволі колоритна особа, яка використовувала у лексиконі слова на кшталт «діколон», «тубуретка» тощо. Незабаром, до речі, став генерал-майором міліції та кандидатом юридичних наук.

Так от, Мартинов, як людина прямолінійна, привселюдно оголосив: «Найголовніше в міліції – це вміння працювати зі статистикою! Зі статистикою кожен дурень може працювати. Я сам із статистикою працюю щодня».

4. Через кілька місяців мені пощастило побувати в Грузії. Низку правозахисників та правоохоронців з України запросили на міжнародну тренінгову програму, присвячену запобіганню торгівлі людьми.

Грузинські поліцейські ділилися власним досвідом, розповідали «секрети» професії, хвалилися, як їм вдалося звести нанівець організовану злочинність у цій сфері. Один молодий офіцер поліції, на мундирі якого висіла свіжа медаль, зазначив, що він працює в підрозділі, який бореться з незаконним людським трафіком, і в 2009 році їм вдалося знешкодити кілька угруповань, які промишляли сучасним рабовласництвом. Тому в 2010-му таких злочинів у республіці майже не зафіксовано, за що його, власне, підвищили по службі та відзначили.

«Капєць», – прокоментував почуте працівник відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, одного з обласних управлінь міліції України. – «Аби в нас у цьому році було менше розкритих злочинів, ніж у попередньому, нас би за таке не нагородили, а розігнали!».

5. Сьогодення. У статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» закарбовано: «Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції».

І все абсолютно правильно. Адже саме громадяни тільки й можуть виступати тим мірилом істини. Бо відверто розкажуть, чи реагують поліцейські на виклики та повідомлення про правопорушення, чи захищають їх працівники поліції (а не навпаки, «кришують» незаконну діяльність) і, найголовніше – чи почувають жителі себе безпечно в своїх громадах.

Здавалося б, здоровий глузд переміг «палочну систему». Так, здавалося…

Бо якось мав нагоду побачити один із «керівних листів», отриманих поліцейськими зі столиці. У ньому йшлося: «Основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліції є рівень довіри населення. Який виявляється через показники розкриття кримінальних правопорушень»

Юрій Чумак, голова Громадського центру «ДУМА»

Рубрика

Домашнє насильство під час карантину: страждають діти

Домашнє насильство під час карантину: страждають діти

Домашнє насильство щодо дітей зараз теж перетворилося на справжню епідемію. Як йому запобігти? Якщо на практиці буде втілено гасло «Кожному селу – по шерифу», ситуація має покращитися.

Епідемія коронавірусу, карантинні заходи та самоізоляція багатьох людей призвели до спалаху домашнього насильства в усьому світі. Через це Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав вжити всіх заходів для вирішення проблеми «жахливого глобального сплеску насильства в сім’ї, спрямованого на жінок і дівчаток», пов’язаної з обмеженнями, введеними урядами у відповідь на пандемію COVID-19.

У державах Західної Європи, де карантин запровадили раніше, ніж в Україні, ще в березні зафіксували зростання повідомлень про випадки домашнього насильства. Наприклад, у Франції кількість звернень збільшилася на 30%.

І в нашій країні ця тенденція, на жаль, набуває обертів.

Зокрема, в Дніпрі з початком карантину вдвічі побільшало звернень щодо випадків домашнього насильства. Про це розповіла голова правління благодійної організації «Позитивні жінки» Людмила Коломоєць.

А за даними громадської організації «Ла Страда-Україна», за місяць карантину, з 12 березня по 12 квітня, на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації надійшло 2 051 звернення щодо домашнього насильства. При тому, що в лютому ця цифра була майже вдвічі меншою – 1 273.

1 місяць карантину 2020

При цьому, 53% звернень стосувалися психологічного насильства, 36,5% фізичного і майже 10% – економічного. У 86,6% всіх випадків звернення надходили від жінок.

Щоправда, керівництво МВС заявляє, що «з початку введення карантину кількість повідомлень на лінію 102 щодо домашнього насильства не збільшилася». Про це нещодавно повідомила заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко. Але додала: «Ми розуміємо, що це може бути обумовлено низкою факторів. З одного боку, вимушена ізоляція та перебування разом із кривдником в одному приміщені не завжди дає можливість особі, яка страждає від домашнього насильства, викликати допомогу. З іншого боку, зазвичай, постраждалі повідомляють на 102 не при першій ситуації домашнього насильства, а часто це відбувається тоді, коли конфлікт досягає максимальної напруги та існує безпосередня загроза життю та здоров’ю. До цього ще додається невизначеність щодо тривалості карантину».

У той же час, за словами керівника Управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції Сергія Альошкіна, до поліції щодня надходить понад 1,5 тисячі звернень про насилля. І в березні 2020 року до адміністративної відповідальності за домашнє насильство в Україні притягнуто 11 200 громадян. У той час, як у 2019 році, за інформацією від Національної поліції, отриманою на наш запит, було вчинено 109 345 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173-2. Тобто, виходить, що торік середньомісячна цифра таких порушень складала 9 112. Отже, навіть ці дані свідчать про значне збільшення випадків домашнього насильства під час карантину.

Як розповіла нам директорка департаменту Національних «гарячих ліній» ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк, багато державних служб сьогодні працюють дистанційно і виїжджають тільки в екстрених ситуаціях. А правоохоронці часто у відповідь на повідомлення про домашнє насильство відповідають: «Ви знаєте, зараз карантин, ми не маємо права прийти в вашу сім’ю».

А. Кривуляк наводить приклад: жінка, чоловік якої повернувся з-за кордону з заробітків, пиячив та вчиняв над нею насильство, не витримала та викликала поліцію. Поліцейські приїхали й сказали, що не можуть винести терміновий заборонний припис її чолов’язі, бо той приїхав з Польщі і зобов’язаний перебувати на самоізоляції 14 днів. Мовляв «карантин, ми не можемо викинути його з квартири».

За таких умов часто страждають діти. Які стають або безпосередньо жертвами домашнього насильства, або його свідками, що теж завдає їм значної шкоди, тому має розцінюватися як насильство психологічне.

І тут становище виглядає ще більш критичним. Так, у відповідь на наш запит «Ла Страда – Україна» надала інфографіку, з якої слідує, що на Національну дитячу «гарячу» лінію організації в березні 2020 року надійшло 6 812 звернень (у той час як у лютому їх було всього 1 629). І майже 40% з них стосуються саме насильства та жорстокого поводження з дітьми та комерційної експлуатації дітей.

hot_call_children 2020 ukr_01

Основною категорією правоохоронців, які працюють у царині реагування на домашнє насильство щодо дітей, є працівники поліції ювенальної превенції (колишньої кримінальної міліції у справах дітей). Які не тільки проводять профілактичні бесіди, здійснюють рейди та сумісні з іншими службами превентивні заходи, але й реагують на правопорушення, скоєні по відношенню до неповнолітніх та самими неповнолітніми (такі діти часто самі є жертвами неналежного виховання), складають адмінпротоколи та ведуть облік осіб, що вчинили дані порушення.

Тому ми вирішили запитати у Національної поліції, Головних управлінь поліції в Дніпропетровській та Харківській областях, яке становище склалося у сфері домашнього насильства по відношенню до дітей. Ось що нам відповіли:

У 2019 році виявлено 183 особи віком до 18 років, які вчинили діяння, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У І-му кварталі 2020 року – 85. Про це повідомив Департамент превентивної діяльності Національної поліції України. Фактично ці дані говорять про кількість неповнолітніх, поставлених на профілактичний облік в ювенальній превенції за скоєння даних порушень. Відомості ж щодо кількості постраждалих від домашнього насильства дітей, «у формах статистичної звітності, що узагальнюються в НПУ, відсутні».

Так, у регіонах працівники ювенальної превенції знають, скільки вони притягли до відповідальності осіб за домашнє насильство, але загальною інформацією про постраждалих дітей від усіх поліцейських підрозділів вони теж не володіють.

Управління превентивної діяльності ГУНП в Дніпропетровській області надало таку інформацію:

Під час рейдових заходів поліцейськими ювенальної превенції Дніпропетровської області за 2019 рік складено 168 адміністративних протоколів за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та 61 – протягом 1 кварталу 2020 року.

Окрім цього, за 2019 рік зареєстровано 180 звернень про вчинення домашнього насильства по відношенню до дітей та 15 – за 1 квартал 2020 року.

До адміністративної відповідальності на території Дніпропетровської області за статтею 173-2 КУпАП в 2019 році притягнуто 20 осіб віком до 18 років. За 1 квартал 2020 року – притягнуто 9 осіб віком до 18 років.

А Управління превентивної діяльності ГУНП в Харківській області поділилося наступними даними:

В 2019 році працівниками ювенальної превенції територіальних відділів поліції ГУНП в Харківській області складено 115 адміністративних протоколів за ст. 173-2 КУпАП у відношенні дорослих та 4 протоколів за ст. 173-2 КУпАП – у відношенні неповнолітніх. За трьома фактами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 126-1 КК України (Домашнє насильство).

В 2020 році за перший квартал працівниками ювенальної превенції територіальних ВП ГУНП в Харківській області складено 56 протоколів за ст. 173-2 КУпАП у відношенні дорослих та 1 протокол за ст. 173-2 КУпАП – у відношенні неповнолітніх.

Всього в Харківській області в 2019 до адміністративної відповідальності притягнуто 9 неповнолітніх за ст. 173-2 КУпАП та 5 неповнолітніх за І-й квартал 2020 року.

Зрозуміло, що ці цифри не включають ті випадки домашнього насильства щодо дітей, що значаться в адміністративних протоколах, які складалися працівниками поліції інших служб – дільничними, патрульними тощо. Також тут не врахований той великий пласт насильства в сім’ях, який залишається латентним – коли жертви, їхні рідні та знайомі воліють нікуди не скаржитися та терпіти. Як вважають фахівці у галузі запобігання насильству, офіційна статистика таких проявів є тільки верхівкою айсбергу, а справжня «картина» виглядає ще більш жахливою.

Якщо у великих містах України можна розраховувати на допомогу з боку патрульної поліції, груп реагування, що працюють в рамках проєкту поліції проти домашнього насильства «Поліна», інших державних та муніципальних органів, громадських організацій, то у селах, селищах й невеличких містечках жителі можуть сподіватися тільки на дільничних офіцерів поліції (які, відповідно до відомчих нормативів, мають обслуговувати території з чисельністю населення, що не перевищує 6 тис. осіб, хоча на практиці на одного ДОПа іноді припадають ледь не десятки малих сіл і хуторів) та на працівників ювенальної превенції, яких за штатом на весь відділ поліції (отже, на кілька районів області) буквально по 1-2.

І будь вони хоч суперменами, впоратися з таким обсягом роботи їм доволі важко. Коли на місцях немає громадських помічників дільничних (після перетворення міліції на поліцію такі посади скасовані), коли з кожним днем меншає кількість громадських формувань з охорони громадського порядку, нечисленні поліцейські у малих громадах залишаються сам на сам з проблемами забезпечення публічного порядку. Серед яких питання запобігання домашньому насильству щодо дітей стоїть, на жаль, далеко не на першому місці.

Експерти проєкту «Шерифи для нових громад» бачать вихід із цієї ситуації під гаслом «Кожному селу – по шерифу»! Це не обов’язково має бути дільничний або «поліцейський офіцер громади». До роботи з забезпечення правопорядку активно повинні залучатися органи місцевого самоврядування та широка громадськість. Є різні форми такої взаємодії, і «Шерифи» готові ділитися зібраним досвідом успішного врядування у даній сфері з усіма бажаючими.

Юрій Чумак

Шерифи для нових громад

Взаємодія поліції та населення в умовах карантину

Взаємодія поліції та населення в умовах карантину

24 квітня відбулося дистанційне експертне обговорення за ініціативи харківського представництва Мережі UPLAN. Ключовими темами заходу стали питання індивідуального захисту поліцейських та контролю правоохоронних органів за дотриманням правил карантину.

Пропонуємо до ознайомлення основні тези дискусії.

ПРО УМОВИ РОБОТИ ПОЛІЦІЇ

Експерт Мережі UPLAN, заступник завідувача науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності ХНУВС, підполковник поліції Олексій Сердюк зауважив, що наразі поліція повністю забезпечена засобами індивідуального захисту:

«Там, де я працюю, дефіциту немає. Необхідність користуватися захисними засобами має наказовий характер. Поліція працює у посиленому режимі. Викладачі, професори нашого університету працюють у райвідділах – допомагають практичним підрозділам під час патрулювання».

За словами пана Олексія, керівники практичних підрозділів наполягають, що основна задача поліції в умовах карантину – не покарання громадян, а роз’яснення необхідності дотримуватися встановлених правил.

У боротьбі з пандемією поліції допомагають громадські формування. Про це розповів експерт Мережі UPLAN, голова громадського формування з охорони громадського порядку «Корпус громадської безпеки» Володимир Степаненко:

«Наприклад, підрозділ нашої організації у Солоницівці разом з місцевими органами самоуправління бере участь у дезінфекційних заходах. Адже рівень злочинності контролює сама поліція: людей на вулицях небагато, тому нас залучають до таких санітарно-епідеміологічних заходів».

ПРО КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВИЛ КАРАНТИНУ

Експерти висловили думку про недосконалість законодавства щодо порушень правил карантину.

Зокрема експерт Мережі UPLAN, президент Центра правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак звернув увагу учасників заходу на статтю 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлює однакове покарання – мінімум 17 тисяч гривень штрафу – для порушень «різної тяжкості».

Думку пана Юрія підтримав експерт UPLAN та директор ГО «Інститут реформ та інновацій» у Дніпрі Роман Сердюк. Він посилається на статтю 22, що передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення:

«Якщо я один без маски йду безлюдною вулицею о п’ятій ранку, чи становить таке моє порушення суспільну небезпеку і чи є воно значним для того, щоб застосовувати проти мене норму статті 44-3 та складати адміністративний протокол? Визначати це мають право поліцейські на місцях, але вони цього уникають і складають протоколи заради протоколів».

Окрім цього, Юрій Чумак також запропонував учасникам заходу проаналізувати боротьбу з пандемією у мережі: як працює стаття 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність за поширення неправдивих чуток, які можуть спричинити паніку серед населення.

«У поліції мені повідомили, що за березень було виявлено 50 таких випадків. На сайті Департаменту кіберполіції я дізнався, що станом на 17 квітня встановлено 236 осіб, які у мережі розміщували неправдиву або провокаційну інформацію. Припускаю, що більшість з них поширювали провокаційну інформацію саме про коронавірус».

ПРО МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УМОВАХ КАРАНТИНУ

Вадим Пивоваров, виконавчий директор Асоціації УМДПЛ, зауважив, що вони стурбовані ініціативою владних органів наділити Національну гвардію повноваженнями поліцейських:

«Національна гвардія і зараз залучена до охорони громадського порядку, але йдеться про спільні патрулі разом з поліцейськими. А Верховна Рада хоче надати Національній гвардії право на самостійне патрулювання, складання протоколів. Ми бачимо в цьому загрозу, адже в патрулюванні беруть участь «срочники», які не мають достатньої підготовки щодо застосування спецзасобів, тактики затримання або складання протоколів».

Спеціаліст з прав людини Моніторингової місії ООН в Україні Сергій Штукарін повідомив, що вони також опікуються питаннями реакції влади на ситуацію навколо пандемії:

«Оскільки пандемія впливає на всі процеси життя, ми переорієнтували частину своєї уваги зокрема на дії поліції, і як Уряд України реагую на вирішення питань, що постають у зв’язку з пандемією».

Фото УНІАН

UPLAN