Май 21, 2020
В рамках курсу «Громадянської освіти» учні 10-го класу Клугино-Башкирівської загальноосвітньої школи м. Чугуєва дізналися про права неповнолітніх при спілкуванні з поліцією.
Онлайн-урок на дану тематику провів для них голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», фахівець Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак.
Захід, що відбувся 20 травня за допомогою платформи ZOOM, був незвичним для старшокласників. І не тільки тим, що викладачем виступав правник, а й тим, що в якості навчального матеріалу їм запропонували… мультфільми. Але це були не звичайні дитячі «мультики», а підготовлені Асоціацією УМДПЛ спільно зі студією «Real Stories Production» анімаційні стрічки «Ти і поліція». Присвячені саме питанням комунікації підлітків із правоохоронцями – правильної та в рамках правового поля.
Юнаки та дівчата задавали свої питання, обговорювали почуте та побачене.
Наприкінці інтерактивного уроку Юрій Чумак розповів про безкоштовний електронний порадник «Поліція під контролем», розроблений Асоціацією УМДПЛ та доступний в Інтернеті. А також нагадав про можливості отримання безоплатної правової допомоги в центрах та бюро державної системи БПД, поділився телефоном єдиного контакт-центру 0 800 213-103.
Як зауважила вчителька історії та правознавства Клугино-Башкирівської школи Юлія Жиглова (яка й організувала цей захід), сучасна форма подання актуальної інформації була дуже вдалою, а сама анімаційна стрічка може бути корисною і для вчителів, і для батьків, і, звісно, для дітей.
P.S. Аналогічний онлайн-урок із використанням мультфільмів «Ти і поліція» Юрій Чумак провів 21 травня і для учнів 9-х класів Чугуївської загальноосвітньої школи №7.
Довідково:
Громадянська освіта (англ. civic education) – це навчання принципам та видам залученості громадян в суспільних та політичних процесах. З 2018 року курс «Громадянської освіти» запроваджено для учнів 10-х класів шкіл України.
Предмет «Громадянська освіта» особливий тим, що головна увага в ньому приділяється виробленню навичок, умінь та формуванню ціннісних орієнтирів людини і громадянина.
Май 16, 2020
Однією з найбільш виразних безпекових загроз сьогодення в Україні стала епідемія коронавірусу COVID-19. Працівники Національної поліції, відповідно до службових обов’язків, мають долучатися до забезпечення карантинних обмежень: моніторити діяльність торговельних точок і транспорту, контролювати дотримання «масочного режиму» в громадських місцях тощо.
ЯК ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХИЩЕНІ ВІД ІНФІКУВАННЯ?
Щоб дізнатися, як саме правоохоронці забезпечені засобами індивідуального захисту, ми спрямували запит до Національної поліції, в якому попросили надати наступну інформацію:
- В якому обсязі забезпечені працівники поліції захисними масками (респіраторами), рукавичками, антисептиками та іншими засобами особистого захисту?
- За який рахунок було здійснене це забезпечення засобами особистого захисту: за кошти Національної поліції, органів місцевого самоврядування, благодійних та волонтерських організацій, або з інших джерел?
Отримали наступну відповідь:
«Повідомляємо, що станом на 09.04.2020 обсяг створених резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах дозволяє забезпечити потреби системи поліції орієнтовно на 7 – 10 днів, водночас такі резерви постійно оновлюються (маски медичні, респіратори, рукавички латексні, індивідуальні дезінфікуючі засоби).
Зокрема, у наявності 392,0 тисяч масок медичних, 185,0 тисяч респіраторів, 47,3 тисяч захисних окулярів, 594,2 тисяч пар рукавичок латексних, 17,8 тисяч комбінезонів захисних, 349,0 тисяч індивідуальних дезінфікуючих (антисептичних) флаконів у вигляді спрею чи розчину на спиртовій основі».
Отже, у квітні, коли карантинні обмеження в Україні розширили, резервів поліції в медичних і дезінфікуючих засобах на 7 – 10 днів явно не вистачало. Але добре, що вони постійно оновлюються, шкода тільки, що нам не відповіли, чиїм коштом.
Ми запитували про це, адже предмет суспільного інтересу – це необхідність розуміння того, чи достатньо бюджетних коштів для убезпечення поліцейських від можливого інфікування на коронавірус, чи надають допомогу органи місцевого самоврядування (наприклад, ті ОТГ, які обіцяли підтримувати поліцейських офіцерів громади), або це питання, як нерідко трапляється в історії сучасної України, вирішують в авральному порядку – коштом благодійників та волонтерів.
Щоправда, в особистому спілкуванні працівники поліції підтверджували, що захисними масками й рукавичками вони забезпечені у достатній кількості, й проблем із цим не виникає. З огляду на те, що ми бачимо на власні очі — вулиці патрулюють правоохоронці в масках та респіраторах – можна дійти висновку, що з цим питанням керівництво Нацполіції впоралося.
ЩОДО СИТУАЦІЇ З РЕАГУВАННЯМ НА ПОРУШЕННЯ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ
Тут розглянемо кілька аспектів: юридичний та практичний.
Основною задіяною юридичною нормою законодавства у цьому контексті є стаття 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (введена в дію 17 березня 2020 року). Вона передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. І такі дії тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від 1 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 34 тис. грн) і на посадових осіб – від 2 до 10 тисяч НМДГ (від 34 до 170 тис. грн).
Ця стаття КУпАП носить бланкетний (відсилочний) характер: вона не містить опису порушень, за які наступає відповідальність, а відсилає до нормативно-правових актів — всеукраїнських і тих, що видали органи місцевого самоврядування, — що регулюють правила карантину людей.
Таким загальнодержавним нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами та доповненнями.
Зокрема, з 6 квітня 2020 р. було заборонено:
- перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;
- переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років;
- перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини;
- відвідування закладів освіти її здобувачами;
- відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності;
- відвідування спортивних та дитячих майданчиків;
- самовільно залишати місця обсервації (ізоляції).
Також цією постановою КМУ заборонив перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство або її спеціальний статус. Як відсутність паспорту може вплинути на ризик зараження на коронавірус – невідомо. Зрозуміло тільки, що наявність документу значно полегшує правоохоронцям роботу при складанні протоколів про адміністративну відповідальність.
На жаль, стаття 44-3 КУпАП не містить певної диференціації щодо покарань за окремі види правопорушень. Для прикладу, розглянемо такі варіанти:
1) особа, яка приїхала з місця масового захворювання на коронавірус та має перебувати на обов’язковій самоізоляції 14 днів, порушує умови обсервації та гуляє містом, наражаючи на потенційну небезпеку оточуючих;
2) кремезний чоловік, який пливе річкою, аби досягти тренажерів, розташованих на острові;
3) людина, яка перебуває в громадському місці (чіткого визначення якого, до речі, в законодавстві України немає) без захисної маски.
Хто з них представляє найбільшу соціальну загрозу?
Як би ми з вами не відповіли,але суди, за складеними працівниками поліції адмінпротоколами, кожному з вищезазначених порушників мають виписати штраф у розмірі мінімум 17 тис. грн.
Так говорить Закон.
А ЯК НА ПРАКТИЦІ?
Почнемо з того, що МВС протягом березня-травня нарощувало сили, задіяні в забезпечення карантинного режиму.
Так, у березні Міністерство повідомляло, що на службі перебуває понад 18 700 правоохоронців. З них: 16 100 поліцейських (892 залучили доохорони медичних закладів із лікування та обсервації громадян та до мобільних постів контролю), 2 500 військовослужбовців Національної гвардії та 100 бійців ДСНС України.
2 квітня з’явилася інформація, що на службі перебуває вже понад 21 500 правоохоронців. З них: 15 200 поліцейських (887 залучили до охорони медичних закладів із лікування та обсервації громадян та до мобільних постів контролю), 3 400 військовослужбовців Національної гвардії, 166 бійців ДСНС та майже 2 700 перемінного складу закладів вищої освіти МВС.
А вже в середині квітня для забезпечення карантинного режиму та посиленої охорони публічної безпеки на службі перебувало 23 319 правоохоронців. З них: 17 375 працівників Національної поліції, 3 556 військовослужбовців Національної гвардії, 242 бійці ДСНС та 1 924 працівники з-поміж перемінного складу закладів вищої освіти МВС та 222 — НГУ.
Даних про те, скільки зараз правоохоронців задіяно в цій діяльності, у відкритих джерелах знайти не вдалося. Однак поліцейських, які б «ганяли» порушників «масочного режиму» на вулицях, останнім часом, вочевидь, поменшало.
Бо, найімовірніше, змінилися й пріоритети МВС у цій царині.
На початку карантину керівництво відомства демонструвало готовність сильною рукою навести порядок, і поліцейські завзято кинулися складати протоколи на порушників. І вже наприкінці березня Нацполіція рапортувала, що з моменту запровадження карантину (з 12.03.2020) правоохоронці склали 3 120 адмінпротоколів. А вже 18 квітня ця цифра досяглавже близько 7 тис. Отже, намітилася динаміка росту.
4 травня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що всього за період карантину поліція склала 10 303 протоколи про порушення карантинних норм. Зокрема 94 протоколи стосовно супермаркетів, 140 – кафе, барів та ресторанів (серед них «відмітився» й скандальний столичний «Велюр»).
Проте відтоді інформація про чергові перемоги на полях битв з коронавірусом в офіційних джерелах МВС та Національної поліції не з’являлася. Одночасно Уряд заявив про пом’якшення карантинних обмежень з 11 травня…
Паралельно й судова практика у таких справах виявилася для правоохоронців невтішною. У переважній більшості справ судді або закривали провадження у зв’язку з відсутністю складу / події правопорушення, або повертали матеріали поліції «на доопрацювання» (у такий спосіб фактично «вмивали руки», адже, поки триватиме ця тяганина, сплине 3-місячний термін, передбачений Кодексом для притягнення до відповідальності), або звільняли від адміністративної відповідальності за малозначністю порушення.
Позаяк далеко не кожен суддя наважиться накладати штраф у 17 – 34 тис. грн за, приміром, прогулянку парком без маски.
Одночасно змінювалася й риторика самих поліцейських. Спочатку вони наголошували на тому, що пильно контролюватимуть виконання карантинних обмежень та жорстко реагуватимуть на їх порушення. Потім поліцейські підкреслювали, що головним напрямком їхньої роботи у запобіганні коронавірусу є не покарання, а попередження. А зараз нерідко доводиться чути й бачити, як правоохоронці на місцях говорять про те, що, мовляв, урядова постанова про карантин — це рекомендація, а не вимога.
З огляду на те, що поліція є ієрархічною структурою, а подібні вислови від поліцейських дедалі частішають, можна припустити, що певні внутрішні інструктажі щодо реагування на порушення у сфері карантину, могли змінитися. Теж – у бік пом’якшення.
Чому? Мабуть, керівництво МВС і Нацполіції все-таки відстежують ситуацію в країні, бачать непопулярність багатьох карантинних заходів. І в умовах, коли не вдалося бездоганно зіграти роль «рятувальників від зарази», не хочуть перетворитися в очах громадськості на таких собі «цапів-відбувайлів», яких безробітні та роздратовані люди будуть звинувачувати ледь не в усіх своїх бідах, пов’язаних з епідемією коронавірусу.
P.S. Станом на 14 травня в Україні складено 8 515 протоколів за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з них 2 199 вже розглянуті. Про це повідомили в Державній судовій адміністрації.
Юрій Чумак, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», екс-помічник міністра МВС, експерт Мережі UPLAN
UPLAN
Май 13, 2020
Вебінар з питань дотримання прав ромів був організований 13 травня для фахівців Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Працівники Чугуївського МЦ та підпорядкованих районних бюро правової допомоги одним із пріоритетів у своїй роботі вбачають юридичну підтримку осіб, що відносяться до вразливих верств населення.
Такими є й роми, які нерідко мають правові питання, але далеко не завжди відважуються з ними звертатися. Серед осіб ромської національності зустрічають й малограмотні, а також ті, хто не має документів, навіть паспортів. При спілкуванні виникають й інші труднощі, пов’язані з ментальними рисами, певними традиціями, що склалися в ромських громадах.
А хто краще може розповісти про такі особливості, про проблематику, з якою стикаються роми, як не представник ромської спільноти?!
Тому керівництво Чугуївського місцевого центру домовилося з головою Харківської ромської громадської організації «Чачімо» Миколою Бурлуцьким про проведення вебінару з фахівцями Центру й бюро, присвяченого правовим питанням ромів.
Правники заздалегідь підготували свої запитання, серед яких:
— взаємостосунки та ієрархія в ромських громадах;
— гендерні та вікові особливості в ромському середовищі;
— що робити, якщо звертається неписьменний ром, чи є якісь особи в ромській громаді, які можуть допомогти в такому випадку?
— хто є авторитетами для ромів в їхніх спільнотах, чи є сенс апелювати до них?
— роми звертаються за правовою допомогою, але часто потім не хочуть нікуди скаржитися, як же їм тоді допомогти?
Під час вебінару, що відбувся 1 травня за допомогою скайп-зв’язку, Микола Бурлуцький докладно повідав про особливості виховання та традиції в ромських спільнотах, відповів на запитання, розповів про випадки порушень прав ромів на Харківщині та поділився своїм баченням вирішення цих питань.
Представники Чугуївського МЦ розказали про досвід роботи в наданні правової допомоги ромам, приміром, в оформленні документів, що посвідчують особу. Також вони поцікавилися, як вплинула на ситуацію в ромських громадах «Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року», прийнята ще в 2013 році.
На що Микола Бурлуцький зауважив, що дана Стратегія є важливим документом, який, проте, носить лише певний рекомендаційний характер. Та не підкріплений відповідним державним фінансуванням. Тому зараз готується новий документ, який має надати новий імпульс поступу в цьому питанні.
Керівниця Чугуївського МЦ Уляна Кудрик зазначила, що подібні заходи є важливими у підвищенні професійної кваліфікації спеціалістів, які надають безоплатну правову допомогу різним категоріям суспільства. Та наголосила, що правники Центру налаштовані на подальшу плідну співпрацю з «Чачімо», зокрема, в наданні юридичної підтримки ромам
Модератором заходу виступив фахівець з комунікацій Чугуївського МЦ, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак.
Георгій Кобзар
Май 7, 2020
Ні, це не будуть тези наукової доповіді. Я поділюся, скоріше, певними згадками, які можуть послужити історичними ілюстраціями до питання про «скасування пресловутих показників» у роботі міліції/поліції.
Днями в соціальних мережах, а потім і в деяких ЗМІ з’явилося відео, на якому начальник слідчого управління ГУНП у Харківській області Сергій Чиж докоряє очільнику Слобідського відділу поліції м. Харкова Сергію Торопову невиконанням плану з розкриття кримінальних проваджень.
Натомість, Торопов обурюється завищеними вимогами до його підрозділу: «Не може ж райвідділ постійно в критичній напрузі працювати. Це завищений план у порівнянні з іншими райвідділами нашої категорії».
У відповідь глава слідчого управління заявляє, що його співрозмовник помиляється, і вимагає «нормально себе вести». «Ви говорите, достатня кількість кримінальних проваджень? Ми обов’язково це перевіримо, раз ви так вважаєте. Ми тоді розберемося і поставимо чітку оцінку вашої управлінської діяльності», – обіцяє Сергій Чиж…
Даний скандал у черговий раз підняв гостру тему наявності у вітчизняних правоохоронців «палочної системи», коли їх роботу керівництво оцінює за кількістю «паличок», тобто показників розкритих кримінальних правопорушень. Те, що така система є хибною, призводить до фальсифікацій справ, вибивання показань із підозрюваних, та не має нічого спільного із справжньою боротьбою зі злочинністю, експерти в галузі права вже давно кричать в голос.
Проте їх не дуже чують.
Дехто з журналістів закидає нинішньому керівництву МВС те, що, мовляв, обіцянкам про скасування «палочної системи» вже 5 років. А «віз і нині там».
Мушу зауважити, що історія ця є набагато давнішою. Згадаю з цього приводу ще кілька красномовних епізодів:
1. На початку 2008 року я, пройшовши конкурсний відбір, був призначений на посаду помічника міністра МВС (тоді в апараті міністерства створили управління моніторингу дотримання прав людини, до складу якого я і ввійшов) – в Харківській області. І от у червні того року (отже, фактично 12 років тому) у Харків на міліцейську колегію приїхав тодішній міністр Юрій Луценко. Змінивши у черговий раз очільника обласного управління, Юрій Віталійович виступав у властивій йому манері полум’яного оратора, критикуючи вади в роботі правоохоронців. Зокрема, він наголосив: «І ніяких «паличок»! Чуєте, забудьте про так звані «показники», ви маєте працювати не задля них, а для народу України!».
Я готовий був аплодувати міністрові стоячи, втім, численні полковники, що знаходилися зі мною поруч, мого ентузіазму не розділяли. «Чому?» – спитав я їх. «А тому, що такі обіцянки про скасування «показників» міністри дають вже багато років. Але по-інакшому оцінювати роботу міліції неможливо. Якщо приберуть «палички», правоохоронці взагалі працювати не будуть», – відповіли мені.
2. Того ж року. Засідання «главку» Харківської міліції проводить новий начальник, генерал-лейтенант Віктор Развадовський. Завзятий, енергійний, він проходиться по кожному керівнику структурного підрозділу, питаючи їх про проведену роботу. Досвідчені міліцейські офіцери, багато з яких неодноразово особисто брали бандитів, ледь не тремтять, коли називають їхні прізвища. Але один із полковників сидить зі мною поряд зі спокійним, як у сфінкса, лицем.
Зацікавлений, запитую його, чому той не побоюється прочухану за низькі показники. І він пошепки повідомляє: «А в мого управління в цій царині торік були «нулі», й зараз так само: «палички» не знизилися. От очільнику кримінального розшуку не поталанило: в нього на кілька відсотків розкриття злочинів зменшилося, тому матиме «на горіхи».
3. Минуло 2 роки. У 2010-му до влади в країні прийшов Янукович. Міністром МВС був призначений Анатолій Могильов. Прізвище цілком відповідало його справам: першим ділом він розігнав управління моніторингу дотримання прав людини. Кажуть, що при цьому він заявив: «Права людини в міліції не потрібні. А ці правозахисники нехай займаються моніторингом на громадських засадах» (що ми й зробили, заснувавши Асоціацію УМДПЛ, але це вже зовсім інша історія).
Нас, помічників міністра, попередили про звільнення, але ще 2 місяці ми допрацьовували. Прийшов я на чергову нараду Харківської обласної міліції, яку проводив новопризначений Михайло Мартинов (до того часу він, дослужившись до полковника, перебував на пенсії та був радником Добкіна). Доволі колоритна особа, яка використовувала у лексиконі слова на кшталт «діколон», «тубуретка» тощо. Незабаром, до речі, став генерал-майором міліції та кандидатом юридичних наук.
Так от, Мартинов, як людина прямолінійна, привселюдно оголосив: «Найголовніше в міліції – це вміння працювати зі статистикою! Зі статистикою кожен дурень може працювати. Я сам із статистикою працюю щодня».
4. Через кілька місяців мені пощастило побувати в Грузії. Низку правозахисників та правоохоронців з України запросили на міжнародну тренінгову програму, присвячену запобіганню торгівлі людьми.
Грузинські поліцейські ділилися власним досвідом, розповідали «секрети» професії, хвалилися, як їм вдалося звести нанівець організовану злочинність у цій сфері. Один молодий офіцер поліції, на мундирі якого висіла свіжа медаль, зазначив, що він працює в підрозділі, який бореться з незаконним людським трафіком, і в 2009 році їм вдалося знешкодити кілька угруповань, які промишляли сучасним рабовласництвом. Тому в 2010-му таких злочинів у республіці майже не зафіксовано, за що його, власне, підвищили по службі та відзначили.
«Капєць», – прокоментував почуте працівник відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, одного з обласних управлінь міліції України. – «Аби в нас у цьому році було менше розкритих злочинів, ніж у попередньому, нас би за таке не нагородили, а розігнали!».
5. Сьогодення. У статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» закарбовано: «Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції».
І все абсолютно правильно. Адже саме громадяни тільки й можуть виступати тим мірилом істини. Бо відверто розкажуть, чи реагують поліцейські на виклики та повідомлення про правопорушення, чи захищають їх працівники поліції (а не навпаки, «кришують» незаконну діяльність) і, найголовніше – чи почувають жителі себе безпечно в своїх громадах.
Здавалося б, здоровий глузд переміг «палочну систему». Так, здавалося…
Бо якось мав нагоду побачити один із «керівних листів», отриманих поліцейськими зі столиці. У ньому йшлося: «Основним критерієм оцінки ефективності діяльності поліції є рівень довіри населення. Який виявляється через показники розкриття кримінальних правопорушень»…
Юрій Чумак, голова Громадського центру «ДУМА»
Рубрика
Май 5, 2020
На жаль, і діти, бува, зазнають дискримінації. Явищу булінгу/цькування (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) у дитячому середовищі зараз приділяють дедалі більшої уваги.
От і 4 травня, у Міжнародний день протидії булінгу, фахівець Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Чумак провів онлайн-бесіду з підлітками, які є активістами, що згуртувалися навколо Чугуївського Молодіжного Хабу «CITY».
Правник нагадав, що булінг – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого заподіюється шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Важливим є те, що подібне явище в дитячому віці сприймається трагічніше і болючіше, тому може стати причиною психологічної травми, яка може даватися взнаки протягом всього життя.
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками не може вважатися булінгом.
Для виключення подібного явища та його наслідків, батькам потрібно постійно підтримувати контакт з дитиною, її вчителями та вихователями, в деяких випадках буде корисно спілкуватися з родинами друзів доньки чи сина.
А діти й підлітки мають розуміти, що булити – це не круто, ні в якому разі не можна ставати співучасниками кривд, які вчиняють булери, і необхідно повідомляти про правопорушення батькам, педагогам та/або – в поліцію.
Зараз, під час карантину, більшу загрозу може представляти кібербулінг, адже, на жаль, цькування відбувається і в онлайні.
Що може включати кібербулінг?
☑️ надсилання повідомлень з погрозами або образами у соціальних мережах;
☑️ розміщення образливих та фейкових фото;
☑️ створення фейкових акаунтів людини і надсилання повідомлень від її імені;
☑️ публікація пліток про когось в Інтернеті тощо.
У 2019 році набрали чинності норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу та відповідальності за нього. І зараз, в період дії карантинних обмежень, державна система безоплатної правової допомоги, активно долучилася до правопросвітництва у цій царині.
У разі потреби, правову консультацію щодо запобігання булінгу (та з інших питань) можна отримати за безкоштовним номером системи БПД 𝟬-𝟴𝟬𝟬-𝟮𝟭𝟯-𝟭𝟬𝟯.
Георгій Кобзар
Апр 30, 2020
Діти Чугуєва та Лозової Харківської області побували на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA.
Для них 30 квітня було проведено в режимі онлайн «Правовий кіноклуб». В рамках якого хлопчики та дівчата переглянули документальну стрічку з репертуару Docudays UA «Карла і Нордал».
Через карантинні обмеження Фестиваль цього року проходить в онлайні. Втім, з іншого боку, це дає змогу бажаючим з різних міст і містечок України дивитися краще світове документальне кіно на своїх комп’ютерах та гаджетах.
Фільм норвезької режисерки Елізабет Аспелін розповідає про родину, в якій виховуються двоє дітей – молодша Карла та старший Нордал. Зазираючи до світу Карли, глядачі спостерігають, як вона справляється з тим, що має старшого брата з затримкою в розвитку. Життя головних героїв сповнене як складними ситуаціями, так і сердечною любов’ю.
По закінченні одночасного перегляду юні жителі Чугуєва та Лозової зустрілися разом за допомогою Skype та обговорили стрічку.
І всі вони висловлювали захоплення від побаченого:
Михайло: «Мені сподобалося, що дівчинка не втрачає духу, підтримує братика. І ми маємо бути щиросердними, брати приклад з цієї сім’ї».
Валерія: «Я вчуся в 10-му класі, і в нашій школі теж є діти з особливими освітніми проблемами. Мені доводилося помічати, що дехто до них ставиться не дуже доброзичливо, не хоче з ними спілкуватися. Проте ми маємо бути добрішими до людей, що оточують нас».
Ярослав: «Досвід участі у такому заході є для мене новим і цікавим. До цього ніколи не доводилося обговорювати фільми з іншими, знаходячись в різних містах. Стрічка мене пройняла. І ще раз нагадала про те, що не можна погано ставитися до інших тільки тому, що вони чимось від нас відрізняються».
У перегляді та обговоренні брали участь і дорослі.
Тетяна Старченко, що є прийомною мамою 7 дітей (разом з якими і дивилася кіно) в дитячому будинку сімейного типу: «Документальне кіно і сприймається краще, ніж художнє. Мої дітлахи питали мене, що з хлопчиком – героєм стрічки, дивилися уважно, не відводячи очей від екрану. Напрочуд зворушлива картина, щирі й милі братик і сестричка, які вміють дружити… Я навіть замислилася, а чи не почати й нам знімати документалку про життя нашої сім’ї».
Анастасія Кушнір, інтеграторка Первомайського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: «Фільм, через показ взаємостосунків Карли та Нордала, вчить толерантності. Яка має бути нормою сучасного світу для всіх. Толерантність – це мистецтво жити серед різних людей та ідей, висловлювати свою точку зору, але при цьому не порушувати права й свободи інших осіб, у тому числі дітей».
Зауважимо, що захід було організовано кіноклубом медіа-просвіти Docudays UA «ДУМАй!» (модератор Юрій Чумак), за підтримки Чугуївського та Первомайського місцевих центрів з надання БВПД.
Георгій Кобзар
