Минулого тижня наш модератор Юрій Чумак провів свій ювілейний 100-й кінопоказ у кіноклубі «ДУМАй!» Docudays UA на Харківщині.
«Ми станемо щасливими, коли переможемо» – так звучала тема заходу для курсантів Кременчуцького льотного коледжу. Дивилися стрічку польського режисера Павела Височанські «Коли-небудь ми станемо щасливими».
Юрій Чумак давно закоханий у документальне кіно. Його відносини з фестивалем Docudays UA почалися ще у 2005 році, коли він вперше потрапив на кінопоказ у Києві. «І я буквально закохався. Це була любов з першого погляду на кіноекран, – якось написав він на своїй фейсбук-сторінці, – Документальне кіно мене привабило своєю проникливою чесністю, відкритістю».
Пізніше Юрій почав сам проводити кінопокази документальних стрічок, спочатку в Чугуєві, а потім – по всій Україні. У 2017 році він відкрив кіноклуб «ДУМАй!». І з того часу провів вже 100 кінопоказів!
Протягом цих років Юра став автором багатьох сценаріїв обговорення фільмів, кілька разів його кіноклуб ставав найкращим кіноклубом року. А тогоріч він переміг у конкурсі адвокаційних проєктів.
Повномасштабна війна застала Юру з родиною одним з перших, їхнє місто Чугуїв почали обстрілювати зранку 24 лютого. На щастя, їм вдалося евакуюватися, і Юра відновив свою правозахисну та кіноклубну діяльність.
Попри бойові дії, переїзди та радикальні життєві зміни, Юрій та інші наші модератор(к)и не припиняють працювати (та дивувати нас). Хіба цих людей спинити чи перемогти? Ми впевнені, що це неможливо.
Щиро вітаємо та підтримуємо Юру! Все буде Україна!
Відбулася зустріч курсантів факультетів № 3 та № 4 ХНУВС із представником Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Юрієм Чумаком. Девізом зустрічі-дискусії стали слова «Поліція – це не силовики, поліція – це правоохоронці».
Юрій Чумак ознайомив курсантів з історією створення «Docudays UA» – дискусійного майданчика, який підвищує рівень знань із питань моралі у суспільстві, прав людини та людської гідності як найвищої цінності. Курсанти стали учасниками фестивалю документального кіно та переглянули один з найяскравіших фільмів обговорюваного жанру «Коли-небудь ми станемо щасливими».
Фільм викликав запеклі дискусії серед курсантів, адже мистецтво документального кіно має велику силу емоційного, морального, естетичного впливу на молодь.
Коли ви виховуєте жінку – ви виховуєте сім’ю, коли ви виховуєте дівчат – ви виховуєте майбутнє.
Епіграф до фільму «Абетка»
26 травня, напередодні Міжнародного дня захисту дітей, представники 16 молодіжних центрів з усієї України зустрілися у правовому кінозалі, організованому клубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!».
І переглянули в онлайні зворушливу стрічку з репертуару кіноклубів Docudays UA «Абетка» режисерки Мадлі Ляене (Німеччина). Фільм оповідає про нелегку долю дівчини Веле, яка навіть не знає, скільки їй років. Вона навчитися читати й писати, щоб не відставати від своєї 7-річної доньки.
Під час обговорення модератор кіноклубу, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання БВПД Юрій Чумак зауважив, що й під час війни права дітей мають дотримуватися. Проте Веле стала жертвою злочину (згвалтування), коли дівча була незахищена, і коли не працювали жодні державні або міжнародні інституції, які б мали її захистити.
А запрошена експертка – кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри криміналістики, судової експертології та домедичної підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ Тетяна Матюшкова зазначила: «Незважаючи на те, що в стрічці показана особиста людська трагедія та трагедія цілої країни Ліберії, яка потерпає від війни, фільм залишає післясмак надії. Назва фільму «Абетка» не є випадковою, і не тільки тому, що головна його героїня зараз вивчає «Абетку» з грамоти, Веле вчить абетку добра й розвитку, і вірить у здійснення своєї мрії».
Також пані Тетяна поділилася порадами та контактами щодо того, де можуть шукати допомогу діти (та їхні батьки), які постраждали від злочинів російських окупантів.
Куди звертатися жертвам сексуального насильства під час війни в Україні:
Національна поліція України – 102 (за регіонами);
Органи прокуратури (за регіонами);
Військова адміністрація – за місцем вчинення злочину або за місцем перебування;
Медична допомога – 103;
Безоплатна правова допомога – 0 800 213 103;
Національна гаряча лінія з питань попередження ґендерно зумовленого насильства – 116 123.
Психологічна допомога під час війни: де і як отримати
Зараз, через російську навалу, тисячі українців втратили свої домівки та рідних, мільйони були вимушені виїхати та розлучитися з близькими. Історія вже знає ситуацію, коли нацисти розв’язали війну та намагалися знищити цілі народи. Але їм це не вдалося. Не вдасться і фашистам!..
Кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» 14 травня організував онлайн правовий кінозал, на який були запрошені глядачі з Чугуївської, Височанської, Лозівської, Південноміської та Слобожанської громад Харківської області.
Їх увазі було представлено короткометражну документальну стрічку «Зламані гілки» (режисерка Аяла Шарот, Ізраїль). Цей фільм із елементами анімації розповідає історію дівчинки Міхаль, якій було лише 14 років, коли вона покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до території майбутнього Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося…
Фільм викликав чимало асоціацій з сьогоденням, коли від російської агресії гинуть та страждають українці.
Так, заступниця начальника Чугуївського районного відділу №3 державної установи «Центр пробації» Марина Рябініна зауважила, що мільйони українських вимушених переселенців і біженців, які переїхали в центральні та західні регіони країни або закордон, проходять через численні поневіряння. Але всіма зусиллями – своєю роботою, волонтерством, матеріальною допомогою ЗСУ – намагаються наблизити Перемогу України.
Доцентка кафедри правового регулювання економіки факультету економіки і права ХНЕУ ім. Семена Кузнеця Дар’я Трофименко зазначила, що на нас чекають різні постісторії після завершення цієї війни. Вочевидь, коли пройде 20-30 років, ми так само, як і героїня фільму, це будемо згадувати. І відмітила: «У мене є відчуття, що сьогодні всі ми – зламані гілки. Але ми знаємо, що навіть зі зламаної гілочки може вирости міцне та сильне деревце. І я в це вірю!».
По завершенні перегляду запрошений експерт – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри конституційного і міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ Андрій Войціховський – дав тлумачення таких важливих понять, як воєнна агресія, воєнні злочини, злочини проти людяності, голокост та геноцид.
Модератор кіноклубу, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак наголосив, що Україна сьогодні потерпає від агресії з боку росії, яка супроводжується численними воєнними злочинами. Що зараз фіксуються багатьма вітчизняними та міжнародними дослідниками. Після доведення цих злочинств у відповідних судових інстанціях, потрібно буде притягати до відповідальності за злочини проти людяності й військово-політичне керівництво рф та піднімати питання щодо визначення таких злодійських дій як цілеспрямованого геноциду українського народу.
А директорка Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Уляна Кудрик підкреслила, що навіть у часи війни правники обов’язково підтримуватимуть практику правових кінозалів, оскільки через мистецтво документального кіно є можливість добре доносити життєствердні цінності прав людини.
P.S. Партнерами в організації заходу виступили: Молодіжний центр «Високий» (Височанська громада), Молодіжний простір «STREAM» (Лозівська громада), Ініціативна молодь (Південноміська громада), Освітньо-молодіжний простір «Крок» (Слобожанська громада), Чугуївський волонтерський штаб, Чугуївський райвідділ №3 ДУ «Центр пробації», Чугуївський місцевий центр з надання БВПД.
Навіть під час війни люди потребують культурного розвитку. Тому кіноклуб медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!», що діє при Центрі правових та політичних досліджень «ДУМА», вирішив відновити діяльність правового кінозалу.
За ініціативи молодіжних центрів Височанської, Лозівської та Слобожанської громад Харківської області, які працюють за сприяння програми «Мріємо та діємо» (IREX Україна), 30 квітня в онлайні було організовано кінопоказ документальної стрічки «Томек В.» (режисерка Анна Вєцковска, Польща). До заходу долучилася й Чугуївська громада – правники Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Чугуївської правозахисної групи.
Фільм оповідає про 12-річного Томека. Після уроків хлопець дбає про свою родину: підробітки, переїзд до нової квартири, пошук різдвяних подарунків – усе це для Тома не проблема… Через призму життя героїв кінострічки показується Польща напередодні вступу до Європейського Союзу.
Під час активного обговорення піднімалися питання захисту трудових прав дітей та підлітків, європейської інтеграції Польщі та України, а також волонтерства, яке набуло широкого розмаху під час війни.
Запрошена експертка – професорка кафедри педагогіки та психології Харківського національного університету внутрішніх справ, докторка психологічних наук Наталя Мілорадова – зауважила, що, з одного боку, у фільмі показане втрачене дитинство, адже Томек не має часу на нормальне навчання та дозвілля, а з іншого – хлопчик демонструє неабиякі комунікативні здібності та мріє стати муляром, який буде фарбувати світ в яскраві кольори.
Волонтери Микола Благовестов (Молодіжний центр «Високий» та Волонтерський логістичний центр «Хаб Вокзал») Вікторія Лисак (Освітньо-молодіжний простір «Крок» та Гуманітарний центр «Крок») і Роман Лихачов (Чугуївська правозахисна група та Чугуївський волонтерський штаб) із захопленням відмітили працелюбність Томека та розповіли про те, як нині працюють волонтерські ініціативи на Харківщині.
А модератор правового кінозалу – голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак – наголосив, що Польща, вступивши в 1999 році до НАТО та в 2004 році до ЄС, забезпечила собі швидке економічне зростання, значний поступ у питаннях забезпечення прав людини та безпеку від зовнішніх загроз. На жаль, Україні, через низку причин, не вдалося суттєво просунутися на шляху євроатлантичної інтеграції, чим скористалася росія, яка нині намагається окупувати нашу країну. Але завдяки мужності воїнів ЗСУ, активності волонтерів та згуртованості всіх українців ми обов’язково переможемо! І Україна нарешті доєднається до європейської спільноти народів.
Неподалік столиці Гани Аккри розташоване одне з найбільших і найнебезпечніших технозвалищ у світі – Агбогблоші. Тут, ризикуючи здоров’ям та життям, працюють десятки тисяч людей. Саме в Агбогблоші незаконно попадають мільйони тонн мобільних телефонів, холодильників, телевізорів, планшетів і комп’ютерів, викинутих європейцями та американцями.
У полюванні на алюміній, мідь, срібло та інші цінні метали місцеві жителі щодня перебирають це сміття і спалюють його пластикову оболонку. Працюючи у важких умовах, вони одержують 2-3 долари на день. Агбогблоші – одне з найзабрудненіших місць на Землі. Згідно з дослідженнями, токсичний дим, що утворюється від спалювання, спричиняє хвороби дихальної системи, серця, інсульт та рак легень. Тому не дивно, що місцеві не часто живуть більше 30 років.
Саме цій проблемі присвячена документальна стрічка «Край електросміття» (режисер Девід Федель, Австралія). Кінопоказ фільму було організовано 15 лютого кіноклубом медіапросвіти Docudays UA «ДУМАй!» – для «студентів»/«студенток» ZERO WASTE Academy – громадського навчально-практичного курсу з підготовки фахівців в управлінні відходами.
Модератором заходу виступив Юрій Чумак – керівник кіноклубу «ДУМАй!», комунікатор Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Він «диригував» дискусію, що розгорнулася після перегляду фільму, відповідав на запитання учасників та учасниць, ділився правовою інформацією про міжнародні норми, які регулюють опрацювання токсичних відходів (зокрема, про Базельську конвенцію).
З огляду на те, що стрічка викликала неабиякий інтерес та відгук, у багатьох постало питання щодо того, де її можна «роздобути» для організації подібних кінопоказів у різних аудиторіях. Тому Юрій Чумак докладно оповів про умови створення та діяльності кіноклубів Docudays UA, в «арсеналі» яких налічується чимало файних і пізнавальних документальних фільмів з різних сфер прав людини.
На завершення правник наголосив, що ми всі залежимо від екологічної ситуації в світі, адже наші здоров’я і життя напряму пов’язані з нею. І відповідальне ставлення до утилізації відходів – це той крок, який ми можемо зробити, аби хоч трішечки допомогти нашій планеті.
